ПЕРЕЛІК ДИСЦИПЛІН:
  • Адміністративне право
  • Арбітражний процес
  • Архітектура
  • Астрологія
  • Астрономія
  • Банківська справа
  • Безпека життєдіяльності
  • Біографії
  • Біологія
  • Біологія і хімія
  • Ботаніка та сільське гос-во
  • Бухгалтерський облік і аудит
  • Валютні відносини
  • Ветеринарія
  • Військова кафедра
  • Географія
  • Геодезія
  • Геологія
  • Етика
  • Держава і право
  • Цивільне право і процес
  • Діловодство
  • Гроші та кредит
  • Природничі науки
  • Журналістика
  • Екологія
  • Видавнича справа та поліграфія
  • Інвестиції
  • Іноземна мова
  • Інформатика
  • Інформатика, програмування
  • Історичні особистості
  • Історія
  • Історія техніки
  • Кибернетика
  • Комунікації і зв'язок
  • Комп'ютерні науки
  • Косметологія
  • Короткий зміст творів
  • Криміналістика
  • Кримінологія
  • Криптология
  • Кулінарія
  • Культура і мистецтво
  • Культурологія
  • Російська література
  • Література і російська мова
  • Логіка
  • Логістика
  • Маркетинг
  • Математика
  • Медицина, здоров'я
  • Медичні науки
  • Міжнародне публічне право
  • Міжнародне приватне право
  • Міжнародні відносини
  • Менеджмент
  • Металургія
  • Москвоведение
  • Мовознавство
  • Музика
  • Муніципальне право
  • Податки, оподаткування
  •  
    Бесплатные рефераты
     

     

     

     

     

     

         
     
    Розвиток трубопровідного транспорту газу в Тюменській області
         

     

    Географія

    Розвиток трубопровідного транспорту газу в Тюменській області

    Реферат виконала Ольга Короткова

    Державна академія нафти і газу

    1997

    У розвитку вітчизняного трубопровідного транспорту газу можна виділити три етапи. На перший (до 1940 р.) в основному йшла постачання попутного газу по газопроводах невеликого діаметра (до 300 мм) лише на короткі відстані, були відсутні розвідувальні роботи на газ. Другий (до 1955 р.) характеризується розвитком далекого транспорту газу (на відстань до 1400 км) по газопроводах великого діаметру і зростанням обсягу розвідувальних робіт на газ. Третій етап (з 1956 р.) зробив можливим створення великих систем магістральних газопроводів, розвиток Єдиної системи газопроводів Росії зі значним обсягом підземних сховищ газу. Роль природного газу в паливно-енергетичному балансі країни неухильно зростала. Одним з ланок створення Єдиної системи газопостачання країни з'явилося будівництво двонитковому газопроводу діаметром 1420 мм, в результаті чого газ Уренгоя і Вингапура отримав вихід до енергоємному виробництва Уралу і європейській частині країни.

    9 грудня 1976 р. наказом Міністерства газової промисловості СРСР було утворено виробниче об'єднання «Сургуттрансгаз». Головне завдання його - спорудження системи магістральних трубопроводів.

    До тих пір газові траси у Тюменській області прокладалися в основному по північних її районам. Питання про так званому південному варіанті - через Сургут, Тобольськ і далі до Челябінська - було розглянуто у зв'язку із завданням прискореного залучення до промислову розробку газових родовищ, розташованих на великій території від Уренгоя до Середнього Пріобья.

    На користь південного варіанту говорили і такі фактори, як необхідність спорудження газопроводу з Сургута до Тобольська для забезпечення газом найбільшого в країні нафтохімічного комплексу, що зводиться швидкими темпами на березі Іртиша, задоволення потреб міста, а також прискореної подачі блакитного палива Середньому Уралу для компенсації зменшуються надходження в цей район газу із системи Бухара-Урал.

    Одним з вирішальних умов стало прийняте рішення про прискорене будівництво залізниці дороги Сургут-Уренгой, яка перетинає райони газових родовищ і по напрямом збігається з трасою газопроводу.

