ПЕРЕЛІК ДИСЦИПЛІН:
  • Адміністративне право
  • Арбітражний процес
  • Архітектура
  • Астрологія
  • Астрономія
  • Банківська справа
  • Безпека життєдіяльності
  • Біографії
  • Біологія
  • Біологія і хімія
  • Ботаніка та сільське гос-во
  • Бухгалтерський облік і аудит
  • Валютні відносини
  • Ветеринарія
  • Військова кафедра
  • Географія
  • Геодезія
  • Геологія
  • Етика
  • Держава і право
  • Цивільне право і процес
  • Діловодство
  • Гроші та кредит
  • Природничі науки
  • Журналістика
  • Екологія
  • Видавнича справа та поліграфія
  • Інвестиції
  • Іноземна мова
  • Інформатика
  • Інформатика, програмування
  • Історичні особистості
  • Історія
  • Історія техніки
  • Кибернетика
  • Комунікації і зв'язок
  • Комп'ютерні науки
  • Косметологія
  • Короткий зміст творів
  • Криміналістика
  • Кримінологія
  • Криптология
  • Кулінарія
  • Культура і мистецтво
  • Культурологія
  • Російська література
  • Література і російська мова
  • Логіка
  • Логістика
  • Маркетинг
  • Математика
  • Медицина, здоров'я
  • Медичні науки
  • Міжнародне публічне право
  • Міжнародне приватне право
  • Міжнародні відносини
  • Менеджмент
  • Металургія
  • Москвоведение
  • Мовознавство
  • Музика
  • Муніципальне право
  • Податки, оподаткування
  •  
    Бесплатные рефераты
     

     

     

     

     

     

         
     
    Особливості урбанізації
         

     

    Географія

    ПЛАН.

    1. АНАЛІЗ ДИНАМІКИ ДЕМОГРАФІЧНИХ ПРОЦЕСІВ.

    2. ТЕРИТОРІАЛЬНА ДИФЕРЕНЦІАЦІЯ природного відтворення.

    2.1 НАРОДЖУВАНІСТЬ.

    2.2 СМЕРТНІСТЬ.

    2.3 ПРИРОДНИЙ ПРИРІСТ.

    3. ПРОГНОЗ природного відтворення І ПРОБЛЕМИ ЙОГО

    РЕГУЛЮВАННЯ.

    4. Список використаних джерел

    1. АНАЛІЗ ДИНАМІКИ ДЕМОГРАФІЧНИХ ПРОЦЕСІВ.

    Демографія - наука, що вивчає притаманними їй методами чисельність, територіальне розміщення та склад населення, їх зміни, причини і наслідки цих змін, взаємозв'язок соціально-економічних факторів і змін в населенні, вона розкриває закономірності відтворення населення в широкому сенсі цього слова, і отримані знання ставить на службу суспільного розвитку. Термін "демографія" утворено з двох слів:
    "демос" - народ і "графія" - писання. Можна сформулювати коротко: демографія - наука про народонаселення.

    Під народонаселенням розуміється сукупність людей, що проживають в межах певної території: країни або її частини, групи країн, всього світу. Відтворення населення в широкому розумінні - це постійне відновлення населення в результаті природного руху (народження і смерті), механічного руху, або міграції (пересування між територіями) і переходів людей з одних станів в інші (початок трудового життя, отримання освіти і т.д.), без чого не може бути відтворена структура (склад) населення.

    Населення є сукупність, що безупинно оновлюється внаслідок природної зміни поколінь. Тому неодмінною координатою демографічних явищ, що складаються з подій в житті людей, слугує вік. Поза обліку віку і статі не можна аналізувати не зміни родинного стану людей, ані утворення і структуру сімей, ні процеси народження і смерті, ні переходи людей з одних станів в інші. Звідси особливе значення в демографії вивчення статево-статевої структури населення та її впливу на всі досліджувані явища.

    Демографія розглядає структуру населення і в інших аспектах.
    Характеристика населення в деякий момент часу, а також співвідношення в цей момент між ним і матеріальною частиною продуктивних сил, розмірами і структурою виробництва залежать від динаміки населення, яка зумовлена оновленням через зміну поколінь і зміною характеристик людей, а оскільки мається на увазі населення певної території, то і міграційними процесами. Населення завжди схильне до зміни, навіть якщо його характеристики стабільні, хоча б у силу того, що людина переходить з однієї вікової групи в іншу.

    У вивченні динаміки населення центральне місце займає відтворення населення в цілому і його складових частин. Природний рух населення здійснюється через народження і смерті. Відповідно демографія вивчає процеси народжуваності і смертності, темпи природного руху населення і інші явища, пов'язані з перерахованими процесами причинного і слідчої залежністю. Завдання дослідження полягає в визначенні закономірностей зазначених явищ (розміри народжуваності, причини збільшення або скорочення її, повіковий смертність, причини зміни смертності, приріст населення в залежності від режиму народжуваності та смертності, тобто природний приріст населення, територіальні переміщення і так далі.) При дослідженні відтворення структур населення в поле зору демографії обов'язково потрапляють і переходи з груп в групи, співвідношення чисельності осіб тієї або іншої групи, демографічні процеси в цих групах, а також вплив на них відмінності між групами.

