ПЕРЕЛІК ДИСЦИПЛІН:
  • Адміністративне право
  • Арбітражний процес
  • Архітектура
  • Астрологія
  • Астрономія
  • Банківська справа
  • Безпека життєдіяльності
  • Біографії
  • Біологія
  • Біологія і хімія
  • Ботаніка та сільське гос-во
  • Бухгалтерський облік і аудит
  • Валютні відносини
  • Ветеринарія
  • Військова кафедра
  • Географія
  • Геодезія
  • Геологія
  • Етика
  • Держава і право
  • Цивільне право і процес
  • Діловодство
  • Гроші та кредит
  • Природничі науки
  • Журналістика
  • Екологія
  • Видавнича справа та поліграфія
  • Інвестиції
  • Іноземна мова
  • Інформатика
  • Інформатика, програмування
  • Історичні особистості
  • Історія
  • Історія техніки
  • Кибернетика
  • Комунікації і зв'язок
  • Комп'ютерні науки
  • Косметологія
  • Короткий зміст творів
  • Криміналістика
  • Кримінологія
  • Криптология
  • Кулінарія
  • Культура і мистецтво
  • Культурологія
  • Російська література
  • Література і російська мова
  • Логіка
  • Логістика
  • Маркетинг
  • Математика
  • Медицина, здоров'я
  • Медичні науки
  • Міжнародне публічне право
  • Міжнародне приватне право
  • Міжнародні відносини
  • Менеджмент
  • Металургія
  • Москвоведение
  • Мовознавство
  • Музика
  • Муніципальне право
  • Податки, оподаткування
  •  
    Бесплатные рефераты
     

     

     

     

     

     

         
     
    Техногенно-екологічна безпека України
         

     

    Географія

    Техногенно-екологічна безпека як фактор геоекономічної стійкості України

    Особливістю геоекономічесіх та геополітичних проблем російсько-українських взаємин є істотна наукова обмеженість методологічної бази дослідження процесів, які формують ці проблеми. Розглянемо на якому геополітичному і геоекономічному "тлі" розвиваються російсько-українські взаємини. Росія вибирає протягом останніх 300-400 років бінарний (тобто стрибкоподібно-катастрофічний) шлях розвитку. Подробнее історичний екскурс на користь цього твердження наводиться в працях Ю. М. Лотмана. [1] Для Росії це як би природний вибір. Залишається лише з'ясувати (відрефлексувати) як саме катастрофічність розвитку Росії, її соціо-культурна динаміка відбивається в конкретних результатах російсько-українських відносин. Висновок і ратифікація Великого Договору між Росією і Україною заклало фундамент рівноправного зближення, але от чи виконується цей договір в площині практичних дій? Схоже, що ні. З огляду на "стратегічність" інтересів, варто було б створити якусь робочу групу або комісію з питань моніторингу впровадження положень цього договору в життя [2]. Дискусія навколо цього договору з української сторони була досить активною. Але, на жаль, іноді надмірно емоційним та політизованою [3]. Конструктивність російсько-українських відносин закладається на рівні існуючих домовленостей і досить прагматичної позиції російського керівництва. Але очевидним є й той факт, що наукове забезпечення вирішення російсько-українських проблем недостатньо. Дискусія з російськими колегами часто призводить до думки про їх незадовільний, поверхневому пізнанні України. Існує і зворотна проблема: на політичному рівні науково-аналітичне забезпечення міждержавних відносин між нашими країнами в Україні об'єднані в єдиному науково-аналітичному державному органі, що володіють статусом структури виконавчої влади - Національному інституті українсько-російських відносин [4]. Як і будь-яка формальна, та ще й бюджетна структура, вона відображає офіційну позицію українського уряду (як, втім, і частково її формує). Рекомендації цього інституту реалізуються в конкретних політичних і економічних рішеннях України по відношенню до Росії, але відомий плюралізм думок і суджень дискусійності обмежені статусом даної установи. У той же час створення незалежної науково-інформаційного центру підвищило б різнобічність суджень про специфіку об'єкта дослідження, сприяло суттєвого поглиблення і розширення суміжних геоекономічних досліджень - від територіальних до соціальних і гуманітарних. Адже теорія геоекономічних протиріч російсько-українських взаємин ще чекає свого розвитку, однак, вже зараз можна виявити деякі методологічні акценти аналізу.

