ПЕРЕЛІК ДИСЦИПЛІН:
  • Адміністративне право
  • Арбітражний процес
  • Архітектура
  • Астрологія
  • Астрономія
  • Банківська справа
  • Безпека життєдіяльності
  • Біографії
  • Біологія
  • Біологія і хімія
  • Ботаніка та сільське гос-во
  • Бухгалтерський облік і аудит
  • Валютні відносини
  • Ветеринарія
  • Військова кафедра
  • Географія
  • Геодезія
  • Геологія
  • Етика
  • Держава і право
  • Цивільне право і процес
  • Діловодство
  • Гроші та кредит
  • Природничі науки
  • Журналістика
  • Екологія
  • Видавнича справа та поліграфія
  • Інвестиції
  • Іноземна мова
  • Інформатика
  • Інформатика, програмування
  • Історичні особистості
  • Історія
  • Історія техніки
  • Кибернетика
  • Комунікації і зв'язок
  • Комп'ютерні науки
  • Косметологія
  • Короткий зміст творів
  • Криміналістика
  • Кримінологія
  • Криптология
  • Кулінарія
  • Культура і мистецтво
  • Культурологія
  • Російська література
  • Література і російська мова
  • Логіка
  • Логістика
  • Маркетинг
  • Математика
  • Медицина, здоров'я
  • Медичні науки
  • Міжнародне публічне право
  • Міжнародне приватне право
  • Міжнародні відносини
  • Менеджмент
  • Металургія
  • Москвоведение
  • Мовознавство
  • Музика
  • Муніципальне право
  • Податки, оподаткування
  •  
    Бесплатные рефераты
     

     

     

     

     

     

         
     
    Економічне становище Японії
         

     

    Географія

    Економічне положення Японії

    Реферат виконав Небитов Максим, група Хім 2-1

    Державна Академія імені Серго Орджонікідзе

    1994

    Держава в східній Азії, розташовано на 4 великих островах - Хоккайдо, Хонсю, Сікоку і Косю - і численних прилягаючих до них дрібних островах. Територія - 372,2 тис.кв.км. Населення - 122,2 млн (1987); свише.99% - японці. Столиця - Токіо (близько 12 млн. чол., 1987). Офіційна мова японський. Основні релігії синтоїзм і буддизм.

    Незавершена буржуазна революція 1867-68 рр.. відкрила нову капіталістичну еру в історії Японії. Проведення протягом декількох років ряду буржуазних реформ розчистило грунт для розвитку капіталізму. За конституцією 1889 року Японія проголошувалася монархією на чолі з імператором, але законодавча влада в дивний здійснювалася з цього часу імператором разом з парламентом. На рубежі XIX і XX ст. Японія вступила в стадію монополістичного капіталізму, прискореними темпами йшов процес перетворення її в імперіалістичну державу. Посилена мілітаризація країни і збереження в різних сферах життя й у суспільних відносинах ряду феодальних пережитків додали японському імперіалізму військово-феодальний характер. У 1940 році Японія уклала військовий союз з гітлерівською Німеччиною і фашисткою Італією, спрямований проти СРСР, а також проти США та Англії, в 1941 р. вступила в другу світову війну.

    Після розгрому в 1945 р. Японії, вирішальну роль у якому зіграла Радянська Армія, в країні були проведені деякі демократичні перетворення. Прийнята в 1947 р. конституція проголосила демократичні права і свободи, містить відмову від війни "як суверенного права нації", заборонила Японії мати збройні сили. У результаті проведення аграрної реформи велика частина поміщицьких земель була за викуп передана селянам. Піддалися розділу найбільші монополії. Проте влада залишилася в руках представників буржуазії і чиновницької верхівки, які взяли курс на зміцнення позицій монополістичного капіталу. В порушення конституції в країні були створені оснащені сучасною зброєю так називана "сили самооборони", перетворилися пізніше в регулярну армію чисельністю 272 тис. чол. (за офіційними даними на 1987). 60 - 70-і роки характеризувалися швидкими темпами економічного розвитку Японії, що дозволило їй стати другою економічною державою капіталістичного світу по обсязі валового національного продукту і промислового виробництва.

    Японія -- конституційна монархія. За конституцією імператор є "символом держави і єдності народу ". Законодавчу владу здійснює парламент (складається з палати представників - 512 депутатів і палати радників - 252 депутати, що мають термін повноважень 4 і 6 років відповідно). Виконавча влада належить кабінету міністрів, що формується прем'єр-міністром.

