ПЕРЕЛІК ДИСЦИПЛІН:
  • Адміністративне право
  • Арбітражний процес
  • Архітектура
  • Астрологія
  • Астрономія
  • Банківська справа
  • Безпека життєдіяльності
  • Біографії
  • Біологія
  • Біологія і хімія
  • Ботаніка та сільське гос-во
  • Бухгалтерський облік і аудит
  • Валютні відносини
  • Ветеринарія
  • Військова кафедра
  • Географія
  • Геодезія
  • Геологія
  • Етика
  • Держава і право
  • Цивільне право і процес
  • Діловодство
  • Гроші та кредит
  • Природничі науки
  • Журналістика
  • Екологія
  • Видавнича справа та поліграфія
  • Інвестиції
  • Іноземна мова
  • Інформатика
  • Інформатика, програмування
  • Історичні особистості
  • Історія
  • Історія техніки
  • Кибернетика
  • Комунікації і зв'язок
  • Комп'ютерні науки
  • Косметологія
  • Короткий зміст творів
  • Криміналістика
  • Кримінологія
  • Криптология
  • Кулінарія
  • Культура і мистецтво
  • Культурологія
  • Російська література
  • Література і російська мова
  • Логіка
  • Логістика
  • Маркетинг
  • Математика
  • Медицина, здоров'я
  • Медичні науки
  • Міжнародне публічне право
  • Міжнародне приватне право
  • Міжнародні відносини
  • Менеджмент
  • Металургія
  • Москвоведение
  • Мовознавство
  • Музика
  • Муніципальне право
  • Податки, оподаткування
  •  
    Бесплатные рефераты
     

     

     

     

     

     

         
     
    Фінансовий менеджмент в комерційному банку
         

     

    Банківська справа

    Тематика і розподіл годин

    | Тема | Лекції | Практика |
    | Зміст процесу управління. | 0,5 | |
    | 1.1. Фінансовий менеджмент як сфера | | |
    | банківського менеджменту | | |
    | Вимоги до фінансового менеджера | | |
    | Нормативні акти, що регламентують | | |
    | процес фінансового менеджменту | | |
    | Види і джерела інформації, | | |
    | необхідні для здійснення | | |
    | фінансового менеджменту кредитної | | |
    | організації | | |
    | 2.Управленіе власними засобами | 0,5 | |
    | банку | | |
    | 2.1. Визначення власних коштів | | |
    | (капіталу) банку | | |
    | 2.2. Поняття достатності капіталу | | |
    | банку | | |
    | 2.2. нормативні вимоги до розміру | | |
    | власних коштів (капіталу) банку | | |
    | 2.3. оцінка якості управління | | |
    | власними коштами банку | | |
    | 3.Управління позиковими коштами | 1 | |
    | комерційного банку. | | |
    | 3.1.Определеніе позикових коштів банку. | | |
    | | | |
    | 3.2. Структура позикових коштів | | |
    | комерційного банку | | |
    | 3.3. Принципи залучення ресурсу | | |
    | 3.4. Резервування залучених | | |
    | коштів у ЦБ РФ | | |
    | 3.5. Реальна вартість ресурсів | | |
    | 4.Управленіе активами комерційного | 1 | |
    | банку | | |
    | 4.1. Принципи управління активами | | |
    | комерційного банку | | |
    | 4.2. Принципи агрегації активів, | | |
    | поняття портфеля банківських активів | | |
    | 4.3. Поняття якості і доцільною | | |
    | структури активів | | |
    | 5. Управління прибутковістю | 1,5 | |
    | комерційного банку | | |
    | 5.1. Елементи управління прибутковістю | | |
    | комерційного банку | | |
    | 5.2. Мінімальна допустима процентна | | |
    | маржа, запас міцності | | |
    | 6. Управління банківською ліквідністю | 1,5 | |
    | і ризиками | | |
    | 6.1. Способи управління ризиками в | | |
    | кредитної організації | | |
    | 6.2. Теорії управління ліквідністю | | |
    | 6.3. Здійснення управління | | |
    | перспективної ліквідністю на основі | | |
    | потоків виплат. | | |
    | Рішення комплексної задачі | | 4 |

    План занять (по годинах)
    1. Зміст процесу управління. Управління власними коштами
    1. Управління пасивами комерційного банку
    3. Управління активами комерційного банку
    4. Управління прибутковістю
    5. управління ліквідністю
    6.Управленіе ліквідністю (продовження)
    7-10. Рішення компл завдання.

    1.Содержаніе процесу управління банком

    Дамо визначення банківського менеджменту в цілому:

    Банківський менеджмент - наукова система управління банківською справою і персоналом, зайнятим у банківській сфері. Він базується на наукових методах управління, конкретизованих практикою ведення банківської справи.

    Банк є насамперед суспільний інститут, в якому зосереджені грошові вклади безлічі кредиторів (юридичних і фізичних осіб), тому банківський бізнес орієнтується не тільки на отримання прибутку, але й на забезпечення схоронності взятих у позику грошових коштів, тобто на надійність та довіру кредиторів.

