ПЕРЕЛІК ДИСЦИПЛІН:
  • Адміністративне право
  • Арбітражний процес
  • Архітектура
  • Астрологія
  • Астрономія
  • Банківська справа
  • Безпека життєдіяльності
  • Біографії
  • Біологія
  • Біологія і хімія
  • Ботаніка та сільське гос-во
  • Бухгалтерський облік і аудит
  • Валютні відносини
  • Ветеринарія
  • Військова кафедра
  • Географія
  • Геодезія
  • Геологія
  • Етика
  • Держава і право
  • Цивільне право і процес
  • Діловодство
  • Гроші та кредит
  • Природничі науки
  • Журналістика
  • Екологія
  • Видавнича справа та поліграфія
  • Інвестиції
  • Іноземна мова
  • Інформатика
  • Інформатика, програмування
  • Історичні особистості
  • Історія
  • Історія техніки
  • Кибернетика
  • Комунікації і зв'язок
  • Комп'ютерні науки
  • Косметологія
  • Короткий зміст творів
  • Криміналістика
  • Кримінологія
  • Криптология
  • Кулінарія
  • Культура і мистецтво
  • Культурологія
  • Російська література
  • Література і російська мова
  • Логіка
  • Логістика
  • Маркетинг
  • Математика
  • Медицина, здоров'я
  • Медичні науки
  • Міжнародне публічне право
  • Міжнародне приватне право
  • Міжнародні відносини
  • Менеджмент
  • Металургія
  • Москвоведение
  • Мовознавство
  • Музика
  • Муніципальне право
  • Податки, оподаткування
  •  
    Бесплатные рефераты
     

     

     

     

     

     

         
     
    Управління банківськими ризиками
         

     

    Банківська справа

    О Г Л А В Л Е Н Н Я

    | ВСТУП | | 2 |
    | 1. РИЗИКИ У КОМЕРЦІЙНИХ БАНКАХ | | 3 |
    | 1.1. ВИНИКНЕННЯ РИЗИКІВ ТА ЇХ ЗМІСТ | | 3 |
    | 1.1.1. СУТНІСТЬ, ЗМІСТ ІМ ВИДИ РИЗИКІВ | | 3 |
    | 1.1.2. СПОСОБИ ОЦІНКИ СТУПЕНЯ РИЗИКУ | | 5 |
    | 1.2. БАНКІВСЬКІ РИЗИКИ | | 5 |
    | 1.2.1. ПОНЯТТЯ РИЗИКІВ, КЛАСИФІКАЦІЯ | | 5 |
    | 1.2.2. ПРИНЦИПИ КЛАСИФІКАЦІЇ РИЗИКІВ | | 6 |
    | 1.2.3. МЕТОДИ РОЗРАХУНКУ РИЗИКІВ | | 10 |
    | 2. УПРАВЛІННЯ РИЗИКАМИ | | 11 |
    | 2.1. ОРГАНІЗАЦІЯ УПРАВЛІННЯ РИЗИКАМИ | | 12 |
    | 2.1.1. ОРГАНИ УПРАВЛІННЯ РИЗИКАМИ | | 13 |
    | 2.2. Управління валютним ризиком | | 14 |
    | 2.2.1. ВИМІР І ОБМЕЖЕННЯ ВАЛЮТНОГО РИЗИКУ | | 15 |
    | 2.2.2. Процентний ризик І ЛІКВІДНІСТЬ | | 15 |
    | 2.2.3. КРЕДИТНИЙ РИЗИК | | 16 |
    | 2.2.4. Страновой ризик | | 16 |
    | 2.3. Центральної виконавчої влади | | 16 |
    | 2.3.1. ХЕДЖУВАННЯ | | 17 |
    | 2.5. Управління кредитним ризиком | | 18 |
    | 2.5.1. ТРУДНОЩІ Управління кредитним ризиком | | 19 |
    | 2.5.2. КРЕДИТНА ПОЛІТИКА | | 20 |
    | 2.5.3. ПЕРЕГЛЯД Управління кредитним ризиком | | 20 |
    | 2.6. Управління кредитним портфелем | | 24 |
    | 2.7. Управління ризиком ліквідності | | 26 |
    | ПРАКТІЧЕКСКОЕ ЗАСТОСУВАННЯ ТЕОРІЇ УПРАЛЕНІЯ | | 27 |
    | Кредитних ризиків у ВАТ АКБ «СТРОЙВЕСТБАНК». | | |
    | 3.1. КРЕДИТНА ЗАЯВКА І СПІВБЕСІДУ з Позичальником | | 27 |
    | 3.2. ОЦІНКА ЗАСТАВИ | | 28 |
    | 3.3. Оцінка кредитоспроможності І ФІНАНАСОВОГО | | 29 |
    | СТАНУ КЛІЄНТА | | |
    | 3.3.1. Оцінка кредитоспроможності. | | 29 |
    | 3.3.2. ОЦЕНКАФІНАНСОВОГО СТАНУ КОМПАНІЮ | | 30 |
    | 3.4. КРЕДИТНИЙ КОМІТЕТ | | 31 |
    | 3.5. ВИСНОВОК КРЕДИТНОГО ДОГОВОРУ ТА УМОВИ | | 32 |
    | ЗАСТАВИ | | |
    | Контроль за виконанням умов договору та | | 32 |
    | ПОГАШЕННЯ КРЕДИТУ ВИСНОВОК | | |
    | ВИСНОВОК | | 34 |
    | СПИСОК ЛІМТЕРАТУРИ | | 35 |