    Перший пов'язаний з біхевіорістскім підходом дослідження. Стереотипи сприйняття української реальності не дозволяють російським фахівцям виявити для себе справжню картину того, що відбувається в українському макроекономічному просторі. Стереотипи вимагають окремого дослідження, але в рамках цієї статті можна помітити, що відносини Росії і України на "низькому" та "високому" економіко-комунікативному рівні спираються на багаторічні клішірованние образи взаємного сприйняття - від міфологізованого братства та ідентичності до ще більш міфологізованого протистояння "і ти Брут ". Загострене сприйняття національної економічної політики України характерно для російського соціуму, але до цього потрібно підходити як до об'єктивної реальності, вивчати її генезис і управляти впливом на процеси прийняття рішень [5]. Росіяни і українці (в контексті даної роботи я буду мати на увазі виключно громадян України і Росії, не залежно від їх національних, етнічних, релігійних та ін переваг) ментально "приречені" на подібне ставлення до низки міжнародних проблем і формується "нового світопорядку". Однак суперечності на загальному економічному просторі будуть накопичуватися до тих пір, поки не буде вироблений механізм їх вирішення в створилася геоекономічної реальності. Формування такого механізму передбачає не тільки безпосереднє вивчення зовнішніх проявів протиріч, які нерідко сприймається як їх "прозора" сутність, але і їх смислових, глибинних значень, "очищених" від міфологізації і фетишизації, тобто в контексті теоретико-методологічного осмислення та практичних рекомендацій, вироблених на основі адекватної теорії. Політика, комунікації, економіка, соціальні процеси між Україною і Росією по суті нероздільні, тому міфологізація негативних образів міждержавних взаємин не тільки безперспективна, але й не має смислу.

    Другий зумовлений швидкою зміною значущості кордонів в умовах глобалізації - вільний капітал, який став давно транснаціональним, переміщується в області найбільш ефективного функціонування, причому, чим потужніший обсяг капіталу, тим менше значення набуває державна протекціоністська політика. В Україні російський капітал активно впроваджується на промислові гіганти та впливові ЗМІ, легко долаючи штучні обмеження. Тому надалі освіта російсько-українських фінансово-промислових холдингів істотно знизить поля напруженості геоекономічного характеру. У силу відомої обмеженості західних ринків, інвестиційні ресурси українського та російського походження будуть переміщатися в рамках спільного економічного простору, тому що окрім економічної, існує і політична вигода. Зона сталого розвитку формується значною мірою за допомогою перетину економічних інтересів, новий зміст і інші конфігурації знаходять енерго-виробничі цикли, інвестиційне "освоєння" України тільки починається, завдяки вивільненню ресурсів у країнах Центральної Європи та пластичному зміни українського інвестиційного законодавства. Тут, щоправда, має також відомі (ймовірно, тимчасові і багато в чому ситуативні) обмеження - прозорість кордонів у рамках пост-радянського простору ще не стала достатньою для вільного переміщення трудових, інвестиційних та інших економічних ресурсів.

    Третій чинник пов'язаний з оцінкою геоекономічних протиріч між Росією і Україною, їх адекватним аналізом і відображенням цих протиріч у ЗМІ. Проблема не тільки в тому, що аналіз цих суперечностей, наприклад енергетичних, до не можна політизоване, а й у тому, що стійкість енергосистем Росії та України є взаємовигідним чинником співпраці. Іншими словами, домовитися все одно доведеться, але чим довше буде йти цей діалог, тим складніше він буде протікати. Відділення об'єктивних проблем від штучних повинно стати необхідним базовим критерієм дозволу будь-яких міждержавних проблем.

