Ізраїль.

Держава в Західній Азії, на східному узбережжі Середземного моря.Терріторія - 14,1 тис. кв. км. (в межах визначених рішенням ГА
ООН в 1947 р.; без 6,7 тис. кв. км., захоплених Ізраїлем під час арабо-ізраїльської війни 1948-1949гг.). Населення (1986) - 4,33 млн., з них 3,6 млн. євреїв, арабів - понад 0,7 млн. Державна мова -- іврит, державна релігія - іудейська. Омивається Середземним і червоним морем. Межує з Саудівською Аравією, Сирією, Єгиптом, Іраком,
Йорданією. Головний економічний і культурний центр - Тель-Авів (327 тис. жит.). У 1950 р., всупереч резолюції ООН (1947 р.), ізраїльські влада оголосила Єрусалим столицею держави і перевели більшість урядових установ в зайняту Ізраїлем під час війни 1948-49 рр.. західну частину міста. Поверхня Ізраїлю головним чином плоско - горье. Клімат в основному субтропічний. Середня температура січня від
6 до 18 гр., Липня - серпня від 24 до 36 гр. Опадів від 100 до 800 мм.
На території Ізраїлю знаходиться частина течії річки Йордан і частина
Мертвого моря. Рослинність - маквіс і фриганно. Поверхня Ізраїлю головним чином плоскогір'я. На Півдні - напівпустеля і пустеля. .

У результаті ізраїльської агресії в 1967 р. була анексована східна частина Єрусалима. У 1980 р. ізраїльський парламент провозгла - сил Єрусалим "неподільною" столицею Ізраїлю. Рада Безпеки ООН оголосив це рішення Ізраїлю недійсним і зажадав його скасування.

Ізраїль утворений 14.5 1948 р. відповідно до рішення ГА ООН від 29.11 1947 р. про скасування англійського мандату на Палестину і про ство - панії на її території 2-х незалежних держав - єврейської і арабс - кого. До влади в Ізраїлі прийшла велика сіоністська буржуазія. Прави - будівництві Ізраїлю стало проводити політику експансіонізму, шовінізму, союзу з імперіалізмом, особливо США. Арабське держава на терито - рії Палестини створено не було, а Ізраїль в результаті воєн окупував всю відведену для арабської держави територію.

Протягом усього існування Ізраїль проводить агресивну, експансіоністську політику щодо сусідніх арабських держав. У
1956 року він брав участь разом з Англією та Францією в агресії про - тив Єгипту потерпілої неудачу.В червні 1967 року Ізраїль здійснив Аг - рессію проти Єгипту, Сирії, Йорданії, проігнорувавши резолюцію Ради
Безпеки ООН від 22 листопада 1967 року про політичне врегулювання близькосхідної кризи і окупувавши територію загальною площею понад
68 тис. кв. км .. Анексіоністської політика ізраїльських правлячих кіл привела в жовтні 1973 року до нового спалаху військових дій на Ближче - ньому Сході, між Ізраїлем, Єгиптом і Сирією в ході яких Ізраїль утримавши більшу частину окупованих територій, зазнав великих втрат у живій силі і техніці.

Однак уряд Ізраїлю не відмовився від своєї політики "з позиції сили ". За підтримки й широкої допомоги імперіалістичних дер - жав, в першу чергу США, воно вперто саботує всіх зусиль, спрямованих лені на справедливий всеосяжне врегулювання близькосхідного конфлікту, на виконання відповідних резолюцій Ради Безпеки і ГА ООН. Сепаратним угода, укладена в Кемп-Девід, а також так званий ізраїльсько-єгипетський мирний договір 1979 привели в обмін на виведення ізраїльських військ з території Синая (завершено в квітні
1982 року) до подальшого закріплення окупації Західного берега річки
Йордан і сектора Газа, до нарощування американської військової прісуст - наслідком на Блжнем Сході. Спираючись на ці угоди, Ізраїль різко підсилив агресивні дії проти арабських народів, про що свідок - ствовалі рішення ізраїльського парламенту про анексію голандських висот, посилене будівництво ізраїльських поселень на Західному березі річки
Йордан і в секторі Газа, інші антиарабських акції. Все це а також підписання 30.11 1981 американо-ізраїльської угоди про "страте - ня співробітництво ", що оформив військово-політичний союз 2 країн, небезпечно загострило обстановку на Близькому Сході. У червні 1982
Ізраїль розв'язав агресію проти Лівану, поставивши собі за мету знищити - жити Палестинський рух опору, змусити арабів підкоритися планами Ізраїлю. Однак завдяки активному спротиву палестинців, ліванських патріотів і стійкості Сирії, підтримуваної СРСР агресорам не вдалося досягти своєї мети.

Ліванська авантюра загострила в Ізраїлі фінансово-економічний положення, призвела до зростання антивоєнних настроїв і в остаточному підсумку до урядової кризи та проведення дострокових парламентських вибо - рів в липні 1984 року. Оскільки ні одна з основних політичних бло - ков Ізраїлю не отримав достатньої підтримки виборців для створення свого уряду, їхні лідери пішли на компроміс і сформували
13.9 1984 р. уряд "національної єдності". Половину терміну повноважень (2 роки з 4) його очолював лідер Партії праці Ізраїлю
Ш. Перес, який представляє "Маарів". У жовтні 1986 р. його замінив І.Ша - світ, який представляє "Лікуд".