    Менеджмент банку характеризується ефективністю організації та керівництва банком в постійно мінливих умовах, є найважливішим інструментом стабільності банку, його невразливості за будь-яких зовнішніх потрясіннях.

    Зміст банківського менеджменту, як і будь-якого іншого, складають:

    планування, аналіз, регулювання, контроль.

    1-а складова банківського менеджменту-Загальне планування.

    Загальне планування дозволяє заглянути в майбутнє банку, передбачити цілі, сферу, масштаби і результати його діяльності в порівняння з джерелами та витратами. Процес планування включає складання перспективних і поточних планів - прогнозів. Результатом планування може бути розробка «бізнес - плану» (зведеного плану розвитку банку), а так само оперативних планів за окремими напрямками діяльності
    (кредитна, інвестиційна, депозитна, процентна, кадрова політика та т.д.).

    2-а складова банківського менеджменту - Аналіз. Аналіз спрямований на оцінку діяльності банку в цілому і по окремих його напрямках на основі порівняння фактично досягнутих результатів з прогнозними, з результатами минулих періодів і з результатами інших банків.

    Основу зведеної аналітичної роботи банку становить аналіз даних балансу, що проводиться в певному ракурсі. Головними напрямками аналізу є:

    -оцінка динаміки об'ємних показників діяльності банку;

    -оцінка ресурсної бази;

    -оцінка стану активів банку.

    3 -а складова процесу банківського менеджменту-Регулювання.
    Регулювання у системі банківського менеджменту має певні особливості, обумовлені наявністю досить жорсткого державного нагляду за діяльністю комерційних банків. Державне регулювання передбачає низку принципових вимог (зокрема):

    - до ліцензування банків,

    - обмеження сфер їх діяльності,

    - достатності капіталу, < p> - ліквідності,

    - формування обов'язкових резервів.

    Регулювання можна підрозділити на зовнішній і внутрішній.

    У свою чергу, система внутрішньобанківського регулювання включає і самостійні напрями:

    1. вдосконалення організаційної структури банку;

    2. розробка нових і вдосконалення діючих інструктивних і методичних матеріалів;

    3. коригування цілей, пріоритетів і методів здійснення банківської політики, виходячи з реально ситуації, що складається;

    4. прийняття конкретних заходів з обмеження обсягів ризиків за окремими напрямками діяльності банку або за створення додаткової системи гарантії для захисту від ризиків;

    5. визначення заходів щодо вдосконалення кадрової політики, системи навчання персоналу, організації внутрішньобанківського контролю;

    4-а складова процесу банківського менеджменту-Контроль. Контроль, як і регулювання в банківській діяльності поділяється на зовнішній і внутрішній. Зовнішній контроль здійснюється ЦБ РФ, зовнішнім аудитором, наглядовою радою. Внутрішній контроль може бути ініційований як самим банком, так і зовнішніми контролюючими органами з боку ЦБ РФ, що знайшло відображення в Положення ЦБ РФ № 509 від 28.08.97 «Про організацію внутрішнього контролю в банках ».

    Внутрішньобанківський контроль взаємопов'язаний із зовнішнім контролем і полягає в перевірці дотримання законодавчих актів ЦБ РФ, внутрішньобанківських інструкцій і правил, приписів зовнішніх контролюючих органів.

    Зміст банківського менеджменту знаходить конкретне вираження в роботі сфери управління.
    Сфера банківського менеджменту поділяється на два блоки: фінансовий менеджмент та управління персоналом.

    Фінансовий менеджмент охоплює управління рухом грошового продукту, його формуванням і розміщенням, у відповідності з цілями і завданнями конкретного банку.

    Основними напрямами фінансового менеджменту є:

    розробника банківської політики з конкретизацією по окремих сферах діяльності банку (депозити, кредити, інвестиції, послуги тощо .);

    -банківський маркетинг;

    -управління активами та пасивами банку;

    -управління ліквідністю;

    -управління прибутковістю;

    -управління власним капіталом;

    -управління кредитним портфелем;

    -управління банківськими ризиками .

    Особливістю фінансового менеджменту є відсутність однакової технології управління економічними процесами та організації банківських процедур в рамках єдиної банківської системи. В умовах конкуренції на грошовому ринку кожен банк виробляє власні правила поведінки; постійно змінюється економічна ситуація вимагає коректування що склалися прийомів ведення банківської справи.

    З причини перелічених вище особливостей до фінансового менеджеру повинні бути пред'явлені наступні вимоги.

    1. Знання процесу управління як тавого.

    2. З причини, того що кредитна організація дуже динамічна структура, банківський менеджер повинен вільно володіти прийомами обробки великого потоку інформаці. Якщо на підприємстві період, що дозволяє судити про тенеденціі його розвитку становить від 1 декади до 1 місяця, то в банку, ситуація може змінитися протягом години.

    3. Знання нормативних актів та їх взаємозв'язку. Банківська діяльність жорстко регулюється з боку держави.

    4. Досканальное знання внутрішніх технологій, комунікаційних потоків, джерел інформації. До слова, щомісячний обсяг звітності комерційного банку становить близько 400 сторінок машинописного тексту.

