ПЕРЕЛІК ДИСЦИПЛІН:
  • Адміністративне право
  • Арбітражний процес
  • Архітектура
  • Астрологія
  • Астрономія
  • Банківська справа
  • Безпека життєдіяльності
  • Біографії
  • Біологія
  • Біологія і хімія
  • Ботаніка та сільське гос-во
  • Бухгалтерський облік і аудит
  • Валютні відносини
  • Ветеринарія
  • Військова кафедра
  • Географія
  • Геодезія
  • Геологія
  • Етика
  • Держава і право
  • Цивільне право і процес
  • Діловодство
  • Гроші та кредит
  • Природничі науки
  • Журналістика
  • Екологія
  • Видавнича справа та поліграфія
  • Інвестиції
  • Іноземна мова
  • Інформатика
  • Інформатика, програмування
  • Історичні особистості
  • Історія
  • Історія техніки
  • Кибернетика
  • Комунікації і зв'язок
  • Комп'ютерні науки
  • Косметологія
  • Короткий зміст творів
  • Криміналістика
  • Кримінологія
  • Криптология
  • Кулінарія
  • Культура і мистецтво
  • Культурологія
  • Російська література
  • Література і російська мова
  • Логіка
  • Логістика
  • Маркетинг
  • Математика
  • Медицина, здоров'я
  • Медичні науки
  • Міжнародне публічне право
  • Міжнародне приватне право
  • Міжнародні відносини
  • Менеджмент
  • Металургія
  • Москвоведение
  • Мовознавство
  • Музика
  • Муніципальне право
  • Податки, оподаткування
  •  
    Бесплатные рефераты
     

     

     

     

     

     

         
     
    Лісовий комплекс України
         

     

    Географія

    Лісовий комплекс України

    З усіх рослинних ресурсів Землі найважливіше значення в природі і життя людини мають ліси. Вони найбільше постраждали від господарської діяльності і раніше за інших стали об'єктом охорони.

    Ліси - відновлюваністю природні ресурси. Їх раціональне використання засноване на екологічних законах збереження, відновлення та зміни рослинних угруповань.

    Деревні насадження очищають повітря міст і селищ від пилу, шкідливих газів, кіптяви, захищають жителів від шуму. Багато хвойні дерева виділяють особливі речовини - фітонциди, які вбивають хвороботворні мікроорганізми.
    Вміст пилу на зеленій вулиці в 3 рази менше, ніж на вулиці без дерев.

    Ліс використовується в різних галузях народного господарства, він служить джерелом хімічних речовин, одержуваних при переробці деревини, кори, хвої. Ліс постачає сировину для отримання понад 20 тис. виробів і продуктів.
    Майже половина виробленої в світі деревини витрачається на паливо, а третина йде на виробництво будівельних матеріалів. Дефіцит деревини гостро відчувається в усіх промислово розвинених країнах. В останні десятиліття велике значення придбали лісу рекреаційних та санітарно - курортних районів.

    Економічні, політичні, демографічні і соціальні тенденції задають напрямки управління лісами і впливають на формулювання національної політики з цього питання і формування відповідних установ. Основний вплив на площу лісів і їх кількість надають демографічні зміни (зростання) і урбанізація населення, потреби в продукції лісової промисловості, а також здатність лісів виконувати важливі екологічні функції. Політичні тенденції, що впливають на лісовий сектор - це децентралізація, приватизація, лібералізація торгівлі та глобалізація світової економіки.

    Лісовий комплекс України складаються з лісових ресурсів держави та лісової промисловості.

    Офіційне визначення лісових ресурсів звучить наступним чином: "Під лісовими ресурсами розуміються запаси деревних і недеревної продуктів лісового фонду, лісів, що не входять у лісовий фонд, і землях покритих деревно - чагарникової рослинністю. До деревним відносяться: продукти лісу з деревини або сама деревина, до недеревної - всі інші продукти недеревної походження ...".

