ПЕРЕЛІК ДИСЦИПЛІН:
  • Адміністративне право
  • Арбітражний процес
  • Архітектура
  • Астрологія
  • Астрономія
  • Банківська справа
  • Безпека життєдіяльності
  • Біографії
  • Біологія
  • Біологія і хімія
  • Ботаніка та сільське гос-во
  • Бухгалтерський облік і аудит
  • Валютні відносини
  • Ветеринарія
  • Військова кафедра
  • Географія
  • Геодезія
  • Геологія
  • Етика
  • Держава і право
  • Цивільне право і процес
  • Діловодство
  • Гроші та кредит
  • Природничі науки
  • Журналістика
  • Екологія
  • Видавнича справа та поліграфія
  • Інвестиції
  • Іноземна мова
  • Інформатика
  • Інформатика, програмування
  • Історичні особистості
  • Історія
  • Історія техніки
  • Кибернетика
  • Комунікації і зв'язок
  • Комп'ютерні науки
  • Косметологія
  • Короткий зміст творів
  • Криміналістика
  • Кримінологія
  • Криптология
  • Кулінарія
  • Культура і мистецтво
  • Культурологія
  • Російська література
  • Література і російська мова
  • Логіка
  • Логістика
  • Маркетинг
  • Математика
  • Медицина, здоров'я
  • Медичні науки
  • Міжнародне публічне право
  • Міжнародне приватне право
  • Міжнародні відносини
  • Менеджмент
  • Металургія
  • Москвоведение
  • Мовознавство
  • Музика
  • Муніципальне право
  • Податки, оподаткування
  •  
    Бесплатные рефераты
     

     

     

     

     

     

         
     
    Машинобудування світу
         

     

    Географія

    РЕФЕРАТ

    з економічної географії

    Тема: Машинобудування світу


    Оцінка: 5

    Зміст

    1. Визначення галузі, її значення 3-4

    2. Сировинні ресурси галузі 4

    3. Розміщення галузі

    4
    4. Світове машинобудування в кінці 80-х років 4-10
    5. Структура галузі

    10
    6. Світове машинобудування в кінці 90-х років 10
    7. Автомобілебудування світу

    10-11
    8. Залізничне машинобудування світу 11
    9. Суднобудування світу

    11
    10. Авіаційна промисловість 11
    11. Електротехнічна промисловість 11
    12. Верстатобудування світу

    12
    13. Сільськогосподарське машинобудування світу 12
    14. Групування країн за рівнем розвитку машинобудування
    15. Розподіл продукції машинобудування 12-13
    16. Використана література

    14

    1. Визначення галузі, її значення

    Машинобудування - найбільш велика комплексна галузь, яка визначає рівень науково-технічного прогресу у всьому народному господарстві, оскільки забезпечує всі галузі машинами, обладнанням, приладами, а населення -- предметами споживання. Включає також металообробку, ремонт машин і обладнання. Для неї особливо характерно поглиблення спеціалізації виробництва і розширення її масштабів.

    До перелічених підрозділам машинобудування слід додати і «малу» металургію - виробництво сталі і прокату, як в ливарних цехах машинобудівних підприємств, так і на окремих спеціалізованих підприємствах з виробництва литва, поковок, штамповок, і зварних конструкцій для машинобудування.

    У зазначеній структурі галузі найбільш складним є машинобудування, включає такі найважливіші підгалузі, як машинобудування для міжгалузевих виробництв (електронна та радіопромисловості, приладобудування, верстатобудівна та інструментальна, підшипникова промисловість тощо); виробництво обладнання для галузей народного господарства (будівельно - дорожнє машинобудування, транспортне, тракторне і сільськогосподарське машинобудування та ін); для галузей промисловості (енергетичне машинобудування, металургійне, гірничошахтне і гірничорудне машинобудування, хімічне машинобудування, виробництво технологічного обладнання для текстильної промисловості та ін); для невиробничої сфери (комунальне машинобудування, виробництво побутових приладів і машин, військова техніка та ін.)