    Прикладом вивчення геоекономічних протиріч може стати питання про техногенної безпеки промислових і комунальних об'єктів. Особливістю розгляду цієї проблеми є принципове упущення виключно економічних оцінок при визначенні соціально-економічної привабливості промислових об'єктів України в цілому і енергетичних зокрема. Що пройшла в Києві міжнародна конференція "Політичні, економічні та екологічні проблеми енергетичної безпеки і транспортування енергоресурсів в Україні" (24-26 жовтня 2000р.) визначила перелік проблем, значно виходять за рамки традиційних дискусій україно-російських відносин в енергетиці. Серед таких проблем -- економічна (в першу чергу вартісна) оцінка техногенної безпеки об'єктів генерування, перерозподілу і транспортування енергії. Автор пропонує увазі читачів, які володіють українською мовою, доповідей, представлена до уваги учасників конференції на цю тему. [6] Сакраментальне питання про доцільність приватизації та концесії промислових підприємств України можуть стати безглуздими, якщо вже сьогодні не будуть знайдені шляхи зниження техногенно-екологічного ризику функціонування цілих галузей. Один з таких шляхів бачиться авторові як "штучного" підвищення інвестиційної привабливості об'єктів підвищеної техногенної небезпеки, які випускають (або здатні випускати) конкурентноздатну продукцію. У контексті російсько-українських відносин і зацікавленості російського капіталу в українських підприємствах, можна розглядати інвестиційну політику міждержавних відносин як створення фінансово-промислових груп і територій інтенсивного економічного розвитку (на базі існуючих спеціальних економічних зон в Україні, становлення яких йде дуже повільно [7 ]).

    Отже, очевидно, що геоекономічна стійкість України спирається на ряд чинників, серед яких найбільш вагомими при прийнятті багатьох рішень - від економічних до політичних (у тому числі для перспектив міжнародного співробітництва України) є стан її техногенно небезпечних об'єктів [8].

    Загальна кількість надзвичайних ситуацій (НС) природного і техногенного характеру за минулий рік зменшилося - у порівнянні з 1998 р. загальне число НС скоротилося на 18,5%, причому техногенних - на 31%.

    Особливу тривогу викликають стратегічні об'єкти - металургійні, хімічні, енергетичні. До проблем останніх звернемося більш пильно. Енергетична галузь в Україні як ніяка інша політизована на всіх рівнях. Про неї сперечаються ЗМІ, парламентарії, обивателі. Але ступінь життєздатності енергетики визначається не тільки кількістю генеруючих установок та їх потужностями, але і надійністю всієї енергосистеми, її стійкості по відношенню до надзвичайних ситуацій. Ця стійкість явно не відповідає міжнародним вимогам. Приміром, близько 96% потужностей теплової енергетики відпрацювали амортизаційний термін експлуатації, що призводить до невиправдано високу собівартість електроенергії в кінцевому продукті та низької конкурентоспроможності українського товаровиробника на світових ринках [9]. Ситуація, що склалася тривожна ще й тим, що Україна 55% власних потреб в енергоносіях задовольняє за рахунок експорту, причому диверсифікація енергоринку дуже слабка - фактично монополістом є Росія [10]. А в ситуації низької надійності енергосистеми складно розраховувати на ефективні інвестиції [11].

    Перешкодою для вирішення багатьох проблем, пов'язаних із забезпеченням техногенно-екологічної безпеки енергетичних об'єктів, є відсутність врегульованих взаємовідносин між державним бюджетом та паливно-енергетичним комплексом (ПЕК). Заборгованість перед бюджетом ПЕКу на вересень 2000 р. становила від 8,3 до 13,1 млд.грн. (дані не були узгоджені між податковою адміністрацією і Кабінетом Міністрів). У той же час на ПЕК роблять сильний тиск неплатежі за спожиту енергію підприємств всіх форм власності (в т.ч. бюджетних).

    Протяжність магістральних газопроводів по території України становить більше 35,2 тис. км, внутрішньодержавних і транзитних трубопроводів - 7,9 тис.км. Їх роботу забезпечує 31 компресорна нефтеперекачечная і 89 компресорних станцій газоперекачечних. Газотранспортна система України (ДМСУ) - один з найпотужніших в Європі. Її щорічна пропускна спроможність становить 290 млд.м3. на вході в ДМСУ та 170 млд.м3. - На виході. Обсяги транзитного газу у 1999 р. становили 119 млд.м3. Будівництво ряду компресорних станцій на газопроводі Торжок - Долина та будівництво газопроводу Тальне -- Ананьїв - Ізмаїл та виконання ще декількох інвестиційних проектів з розширення ДМСУ дозволить збільшити транзит газу в Європу на 50 млд.м3. [12]