    ВСТУП

    Банки - центральні ланки в системі ринкових структур. Розвиток їх діяльності - необхідна умова реального створення ринкового механізму.

    Сучасна банківська система це найважливіша сфера національного господарства будь-якої розвиненої держави. В останні роки вона зазнала значні зміни. Модифікуються всі компоненти банківської системи.
    Створення фінансового ринку означає принципову зміну ролі кредитних інститутів в управлінні народним господарством і підвищення ролі кредиту в системі економічних відносин. Перехід України до ринкової економіки, підвищення ефективності її функціонування, створення необхідної інфраструктури неможливо забезпечити без використання і подальшого розвитку кредитних відносин.

    Кредит стимулює розвиток продуктивних сил, прискорює формування джерел капіталу для розширення відтворення. Без кредитної підтримки неможливо забезпечити швидке і цивілізоване становлення господарств, підприємств, впровадження інших видів підприємницької діяльності на внутрішньодержавному і зовнішньому економічному просторі. З іншого боку кредитування пов'язане з певним ризиком, тим більше в умовах розвивається ринкової економіки. Коли, на якому етапі може виникнути ризик. Існує дві точки зору розгляду ризиків: 1) одинарний ризик
    (де будь-який актив розглядається окремо; 2) портфельний ризик, де актив є частиною будь-якого портфеля. З іншої точки зору існують тільки портфельні ризики, оскільки банки прагнуть до диверсифікації своїх активів, тому не можна розглядати кожен актив у окремо.

    Управління ризиками є основним у банківській справі. Хоча спочатку банки тільки приймали депозити, вони швидко дозріли, ставши посередниками при передачі коштів, тим самим взявши на себе інші ризики, наприклад кредитний. Кредит став основою банківської справи і базисом, по якому судили про якість і про роботу банку. Особливої уваги заслуговує процес управління кредитним ризиком, тому що від його якості залежить успіх роботи банку. Дослідження банкрутств банків усього світу свідчать про те, що основною причиною стало низька якість активів. Ключовими елементами ефективного управління є: добре розвинені кредитна політика та процедури; хороше управління портфелем; ефективний контроль за кредитами, і, що найбільш важливо, добре підготовлений для роботи в цій системі персонал.

    Загострення конкуренції між фінансовими інститутами тягнуть за собою необхідність пізнання і застосування на практиці позитивного досвіду управління банківськими ризиками, який нагромаджений банками в розвинених країнах.

    Мета даної роботи проаналізувати теорію банківських ризиків, визначити види ризиків, визначити методи управління та оцінки ризиків.
    Виділити найбільш ефективні методи управління ризиками, застосування цих методів в банківській системі сучасної Росії. Виявити проблеми управління ризиками, пов'язані з професійною банківської та російської загальнодержавної специфікою, виявити методи вдосконалення банківських методик, а також визначити перспективи банківського менеджменту в управлінні ризиками.

    1. Ризики в комерційних банках

    1.1. ВИНИКНЕННЯ РИЗИКІВ ТА ЇХ ЗМІСТ

    1.1.1. СУТНІСТЬ, ЗМІСТ ТА ВИДИ РИЗИКІВ

    Під ризиком розуміється можлива небезпека втрат, що випливає з специфіки тих чи інших явищ природи і видів діяльності людського суспільства.

    У міру розвитку цивілізації з'являються товарно-грошові відносини, і ризик стає економічною категорією. Як економічна категорія ризик являє собою подія, яка може відбутися або не відбутися. У разі вчинення такого події можливі три економічні результати: негативний, нульовий, позитивний.

    Залежно від можливого результату (ризикового події) ризики можна поділити на дві великі групи: чисті та спекулятивні. Чисті ризики означають можливість одержання негативного або нульового результату. Спекулятивні ризики виражаються в можливості отримання як позитивного, так і негативного результату. До цих ризиків відносяться фінансові ризики, які є частиною комерційних ризиків.

    Комерційні ризики являють собою небезпеку втрат у процесі фінансово-господарської діяльності. Вони означають невизначеність результатів від даної комерційної справи.

    По структурній ознаці комерційні ризики поділяються: майнові, виробничі, торгові, фінансові.

