ПЕРЕЛІК ДИСЦИПЛІН:
  • Адміністративне право
  • Арбітражний процес
  • Архітектура
  • Астрологія
  • Астрономія
  • Банківська справа
  • Безпека життєдіяльності
  • Біографії
  • Біологія
  • Біологія і хімія
  • Ботаніка та сільське гос-во
  • Бухгалтерський облік і аудит
  • Валютні відносини
  • Ветеринарія
  • Військова кафедра
  • Географія
  • Геодезія
  • Геологія
  • Етика
  • Держава і право
  • Цивільне право і процес
  • Діловодство
  • Гроші та кредит
  • Природничі науки
  • Журналістика
  • Екологія
  • Видавнича справа та поліграфія
  • Інвестиції
  • Іноземна мова
  • Інформатика
  • Інформатика, програмування
  • Історичні особистості
  • Історія
  • Історія техніки
  • Кибернетика
  • Комунікації і зв'язок
  • Комп'ютерні науки
  • Косметологія
  • Короткий зміст творів
  • Криміналістика
  • Кримінологія
  • Криптология
  • Кулінарія
  • Культура і мистецтво
  • Культурологія
  • Російська література
  • Література і російська мова
  • Логіка
  • Логістика
  • Маркетинг
  • Математика
  • Медицина, здоров'я
  • Медичні науки
  • Міжнародне публічне право
  • Міжнародне приватне право
  • Міжнародні відносини
  • Менеджмент
  • Металургія
  • Москвоведение
  • Мовознавство
  • Музика
  • Муніципальне право
  • Податки, оподаткування
  •  
    Бесплатные рефераты
     

     

     

     

     

     

         
     
    Розвиток експортної продукції України
         

     

    Географія

    РОЗВИТОК ЕКСПОРТНОГО ПОТЕНЦІАЛУ

    ПРОДОВОЛЬЧОЇ ТОВАРІВ УКРАЇНИ

    І АНАЛІЗ РОЛІ РОСІЇ В імпорті

    УКРАЇНСЬКОЇ ПРОДОВОЛЬЧОЇ ПРОДУКЦІЇ

    Україна є традиційним експортером продукції агропромислового комплексу. У період з 1985 по 1991 роки, коли Україна ще була частиною Радянського Союзу, республіка була найбільшим у СРСР експортером сільськогосподарської продукції: продукції тваринництва, цукру, консервів та ін У середньому, продукція, експортованого з України, становила 35% міжреспубліканського продовольчого ринку Союзу. Україна відіграла велику роль у задоволенні продовольчих потреб інших республік. Крім того, українська продовольча продукція становила значну частину загального обсягу виробництва продукції сільського господарства та переробної промисловості в СРСР. На експорт вироблялося майже 10% обсягу продукції тваринництва, майже третина обсягу виробництва олії та цукру.

    Беручи до уваги сприятливі природно-кліматичні умови України, рівень розвитку і практичний досвід ведення сільського господарства, пріоритетними галузями, орієнтованими на зовнішній ринок, є зернове господарство, вирощування олійних культур, тваринництво (виробництво м'ясо-молочної продукції), вирощування цукрових буряків.

    У 1995-2000 роках обсяги щорічного експорту української сільськогосподарської продукції становили від 1700 до 3000 млн. дол Основними товарами українського сільськогосподарського експорту були:

    м'ясо і м'ясопродукти - близько 20% обсягу експорту;

    молоко та молокопродукти - близько 5% обсягу експорту;

    насіння соняшнику - близько 10-15% обсягу експорту;

    соняшникова олія - близько 5-10% обсягу експорту;

    зернові - близько 5-10% обсягу експорту;

    цукор - близько 5% обсягу експорту.

