Зміст
Введення 2
Світові пропозиція і попит на продукцію лісопромислову 3
1. Міжнародна торгівля лісопромислової продукцією 3
2.Лесопільная промисловість 4
2.1. Розвиток пропозиції і попиту 4
2.2. Міжнародна торгівля пиломатеріалами 9
3. Виробництво деревних плит 12
3.1. Розвиток пропозиції і попиту 12
3.2. Міжнародна торгівля деревними плитами 15
3. Виробництво паперу та картону 17
3.1. Розвиток пропозиції і попиту 17
3.2. Міжнародна торгівля папером та картоном 19
Висновок 21
Список бібліографічних джерел 22
Введення
Світовий ринок схильний до впливу різних факторів. ФАО вважає рушійною силою - попит на лісопромислову продукцію, що залежить головним чином від доходів. Тобто попит визначається на основі економічної активності (ВНП) і реальних цін.
Іншим лімітуючим фактором поряд з обсягом попиту на деревину і продукти її переробки є екологічні вимоги.
Крім економічного та екологічного факторів на розвиток світового лісового ринку значно впливає - демографічний. Так, наприклад, приріст населення на 61% викликав збільшення споживання деревного палива на 70% з 1964 по 1994 рр..
При короткостроковому прогнозуванні найбільшу вагу мають сезонні коливання. Так у 2000 році кон'юнктура світового лісового ринку в другому і третьому кварталах залишалася млявою, у зв'язку з тим, що покупці побоювалися зниження до осені й воліли купувати порівняно невеликі партії пиломатеріалів вибіркової специфікації з негайною поставкою. Ціни практично не змінювалися протягом першої половини року, проте в деяких країнах в останні тижні відзначалося сезонне ослаблення цін у зв'язку зі зниженням активності в будівництві в період літніх відпусток.
Існує ще безліч об'єктивних і суб'єктивних факторів, що впливають на розвиток світового лісового ринку. Тому його аналіз не є простою завданням. Світовий лісовий ринок дуже рухома багатогранна система.
Світові пропозиція і попит на лісопромислову продукцію
1. Міжнародна торгівля лісопромислової продукцією
У більшості країн лісова промисловість націлена на забезпечення вітчизняних ринків, тобто переважна частина продукції використовується для задоволення внутрішніх потреб країни. Крім того, значна частина експорту йде в сусідні країни. Міжконтинентальна торгівля лісопромислової продукцією становить лише малу частку у загальному торговельному обороті.
Одна з причин вузькості світової торгівлі полягає в тому, що перевезення лісопромислових продуктів обходиться дорого через їх великих габаритів і маси. Тому особливо щодо продукції низького рівня переробки, такий як стандартні пиломатеріали і деревні плити, а також газетний папір, частка транспортних витрат у кінцевій ціні продукту легко зростає до значних розмірів, роблячи продукти надто дорогими у порівнянні з подібними вітчизняними. Якщо займатися експортом, то додатковим витрат повинна бути знайдена компенсація або через низьку ціну деревного сировини, або через низькі виробничі витрати. Щодо продукції глибокої переробки частка транспортних витрат не настільки значна. Лише в окремих країнах виробництво продукції значно перевищує споживання на внутрішньому ринку й вони експортують основну частину продукції. Такими країнами є, наприклад, Канада, Фінляндія та Швеція.
Частка експорту у світовому випуску лісопромислової продукції за останні три десятиріччя зросла. Лише частка експорту деревної сировини від обсягу виробництва залишилася відносно рівною. А частка експорту пиломатеріалів, деревних плит та паперу збільшувалася швидше зростання їх виробництва. На сьогоднішній день від загального обсягу їх виробництва вивозиться приблизно 26 -
28% (рис. 1).
За малюнком можна помітити, що між окремими країнами поглиблюється спеціалізація. Одним країнам щодо вигідніше випускати лісопромислові продукти, ніж іншим. Така перевага може утворитися за рахунок, наприклад, великих сировинних ресурсів, дешевої та/або професійно підготовленої робочої сили або налагодженого виробничого механізму. Поряд зі зростанням експортного виробництва в країнах, що спеціалізуються на лісовій промисловості, експорт полегшився завдяки розширенню свободи світової торгівлі і підвищенню ефективності транспортних систем і маршрутів.