    Крім галузевої класифікації, машинобудування можна розчленувати за стадіях технологічного процесу на заготівлю, механічну обробку і складання.

    За металоємності, а також по трудо-і енергоємності прийнято виділяти важке, загальне і середнє машинобудування. Важке машинобудування відрізняється великим споживанням металу, відносно малою трудомісткістю і енергоємністю. Воно включає виробництво металомістких і великогабаритних виробів. Для загального машинобудування характерні середні норми споживання металу, енергії, невисока трудомісткість. В основному це виробництво обладнання для окремих галузей промисловості. Загальне та середнє машинобудування досить схожі і чітко виражених закономірностей у географії не мають.

    У машинобудуванні є хронологічна класифікація. Виділяються новітні галузі, що виникли у другій половині XX століття. Перш за все, це галузі вищих поверхів машинобудування: електроніка, радіотехніка, роботехніки, ракетно-космічна промисловість та ін Нові галузі, які виникли в другій половині XIX і першій половині XX ст.: авіа-і автотранспортна техніка, паровозо-та тепловозобудування, виробництво обладнання для численних галузей народного господарства і промисловості та ін До старих галузей, що виникли ще в XVIII і першій половині XIX ст. відноситься виробництво металевих виробів для первинних галузей економіки - сільського та лісового господарства, добувної промисловості.

    Велике значення набувають у наш час нові форми співпраці між країнами.

    Значення машинобудівного комплексу важко переоцінити. Найважливіша його завдання - реалізація досягнень науково-технічного прогресу, забезпечення комплексної механізації та автоматизації виробництва, постачання народногосподарських галузей новою технікою, задоволення населення сучасними споживчими товарами.

    2. Сировинні ресурси галузі

    Основним конструкційних матеріалом у машинобудування є чорний метал і, отже, головний сировинної постачальник - чорна металургія. У той же час, в сучасному машинобудуванні чорні метали все більшою ступеня замінюються кольоровими, перш за все - легкими (алюміній), а також -- композитами і пластмасою.

    Однак у машинобудування, яке є найбільш складною галуззю, визначає рівень розвитку НТП, все не так однозначно, як в інших галузях промисловості. Тут основну роль грають трудомісткі, наукомісткі, нематеріалоемкіе виробництва (за винятком ряду підгалузей важкого машинобудування, виробництва металевих виробів і конструкцій, заготовок та ін.) Тому, перш за все, слід говорити про основний ресурс -- досить велику кількість висококваліфікованої робочої сили. Велике значення мають і споживачі, якими є не тільки населення, а й інші підприємства і навіть галузі.

    Безпосередньо до машинобудування відносяться наступні проблеми: зменшення споживання металу за рахунок підвищення його якості та зниження ваги виробів, скорочення відходів і втрат металу при його обробці - за рахунок виробництва більшої частки прокату.

    3. Розміщення галузі

    Розміщення машинобудування в цілому визначається соціально-економічними факторами і насамперед - наявністю досить великої кількості кваліфікованих трудових ресурсів, а також - споживачів готової продукції. Характерною рисою машинобудування, що впливає на розміщення, є високий розвиток спеціалізації і кооперування. Спеціалізація полегшує організацію масового виробництва, сприяє більш раціонального використання устаткування, підвищення продуктивності праці. Однією з найбільш характерних, в плані широкого розвитку спеціалізації та кооперування підприємств, у машинобудуванні є автопромисловість.

    4. Світове машинобудування в кінці 80-х років

    В епоху НТР машинобудування виникло і стало швидко розвиватися в десятках нових країн, тому жодна інша галузь промисловості не може зрівнятися з ним за поширеністю у світі. І тим не менше відмінності між окремими країнами залишаються ще дуже великими, про що свідчать дані таблиці 1, що показують «хто є хто» в світовому
    (закордонному) машинобудування.

