ПЕРЕЛІК ДИСЦИПЛІН:
  • Адміністративне право
  • Арбітражний процес
  • Архітектура
  • Астрологія
  • Астрономія
  • Банківська справа
  • Безпека життєдіяльності
  • Біографії
  • Біологія
  • Біологія і хімія
  • Ботаніка та сільське гос-во
  • Бухгалтерський облік і аудит
  • Валютні відносини
  • Ветеринарія
  • Військова кафедра
  • Географія
  • Геодезія
  • Геологія
  • Етика
  • Держава і право
  • Цивільне право і процес
  • Діловодство
  • Гроші та кредит
  • Природничі науки
  • Журналістика
  • Екологія
  • Видавнича справа та поліграфія
  • Інвестиції
  • Іноземна мова
  • Інформатика
  • Інформатика, програмування
  • Історичні особистості
  • Історія
  • Історія техніки
  • Кибернетика
  • Комунікації і зв'язок
  • Комп'ютерні науки
  • Косметологія
  • Короткий зміст творів
  • Криміналістика
  • Кримінологія
  • Криптология
  • Кулінарія
  • Культура і мистецтво
  • Культурологія
  • Російська література
  • Література і російська мова
  • Логіка
  • Логістика
  • Маркетинг
  • Математика
  • Медицина, здоров'я
  • Медичні науки
  • Міжнародне публічне право
  • Міжнародне приватне право
  • Міжнародні відносини
  • Менеджмент
  • Металургія
  • Москвоведение
  • Мовознавство
  • Музика
  • Муніципальне право
  • Податки, оподаткування
  •  
    Бесплатные рефераты
     

     

     

     

     

     

         
     
    Нафтовидобувні і газовий комплекс України
         

     

    Географія

    Зміст:

    Введення ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 2

    1.Терріторіально-галузева структура нафтовидобувного і газового комплексу
    України ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .3

    1.1. Нафтовидобувна та нафтопереробна галузі ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 3

    1.2. Газова промисловість ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .. 6

    2. Паливно-енергетичні проблеми України та шляхи їх рішення ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .10

    Висновок ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 16

    Список використовуваної літератури ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 17

    Введення

    Україна як незалежна держава утворено в 1991р. Протягом останніх 10 років спостерігається тривалий економічний і соціальний спад, що характеризується такими чинниками, як, наприклад, зменшення кількості населення України з 51,8 млн. у 1990р. до 49,3 млн. чоловік на
    01.01.2001р.

    Загальна економічна криза не могла не позначитися на енергетичному секторі. З 1990 по 1995 р. виробництво електроенергії в Україні зменшилося на 36%, видобуток нафти - 23, газу - 35, вугілля - на 49,4%

    Високими темпами зростає потреба в різних видах енергії і палива, хоча в основному використовуються такі види енергетичних ресурсів, як нафта, природний газ, ядерне паливо і навіть вугілля.

    Паливно-енергетичний комплекс (ПЕК) України розвивається в умовах зниження видобутку палива на території держави - на кінець тисячоліття власні ресурси склали менше 30-40% їх потреби. Отже, постачання нафтою і природним газом з інших країн постійно зростатиме.
    Щорічно на це витрачається близько 8 млрд. дол., На що йде 2/3 всього товарного експорту. Дефіцит енергоносіїв тягне за собою шлейф тяжких наслідків: недобір урожаю, систематичне відключення населених пунктів від електропостачання і т. д. Тому проблема вимагає кардинального рішення.

    На сучасному етапі економічного розвитку найважливіша - паливно - енергетична проблема. Успішне її вирішення визначає можливості, темпи і напрямок економічного і соціального розвитку. Значення палива для економіки будь-якої країни велике: без нього неможливий виробничий процес, робота промисловості, сільського господарства і транспорту.

    Основними первинними джерелами енергії на сучасному етапі є нафта, вугілля, природний газ, гідроенергія, а також швидко зростає значення атомної енергії. Частка решти джерел (дрова, торф, енергія сонця, вітру, геотермальна енергія) у загальному енергоспоживанні становить лише кілька відсотків.