    Головна газотранспортна мережа України давно потребує значних коштів для ремонту та оновлення обладнання. 4790 км (14%) лінійної частини магістральних газопроводів відпрацювали свій амортизаційний термін, хоча і залишаються функціональними. Потреба в їх оновлення складає 500 км на рік. Фактичне виконання відповідних робіт, пов'язаних з капітальним ремонтом і реконструкцією газотранспортної мережі майже в 10 разів менше. Протягом 1999 р. на магістральних трубопроводах зареєстровано 32 НС, це на 11 менше, ніж у 1998 р. З числа всіх НС на магістральних трубопроводах, в 1998 р. 20 виникли внаслідок дій зловмисників. Подібних випадків у 1999 р. було 17. Щорічно кілька НС пов'язано з пожежами на магістральних трубопроводах. Таких пожеж, кваліфікованих МНС України як надзвичайні ситуації, було зареєстровано в 1998 р. - 2, у 1999 р. - 1. Особливе занепокоєння в зв'язку з НС на таких об'єктах викликає Львівська область. Так, близько 70% всіх НС на магістральних трубопроводах України виникли саме тут. У 1998 р. це 26 з 43 НС, в 1999 р. - 22 з 32 НС.

    Протяжність продуктопроводів складає 3,4 тис.км.

    Загальна кількість НС і пов'язаний з ними збитків протягом 1997-1999 років знижується. Протягом цих років не зареєстровано ні однієї аварії першої категорії. Проте ситуація ще далека від благополучної. Трубопровідний транспорт продовжує залишатися найбільшим джерелом ЧС в нафтогазової галузі, не викорінені злочинні ушкодження газотранспортної мережі. Передача газотранспортної мережі в будь-яке, в т.ч. іноземне або спільне, використання не забезпечить автоматично її безпеку. Для вирішення цієї проблеми необхідні додаткові заходи, з одного боку -- адміністративного правоохоронного характеру, з іншого - економічного, що забезпечує контроль за використанням енергоносіїв.

    Позитивна тенденція останніх трьох років характерна для техногенної безпеки об'єктів електроенергетики України. Істотно знизилася кількість НС за 1999 р. Якщо в 1998 р. було зареєстровано 81 НС, то у 1999 р. - на 50 (!) Менше. Багато в чому це пов'язано з посиленням контролю за безпекою об'єктів атомної енергетики і зусиллями України в отриманні кредитів від міжнародних фінансових організацій на завершення будівництва енергоблоків на Хмельницькій та Рівненській АЕС. Крім того, часті ремонти обладнання на атомних станціях України дуже істотно підвищили його надійність. З 31 НС на об'єктах електроенергетики більшість пов'язано з роботою 5 АЕС.

    За даними зведень МНС України, протягом 1999 р. відбулося 19 НС - позапланових зупинок реакторів (у 1998 р. їх було 33). У результаті аварійних відключень системами захисту в 1998 р. відбулося 10 НС, в 1999 р. - 2. Найбільша кількість НС цього типу пов'язано з роботою Запорізької (8 у 1999 р. і 17 - в 1998 р.) та Рівненській АЕС (6 в 1999 р. і 16 - в 1998 р.). Жодна НС не призвела до зміни радіаційного фону і не спричинила за собою істотних збитків.

    Робота електроенергетичних мереж з 1998 р. ставала ще більш міцною. Якщо в 1998 р. було зареєстровано 48 НС, то через рік їх кількість скоротилася до 11. Хоча протягом досить тривалого періоду без електропостачання залишилося понад 4800 населених пунктів у 1999 р. і понад 5000 - в 1998 р. Слід зазначити, що в листопаді 2000 р. Україну вразило справжнє стихійне лихо - украй рідкісне метеорологічне явище (сильний дощ при негативній температурі повітря, що тривав більше 8 годин), що викликало обледеніння ліній електропередач у декількох областях. В цілому обмерзання протримався в деяких областях (Миколаївській, Одеській, Черкаській, Вінницькій, Кіровоградській, Хмельницької та Чернівецької) до 10 діб. Потужність обмерзання досягала 14 см в діаметрі. Практично жодна лінія не витримала подібної навантаження. Знеструмленими на 6 грудня 2000 виявилися 4977 населених пунктів на території 12-ти областей України. До першій декаді лютого 2001 залишалися без електропостачання 410 населених пунктів в Одеській (339), Вінницькій (9) та Миколаївській (+2) областях. Чи не відновлена 1 ЛЕП 750 кВт, 2 - 330 кВт, і одна міждержавна ЛЕП в 110 кВт. Всього залишилися не відновленими 523 ЛЕП з 20931 постраждалих від стихії. Наслідки стихійного лиха можуть бути повністю ліквідовані протягом 2-3 місяців. Сумарний збиток подсчітат?? вкрай складно, проте непрямі дані з місць свідчать про розмір збитку в 780 млн.грн. (близько $ 143,4 млн.), правда міністр МНС України В. В. Дурдинець під сумнів цю інформацію. Зрозуміло одне - на окремих територіях Одеської, Вінницької, Хмельницької, Миколаївської, Кіровоградської, Черкаської областей України було виведено з ладу до 90% всіх ліній електропередач. Тому уряд України змушений був звернутися за міжнародною допомогою, а наслідки цієї НС для всієї енергосистеми України будуть позначатися досить довгий час.

