ПЕРЕЛІК ДИСЦИПЛІН:
  • Адміністративне право
  • Арбітражний процес
  • Архітектура
  • Астрологія
  • Астрономія
  • Банківська справа
  • Безпека життєдіяльності
  • Біографії
  • Біологія
  • Біологія і хімія
  • Ботаніка та сільське гос-во
  • Бухгалтерський облік і аудит
  • Валютні відносини
  • Ветеринарія
  • Військова кафедра
  • Географія
  • Геодезія
  • Геологія
  • Етика
  • Держава і право
  • Цивільне право і процес
  • Діловодство
  • Гроші та кредит
  • Природничі науки
  • Журналістика
  • Екологія
  • Видавнича справа та поліграфія
  • Інвестиції
  • Іноземна мова
  • Інформатика
  • Інформатика, програмування
  • Історичні особистості
  • Історія
  • Історія техніки
  • Кибернетика
  • Комунікації і зв'язок
  • Комп'ютерні науки
  • Косметологія
  • Короткий зміст творів
  • Криміналістика
  • Кримінологія
  • Криптология
  • Кулінарія
  • Культура і мистецтво
  • Культурологія
  • Російська література
  • Література і російська мова
  • Логіка
  • Логістика
  • Маркетинг
  • Математика
  • Медицина, здоров'я
  • Медичні науки
  • Міжнародне публічне право
  • Міжнародне приватне право
  • Міжнародні відносини
  • Менеджмент
  • Металургія
  • Москвоведение
  • Мовознавство
  • Музика
  • Муніципальне право
  • Податки, оподаткування
  •  
    Бесплатные рефераты
     

     

     

     

     

     

         
     
    Управління процентним ризиком у комерційному банку
         

     

    Банківська справа

    Российская економічна академія ім.Г.В.Плеханова

    Міжгалузевий інститут підвищення кваліфікації та

    Перепідготовки керівних кадрів і фахівців
    ____________________________________________________________________________

    __________________

    Спеціальність: «Фінанси і кредит»

    ДИПЛОМНА РОБОТА

    Тема: «Управління відсотковим ризиком в

    комерційному банку »

    Студент:

    Альошечкін Марина Игорьевна

    _____________________________

    Керівник дипломної роботи:

    Боботкова Зінаїда Федорівна кандидат економічних наук доцент

    _____________________________

    | «Допустити до захисту» | | |
    | Директор Уральського відділення | | |
    | МІПК РЕА ім.Г.В.Плеханова | | |
    | кандидат філософських наук | | |
    | доцент | | |
    |__________________ В. В. Помикалов | | |
    | |
    | |
    |«____» ____________2003г. |

    Москва 2003

    Введення 4

    1 Процентний ризик в системі банківських ризиків 7


    1.1 Ризики в банківській діяльності 7

    1.1.1 Класифікація банківських ризиків та управління ними 7

    1.1.2 Цілі і завдання управління банківськими ризиками 10

    1.2 Сутність і місце центральної виконавчої влади в системі управління банком 12

    1.3 Фактори процентного ризику 15

    1.4 Методики оцінки рівня процентного ризику 17

    1.4.1 Геп менеджмент 17

    1.4 .2 Аналіз тривалості портфеля 22

    1.5 Висновки 26

    2 Управління відсотковим ризиком 28


    2.1 Загальні принципи управління процентним ризиком в банках 28

    2 2 Управління ризиками в КБ «Уралвнешторгбанк» 30

    2.1.1 ОРГАНІЗАЦІЯ УПРАВЛІННЯ РИЗИКАМИ КБ «Уралвнешторгбанк» 30

    2.2.2. ОРГАНИ УПРАВЛІННЯ РИЗИКАМИ в КБ «Уралвнешторгбанк» 30

    2.2.3 Політика КБ «Уралвнешторгбанк» в області управління ризиками 32

    2.3 Управління процентним ризиком та основні форми процентного ризику в КБ
    «Уралвнешторгбанк» 34

    2.3.1 Форми процентного ризику в КБ «Уралвнешторгбанк» 34

    2.3.2 Управління процентним ризиком в КБ «Уралвнешторгбанк» 40

    2.3 .3 Геп менеджемент-основна методика оцінки процентного ризику в

    КБ "Уралвнешторгбанк" 41

    2.4 Управління процентним ризиком через показник дюрація 45

    2.5 Геп менеджмент та аналіз тривалості як поточного і стратегічного управління відсотковим ризиком 47

    2.6 Методи усунення дисбалансу чутливості до змін процентних ставок 50

    2.7 Методи зниження процентного ризику 52

    2.7.1 Способи мінімізації процентного ризику в КБ «Уралвнешторгбанк»