    1. Територіально-галузева структура нафтовидобувного і газового комплексу України

    ПЕК складається з групи галузей і підгалузей промислового виробництва, що спеціалізується на видобутку, збагаченні, переробки та споживанні твердого мінерального, рідкого і газового палива виробництві, передачі і використання електроенергії та тепла. Структура ПЕК України формується з урахуванням паливно-енергетичного балансу, що складається, і відображає територіальну специфіку видобутку (виробництво) і споживання паливних і енергетичних ресурсів

    Паливно-енергетичний баланс України характеризується рядом індивідуальних особливостей, які виражаються великою частиною кам'яного вугілля, атомної енергії і незначним використанням таких первинних енергетичних ресурсів, як гідроенергія, а також нафту і продукт її переробки.

    Паливна промисловість України складається із кам'яно-та буровугільний, нафто-і газодобувної, торф'яної та нефтеперерабативаещей галузей.

    1.1. Нафтовидобувна і нафтопереробна галузі

    Нафта - основа світового паливно-енергетичного балансу, саме ефективне і найзручніше паливо. Продукти нафтопереробки широко використовуються в усіх галузях промисловості, сільського господарства, транспорті, у побуті. Основна частина продукції використовується для виробництва енергії, тому вона відноситься до групи галузей енергетики. Частина нафти і нафтопродуктів йде на нафтохімічну переробку.

    Нафта має значні природні переваги порівняно з твердим паливом: висока ефективність на одиницю об'єму й ваги, висока теплотворність, відносна дешевизна перевезень наливними суднами великої вантажопідйомності, значно менші витрати щодо завантаження та розвантаженні, швидкості згоряння (що полегшує механізацію та автоматизацію видобутку і транспортування), - все це сприяє затвердження нафти як основного енергоносія як сировини для хімічної промисловості.

    Нафтова промисловість представлена нафтовидобувної і нафтопереробної областями, які виникли в Передкарпатті на початку другої половини XIX ст. в Бориславі, поблизу Надвірній, в районі
    Коломиї. Прикарпатський район охоплює територію, розташовану уздовж північно-східних схилів Карпатських гір, і є найстарішим. Наприкінці
    XIX - на початку XX ст. Передкарпаття було відомим у світі центром нафтовидобутку. Рідке паливо видобувають у Передкарпатті досі
    (нафтовидобувні управління Бориславнафтогаз і Долинанафтогаз) - в районах
    Борислава (Львівська область), Долини та Надвірній (Івано-Франківська обл.).
    Масштаби видобутку нафти тут незначні і з-за вичерпаність запасів не розширюється.

    Україна не багата нафтою. Виділяються три райони: Прикарпатський,
    Дніпровсько - Донецький і Причорноморський.

    Зараз перше місце з видобутку нафти належить Лівобережній частини України. Так, нині найбільші родовища зосереджені в
    Полтавській області (Радченківському, Зачепилівське, Новогрігорьевское родовища та ін), Сумській області (Качанівське, Рибальське родовища), Чернігівській області (Прилуцьке родовище). Дніпровсько-
    Донецький район - найбільший регіон видобутку нафти в Україні. Дніпровсько-
    Донецький район охоплює Дніпровсько-Донецьку западину північно-запаную окраїну Донбасу. Тут зосереджені основні нефтересурси України. У Нині Анастасієвський родовище біля міста Ромни в Сумській області забезпечує щорічний видобуток - 720 тис. тонн нафти. У цьому регіоні є і найглибша свердловина - 4928 м (Чернігівська область,
    Тростянецьке родовище). Разом з тим в Україні видобувається 4 млн. тонн сирої нафти на рік, що становить 15-20% її щорічної потреби. Сьогодні на Сумщині видобувається половина нафти України. Нафта тут залягає на глибині
    8-9 тис. м.

    Причорноморський район охоплює Причорноморську западину, Керченську протоку, північно-західну частину акваторії Чорного та Азовського морів. Тут на Протягом останнього часу до пошуків нафти підключились морські геологи, які вивчають шельфи Азовського і Чорного морів. Цей район перспективний для нафтовидобутку; орієнтовні запаси - до 4-5 млрд. т нафти. Зараз видобувається 200 тис. т нафти з покладів «Штормове» та «Дельфін» з долею
    Британсько - Голландської компанії «Shell».