    Україна в тій чи іншій мірі веде торгівлю сільськогосподарською продукцією з усіма регіонами світу. При цьому, на західні ринки експортується здебільшого продукція з невисоким ступенем переробки (насіння соняшнику, сухе знежирене молоко, казеїн і т.п.). Це пов'язано передусім з бажанням західних країн переробляти сировину на своїх підприємствах з метою завантаження своїх працівників, а також виробництва продукції, яка відповідає місцевим смакам і стандартам якості.

    Сільськогосподарське сировина і готова продукція (м'ясо та м'ясопродукти, соняшникова олія, вершкове масло і т.п.) користуються великим попитом на ринках країн СНД і в першу чергу в Росії. Висока і постійна зацікавленість російських споживачів у української продовольчої продукції пов'язана, перш за все, в значним зниженням обсягу виробництва сільськогосподарської продукції в Росії. Так, у 1998-1999 роках, у порівнянні з 1995 роком, виробництво м'яса в Росії скоротилося на майже 40%, ковбасних виробів - на 25%, вершкового масла - на 33%, сухого незбираного молока - на 40%.

    Основними причинами зниження виробництва продовольчої продукції в Росії (як, втім, і в Україні) були:

    недостатні темпи і непродуманість проведених реформ у сільському господарстві;

    високі темпи інфляції та випереджаюче зростання цін на матеріально-технічні ресурси для села в порівнянні з зростанням закупівельних цін на сільськогосподарську продукцію;

    зниження рівня забезпеченості кормами;

    скорочення чисельності поголів'я в тваринництві і погіршення вікового складу тварин;

    високий рівень витрат у сільському господарстві, низька рентабельність власної продукції та висока конкурентоспроможність імпортної продукції;

    руйнування колишньої заготівельної системи і відсутності нової (ринкової) торгово-закупівельної інфраструктури.

    Незважаючи на що відбувся значний спад обсягів виробництва продовольчої продукції в Україні, з багатьох видів української продукції існують хороші можливості для експорту. При цьому, значна частина цього експорту йде в Росію. Тому будь-які обмежувальні заходи, що вживаються російським урядом стосовно українського експорту, ведуть до значного падіння загальних обсягів продовольчого експорту з України.

    Аналіз українського продовольчого експорту ми хотіли б продовжити на прикладі експорту м'ясо-молочної продукції з України, як однієї з провідних статей українського експорту.

    Аналіз показує велику залежність обсягів експорту української м'ясо-молочної продукції (насамперед м'яса та м'ясопродуктів) від російських умов її імпорту.

    Так, за даними за 1998-1999 роки, близько 97% експорту м'яса та м'ясопродуктів з України (на суму понад 200 млн. дол щорічно) йшло в Росію. У цьому експорті провідну роль грали:

    експорт мороженої яловичини (близько 75% обсягу експорту) - з них 99% експортувалося до Росії;

    експорт м'ясних консервів (близько 20-25% обсягу експорту) - з них 94% експортувалася в Росію.

    У той же час, деякі види молочних продуктів (наприклад, казеїн) експортувалися Україною переважно в інші країни. Незважаючи на це, близько 30% експорту молокопродуктів у 1998-1999 роках було постачати до Росії (на суму більше 35 млн. дол щорічно). Деякі види молокопродуктів активно експортувалися в Росію, наприклад:

    експорт вершкового масла (близько 15-20% обсягу експорту) - з них 84% експортувалася в Росію;

    експорт згущеного молока (близько 30-35% обсягу експорту) - з них 33% експортувалася в Росію.

    Значимість частки Росії в загальному обсязі українського продовольчого експорту призводить до тому, що будь-які негативні дії проти українського експорту або ж кризові явища, що торкаються російських споживачів, викликають різке падіння українського експорту до Росії, що в свою чергу негативно впливає на українських сільськогосподарських виробників.

    Наприклад, введення Росією в 1997 році ПДВ на український експорт, а також російський фінансова криза 1998 року серйозно підірвали український експорт. У вартісному вираженні, загальний експорт м'яса і м'ясопродуктів до Росії в 1998 році скоротився в порівнянні з 1997 роком на 40% (з 335 млн. дол до 202 млн. дол.)

