ПЕРЕЛІК ДИСЦИПЛІН:
  • Адміністративне право
  • Арбітражний процес
  • Архітектура
  • Астрологія
  • Астрономія
  • Банківська справа
  • Безпека життєдіяльності
  • Біографії
  • Біологія
  • Біологія і хімія
  • Ботаніка та сільське гос-во
  • Бухгалтерський облік і аудит
  • Валютні відносини
  • Ветеринарія
  • Військова кафедра
  • Географія
  • Геодезія
  • Геологія
  • Етика
  • Держава і право
  • Цивільне право і процес
  • Діловодство
  • Гроші та кредит
  • Природничі науки
  • Журналістика
  • Екологія
  • Видавнича справа та поліграфія
  • Інвестиції
  • Іноземна мова
  • Інформатика
  • Інформатика, програмування
  • Історичні особистості
  • Історія
  • Історія техніки
  • Кибернетика
  • Комунікації і зв'язок
  • Комп'ютерні науки
  • Косметологія
  • Короткий зміст творів
  • Криміналістика
  • Кримінологія
  • Криптология
  • Кулінарія
  • Культура і мистецтво
  • Культурологія
  • Російська література
  • Література і російська мова
  • Логіка
  • Логістика
  • Маркетинг
  • Математика
  • Медицина, здоров'я
  • Медичні науки
  • Міжнародне публічне право
  • Міжнародне приватне право
  • Міжнародні відносини
  • Менеджмент
  • Металургія
  • Москвоведение
  • Мовознавство
  • Музика
  • Муніципальне право
  • Податки, оподаткування
  •  
    Бесплатные рефераты
     

     

     

     

     

     

         
     
    Паливно-енергетичний комплекс України
         

     

    Географія

    Кримський інститут бізнесу

    За РПС на тему

    «Паливно-енергетичний комплекс України»

    Виконала

    Студентка 1-го курсу

    Групи Е-1

    Ліпіна Катерина

    Сімферополь, 2002

    Роль паливно-енергетичного комплексу в економіці України

    Науково-технічний прогрес, поліпшення якості продукції, поліпшення умов праці, інтенсифікація всього суспільного виробництво визначаються розвитком енергетики країни, основою якої є паливна база.
    Тому закономірно, що у всіх розвинених країнах інвестиції у паливно - енергетичний комплекс становлять приблизно 40% сумарних капітальних вкладень у промисловість.

    «Темпи зростання паливно-енергетичного комплексу України за останнє десятиріччя за всіма показниками не сприяли підвищенню електроємна національного прибутку і валового суспільного продукту (табл. 1). З 1990 по
    1995 виробництво електроенергії в Україні зменшилося на 36%, видобуток нафти - 23, газу - 35, вугілля - на 49,4%. »[1]

    Таблиця 1

    Обсяги виробництва найважливіших видів продукції паливно - енергетичного комплексу в 1986-1995гг.2
    | Продукція | 1985 | 1990 | 1991 | 1992 | 1993 | 1994 | 1995 |
    | Електроенергія млрд. | 272,0 | 298,5 | 278,7 | 252,5 | 229,9 | 200,8 | 194,0 |
    | кВт/год | | | | | | | |
    | Нафта (у тому числі газовий | 5,8 | 5,3 | 4,9 | 4,5 | 4,2 | 4,2 | 4,1 |
    | конденсат) | | | | | | | |
    | Газ, млрд. куб м | 42,9 | 28,1 | 24,3 | 20,9 | 19,2 | 18,3 | 18,2 |
    | Вугілля, млн. т | 189,0 | 164,8 | 135,6 | 133,7 | 115,8 | 94,4 | 87,8 |


    2 В. Качан «Розміщення продуктивних сил України", Київ "Вища школа" 1999р.
    З 112

    Високими темпами зростає потреба в різних видах енергії і палива, хоча в основному використовуються такі види енергетичних ресурсів, як нафта, природний газ, ядерне паливо і навіть вугілля.

