ПЕРЕЛІК ДИСЦИПЛІН:
  • Адміністративне право
  • Арбітражний процес
  • Архітектура
  • Астрологія
  • Астрономія
  • Банківська справа
  • Безпека життєдіяльності
  • Біографії
  • Біологія
  • Біологія і хімія
  • Ботаніка та сільське гос-во
  • Бухгалтерський облік і аудит
  • Валютні відносини
  • Ветеринарія
  • Військова кафедра
  • Географія
  • Геодезія
  • Геологія
  • Етика
  • Держава і право
  • Цивільне право і процес
  • Діловодство
  • Гроші та кредит
  • Природничі науки
  • Журналістика
  • Екологія
  • Видавнича справа та поліграфія
  • Інвестиції
  • Іноземна мова
  • Інформатика
  • Інформатика, програмування
  • Історичні особистості
  • Історія
  • Історія техніки
  • Кибернетика
  • Комунікації і зв'язок
  • Комп'ютерні науки
  • Косметологія
  • Короткий зміст творів
  • Криміналістика
  • Кримінологія
  • Криптология
  • Кулінарія
  • Культура і мистецтво
  • Культурологія
  • Російська література
  • Література і російська мова
  • Логіка
  • Логістика
  • Маркетинг
  • Математика
  • Медицина, здоров'я
  • Медичні науки
  • Міжнародне публічне право
  • Міжнародне приватне право
  • Міжнародні відносини
  • Менеджмент
  • Металургія
  • Москвоведение
  • Мовознавство
  • Музика
  • Муніципальне право
  • Податки, оподаткування
  •  
    Бесплатные рефераты
     

     

     

     

     

     

         
     
    Японія в світовому господарстві
         

     

    Географія

    Курганський Державний Університет

    Реферат

    Тема: Японія в світовому господарстві

    Курган 2001

    Зміст

    Введення ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 3

    1.Загальна характеристика Японії ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .4-8

    2.Японія в світовому господарстві ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .8

    2.1.Послевоенние економічні реформи ... ... ... ... ... ... ... .. 8-10

    3.Економіческая модель Японії ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .. 10

    3.1.Особенності структури приватного

    підприємництва ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .. 10-13

    3.2.Трудовие відносини ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 13-15

    3.3.Государственний сектор в економіці ... ... ... ... ... ... ... ... .. 15-16

    4.Японія в міжнародних економічних відносинах ... ... ... ... 16

    4.1.Внешняя торгівля ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .17-18

    4.2.Експорт - імпорт капіталу. Його характерні риси ... ... 18-19

    4.3.Токіо - світовий фінансовий центр ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .20

    4.4.Банкі ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .20-21

    5.Фактори зростання економіки ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 21-23

    5.1.Развітіе НДДКР ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 23-24

    5.2.Обмен технологій ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .24-26

    6.Економіческіе відносини з Росією ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .26-27

    7.Структурний криза 90-х років ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .27-29

    8.Усіленіе впливу Японії. ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .29-31

    9.Культура і бізнес ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .31-33

    Висновок ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 34-35

    Список літератури ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 36

    Введення

    Японія - одна з найбільш високорозвинених країн світу, що займає друге місце в світі за економічної потужності. На неї припадає близько 7% світового ВВП. На мій погляд, це пояснюється не стільки численністю населення (126 млн. чоловік в 1997 р.), скільки високим рівнем розвитку. Її економічний потенціал дорівнює 61% американського, але за показниками виробництва на душу населення вона перевищує американський рівень. На Японію доводиться 70% сукупного продукту Східної Азії, її ВВП, підраховані на базі поточних валютних курсів, у чотири рази перевищує ВВП Китаю. Вона досягла високого рівня технічної досконалості, особливо в окремих напрямках передових технологій.

    Нинішні позиції Японії у світовому господарстві - результат її економічного розвитку в другій половині цього століття.

    Також варто відзначити, що в економіки Японії величезну роль зіграли післявоєнні економічні реформи, без яких «Економічне диво» Японії не могло б відбутися.

    За обсягом експорту товарів і золотовалютних резервів Японія займає третє місце в світі. Ця країна випереджає всі капіталістичні країни, крім США, за обсягом витрат на НДДКР.

    По окремих видах продукції на частку японських компаній доводиться вагома частина експортних постачань у світі. Перетворення Японії в одного з головних світових експортерів продукції машинобудування і наукомісткої продукції стало підсумком її промислово і науково-технічного розвитку.