    Лісові ресурси - вся площа, зайнята деревами або чагарниками і яка використовується для лісогосподарських цілей. У лісові ресурси входять громадські та приватні ліси, національні парки та заповідники, всі лісові культури і лісові плантації, в тому числі розраховані на один оборот рубки, а також площі під дорогами, водотоками, лісові розплідники і невеликі відкриті ділянки, які не можна виділити за умовами зйомки. У лісові ресурси не включають міські сади, плодові сади та технічні плантації
    (каучукові, хінние тощо), лісові пасовища, і відгінний ділянки;

    До лісових ресурсів належать: а) зімкнуті лісу - лісові ділянки (поняття, аналогічне поняттю площі, покритої лісовими ресурсами), що використовуються для лісогосподарських цілей, зайняті деревами, зімкнуті крон яких складає більше 20%. До них відносять природні лісові насадження (включаючи молодняки), а також несомкнувшіеся лісові культури, закладені для отримання деревини, і захисні лісові смуги, де ведеться господарство за типом лісового. б) Редин (рідколісся) - нелісові ділянки, на яких зімкнути крон дерев становить від 5 до 20%.

    З метою упорядоточенія способів ведення лісового господарства і попередження виснаження деревних запасів в нашій країні було вироблено поділ лісів на три групи.

    Ліси першої групи - ліси, основним призначенням яких є виконання водоохоронних, захисних, санітарно-гігієнічних і оздоровчих функцій, а також лісу особливо охоронюваних природних територій. Ліси особливо охоронюваних природних територій - це ліси першої групи, що мають важливе екологічне, наукове, історичне значення, частково або повністю вилучені з господарського використання, для яких встановлений режим особливої охорони. До особливо охоронюваним лісів відносяться: ліси державних природних заповідників, національних і природних парків, пам'ятники природи та інші. Заповідні ліси - це ліси типових і унікальних природних об'єктів, які зберігаються в природному стані. До заповідних лісів відносяться:

    - ліси заповідників, заповідних частин національних і природних парків;

    - заповідні лісові ділянки.

    Ліси другої групи - ліси в регіонах з високою щільністю населення та розвиненою мережею наземних транспортних шляхів; ліси, що виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі та інші функції, мають обмежене експлуатаційне значення, а також лісу в регіонах з недостатніми лісовими ресурсами, для збереження яких потрібно обмеження режиму лісокористування.

    Ліси третьої групи - ліси багатих лісових регіонів, що мають переважно експлуатаційне значення при забезпеченні збереження екологічних функцій. Ліси третьої групи підрозділяються на освоєння і резервні.

    Важливо відзначити, що той чи інший вид ресурсів може одночасно перебувати в різних групах або навіть у всіх.

    Лісова промисловість - одна з найстаріших у світовому господарстві. Ліс не тільки промислова сировина, він захищає грунт від водяної і вітрової ерозії, зберігає вологу землі, стримує розливи річок і т.д. Споживачі продукції лісової промисловості - машинобудування, хімічна та легка промисловість, транспорт, зв'язок, будівництво. У той же час лісова промисловість отримує від інших галузей обладнання, лаки, фарби, тобто має широкі міжгалузеві зв'язки.

    Зародження розвитку галузі в Україні відбувається на рубежі ХVШ - ХІХ століть. У цей період створюються дрібні кустарні лісопильно - деревообробні та меблеві підприємства. Лісозаготівлі в переважній більшості районів носять сезонний характер. У другій половині ХIХ століття з'являються лісохімічні виробництва (випалювання вугілля, видобуток живиці і тощо).

    Однак як галузь лісова і деревообробна промисловість сформувалася в 1950-1990рр. На підприємствах почали впроваджуватися механізовані й автоматизовані лінії, новітнє обладнання з програмним управлінням, сучасні технології і матеріали, особливо в меблевому виробництві.

    Значення лісової промисловості в розвитку промисловості України не велике і визначається, перш за все, наявністю невеликих (у порівнянні з іншими країнами) лісових ресурсів.

    У розрізі порід Український ліс представлений всього декількома позиціями - це сосна, смерека, ялина, дуб, береза, бук, вільха. Ліси займають приблизно 15% території України. Площа лісового фонду країни складає 10782,2 тис. га. У лісовому фонді мають перевагу цінні хвойні та твердолистяні породи. Найбільші лісові масиви розташовані в
    Поліссі та Карпатах. Насадження хвойних порід займають 43% загальної площі, з них сосна - 33%. Твердолистяні складають 43%, з них дуб і бук - 32%.
    Особливістю лісів нашої країни є те, що здебільшого вони складаються з молодняка, питома вага якого складає 45.3%. Всього промислових лісів в Україні 8,6 млн. га, запаси деревини -2 млрд. м3. У перспективі значного збільшення лісів не передбачається. Можливо, до 2010 року площі зайняті лісом збільшаться на 4%. Площі покриті лісом (сьогодні це всього лише 14,2%) до 2010 року збільшаться, за прогнозами на 2% до 8,9 млн. га, а запас деревини повинні збільшиться до 1,6 млрд. м3. Таким чином, більш-менш бурхливого розвитку галузі не передбачається.