    52

    2.7.2 Страхування банківського процентного ризику 54

    2.8 Висновки 55

    3 Практичне використання комплексної методики управління процентним ризиком на прикладі ВАТ «Уралвнешторгбанк» 57


    3.1 Огляд фінансових результатів КБ «Уралвнешторгбанк» 57

    3.2 Показники діяльності банку в поточних умовах 58

    3.2 .1. Розрахунок процентного ризику з використанням методики Геп-менеджемент 58

    3.2.2. Розрахунок процентного ризику за допомогою показника дюрація 62

    3.3 Застосування ефективної методики центральної виконавчої влади на прикладі КБ «Уралвнешторгбанк» 65

    3.3.1 Заходи щодо оздоровлення ситуації та мінімізації процентного ризику 65

    3.3.2 Зміна структури активів на підставі результатів ГЕП-менеджменту 66

    3.3.3 Результат застосування методики в якості поточного управління 68

    3.3.4 Зміна структури активів і пасивів на підставі даних ГЕП-менеджменту і дюрація 71

    3.4 Ефективність використання комплексної методики. 71

    3.5 Висновки 73

    Висновок 75

    Література 79

    Література 79

    Додаток 1 Класифікація банківських ризиків 81

    Додаток 2 Методи усунення дисбалансу чутливості до змін процентних ставок 82

    Додаток 3 Баланс КБ «Уралвнешторгбанк» 83

    Звіт про прибутки та збитки 85

    Додаток 4 Дані для оцінки процентного ризику з використанням методики ГЕП-менеджемент в початковому варіанті 87

    Додаток 5 Дані про процентні ставки 89

    Додаток 6 Розрахунки чистого процентного доходу та Чистої процентної маржі
    91

    Додаток 7 Дані для розрахунку дюрація 92

    Додаток 8 Дані для розрахунку ГЕП після зміни структури активів 94

    Додаток 9 Дані для розрахунку Дюрація після зміни структури активів
    96

    Додаток 10 Дані з урахуванням зміни структури активів та пасивів 97

    Введення

    Діяльність банків із залучення ресурсів повинна бути заснована на ретельно продуманої стратегії управління активами та пасивами. Без цього політика залучення призведе до втрат, бо може виявитися, що платити за залучені ресурси доведеться з дуже високою ціною. Для забезпечення надійності своєї роботи банку необхідно створити систему управління ризиками, здатну виявляти ризики, вимірювати їхню величину, забезпечувати їх моніторинг, містити необхідні інструменти і процедури реагування на виникаючі загрози. Така система повинна грунтуватися на виробленої банком політиці щодо управління ризиками.

    Управління ризиками-ключове завдання банківського менеджменту.
    Особливістю управління банківськими ризиками є те, що будь-які рішення носять явно виражений суб'єктивний характер. Для того, щоб звести до мінімуму помилки управління, особі, що приймає рішення необхідно мати правильне уявлення про джерела виникнення ризиків, знання основних взаємозв'язків між характеристиками діяльності банку та станом зовнішнього економічного середовища. Сказане в однаковій мірі відноситься як до всієї сукупності ризиків, так і до їх окремих видів.
    Одним із ризиків, з якими доводиться постійно зустрічатися сучасному банку, разом з кредитним ризиком та ризиком ліквідності, є процентний ризик (ризик процентної ставки). Робота з управління останнім представляє собою один із стратегічних напрямків будь-якого банку. Нерідко від уміння банку управляти ризиком процентної ставки залежить саме його існування -- навіть якщо у банку взагалі не має проблем з повернення вкладених коштів (комерційних і міжбанківських кредитів), що, звичайно, малоймовірно.