    Хоча розмови про «японське чудо» вже припинилися, «феномен» Японії продовжує хвилювати уми фахівців і неспеціалістів. Незважаючи на низку складних внутрішніх проблем, а також погіршення з середини 70-х р. зовнішніх умов, Японія як і раніше, розвивається більш динамічно, ніж інші капіталістичні країни. З усіх негараздів вона виходить сильнішою і впевненою в собі, неухильно зміцнюючи свої економічні (разом з ними і політичні) позиції на світовій арені.

    1.Загальна характеристика Японія

    Японія - держава в Східної Азії, розташовано на островах Хоккайдо, Хонсю, Сікоку і Кюсю і численних що примикають до них дрібних островах. Територія - 372,2 тис. км2. Столиця - Токіо (10,9 млн.); ін великі міста з населенням понад 1 млн. чол. - Йокогама, Осака, Нагоя, Кіото, Саппоро, Хіросіма, Фукуока, Кітакюсю. Адміністративно - територіальний розподіл - 47 префектур. Населення - 124,1 млн. (1992 р.), 99,4% - японці, решта - корейці, китайці, американці, айни [1] та ін Офіційна мова - японська. Основні релігії - синтоїзм і буддизм. Грошова одиниця - ієна = 100 сенам. Національне свято - 23 грудня - День народження імператора.

    Японія - конституційна монархія. Відповідно до діючої з 1947 р. конституції імператор (з 1989 р. - Акіхіто) є «Символом держави і єдності народу», його статус визначається волею всього народу, якому належить суверенна влада. Вищий орган державної влади і єдиний законодавчий орган - парламент, що складається з двох палат - палати представників (512 депутатів) і палати радників (252 депутати). Термін повноважень депутатів палати представників - 4 роки, палати радників - 6 років (з переобранням половини складу кожні 3 роки). Виконавча влада здійснюється кабінетом міністрів на чолі з прем'єр-міністром (з серпня 1993 р. - М. Хосокава, лідер Нової партії Японії), обирається парламентом.

    Японія - одна з найбільш високорозвинених країн світу, що займає друге місце (після США) в світі за економічної потужності. ВНП Японії (3,4 трлн. $ В 1991 р.) понад 14% світового. За обсяг ВНП на душу населення Японія випередила США. Незважаючи на економічний спад і скорочення промислового виробництва за темпами економічного зростання (1,8% у 1992 р.). Японія продовжує займати одне з провідних місць серед країн Заходу.

    В економічно активного населення Японії переважають наймані працівники - 44,5 млн. чоловік. Самостійні господарі -- 9,1 млн. чол., Що допомагають члени сім'ї - 5,5 млн.

    Японія бідна корисними копалинами. Практичне значення мають лише запаси кам'яного вугілля, мідної та свинцево - цинкової руд. У Останнім часом завдяки новим технологіям стають рентабельним використання ресурсів Світового океану (видобуток марганцевих конкреций з океанського дна, вилучення урану з морської води і т.д.).

    Позиції іноземного капіталу в економіці Японії є досить слабкими: сукупний обсяг прямих іноземних інвестицій в економіку в березні 1990 р. становив 15,7 млрд. $ (обсяг японських прямих інвестицій за кордоном в той же період перевищував 253 млр. $).

    З кінця 80-х рр.. у зв'язку із загостренням економічних протиріч з основними торговими партнерами, наростанням конкуренції з боку нових індустріальних країн в Японії була розпочата структурна перебудова економіки в напрямку розширення внутрішнього попиту, подальшого підвищення ролі сфери послуг та інформатики в економіки, розвитку власного наукового - технічного потенціалу. Важливим елементом пристосування японської економіки до нових умов стало переведення виробничих потужностей обробної промисловості за кордон - до країни в ємними ринками або з більш дешевою робочою силою і більш сприятливими валютними курсами.

    На частку Японії припадає близько 12% світового промислового виробництва. Розвиваються переважно нові і новітні галузі промисловості, що базуються на передових технологіях: виробництво зв'язку та інформатики, нових матеріалів, біотехнологій. Країна займає перше місце в світі по виробництву судів (52% світового обсягу), автомобілів (23,9%), тракторів, металообробного обладнання, побутової електроніки, роботів. На частку Японії припадає 18,4% світового виробництва телевізорів, 14,3% - виплавлюваної сталі, 12,3% - штучних волокон.

    Японська енергетика більш ніж на 80% залежить від імпорту енергоносіїв (нафта, газ, вугілля, уран і так далі). Більше 1/2 енергобалансу припадає на нафту, але зростає значення гідро-і атомної енергетики.