Рис. 1. Частка експорту у світовому виробництві продукції лісової і целюлозно - паперової промисловості (%) за період 1965-1994 рр..
Продукти механічної та хімічної лісової промисловості порівнянні лише в грошовому виразі, так як перший вимірюються в кубометрах, а другий
- У тоннах. Частка продуктів хімічної переробки деревини в експорті лісопромислової продукції складає 57%, а продуктів механічної обробки - 34%. Частка деревної сировини становить лише 9% і це в основному надходить в промисловість сировину у вигляді круглої деревини або тріски (рис. 2).
Міжнародна торгівля лісопромислової продукцією, як відносно експорту, так і імпорту, контролюється головним чином промислово розвиненими країнами. Тим не менш, частка країн, що розвиваються в міжнародній торгівлі збільшується. Якщо в 1965 році частка країн, що розвиваються у світовому експорті та імпорті була на рівні 10%, то в 1994 році вона зросла до 20
%. Найбільші учасники міжнародної торгівлі лісопромислової продукцією показані на рис. 3. Цим країнам належить приблизно 70% світового обсягу торгівлі.
2.Лесопільная промисловість
2.1. Розвиток пропозиції і попиту
Переважна частина промислового деревної сировини йде на виробництво пиломатеріалів. Обсяг світового випуску пиломатеріалів в 1994 році склав близько 413 млн. м3. З цього обсягу приблизно три чверті склали пиломатеріали з хвойних порід, виготовлені головним чином у промислово розвинених країнах помірного поясу. афффф
Деревна маса 13%
Пиломатеріали 21%
Деревина 9%
Друкарський і писальний папери 18%
Газетний папір 7%
Деревні плити 13%
Інші папери та картон 19%
Рис. 2. Частка різних груп продуктів у світовому експорті продукції лісової целюлозно-паперової промисловості в 1994 р.
Рис. 3. Великі країни-експортери і країни-імпортери продукції лісової і целюлозно-паперової промисловості в 1994 р.
Більше половини пиломатеріалів з листяних порід деревини склали пиломатеріали з тропічних порід, вироблені в країнах, що розвиваються.
На малюнку 4 показаний розвиток світового виробництва пиломатеріалів за період з 1965 по 1994 рік. Малюнок не дуже доречно доповнено прогнозом споживання пиломатеріалів у 2010 році на різних континентах. Справа тут не в оцінці обсягів виробництва на будь-якому континенті, а в тому, що попит можна природно задовольняти і за рахунок імпорту з інших країн континентів, хоча міжконтинентальна лісопромисловими торгівля товарами традиційно здійснюється у відносно малих обсягах. Прогноз дає, тим Проте, уявлення про те, якого наповнення потребують різниця між сучасним рівнем виробництва і очікуваним у майбутньому рівнем споживання на базі власних чи інших ресурсів континентів.
Рис. 4. Світове виробництво пиломатеріалів за період 1965-1994 рр.. по континентах і прогноз споживання на 2010 р.
Світовий випуск пиломатеріалів за останні 30 років рівномірно збільшувався до кінця 1980-х років. Найактивніше зростання було в 80-х роках -- до 55 млн. м3, що майже дорівнює обсягу виробництва пиломатеріалів у
Канаді, яка є на сьогодні другим найбільшим виробником. Такий зростання відбувалося, перш за все, у США, Канаді і СРСР, також обсяги виробництва збільшувалися і в Південній Америці. Після цього світове виробництво різко скоротилося. На сьогоднішній день обсяг виробництва знаходиться на рівні 1970 року.
Причинами різкого спаду світового виробництва послужили фактори, вплинули на пропозицію і попит на пиломатеріали. Суттєвою і самостійної причиною був розпад СРСР, наступні умови розвалу і занепад в лісопильної промисловості в цьому регіоні. Набагато менше значення мали заходи щодо переведення в розряд охоронюваних широких лісових масивів на західному узбережжі США. Там скорочення виробництва було частково заповнити зростанням виробництва в інших регіонах Північної Америки.
Спад виробництва в Азії був викликаний, в першу чергу, труднощами з отриманням достатнього обсягу імпортної сировини в лісопильної промисловості Японії.