    До недавнього часу в Україні на методичному рівні була відсутня струнка система вартісної оцінки збитків від НС природного і техногенного походження. Подібні оцінки є складовою частиною забезпечення екологічної (природно-техногенної) безпеки, нарівні з натуральними і ваговими оцінками [13].

    Проблема вирішувалася умоглядних шляхом. В якійсь мірі відносна ясність була в оцінці фактичних збитків від НС, що визначаються методом "прямого рахунку" - тобто за балансовою вартістю. Причому обліку підлягали в основному очевидні збитки. Це дозволяло коментувати збиток, "перевищує (що досягає порядку) ... млн.грн."

    Оцінити у вартісному вигляді сумарний збиток від НС досить складно. Нині діє ряд документів, що регулюють попередження НС, реагування на них і ліквідацію наслідків. Але, на жаль, відсутній нормативно затверджений (у вигляді офіційного нормативно-методичного документа) апарат комплексної оцінки збитку від НС.

    Фахівцями СОПС України у співпраці зі співробітниками та експертами апарату Кабінету міністрів та МНС України була розроблена і представлена до відповідного нормативного твердженням Методика оцінки збитків від надзвичайних ситуацій техногенного та природного походження [14]. Використання такої методики має дозволити комплексно оцінити економічний збитки від НС на основі фактичних витрат. А також припускати розрахунок економічної ефективності та обгрунтування необхідного інвестування бюджетних і позабюджетних коштів на заходи з попередження надзвичайних ситуацій, можливість оперативної оцінки збитку за спрощеною процедурою.

    Автори методики, серед яких і автор цієї доповіді, дотримувалися класифікації НС, що припускає диференціацію за:

    а) сфері виникнення;

    б) галузевої належності;

    в) характеру явищ і процесів при виникненні та розвитку НС;

    г) масштабом можливих наслідків;

    д) масштабами сил і засобів, залучених для ліквідації наслідків НС.

    Перші три критерії визначають групу НС (критерій а), тип НС (критерій б), вид НС (критерії б, в). Критерії в - г дозволяють класифікувати НС за масштабами територіального охоплення та можливих наслідків. Така класифікація дозволяє виділяти об'єктні, місцеві, регіональні та загальнодержавні НС.

    В основу пропонованої методики покладено універсальний принцип оцінювання збитку від НС різних типів і видів шляхом підсумовування характерних локальних пофакторних і пореціпіентних збитків.

    Пофакторние збитки відображають комплексну економічну оцінку заподіяної шкоди за основними факторів впливу.

    До них відносяться збитки від:

    забруднення атмосферного повітря (Аф);

    забруднення поверхневих підземних вод (ВФ);

    забруднення земної поверхні і грунтів (ЗФ).

    Пореціпіентние збитки відображають економічну оцінку фактичної шкоди, заподіяної основним реципієнтам впливу НС.

    До них відносяться збитки від:

    втрати життя і здоров'я населення (Нр);

    знищення та пошкодження основних фондів, майна, продукції (Мр);

    вилучення або погіршення якості сільськогосподарських угідь (Рс/г);

    втрат продуктів та об'єктів лісового господарства (РЛ/г);

    втрат рибного господарства (Рр/г);

    знищення або погіршення якості рекреаційних ресурсів (Ррек);

    втрат природно-заповідного фонду (Рпзф).

    На основі цього, розрахунок збитків від надзвичайних ситуацій (З) пропонується здійснювати за загальною формулою:           З = [Аф + ВФ + ЗФ] + [Нр + Мр + Рс/г + РЛ/г + Рр/г    + Ррек + Рпзф].       