    З першої колонки таблиці випливає, що лідирують у світовому машинобудуванні три країни - США, Японія і ФРН. Вони ж мають найбільш повну номенклатуру машинобудівного виробництва, що включає всі або майже всі його підгалузі. (З країн СНД до лідируючої групи входить Росія). Крім цих країн до складу «першої десятки» входять також Франція, Великобританія,
    Італія та Іспанія, що володіють досить широкою номенклатурою машинобудування,
    Китай, Канада та безперечний лідер світу, що розвивається в цій галузі -
    Бразилія.

    Таблиця 1

    Виробництво машинобудівної продукції в світі в кінці 80-х років
    | Країна | Вартість | Частка | Частка |
    | | Продукції, у | машинобудування | машинобудування |
    | | Млрд. дол. | у вартості | у вартості |
    | | | Обробної | експорту |
    | | | Промисловості, | країни, в% |
    | | | У% | |

    США 289,1 36

    48
    Японія 146,2 37

    64
    ФРН 76,6
    38 48
    Франція 40,9 33

    35
    Великобританія 32,5 32

    36
    Італія 30,1
    32 34
    Китай 24,7
    26 16
    Канада 14,7
    25 42
    Бразилія 13,9
    24 15
    Іспанія 9,9
    22 31
    Індія 9,3
    26 10
    Швейцарія 8,7 38

    35
    Швеція 7,3
    35 44
    Австралія 7,1
    23 6
    Нідерланди 6,5 28

    19
    Мексика 6,1
    14 18
    Республіка Корея 5,6 23

    33
    Австрія 4,4
    24 32
    Бельгія 4,3
    23 26
    Фінляндія 2,9 24

    28
    Аргентина 2,8
    16 16
    Данія 2,3
    24 25
    Сінгапур 2,1
    49 38
    Норвегія 2,0
    26 18
    Ізраїль 1,9
    30 20
    Туреччина 1,8
    15 5
    ПАР 1,8
    16 3
    Сянган 1,3
    21 21
    Нігерія 1,2
    10 3
    Нова Зеландія 1,0 17

    6

    Примітка: Без країн СНД і Східної Європи

    У складі «другої десятки» переважають менш великі країни Західної
    Європи з характерною для них набагато більш вузькою спеціалізацією. У неї входить також Австралія, а з країн, що розвиваються - Індія, Мексика і
    Республіка Корея, далі інших просунулися по шляху індустріалізації. (
    З країн Східної Європи на цьому рівні знаходяться Польща та Чехословаччина).
    Нарешті в «третій десятці» економічно розвинені країни і що розвиваються країни представлені порівну.

    Дані другої колонки таблиці суттєво доповнюють абсолютні показники її перший колонки. Хоча на їх основі можлива своя угрупування країн, обмежимося лише констатацією того, що в більшості країн, що розвиваються країн частка машинобудування у вартості всієї продукції обробної промисловості не перевищує поки 20%. Дані третього колонки побічно відображають ступінь втягнутими машинобудування в міжнародне географічне розподіл праці. Найбільш висока вона в Японії, США, ФРН, Швеції, Канаді, а незначна в Австралії, Новій Зеландії, Туреччини, ПАР, Нігерії.

    Якщо інтерпретувати дані таблиці 1 в територіальному плані, спробувавши покласти їх на карту, можна сформувати уявлення про три головних машинобудівних регіонах світу.

    Провідне місце серед них за масштабами виробництва (30% світового) займає регіон Північної Америки, що включає США, Канаду, Мексику. Він особливо виділяється по великих ЕОМ, літакам, ракетно-космічної техніки, причому у США майже половина всієї машинобудівної продукції іде на експорт.

    Регіон зарубіжної Європи з розмірами виробництва приблизно дорівнює регіону
    Північній Америці і фактично ділить з ним перше-друге місця. В якості безперечного лідера тут виступає ФРН, потім йде Франція,
    Великобританія, Італія, Іспанія, що спеціалізуються насамперед на масових видах машинобудування, включаючи верстатобудування, автомобілебудування і т. п. Частка машинобудівної продукції в експорті найбільш велика в ФРН.
    Але з експорту машин та обладнання з розрахунку на душу населення першу місце не тільки в регіоні, а й у світі посідає Швейцарія.