    Основним видом транспорту є автомобільний (52,1% вантажних і 59,4% пасажирських перевезень). Протяжність автодоріг - 1,2 млн. км, з них близько 5 тис. км швидкісних. Протяжність залізниць - близько 30 тис. км. Тоннаж морського торгового флоту Японії займає друге місце у світі.

    Зовнішньоторговельний оборот Японії в 1992 р. склав 572,5 млрд. $ (3-е місце світі після США і ФРН). За розмірами позитивного сальдо зовнішньоторговельного балансу (107 млрд. $) займає лідируючі позиції серед інших економічно розвинених країн. Основні торговельні партнери: США (понад 29% товарообороту), країни Південно-Східної Азії (25,6%), ЄС (близько 16%). Більше 4% припадає на КНР. Експортується головним чином машини і устаткування, електроніка, метали і металовироби, хімічні продукти. Імпортується - промислова сировина і напівфабрикати, паливо і продовольство.

    У Японії найнижчий серед промислово розвинених країн рівень інфляції та безробіття. У той же час в Японії більше тривалість робочого часу - 2088 год на рік (у США - 1924, у ФРН - 1655). Середньомісячна заробітна плата робітника - 345,3 тис. ієн. Щорічний зростання реальної заробітної плати в середньому становить 2%.

    Сільське господарство відіграє значну роль в економіки Японії, хоча питома вага сільськогосподарської продукції в ВНП знизився до 2,2%. Вважається, що історія сільського господарства Японії налічує більше 2 тис. років. Методика вирощування рису та інших зернових, а також ряду овочевих культур була ввезена в країну з Китаю через Корею. З тих давніх часів у Японії вирощують рис, пшеницю, ячмінь, просо, соєві боби, редьку, огірки. Найдавніші селянські знаряддя праці виготовлялися з дерева або каменю. Коли в країну з-за кордону проникла технологія обробки заліза, продуктивність праці в сільському господарстві різко зросла. В аграрний обіг були залучені заболочені ділянки і звільнені від каменів гірські тераси. З появою міст почався відтік населення із сільських районів. Більше половини врожаю вилучалося як податки, тому селяни постійно жили на межі голоду. Селянський працю довелося інтенсифікувати, перш за все за рахунок освоєння нових земель, застосування добрив. Через крайню обмеженість сільськогосподарських угідь тваринництво було розвинено порівняно слабо. Рис залишався основною сільськогосподарською культурою, до того ж дуже трудомісткою, що позначилося на формуванні національного характеру. Після відкриття країни для міжнародних контактів японці виявили величезний інтерес до європейської та американської аграрної практиці. Однак ситуація з землею в Японії значно відрізнялася від ситуації в країнах Заходу, і тому перенесення зарубіжних технологій на японський грунт не давав результатів. У підсумку основою сільськогосподарського виробництва в Японії так і залишилося рисівництво. Досить довго в аграрному секторі Японії через мініатюрності селянських наділів не могла прищепився механізація. Лише після земельної реформи 1946 р., коли значні ділянки родючої землі були вилучені у поміщиків і за низькою ціною розподілені між фермерами, сільське господарство почало набувати сучасні риси. Держава підтримала процес формування сільськогосподарських кооперативів, що забезпечили кредитування селянських господарств і застосування на полях сільгосптехніки, добрив, нових інтенсивних технологій. З кінця 50-х рр.. почався процес прискореної урбанізації країни, що супроводжувався масовим відтоком робочих рук з села. На фермах залишалися в основному лише літні люди та діти. Обробка землі поблизу міст придбала почасовий характер, коли працівники приїжджали в село лише в період чергової жнив - посіву, збирання врожаю. Завдяки впровадженню механізації - тракторів, культиваторів, комбайнів - врожайність рису за 25 років (з 1950 р. по 1975 р.) збільшилася з 9,5 млн. до 13 млн. метричних тонн. Однак споживання рису (у перерахунку на 1 особу) за ці роки зменшилася. Переважно рисова дієта поступилася місцем більш збалансованою м'ясо - молочної, овочевої, фруктової, і державі довелося вирішувати проблему надвиробництва рису. Зараз Японія сама забезпечує свої потреби в рисі на 102%, в картоплі - на 85%, в овочах - на 86%, у фруктах - На 47%, в м'ясі - на 56%, у молочних продуктах - на 72%, у пшениці - на 7%. За ситуації на 1997 р. аграрний сектор Японії (що включає полювання, лісове справу і рибальство) становить 1,9% у ВНП країни (499,86 трлн. ієн).