    Лісопромисловий комплекс України інтенсивно формується в умовах малу кількість лісів і недостатніх запасів лісової сировини. Тим не менше, ні площі, ні запаси лісу не відповідають природним потенційним можливостям території і різноманітним потребам господарства і населення в деревині та інших лісових насадженнях і продуктах.

    Складовими частинами лісового комплексу України є: лісогосподарський, деревообробний, целюлозно-паперовий, лісохімічний підкомплекси.

    На схемі показана структура лісової промисловості. Продукція одного виробництва є сировиною для іншого. Така схема дозволяє поряд з послідовною обробкою деревини робити повну переробку відходів.

    внутрішньогалузеві зв'язку лісової промисловості

    Підприємства лісової промисловості, які розташовані близько один до одному і мають тісні виробничі зв'язки, засновані на спільному використання сировини, енергії, транспорту і повної обробки відходів, утворюють лісопромислові комплекси. Структура лісової промисловості представлена на таблиці:

    Структура лісової промисловості
    | Виробничий | Що включає в себе |
    | процес | |
    | Лісозаготівля | Валка лісів, вивіз його до |
    | | Транспортних магістралей |
    | | (Тралевка), доставка до |
    | | Центрам переробки |
    | Механічна обробка | Виробництво |
    | (лісопиляння, | пиломатеріалів, сірників, |
    | деревообробка) | меблів, тари ... |
    | Хімічна обробка | Виробництво целюлози, |
    | | Паперу, картону, |
    | | Скипидару, каніфолі і |
    | | Т.п. |

    Лісогосподарський комплекс складається з двох підгалузей: лісового господарства і лісозаготівельної промисловості.

    Лісове господарство займається перш за все лісооновлення, у тому числі розширенням площ лісів, покращенням їх видового складу, підвищенням продуктивності лісів та їх охороною. Кількість лісів України складає 15,6% від усієї території країни. Характерною ознакою є досить повільний темп приросту лісопокритої площі. Ліси України ділять на дві групи. До першої, яка займає 57% загальної площі лісів, належать водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, землезащітние, протизсувні та оздоровчі ліси, а також заповідники, національні парки та інші спеціальні лісу. Деревина заготовляється тільки там, під час санітарних та лесообновітельних робіт. До другої групи належать ліси, які мають захисне і обмежене експлуатаційне значення.
    Лісогосподарський комплекс включає заготівлю грибів, дикорослих плодів і ягід, лікарських рослин, березового соку, меду тощо.

    Повільні темпи збільшення лісовкриті площ зумовлені недостатніми капіталовкладеннями в лісове господарство, радіоактивним забрудненням значної площі лісів. Орієнтація в минулому на імпорт дешевої деревини зумовила низький рівень використання відходів деревообробної промисловості. Лісове господарство потребує активізації лісооновлення та щорічного на протязі. 10-15 років розширення лісової площі на 250 - 280 тис. га.

    Лісозаготівельна промисловість займається первинною переробкою і вивезенням лісу. Лісовим господарством займаються в основному лісництва, а лісозаготівлею - лісові державні заготівельні підприємства. Вони заготовляють ліс, які використовують у лісопильної, фанерною, целюлозно - паперової промисловості, а також у будівництві, гірничодобувній промисловості. Щорічно в Україні виробляється 15 млн. м3 деревини, з них лише 10,85 м3 придатне для виробництва меблів.