    Управління процентним ризиком є одним з найважливіших ланок управління банком в цілому. Тому необхідно уявити повну картину відносин і зв'язків, що виникають при управлінні процентним ризиком, визначити область застосування різних методик управління ім. Дана проблема є ще недостатньо теоретично розробленою і, як наслідок, не завжди вирішується на практиці. Справа в тому, що за своєю суті процентний ризик набуває помітний вплив на діяльність банків тільки в умовах стабільної економіки, розвиненої інфраструктури фінансового ринку і, як наслідок, жорсткої конкуренції. У нестійкою ж економіці, при високій інфляції, банки зазвичай перекладають процентний ризик на клієнтів, встановлюючи велику різницю між ставками залучення і розміщення. Тим самим знижується платоспроможність клієнтів, і, відповідно, збільшується ризик ліквідності банків. Проте останнім час підвищився інтерес російських банкірів до процентного ризику.
    Особливістю цього виду ризику є те, що він по своїй суті, вимагає складних математичних методів для охоплення всіх джерел його виникнення, правильного вимірювання та адекватного реагування. У даний час існують відомі методики центральної виконавчої влади у сфері ринку цінних паперів, які можуть бути використані при управлінні процентним ризиком в банку. Необхідно відзначити, що до теперішнього часу основною проблемою російських банків була проблема кредитного ризику. Слабо розвинена правова база і недостатньо опрацьовані механізми кредитування вели до суттєвих втрат. Згодом були розроблені методики, що дозволяють з високим ступенем надійності проводити кредитні операції.
    Кредитні ризики у різних банків поступово згладжуються. Тому в даний час головним напрямком підвищення ефективності роботи банку є вдосконалення його управління в цілому. До такого управління, в першу чергу, відноситься управління процентним ризиком. Саме від якісного управління ім залежить сьогодні конкурентоспроможність і стабільність діяльності банку.
    Таким чином, об'єктом даного дослідження є діяльність КБ
    «Уралвнешторгбанка» з управління ризиками.

    Предметом дослідження є процентний ризик, а також діяльність КБ «Уралвнешторгбанка» з управління процентним ризиком.

    Метою роботи є розробка рекомендацій КБ «Уралвнешторгбанк» щодо вдосконалення центральної виконавчої влади, а саме за визначенням меж та умов застосування методик центральної виконавчої влади в комерційному банку.

    Для досягнення мети необхідно вирішити наступні завдання:

    1. вивчити сутність, особливість банківських ризиків і місце процентного ризику в системі ризиків;

    1. визначити теоретичні основи використання різних методик оцінки процентного ризику (сфера дії, фактори і вплив) у комерційному банку;

    2. вивчити існуючі методики оцінки та центральної виконавчої влади;

    1. розглянути особливості діяльності з управління процентним ризиком в

    КБ «Уралвнешторгбанк»

    1. Визначити ефективність окремих методик центральної виконавчої влади і розробити рекомендації щодо їх використання.

    Дана робота має наступну структуру: вступ, три розділи, висновок.

    Перший розділ: визначені види ризиків, сутність і місце процентного ризику в системі банківських ризиків, методики оцінки, а також фактори, що сприяють виникненню даного виду ризику.

    Другий розділ: розглянуто принципи управління ризиками і зокрема процентним ризиком в КБ «Уралвнешторгбанк», а також форми процентного ризику, які мають місце в даному кредитній установі, вивчені існуючі методики центральної виконавчої влади, їх достоїнства і недоліки, а також сформована схема центральної виконавчої влади в банку,

    Третій розділ: здійснено застосування комплексної методики управління процентним ризиком на прикладі КБ «Уралвнешторгбанк». На основі отриманих даних запропоновано заходи з метою оптимізації структури активів і пасивів. У підсумку зроблена оцінка ефективності використання на практиці запропонованої схеми центральної виконавчої влади.

    1 Процентний ризик в системі банківських ризиків

    1.1 Ризики в банківській діяльності

    1.1.1 Класифікація банківських ризиків та управління ними

    Будь-який економічний суб'єкт у своїй діяльності стикається з подіями і факторами, які він не в змозі регулювати і точно пророкувати. Більш того, це відбувається при будь-якій його діяльності і в кожний момент часу. У сучасних теоріях стало прийнято враховувати вплив таких невизначеностей на функціонування організацій і пропонувати різні методи щодо зниження їх несприятливого впливу на результат. Таким чином, було введено поняття ризику.

    Ризик - небезпека несприятливого впливу змін різних факторів на результати діяльності.

    Класифікація банківських ризиків представлена в додатку 1.

    Розглянемо види ризиків більш докладно.

    Залежно від сфери дії ризики бувають загальні і спеціалізовані. Загальні ризики виникають у всіх банків, а спеціалізовані пов'язані з конкретними напрямками діяльності банків.
    Спеціалізація ризиків може проводитися за клієнтам банку, по галузях, по операціях, по функціональному призначенню і т.д.

    За характером обліку банківські ризики діляться на ризики за балансовими та за позабалансовими операціями.

    Дуже часто кредитний ризик, що виникає за балансовими операціях, поширюється і на позабалансові операції, наприклад, при банкрутстві підприємства. Важливим є правильний облік ступеня можливих втрат від однієї і тієї ж діяльності, що проходить одночасно як за балансовими, так і по позабалансових рахунках [3].

