Банківська система СРСР
До Жовтневої революції в Росії існувала чотириярусна структура кредитної системи, пристосована для обслуговування ринкових відносин. Таку ж структуру мали кредитні системи західних країн.
У них входили:
- Центральний банк (1й ярус)
- Система комерційних і земельних банків (2-й ярус)
- Страхові компанії (3й ярус)
- Ряд спеціалізованих інститутів (4й ярус)
До листопада 1917 фактично в Росії діяли 51 комерційний і до 10 земельних банків з капіталом 824 і 92 мільйони рублів відповідно.
14 грудня 1917 декретом Всеросійського Виконавчого комітету банківська справа було об `явлено державною монополією, а всі акціонерні й інші комерційні кредитні установи націоналізовані і об` єдині з Державним банком.
У період НЕПу разом з розвитком товарних відносин і ринку відбулося відродження зруйнованої в роки революції і громадянської війни кредитної системи. Представлена вона, однак, була лише двома головними ярусами: Держбанком як ЦБ і досить розгалуженою мережею акціонерних комерційних банків, кооперативних, комунальних банків, сельхозбанков, кредитної кооперації, товариствами взаємного кредиту, ощадними касами. Всі вони базувалися на кредитно-золотий основі і грошей і обслуговували потреби ринкового господарства.
У 30 відбулася реорганізація кредитної системи, наслідком якої стали надмірне укрупнення і централізація. По суті, залишився тільки одінЦентральний ярус, який включав в себе Держбанк, Будівельний банк і банк для зовнішньої торгівлі. Така структура кредитної системи відображала не стільки об `єктивні економічні потреби народного господарства, скільки політизацію економіки, що виразилася в прискореної індустріалізації і насильницької колективізації. Кредитна система підганялася під політичні установки, позбавлені здебільшого економічної основи. Вона стала заручницею політичної системи.
Результатом такої реорганізації стало позбавлення сенсу поняття "кредитна система", воно було замінено поняттям "банківська система". Економічна ж сутність кредиту, суть його ринкового механізму була загублена.
Банківська система виявилася органічно вбудована в командно-адміністративну модель управління, перебуваючи в повному адміністративному підпорядкуванні в уряду, перш за все у міністра фінансів, тим часом як діяльність центробанку повинна мати довгострокові цілі, а не служити емісійним джерелом для покриття діфіціта держбюджету і фінансування гоударственних проектів.
Замість розгалуженої системи залишилися 3 банки і система ощадних. Держбанк, будучи емісійним інститутом, в той же час був центром короткострокового кредитування та здійснення касового і розрахункового обслуговування господарства. Поєднання емісійних функцій і функції з розрахунково-касового обслуговування клієнтури, монопольне закріплення їх за одним банком перетворювало Держбанк до органу госдарственного управління і контролю. Кредитні відносини стали носити формальний характер. Держбанк володів практично повною монополією на кредитні ресурси. На його рахунках акумулювалися всі вільні грошові кошти, утворюючи загальнодержавний позичковий фонд. Розподіляти кошти цього фонду централізовано відповідно до затверджених кредітниммі планами. Роль кредитних установ на місцях зводилася по суті до розподілу кредитів між конкретними позичальниками згідно з інструкціями та на цілі, передбачені планом. Банківські установи несли відповідальність, головним чином, перед вищими органами, а не клієнтами.
За рамки кредитної системи була винесена система страхування. Ці перетворення відбили ліквідацію ринкових відносин у найширшому сенсі слова і перехід на адміністративну ситему управління.
Основні недоліки банківської системи, що існувала до реформи 1987 р:
1) Відсутність вексельного обігу.
2) Виконання банками ролі держбюджету, на частку якого доводилося списання боргів підприємств, особливо сільського господарства.
3) Незліченні операції з кредитування всіх сфер господарства.
4) Втрата банківської спеціалізації.
5) Мо нополізм внаслідок відсутності у підприємств альтернативних джерел кредиту.
6) Низький рівень процентних ставок.
7) Слабкий контроль банків (контроль на базі кредиту) за діяльністю сфер економіки.
8) Неконтрольована емісія кредитних і паперових грошей.
За роки радянської влади було відкрито чимало наших банків за кордоном. Однак, багато хто з них просуществлвалі не так довго.
Ряд банків була створена в 60е-7е банки у зв'язку з активізацією торгових відносин із Заходом. Внаслідок монопольного становища Зовнішекономбанку у сфері міжнародних банківських операцій, загранбанкі незабаром потрапили в кризовий стан.
Фактично, та мережа банківських установ, які були створені при монополії Зовнішекономбанку, існує і сьогодні. Робляться тільки несміливі спроби увійти на європейський ринок через створення офшорних банків. Причина в тому, що міжнародний бізнес наших банків ще досить вузьке. У кращому випадку-це встановлення кореспондентських відносин, на яких проводяться найпримітивніші операції.
Л І Т Е Р А Т У Р А
1. "Банківський портфель" (М. Сомінтек, 1994 том 1)
2. "Банківський механізм управління економікою" під редакцією Коробової,
(Саратовский університет 1990)
3. "Банківська справа" за редакцією Колесникова, Кроливецкой.
(С-Пб. університет ек-ки і фінансів 1993).