    Слід сказати, що на собівартість нафти дуже впливає спосіб її видобутку. Видобута в Україні нафта має відносно високу собівартість, оскільки видобуток її прогресивним фонтанні способом майже зупинилася.
    Для підтримки високого тиску пластів практикують закачування за контури шару гарячої води, пари, хімічних компонентів, які дають можливість збільшувати видобуток нафти до 60-70%. Вартість нафти у районах споживання в значною мірою визначається витратами на її транспортування, яка залежить від діаметра трубопроводу, вмісту в сирій нафті парафіну, потужності нафтоперекачувальних станцій. В останні роки визначилася тенденція подорожчання нафти, яка пов'язана з ускладненнями умов видобутку та експлуатації більшості родовищ.

    Нафта Дніпровсько-Донецького району високої якості, включає легкі фракції. У родовищах присутня велика кількість попутного газу. У зв'язку з цим створені місцеві газопроводи низького тиску для газифікації міст і сіл. Попутний газ використовується також і як цінну сировину в хімічної промисловості.

    Складовою частиною сучасного нафтогазохімічного виробничого циклу є нафтопереробна промисловість. Нафтопереробна промисловість України зосереджена в районах видобутку нафти, в портових містах, Донбасі, Придніпров'ї та в центральних частинах країни. У
    Передкарпатті вони розміщені в Дрогобичі, Бориславі, Надвірній та Львові. Ці підприємства забезпечуються частково нафтою місцевих родовищ, для транспортування якій споруджені нафтопроводи Дашава - Дрогобич і
    Битків - Надвірна, в основному за рахунок нафти, що транспортується з Росії по магістральним нефтетрассам.

    Іншу групу нафтопереробних заводів складають підприємства, споруджені в пунктах перевалки сирої нафти з морського транспорту на залізничний. Це нафтопереробні заводи Одеси і Херсона, дослідний нафтомаслозавод в Бердянську. Вони працюють на нафті
    Азербайджану, Росії, Казахстану.

    Третя група нафтопереробних заводів формується в центрі
    України: Лисичанськ, Кременчук. Вони переробляють нафту поволзьких, сибірських, казахстанських родовищ і родовищ Лівобережної
    України, яка надходить по нафтопроводах Мічурінськ - Кременчук, Прилуки
    - Кременчук, Самара - Лисичанськ. Формується нафтовий термінал потужністю 40 млн. тонн сирої нафти в Одесі. Він - складова частина Азіатсько-Європейського транспортного коридору.

    1.2. Газова промисловість

    Газова промисловість - наймолодша галузь паливної промисловості України. Використання газу в 2 рази дешевше порівняно з нафтою. Крім того, вона забезпечує виробництво азотних добрив і синтетичних матеріалів. Промисловість природного газу включає в себе розвідку, видобуток, транспортування, зберігання та переробку природного газу супутнього нафтового газу, що видобувається разом з нафтою. Ця галузь енергетики розвивається швидше за все, тому що її роль у енергопостачанні постійно зростає.

    Природний газ застосовується у багатьох галузях, але більша його частина використовується в енергетиці, тому що це паливо найменше забруднює атмосферу.

    Газова промисловість як галузь сформувалася у післявоєнні роки на базі розвіданих у країні родовищ природного газу. Самое інтенсивний розвиток газова промисловість набула у першій половині 70 -- х років.

    Таким чином, починаючи з другої половини 70-х років і до теперішнього часу видобуток газу в Україні знизився більш ніж у три рази.

    Першою була освоєна Прикарпатська нафтогазова область. У 1910 р. тут було відкрито родовище газу поблизу м. Калуша (Івано-Франківська область), а в 1913 р. газове родовище відкрили біля Дашава. Калуське родовище почали експлуатувати в 1933 році, а Дашавське - в 1924 р. У
    1938 видобуток газу в західній частині України отримав мережевий газ за магістралі Дашава - Львів. У 2000 році на Передкарпатський район доводилося тільки 10% українського видобутку газу. У Західноукраїнському нафтогазоносній регіоні прогнозовані запаси нафти і газу складають понад 600 млн. т умовних одиниць палива. . Причому більш ніж половина їх сконцентрована в
    Івано-Франківської області, де вони залягають на глибині 5-6 км, що є основною технічною проблемою його видобутку.

    Таблиця 1.