    По можливостях і методів регулювання ризики бувають відкриті і закриті. Відкриті ризики не підлягають регулюванню. Закриті ризики регулюються шляхом проведення політики диверсифікації, тобто шляхом широкого перерозподілу кредитів у дрібних сумах, наданих великій кількості клієнтів при збереженні загального обсягу операцій банку; введення депозитних сертифікатів; страхування кредитів і депозитів; проведення продуманої політики з управління активами і пасивами та ін

    За методами розрахунку ризики можуть носити комплексний (загальний) і приватний характер. Комплексний ризик розраховується для всієї структури балансу.
    Приватний ризик розраховується для конкретної операції або групи операцій.

    За впливом на результати діяльності ризики бувають чистими і спекулятивними. Чисті ризики завжди тягнуть за собою втрати для банку, а спекулятивні при різному розвитку подій можуть давати додаткову прибуток.

    Залежно від сфери впливу чи виникнення банківського ризику вони підрозділяються на зовнішні і внутрішні.

    До зовнішніх відносяться ризики, не пов'язані з діяльністю банку чи конкретного клієнта, політичні, економічні та інші. Це втрати, що виникають в результаті війни, що почалася, революції, націоналізації, заборони на платежі за кордон, консолідації боргів, введення ембарго, скасування імпортної ліцензії, загострення економічної кризи в країні, стихійного лиха. Розглянемо дані види ризиків докладно.

    Ринкові ризики-які пов'язані зі змінами в перерозподільних відносинах. До ринкових ризиків відносяться зміну ринкової кон'юнктури, то є різка зміна цін, попиту та пропозиції, а також можливі кризові явища, як на внутрішніх ринках, так і на міжнародних.
    Найбільш часто розглядаються ризиком серед ринкових є інфляційний
    [7].

    Країнні ризики - це можливість того, що в силу економічних чи політичних причин сама держава або підприємства, що функціонують на його території, не зможуть виконати свої зобов'язання. Ці ризики поділяються на економічні та політичні.
    Економічні пов'язані з державними реформами в економіці (податковим, митним), а до політичних відносяться заборони торгівлі та економічних відносин з окремими регіонами, державні перевороти, націоналізація, відмови урядів у виконанні зобов'язань за політичних причин.
    До географічним ризиків відносять кліматичні, ризики стихійних лих, екологічні ризики та інші. Дані ризики пов'язані з різними катаклізмами, що виникають в природі [1].

    Внутрішні ризики в свою чергу поділяються на втрати за основою і по допоміжної діяльності банку. Перші представляють саму поширену групи ризиків: кредитний, процентний, валютний і ринковий ризики. Другі включають втрати по формуванню депозитів, ризики по не основними видами діяльності, ризики банківських зловживань [10].

    Розглянемо основні види внутрішніх банківських ризиків більш докладно.

    1.Кредітний ризик - ймовірність втрат у зв'язку з несвоєчасним поверненням позичальником основного боргу та відсотків по ньому, або повному не повернення коштів. (1)

    2.Процентний ризик - можливість зазнати збитків внаслідок непередбачених, несприятливих для банку змін процентних ставок і значного зменшення маржі, зведення її до нуля або до негативного показником. Процентний ризик виникає у випадках коли не збігаються терміни повернення наданих залучених коштів або коли ставки по активних і пасивних операціях встановлюються різними способами (фіксовані ставки проти змінних і навпаки). В останньому випадку прикладом може служити ситуація, коли кошти запозичуються на короткий термін за змінним ставками, а кредити видаються на тривалий термін за фіксованими ставками в розрахунку на те, що змінні ставки не перевищать очікуваний рівень. Таким чином, цей ризик впливає на доходи банку, економічну вартість активів, зобов'язання і позабалансові інструменти. Основні форми процентного ризику, якому піддаються банки, такі: ризик встановлення нової ціни, що виникає у зв'язку з різницею термінів (для фіксованих процентних ставок) і встановленням нової ціни

    (для плаваючих процентних ставок) банківських активів, пасивів та позабалансових позицій, ризик кривої дохідності, який виникає у зв'язку зі змінами нахилу і форми кривої прибутковості; базисний ризик, який виникає у зв'язку з недосконалою кореляцією зароблених і сплачених по різних інструментів відсотків; варіантність, яка виникає у зв'язку з прямо вираженими або УЯВНОЮ опціонами, вбудованими у багато банківські активи і пасиви і позабалансові портфелі [13].

    3.Валютний ризик - небезпека валютних (курсових) втрат, пов'язаних з зміною курсів?? ностранних валют по відношенню до національної валюти [6].

    4.Риночний ризик - означає можливі втрати, непередбачені витративід зміни ринкової вартості активів або пасивів, зміни ступеня їхліквідності. Особливо схильні до такого роду ризику вкладення в цінні папери
    [4].

