ПЕРЕЛІК ДИСЦИПЛІН:
  • Адміністративне право
  • Арбітражний процес
  • Архітектура
  • Астрологія
  • Астрономія
  • Банківська справа
  • Безпека життєдіяльності
  • Біографії
  • Біологія
  • Біологія і хімія
  • Ботаніка та сільське гос-во
  • Бухгалтерський облік і аудит
  • Валютні відносини
  • Ветеринарія
  • Військова кафедра
  • Географія
  • Геодезія
  • Геологія
  • Етика
  • Держава і право
  • Цивільне право і процес
  • Діловодство
  • Гроші та кредит
  • Природничі науки
  • Журналістика
  • Екологія
  • Видавнича справа та поліграфія
  • Інвестиції
  • Іноземна мова
  • Інформатика
  • Інформатика, програмування
  • Історичні особистості
  • Історія
  • Історія техніки
  • Кибернетика
  • Комунікації і зв'язок
  • Комп'ютерні науки
  • Косметологія
  • Короткий зміст творів
  • Криміналістика
  • Кримінологія
  • Криптология
  • Кулінарія
  • Культура і мистецтво
  • Культурологія
  • Російська література
  • Література і російська мова
  • Логіка
  • Логістика
  • Маркетинг
  • Математика
  • Медицина, здоров'я
  • Медичні науки
  • Міжнародне публічне право
  • Міжнародне приватне право
  • Міжнародні відносини
  • Менеджмент
  • Металургія
  • Москвоведение
  • Мовознавство
  • Музика
  • Муніципальне право
  • Податки, оподаткування
  •  
    Бесплатные рефераты
     

     

     

     

     

     

         
     
    Транспортно енергетичний комплекс Далекого Сходу
         

     

    Географія

    МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

    Владивостоцький ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСАМИ

    ЕКОНОМІКИ ТА СЕРВІСУ

    РЕФЕРАТ

    ТЕМА:

    ВИКОНАВ СТУДЕНТ:

    Ласкавий Е.С.

    Владивосток

    2004

    Введення ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .. ... ... .... ... ... ... .3 стор

    Вугільна промисловість ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 4. стор

    Нафтова промисловість ... ... ... ... ... ... ... ... ... .... ... .. ... ... .8 стр.

    Збільшення видобутку нафти ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 10 стор

    Газова промисловість ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .11 стор

    Електрифікація ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .13 стор

    Висновок:

    Вплив паливо енергетичного комплексу на економічний та соц. развітєє Д.В. ... ... ... ... ... ... ... ... .. 15 стор

    Введення.

    (Що таке Т.Е.К.)

    Паливно-енергетичний комплекс - це сукупність галузей і підприємств, незалежно від відомчої приналежності і форм власності, що забезпечують переробку і перетворення первинних паливно-енергетичних ресурсів, доставку енергії та палива споживачам для їх подальшого використання.
    Енергетичне господарство споживачів енергії та палива, а також система
    «Універсального» транспорту (залізничного, автомобільного) в поняття паливно-енергетичного комплексу не включається, хоча тісний взаємозалежність і взаємозумовленість їх очевидна.

    Паливно-енергетичний комплекс - один з вагомих секторів в економіці країни, її регіонів. Тут створюється велика частка валового продукції, зосереджений великий питома вага основних виробничих фондів, зайнято велику кількість працездатного населення. На підтримку і розвиток виробничого потенціалу комплексу щорічно (до проведення реформ) освоювалося і використовувалося велика кількість капітальних вкладень.

    На розвиток паливно-енергетичного комплексу впливає багато факторів. І в першу чергу масштаби і темпи розвитку продуктивних сил, особливо енергетичних виробництв. У той же час паливно - енергетичний комплекс суттєво впливає на формування та розвиток усіх галузей народного господарства та його головних складових-промисловості, сільського господарства, транспорту і зв'язку, будівництва, комунального господарства та ін

    Вугільна промисловість.