    Аналізуючи динаміку демографічних процесів на Україні, ми будемо використовувати такі важливі показники, як: загальна кількість населення
    України, кількість народжених і померлих, диференціюючи ці дані по географічному місці розселення (сільська місцевість або міські поселення), а також показники сальдо міграції і природного приросту.
    Поряд з цим, ми піддамо розгляду так звані брутто - коефіцієнти. Використання цих коефіцієнтів більш раціонально, так як маніпулювання тільки абсолютними показниками недоцільно, так як змінюється чисельність даної популяції, а, крім того сукупності людей часто не порівняні по величині (наприклад, Харківська область і Республіка Крим). Кількісні значення цих коефіцієнтів знаходитися за такими формулами:

    а) Коефіцієнт народжуваності: WU = U/L * 1000

    б) Коефіцієнт смертності: WZ = Z/L * 1000

    в) Коефіцієнт природного приросту: PN = (UZ) * 1000/L = WU - WZ

    У наведених висловах L - чисельність населення в середині року, яка зазвичай розраховується як середнє арифметичне значення чисельностей населення на початку і в кінці року; U - число народжених, Z -- число померлих протягом року. Ці коефіцієнти підкреслюють, що дані демографічні явища відносяться до всього населення, незважаючи на те, що частина його могла зовсім не брати участь у цих явищах або брати участь у дуже малому ступені. Отже, брутто-коефіцієнти стирають відмінності статевої та вікової структури населення. Якщо ці показники відносяться до населенню всієї країни чи району, вони називаються глобальними брутто - коефіцієнтами.

    На початку 1985 р. чисельність населення Української РСР становила близько 19% загальної чисельності населення СРСР. Загальна чисельність населення
    Української РСР дорівнювала 50.8 мільйона чоловік. Вона збільшилася з порівняно з 1959 р. на 8.9 мільйона чоловік, або на 21.2%. Середньорічний темп приросту за цей період склав 0.7%, причому він систематично знижувався. Згідно з даними довідника "СССР в цифрах в 1984 році", середньорічний темп приросту чисельності населення республіки в 1959-1970 рр.. дорівнював 1.1%, в 1970-1979 рр.. - 0.6%, в 1979-1985 рр.. - 0.3%. Разом з тим в середньому за один рік в 1959-1970 рр.. природний приріст становив
    406 тисяч осіб, у 1970-1979 рр.. 250 тисяч, в 1979-1985 рр.. - 190 тисяч чоловік.

    Високі темпи розвитку народного господарства країни, розгортання НТР обумовлюють ріст міст і міського населення. Якщо загальна чисельність населення УРСР за період, що минув від перепису населення 1959 р. до 1985 р. збільшилося з 41.9 мільйонів до 50.8 мільйонів або на 21.2%, то число міських жителів - на 73.8% (з 19.2 мільйонів до 33.2 мільйонів чоловік), частка городян у всьому населенні республіки збільшилася з 45.8% до 65.3%.
    Зростання міського населення супроводжувався зменшенням абсолютної і відносної чисельності сільського населення. Протягом 1959-1985 рр.. чисельність сільського населення в УРСР зменшилася з 22.7 мільйонів до 17.6 мільйонів чоловік, частка сільських жителів з 54.2% до 34.7%, в 1959-1970 рр.. чисельність сільських жителів зменшилася на 5.7%, 1970-1979 рр.. - 10.2%,
    1979-1985 рр.. - На 8.3%; середньорічний темп убутку сільського населення склав відповідно: 0.5%, 1.3%, і 1.4%.

    Розглянемо основні зміни в розміщенні населення в 1959-1985 рр.. за демографічними зон УРСР. Частка Південно-Східної та Південно-Західної зон зросла відповідно з 26.0% у 1959 році до 27.4% в 1984 р. і з 12.1% до
    14.6%. У той же час у двох інших знизилася: в Центральній - з 35.6% до
    33.2%, у Західній з 26.3% до 24.8%. Зрушення в розміщенні населення республіки відображають основні тенденції в розвитку продуктивних сил, їх територіальної локалізації. Високі темпи загального приросту населення в зонах пов'язані з більш швидким економічним розвитком їх областей, в той час як низькі темпи пояснюються значною часткою в областях цих зон сільськогосподарського виробництва і міграційним відпливом населення в інші області республіки.