    5. Ризик з формування депозитів (ресурсної бази) - ймовірністьзбільшення витрат із залучення ресурсів у разі зміни ситуації нафінансовому ринку. Депозитна політика банку має на меті забезпечити банкресурсами на певний час за певною ціною для здійсненняпевних активних операцій. Її здійснення означає вирішення двохпротилежних завдань: стабільність ресурсної бази та мінімізація витратз її формування [1].

    6.Ріск структури капіталу - втрати, пов'язані з тим, що активи іпасиви банку не узгоджені за термінами. Наприклад, банк вклавзначні кошти клієнтів в кредитні операції з терміном погашення,перевищує терміни залучення ресурсів при зміні ситуації на ринкуможе понести як додаткові витрати (у випадку подорожчання ресурсів),так і виявитися банкрутом через визнання неплатоспроможним (критичнестан на ринку ресурсів - масове вилучення).

    7.Ріск банківських зловживань - збитки, пов'язані з недостатньоюкваліфікацією банківського персоналу, а також з корисливими цілями, якіпереслідують його співробітники.

    8.Ріск незбалансованої ліквідності - небезпека втрат у разінездатності банку покрити свої зобов'язання по пасивах балансувимогами по активах. Виявляється в процесі масового запитаннявкладів клієнтами банку (включаючи масовий дострокове відкликання коштів зтермінових і ощадних вкладів). При цьому слід розрізняти внутрішню ізовнішню ліквідність [2].
    Таким чином, тому що будь-який банк схильний до різних видів ризиків, товідповідно стає актуальною проблема ефективного управлінняризиками з метою їх мінімізації.

    1.1.2 Цілі і завдання управління банківськими ризиками

    Стратегія управління ризиками включає ряд етапів:

    1. виявлення факторів, що збільшують і зменшують конкретний вид ризику при здійсненні певних банківських операцій;

    2. аналіз виявлених чинників з точки зору сили впливу на ризик;

    3. оцінка конкретного виду ризику;

    4. встановлення оптимального розміру ризику;

    5. аналіз окремих операцій з точки зору відповідності до прийнятного рівня ризику;

    6. розробка заходів щодо зниження ризику.
    | |

    Основним завданням регулювання ризиків є підтримка прийнятнихспіввідношень прибутковості з показниками безпеки і ліквідності впроцесі управління активами і пасивами банку, то є мінімізаціябанківських втрат. Ефективне управління рівнем ризику повинно вирішувати цілийряд проблем - від відстеження (моніторингу) ризику до його вартісноїоцінки. Рівень ризику, пов'язаного з тією або іншою подією, постійнозмінюється через динамічного характеру зовнішнього оточення банків. Цезмушує банк регулярно уточнювати своє місце на ринку, давати оцінку ризикутих чи інших подій, переглядати відносини з клієнтами й оцінюватиякість власних активів і пасивів, отже, коректувати своюполітику в області управління ризиками. Кожен банк повинен думати промінімізації своїх ризиків. Це необхідно для його виживання. Мінімізаціяризиків - це боротьба за зниження втрат, яку називають управліннямризиками. Все це припускає розробку кожним банком власноїстратегії управління ризиками, тобто основ політики прийняття рішень,таким чином, щоб вчасно і послідовно використовувати всіможливості розвитку банку й одночасно утримувати ризики на прийнятному ікерованому рівні.

    Цілі і завдання стратегії управління ризиками у великій мірівизначаються постійно мінливого зовнішнього економічним середовищем, в якійдоводиться працювати банку. В основу банківського управління ризиками повиннібути покладені наступні принципи: прогнозування можливих джерел збитків або ситуацій, здатних принести збитки, їх кількісний вимір; фінансування ризиків, економічне стимулювання їх зменшення; відповідальність і обов'язок керівників і співробітників, чіткість політики і механізмів управління ризиками; координовані контроль ризиків по всіх підрозділах і службах банку і спостереження за ефективністю процедур управління ризиками; запобігання (попередження) виникнення ризиків або їх мінімізація-завершальний, найважливіший етап процесу управління ризиками

    [7].

    Банк повинен вміти вибирати такі ризики , які він може правильнооцінити і якими здатний ефективно керувати. Вирішивши прийнятипевний ризик, банк повинен бути готовий керувати ним, відслідковувати його.
    Це вимагає володіння навичками якісної оцінки відповіднихпроцесів. Приміром, розглянемо процентний ризик. За сферою впливу вінє внутрішнім ризиком банку, тому що відбуваються зміни впроцентних ставках для даного банку можуть бути негативними, а дляякого-небудь іншого - позитивними. Це залежить від проведеної банкомполітики. Зовнішні ж ризики для всіх суб'єктів тягнуть за собою негативнінаслідки. Процентний ризик залежить від структури балансу банку, незважаючина те, що інструменти, за допомогою яких здійснюється управлінняпроцентним ризиком, можуть відображатися на позабалансових рахунках, в кінцевомупідсумку вони роблять свою дію через статті балансових рахунків, томупроцентний ризик є балансовим ризиком. Цей ризик є регульованим
    (відкритим) комплексним ризиком. Він носить спекулятивний характер, тому щорізне рух процентних ставок може спричинити як збитки, так ідодаткові прибутки.