    Далі будуть перераховані нормативні акти, що охоплюють питання общебанковского регулювання:


    | Назва нормативного акта | Напрямки і питання, |
    | | Регульовані даними нормативним |
    | | Актом |
    | 1. ІНСТРУКЦІЯ ЦБ РФ від 01.10.97 | Регулювання ліквідності, |
    | N 1 "Про порядок ЕГУЛІРОВАНІЯ | забезпеченості власними |
    | ДІЯЛЬНОСТІ БАНКІВ "| засобами, оцінка ризиків. |
    | | Встановлює нормативні |
    | | Відносини агрегатів банківського |
    | | Балансу. |
    | ІНСТРУКЦІЯ від 1 жовтня 1997 | Створення з урахуванням |
    | м. N 17 Про складання | Використання міжнародних |
    | Фінансової звітності | стандартів бухгалтерського |
    | (Нова редакція Інструкції від | обліку та |
    | 24.08.93 N 17 "Тимчасова | Звітності необхідної бази |
    | інструкція по складанню загальної | даних, що дозволяє |
    | фінансової звітності | кредитних організацій і |
    | комерційними банками ") | наглядовим органам більш реально |
    | | Оцінити показники |
    | | Ліквідності, |
    | | Платоспроможності та |
    | | Дохідності банків і на цій |
    | | Основі визначити фінансове |
    | | Стан банку. |
    | 1 червня 1998 N 31-П | Визначає методику розрахунку |
    | ПОЛОЖЕННЯ про методику розрахунку | власних коштів (капіталу) |
    | ВЛАСНИХ КОШТІВ (КАПІТАЛУ) | банку найбільш наближену до |
    | КРЕДИТНИХ ОРГАНІЗАЦІЙ | міжнародним стандартам. |
    | 18 червня 1997 р. N 61 ПРАВИЛА | Основний документ в |
    | ВЕДЕННЯ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ В | якому відображені правила |
    | КРЕДИТНИХ ОРГАНІЗАЦІЯХ, | відображення операцій. |
    | Розташування на території | |
    | Російської Федерації | |
    | А) ВКАЗІВКА від 25 грудня 1997 | відображають порядок формування |
    | м. N 101-У О ВВЕДЕННІ | резервів на можливі втрати за |
    | ІНСТРУКЦІЇ | позичках і знецінення вкладень у |
    | "ПРО ПОРЯДОК ФОРМУВАННЯ І | цінні папери |
    | ВИКОРИСТАННЯ РЕЗЕРВУ НА | |
    | Можливі втрати по позиках "І | |
    | ПРО ОБЛІКУ при оподаткуванні | |
    | Величини РЕЗЕРВУ НА МОЖЛИВІ | |
    | Втрати за позиками | |
    | б) ЛИСТ від 8 грудня 1994 | |
    | N 127 | |
    | Про порядок Створення резервів | |
    | Під знецінення цінних паперів | |
    | 30 березня 1996 р. N 37 | Визначає ставки, технологію |
    | ПОЛОЖЕННЯ ПРО ОБОВ'ЯЗКОВИХ | розрахунку, величину резерву, |
    | Резервів кредитних ОРГАНІЗАЦІЙ, | депонуються в ЦБ РФ |
    | Депонуються в ЦЕНТРАЛЬНОМУ | комерційними банками у вигляді |
    | БАНКУ РОСІЙСЬКОЇ ФЕДЕРАЦІЇ | відсотка від залучених |
    | | Коштів клієнтів. |
    | ПОСТАНОВА від 16 травня 1994 | |
    | N 490 ПРО ОСОБЛИВОСТІ | |
    | Визначенні оподаткування | |
    | БАЗИ | |
    | ДЛЯ СПЛАТИ ПОДАТКУ НА ПРИБУТОК | |
    | Банків та інших кредитних | |
    | УСТАНОВАМИ | |
    | А також нормативні акти, | |
    | визначають ставки і | |
    | базу оподаткування при | |
    | розрахунку податків для | |
    | комерційних організацій | |
    | ІНСТРУКЦІЯ | |
    | від 23 липня 1998 р. N 75-І | |
    | ПРО ПОРЯДОК ЗАСТОСУВАННЯ | |
    | Законом, | |
    | Регламентує процедуру | |
    | РЕЄСТРАЦІЇ КРЕДИТНИХ | |
    | ОРГАНІЗАЦІЙ ТА ЛІЦЕНЗУВАННЯ | |
    | БАНКІВСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ | |
    | Інструкція 29-п «Про | |
    | консолідованої звітності | |
    | банківських груп ... .. »| |

    Для практичної значущості даного курсу нам необхідно ознайомитися з основами бухгалтерського обліку в кредитних організаціях.

    Отже, інформація відображена в балансі враховується на аналітичних рахунках бухгалтерського обліку, який має такий вигляд.
    Приклад:
    40702810300000000001 - розрахунковий рахунок комерційного підприємства, де
    407 - синтетичний рахунок першого порядку «Рахунки недержавних підприємств »
    40702 - синтетичний рахунок другого порядку. «« Рахунки недержавних підприємств. Комерційні підприємства »
    810 - код валюти (810 рубльовий рахунок)
    3-ключ
    Далі йдуть розряди, призначені для інших аналітичних угруповань.
    3 і 4 розряд ліворуч часто висловлює термін на який оформлена угода.