    Розміщення підприємств важкої індустрії, де витрати на пальне становлять значну частину собівартості готової продукції, перебуває під величезним впливом енергетичного чинника. Переробка палива -- основа формування промислових комплексів, особливо нафто-і вуглехімічний. Велику роль відіграє паливо як районнопроізводственний фактор. Вплив його тим більший, чим потужніші запаси і високі техніко - економічні показники ресурсів палива. Дешеве паливо сприяє Розвитку паливовмісних виробництв, формує спеціалізацію господарства району. Разом з тим слід зазначити, що паливо використовується також в енергетиці і є сировиною для одержання різноманітних цінних продуктів.
    Наприклад, з нафти одержують не тільки паливні матеріали, але й різні масла та змащувальні матеріали, пластмаси, миючі речовини, синтетичні волокна, добрива. З природного газу виробляють синтетичні спирти і білкові препарати, виділяють сірку. Вугілля є цінним джерелом для одержання пластмас, бензину та інших продуктів виробництва.

    У структурі промисловості України на частку паливної припадає 15% вартості основних фондів і майже 8% середньорічної чисельності промислово - виробничого персоналу. Паливно-енергетичний комплекс виробляє
    11% вартості промислової продукції України.

    У 50-80 роках в Україні поступово зростала видобуток палива, особливо газу. У структурі споживання палива почала знижуватися частину вугілля та нафти і збільшуватися газу. У 80-ті роки частка газу в структурі паливного балансу також як і нафта почала знижуватися.

    Загальний видобуток палива в Україні зростала до 1987р. Однак, в останні роки, абсолютні розміри видобутку палива почали знижуватися. Це пояснюється головним чином погіршенням гірничо-геологічних умов видобутку вугілля в
    Донбасі, нестабільністю роботи вугільної, нафтової та газової промисловості, важким фінансово-економічним становищем країни в цілому.

    Збільшення витрат на видобуток і транспортування палива вимагає обгрунтування економічної доцільності розробки тих чи інших родовищ. Для їх визначення в енергоекономіческіх розрахунках використовують показники кінцевих витрат, які дають можливість виявити в розрізі
    України та її економічних районів суспільно виправданий верхній рівень витрат, необхідних для одержання окремих видів палива. Так, на підставі кінцевих витрат встановлюють рівень енергозабезпечення України в цілому та її окремих економічних районів.

    Удосконалення паливного балансу України пояснюється перш за все значною диференціацією рівнів забезпечення паливом окремих районів, діаметрально протилежних у районах видобутку і споживання палива. Тому в перспективі необхідно вирішувати подвійне завдання: вдосконалювати галузеву і територіальну структуру паливного балансу, а також реконструювати розміщення основних споживачів палива.
    Останнє означає, що зниження енергоємності матеріального виробництва в енергодефіцитні районах є одним з найважливіших завдань збалансованості видобутку і споживання палива в регіональному плані. Що до вдосконалення структури паливного балансу, то в перспективі для західних і південних районів України найбільш економними будуть електроенергія
    АЕС, а для східних районів - вугілля Донбасу.

    ПЕК - складна міжгалузева система видобутку та виробництва палива та енергії, транспортування, розподілу і використання. До його складу входять паливна промисловість (нафтова, газова, вугільна, сланцева, торф'яні) та електроенергетика, тісно пов'язана з усіма галузями народного господарства.

    Проблема забезпечення української економіки енергоносіями - одна з найболючіших. Газ, нафта, вугілля і навіть електроенергію доводиться імпортувати. Щорічно на це витрачається близько 8 млрд. дол., На що йде 2/3 всього товарного експорту. Дефіцит енергоносіїв тягне за собою шлейф тяжких наслідків: недобір урожаю, систематичне відключення населених пунктів від електропостачання і т. д. Тому проблема вимагає кардинального рішення.

    На сучасному етапі економічного розвитку найважливіша - паливно - енергетична проблема. Успішне її вирішення визначає можливості, темпи і напрямок економічного і соціального розвитку. Значення палива для економіки будь-якої країни велике: без нього неможливий виробничий процес, робота промисловості, сільського господарства і транспорту.

    Основними первинними джерелами енергії на сучасному етапі є нафта, вугілля, природний газ, гідроенергія, а також швидко зростає значення атомної енергії. Частка решти джерел (дрова, торф, енергія сонця, вітру, геотермальна енергія) у загальному енергоспоживанні становить лише кілька відсотків.

    Територіально-галузева структура паливно-енергетичного комплексу

    України

    а) вугільна промисловість

    Серед видобуваються органічних паливних ресурсів на вугілля припадає
    (залежно від оцінки) 65-90%. Історично воно відіграло велику роль у світовому промисловому розвитку. Вугілля забезпечив енергетичну основу першої промислової революції.