    Видобуток природного газу в Україні

    | Роки | МЛРД. куб | У% до рівня | Роки | МЛРД. куб | У% до рівня |
    | | М | досягнутого в | | м | досягнутого в |
    | | | 1975р | | | 1975р |
    | 1940 | 0,5 | 0,07 | 1988 | 32,4 | 47,64 |
    | 1960 | 14,3 | 20,03 | 1989 | 30,8 | 45,29 |
    | 1970 | 60,9 | 89,56 | 1990 | 28,1 | 41,32 |
    | 1975 | 68,0 | 100,00 | 1991 | 24,3 | 35,80 |
    | 1980 | 56,7 | 83,38 | 1992 | 20,9 | 30,76 |
    | 1985 | 42,9 | 63,88 | 1993 | 19,2 | 28,24 |
    | 1986 | 39,7 | 58,38 | 1994 | 18,3 | 27,6 |
    | 1987 | 35,6 | 52,35 | 1995 | 18,2 | 27,4 |

    У Прикарпатті Дашавське родовище використовується для підземного зберігання газу. Більче-Волинське газове родовище експлуатується з
    1949р. Космацької газоконденсатне родовище, яке експлуатується з
    1969р., Є дуже цінним для хімічної промисловості. Його газовий конденсат переробляється на Надвірнянському нафтопереробному заводі.

    Зменшення видобутку газу в Прикарпатської нефтегазоностной області пояснюється вичерпанням газу із старих родовищ, нераціональна вироблення значної частини родовищ, оскільки велика частина газу залишається під землею, а недавно відкриті нові родовища або малопотужні, або не ведуться розробки на них.

    Фахівці вважають, що в Прикарпатті можна збільшити видобуток газу, але для цього необхідно відновити запущені свердловини, поліпшити якість пошуково-розвідувального буріння, забезпечити бурові організації обладнанням для буріння свердловин завглибшки 5-7 тис. метрів.

    Дніпровсько-Донецьку газоносних область поставлено поряд з покладами нафти в Днепрвско-Донецької впадіне.Основние родовища газу стали відомими у другій половині 60-х років. Дніпровсько-Донецька нафтогазова область найбільша в Україні, на її частку припадає 85,5% видобутку газу в країні. Основні родовища природного газу розташовані у Харківській
    (Шебелинське, Крестіщенське, Кегичівське, Дружелюбівське і
    Западнокрестіщенское); Сумській (Рибальське, Качанівське); Полтавської
    (Солоха-Диканському); Дніпропетровській (Перещепинське) і Чернігівській
    (Гнідинцівське) областях. Тут виявлено 111 газових родовищ, запаси газу становлять 785,4 млрд. м3.

    Найбільше з перерахованих родовищ-Шебелинське, яке містить 80% усіх запасів України. Газ тут добувають із глибини 2000-2500 м. Експлуатується 12 газових горизонтів. Високоглубінние свердловини родовища зумовлюють відносно низьку собівартість газу.
    Шебелинське родовище було відкрито в 1950 р., в 1956 р. Почалася його промислова експлуатація. Перші магістральні газопроводи були прокладені від Шебелинки до Харкова і Чугуєва. З часом були побудовані газопроводи
    Шебелинка-Дніпропетровськ-Кривий Ріг-Одеса-Кишинів з відгалуженнями на
    Запоріжжя, Нікополь, Миколаїв, Херсон. Необгрунтовано високі темпи експлуатації суттєво підірвали запаси газу в родовищі.

    Друге місце в Україні за запасами газу займає Западнокрестіщенское газоконденсатне родовище, що одне з найбільш продуктивних у
    Україні з 1960 р.

    Геологорозвідники і сьогодні виявляють нові родовище газу, в тому числі в Луганській області, що свідчить про багатство надр
    Дніпровсько-Донецької западини.
    Третій нафтогазовий район - Причорноморський - лише формується. Тут особливе значення мають газові родовища Криму. Відкрито і експлуатується 17 газових родовищ із загальними запасами 14,3 млрд. м3.
    Найбільші з них: Голицинське, Джанкойське, Глібовське, Оленівському,
    Задорненское, Стрілківське. Споруджено газопровід Глібівка-Сімферополь-
    Севастополь з відгалуженнями до Ялти, Сакам і Євпаторії. Перспективною на нафту і природний газ є шельфових зона Чорного моря.

    Специфічною рисою газодобувної промисловості є високий рівень її територіальної концентрації, а видобуток орієнтована на вигідні умови експлуатації родовища.