    Головним інститутом ПівденНДІГіпрогаз спільно з іншими спеціалізованими проектними і науково-дослідними інститутами країни був розроблений і випущений технічний проект на будівництво газопроводу.

    У 1976 р. трестом «Сургуттрубопроводстрой» було освоєно 13,5 млн. крб. капіталовкладень на спорудження виробничих баз, а в 1977 р. будівельно-монтажні роботи були виконані на 222 млн. руб.

    Від Уренгоя до Тюмені в районах вічної мерзлоти з високою обводнення і заболоченість, великими зонами розповсюдження просідаючих грунтів по всій трасі майбутнього газопроводу протягом 1977 р. була розгорнута будівельний майданчик. Прокладка газопроводів великого діаметру вимагала вирішення широкого кола проблем. Традиційні, вже відпрацьовані в інших регіонах методи будівництва і добре зарекомендували себе проекти тут не завжди були прийнятні. Введення потужностей, їх нарощування йшли паралельно з транспортуванням газу. Вперше у вітчизняній практиці в стислі терміни потрібно було побудувати дві нитки газопроводів загальною протяжністю понад 4000 км.

    Наростання потужностей, їх введення в експлуатацію йшли поетапно: перший нитка Уренгой-Челябінськ - IV квартал 1978 р., друга нитка - III квартал 1979 р., конденсатопроводу Уренгой-Сургут і продуктопровід Сургутський ЗСК-Південний Балик - 1984 р., газопровід Богандінка-Омськ - 1988 р., газопровід СРТО-Омськ - 1989 р. Загальна протяжність газопроводів склала 5600 км. У несприятливих кліматичних умовах Західного Сибіру було пройдено 530 км боліт, 100 водних перешкод, у тому числі 22 великих річок.

    Після завершення першої черги газопроводу в 1978 р. почалося інтенсивне будівництво компресорних станцій від Уренгоя до Курганської області. Компресорні станції оснащувалися турбінами ГТК-10-4 по вісім агрегатів у кожному цеху (14 цехів), електродвигунами типу СТД-12500 по вісім агрегатів (7 цехів), імпортними турбінами «Коберра» по сім агрегатів (6 цехів).

    Два останніх типу представляли новинку не тільки для області, але і для галузі в цілому.

    Найскладніші газотранспортні об'єкти були змонтовані і налагоджені в дуже короткі терміни.

    Уже в січні 1979 здійснили перший обороти ротори турбін Ярковський КС, а потім -- Ортьягунской. Трохи пізніше - у квітні та липні - були введені в експлуатацію агрегати Самсонівська і Богандінской станцій, а до початку 1980 р. працювало шість компресорних цехів. Добовий транспорт газу в той час складав 90 млн. куб. м.

    До січня 1981 року було побудовано і введено в експлуатацію 21 компресорний цех.

    Завдяки впровадженню нової техніки, прогресивної технології, автоматизації та механізації у першому півріччі 1982 було отримано економічний ефект майже в півтора мільйона рублів.

    У жовтні 1985 року був введений в експлуатацію Сургутський завод стабілізації газового конденсату. Він став найбільшим виробництвом серед аналогічних заводів у галузі. Обсяг річної переробки заводу досягав 5 млн. куб. м газового конденсату.

    Природний газ був вчасно поданий індустріальному Уралу. Крім того, були побудовані газопроводи-відводи на Тбіліський нафтохімічний комплекс, Тюменський ТЕЦ-1 і ТЕЦ-2. Була вирішена задача забезпечення природним газом Сургутської ГРЕС -- найбільшої електростанції в світі, що працює на газоподібному паливі та постачає енергією весь Західно-Сибірський регіон.

    Одночасно зі будівництвом газопроводу Уренгой-Челябінськ було побудовано 30 газорозподільних станцій загальною продуктивністю понад 300 млн. куб. м в добу для газопостачання населених пунктів, міст і промислових об'єктів, розташованих вздовж газопроводу.