    Вугільна промисловість за обсягом видобутку палива в натуральному вираженні посідає перше місце серед інших галузей. Тут зосереджена більшість працівників і основних фондів паливної промисловості.

    Діаграма 1

    Річний видобуток вугілля (млн. т)

    91г 92г 93г 94г 95г 96г 97г 98г 99г 00г < br> 1 М. Сургай «Вугілля, і тільки вугілля врятує Україну"// "Єкономіст", № 5
    2000р, з 40

    Протягом останніх десятиріч енергетична система, власне, - її сировинна база, характеризується нестійкістю. Це пояснюється необгрунтованим применшення ролі вугілля як найбільш важливою і стабільною за запасами сировини для виробництва енергії, і невиправдано завищеною ролі нафти і газу. Останнім часом в усіх країнах світу знову з'явилася тенденція повернення до вугілля як до самого надійного енергосировини на найближче майбутнє.

    Вугілля оцінюють за кількома параметрами:

    1. За глибиною залягання. Вугілля видобувають відкритим або закритим

    (шахтового) способами, - від цього залежить його собівартість. В

    Україні відкритим способом вугілля добувається в Дніпровському буровугільного басейні. Кам'яне вугілля відкритого способу видобутку належить до найбільш економічно вигідного виду палива і його видобуток росте.

    2. За марочним складу і якості. Вугілля поділяється на кам'яне, буре, коксівне, енергетичне. В Україні на кам'яне вугілля припадає 2/3 запасів.

    Основним районом видобутку кам'яного вугілля є Донецький басейн.

    Видобувають вугілля в 295каменноугольних шахтах, з них 131 шахта з коксівним вугіллям. Найбільшим басейном в Україні є Донбас із запасами 240 млрд. т. Тут є усі марки вугілля: коксівне (половина запасів), антрацит, газовий. Донецьке вугілля має високу теплотворну здатність і незначну зольність. Зате собівартість його порівняно велика через великої глибини залягання пластів. Це знижує його конкурентоспроможність.
    Основними ланками вуглевидобутку шахтним способом є: шахта з комплексом наземних і підземних споруд і енергосилових господарством, вуглезбагачувальна фабрика, транспортні комунікації і водогосподарські споруди, районні енергетичні центри, складські господарства, підприємства та організації невиробничої сфери. З вугільної промисловості прямо або безпосередньо пов'язана діяльність майже 40% міського населення Донецької та Луганської областей.

    Вугільні шахти зосереджені переважно в центральній і північній частинах Донецької та південній частині Луганської області. Коксовий вугілля видобувають головним чином у центральній частині Донецької області в районі Інакеівого,
    Макіївки, Горлівки, Донецька, Красноармійська, Костянтинівки та інших міст, а також в Краснодарському і Кадеевском районах Луганської області. У
    Антрацитівському, Лутугинському та Алчевському районах Луганської області добувають більше енергетичного вугілля. Газ добувають преобладающе в Лисичанському районі.

    Нове шахтне будівництво налагоджено у Західному Донбасі
    (Дніпропетровська область). Собівартість вугілля Донбасу висока, однак, на великих сучасних шахтах вона трохи вище середньої собівартості видобутку вугілля в Кузнецькому басейні.

    Майже 14 млн. т кам'яного вугілля видобувають у Львівсько-Волинському кам'яно вугільному басейні. Запаси вугілля тут невеликі, тому передбачається, що в перспективі у басейні буде працювати тільки дві шахти з 15 діючих. Значну частину вугілля цього басейну використовують Бурштірская,
    Добротверская теплові електростанції.

    Дніпровський буровугільний басейн розташований здебільшого на правобережжі України й об'єднує родовища Житомирської, Вінницької,
    Київської, Кіровоградської, Черкаської, Запорізької та Дніпропетровської областей. Басейн поділяють на 12 буровугільних районів, в яких начитується понад 100 родовищ. Вугілля басейну без пресування брикетів не придатний для транспортування на далекі відстані, характеризується високою вологістю, використовується в основному для місцевих потреб. Запаси вугілля, які можна добувати відкритим способом, розташовуються в 58 родовищах. Найбільше число таких родовищ у Кіровоградській (29),
    Дніпропетровській (19) та Черкаській (5) областях. За останні роки його видобуток перебуває в межах 4,5 млн. т.

    Буровугільна промисловість України об'єднує великі механізовані углеразрези, шахти, углебрікетние фабрики, а також допоміжні підприємства.