    Для повсякденної роботи, як правило використовується баланс за синтетичними рахунками другого порядку.

    Далі, розглянемо види звітів банку та джерела інформації, містять відомості для здійснення фінансового менеджменту банку. А так ж для оцінки тієї або іншої кредитної установи.

    | Вид звіту | Зміст |
    | Оборотно-сальдовий баланс | Дані про залишки на |
    | (день, місяць) форма 101 | балансових рахунках. Можлива |
    | | Поверхнева оцінка терміновості |
    | | Операцій банку. |
    | Звіт про прибутки і збитки | Дані про доходи, витрати, |
    | ф.102 | поточного прибутку банку з початку |
    | | Року. За символів. Досить |
    | | Аналітічен. |
    | 17 инстр. Форма 113 | агрегований за методикою ЦП |
    | | Балансовий звіт банку, |
    | | Скоригований на ризики. |
    | 17 ін. Ф115 | Дає уявлення про якість |
    | | Позичкового портфеля банку |
    | | Взаємопов'язана за групами ризику |
    | | Позичкової заборгованості. |
    | Ф 125 | Представляє агрегований |
    | | Баланс банку (з урахуванням ризиків) |
    | | Але розчленований за термінами |
    | | Знаходження на балансі того чи |
    | | Іншого балансового агрегату. |
    | | Дозволяє судити про |
    | | Перспектівоной ліквідності |
    | | Кредитної організації. |
    | Ф 128-132 | Дають уявлення про терміни тих |
    | | Чи інших операцій банку та їх |
    | | Вартості. |
    | Публикуемая звітність | Сильно агрегований |
    | | Балансовий звіт і звіт про |
    | | Прибутки та збитки на 1 січня. |
    | | На їх основі складно приймати |
    | | Будь-які рішення. (Звіт для |
    | | Бабусь) |


    Контрольні поняття до теми:

    1. Банківський менеджмент поділяється на фінансовий менеджмент та менеджмент персоналу.
    2. Банк найбільш рухома система, ніж підприємство.
    3. Банк досить складна система.
    4. Особливістю фінансового менеджменту є відсутність однакової технології управління економічними процесами та організації банківських процедур в рамках єдиної банківської системи. У той же час, 90% роботи фінансового менеджера регламентується зовнішнім контролем.


    Управління власними коштами (капіталом) банку.

    З економічної точки зору, власні кошти банку виражені величиною:

    1.фондов кредитної організації (статутний, резервний, фонд накопичення
    , Фонд споживання). Джерелом формування фондів виступає чистий прибуток за попередні періоди. Фонди представлені балансовими рахунками п.п.
    102 -107.

    2.чістой прибутку банку;

    Чистий прибуток расчтітивается як різниця між поточними доходами банку і його поточними витратами + прибуток за попередніх періоди
    -Використання прибутку.

    3.резервов під ризики (резерв на можливі втрати по позиках, резерв під знецінення вкладень у цінні папери, резерв під інші зобов'язання);

    На балансі ці резерви виражені у вигляді пасивних залишків за синтетичними рахунками першого порядку на яких відображаються вкладення в цінні папери та кредити.

    Наприклад: 45501 - кредити фізичним особам на термін до 30 днів (актив), 45508
    - Резерв за цими кредитами (пасивний залишок)

    До засобів, прирівняним до власних так само можна віднести доходи майбутніх періодів, скориговані на величину витрат майбутніх періодів;

    У той же час, існує загальновстановленому методика визначення власних коштів (капіталу) для комерційної кредитної організації в Відповідно до Положення про методику розрахунку власних коштів (капіталу) кредитних організацій № 31-П від 1 червня 1998 р.

    Відповідно до цієї методики, власні кошти (капітал) кредитної організації розраховується як сума основного і додаткового капіталу.

    У свою чергу, основний капітал складається з наступних статей:

    1.уставного капіталу;

    2.часті фондів кредитної організації, завірених аудитором;

    3.резервов під знецінення вкладень у цінні папери, в частині резервів під вкладень в акції кредитних організацій;

    4.заверенной аудитором прибутку попередніх років;

    Основний капітал зменшується на величину нематеріальних активів, власних акцій, викуплених у акціонерів і збитків.

    Додатковий капітал включає:

    1.прірост вартості майна за рахунок переоцінки, виробленої до 01.01.97 р.

    2.резервов за позиками, віднесених до 1 групи ризику (найменший ризик);

    3.оставшейся частини фондів кредитної організації (не потрапила в основний капітал);

    4.незаверенной аудитором прибутку ;

    5.субордінірованих кредитів (позик);

    (Під субординований розуміється кредит, виданий на термін не менше
    5 років. За ставкою не перевищує ставку рефінансування. Субординований кредит (позика) не може бути затребуваний раніше встановленого терміну.)