    Майнові ризики-ризики, пов'язані з ймовірністю втрат майна підприємця через крадіжку, диверсії, недбалості, перенапруги технічної та технологічної системи і т.п.

    Виробничі ризики-ризики, пов'язані зі збитками від зупинки виробництва внаслідок впливу різних факторів і, перш за все з загибеллю або ушкодженням основних і оборотних фондів (обладнання, сировина, транспорт і т.п.), а також ризики, пов'язані з впровадженням у виробництво нової техніки і технології.

    Торгові ризики є ризики, пов'язані зі збитками по причини затримки платежів, відмови від платежу в період транспортування товару, недопоставки і т.п.

    Фінансові ризики пов'язані з імовірністю втрат фінансових ресурсів
    (тобто грошових коштів).

    Фінансові ризики підрозділяються на два види: ризики, пов'язані з купівельною спроможністю грошей, і ризики, пов'язані з вкладенням капіталу
    (інвестиційні ризики).

    До ризиків, пов'язаних з купівельною спроможністю грошей, відносяться наступні різновиди ризиків: інфляційні і дефляційні ризики, валютні ризики, ризики ліквідності, інвестиційні.

    Інфляція означає знецінення грошей і, природно, ріст цін.
    Дефляція-це процес, зворотний інфляції, виражається в зниженні цін і відповідно в збільшенні купівельної спроможності грошей.

    Інфляційний ризик - це ризик того, що при зростанні інфляції, одержувані грошові доходи знецінюються з погляду реальної купівельної здатності швидше, ніж ростуть. За таких умов підприємець несе реальні втрати.

    дефляційний ризик - це ризик того, що при зростанні дефляції відбуваються падіння рівня цін, погіршення економічних умов підприємництва і зниження доходів.

    Валютні ризики є небезпекою валютних втрат, пов'язаних зі зміною курсу однієї іноземної валюти по відношенню до іншого, при проведенні зовнішньоекономічних, кредитних і інших валютних операцій.

    Ризики ліквідності - це ризики, пов'язані з можливістю втрат при реалізації цінних паперів або інших товарів через зміну оцінки їх якості та споживчої вартості.

    Інвестиційні ризики включають в себе наступні підвиди ризиків: ризик упущеної вигоди, ризик зниження прибутковості, ризики прямих фінансових втрат.

    Ризик упущеної вигоди - це ризик настання непрямого (побічного) фінансового збитку (неодержаний прибуток) у результаті нездійснення якого-небудь заходу (наприклад, страхування, хеджування, інвестування і т.п.).

    Ризик зниження прибутковості може виникнути в результаті зменшення розміру відсотків і дивідендів по портфельних інвестицій, за вкладами і кредитах.

    Портфельні інвестиції пов'язані з формуванням інвестиційного портфеля і являють собою придбання цінних паперів та інших активів.
    Термін "портфельний" походить від італійського "portofoglio", означає сукупність цінних паперів, які є в інвестора.

    Ризик зниження прибутковості містить такі різновиди: процентні ризики та кредитні ризики.

    До процентних ризиків відноситься небезпека втрат кредитними установами, інвестиційними інститутами внаслідок перевищення процентних ставок, що сплачуються ними за залученими коштами, над ставками за наданими кредитами. До процентних ризиків відносяться також ризики втрат, які можуть понести інвестори у зв'язку зі зміною дивідендів по акціях, відсоткових ставок на ринку за облігаціями, сертифікатів та інших цінних паперів.

    Кредитний ризик - небезпека несплати позичальником основного боргу і відсотків, що належать кредитору. До кредитного ризику відноситься також ризик такої події, при якому емітент, що випустив боргові цінні папери, виявиться не в змозі виплачувати відсотки по них або основну суму боргу.

    У будь-якому інвестуванні капіталу завжди є присутнім ризик. Місце ризику в інвестуванні капіталу визначається самим існуванням і розвитком господарського процесу. Ризик є обов'язковим елементом будь-якої економіки. Прояв ризику є невід'ємною частиною економічного процесу - об'єктивний економічний закон. Існування цього закону обумовлено елементом кінцівки будь-якого явища, у тому числі і господарського процесу. Обмеженість (кінцівку) матеріальних, трудових, фінансових, інформаційних та інших ресурсів викликає в реальності їх дефіцит і сприяє появі ризику як елементу господарського процесу. Таким чином, інвестування капіталу і ризик завжди взаємопов'язані.

    1.1.2. СПОСОБИ ОЦІНКИ СТУПЕНЯ РИЗИКУ

    Ступінь ризику - це ймовірність настання випадку втрат, а також розмір можливого збитку від нього.

    Багато фінансові операції (венчурне інвестування, покупка акцій, кредитні операції та ін) пов'язані з досить істотним ризиком. Вони вимагають оцінити ступінь ризику і визначити його величину.