    В Україні вугілля видобувається також у Львівсько-Волинському та
    Дніпропетровському вугільних басейнах, але поклади тут невеликі. б) газова промисловість

    Газова промисловість - наймолодша галузь паливної промисловості України. Використання газу в 2 рази дешевше порівняно з нафтою. Крім того, вона забезпечує виробництво азотних добрив і синтетичних матеріалів. Промисловість природного газу включає в себе розвідку, видобуток, транспортування, зберігання та переробку природного газу супутнього нафтового газу, що видобувається разом з нафтою. Ця галузь енергетики розвивається швидше за все, тому що її роль у енергопостачанні постійно зростає.

    Природний газ застосовується у багатьох галузях, але більша його частина використовується в енергетиці, тому що це паливо найменше забруднює атмосферу.

    Газова промисловість як галузь сформувалася у післявоєнні роки на базі розвіданих у країні родовищ природного газу. Самое інтенсивний розвиток газова промисловість набула у першій половині 70 -- х років.

    Таким чином, починаючи з другої половини 70-х років і до теперішнього часу видобуток газу в Україні знизився більш, ніж у три рази.

    Першою була освоєна Прикарпатська нафтогазова область. Зараз на її частку припадає 3,1% всього видобутку газу в Україні. Цей район досить перспективний, бо газ видобувають в основному з незначних глибин.
    Розвідані запаси газу становлять 94 млрд. м3.В цілому у Західноукраїнському нафтогазоносній регіоні прогнозовані запаси нафти і газу складають понад 600 млн. т умовних одиниць палива. Причому більш ніж половина їх сконцентрована в Івано-Франківській області, де вони залягають на глибині 5 -
    6 км, що є основною технічною проблемою його видобутку.

    Таблиця 1

    Видобуток природного газу в
    Україні
    | Роки | МЛРД. куб | У% до рівня | Роки | МЛРД. куб | У% до рівня |
    | | М | досягнутого в | | м | досягнутого в |
    | | | 1975р | | | 1975р |
    | 1940 | 0,5 | 0,07 | 1988 | 32,4 | 47,64 |
    | 1960 | 14,3 | 20,03 | 1989 | 30,8 | 45,29 |
    | 1970 | 60,9 | 89,56 | 1990 | 28,1 | 41,32 |
    | 1975 | 68,0 | 100,00 | 1991 | 24,3 | 35,80 |
    | 1980 | 56,7 | 83,38 | 1992 | 20,9 | 30,76 |
    | 1985 | 42,9 | 63,88 | 1993 | 19,2 | 28,24 |
    | 1986 | 39,7 | 58,38 | 1994 | 18,3 | 27,6 |
    | 1987 | 35,6 | 52,35 | 1995 | 18,2 | 27,4 |


    1 «Розміщення продуктивних сил" за ред. В.В. Ковалевського, О.Л. Михайлюк,
    В.Ф. Семенова, Київ, "Знання" 1998р. с. 254

    Дніпровсько-Донецьку газоносних область поставлено поряд з покладами нафти в Днепрвско-Донецької впадіне.Основние родовища газу стали відомими у другій половині 60-х років. Дніпровсько-Донецька нафтогазова область найбільша в Україні, на її частку припадає 93,8% видобутку газу в країні. Основні родовища природного газу розташовані в
    Харківській (Шебелинське, Хрестіщенское, Кегичівське, Дружелюбівське і
    Западнохрестіщенское); Сумській (Рібацкое, Качанівське); Полтавській (Солоха-
    Диканському); Дніпропетровській (Перещепинське) і Чернігівській (Гнединское) областях. Тут виявлено 111 газових родовищ, запаси газу складають
    785,4 млрд. м3.

    Найбільше з перерахованих родовищ-Шебелинське, яке містить 80% усіх запасів України. Друге місце в Україні за запасами газу займає Западнохрестіщенское газоконденсатне родовище, яке -- одне з найпродуктивніших в Україні з 1960 р.

    Геологорозвідники і сьогодні виявляють нові родовище газу, в тому числі в Луганській області, що свідчить про багатство надр
    Дніпровсько-Донецької западини.

    У Причерноморсько-Кримської нафтогазоносної області відкрито і експлуатується 17 газових родовищ із загальними запасами 14,3 млрд. м3.
    Найбільші з них: Голицинське, Джанкойське, Глібовське, Оленівському,
    Задорненское, Стрілківське. Тепер на дні Чорного моря геологи виявили ряд перспективних газових підвищень (підземних і водночас підводних структур).