    Японія -- високорозвинена країна. Маючи в своєму розпорядженні 2,5% населення землі і 0,3% площі, вона до дійсного часу по своєму економічному потенціалі міцно закріпилася на 2-м після США місці в капіталістичному світі. ВНП країни (біля 2,4 трлн. $ В 1987) перевищує 11% світового ВНП, по обсязі ВНП на душу населення Японія випередила США. На частку Японії припадає близько 12% світового промислового виробництва. Країна займає перше місце з виробництва суден, автомобілів, тракторів, металообробного обладнання, побутової електронної техніки, роботів. У 1987 р. вироблено: сталі - 98,5 млн т, автомобілів - 12,4 млн шт., електроенергії - 580,2 млрд кВтг, промислових роботів - 12,6 тис шт., електронного та електронно-обчислювального устаткування - на 124,6 млрд $. Обсяг виробництва збільшився на 4% в порівнянні з 1986 р. Практично завершилася адаптація японської економіки до "дорогої ієни". В основному здійснений перехід до нової моделі економічного розвитку країни, що знімає акцент на експортну орієнтацію і ставить у главу кута задачу насамперед внутрішнього споживання.

    У сільському господарстві переважає дрібне селянське землекористування. Обробляється 14,8% земельної площі. Основна сільськогосподарська продукція-рис (збір у 1987 р.-14 млн т). Інші галузі - птахівництво, виробництво овочів і фруктів. Розвинене рибальство. Вилов риби в 1987 р. - 12,7 млн т (1-е місце в капіталістичному світі). Залізниці - 28 тис км, автодороги - понад 1,1 млн км, у тому числі 42,8% з твердим покриттям, з них 3500 км - швидкісні. Тоннаж морського торгового флоту (1987 р.) - 38 млн бр.-рег. т.

    Грошова одиниця - ієна. 100-103 ієни = 1 $.

    Основні товари експорту: машини й устаткування, електроніка, метали та металовироби, хімічні продукти; імпорту: промислова сировина та напівфабрикати, паливо і продовольство. Частка США в товарообігу Японії в 1987 р. дорівнювала 30,4%.

    Чисельність безробітних, за даними на кінець 1987 р., склала 1,56 млн чол.

    Відмінною рисою сучасного розміщення продуктивних сил Японії є наявність у ньому яскраво виражених територіальних диспропорцій, значно більш гострих, чим в інших основних капіталістичних країнах. Так, у США в 1981 р. 51,3% усієї відвантаженої продукції обробної промисловості було створено на 18,9% їх території, у той час як у Японії 53,0% усієї відвантаженої продукції обробній промисловості було створено на 9,1% її території. Територіальна концентрація продуктивних сил Японії вражає навіть у порівнянні з основними країнами Західної Європи, що мають порівнянні з нею розміри. Про це свідчать наведені нижче дані про територіальної концентрації виробництва національного доходу в Японії та в основних країнах Західної Європи в 1978 р.

    Таблиця 1                 

    Япо-Велико-Франція ФРН Італія ня   Британія             

    Територія         

    9,1   19,5 19,9 27,4   31,2             

    Частка національного доходу         

    52,5 53,0 50,3 50,7   53,0     

    Вступивши в після військовий період зі зруйнованою і дезорганізовані економікою, переживши затяжне і тривале відновлення, Японія в 50 - 60-х роках продемонструвала швидкий зростання, за своїми темпами випереджає розвиток інших великих капіталістичних країн. Темпи росту в Японії становили в період 1960-1973 рр.. 10,1% на рік за порівняно з 3,9% - у США, 4,5% - у ФРН, 3,1% - у Великобританії, 5,6% - у Франції, 5,0% - в Італії в той же період. Подібна перевага в темпах на Протягом ряду років породило першу хвилю публікацій про японське "економічне диво", що пришелись на кінець 60 - початок 70-х років. У цих роботах аналізувалися причини, що існують темпи зіставлялися, екстраполювалися, і на цій основі давалися приголомшливі прогнози перетворення Японії у світового лідера.