    Основні обсяги лісозаготівлі припадають на райони Карпат,
    Полісся і Лісостепу, тобто в головних лісових районах України. Більша частина лісу поставляється з північних районів європейської частини Росії та Білорусі.
    Основні заготівлі деревини мають місце в Закарпатській, Івано-Франківській,
    Львівській, Чернівецькій, Волинській, Рівненській, Житомирській областях. Свого найбільшого розвитку вона досягла на території Закарпатської, Івано-
    Франківської та Чернівецької областей. Основні лісозаготівельні підприємства в цьому регіоні - держлісгоспи Держкомлісу та спеціалізовані підрозділи колишніх лісокомбінат Мінпромполітики України. Заготівля і вивезення деревини здійснюються на промисловій основі цілий рік.

    Міжгалузеві і внутрішньогалузеві виробничі зв'язки мають важливе значення у формуванні структури ЛПК, бо впливають на розподіл витрат одних областей на виробництво продукції в другий. За даними підприємств
    Карпатського регіону, для лісозаготівельної галузі як сировинний характерними є внутрішні зв'язки в межах ЛПК. В основному Лісозаготівельні область зосереджена на вивезення деревини - приблизно
    75% її продукції використовується лісопереробних областями. Приблизно 10% продукції лісозаготівель споживає будівництво, решта розподіляється між другими галузями народного господарства. Тим не менше лісозаготівля має й зворотні виробничі зв'язки - найбільша частина її матеріальних витрат припадає на транспорт і зв'язок (4,5%). Інші області відіграють незначну роль у формуванні структури витрат лісозаготівельного виробництва.

    Основними видами продукції підприємств лісопромислового комплексу є пиломатеріали, древесностружечні і деревноволокнисті плити, фанера і меблі. Основна частина підприємств лісопромислового комплексу зосереджена в західних областях країни (Закарпатської, потужністю 100 тис. ум. М Івано-Франківській, Чернівецькій, Львівській, Волинській і
    Рівненській). Там виробляється 41,8% всієї продукції галузі. Крім того, значні виробничі потужності знаходяться в промислово розвинених регіонах - Київській, Дніпропетровській та Донецькій областях. Значну частина виробів з деревини Україні доводиться імпортувати. У середньому, імпорт в 5 разів перевищує експорт. Основна причина цього - брак сировини, а також дефіцит деяких продуктів хімічної промисловості
    (лаків, емалей, фарб).

    Деревообробні виробництва, на відміну від лісозаготівельних, є багатопродуктових і пов'язані практично з усіма областями матеріального виробництва. Максимальна частина поставок продукції деревообробної підгалузі (приблизно 35%) припадає на будівництво.

    Частина продукції (зокрема технологічна тріска) надходить на підприємства целюлозно-паперової промисловості. Виробничі зв'язки між ними і надалі будуть розширюватися. Міжгалузеві зв'язку меблевої промисловості з другими галузями народного господарства мають переважно односторонній характер: приблизно 95% меблевої продукції надходить на невиробниче споживання і лише 5% припадає на міжгалузеве розподіл. Їх частка у формуванні витрат на меблеву продукцію така: приблизно 32% зосереджено у деревообробній промисловості, 18% - у легкій. У розвитку меблевого виробництва помітно підсилюють зв'язку з хімічними підприємствами.

    лісопиляння орієнтується на споживача і представляє первинну стадію механічної обробки деревини. Щорічно в Україні може проводиться 2240 тис. м3 пиломатеріалів. Однак ці потужності можливо так ніколи і не будуть завантажені, так як вони були розраховані на переробку деревини в рамках Союзу, а власних ресурсів не вистачає щоб покрити потреба промисловості. Це є головною причиною падіння виробництва. Найбільш значними лісопильним центрами є:
    Берегомет (Чернівецька область); Чернівці, надривно, Брошнів-Осада,
    Рожнятів (Івано-Франківська область); Рахів, Тересва, Чинадієво
    (Закарпатська область); Скола, Стрий, Турка (Львівська область); Ковель,
    Камінь-Каширський (Волинська область); Костопіль, Сарни (Рівненська область);
    Овруч, Коростень, Малин (Житомирська область) та ін З запланованим збільшенням запасів деревини, планується значно розширити її заготовку. Так до 2010 року очікується забезпечити власною сировиною 80,4% потужностей і провести відповідно 1800 тис. м3 матеріалів.