    Основним напрямом ефективного використання природного газу, крім комунально-побутового сектора і масштабного переведення на нього автотранспорту, є нафтохімічний, де як продукт одержують синтетичні матеріали. З однієї тонни рідких вуглеводів можна одержати 600 -
    700 кг нафтохімічної сировини, вартість якого в багато разів вище перевищує ефект використання його як палива. На комунально-побутові послуги використовується 17 млрд. куб м газу, а на виробництво електроенергії -- майже 34 млрд. куб м газу на рік.

    Промислові запаси в Україні складають 1,1 трл. куб. м, відкриті -
    500 млрд. куб. м. У Причорномор'ї та Приазов'ї родовища нафти і природного газу експлуатуються на шельфі Чорного моря: Голіценское,
    Шмідта, Штормове, Тарханкутське, Дельфін; родовища природного газу є на шельфі Азовського моря: Керченське, Казантипське, Стрілецьке. в) нафтова промисловість

    Нафта - основа світового паливно-енергетичного балансу, саме ефективне і найзручніше паливо. Продукти нафтопереробки широко використовуються в усіх галузях промисловості, сільського господарства, транспорті, у побуті. Основна частина продукції використовується для виробництва енергії, тому вона відноситься до групи галузей енергетики. Частина нафти і нафтопродуктів йде на нафтохімічну переробку.

    Нафта має значні природні переваги порівняно з твердим паливом: висока ефективність на одиницю об'єму й ваги, висока теплотворназдатність, відносна дешевизна перевезень наливними суднами великої вантажопідйомності, значно менші витрати щодо завантаження та розвантаженні, швидкості згоряння (що полегшує механізацію та автоматизацію видобутку і транспортування), - все це сприяє затвердження нафти як основного енергоносія як сировини для хімічної промисловості.

    Нафтова промисловість України характеризується низькими показниками, хоча потенційні можливості її видобутку можуть бути більше. У зв'язку з значним виснаженням нафтових родовищ старопромислових західних районів поряд з пошуками і видобутком нафти у східних районах ширше розгортається геологічна розвідка шельфової зони Чорного і Азовського морів, а також Причорноморської низовини, де останніми роками видобувають промислову нафту.

    Україна не багата нафтою. Виділяються три райони: Прикарпатський,
    Дніпровсько - Донецький і Причорноморський.

    Зараз перше місце з видобутку нафти належить Лівобережній частині
    України, де працюють нафтогазові управління в Чернігівській області на базі Гнідинцівского і Прилуцького родовища, Сумській - на основі
    Охтирського і Качанского родовища і в Полтавській - на базі
    Сагайдатского, Зачепливского, Радченківському родовища. Тут видобувають понад половину нафти в Україні. Друге місце займає Прикарпатське нафтогазова провінція, де працюють нефтігазодобивающіе управління -
    Бориславнафтогаз і Долінонефтегаз. Поки що масштаби видобутку нафти невеликі через виснаження запасів і недостатньому проведення розвідувальних робіт.

    Слід сказати, що на собівартість нафти дуже впливає спосіб її видобутку. Видобута в Україні нафта має відносно високу собівартість, оскільки видобуток оскільки видобуток її прогресивним фонтанні способом майже зупинилася. Для підтримки високого тиску пластів практикують закачування за контури шару гарячої води, пари, хімічних компонентів, які дають можливість збільшувати видобуток нафти до 60-70%. Вартість нафти у районах споживання значною мірою визначається витратами на її транспортування, що залежить від діаметра трубопроводу, вмісту в сирій нафті парафіну, потужності нафтоперекачувальних станцій. В останні роки визначилася тенденція подорожчання нафти, яка пов'язана з ускладненнями умов видобутку та експлуатації більшості родовищ. У помсти з тим, будівництво нафтопереробних підприємств у районах споживання нафти і нафтопродуктів має ряд переваг, оскільки різко зменшується перевезення нафтопродуктів незалежно від способу транспортування сирої нафти (зберігання сирої нафти обходиться дешевше), а споживання має можливість використовувати сиру нафту, яка надходить з різних районів.
    Нафтопереробна промисловість України представлена Лисичанським,
    Кременчуцьким, Херсонським, Бердянським, Дрогобичьскім, Львівським і
    Надвірнянським нафтопереробним заводами. Україна лише частково забезпечує свою потребу в нафті. При потребі 40-45 млн. т нафти на рік у країні в 1995 було видобуто 4,1 млн. т.

