Об'єкти культурної спадщини в Африці

Африка - величезний материк площею (з прилеглими островами) понад 30 млн км2, що становить більш ніж 22% населеної суші. Населення Африки, яке продовжує швидко рости внаслідок демографічного вибуху, в 2000 р. наблизиться до 900 млн чоловік. Такі масштаби самі по собі забезпечують досить великий плацдарм для формування об'єктів Світової спадщини - як природних, особливо з урахуванням специфіки цього континенту, так і культурних, що відображають особливості його історичного розвитку.

Усього в Африці 46 пам'яток культурної спадщини, що знаходяться в 26 країнах. Всі вони відносяться до періодах найдавнішої, стародавньої та середньовічної історії Африки. У зв'язку з цим найбільш логічним видається розподіл відомостей про ці об'єкти з чотирьом наступним рубриками: 1) найдавніша епоха, 2) Стародавній Єгипет, 3) епоха античності в Північній Африці, 4) епоха середніх віків. У деяких випадках, особливо при характеристиці середніх віків, доцільно застосування субрегіонального підходу до викладу, що відображає в першу чергу розходження між Північною Африкою та Африкою на південь від Сахари.             

Пам'ятники античності в Північній Африці

Античне спадщину Північної Африки

В II тисячолітті до н.е. Північна Африка була населена лівійськими племенами, що жили в умовах родоплемінного ладу. Наприкінці того ж тисячоліття на її узбережжя з'явилися "народи моря" - спочатку фінікійці, потім греки, які заснували тут ряд своїх колоній. Від тих стародавніх часів не залишилося вже майже ніяких речових свідчень. Проте під Світова спадщина входять руїни фінікійських Карфагена і Керкуана і грецької Кирени.

У II ст. до н.е., після краху Карфагена, вся Північна Африка крок за кроком підпадає під владу Риму. До нього переходять від Карфагена і Нумідія, і Мавретанія1, а на сході приєднується Кіренаїка, на місці яких створюються заморські провінції імперії. Так виникла Римська Африка, що простирається від Атлантики до Червоного моря на дві тисячі кілометрів. Це був один з найбільш процвітаючих регіонів Римської імперії, яка досягла свого розквіту у II ст. н.е. Римляни побудували в Північній Африці дороги, мости, акведуки, дамби, водоймища і водопостачання і, природно, свої міста. Велика частина з них перебувала або на узбережжі Середземного моря і спеціалізувалася на морській торгівлі, або на південних кордонах римських володінь, які потрібно було захищати від набігів місцевих племен.

Руїни римських терм в Карфагені пережили віки цілі

Всього таких міст було кілька десятків, причому 11 з них, що знаходяться на території сучасних Тунісу, Алжиру, Марокко і Лівії, увійшли до списку Всесвітньої спадщини. Зрозуміло, мова йде про руїни цих колись квітучих міст, що пояснюється подальшою історією Північної Африки, яка після римлян послідовно перебувала під владою вандалів, візантійців, арабів, турків-османів. Та ще більшу історичну та культурну цінність становить те, що від цих міст залишилося.

Пам'ятники Тунісу. До списку Всесвітньої спадщини належать чотири пам'ятника Тунісу, пов'язані з фінікійської-римського часу. Це Карфаген, Керкуан, Ель-Джем і Дугга (Тугга).

Руїни Карфагену. Ще в 1100 р. до н.е. фінікійцями із міста Тіра на березі відкритого ними Туніського затоки була заснована колонія Утіка. У 825 р. інша група колоністів з Тіра заснувала поблизу ще одну колонію, яка отримала назву Нове Місто (Картадашт) і увійшла до історію під ім'ям Карфагена. Саме зародження Карфагена оточене багатьма легендами, пов'язаними з тирський царівною Дідона (Елісса), про що оповідає і Вергілій у своїй "Енеїді".

Спочатку місто виникло на прибережному пагорбі Бірса, але потім у міру збільшення розмірів зайняв і прилеглі до нього землі. Вигідно розташований на перешийку між морем і озером він досить швидко перетворився на найбільший рабовласницький місто-держава Західного Середземномор'я, який вів велику торгівлю на цьому морі й сам володів багатьма колоніями на його берегах. Античні історики стверджували, що в період розквіту кількість жителів в ньому сягала 700 тис. чоловік. Полібій, Страбон, Аппіан залишили опис Карфагена того часу.