    Приблизно 4/5 природного газу використовується для потреб промисловості. Використання газу в комунальному господарстві має сезонний характер. Оскільки газ протягом року подається рівномірно, досить актуальним завданням є будівництво газосховищ.

    Супутні гази, які є на деяких невеликих Нафтовий родовищ, - дуже цінна сировина для промисловості органічного синтезу. З них одержують бензин.

    Значну роль у паливному балансі відіграє утилізація промислових газів і виробництво штучного газу з твердого палива. У Донбасі
    (Лисичанськ) ведеться підземна газифікації вугілля.

    Основним напрямом ефективного використання природного газу, крім комунально-побутового сектора і масштабного переведення на нього автотранспорту, є нафтохімічний, де як продукт одержують синтетичні матеріали. З однієї тонни рідких вуглеводів можна одержати 600 -
    700 кг нафтохімічної сировини, вартість якого в багато разів вище перевищує ефект використання його як палива. На комунально-побутові послуги використовується 17 млрд. куб м газу, а на виробництво електроенергії -- майже 34 млрд. куб м газу на рік.

    Промислові запаси в Україні складають 1,1 трл. куб. м, відкриті -
    500 млрд. куб. м. У Причорномор'ї та Приазов'ї родовища нафти і природного газу експлуатуються на шельфі Чорного моря: Голіценское,
    Шмідта, Штормове, Тарханкутське, Дельфін; родовища природного газу є на шельфі Азовського моря: Керченське, Казантипське, Стрілецьке.
    «Природного газу в 1997 році видобули 18 млрд. куб м, хоча в перспективі його видобуток може зрости до 50 млрд. куб м. Зараз тільки родовища
    Харківської області дають 50% природного газу України. Видобуток газу на знаменитому Шебелинському родовищі постійно знижується через збільшення глибини буріння (5-6 км ).»

    Україні щорічно потрібно було більше 85 млрд. куб. м газу. Його будуть в надалі закуповувати в Росії, Туркменії та Узбекистані. У 1998 році 32 млрд. куб м газу Україна отримала від Росії за транзит по нашій території 130 млрд. куб. м газу.

    Головними резервами збільшення газовидобутку в Україні є відкриття нових родовищ і впровадження нових технологій.

    2. Паливно-енергетичні проблеми України та шляхи їх вирішення

    Енергопостачання в умовах системної кризи виступає вирішальним фактором стабілізації і підйому України. У зв'язку з цим особливої актуальності набуває трансформація ПЕК з урахуванням вимог ринку. Сьогодні ми по обсягами переробки нафти та її місця серед інших енергоносіїв значно відстаємо від розвинених країн.

    За даними щорічника «BP + AMOCO», світове споживання первинних енергоносіїв росте; у 1998р. воно досягло 8477,4 млн. т ум. т. (в
    Україні - 133,7 млн. т ум. т.), у тому числі частка нафти становить 40,0%
    (10,7%), природного газу - 23,8% (46%), вугілля - 26,2% (27,5%), ядерного палива - 7,4% (14,5%), гідроенергії - 2,7% (1,0%) ». Динаміка частки нафти в загальному обсязі світового споживання енергоносіїв наведена в таблиці 1.

    Таблиця 1.

    Частка нафти у світовому споживанні первинних енергоносіїв за
    1995-1999р.

    | | 1995р. | 1996р. | 1997р. | 1998р. | 1999р. |
    | ОЕСР | 43,8 | 43,8 | 43,7 | 43,7 | 43,6 |
    | Країни, що розвиваються | 42,0 | 41,9 | 41,8 | 41,7 | 41,6 |
    | Країни колишнього СРСР та | 23,2 | 23,2 | 23,5 | 23,7 | 23,9 |
    | Східної Європи | | | | | |
    | Світ у цілому | 40,1 | 40,1 | 40,1 | 40,1 | 40,0 |

    Україна належить до групи країн, в яких частка нафти в загальному споживанні енергоносіїв дуже низька.

    Таблиця 2.