    Таблиця 1

    Основні економічні показники         Показники          1993          1994          1995          1996          1997          1998          1999              Темпи приросту ВВП,% [2]          0,3          0,6          1,5          5,1          1,6          -2,5          0,3              Темпи приросту промислового виробництва,% [3]          -3,9          0,9          3,3          2,3          3,6          -7,1          0,4              Приріст оптових, цін,%          -2,9          -1,9          -1          0,1          1,8          0,6          -3,3              Приріст роздрібних, цін,%          1,3          0,7          -0,1          0,1          1,8          0,6          -0,3              Дефіцит держбюджету,% ВВП [4]          3,4          3,4          4,3          4,3          2,3          5,7          7,8              Експорт товарів, млрд. ієн          40202,5          40497,6          41530,9          44731,3          50938          50645          47547,6              Імпорт товарів, млрд. ієн          26826,4          28104,3          31548,8          37993,4          40956,2          36653,6          35268              Сальдо торговельного балансу, млрд. ієн          13376,1          12393,3          38382,1          6737,7          9991,8          13991,4          12279,5              Валютний курс (середньорічний, ієн/дол.)          111,1          102,2          93,9          108,8          120,9          131          113,9              Чисельність повністю безробітних,% до чисельності працездатного населення          2,5          2,9          3,2          3,4          3,5          4,1          4,7     

    2.Японія в світовому господарстві

    В останні десятиліття Японія виступає як одна з провідних економічних держав, будучи другою за величиною національної економічною силою у світі. Населення Японії складає приблизно 2, 3% загальносвітової чисельності, але створює воно біля 16% ВМП [5], обчисленого по поточних валютних курсів, і 7, 7% - по купівельній спроможності ієни. Її економічний потенціал дорівнює 61% американського, але за показником виробництва на душу населення вона перевищує американський рівень. На Японію доводиться 70% сукупного продукту Східної Азії, її ВВП, підрахований на базі поточних валютних курсів, у чотири рази перевищує ВВП Китаю. Вона досягла високого рівня технічної досконалості, особливо в окремих напрямках передових технологій. Нинішні позиції Японії у Світовому господарстві - результат її економічного розвитку в другій половині цього століття. У 1938р. на її частку припадало всього 3% ВМП.

    2.1. післявоєнні економічні реформи.

    Після закінчення війни японська економіка опинилася в стані розрухи. У той же час імпорт сировини, палива і продовольства був практично припинений. Більшість підприємств було закрито. Рівень промислової продукції на початку 1946 р. становив 14% від довоєнного. У країні лютувала інфляції: кількість паперових грошей з 1945 по 1947 рр.. зросло 4 рази. Наприкінці 1945 р. реальна заробітна плата робітників становила 13% від довоєнного, також низького рівня. Безробіття в результаті зупинки військового виробництва, демобілізації з армії і флоту, депортації японців з колишніх колоній і раніше окупованих територій стала масовою і досягла майже 10 млн. чол. Заводи і фабрики закривалися через нерентабельність, відсутність сировини, брак коштів і т. д.

    Протягом 1946 - 1949 рр.. була проведена земельна реформа, яка майже повністю ліквідувала поміщицьку власність на оброблювану землю. Розмір земельної власності обмежувався площею 3 га, на острові Хоккайдо-12 га. Що залишилася, поміщицька земля підлягала викупу державою з подальшим продажем її колишнім орендарям. Натуральна оплата, доходила до 50% врожаю, замінялася більше низькою грошової оплатою. У результаті реформи система селянської земельної власності по суті стала вирішальною, підвищилася товарність сільського господарства, почав відроджуватись внутрішній ринок.

    Серйозні зміни зазнала і промисловість. Так, були розпущені монополістичні концерни «Міцуї», «Міцубісі», «Сумітомо», «Ясуда». Їхні акції та цінні папери підлягали розпродажу серед службовців цих компаній. У 1947 р. вступив в силу закон про заборону надмірної концентрації економічної потужності, за яким заборонялося освіта держательскіх компаній, картелів та інших монополістичних об'єднань, а також володіння більш ніж 25% акцій інших компаній.

    У 1946 - 1947 рр.. було введено нове трудове законодавство: встановлено 8 - годинний робочий день, підвищена заробітна плата за понаднормові роботи, введені оплачувані відпустки і соціальне страхування, трудящі одержали право на страйки, передбачалася охорона праці жінок і підлітків і т.д.

    Аграрна реформа, розпочата в жовтні 1946 р., призвела до ліквідації великих землеволодінь. Це дозволило широко застосовувати методи інтенсивного землеробства і гарантувати вже в 1947 самозабезпечення країни продуктами харчування. У той же час було прийнято низку заходів щодо обмеження народжуваності, зокрема, було дозволено штучне переривання вагітності.