    На третій регіон, що включає країни Східної і Південно-Східної Азії припадає понад 1/5 світового машинобудування. Лідирує в ньому Японія, яка за темпами зростання цієї галузі випередила та США і зарубіжну Європу.
    Ще в середині 50-х років за вартістю машинобудівної продукції Японія знаходилася на рівні Італії, але до середини 60-х років досягла рівня ФРН і
    Великобританії, а в середині 70-х років набагато його перевершила. Як випливає з таблиці, в наші дні за загальним розмірами машинобудування в експорті Японія -- найвища в світі. Крім Японії, до складу регіону правомірно включити і такі «країни нової індустріалізації» як Республіка Корея, Сінгапур, а також Китай.

    На додаток до таблиці не можна не сказати про те, що четвертий машинобудівний регіон світу утворюють країни СНД, що відрізняються великим об'ємом виробництва і обладнання, але відстають з розвитку наукомістких галузей. Крім зазначених чотирьох головних регіонів на машинобудівної карті світу чільне місце займають Бразилія, Індія, Австралія.

    Такий у загальних рисах регіональний підхід до теми. Але поглиблення заслуговує і характеристика деяких окремих галузей машинобудування.

    Це відноситься до верстатобудування, як провідної галузі загальної машинобудування. Дані таблиці 2 дозволяють підрахувати, що на п'ять провідних країн виробників (Японія, ФРН, СРСР, США, Італія) за вартістю припадало 2/3 випуску верстатів у світі. Додамо, що вони ж забезпечували майже 60% їх експорту і 45% імпорту. Перше місце за розмірами експорту займала ФРН, другий - Японія.
    Це відноситься до автомобілебудування і суднобудування, як провідним галузям транспортного машинобудування. Однак шляхи їх розвитку останнім часом стали розрізнятися досить сильно.

    Автомобілебудування за останні десятиліття перетворився в одну з найбільших галузей машинобудування, та й усієї промисловості. Якщо перед другою світовою війною всі країни робили приблизно 4 млн. автомобілів в рік, а в 1950 році 10 млн., то в 70-х роках їх випуск перевищив 30 млн., в
    80-х роках 40 млн., а на початку 90-х років 45 млн. З цієї кількості трохи більше 70% припадає на легкові автомобілі, а решта - на вантажні та автобуси. У «першу десятку» країн з випуску легкових автомобілів в 1993 році входили: Японія (9,7 млн.), США (5,7), ФРН (4,4),
    Франція (2,6), Іспанія (1,8), Італія (1,5), Великобританія (1,2), Республіка
    Корея (1,2), Росія (0,9), Канада (0,9). Додамо, що під «другу десятку» входили Бразилія, Мексика, Бельгія, Австралія, Туреччина, Аргентина, Польща,
    Чехія, ПАР, Україна. За розрахунками виробництво легкових автомобілів в світі в
    2000 досягне 40 млн.

    Резюмуючи, можна стверджувати, що до початку 90-х років у світі склалося три головних регіону автомобільної промисловості: Західна Європа (33%) і
    Японія (30%). Істотна відмінність між ними полягає в тому, що в США автомобільна працює майже виключно на внутрішній ринок, тоді як у
    Західній Європі і особливо в Японії - на зовнішній.

    Таблиця 2

    Світова верстатобудування в кінці 80-х років
    | Весь світ, країни | Виробництво, в млрд. | Частка експорту до |
    | | Дол. | всієї продукції, у% |

    Весь світ 43,0

    ...
    Японія 9,8

    38
    ФРН 7,9

    63
    СРСР 5,0

    8
    США 3,3

    29
    Італія 3,0

    50
    Швейцарія 1,8

    88
    Великобританія 1,6

    39
    Франція 1,0

    44
    Тайвань 1,0

    66
    Китай 0,8

    ...
    Іспанія 0,8

    41
    Республіка Корея 0,8

    ...
    Румунія 0,7

    ...
    Югославія 0,8

    ...
    Чехословаччина 0,5

    ...
    Бразилія 0,5

    ...
    Швеція 0,4

    ...
    Канада 0,4

    ...
    Польща 0,3

    ...