Відносно попиту скорочення виробництва сприяв період низької кон'юнктури, що охопив на початку 1990-х років усі промислово розвинені країни. Високі процентні ставки і, загалом, погані економічні перспективи суттєво скоротили обсяги будівництва. Ослаблення попиту на целюлозно-паперову продукцію вплинуло на обсяги випуску пиломатеріалів у багатьох країнах, тому що рентабельність лісозаводі забезпечується за рахунок продажу целюлозним заводам тріски як побічного продукту лісопиляння.
Лісозаводі змушені скорочувати виробництво, якщо немає ринку збуту всій тріски. На рис. 5 показані найбільші країни-виробники пиломатеріалів в
1994 році.
У США набагато більше, ніж в інших країнах світу, випускається пиломатеріалів: майже чверть світового обсягу виробництва. У 1980-х роках виробництво в США рівномірно зростала, але в цьому десятилітті воно трохи скоротилося. Це було викликано, з одного боку, повільним економічним зростанням, з іншого боку - посиленням вимог з охорони навколишнього середовища.
Рис. 5. Найбільші країни-виробники пиломатеріалів в 1994 році
На західному узбережжі, де традиційно зосереджена розвинена лісопільна промисловість, були взяті під охорону і виключені з господарського обороту великі лісові масиви. Багато лісозаводі довелося закрити через нестачу пиловочника. Спад був частково відшкодована за рахунок збільшення обсягів лісопиляння в південних штатах, де сировину отримують з швидкозростаючих культур сосни. Якість таких пиломатеріалів, однак, нижче і діапазон їх застосування іншої, ніж матеріалів із західного узбережжя.
Зростання виробництва пиломатеріалів був найшвидшим у Канаді. За останні 20 років обсяг випуску більш ніж подвоївся. Основою росту стали великі запаси хвойної деревини, а також великі і швидко зростаючі ринки за кордоном - в США. Велика частина продукції виробляється на західному узбережжі в провінції Британська Колумбія. На початку 1990-х років виробництво в Канаді знизилося більш ніж на 8 млн. м3 від рівня кінця 80-х років, але за останні роки піднялося на колишній рівень. Причиною спаду була слабка кон'юнктура як усередині країни, так і в західних промислово розвинених країнах. Скорочення виробництва в США і Японії в останні роки відкрило нові можливості для експорту та підняло виробництво на колишній рівень. Посилення природоохоронних вимог в Британській Колумбії викликало деякий зсув виробництва в східні частини країни.
Ще в 1980-х роках СРСР і США по черзі першими в світі за лісопильної випуску продукції, але в 1990-х в результаті кризи в Росії обсяги виробництва різко скоротилися. На сьогодні на цій території випускається лише третина пікових обсягів (понад 100 млн. м3) 80-х років.
Більшість лісозаводі сильно застаріли і низькорентабельних. За умови стабілізації становища та розвитку інфраструктури та навчання кадрів є хороші передумови для створення сильної лісопильної промисловості. На території колишнього СРСР знаходиться більше половини світових запасів хвойної деревини, є величезний попит на внутрішніх ринках і швидко розвиваються ринки лісопромислової продукції в ближніх азійських країнах. Більше 90% продукції цієї території випускається в Російській Федерації, решта частина - у країнах Балтії та в Білорусії. У країнах Балтії виробництво пожвавлюється завдяки більш стабільному економічному розвитку. Але запаси придатної для пиляння деревини в цих країнах невеликі і дуже швидкого розвитку виробництва не відбудеться.
У Японії виробництво скорочувалася протягом трьох останніх десятиліть.
Причиною була слабка конкурентоспроможність лісозаводі на все більш посилюються міжнародних ринках. Японські лісозаводі в середньому дрібніше західних, середньорічний обсяг продукції лише 1500 м3. Місцева продукція не витримує конкуренції з привізними пиломатеріалами. До того ж важко дістати пиловник. Більше половини продукції лісопиляння в Японії виготовляється з імпортної сировини. Хвойні породи привозять з Сибіру і
Північної Америки. Охорона лісів на західному узбережжі США і більш глибока обробка деревини в Канаді скоротили поставки сировини з цих країн. Розпад
СРСР ускладнив отримання сировини з Сибіру. Поставки деревини тропічних листяних порід дерев із сусідніх країн також скоротилися через розвитку деревообробки в цих країнах. У силу труднощів в отриманні вітчизняної сировини багато дрібних лісозаводі зазнали краху. Хоча можливий зростання імпорту сировини штучно розлучуваності сосни з Нової Зеландії і Чилі, в Японії очікується подальше згортання лісопильного виробництва.