    Для того, щоб це уявити необхідно розглянути процентний ризикв системі управління банком.

    1.2 Сутність і місце центральної виконавчої влади в системі управління банком

    У чому полягає процентний ризик? При управлінні процентним ризикомнеобхідно вирішувати такі проблеми, як визначення причин та факторів ризику,визначення способів оцінки, визначення методів управління. Для цього требасформувати чітке уявлення про те, яке місце займає процентнийризик в системі управління банком. Створимо спрощену модель управліннябанком, що включає перелік основних ризиків, над якимиздійснюється управління, особливості управління ними, відмінність їх відінших ризиків та їх роль і вплив на загальний результат діяльності.

    Типові зовнішні ризики. Вони не піддаються нормальної оцінки тауправління. Вони є або суто індивідуальними ризиками для кожногобанку. Наприклад, політичний ризик у великих банків зовсім інший, ніж удрібних. Великі банки можуть їм активно керувати, крім того, для нихприбутковість не є головною метою. Або вони є для всіходнаково непередбачуваними, наприклад кон'юнктурні та екологічні. Такимчином, дуже складно ці ризики виділяти в окрему область дослідження.
    Їх вплив можна приблизно оцінити і, якщо це необхідно, вводити йогов моделі інших ризиків, як залишкові ризики. Різним методиками оцінкипіддаються внутрішні ризики. Це кредитний, процентний, ризикнезбалансованої ліквідності, і валютний ризик.

    Кредитний ризик виникає у відносинах між конкретним банком зконкретним клієнтом. Причиною ризику є неправильна оцінкакредитоспроможності клієнта. Факторами ризику є неправильний розміркредиту, невірна форма видачі кредиту, недостатнє забезпечення та ін Теє розмір ризику залежить від проведеної банком роботи з клієнтом.
    Відповідно для такої роботи необхідні дані про стан клієнта та уменшою мірою дані про самому банку. При кредитному ризик завжди можнаобчислити розмір втрат. Так як відомо, чи виконав клієнт договір абонемає, і в якому обсязі. Крім того, для оцінки кредитного ризику банк нецікавить, за рахунок яких коштів він видає кредит. Середньозважена сумавсіх кредитних ризиків являє собою загальний кредитний ризик. У такому виглядівін входить в загальну модель управління банківськими ризиками. Процентний ризик підчому протилежний кредитним. Банк не впевнений, чи поверне йому кредиторгроші, кредитор не знає, чи залишить банк плату за кредит на тому ж рівніі т.д. Все це приклади ризиків у фінансовій діяльності виникають особистоміж учасниками операції. Однак, якщо інший банк буде пропонувати більшнизькі ставки по кредитах, то позичальнику стане невигідно продовжуватикредитуватися у старого банку, тому що при цьому він буде нести зміннівитрати. У цьому випадку результати даного позичальника будуть гіршими, ніж уінших аналогічних, що кредитуються в другому банку. Тобто, на результативплине зміна навколишнього середовища, на відміну від першого випадку, коли нарезультати впливає зміна всередині самої системи банк - позичальник. Тоді дляоцінки процентного ризику необхідно мати уявлення про навколишнє середовищеі про показники в банку, на які це середовище впливає.

    Процентний ризик характеризує загальну структуру операцій банку, так якнеобхідно оцінити вплив навколишнього середовища на всю систему - банк. При цьомуконкретні відносини з кожним позичальником і кредитором відходять на другийплан. Головними стають агреговані показники.

    Валютний ризик багато в чому аналогічний процентному. Будь-яка зміна курсіввалют можна звести до зміни прибутковості коштів, вкладених у ту чи іншувалюту. Зміна курсів призводить до зміни прибутковості. Однак різниця в тому,що валюта є безстроковим активом, без дати погашення. Інструментиуправління валютним ризиком багато в чому повторюють інструменти управлінняпроцентним ризиком.