    Наприклад, ризик підприємця кількісно характеризується суб'єктивною оцінкою ймовірної, тобто очікуваної, величини максимального вкладення капіталу. При цьому, чим більше діапазон між максимальним і мінімальним доходом (збитком) при рівній імовірності їхнього одержання, тим вище ступінь ризику.

    Ризик являє собою дію в надії на щасливий результат по принципом "пощастить - не пощастить". Брати на себе ризик підприємця змушує, насамперед, невизначеність господарської ситуації, тобто невідомість умов політичної і економічної обстановки, що оточує ту чи іншу діяльність, і перспектив зміни цих умов. Чим більше невизначеність господарської ситуації при ухваленні рішення, тим більше і ступінь ризику.

    Невизначеність господарської ситуації обумовлюється наступними чинниками: відсутністю повної інформації, випадковістю, протидією, політичною нестабільністю, відсутністю чіткого законодавства.

    Відсутність повної інформації про господарську ситуації і перспективи її зміни змушує підприємця шукати можливість придбати відсутню додаткову інформацію, а за відсутності такої можливості почати діяти навмання, спираючись на свій досвід та інтуїцію.

    Схожа ситуація спостерігається і при інших операціях пов'язаних з рухом грошових коштів.

    1.2. БАНКІВСЬКІ РИЗИКИ

    1.2.1. ПОНЯТТЯ РИЗИКІВ, КЛАСИФІКАЦІЯ

    Прийняття ризиків - основа банківської справи. Банки мають успіх тоді, коли прийняті ними ризики розумні, контрольовані і знаходяться в межах їх фінансових можливостей і компетенції.

    Банки прагнуть отримати найбільший прибуток. Але це прагнення обмежується можливістю зазнати збитків. Ризик банківської діяльності та означає ймовірність того, що фактичний прибуток банку виявиться менше запланованої, очікуваної. Чим вищий очікуваний прибуток, тим вище ризик.
    Зв'язок між прибутковістю операцій банку і його ризиком в дуже спрощеному варіанті може бути виражена прямолінійною залежністю.

    Рівень ризику збільшується, якщо:

    проблеми виникають раптово і всупереч очікуванням;

    поставлені нові завдання, що не відповідають минулого досвіду банку ;

    керівництво не в змозі прийняти необхідні та термінові заходи, що може призвести до фінансових збитків (погіршення можливостей отримання необхідної іілі додаткового прибутку);

    існуючий порядок діяльності банку або недосконалість законодавства заважає прийняттю деяких оптимальних для конкретної ситуації заходів.

    Наслідки невірних оцінок ризиків або відсутності можливості протиставити дієві заходи можуть бути самими неприємними аж до повного банкрутства банку.

    Існують загальні причини виникнення банківських ризиків і тенденції зміни їхнього рівня. Разом з тим, аналізуючи ризики російських банків на сучасному етапі, важливо враховувати:

    кризовий стан економіки перехідного періоду, що виражається не тільки падінням виробництва, фінансовою нестійкістю багатьох організацій, але і знищенням ряду господарських зв'язків;

    нестійкість політичного становища;

    відсутність або недосконалість деяких основних законодавчих актів, невідповідність між правовою базою і реально існуючою ситуацією;

    інфляцію, та ін

    У всіх випадках ризик має бути визначено і виміряно. Аналіз та оцінка ризику значною мірою засновані на систематичному статистичному методі визначення ймовірності того, що якась подія в майбутньому відбудеться.
    Зазвичай ця ймовірність виражається у відсотках. Відповідна робота може вестися, якщо вироблені критерії ризику. Дає змогу ранжувати альтернативні події в залежності від ступеня ризику.

    1.2.2. ПРИНЦИПИ КЛАСИФІКАЦІЇ РИЗИКІВ

    Ризиком можна керувати, тобто використовувати заходи, що дозволяють в певною мірою прогнозувати настання ризикового події та вживати заходів до зниження ступеня ризику.

    Ефективність організації управління ризиками в чому залежить від класифікації.

    Під класифікацією ризику слід розуміти розподіл ризику на конкретні групи за певними ознаками для досягнення поставлених цілей.

    Науково-обгрунтована класифікація ризику дозволяє чітко визначити місце кожного ризику в їх загальній системі. Вона створює можливості для ефективного застосування відповідних методів, прийомів управління ризиком.
    Ризиків в залежності від стану кожного з перерахованих елементів.

    Є безліч різних класифікацій банківських ризиків. Найбільш цікаві з них представлені нижче. Розрізняючись покладеними в їх основу критеріями, ці класифікації ріднить те, що всі вони однозначно вважають кредитний і процентний ризики основними для банків.

    | Класифікація № 1 |

    o кредитний (невиконання позичальником зобов'язань)

    o відсотковий (коливання ринкових ставок)

    o ринковий (падіння курсу цінних паперів)

    o валютний (коливання курсів валют).