    древесностружечна промисловість

    Промисловий потенціал базових виробництв - древесностружечні і деревноволокнисті плити. На базі поглибленої переробки малоцінної деревини та її відходів створено 25 цехів деревних плит. Найбільші з них - на Костопільському домобудівному комбінаті, Надвірнянському лісокомбінаті, Київському і Черкаському деревообробних комбінатах і інших. Загальні потужності з виробництва становлять 1 млн. ум. м3. І вже це забезпечує планові обсяги виробництва меблів, прогнозовані
    Міністерством деревообробної промисловості.

    Найбільші потужності зосереджені на Костопільському домобудівному комбінаті (275 тис. ум. м3), а також на Кам'янка-Бузькому заводі деревостружкових плит потужності 100 тис. вусл. м3. У системі
    Мінпромполітики України працюють 3 заводи з виробництва твердих деревоволокнистих плит. Цехи твердих деревоволокнистих плит діють на Вигодський лісокомбінаті, Оржевських деревообробному комбінаті та
    Київському експериментальному комбінаті листових матеріалів. Загальна потужність цих заводів становить 34,5 млн. ум. м3 і сьогоднішню потребу меблевого виробництва це також забезпечує. Ці виробництва працюють на відходах лісової та деревообробної промисловості.

    Фанерна промисловість

    Найбільш дефіцитної продукцією у вітчизняній промисловості є виробництво фанери. Фанерного виробництва - матеріаломістке, з великою кількістю відходів, на базі яких орієнтується виробництво
    ДСП. Виробництво фанери, у тому числі великого формату і водостійкою, зосереджено на підприємствах Карпатського регіону, Рівненської, Черкаської областей (Київ, Львів, Чернівці, Оржів і Костопіль). У цій промисловості дуже повільно нарощувалися виробничі потужності, при цьому відбувалося це переважно за рахунок реконструкції вже діючих потужностей шляхом часткової заміни обладнання і незначного розширення площ. Як правило, якісних змін, що дозволяють налагодити повний технологічний цикл на відповідному рівні. Крім того, виникли великі проблеми з сировиною.

    Міський галуззю, яка потребує кваліфікованих кадрів і що орієнтується на споживача, є меблева промисловість.

    Меблева промисловість

    Найбільше серед деревообробних галузей промисловості України є меблева промисловість. Центрами виготовлення меблів є практично всі великі міста або розташовані поблизу від них середні і малі міські селища. Меблева промисловість найбільш розвинена в великих містах - Києві, Харкові, Дніпропетровську, Донецьку та інших.
    Значні меблеві центри сформувалися в межах лісопромислових районів, де зосереджені основні лісосировинні ресурси (Карпати,
    Житомирська, Львівська, Київська та інші області). Серед найбільш спеціалізованих меблевих підприємств - Ужгородський фанерно-меблевий комбінат, Івано-Франківська меблева фабрика, Дніпропетровський, Донецький,
    Чернівецький меблеві комбінати, меблевий комбінат «Стрий» та інші.
    Меблі традиційно високої якості здавна випускалася в західному регіоні
    України, де використовувалося місцеве натуральну сировину. Тут вироблялося меблів на душу населення стільки ж, скільки в Прибалтиці, яка славилася своїм експортом. Західно-українські вироби також користувалися неабияким попитом за кордоном. Частка України в експорті меблів з країн СНД становила 25%. Сьогодні експорт різко впав. На внутрішньому ринку вітчизняних виробників - так само помітно потіснили зарубіжні фірми
    30% що продається в країні меблів імпортного виробництва.