    Ризик незбалансованої ліквідності пов'язаний з нестачею грошовихкоштів у банку на конкретний момент часу. Якщо цей недолік невеликий,в порівнянні з усіма активами банку, то його можна компенсувати нагрошовому ринку. Якщо відбувається масове запитання вкладів, а цевідбувається, як правило, тільки при фінансових кризах, то банку доведетьсявдаватися до нестандартних методів регулювання. У цьому випадку будутьзадіяні спеціальні заходи антикризового одужання. У разізапозичення коштів на грошовому ринку для підтримки ліквідності впливна кінцевий результат буде визначатися рівнем процентних ставок наринку. Але тоді для управління ризиком незбалансованої ліквідності требакористуватися інформацією, подібної при управлінні процентним ризиком, а вокремих випадках ризик ліквідності можна звести до процентному.

    Таким чином, виходить дві групи ризиків, до яких застосовуютьсярізні методи управління. Це ризики приватного характеру, при якихоцінюються конкретні відносини між банком і клієнтом, і комплексніризики, які є характеристиками роботи банку, загалом, запорівнянні з навколишнім ситуацією (табліца1.1). Дана класифікаціяє найбільш зручною при розгляді області дії і центріврегулювання ризиків, тому що в основі поділу лежить ознака впливуна результати діяльності банку.

    Таблиця 1.1

    Розподіл ризиків на комплексні та приватні
    | | |
    | Частина | Комплексні |
    | - Кредитний; | - процентний; |
    | - Операційний. | - Валютний; |
    | | - Незбалансованої ліквідності. |


    Існують принципові відмінності між приватними та комплексними ризиками
    . Приватні ризики виникають на момент початку дії операції. Наприклад,кредитний ризик виникає при укладенні кредитного договору. До цьогомоменту він не існує. Комплексні ризики виникають з моменту утвореннябанку та присутні протягом усієї своєї діяльності. Приватні ризикизавершують свою дію після закінчення конкретної операції. З цього випливає,що до комплексних ризиків треба застосовувати довготривалі методи управління,які б були постійними в часі, тому що ці ризики присутнібезупинно на всій діяльності банку. До приватних ризиків можуть застосовуватисярізні методи, наприклад, різні підприємства, в залежності від їхособливостей, можуть піддаватися різних методів оцінки кредитоспроможності.
    Для управління комплексними ризиками необхідно аналізувати всюдіяльність банку в цілому, по всіх напрямках. Доступ до такої інформаціїмає тільки відділ активно-пасивних операцій, аналітичний відділ та іншівідділи загального управління банком.

    Таким чином, для центральної виконавчої влади необхідно матиагрегованих інформацію про всю діяльність банку, пов'язаною із вкладеннямі залученням коштів. Ця інформація повинна пройти процес обробкиприватних ризиків, тільки після цього вона є джерелом для оцінкипроцентного ризику. Необхідно також враховувати те, що на діяльність банкувпливають різні фактори: економічна ситуація, кон'юнктура ринку, а такж навколишнє середовище. Розглянемо дані фактори більш докладно.

    1.3 Фактори процентного ризику

    Для початку визначимо досліджувану систему, умови в якій вона існує,її елементи і зв'язки між ними, тобто фактори, що сприяютьвиникнення даного виду ризику.

    Процентний ризик - небезпека отримання несприятливих результатіввнаслідок зміни процентних ставок.

    Небезпека одержання несприятливих результатів для банку виражається вотриманні збитків або недоотримання прибутку, або в падінні вартостібанку. Необхідно звернути увагу на те, що прибуток банку не єнезалежним показником. Вона характеризує не тільки діяльність самогобанку, а й ринкову ситуацію в цілому. Наприклад, в період кризи 1998року, напевно, всі банки отримали збитки або значне зниженняприбутку, однак це не означає що в цей рік вони працювали гірше ніжзвичайно. У багатьох банках повинні були відбутися оздоровчі заходи.
    Накопичилися, помилки в управлінні фінансовими інститутами проявилися вкризу на ринку, внаслідок чого банки повинні були б переглянути своюполітику в більш продуманому напрямку. Тобто результати діяльностібанку тісно пов'язані з загальноринковий ситуацією. Значить, на результатидіяльності впливає як поведінка самого банку, так і навколишнє середовище.

    Таким чином, розглядаємо систему, що складається з двох підсистембанку і навколишнього середовища. Навколишнє середовище приймаємо некерованоюпідсистемою, а банк керованою.

    Єдина причина процентного ризику це нестабільність процентнихставок (за визначенням). Оскільки процентний ризик-це ризик при якомудоходи банку можуть опинитися під негативним впливом зміни процентнихставок і це може призвести до втрат і збитків банку. Якби ставки булипостійними або адміністративно призначеними, то тоді не виникало бнебезпеки непередбачуваних втрат. Але розмір процентних ставок складаєтьсяінакше. Формула процентного ризику носить назву «модель Фішера» і маєтакий вигляд: i = r + p

    (1.1) де i-ринкова ставка відсотка r-реальна процентна ставка p-очікувані темпи інфляції

    Модель Фішера дозволяє визначити майбутнє рух темпів інфляції.
    При цьому слід розрізняти номінальні і реальні процентні ставки.