    Додатковий капітал зменшується на величину:

    1.недосозданних, відповідно до вимоги ЦБ РФ, резервів під можливі втрати по позиках під 2-4 групу ризику, резервів під знецінення вкладень у цінні папери;

    2.просроченной дебіторської заборгованості;

    Роль і величина власного капіталу банку визначають його специфіку в порівнянні з промисловими та іншими підприємствами. За рахунок власного капіталу банки формують лише від 12 до 20% від загальної потреби в ресурсах для забезпечення своєї діяльності.

    Роль власного капіталу має першорядне значення для забезпечення стійкості банку і ефективності його роботи.

    Перша функція банківського капіталу - захисна, яка реалізується шляхом поглинання поточних збитків.

    Друга функція капіталу - регулююча. Ця функція пов'язана з зацікавленістю суспільства в успішному функціонуванні банків, а так само з законами і правилами, що дозволяють ЦП як представнику державних органів здійснювати контроль за діяльністю банків. (більшість нормативних вимог розраховується від розміру капіталу)
    До деякого часу, існувала навіть мінімальний розмір власних коштів капіталу для діючих кредитних організацій у розмірі 5 млн. євро. На даний момент мінімальна величина власних коштів встановлена для новостворюваних кредитних організацій у розмірі 25,07 млн. рублів, отримання генеральної ліцензії на здійснення банківських операцій можлива при величині власних коштів капіталу в сумі 125,3 млн. рублів. (ці значення постійно переглядаються ЦП)

    Ось деякі нормативні значення, що визначаються для комерційних кредитних організацій Центральним Банком.

    | Назва нормативу | Встановлене значення |
    | Відношення капіталу до сумарного | Не менш 9% |
    | обсягом активів, зважених з | |
    | урахуванням ризику (Н1) | |
    | Максимальний розмір ризику на | Не більше 25% |
    | одного позичальника, або групу | |
    | взаємопов'язаних позичальників (Н6) | |
    | Максимальний розмір ризику на | Не більше 800% |
    | одного позичальника (Н7) | |
    | Максимальний розмір ризику на | Не більше 20% |
    | одного акціонера (Н9) | |
    | Максимальний розмір ризику на | Не більше 20% |
    | одного кредитора - вкладника | |
    | (Н8) | |
    | Максимальний ризик на одного | |
    | інсайдера, Максимальний розмір | |
    | вкладів фізичних осіб, | |
    | Норматив ризику власних | |
    | вексельних зобов'язань ит.д. | |

    Ці вимоги визначають достатність власних коштів у проведенні тих чи інших угод, оскільки капітал банку розглядається як джерело покриття ризиків за операціями.

    У достатності капіталу банку зацікавлені:

    1.Самі банки (для переконання великих вкладників в наявності адекватних гарантій);
    2.Регулірующіе органи (для забезпечення довіри до банківської системи в цілому);

    Управління власним капіталом з позиції його достатності здійснюється по відношенню до:

    1.Розмір банку (порівняння капіталу з його мінімально допустимим рівнем);

    2.об'ему ризикових активів;

    3.об'ему критичних і неповноцінних активів;

    4.ожідаемому росту капіталу, планам і перспективам;

    5.качеству управління;

    Незважаючи на різноманітність методик розрахунку, фінансовий менеджер повинен розуміти економічну суть власних коштів, і чітку взаємозв'язок цього показника в нормативних актах, що регламентують діяльність банку.

    Приклад:

    20 вересня 1999. Перед фінансовим менеджером поставлено завдання:

    1. Визначити збільшення власних коштів банку на 1 жовтня 1999 року, в порівнянні з минулим місяцем;

    2. Виходячи з певної величини власних коштів (капіталу), розрахованої за встановленою ЦБ РФ методиці, визначити, можливість розміщення кредиту в сумі 50 млн. рублів одному з клієнтів банку, на термін більше 30 днів (позичкова заборгованість фігурує в балансі на 1 листопада).

    Дії менеджера:
    1. Визначення власних коштів станом на 20 вересня 1999 року.
    (на дату постановки задачі)
    Залишки по пасивних рахунках балансу:

    А) Фонди банку 140 млн. рублів;
    Б) чистий прибуток 30 млн. рублів;
    В) залишки резервів (під можливі втрати по позиках і знецінення цінних паперів) 20 млн. рублів.
    Г) Перевищення доходів майбутніх періодів, над витратами 15 млн. рублів.


    Таким, чином, власні кошти банку, станом на 20 вересня
    1999 року, розраховані з економічної точки зору складають 205 млн. рублів. (140 +30 +20 +15). Для простоти прикладу, величина власних коштів
    (капіталу) розрахована відповідно до методики ЦП (на 20 вересня) теж дорівнює 205 млн. рублів, хоча на практиці це значення нижче за рахунок всіляких коригувань на ризики.