    У Дніпровсько-Донецькій западині є Південний прогин і південний борт що примикає до нього. За геологічною структурою вони рівнозначні до вищевказаного. Грунтуючись на цих розрахунках, можна прогнозувати запаси нафти і газу 3-5 млрд. т нефтеного еквівалента.

    Прикарпатський район охоплює територію, розташовану уздовж північно-східних схилів Карпатських гір, і є найстарішим. Нафта добували тут з другої половини XIXст. Найбільші родовища:
    Долинське, Бориславське, Битківське. Запаси нафти розвідані на великих глибинах - до 5-6 тис. м. Освоювати такі свердловини важко, але сучасна техніка й технологія роблять це цілком можливим.

    Дніпровсько-Донецький район охоплює Дніпровсько-Донецьку западину північно-запаную окраїну Донбасу. Тут зосереджені основні нефтересурси
    України. Промислове значення мають Леляківське, Прилуцьке, Гнідинцевское родовище (Чернігівська область), Качаневское (Сумська область),
    Радченківському (Полтавська область). Сьогодні на Сумщині видобувається половина нафти України. Нафта тут залягає на глибині 8-9 тис. м.

    Причорноморський район охоплює Причорноморську западину, Керченську протоку, північно-західну частину акваторії Чорного та Азовського морів. Тут на Протягом останнього часу до пошуків нафти підключились морські геологи, які вивчають шельфи Азовського і Чорного морів. Цей район перспективний для нафтовидобутку; орієнтовні запаси - до 4-5 млрд. т нафти. Зараз видобувається 200 тис. т нафти з покладів «Штормове» та «Дельфін» з долею
    Британсько - Голландської компанії «Shell».

    Нафтопереробні заводи в Україні представлені найбільшою в
    Європі Лисичанським (потужністю 23 млн т нафти на рік), а також Херсонським,
    Одеським (4 млн. т), Кременчуцький (18 млн. т), Дрогобицьким та Львівським нафтопереробними заводами. Їхні потужності здатні переробити 50-60 млн. т нафти. г) електроенергетика

    Електроенергетика є складовою частиною енергетичного комплексу України. Вона впливає не тільки на розвиток народного господарства, але і на територіальну організацію продуктивних сил. Будівництво потужних ліній електропередач дає змогу освоювати паливні ресурси незалежно від віддаленості районів споживання. Достатня кількість електроенергії притягує до себе підприємства та виробництва, в яких частка паливно-енергетичних витрат у собівартості готової продукції значно більше в порівнянні з традиційними галузями промисловості.
    Електроенергетика має велике значення для спеціалізації районів. У ряді районів України (Донбас, Придніпров'я) вона визначає їх виробничу спеціалізацію, є основою формування територіально - виробничих комплексів. Електроенергетика - капіталомістка складова паливно-енергетичного комплексу будь-якої країни, його базова галузь.
    Їй відводиться провідна роль у розвитку науково-технічного прогресу.

    У розвитку й розміщенні електроенергетики в Україні визначальними є такі принципи: концентрація виробництва електроенергії внаслідок будівництва великих районних електростанцій, які використовують дешеве паливо і гідроенергоресурси; комбінування виробництва електроенергії і тепла з метою теплопостачання міст і індустріальних центрів; широке освоєння гідроенергоресурсов з урахуванням комплексного вирішення завдань електроенергетики, транспорту, водопостачання, іригації та рибної промисловості; випереджальний розвиток атомної енергетики, особливо в районах з напруженим паливно-енергетичним балансом.

    Електроенергія виробляється здебільшого за рахунок не поновлюваних джерел - вугілля, нафти, природного газу. Відновлюваним джерелом енергії є гідроенергетика.

    Усі електростанції України поділяють на чотири види. В основу поділу входить використовуваний ресурс:

    - теплові електростанції, які працюють на твердому, рідкому й газоподібному паливі. Їх поділяють на конденсаційні і теплоелектроцентралі;

    - гідравлічні, які використовують відповідні гідроресурси і поділяються на гідроелектростанції, гідростімулірующіе і припливні;

    - атомні, які використовують збагачений уран або інші радіоактивні елементи;

    - електростанції, які використовують нетрадиційні джерела енергії. Серед них найбільш перспективними є вітрові, сонячні.