    Целюлозно-паперова промисловість

    Сюди включають виробництво целюлози, паперу, картону, дерев'яної маси, вироби з паперу та картону. Виробництво відрізняється високими нормами споживання енергії, води, сировини, складним устаткуванням і високотехнологічним виробничим процесом. Слід також відзначити, що екологи вважають цю промисловість надзвичайно шкідливою як для людини, так і для навколишнього середовища. На основі переробки лісу та інших рослинних ресурсів, а також вторинної сировини у нас створена целюлозно - паперова промисловість. Головними центрами целюлозно-паперової промисловості є Жидачівський картонно-паперовий комбінат, Львівська область; Рахівська картонна фабрика, Закарпатка область; Херсонський целюлозний завод; Ізмаїльський картонний комбінат, Одеська область;
    Обухівський картонний комбінат, Київська область; Корюківська фабрика технічного паперу, Чернігівська область; Малинська паперова фабрика,
    Житомирська область; Понінківський паперова фабрика, Хмельницька область;
    Рубежненская паперова фабрика, Луганська область. До її центрів належать ще й Великий Вичков, Перечин, Свалява, Коростень тощо.
    Целюлозно-паперова промисловість виробляє більше 150 видів продукції, але задовольняє потреби держави і населення в папері в середньому лише на 50%. В Україні не виробляють зовсім або виробляють в недостатній кількості окремі види паперу, попит на що всюди в світі має тенденцію до підвищення: газетний, офсетний, пергамент та ін
    Виробляються також будівельні матеріали, деревостружкові плити, фанера з лісової сировини та відходів. Целюлозно-паперова промисловість (ЦПП) об'єднує виробництво целюлози, паперу, картону, деревної маси, а також виробів з паперу та картону. За розподілом своєї продукції вона більш за все пов'язана з хімічною промисловістю, яку постачає приблизно
    15% своєї продукції. Зважаючи на те, що в асортименті паперової та картонної продукції є багато технічних сортів паперу, приблизно 12% обсягів
    ЦПП споживається машинобудівними підприємствами. Значна частина целюлозно-паперової продукції (16%) знаходиться під внутрішньогалузеве обороті
    ЛПК. Найбільший питома вага в структурі матеріальних витрат на випуск целюлозно-паперової продукції (26,7%) займає лісозаготівля.

    лісохімічна промисловість

    Місце лісохімічної промисловості в загальній сумі витрат ЛПК незначне. Вона найтісніше пов'язана з хімічною промисловістю, яка споживає приблизно 50% її продукції. У виробничих зв'язках лісохімічної промисловості, які впливають на формування її витрат, найбільшою є частина лісозаготівлі - приблизно 65% деревної сировини певного типу. Вона виробляє штучне волокно, целофан, ефіри, лаки, лінолеум і ін Об'єднує підприємства, які виробляють деревне вугілля, оцтової кислоти, каніфоль, скипидар, ефірні олії, формалін, карбамід, метиловий спирт, кормові дріжджі, етілацітат, хімреагенти для буріння свердловин і т.п. При цьому використовується дешеву сировину - відходи лісопиляння і деревообробки, тирса і стружка. У комплексі поєднуються всі стадії заготівлі та переробки, використовується єдина енергетична і транспортна база. Лісохімічна промисловість представлена такими лісохімічні спеціалізованими підприємствами, як Перечинський,
    Свалявський і Велікобичковскій лісокомбінати в Закарпатській області та
    Вигодський лісохімічний завод на Івано-Франківщині.

    Виходячи з того, що кожен виробничий комплекс, і ЛПК також, характеризується використанням певних ресурсів, його не можна розглядати в процесі виробництва ізольовано. Це відкрита соціально - економічна система, ефективність якої залежить від оптимального використання її виробничих зв'язків.

    Аналізуючи категорії спеціалізації, кооперування і комбінування виробництва, можна виділити наступні види зв'язків:

    До зв'язків першого порядку належать зв'язку «сировина - продукт»
    (S1), які встановлюються між двома областями або виробництвами, продукція одного з яких є сировиною або напівфабрикатом для іншого.
    У процесі технологічної переробки сировини виникають зв'язку другу порядку (S2) - послідовного перетворення лісових ресурсів, яке проходить три стадії: заготовку, первинну і вторинну переробку сировини.
    Кінцевою продукцією тут може бути продукт будь-якій стадії обробки. Така форма виробництва продукції супроводжується значними відходами, тому важливого значення набувають зв'язку третього порядку (S3), обумовлені використанням відходів як ефективного сировини для виробництва деревостружкових і деревоволокнистих плит або технологічної тріски.

    Близькими за змістом до зв'язків S3 є зв'язку четвертого порядку, які встановлюються між двома видами виробництв, продукція одного з яких є енергетичною базою для другого (S4). Незважаючи на те, що через нераціональне використання сировини ці зв'язки сьогодні послаблюються, вони й зараз займають значне місце.