    Що стосується молока та молокопродуктів, то значне падіння обсягів експорту відбулося тут ще в 1997 році (очевидно, у зв'язку із введенням ПДВ на український експорт): обсяги експорту до Росії впали в 1997 році в 2,86 рази (з 105 млн. дол в 1996 році до 37 млн. дол в 1997 році). Відбулися також значні структурні зрушення в експортних потоках: якщо в 1995 році близько 62% експорту молокопродуктів поставлялося до Росії, в 1998 році в Росію поставлялося тільки 30% експорту.

    Звичайно, падіння експорту продовольчої продукції з України до Росії пояснюється не тільки введенням останньої протекціоністських заходів. Криза в українському тваринництві також призвів до значного зниження чисельності поголів'я худоби і падіння обсягів виробництва. Так, виробництво м'яса знизилося в порівнянні з 1995 роком на 25% (з 2,3 млн. тонн в 1995 році до близько 1,7 млн. тонн у 1998-1999 роках). У той же час, виробництво молока знизилося на 20% (з 17,3 млн. тонн в 1995 році до близько 13,8 млн. тонн у 1998-1999 роках).

    Однак, очікується, що вжиті заходи з реформування українського сільськогосподарського сектора приведуть надалі до зростання обсягів виробництва. Протягом останніх років, можна спостерігати тенденцію великого падіння обсягів виробництва в так званому "громадському" секторі (в колишніх колгоспах і радгоспах) при стабілізації і зростання обсягів виробництва продукції у приватному секторі. У результаті, частка приватного сектора у виробництві м'яса збільшилася з 50-55% у 1995 році до 70-75% в 1998-1999 роках, у виробництві молока - з 50% у 1995 році до 60-65% в 1998-1999 роках.

    Реформування "суспільного" сектору супроводжується, по-перше, шляхом передачі частини поголів'я худоби приватним власникам, і, по-друге, приходом приватних інвесторів у сільське господарство. Приватні інвестори, здатні більш якісно забезпечити догляд за худобою, налагодити постачання кормів, канали переробки та реалізації продукції, є силою, що здатна забезпечити зростання обсягів виробництва та експорту м'ясо-молочної продукції з України.

    У зв'язку з цим, наявність стабільного російського експортного ринку для української продовольчої продукції призвело б до гарантування стабільного надходження доходів від реалізації продукції. Це, у свою чергу, послужило б основою для залучення інвестицій в розвиток українського сільського господарства.

    В існуючих же умовах, український продовольчий експорт до Росії конкурує з експортом продовольства з інших країн. При цьому, падіння українського продовольчого експорту сприяють такі заходи, як:

    субсидії, що виділяються іноземними урядами своїм виробникам для підтримки експорту сільськогосподарської продукції (субсидії знижують ціну на продукцію, що експортується з цих країн, що створює цінову перевагу для цієї продукції в порівнянні з українською);

    медичної допомоги, під прикриттям якої американські та європейські влади безкоштовно або за дешеві довгострокові кредити постачають надлишки свого продовольства до Росії.

    субсидійованих, а тим більше безкоштовна постачання продовольчої продукції до Росії в значною мірою руйнує російський продовольчий ринок. При цьому страждають не лише українські виробники, які не мають можливості вигравати в умовах несправедливої цінової конкуренції. Самі російські виробники, не маючи можливості виробляти продукцію за низькими субсидійованих цінами, не покриваючи при цьому своїх витрат, все більше знижують обсяги виробництва продукції. Це приводить до замкнутого кола: "Продовольча допомога" - падіння виробництва при низьких цінах на продукцію і непрацюючому ринку - подальша необхідність у "продовольчої допомоги". Відбувається витіснення як українських експортерів, так і самих російських виробників з російського продовольчого ринку.