    При зіставленні темпів приросту чисельності населення УРСР простежується їх повсюдне зниження. В досліджуваний період максимальну величину приросту населення мала Дніпропетровська область (в 1959-1970 рр..
    - 23.6%, в 1970-1979 рр. .- 8.8%; в 1979-1984 рр.. - 3.6%), а також:
    Запорізька (відповідно 21.2%, 9.6% і 3.9%); Кримська (відповідно
    50.9%, 20.4% і 5.8%); Херсонська (відповідно 25.9%, 12.9% і 3.6%).
    Мінімальна величина даного показника відзначалася у Вінницькій, Сумській,
    Чернігівській та Хмельницькій областях.

    Відмінності в формуванні загальної чисельності населення в регіональному аспекті ще більш рельєфно виявлялися у міських поселеннях УРСР. За досліджуваний період (1959-1985 рр..) темпи приросту міського населення перевищували средньореспубліканський показник (2.7%) в Південно-Західній (3.6%),
    Західній (3.2%) та Центральної (3.1%) демографічних зонах. Саме в цих зонах спостерігалося найбільше зростання частки міського населення. Так, відсоток міських жителів зріс в Центральній зоні на 26.2 пункту, в Західній на
    19.4, в Південно-Західній на 16.4, а в найбільш індустріальній Південно-Східної демографічній зоні - на 8.4 пункту. Слід зазначити, що якщо самий високий середньорічний приріст міського населення в 1959-1970 рр.. був характерний для Південно-Західної зони (3.6%), тов. 1970-1979 рр.. - Для
    Центральній (2.5%). Регіональні відмінності в республіці має і процес формування сільського населення. На початок 1984 найнижча питома вага сільського населення зберігся в Південно-східній демографічній зоні
    (15.1%), найбільш високий - в Західній (54.9%). Такий показник в цій зоні пояснюється історичними умовами розвитку її областей, значним природним приростом у них сільського населення, яке до того ж має порівняно низьку міграційну рухливість. У всіх зонах УРСР відзначалася спад сільського населення. Найбільші темпи зниження спостерігалися в
    Центральної і Південно-Східної зонах. Так, середньорічний темп зниження чисельності населення складав в Центральній зоні в 1959-1970 рр.. (-1.2%), в 1970-1979 рр.. і 1979-1984 рр.. - (-1.9%), В Південно-Східній відповідно (-
    1.2%, -1.1%, -1.5%). Найнижчі темпи мала Південно-Західна зона (0.4%,
    -0.3%, -0.6 %).

    У 1959-1970 рр.. на природний приріст припадало 89%, а на механічний - 10.1%. У 1970-1979 рр.. ці цифри відповідно склали
    90.4% і 9.6%. Отже, природний приріст залишався вирішальним чинником відтворення загальної чисельності населення УРСР. Питома вага основних компонентів - природного та механічного приростів зберігали свою відносну стабільність. Разом з тим слід зазначити переважне значення міграційних процесів в зміні співвідношення між міським та сільським населенням республіки. Міста УРСР росли в основному за рахунок механічного приросту, на частку якого в 1970-1979 рр.. доводилося
    51.6%. Чисельність сільського населення республіки зменшувалася за рахунок як міграційних процесів, так і переходу окремих сільських поселень у групу міст та селищ міського типу.

    Тепер же давайте розглянемо більш сучасний етап - 1989-1993 рр..
    Який же розвиток отримали демографічні події за цей період часу, характеризується корінними змінами в політичному, економічному устрій нашої країни? Тепер ми розглядаємо вже не Українську РСР, а незалежна держава УКРАЇНА.

    Отже, у 1989 році загальна чисельність населення України склала 51.7 мільйона чоловік, а в 1993 році ця цифра підвищилася ще на 537 тисяч і дозволила показнику чисельності населення досягти позначки 52 млн 244 тисячі людей. Однак, характеризуючи процеси, які зумовили цей зростання, ми бачимо, що це було досягнуто лише завдяки позитивному сальдо міграції, більше того, що значно перевищує природний приріст населення, який у 1991 році перейшов нульову межу і став стабільно знижуватися: з -39147 чоловік в 1991 році до -184195 чоловік у 1993 році. У зв'язку з цим неважко підрахувати, що населення України на 1 січня 1994 року 52 мільйони 114.4 тисячі чоловік. Цей процес зменшення населення став можливий завдяки різкому падінню сальдо міграції з 288.1 тисячі чоловік в 1992 році до 49.6 тисяч чоловік в 1993. Отже, населення України зменшується. Зниження рівня народжуваності (з 690981 людини в 1989 році до 557467 чоловік в 1993 році) кількісно приблизно дорівнює підвищення рівня смертності (з 600590 чоловік в 1989 році до 741662 чоловік у 1993 році). При цьому мають місце відповідні зміни і в брутто-коефіцієнти, що говорить про незалежність процесів, що відбуваються з даними показниками від змін в кількості населення.