    Реорганізація промисловості призвела до зменшення впливу найбільших монополістичних груп, які об'єднували промислові підприємства, банки і торгові фірми навколо декількох сімей (таких, як Міцуї і Міцубісі та ін.)

    У тому, що стосується японської валюти, слід зазначити, що грошова реформа за німецьким зразком була проведена в грудні 1948 До цього часу інфляція трималася на рівні 100% на рік, після реформи темпи інфляції в Японії лише трохи перевищували відповідні показники в інших промислово розвинених країнах. Новий паритет ієни по відношенню до долара (1 $ = 360йен) свідчив про ступінь девальвації японської валюти за роки військових дій: напередодні Другої світової війни долар був прирівняний тільки до 4 йенам.

    У 1949 р. була проведена реформа податкової системи. У цілому податки значно підвищилися. Однак одночасно сталося їх перерозподіл - знижені податки на корпорації шляхом переоцінки вартості основного капіталу, відмінені податки на надприбуток за рахунок збільшення оподаткування трудящих. Це створювало сприятливі умови для прискореного накопичення капіталу і підвищення темпів економічного зростання, що, однак, обмежувався низьким купівельним попитом, тому що заробітна плата японського робітника в перші післявоєнні роки була в 5 - 8 разів менше заробітної плати західноєвропейського та американського робітника.

    Без всіх цих реформ «економічне диво» Японії не могло б відбутися.

    3.Економіческая модель Японії

    На високі темпи зростання японської економіки був націлений її господарський механізм, що склався після Другої світової війни, своєрідність рис якого дозволяє говорити про особливу моделі.

    3.1. особливості структури приватного підприємництва.

    Японія має відмінну від інших західних країн соціальну структуру, що характеризується дуалізмом [6] сучасної промисловості. Основне місце в зайнятості і виробництві обробної промисловості належить дрібним і середнім підприємствам. При цьому частка дрібних підприємств не виявляє ясно вираженої тенденції до скорочення. На тлі маси малих компаній швидко розвивалася концентрація капіталу в галузях важкої промисловості, що привело до утворення гігантських об'єднань.

    Особливість економічного ладу - вертикальна інтеграція фірм, їх групування, що пронизує всю систему ділових відносин у країні. Розрізняються два рівні або типу утворення економічних угруповань. Перший - традиційний для більшості західних країн. Він базується на переплетенні капіталу та особистої унії. Унікальність японської господарської системи визначається наявністю груп (кейрецу), які являють собою об'єднання великих компаній із дрібними і середніми, що базуються на різного виду зв'язках, головними з яких виступають виробничі, обумовлені головними фірмами.

    субпідрядними відносинами охоплено понад 60% дрібних і середніх компаній обробної промисловості. Особливість даної практики полягає в довготривалості зв'язків, що визначає її єдиний організаційний характер. Зараз практично жодна велика промислова компанія не існує як одинична юридична особа. На відміну від "двошаровою" структури інших західних країн (ринок-підприємство), японська економічна система має три шари (ринок - група підприємств - власне підприємства). Підпорядкування, а не поглинання дрібних і середніх фірм сприяло законодавство, що обмежувало процеси централізації капіталу, передбачаючи одностайну згоду директорів підпорядковується компаній.

    Крім виробничих зв'язків структуру групи цементують інші види залежностей: участь головної компанії в капіталі залежних фірм, напрямок у директорату фірм представників головної компанії, надання різного роду послуг. В результаті в залежності від інтенсивності виробничих та інших зв'язків кожна кейрецу є багатошаровою, вкрай неоднорідну структуру і при цьому дуже гнучку, де існує набір зв'язків від украй жорстких до дуже слабких. Найбільш поширена форма зв'язків - вертикальна.

    Нерідко великі компанії мають декілька груп, коли поєднуються виробничі і розподільні функції. У цьому випадку торгові компанії розташовуються між головною фірмою і мережею магазинів роздрібної торгівлі. Вони зазвичай є її дочірніми компаніями і займаються організацією збуту продукції головної компанії. Головні фірми підтримують магазини ресурсами через торгові компанії і заохочують їх за підтримання цін на продукцію головної компанії.

    У зв'язку з тим, що кейрецу являють собою не жорстко залежну організацію, як, наприклад, вертикально інтегровані корпорації в США, а сукупність жорстких і слабких взаємозв'язків, доцентрових і відцентрових тенденцій, це дозволяє їм легше пристосовуватися до вимог зовнішнього середовища.