    У суднобудівної промисловості світу бум припав на 60-і і першу половину 70-х років. Свого піку вона досягла у 1975 році, коли на воду були спущені суду сумарною водотоннажністю в 35 млн. бр.-рег. т. (Для порівняння: в 1950 р. - 3,5 млн., у 1960 р. - 8 млн.). Але потім ця галузь вступила в смугу тривалого спаду і навіть кризи, викликаної насамперед світовим енергетичною кризою і різким скороченням морських перевезень нафти. У в
    1980 спуск на воду морських суден склав 13 млн. бр.-рег. т., тобто усього за п'ять років він скоротився майже в три рази! До кінця 80-х років він зменшився до 11 млн. бр.-рег. т. Виробничі потужності світового суднобудування в наші дні використовуються лише на 40%.

    Одночасно відбулися кардинальні зрушення і в географії світового суднобудування. До другої світової війни головним ареалом розвитку цієї галузі була Західна Європа, в якій особливо виділялася Великобританія, тримала світову першість у цій галузі з початку XIX століття. Перед другим світовою війною вона одна спускала на воду половину всього світового тоннажу морських суден. Великим суднобудуванням виділялися і інші країни Західної
    Європи. У всякому разі у 1950 році в «першу десятку» суднобудівних країн входили (без СРСР): Великобританія, США, Японія, Швеція, Нідерланди,
    ФРН, Данія, Італія, Норвегія, Канада. Досить порівняти цей перелік з даними таблиці 3, щоб побачити, що з старого складу нині в «перша десятці »залишилися тільки Японія (з 1956 року вона на першому місці), ФРН і
    Данія. Великобританія опинилася у «другій десятці», а Італія, Норвегія та
    Швеція виявилися відтиснутими на 19, 20 і 21 місця.

    Таблиця 3

    Суднобудування світу наприкінці 80-х років

    | Весь світ, країни «перша | Спуск на воду, в тис. бр.-рег. |
    | десятки »| т. |


    Весь світ

    10900
    Японія

    4050
    Республіка Корея

    3200
    ФРН

    520
    Бразилія

    450
    Тайвань

    450
    Данія

    380
    Польща

    275
    Китай

    255
    Югославія

    250
    Фінляндія

    170

    Головне нововведення - початок «переселення» світової суднобудівної промисловості з економічно розвинених країн у що розвиваються. Про це наочно свідчить приклад Республіки Корея, яка ще в Наприкінці 80-х зайняла в світовому суднобудуванні «другий рядок». Японія і Корея стали не тільки найбільшими виробниками, але й експортерами морських суден; перший з них забезпечує 40%, а другі 33% світового експорту.

    Явна тенденція до збільшення частки країн, що розвиваються, і особливо
    НІС Східної та Південно-Східної Азії простежується й у випуску масової продукції побутового призначення (див. таблиці 4, 5, 6).

    Ще в 1980 році перші п'ять місць у переліку країн-виробників радіоприймачів займали Японія, США, СРСР, ФРН і Франція. Тепер же все місця в «першій п'ятірці» належать країнам Східної і Південно-Східної
    Азії, що випускають переважно дешеві транзисторні радіоприймачі.
    Особливо сильний «ривок» за 80-і роки скоїв Гонконг, де радіотехнічну продукцію випускають сотні фірм.