    А як же йдуть справи в співвідношенні сільського і міського населення?
    На 1 січня 1994 відсоток міського населення склав 67.9%, а сільського - 32.1%. У порівнянні з 1985 роком цей показник виріс на 2.6%
    . І хоча це співвідношення коливається в широкому інтервалі по областях нашої країни (від 90.5% міського населення і 9.5% сільського в Донецькій області до, відповідно, 41.1% і 58.9% в Закарпатській), але в цілому по країні міське населення переважає над сільським. Цікаво відзначити також такий факт, що у сільській місцевості показник народжуваності зменшився за період 1989-1993 рр.. на 8.8%, а серед міських поселень - на 14.3%, тобто в 1.625 разу більше, в той час як показники смертності у сільській місцевості збільшилися на 18.9%, в міських поселеннях на 26.9, тобто в
    1.4 рази більше. Ці цифри конкретно говорять нам про те, що темпи збільшення різниці між народженими і померлими в міських поселеннях набагато вище, ніж у сільській місцевості. Отже, зміни в політичному ладі нашої країни призвели до якісних змін характеру відтворення населення. Негативні процеси перехідного періоду погіршили соціально - економічні умови існування людей нашої країни. Інфляція, спад виробництва, викликана цим безробіття - ось причини, по яких ми маємо зараз негативний приріст населення. Але про це ми поговоримо нижче, а зараз давайте розглянемо територіальну диференціацію природного відтворення населення в Україні.

    2. ТЕРИТОРІАЛЬНА ДИФЕРЕНЦІАЦІЯ природного відтворення.

    Отже, після аналізу динаміки демографічних процесів на Україні в останні три десятиліття, ми приступаємо до більш ретельного і глибокого аналізу демографічної ситуації, що склалася в даний період. Для цього ми скористаємося брутто-коефіцієнтами, про які вже йшлося вище. У 1993 року населення України становило 52 мільйони 244.1 тисячі чоловік, а природний приріст - -184195 осіб. Отже, коефіцієнт природного приросту на Україні склав -3.5 людини на 1000 жителів нашої держави. Іншими словами, кожна 1000 чоловік, що проживають на
    Україні, в 1993 році зменшилася в середньому на 3.5 людини. Однак не за всій території України склалася аналогічна ситуація. Існують області, для яких даний показник має навіть позитивне значення, перевершує по модулю значення коефіцієнта природного приросту в цілому по нашій країні. Хочеться ще раз звернути Вашу увагу на той факт, що нульова відмітка природного щорічного приросту була перетнута ще в
    1991 році, однак фактична спад мала місце лише в 1993 році.
    Цей факт став можливий лише завдяки тому, що сальдо міграції населення в 1991 році перевищував показник природного приросту приблизно в
    3.5 рази, а в 1992 році - в 2.8 рази. Проте в 1993 році різке падіння даного показника з позначки 288.1 тисяч чоловік до 49.6 чоловік, і триваюче зростання природного спаду населення стали причиною фактичного зменшення кількості людей на Україні.

    А тепер давайте приступимо до розрахунку показника природного приросту населення для кожної з територіальних одиниць, які становлять сукупність, що піддаються аналізу, тобто, в нашому випадку, до розрахунку показника для кожної з областей України. Для більшої послідовності наших обчислень ми розрахуємо спочатку показники народжуваності, смертності, а вже потім - природного приросту населення.

    2.1 НАРОДЖУВАНІСТЬ.

    Для наочності процеси, що розглядаються в цій роботі щодо України викладені в картосхемі "Територіальна диференціація природного відтворення і щільність населення України ", яка перебувати в програмі, але більш точні обчислення важко зобразити на карті. Ось чому ми приступаємо до кількісного розрахунку показників народжуваності. Отже, з огляду на те, що коефіцієнт розраховується на 1000 чоловік, ми отримуємо наступні результати:


    ОБЛАСТЬ КІЛЬКІСТЬ КІЛЬКІСТЬ КОЕФІЦІЄНТ

    НАСЕЛЕННЯ, що народилися НАРОДЖУВАНІСТЬ тисяч чол.