    2. Далі визначаємо майбутні до кінця місяця операції, проведення яких відіб'ється на джерелах власних коштів:

    А) до кінця місяця передбачається отримання доходів у сумі 70 млн. рублів і проведення видатків 63 млн. рублів;

    Б) 18 вересня 1999 закінчується черговий термін раніше виданої позики. Позика пролонгувати і раніше. Імовірність того, що позика буде загашена на 1 вересня, немає. З метою зниження ризику втрат, раніше, під дану позичкову заборгованість було створено резерв у сумі 15 млн. рублів і розглядався як резерв під позики 1-ї групи ризику. З причини, чергового порушення термінів кредитування, позика переходить з 1-ї до 2-ї групи ризику.

    З вищесказаного випливає, що джерела власних коштів, з економічної точки зору, до кінця місяця збільшаться на 7 млн. рублів (70 -
    63) і складуть 212 тис. рублів (205 +7). Однак, розрахунок власних коштів
    (капіталу) за методикою ЦП, не передбачає включення резерву на можливі втрати по позиках, віднесених до 2 - 4 груп ризику на збільшення капіталу.
    Тому, величина капіталу на 1 жовтня 1999 р., за методикою ЦП, складе
    197 млн. рублів (205 +7-15).

    Висновки:

    1.Ісходя із установленого ЦБ РФ нормативу відносини максимальної позики на одного, або взаємопов'язаних позичальників до капіталу банку в 25% (норматив Н6), банк не може видати позику у розмірі 50 млн. рублів, не порушивши норматив
    (максимальний кредит одному позичальнику, при капіталі 197 млн. рублів 49,25 млн. рублів (197 * 0,25).

    Порівнявши величину фондів, чистого прибутку, резервів і доходів майбутніх періодів на початок місяця (капітал розрахований з економічної точки зору) (допустимо сума склала 200 млн. рублів), величину власних коштів (капіталу) за методикою ЦБ (для простоти розрахунку ця сума теж дорівнює 200 млн. рублів), можна зробити висновок, що джерел власних коштів у банку за вересень стало більше на 12 млн. рублів (212 - 200 = 12).
    Проте, якість цих джерел стало гірше, з огляду на зростання ризику по кредитними операціями, що знайшло відображення в зниженні капіталу, розрахованого відповідно до методики ЦБ РФ (-3 млн. рублів).

    Вищезазначений приклад, що наочно показує, як залежить сума капіталу банку від обраної методики розрахунку. Методика ЦБ РФ менш прив'язана до балансовими даними, але дозволяє більш якісно оцінити величину капіталу за рахунок коригування її на ризикові вкладення.

    У принципі, можна виділити наступні категорії, по відношенню до яких здійснюється управління власним капіталом з позиції його достатності:

    1.Розмір банку (порівняння капіталу з його мінімально допустимим рівнем);

    2.об'ему ризикових активів;

    3.об'ему критичних і неповноцінних активів ;

    4.ожідаемому росту капіталу, планам і перспективам;

    5.качеству управління.

    Якість управління власним капіталом оцінюється:

    А) визначенням відношення залученого капіталу (облігації, векселі довгострокового характеру) до акціонерного. (визначаємо частку додаткового капіталу до основного, фонди до статутного капіталу)

    Б) порівнянням виплат дивідендів з відповідним середнім показником по групі аналогічних банків.

    Якщо залишилося час! < p> Зокрема, для оцінки ефективності власного капіталу можна використовувати формулу економічної віддачі капіталу:

    N = E * H1 * H2 * H3

    Де N - економічна віддача на власний капітал, що розраховується як відношення після податкового прибутку діленої на власний капітал;
    E-прибутковість, яка розраховується як відношення після податкової прибутку до до податкового прибутку;
    Н1-маржа прибутку, що розраховується як відношення до податкової прибутку до операційних доходів;
    Н2-рівень ефективності використання активів, що розраховується як відношення операційних доходів до активів;
    Н3-мультиплікатор капіталу, який розраховується як відношення активів до власного капіталу.

    Економічний зміст віддачі власного капіталу визначається як:

    Ефективність управління податками * Ефективність контролю за витратами
    * Ефективність управління активами * ефективність управління ресурсами.

    З вищесказаного, слід можливість здійснити факторний аналіз віддачі власного капіталу:

    1. Загальна зміна економічної віддачі капіталу = N-No, де Nо - економічна віддача капіталу попереднього періоду;
    2. Вплив на економічну віддачу капіталу зміни прибутковості = (E-Eo)

    * Н1 * Н2 * Н3.
    3. Вплив на економічну віддачу капіталу розміру маржі прибутку = (Н1

    -Н1о) * Ео * Н2 * Н3.
    4. Вплив на економічну віддачу капіталу зміни ефективності використання активів = (Н2-Н2О) * Ео * Н1о * Н3
    5. Вплив на економічну віддачу капіталу зміни мультиплікатора капіталу = (Н3-Н3о) * Ео * Н1о * Н2О.


    Управління позиковими коштами

    Банківські пасиви поділяються на власні і залучені кошти. Принципи управління власними коштами були розглянуті раніше. У даний момент піде мова про управління залученими від клієнтів засобами.

    Управління залученими коштами починається насамперед з аналізу цих коштів.
    Який полягає:
    1) В їх класифікації
    2) Використовуючи дані про залишки коштів за окремими рахунками і обороти по них доцільно визначити постійний залишок на них.