    До переваг даної класифікації слід віднести виділення найбільш проблемних зон банківських ризиків в області активних операцій, облік коливань ринкових ставок відсотка. У той же час вона ігнорує пасивні і частина активних операцій банку, організаційні та зовнішні ризики.

    | Класифікація № 2 |

    o кредитний;

    o ризик ліквідності;

    o валютний;

    o процентний;

    o ризик неплатоспроможності.

    Ця класифікація розширює коло враховуються ризиків (ризики, характеризують якість управління акти?? ами і пасивами банку, організаційні ризики). Вона пов'язана з виділенням:

    зон ризиків за видами банківських операцій;

    ризиків, пов'язаних з якістю управління активами і пасивами банку;

    ризиків фінансових послуг (організаційних) .

    Але і вона має недоліки: відсутність внутрішньої угруповання перерахованих видів ризиків за критеріями, покладеним в їх основу, їх недостатня повнота.

    | Класифікація № 3 |

    Балансові ризики

    o кредитний;

    o ризик ліквідності; < p> o процентний;

    o ризик структури капіталу;

    позабалансові ризики

    o по фінансовим гарантіям;

    o з фінансових послуг або з торгівлі фінансовими інструментами

    (акредитивами, опціонами);

    o з інвестиційної діяльності (операцій з цінними паперами);

    Ризики фінансових послуг < p> o операційні;

    o технологічні;

    o ризики інновацій;

    o стратегічні;

    Зовнішні ризики < p> o макроекономічні;

    o конкурентні;

    o законодавчі;

    Ця класифікація відрізняється струнким підходом. В її основу лягли чотири джерела виникнення ризиків, які представлені різними, конкретними видами ризиків. Позитивні класифікації відносяться:

    - виділення нових джерел ризиків (фінансових послуг, позабалансових) і встановлення видів ризиків, характерних для цих зон;

    - розширення переліку видів зовнішніх ризиків (конкурентні та законодавчі).

    Недоліками її є: по-перше, відсутність додаткового виділення балансових ризиків на: 1) ризики за активними операціями (кредитні, валютні, розрахункові, лізингові, факторингові, операцій з цінними паперами, касові і т.д.); 2) по депозитних операціях (строкові і до запитання); 3) якості управління активами та пасивами (ризики ліквідності, неплатоспроможності, процентний ризик); 4) адекватності капіталу банку і його структури (ризик структури капіталу, його достатності), по-друге, відсутність угруповання зовнішніх ризиків за додатковим критеріям на політичні, економічні, соціальні, регіональні ризики стихійних лих, галузеві (систематичні, пов'язані з промисловим циклом, конкурентні) ризики окремого клієнта банку (виробничі, комерційні, реалізовані, фінансові та ін.)

    Ступінь банківського ризику визначається трьома поняттями: повний, помірний низький та ризики.

    Повний ризик передбачає втрати, рівні банківських вкладень в операцію. Так, сумнівний або втрачений кредит має повний, тобто
    100-процентним, ризиком. Банк прибутку не отримує, перебуває в зоні неприпустимого або критичного ризику.

    Помірний ризик (до 30%) виникає при не поверненні невеликої частини основного боргу або відсотків за позичкою, при втраті лише частини суми за фінансових та інших операцій банку. Ризик знаходиться в зоні допустимого.
    Банк отримує прибуток, що дозволяє покрити допущені втрати і мати доходи.

    Низький ризик - незначний ризик, що дозволяє банку не тільки покрити втрати, але й отримати високі доходи.

    Одна і та сама операція може бути пов'язана з різними ступенями ризику. Наприклад, надані кредити в одній і тій же сумі на однаковий термін двом різним клієнтам з однаковою оцінкою їх кредитоспроможності, але, тим не менше, результати з точки зору ризиків можуть виявитися зовсім різними.

    | Клієнт 1 | Клієнт 2 |
    | Давно діюча фірма | Нова фірма |
    | Добре підібрана команда | Один підприємець |
    | керівників | |
    | Великий ринок продукції | Спеціалізований ринок продукції |
    | (продовольство) | (електроніка) |
    | Клієнти в Росії | Клієнти за кордоном |
    | Ризик невеликий (низький) | Ризик підвищений (помірний або |
    | | Повний) |

    Основні операції банку піддані поточним ризику, а в окремих випадках і ризику майбутнього. З поточними ризиками пов'язані операції з видачі гарантій, акцепту переказних векселів, продажу активів з правом регресу, операції з документарними акредитивами та ін У той же час сама можливість отримання оплати за ці операції тільки через певний час піддає їх і майбутнім ризикам. Як правило, ризик тим вище, чим довший час операції.

    Нарешті, ризики бувають відкриті та закриті. Відкриті ризики не піддаються або слабко піддаються попередження та мінімізації, закриті ж, навпаки, дають для цього гарні можливості.