    УКРАЇНА 52244.1 557467 10.78
    КРИМ 2638.8 25489 9.66
    ВІННИЦЬКА 1911.9 21355 11.17
    ВОЛИНСЬКА 1077.6 15540 14.51
    ДНІПРОПЕТРОВСЬКА 3936.4 38954 9.97
    ДОНЕЦЬКА 5365.8 46344 8.68
    ЖИТОМИРСЬКА 1510.8 18690 12.47
    ЗАКАРПАТСЬКА 1281.4 19264 15.15
    ЗАПОРІЗЬКА 2116.1 20881 9.94
    ІВАНО-ФРАНКІВСЬКА 1461.0 20261 13.97
    КИЇВСЬКА 4592.5 43225 9.48
    КІРОВОГРАДСЬКА 1251.2 13990 11.24
    ЛУГАНСЬКА 2886.0 27094 9.43
    ЛЬВІВСЬКА 2776.9 34717 12.58
    МИКОЛАЇВСЬКА 1360.3 15248 11.29
    ОДЕСЬКА 2639.2 28185 10.75
    ПОЛТАВСЬКА 1770.1 17651 10.04
    РІВНЕНСЬКА 1189.2 18212 15.43
    СУМСЬКА 1432.2 13829 9.72
    ТЕРНОПІЛЬСЬКА 1180.3 15086 12.86
    ХАРКІВСЬКА 3182.1 28270 8.97
    ХЕРСОНСЬКА 1281.2 15433 12.14
    ХМЕЛЬНИЦЬКА 1527.2 17876 11.76
    ЧЕРКАСЬКА 1536.2 16432 10.76
    ЧЕРНІВЕЦЬКА 945.8 12430 13.21
    ЧЕРНІГІВСЬКА 1393.9 12990 9.39

    Тепер нам слід згрупувати області за такими критеріями: а) з низькою народжуваністю (до 10 чоловік на 1000 жителів); б) з помірною народжуваністю (10-12 чоловік) з високою народжуваністю (понад 12 осіб).

    Ми отримаємо такі групи:

    а) Республіка Крим, Дніпропетровська, Донецька, Запорізька, Київська,
    Луганська, Сумська, Харківська, Чернігівська області.

    б) Вінницька, Кіровоградська, Миколаївська, Одеська, Полтавська,
    Хмельницька, Черкаська області.

    в) Волинська, Житомирська, Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська,
    Рівненська, Тернопільська, Херсонська, Чернівецька області.

    Отже, проаналізуємо ці групи, ми можемо зробити висновок про те, що найменша народжуваність спостерігається в основному в областях, що зосередили на своїй території головні промислові центри нашої країни. Очевидно, що забруднення навколишнього середовища негативно позначається на здоров'я людей, що живуть в цих областях, що, у свою чергу приводить до підвищення кількості різних патологій, які можуть стати причиною безпліддя, мертвонародження і так далі. Слід також вказати на те, що в цих областях відсоток міського населення значно перевищує відсоток сільського населення, а в міських поселеннях кількість народжених значно менше, ніж у сільській місцевості.

    В цей же час області на Заході України характеризуються високим показником народжуваності, який я б пояснив силою здавна склалися на цій території моральних традицій і засад, за якими вітається наявність великої кількості дітей у сім'ї. Крім того, як уже говорилося вище на Західній Україні проживає великий (в порівнянні з іншими областями
    України) відсоток сільського населення, а сільській місцевості в більшій мірою властива висока потреба в працездатне населення для ведення сільського господарства. Цей факт є другою причиною високого коефіцієнта народжуваності в даному регіоні.

    Тепер давайте перейдемо до аналізу показників смертності.

    2.2 СМЕРТНІСТЬ.

    Таблиця смертності населення в 1993 році виглядає так:

    ОБЛАСТЬ КІЛЬКІСТЬ КІЛЬКІСТЬ КОЕФІЦІЄНТ

    НАСЕЛЕННЯ, ПОМЕРЛИХ СМЕРТНІСТЬ тисяч чол.

    УКРАЇНА 52244.1 741662 14.32
    КРИМ 2638.8
    32544 12.50
    ВІННИЦЬКА 1911.9 31617 16.65
    ВОЛИНСЬКА 1077.6 14042 13.10
    ДНІПРОПЕТРОВСЬКА 3936.4 56372 14.44
    ДОНЕЦЬКА 5365.8 79619 15.00
    ЖИТОМИРСЬКА 1510.8 22876 15.24
    ЗАКАРПАТСЬКА 1281.4 13675 10.75
    ЗАПОРІЗЬКА 2116.1 29568 14.12
    ІВАНО-ФРАНКІВСЬКА 1461.0 16681 11.51
    КИЇВСЬКА 4592.5 57621 13.09
    КІРОВОГРАДСЬКА 1251.2 20996 16.99
    ЛУГАНСЬКА 2886.0 43953 15.36
    ЛЬВІВСЬКА 2776.9 31645 11.51
    МИКОЛАЇВСЬКА 1360.3 18519 13.69
    ОДЕСЬКА 2639.2 36730 14.08
    ПОЛТАВСЬКА 1770.1 29466 16.69
    РІВНЕНСЬКА 1189.2 14516 12.28
    СУМСЬКА 1432.2 24489 17.21
    ТЕРНОПІЛЬСЬКА 1180.3 16478 14.07
    ХАРКІВСЬКА 3182.1 47788 15.19
    ХЕРСОНСЬКА 1281.2 16914 13.29
    ХМЕЛЬНИЦЬКА 1527.2 23392 15.39
    ЧЕРКАСЬКА 1536.2 25893 16.91
    ЧЕРНІВЕЦЬКА 945.8 11527 12.18
    ЧЕРНІГІВСЬКА 1393.9 24744 17.84

    згрупуємо області так само, як ми робили це при розрахунку показників народжуваності, за такими критеріями: а) області з низькою смертністю (до 13 чоловік на 1000 жителів); б) області зі середнім показником смертності (13 -
    15 померлих на 1000 жителів); в) області з високим рівнем смертності
    (коефіцієнт смертності перевищує 15 чоловік на 1000 жителів).