    Особливі кліматичні умови проходження трас трубопроводів формували і підвищені вимоги до обладнання і фахівців, його обслуговує. Було змонтовано обладнання, за своїми характеристиками відповідає кращим світовим зразкам. У комплектації газотранспортної системи брали участь найбільші закордонні фірми.

    У практику вводили нові прогресивні методи будівництва. Зокрема, на важкопрохідних ділянках боліт від Уренгоя до Обі застосовувався новий спосіб прігрузкі труб - суцільне бетонування. Для вирішення цього завдання було закуплено обладнання в США. Для укладання батогів з таких труб використовували новітні трубоукладачі високої прохідності і великої вантажопідйомності.

    На компресорних станціях, в основному на північному плечі траси, де немає електроенергії, змонтовано 42 газові турбіни англійського виробництва. На будівництві широко застосовувалися труби та запірна арматура (обладнання кранових вузлів) з Італії, Японії та інших країн.

    Одночасно з організацією ЛЭС для усунення аварійних ситуацій, виконання серйозних планових робіт були сформовані спеціальні аварійно-відбудовні поїзди. Місце базування поїздів - міста Сургут, Небраска, Тюмень. В даний час це оснащені висококваліфікованими спеціалістами, необхідною технікою підрозділи, здатні виконати на магістральних трубопроводах всі види спеціальних робіт (усунення аварій, ліквідація витоків газу та конденсату, приєднання трубопроводів-відводів і т.д.).

    Природно-кліматичні умови Півночі визначають підвищені вимоги надійності до газопроводів. Траса газопроводу щорічно піддається руйнівного впливу високих паводків, що завдають великої шкоди не лише системі трубопроводів, а й усьому Західно-Сибірському регіону. У зону паводків потрапляють багато ділянок трубопроводів, особливо в заплавах річок. Перші роки експлуатації газопроводів показали, що вплив снігових паводків, високий рівень грунтових вод і інші фактори призвели до значної зміни первісного положення газопроводів. Труби спливають, звільняючись від прігрузов, з'являються арки, гофри, спучування і, як наслідок, розриви.

    Всього з початку експлуатації ліквідовано 18 розривів, 8 гофр, усунені 21 арка, 360 свищів і витоків.

    При проектуванні газопроводів не враховано, що трубопроводи, проходячи з півночі на південь, є величезними іригаційними системами і складними гідротехнічними спорудами. Значно і взаємний вплив трубопроводу і навколишнього середовища. Досвід експлуатації газопроводу Уренгой-Челябінськ показав, що ряд факторів, впливають на трубопроводи, вивчено недостатньо: зокрема, умови проходження конденсатопроводу Уренгой-Сургут і газопроводів у зонах вічної мерзлоти, міграція боліт із-за часткової осушення в одних місцях і обводнення інших, руслових деформації річок. Не враховано зміни при будівництві природних процесів, що склалися в природних умовах. Ці зміни чинять негативний вплив на стан магістральних газопроводів.

    У 1987 році розпочалося облаштування нового родовища - Комсомольського. У 1988 році в промислову експлуатацію були введені ділянка газопроводу СРТО-Сургут-Омськ протяжністю 763 км, парк деетанірованного конденсату і ШФЛУ на ЗСК і багато інше.

    За останні сім років було введено в дію близько 600 км магістральних газопроводів діаметром 1220 і 1420 мм.

    Список літератури

    Дунаєв Ф.Ф., Єгоров В.І., Побєдоносцева М.М., Сиромятніков Е.С. «Економіка нафтової і газової промисловості »- М:« Надра », 1983.

    Єгоров В.І., Злотникова Л.Г. «Економіка нафтогазової та нафтохімічної промисловості» - М: «Хімія», 1982.

    Зорін Л.З., Трутнєв А.Н. «Сургутський варіант» - М: «Надра», 1993.

         
     
         
    Реферат Банк
     
    Рефераты
     
    Бесплатные рефераты
     

     

     

     

     

     

     

     
     
     
      Все права защищены. Reff.net.ua - українські реферати !