    Використання запропонованої методики спирається на максимальне врахування нормативно-методичної системи України у сфері вартісних оцінок збитків, завданих народному господарству в цілому, окремим господарським суб'єктам, природним та фізичним реципієнтам.

    Проте, повернемося до проблеми техногенно-екологічної безпеки енергетичних об'єктів. Процес приватизації обленерго (обласні розподільчі компанії в сфері електроенергетики) показав невисоку зацікавленість стратегічних інвесторів з одного боку та істотний вплив на енергоринок олігархічних структур з іншого. Ця ситуація формує нестійкість енергоринку в цілому і його слабку ринкову мобільність. Плюс зазначені вище фактори взаємних боргів з бюджетами всіх рівнів і висока амортизація основних фондів. Додамо до цього переліку складності з оцінкою збитків від реальних і потенційних НС, кількість яких за відсутності ефективних превентивних заходів буде зростати. На цьому тлі можна зробити наступні попередні висновки:

    1) техногенно-екологічна безпека об'єктів економіки (в т.ч. і енергетики) поки що не отримала належного значення в геоекономічних і геополітичних дослідженнях;

    2) об'єкти енергетики України при порівняно невеликих, але регулярних інвестиціях можуть істотно підвищити свою надійність і виконувати як генеруючі, так і транспортні функції;

    3) оцінка наслідків НС повинна мати вигляд методично і нормативно коректний і на міжнародному рівні узгоджений, тобто необхідне створення міжнародних процедур вартісних оцінок збитків від НС;

    4) оцінка техногенної безпеки територіальних систем (а не тільки об'єктів) повинна стати органічною складовою великих інвестиційних проектів і міжнародних угод;

    5) українсько-російські відносини, крім Чорнобильської катастрофи, не мають досвіду і механізму оцінки техногенно-екологічної безпеки об'єктів, що представляють собою потенційну небезпеку транскордонного негативного впливу в разі виникнення НС;

    6) підвищення безпеки промислових об'єктів в Україні має зустрічати зацікавленість як потенційних російських інвесторів, так і української влади, причому продуктивним може стати тільки шлях взаємного зближення правових можливостей та економічних інтересів.

    Додаток.

    Деякі статті Хлобистова Е.В., присвячені аналізу екологічної безпеки промислового виробництва та оцінки наслідків надзвичайних ситуацій.

    1. Усенко Я.Б., Кобзар Ю.М. Хлобистов Е.В. Облік екологічного фактора в процесі оцінки майна при приватизацію та оренду// Ingeneur kurier - 1996. - № 2/3.

    2. Хлобистов Є. Регіональна еколого-економічне моделювання виробництва// Бізнес-Інформ (Харків) - 1998. - № 6. (стаття запропонована для розміщення на сайті "Географічна наука")

    3. Хлобистов Є.В. Інвестиційне забезпечення національної безпеки: регіональні та міжнародні аспекти (Інвестиційне забезпечення національної безпеки: регіональні та міжнародні аспекти)// Вісник Тернопільської академії народного господарства (Тернопіль) - 1998 - № 6. Стаття написана українською мовою.

    4. Хлобистов Е. Регіональне промислове проізодство: ефект кисневого голодування// Бізнес-Інформ (Харків). - 1999. - № № 13-14, 15-16, 17-18.

    5. Хлобистов Є.В. Методологія визначення ризику інвестиційного забезпечення для сталого розвитку територій (Методологія визначення ризику інвестиційного забезпечення сталого розвитку територій)// Економіка природокористування і охорони довкілля: Зб. наук. пр. - Київ: РВПС України НАН України, 1999. Стаття написана українською мовою.

    6. Хлобистов Є.В. Механізми забезпечення екологічної безпеки (Механізми забезпечення екологічної безпеки)// Економіка природокористування і охорони довкілля: Зб. наук. пр. - Київ: РВПС України НАН України, 2000. Стаття написана українською мовою.

    7. Хлобистов Є. Екологічна безпека та основи визначення ризику техногенних катастроф// Економіка України. - 2000. - № 6

    8. Хлобистов Є.В. Україна: соціально-економічні передумови формування політики техногенної безпеки у трансформаційному суспільстві (Україна: соціально-економічні передумови формування політики техногенної безпеки в трансформаційному суспільстві)// Економіка України: проблеми, перспективи ринкових відносин: Зб. наук. пр. - К., 2000. Стаття написана українською мовою.