    Ось, що ми отримали: а) Республіка Крим, Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська, Рівненська,
    Чернівецька області.

    б) Волинська, Дніпропетровська, Донецька, Запорізька, Київська,
    Миколаївська, Одеська, Тернопільська, Херсонська області

    в) Вінницька, Житомирська, Кіровоградська, Луганська, Полтавська, Сумська,
    Харківська, Хмельницька, Черкаська, Чернігівська області.

    Остаточно нам проллє світло на ситуацію територіальної диференціації демографічних процесів на Україні показник природного приросту населення.


    2.3 Природний приріст.

    Отже, обчисливши коефіцієнти народжуваності і смертності, ми переходимо до розрахунку показника природного приросту. Таблиця даних виглядає так:

    ОБЛАСТЬ КОЕФІЦІЄНТ КОЕФІЦІЄНТ КОЕФІЦІЄНТ

    НАРОДЖУВАНІСТЬ СМЕРТНІСТЬ ПРИРОДНОГО

    ПРИРОСТ

    УКРАЇНА 10.78 14.32 -3.54
    КРИМ 9.66 12.50
    -2.84
    ВІННИЦЬКА 11.17 16.65 -5.48
    ВОЛИНСЬКА 14.51 13.10 1.41
    ДНІПРОПЕТРОВСЬКА 9.97 14.44 -4.47
    ДОНЕЦЬКОЇ 8.68 15.00 -6.32
    ЖИТОМИРСЬКА 12.47 15.24 -2.77
    ЗАКАРПАТСЬКА 15.15 10.75 4.40
    ЗАПОРІЗЬКА 9.94 14.12 -4.18
    ІВАНО-ФРАНКІВСЬКА 13.97 11.51 2.46
    КИЇВСЬКА 9.48 13.09 -3.61
    КІРОВОГРАДСЬКА 11.24 16.99 -5.75
    ЛУГАНСЬКА 9.43 15.36 -5.93
    ЛЬВІВСЬКА 12.58 11.51 1.07
    МИКОЛАЇВСЬКА 11.29 13.69 -2.40
    ОДЕСЬКА 10.75 14.08 -3.33
    ПОЛТАВСЬКА 10.04 16.69 -6.65
    РІВНЕНСЬКА 15.43 12.28 3.15
    СУМСЬКА 9.72 17.21 -7.49
    ТЕРНОПІЛЬСЬКА 12.86 14.07 -1.21
    ХАРКІВСЬКА 8.97 15.19 -6.22
    ХЕРСОНСЬКА 12.14 13.29 -1.15
    ХМЕЛЬНИЦЬКА 11.76 15.39 -3.63
    ЧЕРКАСЬКА 10.76 16.91 -6.15
    ЧЕРНІВЕЦЬКА 13.21 12.18 1.03
    ЧЕРНІГІВСЬКА 9.39 17.84 -8.45

    Знову ж таки, розподілимо отримані коефіцієнти по групах. На цей раз ми проведемо розподіл за таким критерієм: а) області з високим коефіцієнтом природного приросту населення (значення коефіцієнта більше нуля); б) області зі середнім коефіцієнтом (значення лежить в межах 0 -
    -4); В) області з низьким коефіцієнтом (менше -4). Ми отримаємо такі три групи: а) Волинська, Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська, Рівненська,
    Чернівецька області

    б) Республіка Крим, Житомирська, Київська, Миколаївська, Одеська,
    Тернопільська, Херсонська, Хмельницька області.

    в) Вінницька, Дніпропетровська, Донецька, Запорізька, Кіровоградська,
    Луганська, Полтавська, Сумська, Харківська, Черкаська, Чернігівська.

    Лідерами за показником природного приросту стали ті самі західно - українські області, які займали провідні позиції за показником народжуваності і, в той же час, мали найнижчі показники смертності населення, а саме Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська, Рівненська,
    Чернівецька області. Найнижчий показник природного приросту населення спостерігається в східних областях - найважливішому промисловому регіоні нашої країни. На території областей даного району (Донецької, Запорізької,
    Луганської) низький рівень коефіцієнта викликаний низькою народжуваністю, причини якої розглянуті вище.