    що функціонує на такій основі ринок усередині групи вигідніше для всіх його учасників, ніж вільний ринок наявних товарів. Тут нижчий ступінь ризику, нижчі витрати за угодами. На дрібних підприємствах нижчий рівень заробітної плати. Це служить однією з причин того, що в країні зберігається значна різниця в рівнях заробітної плати між великими, середніми і дрібними компаніями. В середньому заробітна плата на останніх складає близько 60% оплати зайнятих на великих підприємствах.

    У зв'язку з процесами глобалізації виробництва найбільших компаній кейрецу переживають період істотної організаційної перебудови з появою в їхньому складі нових ланок. Ці зміни мають на меті знайти оптимальне, наскільки це можливо, сполучення неринкових за своїм характеру взаємин між компаніями усередині групи зі свободою дії згрупованих фірм для забезпечення ефективного функціонування групи як єдиного цілого.

    Переплетення капіталу, виробнича вертикальна інтеграція у формі кейрецу привели до створення фінансових груп, які зайняли в господарстві пануючі позиції. Вони, як правило, управляються великими банками, універсальними торговельними та промисловими компаніями. Деякі з фінансових груп виросли з довоєнних дзайбацу. Це "Міцуї", "Міцубісі", "Сумітомо", "Фуе", а також "Даніті Канге "," Санва ".

    Для угруповань фінансового капіталу характерно взаємне володіння акціями компаній-учасниць, але кожна з них володіє відносно невеликим пакетом акцій інших компаній. Наприклад, фінансові установи можуть володіти не більше 5%, а компанії зі страхування життя - не більше 10% акцій фірм. Компанії не можуть володіти власними акціями. У результаті відбувається ясно виражений перехід контролю над компаніями від фізичних осіб до юридичним (1960р. - 70%, 1986р. - 76,1% акцій). Роль індивідуального капіталу в соціальній структурі промисловості і кредитної сфери знизилася. На індивідуальну власність у формі акції припадає лише 1% функціонуючого капіталу. По відношенню до суми чистого прибутку корпорацій частка дивідендів скоротилася з 60% у 1936р. до 10,5% у 1990р. По суті справи в Японії проявилася чітка тенденція формування моделі економічного самоврядування без з'єднання її з акціонерною власністю.

    Юридичні особи купують акції для забезпечення стабільності зв'язків з тими чи іншими фірмами. Встановлення довгострокових зв'язків між банками і компаніями забезпечується не тільки через взаємне володіння акціями, а й через кредитування. Велика заборгованість банкам була характерною рисою функціонування японських корпорацій.

    Відносини в угрупованнях фінансового капіталу будуються на принципах ієрархічності. Переплетіння інтересів, ієрархічність відносин між приватниками призводять до того, що на ринках угруповання виступає єдиним фронтом. Цьому сприяє специфічна система кредитування компаній, яка була створена ще на першому етапі післявоєнного розвитку.

    Дана система фінансування дозволила компаніям, зокрема великим експортним фірмам, одержати необхідні грошові кошти по порівняно низькій вартості, розширити масштаби й ефективність виробництва. Суть цієї системи полягала в тому, що під гарантії міністерства фінансів і банку Японії комерційні банки надавали максимальні кредити великим компаніям. Система забезпечувала надзвичайно стабільні умови підприємницької діяльності компаній у фінансовому відношенні. Система взаємного тримання акцій майже цілком виводить компанії з-під впливу коливань на фондовій біржі і зовнішньої скупки акцій.

    Така система непрямого фінансування знижує необхідність викидання своїх коштів на ринок капіталу. При прямому фінансуванні через кредитний ринок структура виробництва і управління повинна забезпечувати високий рівень прибутку, щоб залучати інвесторів. При непрямому фінансуванні банкам важливий не високий прибуток, а стратегія розширення своєї частки на ринку, тому що банки очікують продовження одержання великих позичок, які допускають великі виплати по них. Крім того, взаємне володіння акціями допускає взаєморозрахунок, а звідси високі дивіденди втрачають сенс. В інтересах розвитку підприємства важливіше нарощувати внутрішні резерви і капіталовкладення, збільшувати доходи від зростання вартості акцій.

    У Японії акції, які тримають компанії в якості своїх активів, реєструються по обліковій вартості, тому, якщо вартість акцій на ринку цінних паперів значно перевищує обліковий курс, це відповідно збільшує сховані активи фірм, дає їм можливість без оглядки на власників акцій і контрольні органи здійснювати капіталовкладення виходячи з довгострокових інтересів.