    Багато в чому аналогічна ситуація склалася і в світовому виробництві годин.
    До початку 70-х років визнаним лідером в цій області була Швейцарія, випускала приблизно 100 млн. наручних годин на рік. Але після винаходу кварцових годин, годинна промисловість цієї країни вступила в смугу кризи, а на перше місце висувалася Японія. Потім Японію обігнав
    Гонконг, що виробляє найпростіші і дешеві електронний годинник, і тепер в
    «Першій десятці» вже п'ять азіатських країн. Треба, однак, мати на увазі, що багато тутешні підприємства являють собою філії японських і швейцарських фірм, які зберегли за собою виробництво більш складних і дорогих годин. У «першій десятці» країн-виробників фотоапаратів азіатські країни також займають тепер п'ять місць.

    Таблиця 4

    Світове виробництво радіоприймачів в кінці 80-х років
    | Весь світ, країни «перша | Випуск радіоприймачів, у млн. |
    | десятки »| шт. |

    Весь світ

    165
    Гонконг

    30
    Китай

    21
    Малайзія

    21
    Сінгапур

    20
    Японія

    17,5
    Республіка Корея

    10
    США

    9,7
    СРСР

    9
    Бразилія

    7,5
    ФРН

    6

    Таблиця 5

    Світове виробництво годин в кінці 80-х років
    | Весь світ, країни «перша | Випуск годин, у млн. шт. |
    | десятки »| |

    Весь світ

    750
    Гонконг

    300
    Японія

    270
    Китай

    70
    СРСР

    40
    Швейцарія

    28
    США

    24
    Республіка Корея

    12
    ФРН

    6
    Індія

    4
    Австрія

    4

    Таблиця 6

    Світове виробництво фотоапаратів в кінці 80-х років
    | Весь світ, країни «перша | Випуск фотоапаратів, у млн. шт. |
    | десятки »| |


    Весь світ

    50
    Японія

    16
    США

    9
    Гонконг

    6
    Китай

    3
    СРСР

    2,7
    Великобританія

    2,3
    ФРН

    2
    Республіка Корея

    1
    Бразилія

    0,6
    Сінгапур

    0,5

    5. Структура галузі

    Вищі поверхи машинобудування (тонке, точне, прецизійне машинобудування). Ця група новітніх галузей включає електронну та радіопромисловості, виробництво точних машин, верстатів, приладів та інструменту, робототехніку, ракетно-космічну техніку і виділяється металомісткістю найменшою і найбільшою трудо-і наукоємністю.
    Технологічний процес зводиться в основному до точної механічної обробки і збірці.

    автобудування є типовим представником середнього машинобудування, провадить складні машини й устаткування середніх габаритів для галузей народного господарства, спеціалізованого по стадіях технологічного процесу, з розвиненим кооперуванням та орієнтацією основного виробництва на райони концентрації кваліфікованих трудових ресурсів, що виділяються високою технічною культурою.

    Автомобільна промисловість включає підприємства з виробництва автомобілів усіх видів, автобусів, тролейбусів, мотоциклів, велосипедів, а також автомобільних, мотоциклетних, велосипедних та човнових двигунів і запасних частин.

    Важке машинобудування включає виробництво устаткування для металургійних підприємств, гірничошахтного, гірничорудного, великої енергетичного і підйомно-транспортного обладнання, виготовлення, ковальсько-пресових машин, а також інших металомістких і великогабаритних виробів.

    Сільськогосподарське машинобудування включає підприємства з виробництва сільськогосподарських машин для механізації всіх видів сільськогосподарського виробництва (обробка грунту, сівба культур, збирання врожаю), у тому числі в тваринництві.

    Тракторне машинобудування включає підприємства з виробництва тракторів, тракторних та комбайнових двигунів, спеціалізовані підприємства з виробництва агрегатів, вузлів, деталей та запасних частин до тракторів.

    6. Світове машинобудування в кінці 90-х років

    Машинобудування займає 1-е місце серед галузей світової промисловості як за кількістю зайнятих, так і за вартістю продукції.

    Понад 90% всієї машинобудівної продукції виробляють розвинені країни.

    У світі склалося шість машинобудівних регіонів: США, Європа, СНД,
    Японія, Китай і нові індустріальні країни Азії.