    3. ПРОГНОЗ природного відтворення І ПРОБЛЕМИ ЙОГО РЕГУЛЮВАННЯ

    Прогноз населення, або демографічний прогноз, має особливе значення для ведення народного господарства. Методи демографічного прогнозу почали розроблятися ще на початку століття і удосконалювалися в подальшому.
    Прогноз визначає майбутні трудові ресурси, потреби і їх структуру, розміри будівництва шкіл, медичних та інших установ, житлового будівництва. Однак ступінь задоволення потреб, способи та форми його здійснення, як і характер використання трудових ресурсів, впливають на рух населення. Таким чином, населення потрібно знати для соціально-економічесного планування, але саме воно відтворюватися під впливом соціально-економічних умов. Більш того, у взаємодії "економіка - населення" саме економіка є ведучим ланкою. Плани ведення народного господарства і демографічний прогноз повинні бути взаємно погоджені: школи повинні бути там (і стільки), де (і скільки) вони потрібні, щоб всі діти навчалися, а число дітей повинно бути визначено в прогнозі, по можливості правильно враховує серед інших факторів, що впливають на населення, зростання культури. Розрахунок доцільно починати з менш динамічної ланки. З ряду надзвичайні події надають негайне і сильний вплив на населення. Яскравий приклад тому -- війни. Але вплив на нього поступального руху економіки наштовхується на інертність природного руху населення, на порівняно повільне зміна його характеристик. Тому прийнято до розрахунку плану робити демографічні прогнози.

    До цих пір мова йшла про природний рух населення. Його механічний рух, або міграція, в усякому разі, в робочих віках, є прямою функцією зрушень в розміщенні виробництва. Не тому розгорнулося будівництво на Сході України, що туди з незрозумілих причин кинулися переселенці. Навпаки, рішення створити промисловий комплекс на Донбасі викликали потоки населення. Починати розрахунок міграції без уявлення про те, де і що намічається зробити, безглуздо. Таким чином, більш детально цикл ітерації представляється в наступному вигляді: природний рух - економіка - міграція - природний рух.

    На жаль, в умовах нинішнього дефіциту бюджету, є проблематичним задоволення всіх потреб населення обгрунтованих демографічним прогнозом. Але це анітрохи не зменшує його значення для ведення народного господарства в цілому. У наш час при виробленні стратегії і тактики економічного розвитку країни одними з основних вихідних даних є відомості демографічного характеру. Без глибоких наукових знань про сучасної демографічної ситуації, про її прогнозованих на майбутнє зміни неможливо ефективно керувати розвитком суспільства, визначати його цілі і завдання. І в першу чергу важливо знати все про народжуваність, тому, що на неї можна впливати як у бік підвищення, так і в бік зниження, у той час як підвищення рівня смертності негуманно і проведення такої демографічної політики на сучасному етапі розвитку світового співтовариства просто неприйнятно. При відносній стабілізації смертності саме народжуваність - провідний чинник формування чисельності і половозрастной структури населення. Давайте ж тепер спробуємо спрогнозувати динаміку розвитку показників природного приросту в найближчому майбутньому, грунтуючись на матеріалах динаміки загальних показників відтворення населення (див. Додаток). Як видно, тенденція до зменшення кількості жителів на Україні буде відчуватися і надалі.
    Звуження відтворення населення на Україні відбувається внаслідок перехідного періоду від соціалістичного способу ведення господарства до капіталістичному - процесу повільного і болісного (особливо в умовах нашої країни), який, напевно, триватиме ще не один рік.
    Одне можна говорити з впевненістю - якщо показники демографічних процесів будуть розвиватися пропорційно тому, як вони розвивалися в протягом 1989-1993 рр.., то до 2000-ному році ми будемо мати негативний показник природного приросту приблизно рівний близько півмільйона чоловік на рік, а його брутто-коефіцієнт, знову таки, приблизно рівний
    -11.4 Людини на 1000 жителів. При всій некоректності даного розрахунку, навіть зменшивши його результати наполовину ми отримаємо дуже неприємні результати. Але, пам'ятаючи про те, що прогнози - справа невдячна, давайте детальніше зупинимося на проблемах, пов'язаних зі способами регулювання природного відтворення. Слід зупинитися на тому, який же спосіб відтворення найбільш прийнятний. Більшість демографів схиляються до думку, що для нормального розвитку суспільства необхідно злегка розширене відтворення, завдяки якому буде здійснюватися зміна поколінь, і, отже, трудових ресурсів (працездатного населення). При цьому та кількість населення, яке буде перевищувати кількість померлих буде сприяти утворенню додаткового продукту - необхідної умови прогресивного розвитку людства. Але тут постає, так звана
    "проблема перенаселення", пов'язана з надлишковим населенням на Землі. Але абсолютного перенаселення на планеті не варто боятися, адже можна довести, що людина за своє життя виробляє значно більше матеріальних благ, ніж споживає, тому питання не в рівні народжуваності, не в чисельності населення і кількості продовольства, енергії, інших благ, а в більш справедливий їх розподіл. Про це дуже добре сказав на
    Всесвітній конференції ООН з питань народонаселення великий демограф А.Я.
    Боярський: "П'ять мільярдів ротів? Так, але і три мільярди працівників! І якщо озброїти їх досягненнями сучасної науки і техніки, позбавивши ... від марнотратною безглуздої роботи на війну, то немає ніякого сумніву в те, що можна не тільки добре нагодувати всі ці роти, але й забезпечити при правильному розподілі багатств всім людям на Землі добробут і щасливе життя ".