    У результаті японські підприємці мають більшу свободу, ніж підприємці інших західних країн. У радах компаній тут мало представників зовнішнього світу, збори акціонерів носять формальний характер.

    Японська система керування і кредитування і ситуація на кредитних ринках сприяли компаніям ефективно використовувати прибуток, знижувати дивіденди й у такий спосіб збільшувати свої внутрішні резерви. З іншого боку, це полегшувало вільне здійснення довгострокових капіталовкладень за рахунок одержання великих банківських позичок.

    3.2. трудові відносини.

    Однією з характерних рис японської моделі економічного розвитку є використання національних традицій і особливостей робочої сили. У країні тривалий час пропагувався принцип довічного наймання. Великі компанії, які в стані побудувати кадрову піраміду і забезпечувати зайнятість, мають великі можливості для здійснення цього принципу на відміну від дрібних і середніх фірм. Цілком очевидно, що ні в компаніях, ні в законодавстві немає чітких правил, що встановлюють гарантії наймання на все життя. Разом з тим як працівники, так і адміністрація негласно розглядають тривалу роботу в якості пункту колективного договору. Уряд, прагнучи підтримати зайнятість за допомогою системи субсидій, також має на увазі принцип безупинної багаторічної роботи на одному місці. Отже, на практиці суть проблеми по порівнянні з іншими країнами зводиться просто до більш тривалим строками найму. У 1981р. частка звільнених робітників становила 16%. Це означало, що в протягом трьох років з роботи звільняється половина працюючих. В основному це припадає на молоді віки. Постійні робітники складають 20-30% робочої сили.

    У залежності від стажу роботи встановлювався рівень заробітної плати. Найбільш швидко вона зростала в середньому віці. При цьому широко використовувалися різні доплати до базової ставки.

    Трудові відносини будуються на філософії "фірма - наш спільний дім". Використання робочої сили в основному базується на концепції. "Людського потенціалу". Ще на рубежі 60-70-х років у ряді японських компаній прийшли до висновку, що службовець одержує найбільше задоволення в тому випадку, якщо його робота носить більш цілісний характер, відрізняється різноманітністю. Тоді на складальних операціях стали відмовлятися від конвеєрних ліній і заміщати їх обертовими столами, за якими або цілий виріб, або його великий блок збирається одним робочим. Працівник при це визначає специфіку і графік роботи, елементи контролю якості, витрат, безпеки і т.п. У результаті зміцнення технологічних операцій шлюб знизився з 6 до 0,3%, продуктивність праці збільшилася на 20%, собівартість знизилася на 30%.

    Основу організації управління при цьому підході склали малі самоврядні групи. Вони охоплюють всі підприємство з вертикалі і горизонталі. Кожна група поставлена в такі умови, які стимулюють удосконалювання її діяльності, постійний пошук способів ощадливого використання устаткування. Група бере участь у прийнятті рішень, що стосуються фірми в цілому або її підрозділів, якщо ці рішення зачіпають цю групу.

    Своєрідне положення в трудових відносинах займає жіноча робоча сила. Керівництво багатьох компаній розглядає жіночий персонал як суто "витратний матеріал". Жінки звичайно використовуються як поденщіци і почасовикам. Жінки-поденщіци найчастіше служать своєрідним клапаном для адміністрації компаній. У несприятливих економічних умовах саме ця категорія працівників перший потрапляє під скорочення. У державну статистику жінки-поденщіци проходять як домогосподарки, тому, коли вони втрачають роботу, їх не включають у число безробітних. Даний немудрий прийом дозволяє утримувати офіційні показники безробіття на низькому рівні. Середній рівень оплати японських жінок у два рази нижче, ніж чоловіків.

    Для Японії характерний тривалий робочий день. У середньому чоловік проводить на роботі 57,7 години на тиждень, більше американців і західноєвропейців на 10 годин.

    Більш тривала робочий тиждень в значній мірі визначається системою оплати праці, яка поділяється на три категорії: базова ставка, понаднормова і преміальна. Базова ставка звичайно встановлюється на можливо низькому рівні, а понаднормові і премії, які можна змінювати більш вільно, використовуються у вигляді "буферної оплати". Вони збільшуються в період гарної господарської обстановки і знижуються під час спадів, коли затягуються пояси. Ця система оплати дуже ефективна для запобігання банкрутств. У компаніях не відзначаються різкі розриви в оплаті. Після відрахування податків середній оклад директора-розпорядника приблизно в 10 разів перевищує заробіток самого низькооплачуваного працівника, тоді як у США - в середньому в 100 разів.