    Суть зв'язків другого порядку випливає із самої природи відносин між областями, взаємозалежними завдяки комплексному використанню деревини і можливості використання для виробництва різних видів продукції один і той же вид сировини. Наприклад, у виробництві целюлози як сировину можуть застосовуватися пиловник, фанерний кряж та ін Але з іншого боку, з балансів неможливо виготовити пиломатеріали. Це пояснюється тим, що параметри, які є оптимальними для пиловочника, можуть бути зовсім несуттєвими для балансу (наприклад, кругломерность). Тому очевидно, що оптимальна структура використання лісових ресурсів областями
    ЛПК залежить ось технологічних вимог до сировини з боку кожної області.

    Суперечливими бувають і зв'язку третього порядку, наприклад, забезпечення лісохімічної промисловості інсектицидами. Такі зв'язку опосередковані і істотним чином не впливають на функціонування ЛПК.

    Таким чином, проблема оптимальної структури виробничих зв'язків вимагає серйозного науково обгрунтованого дослідження з метою виготовлення ефективних управлінських рішень. При цьому слід враховувати сукупність соціально-економічних і науково-технічних аспектів розвитку регіональної економіки.

    Науково-технічну підтримку галузі забезпечують 6 науково - дослідних і проектно-конструкторських інститутів та організацій. У Зокрема, головним в галузі досліджень техніки і технології переробки, захисту та облаштування деревини є Український науково - дослідний інститут механічної обробки деревини.

    Український державний інститут з проектування меблів та столярних виробів ( «Укргіпромебель») впроваджує технічні новинки в меблеве виробництво.

    Український проектно-конструкторський технологічний інститут (ВАТ
    «УкрПКТІлеспром», який є головним розробником технічної документації на обладнання, спільно з Львівським проектно - конструкторським технологічним інститутом (ЗАТ «Лесдеревпром») виконує замовлення з проектування машин і механізмів.

    Створений на підприємствах галузі промисловий потенціал сьогодні повністю забезпечує потреби внутрішнього ринку в лісопильної продукції, плитних матеріалах, меблів та інших видах продукції з деревини. Однак більшість товарів через високу їх собівартості внаслідок високих цін на енергоносії, сировину і матеріали виявилися неконкурентоспроможними на внутрішньому і зовнішньому ринках.

    Основними експортерами продукції галузі з країн ближнього зарубіжжя є Росія, Білорусь, Киргизстан, Латвія, Молдова та інші держави. З країн далекого зарубіжжя - Німеччина, Бельгія, Польща,
    Великобританія, Італія, Швейцарія, Чехія, Угорщина, Іспанія, США та інші. .
    Експорт продукції і товарів з деревини в країни далекого зарубіжжя розширює можливості залучення у вітчизняну економіку зарубіжних виробничих і наукових досягнень вищого рівня.

    Висновок

    Отже, розглянувши питання, пов'язані з Лісовим комплексом України, охарактеризувавши стан лісової промисловості України на даний момент і проаналізувавши ті фактори, які, можуть вплинути на подальший розвиток галузі, можна зробити висновок про те, що рівень розвитку лісової промисловості залежить зараз і буде залежати в майбутньому від багатьох факторів і, перш за все, від юридичного оформлення прав власності, юридичної законодавчої бази з даного питання; від фінансових можливостей держави і приватних користувачів, а також від соціально-психологічного стану суспільства, чиє прагнення повинно бути спрямоване на творення.

    Тим часом, на порозі третього тисячоліття перед лісопромисловості постає проблема, яка потребує врегулювання питань лісокористування з урахуванням вимог екологічних організацій. Світовим співтовариством на перше місце ставиться принцип сталого розвитку всіх типів лісів, збереження їх біологічного різноманіття. У зв'язку з цим урядом України в Найближчим часом намічається введення, поряд із сертифікацією лісопродукції, сертифікації місць рубок з урахуванням наполегливих вимог природоохоронних організацій: збереження лісів європейської частини держав СНД, які є
    "Легенями" Європи. Виходячи з такої постановки питання, необхідні і неминучі витрати в недалекому майбутньому на відтворення лісів можуть значно знизити прибутковість даної сфери виробництва.

    Ресурси деревини в Україні скорочуються; для збереження цього рівня виробництва треба щороку закуповувати деревину та її продукти за кордоном. Залучення до господарського обігу додаткових деревних ресурсів можливе завдяки повнішому використанню усієї біомаси дерева, вторинних та інших матеріалів та вивільненню цільної деревини за рахунок застосування замінників.