Однак три Пунічні (римляни називали карфагенян пунійців) війни з Римом підірвали могутність Карфагена. Під час третього з цих воєн в 149-146 рр.. до н.е. римське військо Сципіона Африканського протягом трьох років облягали Карфаген, а після його взяття за наказом сенату зруйнував місто дощенту. Згідно з історичними джерелами, він горів шістнадцять днів. Потім на місці знищеного міста плугом була проведена борозна, посипана сіллю, - на знак того, що це місце було віддане на прокляття та відтепер ніколи не повинна відродитися.

Важко очікувати, щоб після всього цього, та ще через два з гаком тисячоліття, могли зберегтися будь-які відчутні сліди стародавнього Карфагена. Вони залишилися або під потужним шаром пізніших відкладень, або під забудовою сучасного міста Тунісу. Але тим не менш розкопки, які почалися тут наприкінці XIX ст., оголили деякі з руїн справжнього Карфагена, перш за все в районі пагорба Бірса і його старої військової гавані.

Проте вже при римлян Карфаген пережив, що називається, "друге пришестя". У 122 р. до н.е. римський сенат за пропозицією народного трибуна Гая Гракх вирішив відновити Карфаген, присвоївши йому інше ім'я - Юнони. Вже за часів імператора Августа на руїнах пунічного міста дійсно виник новий римський місто, що стало потім адміністративним центром провінції Африка. Від цього міста слідів збереглося трохи більше -- це руїни терм імператора Антоніна Пія, великий амфітеатр, на арені якого колись билися гладіатори, а нині проводяться міжнародні фестивалі мистецтв. Вціліла і частина 70-кілометрового водогону, який постачав місто питною водою.

Втім, можна говорити і про "третій пришестя" Карфагена, яке настало після того, як в 429 р. це місто було взято вандалами, які зробили його столицею свого королівства. І навіть про його "четвертому пришестя" - після того, як у 553 р. він знову був узятий штурмом візантійським полководцем Велізарія і перетворений в столицю на цей раз вже Візантійської Африки. І тільки в 698г. Карфаген вже зовсім остаточно був зруйнований арабами. Камінь розібраних стародавніх будівель вони використали для будівництва міста Тунісу, в сучасній забудові якого сліди Карфагена вже мало помітні. Хоча один з його найдавніших кварталів - Тофет, що вважався священним, тому що саме тут протягом століть відбувалося жертвоприношення малолітніх дітей бога Ваала, нещодавно був частково відновлений в точній відповідності з оригіналом. Розкопки в передмістях міста Тунісу тривають.

Амфітеатр Ель-Джем. На місці сучасного Ель-Джема, розташованого між містами Сус і Сфакс, в епоху Римської імперії знаходився місто Тісдрус, яка досягла свого розквіту в III ст. н.е. Про той час свідчать житлові будинки з мозаїкою, але в першу чергу - величезний, добре зберігся амфітеатр, розрахований на 35 тис. глядачів і поступався за величиною хіба що римського Колізею. Споруджений з великих блоків рожевого туфу, він має довжину 150 м, а висоту 36 м. Добре збереглися три яруси аркад, подіум, арена, підземні галереї. Вчені вважають, що у зв'язку з початком кризи Римської імперії будівництво цього амфітеатру не було доведено до кінця.

Пам'ятники Алжиру і Марокко. Під всесвітнє культурна спадщина входять три "мертвих" міста в Алжирі. Найдавніший з них - Тіпаса, існував ще в дорімскіе часи, тоді як Тімгад і Джемі ведуть свій родовід від епохи правління імператора Траяна. У Марокко знаходиться багато в чому схожий на них римське місто Волюбіліс.

Археологічні пам'ятки Тіпаси. Тіпаса, розташована на березі Середземного моря на захід від міста Алжиру, спочатку була однією з перших фінікійських колоній, потім перейшла до Карфагену, від нього - до Мавретаніі, а на початку нової ери стала належати Риму.

Від пунічної епохи тут збереглися залишки поховань, від мавретанской - великий королівський мавзолей і фрагменти фортечних стін. Але особливо багато тут представлена римська доба: були розкопані споруди міського форуму з будівлями курії, капітолія і базиліки, головна вулиця -- кардо, театр, великі й малі терми, амфітеатр, житлові будинки, некрополь. У руїнах багатих римських вілл збереглися залишки фресок.

Зруйнована арабами в VII ст., Тіпаса так і не відродилася до нового життя. Тепер про її минуле можна судити лише по залишилися руїн міста і по експонатів, зібраними в місцевому музеї.