    Таблиця 2 Темпи економічного зростання (у%)        

    Фінансовий рік         

    Темпи зростання ВНП   

    в реальному вирахуванні             

    1973/74   

    1974/75   

    1975/76   

    1976/77   

    1977/78   

    1978/79   

    1979/80   

    1980/81   

    1981/82   

    1982/83         

    5,3 -0,2   

    3,6   

    5,1   

    5,3   

    5,1   

    5,1   

    3,7   

    2,7   

    3,3     

    Енергетичний криза 1973 р. і пішли за ним, світові економічні кризи середини 70-х і початку 80-х років дуже серйозно відбилися на економічному зростанні Японії, продемонстрували високий ступінь залежності японської економіки від зовнішніх ринків і світової господарської кон'юнктури. Останні десятиліття відзначене різким зниженням темпів росту, що досягли дуже помірних значень, не порівнянних з рекордними цифрами 50-х - початку 70-х років (див. табл. 2).

    Такі темпи передбачається японськими фахівцями і на перспективу. Директор Японського центру економічних досліджень вважає, що темпи розвитку будуть зберігатися в межах 5%.

    Проте всі пізнається в порівнянні - на загальному тлі досить млявого економічного розвитку інших капіталістичних країн навіть відносно скромні цифри японського росту, що спостерігалися в 80-і роки виглядають досить переконливо (див. табл. 3).

    Таблиця 3 Темпи економічного зростання найбільш розвинених капіталістичних країн в період 1973-1983 рр.. (у%)        

    Країна         

    Середньорічні темпи   

    зростання ВНП             

    Японія   

    США   

    Великобританія   

    Франція   

    ФРН   

    Італія   

    Канада         

    3,7   

    1,9   

    0,8   

    2,2   

    1,7   

    1,8   

    2,6     

    Статистичні дані свідчать про те, що незважаючи на значне погіршення кон'юнктури у світовому капіталістичному господарстві, японська економіка в 80-е роки розвивалася більш високими темпами, ніж економіка країн Західної Європи та США. Японія як і раніше лідирує в темпах росту; її валовий національний продукт перевершив ВНП Англії і Франції, разом узятих; в 1984 р. він склав 1233,5 млрд. $. Величезних масштабів досягла зовнішня торгівля Японії: експорт у 1984 склав більше 146 млн. $, імпорт - більше 126 млрд. $. Японські товари все міцніше займають провідні позиції на світовому ринку, витісняючи традиційно лідирували американські та західноєвропейські вироби і найчастіше викликаючи майже панічну реакцію конкурентів.

    Економічні потрясіння 70-х років поставили Японію перед необхідністю нового етапу радикальних структурних перетворень, послужили могутнім стимулом до широкого освоєння матеріало-та працезберігаючий методів виробництва. Пристосування до змінених умов відтворення відбувається насамперед у формі перебудови економічних процесів, суть якої може бути визначена як перехід до нової моделі зростання. У його основі лежить переорієнтація з переважно екстенсивних на переважно інтенсивні форми використання головних факторів економічного розвитку - основного капіталу, робочої сили, сировинних і паливно-енергетичних ресурсів, науково-технічного прогресу.

    Контури нової моделі намітилися вже в другій половині 70-х років. Це - зниження темпів зростання ВНП, згладжування ходу економічного циклу внаслідок сервизации економіки, зростання ролі науково-технічного прогресу як фактора господарського розвитку, стабілізація галузевих пропорцій за умови інтенсивності зрушень на рівні підгалузей та окремих виробництв, підвищення значення зовнішньоекономічних зв'язків, що будуються за принципом горизонтального поділу праці.

    У 80-і роки необхідність прискорення переходу на нову модель економічного розвитку стала ще більш актуальною. Перш за все зі всієї очевидність позначилися межі імітаційної стратегії економічного розвитку, який Японія випливала з часів незавершеної буржуазної революції (1867-1868).

    У будь-якій економічній системі довгострокова динаміка економічного зростання пов'язана перш за все з освоєнням нововведень. Тривалий час, особливо в післявоєнні роки, науково-технічна політика Японії базувалася на запозичення науково-технічних досягнень з-за кордону (в формі купівлі ліцензій, створення змішаних компаній, участі в багатонаціональних дослідних проектах). Запозичуючи і удосконалюючи зарубіжну передову технологію, Японія не тільки досягла світового технічного рівня в більшості галузей економіки, а й зуміла створити потужні заділи на міжнародному ранці технологій майбутнього. У прикладних дослідженнях і розробках, а також в управлінні інноваційної діяльністю Японія забезпечила собі певні переваги перед Заходом, але все ще відстає за рівнем розвитку фундаментальної науки.