    Що стосується м'ясо-молочної продукції, слід також враховувати той факт, що значна частина продукції, що поставляється з Західної Європи на російський ринок, могла з метою здешевлення проводитися з порушенням санітарних норм. Про це свідчить розгорається криза, пов'язана з епідемією "коров'ячого сказу "в Європі, що призвела до значного падіння споживання яловичини і продукції з неї, її надвиробництва і пов'язаного з цим падіння цін у країнах Західної Європи.

    Це може призвести до легальним і нелегальним спробам постачання яловичини із Західної Європи до Росії за мізерними цінами. Якщо російські власті зможуть перекрити можливий нелегальний потік яловичини, в українських виробників з'явиться можливість збільшити свою присутність на російському ринку м'ясної продукції.

    У цей же час, експорт продовольчої продукції з України в Росію обмежений російським попитом на цю продукцію, при цінах, що складаються в умовах часто несправедливої цінової конкуренції з європейськими та американськими постачальниками "гуманітарної" допомоги.

    В умовах відсутності можливостей стабільного експорту, велика частина української сільськогосподарської продукції йде на переробку, що знижує обсяги продукції, що йде на експорт до Росії. Пожвавлення місцевого українського попиту на м'ясопродукти та молокопродукти викликало появу значної кількості оновлених приватних м'ясо-і молокопереробних виробництв, що конкурують між собою за українського споживача. У цих умовах, підприємства, що виробляють, наприклад, м'ясо ВРХ (традиційно, близько 75% виробництва м'яса ВРХ 1-ї категорії експортувалася в Росію), починають переорієнтуватися на місцевий український ринок і знижувати обсяги виробництва м'яса глибокої заморозки на експорт. У результаті, експорт м'яса ВРХ в Росію в 2000 році знизився на 10% у порівнянні з 1999 роком.

    В даний час, основними експортерами продовольчої продукції з України до Росії є великі оптовики, які мають стабільні зв'язки з російськими покупцями. Крім того, у періоди значного підвищення попиту з боку Росії в експорті зростає питома вага невеликих м'ясокомбінатів і молокозаводів.

    Більш глибокою формою інтеграції можна вважати появу деяких російських компаній на українському ринку. Так, власником одного з київських молокозаводів став відомий російський компанія "Вімм-Білль-Данн". Український ринок залучив компанію відсутністю значних бар'єрів і відмінностей, схожістю в уподобаннях споживачів. Реконструкція заводу, налагодження виробництва нових видів продукції, встановлення стабільних прямих відносин з постачальниками сировини, у тому числі в вигляді закупівлі високопродуктивного устаткування, поліпшення племінного стада і т.п., як планується, дозволять компанії посісти одне з провідних місць на українському ринку молокопродуктів.

    Подібні інвестиції з боку російських компаній допоможуть збільшити обсяги виробництва м'ясо-молочної продукції на Україні, що, у свою чергу, дозволить поставляти більше продовольчої продукції на експорт, в тому числі до Росії.

    Для розвитку україно-російських відносин у сфері торгівлі продовольством, необхідним, на нашу думку, є:

    розвиток продовольчого ринку цих країн, що буде сприяти встановленню дійсних ринкових цін на продукцію, що поставляється та збільшенню привабливості як експорту, так і місцевого виробництва даної продукції;

    відсутність обмежень на торгівлю продукцією та інвестиції, що допоможе накопичити капітал і встановити прямі довгострокові зв'язку, необхідні для залучення інвестицій і розвитку виробництва. АВТОРИ

    Гоменюк Ольга Олександрівна,

    старший викладач кафедри менеджменту факультету економіки та менеджменту

    Українського державного університету харчових технологій, м. Київ

    Косенюк Андрій Володимирович,

    провідний економіст Центру досліджень, менеджменту та навчання, м. Київ

         
     
         
    Реферат Банк
     
    Рефераты
     
    Бесплатные рефераты
     

     

     

     

     

     

     

     
     
     
      Все права защищены. Reff.net.ua - українські реферати !