    Діаграма 1. Потужність електростанцій України-1999 (млн кВт)

    1. ТЕС; 2. АЕС; 3. ГЕС1

    1 Д. Толмачов «Роль і перспектива окремих енергоносіїв в енергетики України»// «Економіст» № 7-8, 2000р. стор.38

    Найпоширенішими в Україні є теплові електростанції, які за характером обслуговування споживачів є районними (ДРЕС).
    Вони виробляють майже 2/3 усієї електричної енергії. За останні 30 років потужність теплових станцій зросла у 5 разів. Частка вугілля з структурі палива, яке використовується ТЕС, - велика. Перевагою ТЕС є відносно довільне розміщення, вартість капіталовкладень удвічі менше порівняно з ГЕС.

    Найбільшими ДРЕС в Україні є Вуглегірська, Старобешівська,

    Курахівська,
    Слов'янська (Донецька обл.), Кривоозерська-2, Придніпровська
    (Дніпропетровська обл.), Бурштинська (Івано-Франківська обл.), Запорізька,
    Ладижинская (Вінницька обл.), Трипільська (Київська обл.) Та ін

    Далі за значущістю йдуть теплоелектроцентралі. Їх будують поблизу споживача, оскільки радіус транспортування тепла невеликий (10-12 км), зате коефіцієнт корисної використання тепла становить майже 70%, тоді як на ТЕС - тільки 30-35%.
    Теплоелектроцентралі обігрівають понад 25 міст України. Найбільша з них - Київська ТЕЦ-5 (700 тис. кВт.), Дарницька (Київ), Київська ТЕЦ-6,
    Харківська ТЕЦ-5, Одеська, Калузька, Краматорська та ін

    Атомна енергетика стала окремою галуззю енергетики після другого світової війни. Сьогодні вона відіграє важливу роль в електроенергетиці. Атомні електростанції використовують транспортабельні паливо - уран. Їх мають у своєму розпорядженні незалежно від паливно-енергетичного фактора і орієнтуються на споживачів у районах з напруженим паливно-енергетичним балансом.
    Оскільки атомні електростанції дуже водоємні, їх споруджують біля водних джерел. До найбільших експортерів уранових концентратів належать
    Канада, Австралія, ПАР, Бразилія, США.

    Атомні електростанції за характером використовуваного палива не пов'язані з родовищами його видобування, що забезпечує широкий маневр їх розміщення. АЕС орієнтовані на споживачів, особливо на райони з обмеженими ресурсами палива та гідроенергії.

    В Україні працюють кілька потужних атомних електростанцій -
    Запорізька, Південноукраїнська, Рівненська, Хмельницька, Чорнобильська. Під натиском громадськості було зупинено будівництво Кримської,
    Чигиринської, Харківської АЕС та Одеської атомної ТЕЦ.

    Гідроелектростанції є одним з найбільш ефективних джерел електроенергії. Переваги ГЕС полягають у тому, що вони виробляють електроенергію, яка в 5-6 разів дешевше, ніж на ДРЕС, а персоналу, їх обслуговуючого в 15-20 разів менше, ніж на АЕС. Коефіцієнт корисної дії ГЕС становить понад 80%. Проте, їх розміщення повністю залежить від природних умов, а виробництво електроенергії має сезонний характер. Будівництво ГЕС на рівнинних річках України приносить значних матеріальних збитків, оскільки потребує затоплення великих територій, які використовуються під водосховища. Поки що гідроенергетика посідає незначне місце в енергетиці України - майже
    9% потужностей і 4% виробництва електроенергії.

    Основні електростанції розташовані на Дніпрі. Це - Дніпрогес,
    Кременчуцька, Каховська, Дніпродзержинська, Канівська, Київська. На
    Дністрі збудована Дністровська ГЕС - ГАЕС, у Закарпатській області - Требле-
    Ріцька ГЕС. Крім них, на малих річках діють близько сотні електростанцій невеликої потужності, більшість з них належать до державної енергосистемі.

    Специфічну роль відіграють гідроакумуляторних електростанції (ГАЕС):
    Київська, Дністровська та Запорізька (Дніпрогес-2). З їх допомогою можна успішно вирішувати проблему забезпечення споживачів електроенергією в пікові години. Діючи за принципом переміщення одного обсягу води між двома басейнами, розташованими на різних рівнях висоти, ГАЕС працюють як помпи.