У Китаї випуск був стабільним в 1980-х і 90-х роках. Про обсяги важко говорити, так як основу китайського лісопиляння становлять дрібні сільські лісопильн. Розвиток виробництва стримується браком капіталів і доступністю деревної сировини. У незайманих лісах залишилася ще стигла деревина, але такі ліси часто перебувають у віддаленій глушині за межами рентабельного використання. У Китаї з наростаючою швидкістю закладаються штучні ліси, що поліпшить надалі становище з отриманням сировини.
У Європі випуск пиломатеріалів залишався протягом останніх 30 років на рівні 75 - 90 млн. м3 на рік. На початку 1990-х років виробництво скоротилося в усіх промислово розвинених країнах. Ставки житлових кредитів піднялися на рекордну висоту, і будівництво заглохло. У 1994 році випуск склав 82 млн. м3. Найбільшими виробниками в Європі є
Німеччина, Франція, Швеція та Фінляндія. Приріст лісів в Європі вже якийсь час випереджає обсяги заготівель. Запасів сировини могло б вистачити для більш широкого лісопиляння. Вже зараз є потужності для розширення виробництва, якщо тільки попит на ринках почне підвищуватися після спаду, що спостерігається на початку 90-х років.
2.2. Міжнародна торгівля пиломатеріалами
Від загального обсягу світового виробництва пиломатеріалів у 1994 році 108 млн. м3, тобто більше чверті обсягу, пішло на експорт. Переважну частину цього обсягу (85%) склали хвойні пиломатеріали, що виробляються в промислово розвинених країнах помірного поясу. Обсяг експорту зростав рівномірно, не рахуючи невеликого спаду на початку 1990-х років. Частка експорту у світовому випуску пиломатеріалів також зростала. У 1975 році експортувалося лише 13% від загального обсягу випуску, в 1985 вже 18%. На малюнку 6 показані найбільші експортери та імпортери пиломатеріалів.
Канада перевершує інші країни з експорту пиломатеріалів. Обсяг її експорту більш ніж у чотири рази більше, ніж наступної за нею Швеції. Частка
Канади в експорті хвойних пиломатеріалів традиційно становить близько 50%.
Одна провінція Британська Колумбія дає третину експорту хвойних пиломатеріалів. Найбільше (37 млн. м3, або 80%) продукції вивозиться в
США. В останні роки експорт збільшився у зв'язку зі скороченням виробництва в США. Канада традиційно торгує і на європейських ринках. Обсяги її експорту сильно коливалися в залежності від рівня цін і попиту на ринках
США. Канадський експорт до Європи стримується новими правилами ЄС, згідно з яким ввезення в Європу не висушених пиломатеріалів заборонений. Не всі лісозаводі мають у своєму розпорядженні потужності для сушіння. Крім того, дорожнеча сушіння піднімає ціну матеріалів. Довга дорога, з іншого боку, послаблює конкурентоспроможність канадських пиломатеріалів в порівнянні з скандинавськими. Все більш важливим ринком збуту стає Японія. Постачання з Канади до Японії подвоїлися в 1990-х роках і в 1994 році склали 5,4 млн. м3.
Рис. 6. Найбільші країни, що експортують і імпортують пиломатеріали в
1994
Швеція (2) і Фінляндія (4) вивозять більшу частину своєї продукції (70 -
80%). Вони сопренічают між собою за ринки країн ЄС. На цих ринках Швеція має невелику перевагу в дальності перевезень, але в іншому ці країни змагаються на базі дуже схожих сировинних ресурсів і виробничих потужностей. Для них обох найважливішою з?? межами Європи країною є Єгипет. В останні роки їх експорт збільшився також в
Японію.
СРСР відігравав важливу роль на ринках Європи в 1970-х і 80-х роках.
Найбільші покупці пиломатеріалів починали звичайно свої щорічні переговори про поставки з радянським експортним об'єднанням Експортлес. На цих переговорах значною мірою формувався базовий рівень цін на пиломатеріали в Європі, який інші експортери повинні були так чи інакше враховувати. Обсяг експорту з СРСР становив близько 8 млн. м3. Після розпаду Радянського Союзу обсяг експорту з його території знизився майже наполовину, але за останні роки експорт досяг колишнього рівня.