    У країнах «Великої вісімки» і в Китаї розвинуті всі види машинобудування.
    Невеликі країни Західної Європи спеціалізуються на точному машинобудуванні, нові індустріальні країни - на трудомістких галузях машинобудування, а по багатьох країнах, що розвиваються Африки, Південно-Західній Азії і Центральної Африки машинобудування практично відсутня.

    7. Автомобілебудування світу

    90% усіх випущених у світі автомобілів - легкові.

    Щорічно у світі випускається понад 40 млн. легкових автомобілів.
    Найбільшими виробниками легкових автомобілів у світі є:
    1) Японія (8,5 млн. шт.);
    2) США (6,8 млн. шт.)
    3) Німеччина (4,4 млн . шт.)

    У десятку найбільших виробників автомобілів входять також Франція,
    Іспанія, Південна Корея, Канада, Бразилія, Італія та Великобританія.

    Найбільшими у світі центрами автомобілебудування є Токіо, Нагоя,
    Кобе, Йокогама (Японія), Детройт (США), Вольфсбург, Штуггарт, Мюнхен, Кельн
    (Німеччина), Париж (Франція), Турин (Італія), Лондон (Великобританія), Сеул
    (Південна Корея), Торонто (Канада), Сан-Паулу (Бразилія).

    8. Залізничне машинобудування світу.

    Залізничне машинобудування розвинене в США, Японії, Франції, Німеччини,
    Чехії, Польщі, Росії, на Україні, в Китаї та Індії.

    9. Суднобудування світу

    Країнами - лідерами з виробництва судів є:
    1) Японія (40% світового тоннажу суден)
    2) Південна Корея (33% світового тоннажу суден)
    3) Німеччина

    Суднобудування розвинене також в Бразилії, на Тайвані, в Данії, Польщі,
    Китаї, США, Фінляндії, Росії і на Україні.

    Найбільшими центрами суднобудування в світі є Токіо, Йокогама,
    Нагасакі, Пусан, Гамбург, Гданськ, Марсель, Тулон, Генуя, Шанхай, Балтімор,
    Нью-Порт-Ньюс, Новий Орлеан, Сан-Франциско, Санкт-Петербург, Миколаїв.

    10. Авіаційна промисловість

    Авіаційна промисловість, орієнтуючись на наукову базу і висококваліфіковані кадри, отримала розвиток лише в економічно розвинених країнах. Найбільшими виробниками авіаційної техніки є
    США (Х'юстон, Сіетл, Атланта, Нью-Йорк), Росія, Франція (Париж і Тулуза),
    Німеччина (Штуггарт і Мюнхен), Великобританія (Лондон) та Італія (Турін).

    11. Електротехнічна промисловість

    Електротехнічна промисловість та електроніка в розвинених країнах спирається на розвинену наукову базу, висококваліфіковані трудові ресурси і споживача, а в нових індустріальних країнах - на дешеві трудові ресурси. Ця галузь характеризується багатогалузевою структурою, проте, серед лідерів можна зустріти досить обмежену групи країн, що відносяться до розряду розвинених або нових індустріальних країн, а також Китай.

    З виробництва телевізорів (130 млн. шт.) світовими лідерами є:
    1) Китай (25 млн. шт.)
    2) Південна Корея (16 млн . шт.)
    3) Японія (15 млн. шт.)

    З виробництва радіоприймачів (близько 170 млн. шт.) виділяються:
    1) Китай (понад 50 млн. шт. )
    2) Малайзія (більше 20 млн. шт.)
    3) Сінгапур (20 млн. шт.)

    За виробництвом годин (близько 800 млн. шт.) лідируючі позиції займають:
    1) Китай (майже 400 млн. шт.)
    2) Японія (близько 300 млн. шт.)
    3) Швейцарія (25 млн. шт.)

    За виробництвом пральних машин виділяється Китай, магнітофонів -
    Японія, комп'ютерів - США і Японія, промислових роботів - США, Німеччина і
    Японія.