    Частка нафти в споживанні енергоносіїв галузями економіки у різних країнах світу в 1998р.

    | Країна | Промисловість | Сільське | Транспорт | Домашнє | Інші |
    | | | Гос-во | | господарство | галузі |
    | Україна | 8,7 | 56,3 | 86,8 | 7,0 | 6,0 |
    | Німеччина | 30,9 | 63,4 | 97,8 | 33,6 | 49,2 |
    | Фінляндія | 12,9 | 73,0 | 98,8 | 28,2 | 35,2 |
    | Данія | 28,8 | 66,0 | 99,6 | 27,0 | 25,1 |
    | Швеція | 25,4 | 72,7 | 96,8 | 18,2 | 37,1 |

    Споживання нафти в ПЕК України знижується на тлі загальносвітового зростання обсягу її переробки. За минуле 20-річчя переробка нафти зросла з
    3084 млн. т у 1978р. до 3429 млн. т у 1998р., або на 11,2%. Найвищі темпи зростання цього показника відзначено в країнах, що розвиваються, особливо в
    Китаї та Індії. У той же час в країнах Заходу спостерігаємо стабілізацію і навіть деяке зниження обсягів переробки, у тому числі в США - на 4%
    (переробка 854 млн. т, або 24 .. 9% від світового), у Франції - на 22,7% (92 млн. т, або 2,7%). У СНД економічна криза супроводжувався істотним зниженням обсягів переробки нафти (з 419 млн. т у 1978р. до 199 млн. т на
    1998р., Або на 52,5%, у тому числі в Україні з пікового рівня 62 млн. т на
    1989р. - До 10,4 млн. т в 1999 р., або майже в 6 разів ..

    В Україні аж до 2000р. спостерігався занепад нафтового господарства, який виразився в скороченні власного видобутку нафти до 2,6 млн. т, зниження обсягів її імпорту до 1 млрд. дол., низькою в порівнянні з західними країнами глибині переробки нафти (65% проти 80-90%).
    Внаслідок негативних тенденцій задоволення потреби України в нафтопродуктах за рахунок національного виробництва знижувався і по бензину склало 59%, дизпалива - 70%, мастильних матеріалів - 30%.

    Таблиця 3.

    Прогноз потреби України у нафті і нафтопродуктах на період до 2010р.

    | | 1998р | 1999р. | 2000р. | 2005р. | 2010р. |
    | | (Факт) | (факт) | | | |
    | Нафта | 12,7 | 13,4 | 14,6 (47) | 14,6 (47) | 25,3 (47) |
    | Нафтопродукти | 14,6 | 16,1 | 17,6 | 22,8 | 30,4 |
    | У тому числі | | | | | |
    | Бензин | 5,1 | 5,03 | 5,08 (9,8) | 5,3 (9,9) | 5,6 (10,0) |
    | Дизпаливо | 5,6 | 5,9 | 6,3 (16,6) | 7,7 (16,8) | 9,8 (17) |
    | Мастильні | 0,4 | 0,419 | 0,44 (0,916) | 0,517 (0,916) | 0,629 (0,916) |
    | матеріали | | | | | |

    Виходячи з поправок Мінекономіки до Національної енергетичної програмі, в 2010 р. буде видобуто 5,3 млн. т нафти замість передбачених раніше 7,5 млн. т. Для задоволення потреби України у нафті необхідно буде збільшити її імпорт до 20 млн. т. Опубліковані дані про розвідані запаси нафти в Україні суперечливі: відповідно до Національної енергетичної програмою (1996 р.) вони складають 900 млн. т, за даними
    Міжнародного агентства з енергетики (1995 р.) - 236,2 млн. т.
    Ефективність використання запасів нафти в Україні мала. У порівнянні з піковим обсягом видобутку нафти, який у 1972 р. досяг 14,4 млн. т, в Надалі відбувалося його падіння (до 2 млн. т в 2000 р.). Для порівняння зазначимо, що в Румунії, де запаси нафти значно поступаються українським, завдяки активним роботам в області підвищення ефективності видобутку вдалося стабілізувати її на рівні 7 млн. т/рік. Для розширення геологорозвідувальних робіт в Україні необхідно залучити інвестиції в обсязі приблизно 600 млн. дол.

    Сьогодні вся імпортована нафта надходить в Україну за нафтопроводу з Росії, яка в залежності від політичної та економічної кон'юнктури може суттєво впливати на ціни і порядок розрахунків як за своєю, так і казахстанської нафти. У 1999 р. з переробленої у нас нафти (10,4 млн. т) частка української склала 21,7%, російської - 65,2%, казахстанської - 13,1%. Переважно, з точки зору техніко-економічних показників, є переробка більше високоякісної української нафти. Так, наприклад, на Лисичанському НПЗ плата за переробку становить 11-12 дол./т, російської - 13 дол./т, а вихід бензинів - 26 і 13,2% відповідно. У зв'язку з цим використання українськими НПЗ інших сортів нафти, якість яких вища, ніж російської і казахстанської, - алжирської, ангольської, нігерійської, норвезької та ін, -- дозволило б без додаткових інвестицій збільшити вироблення дефіцитних світлих нафтопродуктів.