Переважна частина продукції вивозиться з Російської Федерації (75%) і
Латвії (15%). Нині проблемою російського експорту стало те, що вільна конкуренція привела на ринки багато підприємців, які зацікавлені лише, робити швидкі гроші, а не розвивати лісопильню галузь і комерційні зв'язки на довгостроковій основі. За наявними оцінками, наприклад, в 1994 році більше 70% російського експорту до Великобританії надійшло через такі канали. Характерні в країні корупція і мафія також стримують багатьох комерсантів у веденні торгівлі з Росією.
США є помітним експортером, але їх значення у світовій торгівлі пиломатеріалами більше позначається як імпортер. США ввозить більше третини обсягу світового експорту. Обсяги імпорту зросли в 1990-і роки по міру скорочення вітчизняного виробництва. Майже вся продукція надходить з Канади. Вже в 1995 році канадські пиломатеріали покривали 36% загального обсягу споживання в США. Лісопильна промисловість США вельми стурбована склалися становищем і зажадала введення мита на ввезені канадські пиломатеріали. Переговори привели до прийняття угоди, згідно з яким частка Канади на ринках США буде скорочена до 30%. Експорт продукції США направляється до Японії та Канади.
Імпорт Японії збільшувався рівномірно з 1980-х років. Випуск продукції японських лісозаводі покриває 70% споживання, але ця частка буде, ймовірно, знижуватися. Основна маса хвойних пиломатеріалів (80%) надходить з Канади і США. Великі партії хвойних пиломатеріалів завозяться з Нової
Зеландії, Чилі та Росії. В останні роки на японський ринок все міцніше впроваджуються Швеція, Фінляндія та Австрія. Основну частину пиломатеріалів листяних порід Японія отримує з Малайзії.
У Європі найбільшими імпортерами є Англія, Німеччина, Італія і
Голландія. За ними йдуть Данія, Франція, Бельгія та Іспанія. На європейських ринках пиломатеріалів перелічені країни називають "вісімкою". Їх загальний імпорт покриває майже 90% європейського експорту. З ініціативи цих країн щорічно проводиться конференція імпортерів пиломатеріалів хвойних порід
(European Softwood Conference), в якій беруть участь також найважливіші експортери пиломатеріалів хвойних порід.
Найбільша торгівля пиломатеріалами хвойних порід здійснюється між Канадою і США. У 1994 році Канада вивезла до США 37 млн. м3, або майже весь обсяг імпорту США. Другим за величиною потоком є поставки з
Канади до Японії (5,4 млн. м3). Інші значні угоди відбуваються в
Європі. Торгівля пиломатеріалами хвойних порід у Європі, обсяги потоків якої становлять понад 0,5 млн. м3, показана на малюнку 7.
Найбільші в світі постачання пиломатеріалів листяних порід здійснює
Малайзія, що експортує їх до Таїланду (1,4 млн. м3), Корею (0,7 млн. м3) і
Японію (0,6 млн. м3). Також США вивозить до Канади близько 0,8 млн. м3.
Рис. 7. Найважливіші потоки торгівлі пиломатеріалами хвойних порід у Європі в
1994 році (більше 0,5 млн. м3)
3. Виробництво деревних плит
3.1. Розвиток пропозиції і попиту
У 1994 році у світі випускалося близько 142 млн. м3 деревних плит, з яких 2/3 проводилося в промислово розвинених і 1/3 - у країн, що розвиваються країнах. Співвідношення обсягів різних продуктів показані на малюнку 8.
Шпон і фанера виготовляються з хвойних і листяних деревних порід.
До стружкових плит відноситься велика група звичайних стружкових плит і структурно орієнтовані плити OSB (Oriented Strand Board). Плити з орієнтованими волокнами відрізняються від інших стружкових плит міцністю.
До волокнистих плит відносяться пористі і тверді плити мокрого пресування і напівтверді сухого пресування плити MDF (Medium Density Fiberboard).
Протягом останніх 30 років виробництво деревних плит розширювалося швидше, ніж пиломатеріалів. Якщо взяти період з 1965 по 1990 рік, або до розпаду СРСР, то випуск пиломатеріалів виріс приблизно на 30%, а випуск деревних плит - навіть на 160%. Пиломатеріали все ширше заміщаються плитами в багатьох об'єктах застосування (рис. 9).