    Також ризики можна розділити по типу банку. Від виду банку залежить характерний для нього набір ризиків. Це треба розуміти в тому сенсі, що хоча всім банкам притаманні балансові і позабалансові ризики, ризики фінансових послуг і зовнішні ризики, їх поєднання, основні зони, розміри та пріоритетні напрямки будуть складатися по-різному в залежності від переважної спеціалізації банків, а отже, й по-різному характеризувати кожний вид банківської діяльності.

    Так, для банків, широко займаються акумуляцією вільних грошових коштів та їх розміщенням серед інших кредитних установ, що визначають будуть ризики по вкладним і депозитних операціях і по можливості не поверненню міжбанківських кредитів.

    Стосовно до банку, чиєю спеціалізацією є визначальною інновації, переважатимуть ризики, пов'язані з довго - і середньострокових кредитуванням нових технологій. Тому у такого банку на перше місце виходять описані раніше ризики інновацій (як елемент ризиків фінансових послуг), а також маркетингові ризики (пов'язані з непередбаченими труднощами в реалізації продукції підприємств, що впроваджують нові технології). У цьому випадку особливого значення отримують зовнішні проектні ризики, такі, як окремо стоїть ризик (пов'язаний з проектом), внутрішньофірмовий або корпоративний ризик (вплив проекту на загальний ризик кредитування позичальника), ринковий або портфельний ризик (географія ризику, природа ризику, відповідність банківську політику і кредитного портфеля). При цьому, найбільший ризик несе освоєння технологічного нововведення без якісної попередньої оцінки, очікуваної економічної ефективності від його використання, тобто, якщо використання нової технології розпочато передчасно (до того, як витрати на виробництво наведено в відповідність з реальним рівнем ринкових цін), відсутній або недостатній споживчий попит на нову продукцію, що не дозволяє окупити витрати, кількість постачальників і посередників, залучених для виробництва і реалізації нововведення, надмірно для конкретного ринку, і т.д.

    Банк, що спеціалізується на обслуговуванні зовнішньоторговельних операцій, несе в основному такі ризики:

    o економічні (ризики зміни вартості активів і пасивів з-за зміни курсів валют);

    o перекладу (ризик відмінностей в обліку пасивів і активів у інвалютах) ;

    o угод (ризик невизначеності вартості операції в майбутньому в національній валюті);

    o страхові;

    o політичні.

    Ступінь банківського ризику враховує повний, помірний і низький ризик у Залежно від розташування за шкалою ризиків. Ступінь банківського ризику характеризується ймовірністю події, що веде до втрати банком коштів за даної операції. Вона виражається у відсотках або певних коефіцієнтах.

    Особливістю знаходження ступеня банківського ризику є його індивідуальна величина, пов'язана з прийняттям на себе конкретного ризику по конкретної банківської операції. Багато в чому вона визначається суб'єктивною позицією кожного банку.

    Наведена класифікація та елементи, покладені в основу економічної класифікації, мають на меті не стільки перерахування всіх видів банківських ризиків, скільки демонстрацію наявності певної системи, що дозволяє банкам не випускати окремі різновиди при визначенні сукупного розміру ризиків у комерційній і виробничій сфері.

    1.2.3. МЕТОДИ РОЗРАХУНКУ РИЗИКІВ

    Вкладення капіталу завжди супроводжує вибір варіантів і оцінка ступеня ризику. Для цього необхідно кількісно визначити величину фінансового ризику при альтернативних варіантах і порівняти її.

    Фінансовий ризик, як і будь-який інший, визначається математично вираженою ймовірністю настання втрати, яка спирається на статистичні дані і може бути розрахована з досить високою точністю. Щоб кількісно визначити величину фінансового ризику, необхідно знати всі можливі наслідки будь-якого окремого дії
    (операції) і ймовірність самих наслідків. Стосовно до економічних задач методи теорії ймовірності зводяться до визначення значень ймовірності настання подій і до вибору з можливих подій самого пріоритетним, виходячи з найбільшої величини математичного очікування.
    Інакше кажучи, математичне очікування якої-небудь події дорівнює абсолютній величині цієї події, помноженої на ймовірність його настання.

    Строго кажучи, за всебічної оцінки ризику слід було б встановлювати для кожного абсолютного або відносного значення величини можливих втрат відповідну ймовірність виникнення такої величини. При цьому вихідною стадією оцінки має стати побудова кривої (таблиці) ймовірностей отримання певного рівня прибутку (збитку). Але стосовно діяльності комерційних банків це найчастіше надзвичайно складне завдання. Тому на практиці обмежуються спрощеними підходами, оцінюючи ризик за одним або декількома показниками, що представляє узагальнені характеристики, найбільш важливі для висновку про прийнятності ризику.