    Система використання робочої сили разом з багатоступінчатою структурою організації виробництва функціонувала надзвичайно ефективно і була джерелом конкурентної сили. Вона сприяла частої ротації персоналу в початковій стадії їхньої кар'єри, що сприяло швидкому засвоєнню стилю поводження компанії і встановленню неформальних відносин серед різних груп однієї організації. Прийняття рішень на основі згоди всіх сторін було інструментом поширення інформації і прийняття відповідальності різними людьми за справи компанії. Постійний контроль з боку вищих керуючих мінімізував можливі помилки. Але подібна система ускладнювала апарат керування, робила його громіздким.

    3.3. державний сектор в економіці.

    Центральному уряду належать всього п'ять казенних (унітарних) підприємств (у тому числі Монетний двір і державне лісове господарство), 13 банків, мережа вищих навчальних закладів та пайову участь в 73 організаціях, переважно некомерційних. До їх числа належать зайняті фундаментальними науковими дослідженнями інститути та лабораторії, центр науково-технічної інформації, Японський фонд культурного обміну, а також підприємства, що надають допомогу в розробці лісових ресурсів, розвідки нафтових родовищ, розвиток сільського господарства. Є, нарешті, група підприємств, які спеціалізуються на будівницт?? стве та утримання автомобільних доріг, мостів, дамб, унікальних інженерних споруд (багатопрольотні міст через Внутрішнє море, що з'єднує острови Хонсю і Сікоку).

    Ряд великих державних підприємств було приватизовано в другій половині 80-х рр.., у тому числі Корпорація державних залізних дорого, національно телефонно-телеграфна система, тютюнова й алкогольна монополія, авіалінії "JAL" та ін

    На місцевому рівні державі належать водопровід і каналізація, підприємства по збору та утилізації сміття, міський транспорт, школи, лікарні тощо, а також кілька тисяч акціонерних і пайових компаній, зайнятих будівництвом та експлуатації муніципального житла, платних автомобільних доріг, портових споруд, критих ринків і т.д.

    Таким чином, у Японії, як і в США, державний сектор невеликий. На відміну від країн Західної Європи, він діє не в промисловості, а в галузях інфраструктури. Японія - країна з сильною державною економічною політикою, що здійснюється без прямого участі держави у господарській діяльності, а в її арсеналі податково-бюджетної та грошово-кредитні важелі, митно-тарифне регулювання зовнішньої торгівлі, підтримка конкуренції на ринках і регламентація діяльності природних монополістів.

    Середньострокові плани-прогнози економічного розвитку в період високих темпів зростання містили кількісні параметри, які великі корпорації використовували для своїх програм капіталовкладення. У відкритої економіки такі індикатори корпорації вже не потрібні. Кожен новий кабінет міністрів публікує свій план-прогноз, але це не більше ніж декларації про наміри та офіційний ритуал.

    4.Японія в міжнародних економічних відносинах

    У результаті швидкого економічного розвитку Японія зайняла одне з провідних місць у міжнародних економічних відносинах. У початку 90-х років вона вийшла на друге місце у світі за загальним обсягом закордонних прямих капіталовкладень (15% загальносвітового обсягу). У попередні десятиліття провідною формою відносин виступала зовнішня торгівля. По розмірах експорту Японія поступається тільки США і ФРН, на її частку доводиться 9-10% світового експорту (1994-1995рр.). По величині експортної квоти вона може бути віднесена до напіввідчиненої економіці. За рубежем реалізується 10-13% ВВП. Ряд галузей промисловості майже цілком працює на експорт (виробництво годинників, магнітофонів - 90%, касових апаратів - 83%, копіювальних машин - 77 %).

    4.1. зовнішня торгівля.

    В обігу світової торгівлі на частку Японії припадає 7,3% (1997р). Їй належить 12,8% світових золотовалютних резервів.

    Про ступінь залученості країни у світову торгівлю прийнято судити по експортних і імпортом квотами її економіки. Експортна квота Японії складає 10,5% ВВП, а частка імпорту у внутрішньому кінцеве споживання - 10,4%. Ці значення більш ніж вдвічі нижче відповідних показників для всіх великих країн Західної Європи і близькі до зовнішньоторговельної квотою США. Більш докладне уявлення про характер участі Японії в миро

         
     
         
    Реферат Банк
     
    Рефераты
     
    Бесплатные рефераты
     

     

     

     

     

     

     

     
     
     
      Все права защищены. Reff.net.ua - українські реферати !