Фанера 34%
Древесноволок-ність плита 14%
Плита древесностружечна 37%
Шпон 15%
Рис. 8. Частка різних типів деревних плит у світовому виробництві у 1994 році (%)
Рис. 9. Світове виробництво деревних плит в період 1965-1994 рр.. по континентах і прогноз споживання на 2010 рік
Зростання виробництва був відносно рівномірним скрізь, не рахуючи спаду на початку цього десятиліття на території колишнього Радянського Союзу.
Заслуговує на увагу той факт, що виробництво зростало швидше за все в Азії.
Це пов'язано з бурхливим піднесенням випуску шпону та фанери насамперед у Китаї та
Індонезії.
Найбільшими виробниками деревних плит в світі були США, Китай і
Індонезія. Фанери більше інших проводилося в США, Індонезії та Японії. У сумі випуск цих країн складає 2/3 світового виробництва фанери. Більше всього стружкових плит випускалося у Німеччині та США. Китай є безсумнівним лідером у випуску шпони: понад 60% світового обсягу шпону виробляється в Китаї. Найбільшим виробником деревоволокнистих плит є США (мал. 10).
У США випуск деревних плит протягом останніх 20 років був рівномірним на рівні від 25 до 34 млн. м3 на рік. Вже в 1972 році обсяг випуску вперше перевищив 30 млн. м3. Частка фанери складає більше половини. Конкуренцію фанері хвойних порід на тих же ринках складає відносяться до стружкових плитах і більш дешева плита OSB, частка якої, як очікується, буде рости в міру зниження частки фанери хвойних порід.
Входження Китаю до групи провідних виробників деревних плит сталося швидко, як і зростання економіки Китаю в цілому. За десять років випуск деревних плит збільшився майже в десять разів. За один тільки 1993-1994 рік виробництво зросло до 7 млн. м3, що майже дорівнює величині річного випуску плит в Японії. Зростання пояснювався значною мірою сильним збільшенням випуску шпону.
Також швидко виробництво плит розвивалося в Індонезії. На початку 1980-х держава заборонив вивіз із країни фанерного сировини, і було налагоджено виробництво фанери. Рівень 1980 року, що становив 1 млн. м3, збільшився у десять разів і нині Індонезія виробляє п'яту частину фанери у світі. Країна має найбагатші лісовими ресурсами в Азії.
Рис. 10. Найбільші країни-виробники деревних плит в 1994 р.
У Німеччині випуск деревних плит відбувався досить рівномірно з початку 1970-х років. Німеччина відома перш за все як виробник основних деревних плит: там виробляється третина всього обсягу плит, що випускаються в Європі. Фанерна промисловість Японії постраждала сильніше всього в результаті припинення вивезення сировини з Індонезії. Випуск фанери в країні скоротився майже наполовину від рівня кращих років кінця 1970-х.
Виробництво стружкових і волокнистих плит дещо зросла, але це не зупинило загальний спад виробництва деревних плит.
3.2. Міжнародна торгівля деревними плитами
Обсяг експорту деревних плит склав в 1994 році 38 млн. м3. Майже половина обсягу припадала на фанеру, і більше третини становили стружкові плити. Експорт збільшувався рівномірно швидше виробництва, і його частка значно зросла з 1980-х років. На сьогоднішній день вона становить 27
% Від обсягу виробництва, тоді як в 1960-х і 70-х роках експорт становив порядку 12-15%. Збільшення частки експорту пояснюється головним чином зростанням експорту Індонезії та Канади. Найбільші експортери та імпортери представлені на рис. 11.
На порядок більше за інших експортує деревних плит Індонезія.
Незважаючи на велику населення країни (180 млн.), платоспроможні покупці знаходяться за її межами, і до 80% плит відправляється на експорт. Експорт зростав рівномірно швидко. Ще в 1980 році Індонезія була не помітна на світових ринках, її обсяг становив близько 0,2 млн. м3.
Рис. 11. Найбільші експортери та імпортери деревних плит.
У наступні роки щорічне збільшення обсягів становило від 0,5 до 1 млн. м3, тобто кожен рік збільшення обсягів відповідало звичайного обсягу експорту деревних плит з Фінляндії. Вивозиться переважно фанера і частка країни у світовому експорті фанери в даний час становить приблизно половину. Основні торговельні партнери перебувають в Азії. На поставки фанери в
Японію, Китай і Південну Корею припадає близько 2/3 експорту Індонезії.