    Залучені кошти, доцільно консолідувати за наступною принципом:

    -групувати за економічним змістом операцій;

    -групувати за принципом платності і безкоштовність;

    -групувати по терміну запитання.

    В результаті ми можемо отримати таку структуру залучених коштів банку:

    1. Зобов'язання до запитання (у деяких джерелах т.зв. «онкольні зобов'язання»)
    1. Вклади до запитання
    2. Кореспондентські рахунки
    3. Розрахункові рахунки та інші зобов'язання до запитання
    2. Термінові, і умовно строкові зобов'язання
    1. Строкові вклади і депозити
    2. Міжбанківські позики
    3. Випущені банком боргові зобов'язання
    4. Інші строкові зобов'язання

    Управління пасивами здійснюється комерційними банками на користь отримання більшого прибутку (меншою плати за залучений ресурс) і підтримки банківської ліквідності.

    Залучення ресурсу орієнтується на наступні принципи:

    1.В процесі створення залучення ресурсу слід прагнути до різноманітності суб'єктів депозитних операцій та поєднання різних форм залучення. < p> 2.Необходімо забезпечувати взаємозв'язок і взаємоузгодження між операціями із залучення ресурсу та операцій за його розміщення в розрізі термінів та сум.

    3.Особое увагу необхідно приділяти більше довгострокових пасивів.

    4 . Організовуючи операції із залучення ресурсу банк повинен прагнути до того, щоб резерви вільних (не залучених в активні операції) коштів на поточних рахунках були мінімальні.

    Розглянемо конкретний приклад, рішення якого засноване на вищевикладених принципах:

    Припустимо, виробляючи прогнозування ліквідності фінансовий менеджер виявив, що в наступному місяці банк буде зазнавати браку високоліквідних активів для здійснення поточних платежів клієнтів у сумі 3 мільйони рублів, терміном 30 днів (після чого планується погашення, наприклад, великого кредиту) ( намалювати яму на місяць). Отже, банку необхідно заповнити цей недолік додатковим залученням.
    Можливе залучення ресурсу в наступних варіантах:

    А) Залучення термінового депозиту в сумі 3 млн. рублів на термін 45 днів за ставкою 35% річних.

    Б) Залучення термінового депозиту в сумі 3 млн. рублів на термін 30 днів за ставкою 35% річних. Проте кредитор не впевнений, що в нього не виникне необхідності в засобах раніше строку договору, що буде закріплено в умовах договору (дострокове погашення депозиту).

    В) Залучення термінового депозиту в сумі 3 млн. рублів на термін 25 днів за ставкою 32% річних і можливість, після закінчення строку цього договору, залучення міжбанківського позики в сумі 3 млн. на строк 5 днів за ставкою 6% річних.

    Міркування фінансового менеджера:
    1. Усі три види залучення забезпечують недостачу високоліквідних активів у наступному місяці. Однак, при варіанті (Б) виникає додатковий ризик, у випадку, якщо депозит буде погашений достроково. Можливо, до моменту дострокового розірвання депозитного договору, на ринку ресурсів не виявиться вигідної пропозиції і банк буде зобов'язаний залучити або дорогий ресурс, або буде не в змозі виконувати поточні зобов'язання.
    2. Залучення (А) носить більш довгостроковий характер. Крім того, воно дешевше ринкової вартості. У той же час, якщо банк не володіє пакетом кредитних заявок, іншими словами не готовий розмістити надлишки високоліквідних активів, то залучення понад 30 днів може бути недоцільним. По закінченню 30 днів з моменту одержання депозиту, потреба у високоліквідних засобах відпадає (див. умову задачі) і надлишок залучених платних ресурсів може пролежати на кореспондентському рахунку в банку не приносячи дохід.
    3. Варіант (В) може бути найбільш підходящим за умови, що залучення міжбанківського кредиту гарантовано.

    Розглядаючи питання платності залучених коштів необхідно пам'ятати, що з метою захисту інтересів клієнтів банку (вкладників), відповідно до
    Положенням ЦБ РФ № 37 від 30.03.96 «Про обов'язкових резервах кредитної організації, що депонуються в ЦБ РФ», комерційні банки передадуть частину залучених коштів в Центральному Банку РФ, що знижує ризик їх втрати. На даний момент встановлено наступні відсотки резервування залучених коштів:

    - за коштами, залученими від юридичних осіб у національній валюті (рублях) 8,5%;

    - за коштами, залученими від юридичних осіб в іноземній валюті 8,5%;

    - за коштами, залучені від фізичних осіб у національній валюті 5,5%;

    - за коштами, залучені від фізичних осіб в іноземній валюті 8,5%;

    Встановлені Строки перерахунку фонду обов'язкового резервування
    (ФОР) 1 число кожного місяць. Положення про порядок резервування передбачає внутрімесячное регулювання ФОР за певних обмеження таких як, виконання банком обов'язкових економічних нормативів протягом шести останніх місяців, тощо. Для розрахунку величини ресурсу, що підлягає обов'язковому резервуванню використовується формула середньої хронологічної.