    Найважливіша тенденція в розвитку електроенергетики - об'єднання електростанцій в енергосистеми, які здійснюють виробництво, транспортування і розподіл електроенергії між споживачами.
    Створення енергосистем визначається необхідністю забезпечення ритмічного забезпечення споживачів електроенергією, виробництво і споживання якої має не тільки сезонні, а й добові коливання. Енергосистеми дають можливість маневрувати виробництвом електроенергії як у часі, так і в просторі. Розбіжність пікових навантажень в окремих частинах енергосистем дозволяє при необхідності перекидати електроенергію в зустрічних напрямках із заходу на схід і з півдня на північ. При транспортуванні електроенергії на значну відстань її втрати неминучі, і вони збільшуються при збільшенні відстані, зате можуть зменшуватися при збільшенні напруги передачі. Так, будівництво високовольтних ліній - питання дуже актуальне.

    В Україні існує об'єднана енергосистема, до якої належать усі великі електростанції: Донбаська, Дніпровська,
    Харківська, Київська, Кримська, Львівська, Вінницька та Одеська.
    Об'єднана енергосистема пов'язана з енергосистемою «Світ», а також з енергосистемами сусідніми з Україною держав.

    Задоволення потреб електроенергії передбачається здійснити завдяки всебічному енергозбереження, реконструкції та технічного переозброєння діючих потужностей, спорудження нових електростанцій в тому числі і введення в дію по одному блоку на Хмельницькій, Рівненській і
    Южно-Української АЕС.

    Перспективи розвитку і розміщення ПЕК пов'язані з багатьма чинниками. Це збільшення масштабів геологічних і географічних вишукувань на території України традиційних видів пального - нафти, газу в
    Донецько-Придніпровській западині, в Причорноморської рівнині, на Прикарпатті та
    Закарпатті. У старопромислових районах збільшення видобутку можна досягти за рахунок застосування сучасних технологій, відкачування нафти з надр.

    У Донецькому басейні мають сенс стабілізувати видобуток вугілля.
    Оскільки в Донбасі шахтне обладнання значно застаріло, необхідно технічно переоснастити і перебудувати його підприємства.

    Слід проводити реконструкцію атомної електроенергетики на новій технологічній основі, створювати енергоблоки, які використовували б уран низького збагачення, що виробляються на наших збагачувальних фабриках
    Придніпров'я та Прикарпаття. Розумно будувати нові блоки середніх за потужністю
    АЕС під землею з багаторазовим рівнем техніки безпеки, як це робиться за кордоном. Їх захоронення після закінчення експлуатації не потребуватиме багато часу і коштів.

    У міру нарощування потужностей атомної енергетики, з'явилася б можливість застосування рішучих кроків щодо закриття нерентабельних шахт
    Донбасу з одночасним відкриттям нових на перспективних площах.

    Необхідно збільшити виробництво електроенергії з нетрадиційних джерел: з відходів сільського господарства виготовляють біопаливо, яке у великих масштабах практикується країнами Латинської
    Америки і Африки. За підрахунками фахівців, Україна біопаливом може забезпечити більше ніж на половину потреб свого автомобільного транспорту. А також доцільно використовувати енергію малих річок, силу вітру, енергію сонця, морських хвиль, сірководню вод Чорного моря, метану шахт
    Донбасу. Вітрові електростанції можуть дати, яка дорівнює 22
    Днепрогрессам, хвильової електростанції Чорного і Азовського морів, за підрахунками вчених, можуть призвести до 17 млрд. кВт/год на рік.

    Структурна перебудова народного господарства, економне використання видів палива та енергії, і впровадження економічних стимулів сприятиме зменшенню енергоємності національного продукту.
    Сьогодні в Україні немає механізму стимулювання зменшення споживання енергоносіїв, що має включати державну систему енергозбереження на довгострокову перспективу, систему стандартів і нормативів витрат паливно-енергетичних ресурсів, звітність про енергоспоживанні.


    -----------------------< br> [1] В. Качан «Розміщення продуктивних сил України", Київ "Вища школа"
    1999р. З 112

    -----------------------< br>

         
     
         
    Реферат Банк
     
    Рефераты
     
    Бесплатные рефераты
     

     

     

     

     

     

     

     
     
     
      Все права защищены. Reff.net.ua - українські реферати !