Швидко розширюється вивезення з Канади. З початку 1980-х років обсяг експорту потроївся. Переважну частину вивозяться плит становлять плити OSB, які
ФАО відносить до групи деревостружкових. Їх виробництво нарощувалося в останні роки частково за рахунок випуску фанери хвойних порід. На підставі сьогоднішніх інвестицій обсяги виробництва та експорту плит надалі будуть швидко рости. Плита OSB вивозиться переважно в США, але там своє, вітчизняне, виробництво переживає бурхливе піднесення, що змушує в майбутньому шукати нові ринки. Експорт до Японії був поки незначним, але на розширюється ринках може знайтися місце і плиті OSB.
Малайзія вже з початку 1970-х років увійшла до групи значних експортерів деревних плит. У 1990-х роках обсяг її експорту подвоївся.
Вивозиться тільки фанера, основна частина якої поставляється до Китаю та
Японію. Значне місце в експорті деревних плит належить Бельгії, на частку якої припадає чверть експорту деревних плит в Європі. Багато деревних плит вивозиться і з Німеччини, але вона більше відома як країна, яка імпортує плити.
У США експорт деревних плит зростав рівномірно з 1980-х років. Попутно збільшувався і імпорт плит, що перевищує експорт. США вивозить найбільше фанери хвойних порід в Європу і Канаду і ввозить з Канади плиту OSB.
Провідними імпортерами фанери у світі є Японія, Китай і Корея. Майже всю фанеру вони отримують з двох країн: Індонезії та Малайзії. У Європі деревну плиту традиційно ввозять Німеччина, Великобританія і Голландія.
Вони купують всі види деревних плит з численних джерел.
Предметом широкої світової торгівлі є в першу чергу стружкові плити та фанера. Найбільші потоки деревних плит становлять поставки плит
OSB з Канади в США (3,3 млн. м3) і стружкових плит з Німеччини і Бельгії
(0,5 млн. м3) і Австрії (0,5 млн. м3). Практично вся велика торгівля фанерою здійснюється в Азії. На рисунку 12 показані найважливіші торговельні потоки фанери у світі.
Рис. 12. Найважливіші потоки світової торгівлі фанерою у 1994 році (млн. м3)
3. Виробництво паперу та картону
3.1. Розвиток пропозиції і попиту
Загальний випуск паперу та картону в 1994 році склав близько 270 млн. тонн.
Розподіл виробництва паперу і картону за асортиментом представлено на малюнку 13.
Газетний папір 13%
Друкарський і газетний 31%
Гігієнічна 6%
Пакувальний папір/картон 44%
Інша папір/картон 6%
Рис. 13. Частка різних видів паперово-картонної продукції у світовому виробництві паперу в 1994 році (%)
Випуск паперу і картону протягом останніх тридцяти років постійно збільшувався. Невеликий спад спостерігався в 1975 році в період зниження кон'юнктури, викликаного енергетичною кризою, і в 1982 році, але загальне напрямок був вельми прямолінійним. Випуск паперу і картону збільшувався швидше, ніж виробництво деревної маси. Це пояснюється розширенням застосування різних наповнювачів і покриттів. Прогнози ФАО розвитку споживання вказують на подальше рівномірне зростання виробництва (рис.
14).
Обсяги приросту виробництва в Північній і Центральній Америці та в
Європі були майже однаковими. Завдяки бурхливому економічному розвитку за останнє десятиліття Азія досягла європейського рівня виробництва.
Згідно з прогнозами, споживання в Азії буде збільшуватися швидше, ніж на інших континентах, і в 2010 році обжене рівень Північної і Центральної
Америки. Приріст обсягів в Африці, Південній Америці та Океанії був невеликий за порівнянні з іншими континентами, хоча зростання був відносно більш швидким, ніж у Європі та Америці. Приріст обсягів на території колишнього СРСР обернувся спадом в результаті його розпаду. Найбільші виробники різних сортів паперу і картону показані на малюнку 15.
У США випуск паперу та картону рівномірно зростав і на сьогодні становить 30% від світового обсягу. Значна частина продукції належить до групи "інші папери та картони", яка включає, перш за все, господарські, гігієнічні, обгортковий і пакувальні папери та картони.
США є також найбільшим виробником друкарською і паперу для письма.
Рис. 14. Світовий розвиток виробництва паперу та картону по континентах в період 1965-1994 рр.. і прогноз споживання на 2010 р.