    Авторська довідка.

    Хлобистов Євген Володимирович,

    канд.екон.наук, докторант Ради по вивченню продуктивних сил України НАН України.

    Адреса: 01032, Київ-32, бульв. Тараса Шевченка 60, СОПС України НАН України, кімн. 1102,

    тел. (044) 244-6590, 216-9070, 216-9107, e-mail: khlobystov@mail.ru

    Дім. адреса: 03179, Київ-179, пр. Акад. Палладіна 13, кв.22,

    тел./факс (044) 450-77-45 (основний), тел. 444-31-27 (додатковий).

    [1] Див Лотман Ю.М. Механізм смути (До типології російської історії культури)// Новий коло (Київ). - 1993. - № 1. - С.173-185. (там же наводиться Ю. М. Лотманом відповідна бібліографія праць з даної тематиці).

    [2] В Україні існують Стратегічна група з питань українсько-російських взаємин (української частиною цієї групи керує Анатолій Орел, російської - Сергій Приходько), а також Розпорядженням Президента України від 12.01.2001 № 4/2001-рп створено Робочу група з розроблення пропозицій щодо поглиблення економічних відносин з Російською Федерацією під керівництвом першого заступника Глави Адміністрації Президента України Олега Дьоміна. Але питання моніторингу Договору залишаються поза пильного контролю цих структур. Практика показує, що нерідко ефективним контролем за дотриманням міждержавних домовленостей займаються комісії, у складі яких як державні службовці, так і незалежні експерти. Подібна комісія могла б стати складовою частиною Стратегічної групи з питань українсько-російських взаємин.

    [3] Детальніше про хід цієї дискусії в Україні читач може дізнатися з матеріалів "круглих столів", що проходили під егідою Ради з національної безпеки і оборони України, напр. см. Великий договір України з Росією: історичний компроміс чи реальний шанс на стратегічне партнерство?: Матеріали круглого столу/Рада національної безпеки і оборони України, Національний інститут українсько-російських відносин, Конгрес української інтелігенції. - К.: НІУРВ, 1999. - 88с.

    [4] До речі, Росія не має аналогічного інституту, що володіє офіційним (державним) статусом, що, ймовірно, не відповідає ролі і місця України для кола геополітичних і геоекономічних інтересів Росії.

    [5] Строго кажучи, цей процес обопільний і, безсумнівно, існує тенденційне сприйняття російської політики в Україні, але коріння цієї тенденційності трохи інші. Детальніше ці впросила були розглянуті на кількох конференціях Національного інституту українсько-російських відносин у Києві за участю Верховної Ради України та ряду громадських організацій, об'діненних загальною тематикою "Діалог української та російської культур в Україні" (1996-1999 р.р.). Матеріали конференцій були видані в ряді наступних збірок: Діалог української та російської культур в Україні: Матеріали I Міжнародної науково-практичної конференції. - К., 1997. Діалог української та російської культур в Україні: Матеріали ІІ Міжнародної науково-практичної конференції. - К., 1998. Діалог української та російської культур в Україні: Матеріали IІІ Міжнародної науково-практичної конференції. - К., 1999. Діалог української та російської культур в Україні: Матеріали IV Міжнародної науково-практичної конференції. - К., 2000.

    [6] Хлобистов Є.В. Надзвичайні ситуації в енергетиці (соціально-економічні аспекти) [Надзвичайні ситуації в енергетиці (соціально-економічні аспекти)]// Політичні, економічні та екологічні проблеми енергетичної безпеки і транспортування енергоресурсів в Україні: матеріали міжнародної науково-практичної конференції (Київ, 24-26 жовтня 2000 р.). - К.: РВПС України НАН України, 2001. - Збірник знаходиться у пресі.

    [7] У вересні 2000 р. в 11 Спеціальних економічних зон України, що представляють 9 областей, було залучено 305 млн. дол США або 23% від необхідних сум відповідно до затверджених інвестиційними проектами.