Археологічні пам'ятки Тімгада. Тімгад (давня назва Тамугаді, римське - Колонія Марціана Траяна) був заснований в 100 р. до н.е. при імператорі Траяні на схилі гірського масиву Орес для захисту південних рубежів римської Африки; першими його жителями були ветерани одного з легіонів імперії. Свого розквіту Тімгад досяг у II-III ст. Тоді ж склався його архітектурний вигляд.

Спочатку місто займав прямокутну, оточену стінами майданчик розміром 330ґ360 м і був розпланований за звичайним зразком римського військового табору з пересічними головними вулицями кардо і декуман, з чітким підрозділом на шість блоків-кварталів, кожний з яких включав по 24 будинки-інсули, з тріумфальними арками при входах на головні магістралі, з форумом, Капітолій, театром, термами. Про благоустрій Тімгада свідчить той факт, що під його вулицями були прокладені каналізаційні труби. У місті була велика публічна бібліотека з книгосховищем і читальним залом. Поступово забудова стала виходити за межі кріпосних стін, за якими також з'явилися храми, ринки, торгово-ремісничі квартали, а в III ст. ці стіни і зовсім були знесені.

На заході Римської імперії місто Тімгад став важливим центром християнства. Тут з'явився цілий комплекс ранньохристиянських будівель, включав базиліку і баптистерій. Проте в V ст. Тімгад був зруйнований берберами. У VI ст. його спробували відновити візантійці, які побудували тут свою фортецю. Але в VII ст. Тімгад, остаточно зруйнований арабськими завойовниками, був залишений жителями. А те, що вціліло, стало руйнуватися під впливом піску і вітру.

Розкопки в Тімгаде були розпочаті французькими археологами в 1880 р., і тепер його руїни дають досить наочне уявлення про вигляд цього провінційного римського міста. Тут можна побачити залишки колись прикрашеного статуями міського форуму та прилеглих до нього громадських будівель, театру на 4 тисячі місць. Прекрасно збереглися терми, що мали басейни для холодної і гарячої води з мозаїчними статями. Те ж можна сказати про трипрольотні тріумфальної арки Траяна. Не дивно, що за ступенем наочності і схоронності Тімгад нерідко порівнюють зі знаменитими руїнами Помпей в Італії. Багато експонатів римської старовини виставлені в місцевому археологічному музеї.

Добре збереглися численні античні пам'ятки архітектури в м. Джемі

Археологічні пам'ятки Джемілєв. Джемі - населений пункт в північно-східній частині Алжиру, розташований на місці стародавнього римського міста з берберським назвою Куйкуль. Це місто, як і Тімгад, був заснований за часів імператора Траяні для захисту володінь імперії від берберських племен. Тому і розташований він був на висоті 900 м над рівнем моря, "спиною" до гірського масиву. У II-IV ст. Куйкуль став досить великим містом римської провінції Нумідія, розбагатілим завдяки вирощування ячменю. У VI-VIII ст. він також виявився одним з центрів християнства в Північній Африці, а пізніше був зруйнований.

Територія, зайнята руїнами стародавнього міста, має витягнуту форму і слід рельєфу місцевості, тому що його звичайний регулярний план поєднується з більш вільною забудовою. Нині тут цілком виразно простежується обрамлена колонадами головна вулиця - кардо. Збереглися також залишки двох форумів, кількох храмів, терм, театру, розташованого на високому гірському уступі, тріумфальної арки Каракалли, ринкової площі, старих міських стін і воріт. В археологічному музеї Джеміль можна побачити античну мозаїку і скульптуру.

Археологічні пам'ятки Волюбіліс. Руїни цього римського міста знаходяться в Марокко. Спочатку тут було берберські поселення, яке в III ст. до н. е.. випробувала на собі сильний вплив Карфагена. Коли в 40 р. н.е. за імператора Калігули Мавретанія увійшла до складу Римської імперії, Волюбіліс став одним із самих західних її форпостів в Африці. Це був процвітаючий місто з 20 тис. жителів, які займалися в основному виробництвом оливкової олії. Своє економічне і культурне значення Волюбіліс зберігав до кінця VIII ст., Поки Ідріс I, засновник арабської династії Ідрісідов в Магрибі, не влаштував на його місці одну зі своїх резиденцій. Набагато пізніше, вже у XVIII ст. один з султанів вивіз звідси весь залишався ще мармур для будівництва свого палацу в Мекнесе.