    На нинішній стадії економічного розвитку Японія нерозумно, та й неможливо продовжувати віддавати пріоритет тільки прикладним дослідженням і розробкам. По-перше, зменшується потік ліцензій на фундаментальні дослідження, на базі яких можуть бать зроблені удосконалення. Західні компанії все менш схильні продавати такі ліцензії Японії. По-друге, ігнорування фундаментальних досліджень позбавило японські компанії можливості ефективного обміну. По-третє, однобічна політика стимулювання прикладних досліджень принизила статус зайнятих фундаментальними дослідженнями, зменшила їх можливості в дослідних підрозділах корпорацій.

    Ці та ряд інших реальностей японського "технологічного клімату" породили відчуття кризи, яка отримала широке розповсюдження серед учених і технічних фахівців у 70-і роки. У ці ж роки різко загострилися торгово-економічні протиріччя Японії з США і західноєвропейськими країнами. Перед нею постало завдання пошуку методів використання власних технічних можливостей для забезпечення своєї економічної безпеки.

    Слід також підкреслити, що в процесі "погоні за Заходом" Японія, слідуючи імітаційної стратегії економічного розвитку, мала можливість враховувати досвід інших країн і вчасно та досить ефективно брати під контроль небажано виниклі явища.

    Великі економічні держави - Англія, Німеччина, США - послідовно вирвалися вперед, будучи новаторами в області науково-технічного прогресу. Тільки Японії вдалося наздогнати і перевершити ведучі капіталістичні країни, запозичуючи їх досягнення.

    З 1979 року в рамках адміністративно фінансової реформи Японія проводила політику обмеження державних витрат з метою ліквідації бюджетного дефіциту. У результаті темпи зростання внутрішнього попиту скоротилися, а відносний динамізм розвитку багато в чому визначався зовнішньою експансією. Розширення інвестицій у машини й обладнання також в значній мірі з'явилося наслідком збільшенням експорту.

    Високий експортний попит у великій мірі стимулювався циклічним економічним підйомом у США. Крім того, "нафтовий шок" 1979 року породив у США породив попит на малолітражні економічні автомобілі, що американська промисловість у той час не могла робити. Це стало "козирний картою "для японських експортерів. Одночасно з 1981 роком, адміністрація Рейгана почала піднімати курс долара і проводити політику високих процентних ставок з метою залучення іноземних капіталів. Вартість долара підвищилася з 1985 по 1985 р. на 75%. Чисто теоретично абстрагуючись від комплексу інших факторів, щоб зберегти колишні конкурентні позиції на внутрішньому ринку, американські фірми повинна були знизити витрати чи виробництва ціни на продукцію, що випускається також на 75%. Однак зробити це за такий короткий час неможливо,, тому американські компанії виявилися перед обличчям найсильнішого конкурентного тиску з боку іноземних фірм. Останні отримали перевагу в ціні на американському ринку, результатом чого стало різке збільшення їх експорту в США.

    Розпочався безпрецедентний японський бум. Якщо ще 1979 і 1980 рр.. сальдо торгового балансу Японії бали негативним, то в 1981 р. воно стало позитивним, і з тих пір актив стрімко зростав. За 1981-1986 рр.. вартість японського експорту в США збільшилося більш ніж удвічі - з 38,6 млрд. до 80,5 млрд. $. За обсягом поставляються на американський ринок товарів Японія практично зрівнялася з Канадою, що традиційно є є торговим партнером США. На торгівлю з Японією приходиться приблизно третина загальної суми американського зовнішньоторговельного дефіциту, що склав 1986 152.6 млрд, $. Тому давно ведуться в США дебати про руйнівний характер іноземної конкуренції для американської економіки, що підігріваються ростом дефіциту торгового балансу, придбали в останні роки яскраво виражену антіяпонскую забарвлення.