    Отже, якими ж способами можна вплинути на демографічну ситуацію на Україні. Перш за все, потрібно збільшити соціальний захист незаможного населення України, бо за нинішнього відсутності медичних засобів в лікувальних установах, більше того - навіть у службі швидкої допомоги, і при високих цінах на них у різного роду комерційних структурах - як тут не підвищитися рівню смертності! Забезпечення безкоштовним медичним обслуговуванням можна досягти шляхом удосконалення системи соціального страхування. Також необхідно всіма можливими методами стимулювати населення до підвищення рівня народжуваності. Адже в сучасній науці існує істотний резерв підвищення показника народжуваності тільки за рахунок суб'єктивних поведінкових факторів - зміни структури заходів регулювання народжуваності, оптимізації віку дітонародження і інтнргенетіческіх інтервалів. Сумарний ефект запропонованих заходів інтенсифікації процесу відтворення дозволить підтримувати його на рівні не нижче простого, відсуне прояв негативних наслідків сьогоднішньої демографічної ситуації, дасть змогу виграти час для розробки заходів впливу на ціннісні орієнтації сім'ї та індивіда. На формування демографічної цілі родини, з точки зору А.Г. Вишневського, впливають будь-які зміни в житті суспільства, навіть якщо вони не усвідомлюються і не спрямовані прямо на створення певних демографічних установок, відносяться до далекої від демографії області. У зв'язку з цим заходи, наприклад, в області охорони навколишнього середовища, житлового будівництва, політики цін, зайнятості і т.п. можуть вплинути на рішення родини мати або не мати ще одну дитину. Багато видатних демографи, економісти, соціологи писали про необхідність зробити процес відтворення більш економічним.
    Той же Вишневский говорить про те, що якість функціонування демографічної системи визначається, перш за все, тим, якою ціною досягається той чи інший рівень відтворення населення, яке співвідношення в ньому народжуваності і смертності. Інтенсифікація відтворення за рахунок зменшення компоненти "марної народжуваності" (смертність дітей першого року життя, мертвонароджуваність, недонашіваемость), а також у зв'язку з поліпшенням умов реалізації репродуктивних установок (а до них відносяться конкретні умови життя сім'ї, здоров'я подружжя, і, перш за все -
    "репродуктивне" здоров'я) допоможе пов'язати відтворення кількісне з якісним. Під останнім мається на увазі, перш за все відтворення здорових поколінь. Адже зміна характеру відтворення не самоціль, а лише засіб досягнення найбільш повного задоволення всіх потреб особистості - матеріальних і духовних. І хоча потреба в здоров'я ніде і ніколи не проголошувалася, та й навряд чи усвідомлюється особистістю до певного моменту, вона - основа нормальної життєдіяльності, нічим незамінна, цінність.

    Отже, роблячи висновок, потрібно відзначити, що якщо суспільство визначило глобальні цілі демографічного розвитку, то, виходячи з них і з огляду на глибоку взаємозв'язок і взаємозумовленість соціально - економічних, культурних, демографічних змін, воно має: по-перше, усунути перешкоди матеріального, житлового, з охорони здоров'я, юридичного та іншого характеру до більш повного досягненню демографічної цілі родини (тобто по суті, поліпшити умови реалізації репродуктивних установок, усунути перешкоди на їхньому шляху), по-друге, впливати на самі демографічні цілі, заздалегідь з огляду на демографічні наслідки всіх прийнятих на рівні суспільства рішень у соціальній, економічній, культурній сфері та змінюючи їх, якщо вони не відповідають демографічним інтересам або переслідують менш важливі для суспільства цілі.

    4. Список використаних джерел:

    1. Боярський А.Я. "Курс демографії" М., "Фінанси і статистика" 1985р.

    2. Вишневський А.Г. "Відтворення населення і суспільство" М., "Фінанси та статистика" 1982 г.

    3. "Природний рух населення сучасного світу" М, видавництво МГУ 1974

         
     
         
    Реферат Банк
     
    Рефераты
     
    Бесплатные рефераты
     

     

     

     

     

     

     

     
     
     
      Все права защищены. Reff.net.ua - українські реферати !