Ізраїль - республіка. Законодавча влада належить - одно - палатного парламенту - Кнессету (120 депутатів, що обираються на 4 роки), виконавча - уряду на чолі з прем'єр-міністром.Глава го - сударство - президент, що обирається Кнесетом на 5 років.

У країні існує широкий спектр політичних партій та органи - зацій від украй правих, фашистських, до лівацьких. Провідною партією блоку
"Маарів" є Партія праці Ізраїлю (МАІ) - найбільша буржуазно-на - ціоналістіческая сіоністська партія соціал-демократичного спрямування. Лі - дери МАІ очолювали всі уряди Ізраїлю до 1977 р. Ядро блоку
"Лікуд", який перебував при владі в 1977-84 рр.. і виражає інтереси Ізраїльської великої буржуазії, становить вкрай права екстремістське сіоністська партія "Херут", створена в 1948 році на базі підпільної терористичної організації "Іргун цваі леумі".

Основна партія, що відбиває інтереси трудящих країни, як євреїв - їв, так і арабів, - Комуністична партія Ізраїлю (КПІ). Є наступницею Соціалістичної робочої партії Палестини, створеної в 1919 р. Послідовно відстоює принципи пролетарського інтернаціоналіз - ма, бореться за політичну та економічну незалежність країни від імперіалістичних держав, проти експансіоністської політики правлячих кіл, за всеосяжне справедливе врегулювання близькосхідного конфлікту, за створення незалежної палестинської держави поряд з
Ізраїлем, за об'єднання всіх сил, які виступають за розвиток по шляху ми - ра, демократії і соціального прогресу. КПІ є провідною силою Де - мократіческого фронту за мир і рівноправність, представленого в кнесеті
4 депутатами. Генеральний секретар ЦК КПІ - Меїр Вільнер. Друковані органи - газети "Зо гадерех" і "Аль-Іттіхад".

Профспілкове об'єднання Гистадрут (Загальна федерація праці) об'єк - об'єднуючим переважна більшість робітників, селян, службовців, осіб сво - вільних професій, домогосподарок, а також дрібних виробників, не екс - плуатірующіх чужу працю. Є власником або співвласником багатьох промислових, торгових, будівельних, транспортних, банківських, і страхових компаній. Знаходиться під впливом Партії праці Ізраїлю. Керів - ництво Гистадрут проводить соглашательную політику на шкоду інтересам трудящих.

Економіка.

Ізраїль - індустріально-аграрна країна. З сировинних ресурсів має у своєму розпорядженні лише хімічними солями Мертвого моря і фосфатами. Для сільського господарства використовується лише 1/5 частина території, велика частина оброблюваних площ у власності держави і сіоніст - ських колонізаційних трестів. Основну частку експорту займають цитрус - ші (щорічний збір - 1,8-2 млн. тонн), консервовані фрукти, обра - ботан алмази. Розвинуто овочівництво, садівництво, квітникарство, а також птахівництво. Основні галузі промисловості: харчова, легка, алмазообрабативающая, нафтопереробна, хімічна. Ті, хто отримав в Останнім часом розвиток електротехнічна, електронна, і машинно - роітельние галузі працюють переважно на військові потреби. Головні порти: Хайфа на Середземному морі, Ейлат на Красному. Головні внешнетор - говие партнери: країни "Спільного ринку" і США.

Внаслідок постійного вливання капіталу з-за кордону (понад 50 млрд. доларів з 1948 р.) в Ізраїлі протягом досить тривалого часу підтримували відносно високі темпи економічного роз - розвитку. Однак дедалі більша залежність від іноземного капіталу, неп - рекращающаяся мілітаризація економіки, шалені витрати на військові цілі (у бюджеті 1984/1985 року близько 25 відсотків) і колонізацію окупації бенкетували територій, що збільшуються з кожним роком виплати за преж - ним позиках поставили країну на межу економічного краху. У 1984 році дефіцит платіжного балансу - без урахування прямого військового імпорту - мож - зростав до 5,3 млрд. доларів, а інфляція в 1985 р. досяг 185 проце - тов. Зовнішній борг країни склав в 1985 р. 31 млрд. дол (1978 р. -
11 млрд.).

Грошова одиниця - новий шекель (з січня 1986 року), що дорівнює 1000 шекелів (до 1980 р. ізраїльський фунт). 1,5 нових шекеля = 1 дол. (1986).

Культура.

У івриті читають справа на ліво, всі букви приголосні; голосні обоз - почали особливо знаками, розміщеними переважно під буквами. У алфавіті 32 літери (приголосних) + 12 позначень гласних.Гласние звуки вимовляються тільки в поєднанні з буквами.

Іудаїзм - релігія з культом бога Яхве. Священна книга - Талмуд.

Єврейське літочислення ведеться від Створення Світу з місячним календарем. Рік включає наступні місяці: Тішрей, Хешван, Кіслев, Те - ВЕТ, Шват, Адар, Нісан, Іяр, Сиван, Тамуза, Ав, Елул (у високосному році додається місяць адар 2). Місяць містить 29 а іноді 30 днів. Тиждень складається з семи днів, символізуючи шість днів Творіння і Шабат (Шебес)
- Суботу - День відпочинку. За традицією напередодні суботи чи свята запалюють свічки (за 18 хв. до заходу сонця в предшествуюшій день).