    [8] Відносини України з країнами "золотого мільярда "стають все більш" прагматичними ": розширюється антидемпінгова політика ЄС по відношенню до українських товарів - з 28% у 1995 р. до 35% в 1999-м (до всього експорту), скорочення експорту з країнами СНД не компенсується збільшенням експорту в країни ЄС, тут встановився своєрідний паритет -- 34,5% українських товарів експортується в СНД і 31,3% - до Європи. І це відбувається на тлі зменшення в експортній номенклатурі продукції глибокої переробки. Якщо в 1995 р. металопродукція становила 44%, а машинобудування - 12% (!), То вже в 1999-м металопродукція становила 52%, а машинобудування -- лише 7%. У той же час для країн-сусідів, що претендують на членство в ЄС, характерна зворотна тенденція - щорічне збільшення в експортній номенклатурі товарів з глибоким рівнем переробки (М. Пашков, В. Чалий Україна на європейських ринках: погляд експертів// The Russian Weekly. - № 32. - 25/09/2000 .).

    [9] З виступу Президента України Л. Д. Кучми на нараді з питань розрахунків за енергоносії та забезпечення енергопостачання економіки і населення 23 січня 2001 р. (Без зростання в енергетиці добитися піднесення виробництва неможливо // Урядовий кур'єр. - № 10 - 27 січня 2001 р.. - С.6.)

    [10] Офіційна позиція України з цього приводу реалістична і прагматична. Так, позиція Національного інституту українсько-російських відносин констатітует, що "Україна практично не має альтернативи російських енергоносіїв: "турецький варіант" економічно тяжелопод'емний і політично непередбачуваний. А головне: офіційна Москва Останнім часом досить виразно продемонструвала, що не горить бажанням відновлювати радянську імперію, безпосередньо за участю України, особливо після підписаних в 1997 р. київських угод між двома країнами, а також кожної окремо - угод з НАТО. (Деякі актуальні питання українсько-російських відносин (тези Національного інституту українсько-російських відносин до засідання "круглого столу" "Великий договір України з Росією: історичний компроміс чи реальний шанс на стратегічне партнерство? "//Великий договір України з Росією: історичний компроміс чи реальний шанс на стратегічне партнерство?: Матеріали круглого столу/Рада національної безпеки і оборони України, Національний інститут українсько-російських відносин, Конгрес української інтелігенції. - К.: НІУРВ, 1999. - С.75).

    [11] Крім того, вкрай висока енергоємність Української економіки - на $ 1 ВВП Україна витрачає в 5,5 разів більше енергоресурсів, чес країни Центральної і Східної Європи і в 12 разів більше, ніж країни Організації економічного співробітництва і розвитку. Причини цього явища - предмет для окремого дослідження, але одним з факторів є висока амортизація основних фондів енергетичних об'єктів і низька дисципліна розрахунків за спожиту електроенергію.

    [12] Саприкін В. Стан та перспективи міжнародного співробітництва України в енергетичній сфері// Заркало тижня (Київ). - № 40 (313). - 14 жовтня 2000 р. - С.4.

    [13] Забезпечення екологічної безпеки промислового виробництва являє собою досить цікавий напрям наукових досліджень. Для задоволення більш глибокого інтересу до методологічних і методичних аспектів дослідження цієї проблеми, колегам можна запропонувати для ознайомлення ряд робіт автора, які він сподівається розмістити на сайті "Географічна наука". Список публікацій наведено в кінці статті.

    [14] Більш детально базові положення даної методики викладені в доповіді Федоріщевої А.Н. і Хлобистова Е.В. Вдосконалення нормативно-методичного забезпечення оцінки збитку від надзвичайних ситуацій в Україні// Проблеми правових і економічних способів попередження і мінімізації збитку, що виник в умовах надзвичайної ситуації: Доповіді та тези виступів на міжнародній конференції. - М.: ВНИИ ГОЧС, 2000., А також?? у статті Кобзар Ю.М., Хлобистов Е.В. Методичні основи оцінки збитку від надзвичайних ситуацій// Економіка природокористування і охорони довкілля: Спец. вип. збірніка.науковіх праць - К.: РВПС України НАН України, 2000. Стаття (російською мовою) запропонована для розміщення на сайті "Географічна наука".

         
     
         
    Реферат Банк
     
    Рефераты
     
    Бесплатные рефераты
     

     

     

     

     

     

     

     
     
     
      Все права защищены. Reff.net.ua - українські реферати !