Розкопки Волюбіліс були розпочаті ще в 1915 р., і тепер тут також можна бачити руїни римського міста з регулярним плануванням і незвичайно широкою центральною вулицею кардо, що проходить з півночі на південь, залишки могутніх фортечних стін з воротами і округлими вежами, терм, арки Каракалли, численних аркад, портиків, постаментів. У будинках на кардо, зразу за аркою Каракалли вціліли мозаїки, що зображують Вакха на колісниці, нереїди, сплячу Аріадну, викрадення Ганімеда, подвиги Геракла. А в так званому "будинку Орфея" збереглися дві чудові мозаїки, одна з яких зображає легендарного Орфея. Особливо цінні знахідки зберігаються в місцевому музеї та в музеї міста Рабату.

Пам'ятники Лівії. З античних міст на території сучасної Лівії до списку Всесвітньої спадщини увійшли три. Всі вони розташовані на узбережжі Середземного моря: Сабрата і Лептіс-Магна в Тріполітанії, Кірена в Кіренаїка. Нині це "мертві" міста, руїни, особлива цінність яких, як і більшості міст Магріба, полягає в тому, що з античних часів вони ніколи більше не забудовувалися.

Археологічні пам'ятки Сабрати. Стародавнє місто Сабрата, розташований на захід від нинішньої лівійської столиці Тріполі, був заснований ще фінікійцями в першій половині I тисячоліття до н.е. і служив їх торгової факторією, через яку вивозилися товари з Африки. Потім він перейшов у володіння Римської імперії і досяг свого розквіту в II-III ст. н.е. Після римлян місто опинилося в руках візантійців і, нарешті, в середині VII ст. було зруйноване арабами. У результаті руїни Сабрати зберегли сліди трьох історичних нашарувань: пунічної-фінікійського, римського і візантійського.

Розкопки поблизу порту Сабрата цікавими архітектурними пам'ятниками римської та візантійської епох

Про перший з них нині нагадують лише залишки мавзолею, про третій - базиліка Юстиніана, а ось римський період представлений багатшими. Під час правління імператора Антоніна Пія поруч зі старим фінікійським містом був побудований фактично новий римське місто. Саме від нього до наших днів дійшли руїни форуму з колонними портиками, курії, храму Юпітера, амфітеатру, басейну-цистерни, акведука, житлових будинків. Окрасою Сабрати був побудований в 180 р. театр, який на початку ХХ ст. піддався реставрації. Вміщав 5 тис. глядачів, він був прикрашений арками і двох'ярусної колонадою коринфського ордера.

У руїн Сабрати відкрито археологічний музей.

Археологічні пам'ятки Лептіс-Магна. Це ще один древнє місто на узбережжі Середземного моря поблизу сучасного міста Хомс. Він був заснований у VII ст. до н.е. фінікійцями, з VI до кінця III ст. до н.е. перебував під владою Карфагена. Після другого Пунічної війни 218-207 рр.. до н.е. був захоплений нумідійців, а в 107 р. до н.е. - Римлянами. До краху Західної римської імперії перебував в її складі, і саме в цей час досяг найбільшого розквіту. Особливо багато зробив для процвітання Лептіс-Магна імператор Септимій Північ, що народився тут у 146 р. Але в VII-XI ст. арабські завоювання і поступове занесення гавані піском призвели до того, що місто обезлюднів. У результаті розкопок, проведених тут тільки в 20-х роках XX ст., Були відкриті величні руїни Лептіс -Магна.

У найдавнішій частині міста, що прилягає до гавані, нині можна побачити руїни старого форуму з курією, базилікою і кількома храмами. До південь від форуму знаходилися ринок з двома павільйонами і великий, звернений до моря театр, споруджений при імператорі серпні. За імператора Адріані був зведений величний ансамбль терм з мозаїчними статями, з відкритим плавальним басейном, палестра для гімнастичних вправ, численними статуями. Місто перетинала головна вулиця (кардо), прикрашена тріумфальними арками імператорів Тиберія і Траяна.

Тімгад, колись місто-фортеця, був заснований в 100 р.

А в епоху Северов поруч зі старим містом, на південний схід від нього, був фактично побудований новий. Від нього залишилися вражаючі руїни другий форуму розміром 200ґ100 м, який був оточений будівлями базиліки з величезним залом, храму Септимія Півночі, портиками і аркадами. Від цього форуму до порту проходила нова вулиця кардо шириною в двадцять метрів, прикрашена 250 колонами з асуанського граніту. Були побудовані також маяк, набережні, інші храми, портики, а на околицях - багаті вілли.

Більшість із знайдених тут мармурових рельєфів, облицювань і мозаїк зберігаються нині в археологічному музеї при розкопках і в музеї Тріполі.

Автор В.П. Максаковский http://top.list.ru/jump?from=20470