    Імовірність настання втрат може бути визначена двома методами.
    Об'єктивний метод визначення ймовірності заснований на обчисленні частоти, з якою відбувається дана подія, і суб'єктивний - на припущеннях
    (особистому досвіді і думках оцінює, думці експертів і фінансових консультантів і т.п.) При суб'єктивному визначенні значення ймовірності для одного і того ж події набувають різні величини, і таким чином робиться різний вибір.

    2. УПРАВЛІННЯ РИЗИКАМИ

    | |

    Основним завданням регулювання ризиків є підтримка прийнятних співвідношень прибутковості з показниками безпеки і ліквідності в процесі управління активами і пасивами банку, то їсть мінімізація банківських втрат.

    Ефективне управління рівнем ризику повинно вирішувати цілий ряд проблем -- від відстеження (моніторингу) ризику до його вартісної оцінки.

    Рівень ризику, пов'язаного з тією або іншою подією, постійно змінюється через динамічного характеру зовнішнього оточення банків. Це змушує банк регулярно уточнювати своє місце на ринку, давати оцінку ризику тих чи інших подій, переглядати відносини з клієнтами й оцінювати якість власних активів і пасивів, отже, коректувати свою політику в області управління ризиками.

    Кожен банк повинен думати про мінімізації своїх ризиків. Це необхідно для його виживання. Мінімізація ризиків - це боротьба за зниження втрат, інакше називана управлінням ризиками. Цей процес включає в себе: передбачення ризиків, визначення їхніх ймовірних розмірів і наслідків, розробку та реалізацію заходів щодо запобігання або мінімізації пов'язаних з ними втрат.

    Все це припускає розробку кожним банком власної стратегії управління ризиками, тобто основ політики прийняття рішень таким чином, щоб вчасно і послідовно використовувати всі можливості розвитку банку й одночасно утримувати ризики на прийнятному і керованому рівні.

    Цілі і завдання стратегії управління ризиками у великій мірі визначаються постійно мінливого зовнішнього економічним середовищем, в якій доводиться працювати банку. Основними ознаками зміни зовнішнього середовища в банківській справі Росії, в останні роки, є: наростання інфляції; зростання кількості банків та їх філій; регулювання умов конкуренції між банками з боку Центрального банку та інших державних органів; перерозподіл ризиків між банками за участю Центрального банку; розширення грошового і кредитного ринків; поява нових
    (нетрадиційних) видів банківських послуг; посилення конкуренції між банками, випадки поглинання великими банками дрібних конкурентів; збільшення потреби в кредитних ресурсах в результаті зміни структури зростання потреби підприємств в оборотному капіталі та зміни структури фінансування убік зменшення банківської частки власного капіталу клієнтів банку; почастішання банкрутств у сфері дрібного і середнього бізнесу з одночасним відхиленням від виконання вимог кредиторів: відсутність дієвих гарантій щодо повернення кредиту.

    Банк повинен вміти вибирати такі ризики, які він може правильно оцінити і якими здатний ефективно керувати. Вирішивши прийняти певний ризик, банк повинен бути готовий керувати ним, відслідковувати його.
    Це вимагає володіння навичками якісної оцінки відповідних процесів.

    В основу банківського управління ризиками повинні бути покладені наступні принципи:

    o прогнозування можливих джерел збитків або ситуацій, здатних принести збитки, їх кількісний вимір;

    o фінансування ризиків, економічне стимулювання їх зменшення;

    o відповідальність і обов'язок керівників і співробітників, чіткість політики і механізмів управління ризиками;

    o координовані контроль ризиків по всіх підрозділах і службах банку, спостереження за ефективністю процедур управління ризиками.

    Завершальний, найважливіший етап процесу управління ризиками -- запобігання (попередження) виникнення ризиків або їх мінімізація.
    Відповідні способи разом зі способами відшкодування ризиків складають зміст так званого РЕГУЛЮВАННЯ РИЗИКІВ.

    2.1.ОРГАНІЗАЦІЯ УПРАВЛІННЯ РИЗИКАМИ

    Оскільки управління ризиками є частиною практичного менеджменту, воно вимагає постійної оцінки і переоцінки прийнятих рішень.

    Найважливішими елементами систем управління ризиками є:

    - чіткі і документовані принципи, правила та директиви з питань торговельної політики банку, управління ризиками, організації трудового процесу і використовуваної термінології;

    - створення спеціальних груп управління ризиками, не залежних від комерційних підрозділів банку; керівник підрозділу, що відає ринковими ризиками, звітує перед головою правління банку, керівник підрозділу кредитних ризиків - перед заступником голови правління, тобто перед членами вищого керівництва банку;

    - установлення лімітів ринкових і кредитних ризиків і контроль за їх дотриманням, а також агрегування (об'єднання) ризиків за окремими банківським продуктам, контрагентам і регіонам;

    - визначення періодичності інформування керівництва банку про ризики.
    Як правило, така інформація представляється щодня, особливо по ринкових ризиків;

    - для всіх типів ризиків створюються спеціальні нечисленні групи по управлінню, не залежні від комерційних підрозділів банку;

    - всі елементи системи контролю і управління ризиками регулярно перевіряються аудиторами, що не залежать від комерційних служб банку.