У Японії, незважаючи на деякі спади, розвиток виробництва також носить рівномірний характер. Китай є помітним виробником паперу і картону, але виробництво деревної маси становить лише близько 1,7 млн. т.
Більша частина папери там виготовляється на інших засадах, не з деревної волокна. У 1994 році було випущено близько 18 млн. тонн целюлози на недеревної основі, що склало 85% світового обсягу випуску такої маси.
Газетній папери найбільше виробляється в Канаді.
3.2. Міжнародна торгівля папером та картоном
У 1994 році було експортовано близько 73 млн. т паперу і картону, або
27% від обсягу світового випуску. Збільшення експорту зростає слідом за зростанням виробництва і вельми рівномірно випереджає його за темпами, не рахуючи
1975 року. В експорті частка газетного паперу становила 24%, друкарською і писального - 35% і 41% іншої паперу і картону. Основні торговельні угоди відбуваються між промислово розвиненими країнами. Частка країн, що розвиваються в експорті становить лише 10%.
В експорті газетного паперу з великим відривом лідирує Канада. Її частка в світовому експорті газетного паперу складає більше половини. Переважна частина паперу поставляється в США, хоча великим покупцем є і
Великобританія. Фінляндія лідирує в експорті друкарською і писального паперів і її частка у світовому обсязі експорту цієї продукції становить п'яту частину.
Рис. 15. Найбільші країни-виробники паперу і картону в 1994 році
Основна частина фінської папери відправляється до Центральної Європи. Швеція і США відомі як значні експортери інших паперів і картону, а саме: пакувальних, гігієнічних і господарських паперів. Переважна частина шведського експорту направляється в Центральну Європу. США найбільше вивозить продукції до Канади, але також все більше до Азії, особливо в Китай,
Гонконг і Японію.
В імпорті провідні місця займають західні промислово розвинені країни.
США ввозить більшу частину свого імпорту у вигляді газетного паперу з Канади.
США експортує головним чином продукцію, що відноситься до категорії "інші паперу і картон "та імпортує газетний папір. Німеччина вивозить і ввозить майже рівні об'єми різних сортів паперу. Розташування країни в центрі європейської економічної зони пояснює частково активність зарубіжних угод. Німеччина, Великобританія та Франція отримують значну частину свого імпорту з Північних країн.
Висновок
У зв'язку з набирає темпи прогресом ФАО робить наступний прогноз розвитку світового лісового ринку
У глобальному масштабі в світі буде складатися ситуація перевищення пропозиції над попитом з багатьох видів продукції в цілому і зокрема лісоматеріалів:
1. Перевиробництво лісоматеріалів в Європі до 2010 року очікується досягти порядку 2млн.тонн м3 при виробництві деревини хвойних порід, що перевищує попит;
2. Азія залишиться єдиним регіоном, для якого буде характерний явний дефіцит пропозиції - до 2010 року він досягне 20 млн. тонн м3 пиловочника, однак, імовірно, буде спостерігатися поступове зростання задоволення дефіциту за рахунок країн Тихоокеанського регіону;
3. Відносно лісоматеріалів для наступного десятиліття буде характерно наступне:
. значне збільшення обсягів вирощування деревини (головним чином сосни та евкаліпта) на плантаціях в Південній Америці та Новій
Зеландії;
. збільшення перевиробництва лісоматеріалів у Північній Америці на 13 млн. тонн м3, загальний обсяг, якого досягне 28 млн. тонн м3.
Список бібліографічних джерел
1. Світова економіка: підручник/під ред. док. Е.Н. проф. А.С. Булатова -
М.: Юрист, 2003, стор 736.
2. Юслін Х., Неувонен Й. Маркетинг продукції лісової і целюлозно-паперової промисловості: навчальний посібник - Йоенсуу: 2000, стр.256.
3. Євдокимов В.М., Нехайчик Н.Л. Вітчизняний і зарубіжний ринки російських лісових продуктів, «Розгляд проблем економіки лісового комплексу та лісової політики Росії в перехідний період», доповіді семінару в Санкт-Петербурзької Лісотехнічний академії 11-13 лютого
1999р.
4. Яааскеляйнен М. Тенденції на світових ринках продукції лісової промисловості в перспективі 2010 року, доповіді семінару в Санкт-
Лісотехнічний Петербурзької академії 11-13 лютого 1999р.