    Вибір постачальників базується в першу чергу на економічній доцільності. Його можливості обумовлена різним рівнем витрат на видобуток і транспорт нафти нафтовидобувних регіонах і країнах світу, а також неоднорідністю її якісного складу. Позитивний досвід у цій галузі накопичений у Франції, яка при річній переробці 92 млн. т нафти імпортує 90 млн. т; в 1998 р. імпорт розподілився таким чином:
    Близький Схід дав 43,7% загального імпорту (у 1978 р. - 78,9%), Північне море
    _ 32,3% (2,7%), Африка - 17,6% (14,7), інші країни - 6,4% (3,7 %).

    В Україні існують об'єктивні умови для організації альтернативних постачань нафти з Близького Сходу, з Африки та Азербайджану.
    Практично не використовується Одеська нафтогавань, пропускна здатність якої після реконструкції збільшилася з 15 до 24 млн. т (1997 р.).
    Досягнутої потужності достатньо для забезпечення нафтою Одеського і
    Кременчуцького НПЗ. Азербайджанська нафта може надходити на Херсонський НПЗ танкерами з Супси (до 1,7 млн. т/рік); для цього необхідно побудувати нафтопровід з Херсонської нафтогавані до НПЗ довжиною 12 км, що потребують інвестицій в розмірі 2 млн. дол., термін будівництва - 1 рік. Надалі
    Херсонська нафтогавань і НПЗ можуть бути реконструйовані для збільшення потужності до 6 млн. т/рік. Діюча технологічна схема самого сучасного з українських НПЗ - Лисичанського дозволяє ефективно використовувати азербайджанську нафту з глибиною переробки 66-67%.
    Транспортувати її можна морем до Одеської нафтогавані, а потім по залізниці до Лисичанська. В Україні діють також нафтотерміналу в
    Криму (Феодосія і Анкерман) потужністю 1 млн. т/рік; реконструкція дозволила б збільшити їх пропускну спроможність у 1,5 - 2 рази. Для здійснення цього проекту буде потрібно 10 млн. дол. Доцільно також будівництво для забезпечення власних потреб і транзиту азербайджанської нафти в
    Західну Європу нового Одеського терміналу потужністю 12 млн. т/рік (1 черга) вартістю 647 млн. дол.

    У кожній країні розвиток нафтопереробної промисловості має свої особливості, але загальними його рисами є підвищення ролі заглибленим та облагороджує технологічних процесів, економія енергоресурсів, автоматизація виробництв, створення екологічних технологій. За даними
    Французького інституту нафти, в найближчій перспективі потужності НПЗ у світі можуть зрости на 287 млн. т/рік, або на 7,7%, у тому числі в країнах СНД і
    Східної Європи - на 42 млн. т, або на 6,6%.

    Реструктуризація НПЗ України багато в чому визначається зростанням потреби в дизпаливі (до 13,1 млн. т - в 2015 р., при 5,9 млн. т - у
    1999 р.) і необхідністю скоротити імпорт бензину. У зв'язку з тим, що за структурі споживання моторних палив Україна в перспективі буде наближатися до західноєвропейських країнах, для збільшення якості та збільшення виробництва бензинів основними напрямками інвестиційних програм українських НПЗ слід вважати розширення потужностей каталітичного крекінгу на 2,5 млн. т (11,8% від первинних процесів), будівництво нових установок ізомеризації потужністю 0,4 млн. т (6,4% від каталітичного риформінгу) і алкілування потужністю 0,7 млн. т (11% від каталітичного крекінгу). Крім того, для забезпечення відповідності якості бензинів вимогам екологічного законодавства доцільно побудувати установку з виробництва 360 тис. т/рік кисневмісних добавок. Для організації випуску дизельних палив в необхідних обсягах і необхідної якості одним із пріоритетів є збільшення потужностей термічних процесів гідрокрекінгу на 2,5 млн. т/рік (4,7% від первинних процесів), вісбрекінгу - на 3,2 млн. т/рік (6%), гідроочищення - на 1,5 млн. т (2,8%), коксування - на 1 млн. т/рік (1,8).