    Таким принципам слід наш Центральний Банк, який зобов'язав всі комерційні банки, що мають ліцензії на здійснення операцій на фінансових ринках, організувати службу внутрішнього контролю підзвітну ЦБ РФ, склад якої затверджується так само ЦБ РФ.

    Слід, однак, пам'ятати, що жодна, навіть самий досконалий управління ризиками повністю не позбавляє від збитків і втрат, що повинно уберегти керуючих банками від самозаспокоєння. Розробка нових, більш гнучких і досконалих моделей і методів управління ризиками повинна тривати постійно.

    2.1.1. ОРГАНИ УПРАВЛІННЯ РИЗИКАМИ

    Великі банки звичайно мають два комітети з управління ризиками: кредитний комітет та комітет з управління активами та пасивами банку.

    Відповідальність за реалізацію політики, яку розробляє кредитним комітетом, несе кредитний відділ. Операційний відділ, відділи цінних паперів, міжнародних кредитів і розрахунків, аналізу банківської діяльності, маркетинговий несуть відповідальність за реалізацію політики, яку розробляє комітетом з управління ризиками, пов'язаними з активами та пасивами.

    До складу першого комітету зазвичай входять: керівник банку ( голова комітету), керівники кредитного та операційного відділів бухгалтерії, головний економіст або керівник аналітичного відділу, два або більше інших керівників банку вищого рівня.

    | функцій даного КОМІТЕТУ Є: |

    o розробка та моніторинг стану політики кредитів;

    o розробка політики рейтингу кредитів;

    o розробка критеріїв для отримання нових кредитів;

    o делегування?? олномочій з видачі кредитів;

    o встановлення обмежень на позички;

    o регулярна оцінка ризику всього портфеля кредитів, у т.ч. ризику збитків за позиками, перевантаженості одного сектора, ліквідності портфеля;

    o розробка політики списання неповернених позик;

    o розробка політики відстеження всіх позик;

    o розробка політики повернення ненадійних позик;

    o розробка політики заморожування кредитів;

    o розробка стандартів кредитної документації;

    o перегляд згоди на видачу кредиту;

    o перегляд згоди на видачу кредиту;

    o перегляд політики визначення вартості кредитів;

    o перегляд внутрішньобанківських інструкцій згідно з юридичними нормами;

    o розробка політики розширення і звуження кредитів, підвищення їх якості, у тому числі забезпечення більшої надійності, поліпшення практики страхування, надання акредитивів і гарантій, визначення величини процентної маржі;

    o розробка критеріїв оцінки роботи позичкової адміністрації.

    До складу другого комітету включаються:

    керівник банку (голова комітету), керівники операційного і кредитного відділів, головний економіст або керівник аналітичного відділу, керівники служби фінансового контролю та бухгалтерії, ще кілька керівників вищого рівня.

    | функцій даного КОМІТЕТУ МОЖУТЬ БУТИ: |

    o розробка обмежень з фінансових ризиків;

    o розробка процентної політики;

    o розробка обмежень по валютних ризиків;

    o розробка обмежень і політики за ризиками позабалансових операцій;

    o розробка політики ризиків, пов'язаних з цінними паперами;

    o визначення основних джерел фінансування банку;

    o визначення основних джерел фінансування банку;

    o управління ризиками структури капіталу банку;

    o контроль, за дотриманням банком законодавства щодо ризиків;

    розробка критеріїв оцінки ефективності роботи з управління активами і пасивами банку та ін

    Названі комітети повинні:

    o створювати внутрішньобанківські інструкції з управління ризиками;

    o визначати цілі політики управління ризиками і доводити їх до відома колективу банку;

    o при необхідності делегувати повноваження з реалізації цієї політики і контролю підрозділам і окремим працівникам банку;

    o розробляти обмеження і стандарти на обсяги, зони, види ризиків, методи їх оцінки і регулювання.

    2.2.УПРАВЛЕНІЕ Валютні ризики

    Ризик обміну валюти - це ризик збитків внаслідок обміну цінності, вираженої в іноземній валюті, на умовах цінності національної валюти банку. Небезпека втрати виникає через процес переоцінки позиції в іноземній валюті в національну валюту у вартісному вираженні. Коли банки мають відкриту позицію в іноземній валюті (при якій активи в валюті не рівні зобов'язаннями в цій же валюті), процес переоцінки зазвичай створює або прибуток, або втрати. Прибуток або втрати - це різниця між узагальненими змінами вираження у національній валюті цінностей активів

         
     
         
    Реферат Банк
     
    Рефераты
     
    Бесплатные рефераты
     

     

     

     

     

     

     

     
     
     
      Все права защищены. Reff.net.ua - українські реферати !