    12. Верстатобудування світу

    Світове виробництво металорізальних верстатів склало в кінці 1990-х років більше 1,2 млн. штук. Колись будучи світового верстатобудування, Росія практично позбулася цієї галузі. В даний час з виробництва верстатобудівної продукції виділяються:
    1) Японія (200 тис. шт.)
    2) Китай (150 тис. шт.)
    А далі щільною групою йдуть Німеччина, США, Італія, Швейцарія, виробляють приблизно по 100 тис. верстатів.

    13. Сільськогосподарське машинобудування світу.

    Сільськогосподарське машинобудування має споживчий фактор розміщення і тому зосереджено у головних сільськогосподарських регіонах світу. Розвинені країни, котрі досягли найвищого рівня механізації сільського господарства, скорочують виробництво сільськогосподарської техніки, приділяючи увагу на підвищення її якості та технологічних можливостей, поступово поступаються своє лідерство країнам, що розвиваються за абсолютними показниками виробництва. В даний час з виробництва тракторів виділяються:
    1) Японія (150 тис. шт.)
    2) Індія (100 тис. шт.)
    3) США (близько 100 тис. шт.)

    Лідируюче становище Японії пояснюється її спеціалізацією на виробництві міні-тракторів, а в інших країнах світу, як правило, виробляють середні та потужні трактори.

    Таблиця 7

    14. Групування країн за рівнем розвитку машинобудування
    | Країни з | Країни з | Країни з | Країни, де |
    | високорозвиненим | середньорозвинених | слаборозвиненим | машинобудування |
    | машинобудування | машинобудуванням | машинобудуванням | відсутній |
    | м | | | |

    США Бразилія
    Монголія Саудівська Аравія
    Канада Китай
    Іран Лівія
    Німеччина Австралія Перу

    Мадагаскар
    Росія Індія
    Куба Сомалі
    Франція Аргентина Албанія

    Ісландія
    Швеція Мексика
    Індонезія Лаос
    Італія ПАР
    Алжир Ботсвана
    Японія Корея
    Єгипет Конго
    Великобританія Іспанія Чилі

    Панама
    Швейцарія Португалія Ірак

    Коста-Ріка
    Австрія Ірландія Туреччина

    Гаїті
    Голландія Данія Заїр

    Туніс
    Бельгія Норвегія
    Нігерія Судан
    Польща Фінляндія В'єтнам

    Свазіленд
    Румунія Греція
    Таїланд Непал

    15. Розподіл продукції машинобудування

    Майже ѕ продукції машинобудування перерозподіляється між розвиненими країнами. Це обумовлено тим, що розвиваються, не можуть дозволити собі великих витрат на науку. Розвинені капіталістичні й нові індустріальні країни виділяються масштабами продукції машинобудування, призначеної на експорт, а звідси їх підвищена увага до покращення якості продукції, що випускається.

    Основні вантажопотоки машинобудівної продукції розподіляється наступним чином:

    Японія (США

    США (Західна Європа

    Машинобудівний комплекс Росії, України та інших країн СНД, Китаю,
    Індії, Бразилії працює переважно на внутрішній ринок, а це часто призводить до виробництва продукції низької якості.

    16. Використана література

    1. Географія промисловості Росії. - М.; освіта, 1990 рік
    2. Нове в світі (Цифри і факти). - М.; «Дрофа», 1999 рік
    3. Готуємося до іспиту (Економічна географія 9-11 класи). - М., «ОЛМА-

    ПРЕС», 2000рік
    4. Підручник (Економічна та соціальна географія світу). - М.; освіта, 1998 рік
    5. Географія (3-х томник). - В.П. Максаковский.
    6. Географія світового господарства. - М., 1991. Стор. 114.


         
     
         
    Реферат Банк
     
    Рефераты
     
    Бесплатные рефераты
     

     

     

     

     

     

     

     
     
     
      Все права защищены. Reff.net.ua - українські реферати !