    Особливої уваги заслуговує проблема забезпечення потреби в мастильних маслах, імпорт яких в Україну налічує сотні найменувань на суму 200 млн. дол. на рік. Найбільш важливими напрямками тут є: регенерація відпрацьованих масел з метою додаткового одержання ресурсів
    (100 тис. т/рік); реконструкція діючого маслоблока із збільшенням його потужності з випуску синтетичних мастил в обсязі 50 тис. т/рік; створення спільно з закордонними фірмами модульних установок по зсуву 40 - 50 тис. т/рік мастил широкого асортименту; організація заводу з виробництву 70 тис. т присадок і їх модифікованих форм у вигляді пакетів і композицій. Орієнтовні інвестиції в цей проект состовляет 500 млн. дол.

    Таким чином, для реструктуризації нафтопереробки України з урахуванням екологічних вимог знадобиться 2 млрд. дол. У першу чергу будівництво нових і реконструкція діючих установок повинні бути здійснені на Одеському, Дрогобицькому, Надвірнянському НПЗ.

    Важливою ланкою в забезпеченні потреб України в Атомобільноє паливно - мастильних матеріалах є автозаправні станції (АЗС). Їх кількість
    (3020) і рівень автоматизації не відповідають сучасним вимогам.
    Доведення кількості АЗС в Україні до 4-5 тис. потребують 0,8-1 млрд. дол., що можливо тільки за умови залучення закордонних інвестицій.

    Висновок

    Для збільшення видобутку нафти в країні слід визначити шляхи виходу
    України з енергетичної кризи. Це - розвідка, принципова розробка нетрадиційних нафтогазоносних об'єктів - глибинних зон, кристалічної земної кори і зон гідрообразованій у підводних надрах
    Чорного моря. Одна з таких зон розташована на північному краї Дніпровсько-
    Донецької западини, вздовж її північного крайнього глибинного розлому. Тут, на ділянці довжиною 250 км і шириною 30-35 км, у 1989-1991рр. було відкрито 12 промислових родовищ нафти і газу із загальними запасами 219 млн. т нафтового еквівалента.

    Грунтуючись на розвіданої площі (445 кв. км) і певних вище запасів, можна відзначити, що їх обсяг складає близько 0,4 млн. т на кв. км. Помноживши цю цифру на перспективну площу, матимемо загальні прогнози запасів нафти і газу майже 19 млрд. т нафтового еквівалента. Для того щоб визначити геологічні запаси, необхідно враховувати і коефіцієнт успішність розведкі (промислових відкриттів), які становлять 0,55.
    Сумарні прогнози геологічних запасів нафти і газу в надрах Північно-
    Крайній глибинно-розломно зони і північного борту Дніпровсько-Донецької западини можуть становити 7-10 млрд. т. нафтового еквівалента.

    У Дніпровсько-Донецькій западині є Південний прогин і південний борт що примикає до нього. За геологічною структурою вони рівнозначні до вищевказаного. Грунтуючись на цих розрахунках, можна прогнозувати запаси нафти і газу 3-5 млрд. т нефтеного еквівалента.

    У перспективі доцільно використовувати нафту для виробництва машинного палива і як сировину для хімічної промисловості.

    Список використаної літератури:

    1. В. Качан «Розміщення продуктивних сил України", Київ "Вища школа",

    1999р.;
    2. «Геграфія України» за ред. Ф. Заставного, Львів «Світ»;
    3. Голіков А. П., Дейнека А. Г., Казакова Н. А. «Розміщення виробничих сил і регіоналістика », Харків« Олант », 2002 р.;
    4. Н. Евдощук «Про відродження геологорозвідувальних робіт на нафту і газ»//
    «Економіка України», № 5 1998р, з 10-12;
    5. О. Главаті, Г. Бурлак «Стан і перспективи нафтопереробної галузі України »/ /« Економіка України »№ 3 1997р. стор 18-27.


         
     
         
    Реферат Банк
     
    Рефераты
     
    Бесплатные рефераты
     

     

     

     

     

     

     

     
     
     
      Все права защищены. Reff.net.ua - українські реферати !