    Важливим резервом одержання деревини є ідея доцільного розведення лісів. Через дефіцит деревини проблематичною стала орієнтація на вилучення з експлуатації захисних лісів. У практиці не виключаються варіанти насадження й посіву лісу на невикористовуваних (еродованих) або низькопродуктивних землях. З їхнього загального обсягу для цього можна використовувати близько 4 млн. га. Переорієнтація на запровадження захисних смуг і насаджень за промислово-експлуатаційним типом дозволила б щороку одержувати до 2,5 млн. кубометрів деревини.

    Важливим резервом є лісосічні відходи, які майже не використовуються (пеньки, кора, гілки). Ці втрати становлять 1/3 біомаси вирубаного складу дерев, тоді як можна з її виготовляти паливні брикети, добрива, хімічні препарати. На місцях рубок залишається багато деревини і хвої, які можуть використовуватися для приготування хвойної борошна. Ці відходи є перспективними для одержання ефірних олій.

    Можна замінити деревину в тарному, целюлозно-паперовому виробництві, у будівництві, паливному балансі вторинними матеріалами (макулатура, костриця, лушпиння, лоза). Перспективним є також використання місцевого не деревної сировини: соломи, лушпиння, очерету, відходів цукрової промисловості.

    Україна має великі перспектив використання дуже цінної сировини для паперової галузі - каолінів. Каоліни використовують для наповнення паперу і його поліпшення з метою забезпечення відповідної білизни і естетичність. У
    Україні відкрито 28 родовищ каолінів, розміщених у Вінницькій,
    Дніпропетровській, Запорізькій і Донецькій областях.

    Одним з найбільш привабливих для вкладення інвестицій є підприємство з виробництва плит середньої щільності (МДФ) в місті Макіївка
    Донецької області. Це перше підприємство такого профілю не тільки в
    Україні, а й в країнах СНД. Вивчення ринків підтверджує значний попит на його продукцію в Україні, країнах СНД і далекого зарубіжжя.

    Залучення інвестицій дало би можливість за короткий проміжок часу докорінно реструктуризувати деформовану економіку галузі, упровадити на більш високому рівні досягнення науки і техніки інших країн, реалізувати українські товари з деревини як на внутрішньому, так і зовнішньому ринках, зав'язати взаємовигідні стратегічні відносини між українськими та іноземними підприємствами.

    Література

    1. Благун І.С. Стан та перспективи розвитку лісопромислового комплексу

    Карпатського регіону// Економіка і управління. 1990. Вип. 4. С. 33-40.
    2. Бобко А. лісокористування: соціальна необхідність та екологічна доцільність/«Економіка України» - 2001 № 3, с.75-81
    3. Заставний Ф.В. - Географія України: в 2-х книгах - Львів: Світ, 1994 -

    472 с.
    4. Розміщення продуктивних сил/під ред. Е. П. Качан - К: Вища школа, 1999,

    375 с.
    5. Медведєв Ю., Дяченко Я. Проблеми розвитку лісопромислового комплексу: пріоритети, структура, ефективність/«Економіка України», № 1, 1999, с.13
    6. Лісопромисловий комплекс України - «Фондовий ринок», № 16, 1999 с.23
    7. Народне господарство України у 1998 р.: Стат. щорічник. К.: Техніка,

    1999.
    8. Україна у цифрах: короткий статистичний довідник/Державний комітет статистики України - К: «Наукова думка»; 1999
    9. Український інвестиційний журнал «Welcome» - короткий довідник - К:,

    2001

    ---------------------- -

    ДЕРЕВИНА

    Стружка

    тирсу, КОРА

    гілки. ХВОЯ

    Целюлозно-паперове виробництво

    Лісохімія

    лісопиляння

    Лісозаготівля

    ВИРОБНИЦТВО ОБЛАДНАННЯ < p> ДЕРЕВООБРОБКА

    ПР?? ІЗВОДСТВА:

    Видобувні

    Основний

    Допоміжні

    що виникли на базі основного виробництва і відходів


         
     
         
    Реферат Банк
     
    Рефераты
     
    Бесплатные рефераты
     

     

     

     

     

     

     

     
     
     
      Все права защищены. Reff.net.ua - українські реферати !