    Актив Японії з поточними рахунками платіжного балансу (торговий баланс плюс сальдо експорту-імпорту послуг) збільшився за 1981-1986 рр.. з 5,9 млрд. до 93,8 млрд. $. У першу половині 80-х років від 1/4 до 3/4 реального приросту ВНП країни забезпечувалося на основі зовнішнього попиту. У середині 80-х років відношення позитивного сальдо балансу поточних рахунків до ВНП Японії впритул наблизилося до 4%-ної позначки, перевищивши по цьому показнику післявоєнний рекорд США (3,7% в 1947 р.). Тим часом власний досвід Японії 70-х років свідчить, що навіть наближення до 2%-ному рубежу загострює торгово-економічні протиріччя.

    1986 став помітною віхою в економічній історії Японії, що поклала край експортоорієнтованих моделі зростання: експорт досяг критичної точки, за якої загроза введення проти Японії протекціоністських санкцій стала як ніколи реальною.

    Ще восени 1985 р. американська адміністрація стала вживати спеціальні зусилля для зміцнення позицій своїх експортерів на зовнішніх ринках. У вересні в Нью-Йорку відбулась нарада "груп?? п'яти "(міністрів фінансів США, Англії, Франції, ФРН і Японії), по яких було вирішено знизити курс долара по відношенню до валют інших розвинених капіталістичних країн. США розраховували, що в Внаслідок цього конкурентоспроможність що орієнтуються на експорт галузей японської економіки знизиться, Японія буде змушена переорієнтуватися на стимулювання внутрішнього попиту і ширше відкриє свій ринок розвиненим капіталістичним країнам.

    Нова валютна стратегія Вашингтона, здійснювана по формулі "слабкий долар - сильна Америка ", ударила насамперед по інтересах Японії. По суті, США поставили Японію перед альтернативою: або вона має ефективні заходи по активації внутрішніх джерел зростання економіки і збільшить імпорт американської продукції, або відбудеться глибоке зниження курсу долара, що завдасть серйозного удару по конкурентноздатності японських товарів, уповільнить темпи зростання ВНП.

    Розвиток подій з осені 1985 показало, що це не був просто черговий словесний демарш розгніваного конкурента. Після Нью-Йоркської зустрічі курс ієни різко зріс - з приблизно 240 ієн до майже 140 ієн за долар на початку 1986 р. Несподівана глибина падіння долара мала важкі наслідки для японської економіки.

    У 1986 р. відбулося прискорення спаду, який почався ще в середини 1985 р. За підсумками 1986 приріст ВНП склав 2,4% (найнижчий з 1974 р.), а обсяг промислового виробництва вперше за останні 11 років абсолютно скоротився на 0,4%.

    Галузеве вплив підвищення курсу ієни проявилося по різному, що пов'язане з вертикальним типом участі Японії в міжнародному розподілі праці (імпорт переважно сировини і матеріалів та експорт готових виробів).

    Падіння експортної виручки в ієновий вираженні в галузях машинобудівного комплексу не було компенсовано відповідним зниженням цін на імпортовану сировину, паливо і напівфабрикати. Справа в тому, що якщо експортна квота японської економіки в цілому складає 17%, то в промисловості - близько 35%, а в ударному експортному ланці, машинобудуванні, ще вище. Наприклад, Японія вивозить 89% відеомагнітофонів, 88% копіювальних машин, 87% годин, 86% касових апаратів, 79% мікрохвильових печей, 77% - електронних калькуляторів. В цілому на продукцію машинобудування припадає коло 80% японського експорту. За такої високої експортній квоті японське машинобудування чутливо реагує на зміни валютних курсів. У експорторіентірованих галузях значно підвищилися витрати виробництва, знизився рівень прибутковості, загострилися труднощі збуту продукції. У результаті в цілому по обробній промисловості різко впали приватні інвестиції в машини й устаткування (особливо в чорної і кольорової металургії, суднобудуванні, загальному і транспортному машинобудуванні, текстильній промисловості). Серйозний спад ділової активності торкнувся і такі такі недавно процвітали галузі, як електротехнічна та напівпровідникова промисловість.