    Номінальна процентна ставка = Очікувана, реальна, безризиковапроцентна ставка + Очікуваний рівень інфляції + Ризик-премія (ризик недотриманнятерміну, ризик непогашення).

    Реальна процентна ставка-це такий рівень процентної ставки,який необхідний, щоб зацікавити споживача зберігати частину йогодоходів.

    Відповідно фінансовий результат банку складається в основному зрізниці між доходами по розміщених коштів і витратами зазалученими.

    P = PA - CП = iA * A - IП * П,
    (1.2) де P - прибуток;

    А - сума активів;

    П - сума пасивів; iA і IП - ставки за активами і пасивами відповідно.

    У цьому випадку зміна ставок впливає на фінансовийрезультат тільки у випадку, якщо ставки за залученими і розміщенимизасобам мають різне рух або коли активи і пасиви, різні засумі, або все це одночасно.

    Отримуємо, що факторами процентного ризику є ціноутворення наресурси та їх кількісне співвідношення. Треба врахувати, що всі змінні вформулі (1.2) є функціями від часу, отже, прибуток такожє як би функцією від часу.

    Так як банк цікавить не тільки негайна прибуток, але і йогоіснування в часі, то при управлінні ризиком необхіднооптимізувати прибуток як функцію від часу (Р (t )).

    Таким чином, в будь-якому методі центральної виконавчої влади повинніприс?? тствовать оцінки впливу на ризик наступних факторів: спосіб встановлення ставок на вимоги та зобов'язання і співвідношення між залученими і розміщеними засобами з урахуванням тимчасового фактору.

    Фінансовий результат може виражатися не тільки прибутком, але й іншими показниками. Зокрема надалі як такий буде розглядатися вартість банку, як фінансової організації. Так як всі види показників фінансового результату є різними формулами однієї події, то і фактори залишаються незмінними.

    Діяльність з управління процентним ризиком змушує банк ставити конкретні завдання з отримання чистого доходу у вигляді відсотків і вимірювати схильність банку до процентного ризику. Для цього використовується або метод розриву (геп менеджмент), або метод аналізу тривалості. Хоча обидва методи доповнюють один одного, вони розрізняються за враховується подіям, що впливає на зміну ринкової ситуації, і за способом вимірювання ступеню ризику.

    Аналіз поточного рівня процентного ризику, прогноз зміни структури активів і пасивів (перш за все, за термінами закінчення договорів) і прогноз зміни ринкових ставок служать фундаментом стратегії і тактики управління процентним ризиком, на основі яких здійснюється поточне управління ресурсами банку. Розглянемо докладніше названі методи й аспекти.

    1.4 Методики оцінки рівня процентного ризику

    1.4.1 Геп менеджмент

    Активні і пасивні позиції банків не можуть бути повністю приведені у відповідність, так як бізнес, в якому зайнято банки, часто буває невизначеної тривалості і різного виду. Чи не наведене в відповідність положення потенційно збільшує прибутковість, але також може збільшити ризик збитків.

    Таким чином, одним з головних показників позиції банку за процентного ризику є ступінь незбалансованості (неузгодженості) між активами та пасивами. Незбалансованість відноситься до різниці у часу, протягом якого можуть відбутися зміни процентних ставок за активами і пасивами. Такий період часу звичайно відомий як дата встановлення нової ціни за статтею активів і пасивів. Ключовий метод виміру схильності до ризику зміни процентних ставок пов'язане зі застосуванням методики, який називається геп менеджментом. Дана методика грунтується на оцінці впливу процентної ставки на процентну прибуток банку.

    Виражений в рублях (доларах) ГЕП вимірюється в такий спосіб:

    ГЕП = АЧП - ПЧП, (1.3) де АЧП - активи, чутливі до зміни процентної ставки;

    ПЧП - пасиви, чутливі до зміни процентної ставки.

    Ключовими моментами застосування методики аналізу розриву є наступні: прогноз тенденції зміни процентних ставок, визначення горизонту планування, поділ активів і пасивів банку на два категорії: активи/пасиви, чутливі до зміни процентних ставок, які групуються за строками погашення або до першої переоцінки, і активи/пасиви, не чутливі до зміни процентних ставок.

         
     
         
    Реферат Банк
     
    Рефераты
     
    Бесплатные рефераты
     

     

     

     

     

     

     

     
     
     
      Все права защищены. Reff.net.ua - українські реферати !