    Враховуючи фактор резервування, вартість залученого ресурсу можна визначити за формулою:

    Реальна вартість ресурсу = (Ринкова вартість ресурсу у відсотках річних * 100)/(100 - норма обов'язкового резерву по даному виду ресурсу).

    Питання, що є реальна вартість і для чого це потрібно:

    Відповідь, залучаючи 1 рубль ресурсу, банк може розмістити в активи, що приносять дохід (кредити і т.д.) 91 копійку, решту необхідно зарезервувати в ЦБ.

    Тому, реальна ставка, скоригована на ФОР визначає ставку розміщення залишку не зарезервованих коштів.

    Наприклад:

    Визначимо реальну вартість залученого ресурсу у вигляді залучення депозиту юридичної особи в іноземній валюті за ринковою ставкою 12% відсотків річних.

    Розрахунок: < p> Реальна вартість ресурсу = (12 * 100)/(100 - 8,5) = 13,1%.

    Крім того, розраховуючи реальну вартість ресурсів необхідно враховувати витрати, пов'язані із залученням і обслуговуванням цього ресурсу.

    Іншим фактором подорожчання ресурсів, розбіжності між ринковою і реальною ціною в сучасних умовах є діюча система оподаткування. Наприклад, при визначенні оподатковуваного прибутку, на собівартість операцій (витрати банку) відносяться відсотки за міжбанківський кредит тільки в межах облікової ставки ЦБ, збільшеної на 3 пункти.

    На практиці, використовуючи сучасні засоби зв'язку, банки намагаються оптимізувати процес залучення ресурсів. Однак, не всі з них враховують ступінь здорожитьня цього ресурсу за рахунок витрат на обслуговування дорогих інформаційних каналів і устаткування.

    Приклад:

    Беручи участь в системі електронних міжбанківських торгів, банк залучив міжбанківських позик в сумі 300 тис. рублів за ринковою ставкою 60% річних на термін 1 місяць ( для простоти розрахунку це був єдиний позику за місяць). При цьому, банк сплачує щомісячну комісію біржі в сумі 5 тис. рублів, вартість програмного забезпечення для участі в торгах складає 7 тис. рублів. Крім того, для здійснення торгів, банку доводиться купувати канал зв'язку за 6 тис. рублів на місяць. Визначимо реальну вартість залученого ресурсу з урахуванням фактора подорожчання за рахунок непроцентних витрат і оподаткування.

    Рішення:

    1) Після закінчення терміну позики банк виплатить 14,7 рублів у вигляді відсотків:

    Розрахунок:

    Сума відсотків = сума позики * процентних ставка за договором позики *

    (кількість днів заборгованості по займу/365)/100 = 300 * 60 *

    (30/365)/100 = 14,7 тис. рублів.

    Сума витрат на обслуговування засобів зв'язку і комісія біржі становить

    18 тис. рублів на місяць. (5 +7 +6)

    2) Існуюча система оподаткування передбачає віднесення процентних витрат по міжбанківському позикою в межах ставки центрального Банку плюс три пункти. Сума, отримана знову, при оподаткуванні, буде враховуватися як збільшує оподатковуваний прибуток. Банк змушений буде заплатити з цієї суми податок на прибуток. При ставці на прибуток для банків 38% і ставкою Центрального банку плюс три пункти 58% річних, сума збільшує оподатковуваний прибуток визначається як:

    300 * ((60-58) * 30/365)/100 = 0 , 49 тис. рублів.

    А сума податку на прибуток складе 0,1 тис. рублів.

    3) Загальна сума витрат на залучення ресурсу, з урахуванням особливостей оподаткування та непроцентних витрат, складає 32,8 тис.

    (14,7 +0,1 +18) рублів на місяць. Таким чином, виходячи із загальної вартості реальний відсоток залучення складе 133% річних, що вдвічі більше ринкової (32,8/300 * (365/30 * 100))

    З метою управління залученими коштами можна використовувати коефіцієнтний метод який ми розглянемо пізніше.

    Конрольние поняття:

    1.Пассіви банку підрозділяються на власні і позикові кошти.

    Частка власних коштів у Данко, по відношенню до підприємства досить мала.

    2.Для управління залученими коштами важливо враховувати їх динаміку.

    3. При визначенні вартості залучених коштів важливо враховувати їх реальну вартість. Яка залежить від оподаткування та резервування і додаткових витрат на залучення.

    Управління активами комерційного банку

    Управління активними операціями банку полягає в доцільний розміщення власних і залучених коштів банку з метою отримання найвищої прибутковості. Саме від якісного управління активними операціями залежить ліквідність, прибутковість, фінансова надійність і стійкість банку в цілому.

    До основних принципів управління активами відносяться:

    1.соблюденіе доцільності структури активів;

    2.діверсіфікація активних операцій;

    3.отслежіваніе ризиків і з

         
     
         
    Реферат Банк
     
    Рефераты
     
    Бесплатные рефераты
     

     

     

     

     

     

     

     
     
     
      Все права защищены. Reff.net.ua - українські реферати !