    Таблиця 4 Основні економічні показники                 

    1983 1984 1985 1986 1987             

    Валовий національний продукт в поточних   цінах, трлн ієн         

    280,0 298,5 317,4 331,3 345,0             

    Валовий національний продукт в цінах   1980 р., трлн ієн         

    264,7 278,1 291,8 298,8 311,6             

    Індекс оптових цін (1985 = 100)         

    101,4 101,1 100,0 90,9 87,5             

    Державного бюджету (генеральний   рахунок), млрд ієн доходи   

    в тому числі на-   

    логи і фіскали-   

    ные монополії         

    51652,9 52183,3 53992,5 53824,8 54101,0   

    33378,4 35939,0 38201,6 39447,5 41199,9             

    Емісія Банку   

    Японії (на кінець року), млрд ієн         

    22466,0 24455,9 25474,3 26884,9 29186,8             

    Прямі іноземні капіталовкладення (на   базі заявок) млн. $         

    774,0 417,0 767,0 728,0 1328,0     

    Високий курс ієни найбільшою мірою вдарив по економічних інтересах дрібних і середніх промислових фірм, що реалізують значну частину продукції, що випускається на зовнішніх ринках (близько 60% таких фірм зафіксували збитки за підсумками комерційної діяльності за 1986 р.). Уряду Японії довелося ввести надзвичайні плани допомоги дрібним і середнім підприємствам, які пережили період масових банкрутств. Враховуючи, що на таких підприємствах зайнята переважна частина японських трудящих, це створило серйозні передумови для зростання безробіття в країні. У 1986 р. рівень безробіття постійно підвищувався і до травня 1987 досяг досяг рекордного за останні 30 років показника - 3,2%. Таким чином, був перевищений "кризовий рівень" для Японії (3%). Особливість останніх років полягає також у тому, що зростання безробіття пов'язаний не тільки з кон'юнктурними чинниками, але і з впливом сучасного етапу науково-технічного прогресу, що несе великий працезберігаючий потенціал. Тому безробіття торкнулася і великі підприємства, в тому числі і в високотехнологічних отраслях.Опасенія, що спад може викликати подальше зростання безробіття, змусили японські профспілки погодитися лише на дуже помірне підвищення заробітної плати.

    Разом з тим кон'юнктурний спад 1986 - початку 1987 р. практично не торкнувся галузі, які працюють на внутрішній ринок, особливо в непромислової сфері (електроенергетика, страхування, фінанси, послуги і т.д.). Капіталовкладення тут продовжували стійко зростати, зберігалася висока кон'юнктура. Завдяки зниження процентних ставок і збільшенню державних інвестицій в економіку спостерігалося пожвавлення в житловому будівництві. Однак частка інвестицій в житло становить лише близько 5% ВНП, тому їх мультиплікативний ефект невеликий. Підвищення курсу ієни, що саме по собі веде до зниження цін на імпортовані Японією товари, збіглося з падінням цін на нафту на світових ринках. Це створило потужний дефляційний ефект, стримувало ріст споживчих цін, стимулювало особисте споживання. В1986 р. внутрішні оптові ціни скоротилися порівняно з попереднім роком на 9,1% (протягом попередніх п'яти років вони були практично стабільні), роздрібні ціни зросли на 0,6%. В умовах відсутності в країні інфляції збільшилися реальні доходи зайнятих, зросли особисті споживчі витрати.

    Таким чином, різке підвищення курсу ієни з осені 1985 подавало на японську економіку як негативне, так і позитивний вплив, призвело до поляризації характеру розвитку окремих галузей. Проте якщо спробувати визначити рівнодіюча різноспрямованих ефектів високого курсу японської валюти, то до початку 1987 вона явно була зі знаком мінус. Комплекс негативних чинників призвів до того, що багато японські фірми втратили рентабельності виробництва на експорт, а часто і на внутрішній ринок. За силою впливу "ієновий шок" був порівняємо з "нафтовими шоками" 70-х років. Як і тоді, що склалася ситуація вимагала серйозної раціоналізації виробництва і управління від приватних корпорацій, нового варіанту політики "Генрі кейей" (економії на всіх видах витрат).

    Список літератури

    1. Японія 1988. Ежегоднік.-М.: Наука

    2. Японська парадокс: (Реальності і протиріччя капіталістичного управління)/Б. З. Молнар, І. С. Олійник, С.А.Рогінко.-М.: Думка, 1985

    3. Країни світу: Короткий політ.-екон. справочнік.-М.: Политиздат, 1989.

    4. Японія. Регіональна структура економіки./Под ред. В.Я.Виборнова.-М.: Наука, 1987.

         
     
         
    Реферат Банк
     
    Рефераты
     
    Бесплатные рефераты
     

     

     

     

     

     

     

     
     
     
      Все права защищены. Reff.net.ua - українські реферати !