    Особливістю паливно-енергетичного комплексу Далекого Сходу є те, що він, з одного боку, являє собою комплекс взаємопов'язаних галузей і виробництв на території, а з іншого - він невід'ємна частина регіональної виробничо-транспортної інфраструктури. До його складу входять системи енерго і паливопостачання, що створюють основу формування ринку енергоресурсів, енергії та палива, забезпечують доведення їх до споживачів.

    Єдність цільової спрямованості що входять в комплекс галузей і виробництв, широка взаємозалежність їх продукції, взаємозв'язок і взаємозумовленість визначають необхідність його цілісного розгляду в тісній зв'язці із розвитком економіки країни та регіону, формуванням регіональних, російського і міжнародного енергетичних ринків.

    Паливно-енергетичний комплекс - один з вагомих секторів в економіці Далекого Сходу. Тут створюється понад 29% валової промислової продукції, зосереджено 35% основних виробничих фондів і зайнято 4% працездатного населення. На підтримку і розвиток виробничого потенціалу комплексу щорічно (до проведення реформ) освоювалося і використовувалося 15% всіх капітальних вкладень Далекого Сходу.

    На розвиток паливно-енергетичного комплексу Далекого Сходу впливають ті ж фактори, що і в цілому по країні. До цього слід додати зовнішньоекономічні зв'язки з країнами АТР.

    Паливно-енергетичний баланс Далекого Сходу формувався і формується як за рахунок місцевих джерел, так і частково привізних паливних ресурсів, хоча ними сам Далекий Схід має у своєму розпорядженні у великому кількості. На долю регіону припадає 40% від врахованих запасів вугілля на території Росії. Однак геолого-пошукові та розвідувальні роботи тут проведені в недостатніх обсягах, у зв'язку з чим його забезпеченість детально розвіданими балансовими запасами вугілля в 4-5 разів менше, ніж у цілому по країні. Все це, разом з відставанням науково-дослідних і проектно-вишукувальних робіт, призвело до вкрай складного становища з підготовкою вугільних родовищ до освоєння, до практичного відсутності необхідного доробку і сприятливих умов для подальшого розвитку вугільної промисловості Далекого Сходу. Більш того, стало панівним проектування і спорудження вугільних підприємств не тільки згідно з комплексним проектам освоєння вугільних родовищ, АЛЕ і при явно недостатньою розвіданість і вивченості їх, що призводить до хибним рішень. Виявлені на території Далекого Сходу запаси бурих і кам'яних вугіль (балансові запаси складають 19 млрд. т) достатні для задоволення потреби в них паливно-енергетичного комплексу регіону на багато років. З балансових запасів (категорії А + В + С) розробляються і підготовлені до освоєння 50%. З них 17% освоюються і знаходяться на балансі діючих, 33% балансових запасів припадає на резервні ділянки. Однак
    44% балансових запасів до освоєння в даний час не підготовлені.

    Видобуток вугілля здійснюється в Ленський, Південно-Якутськом, Зирянском,
    Лучегорськ, Партизанському, Угловського, Раздольненському басейнах, і на інших великих родовищах: Бікінском, Райчихінськ, Ерковецком, Реттіховском,
    Ана-дирьском.

    Вугілля на Далекому Сході - основне паливо, які використовуються на електростанціях, у котельнях і населенням. У загальному видобутку вугілля на Далекому
    Сході близько 80% припадає на частку Якутії, Приморського краю й Амурської області. Тут же зосереджені основні балансові запаси вугілля Далекого
    Сходу (74,5 %).

    В даний час в регіоні працює 10 шахт і 31 розріз.
    Виробничі потужності вугледобувних підприємств розраховані на річну видобуток 3 7 млн. т. За 2001 рік видобуток склав 28 млн. т, що складає
    99,6% від рівня 2000 року.

    Переважна частина підприємств вугільної промисловості входить до складу акціонерних об'єднань «Дальвостокуголь». Три невеликих розрізу - два в
    Якутії і один на Камчатці-належать до об'єктів республіканської та обласної власності. Ряд вугільних підприємств в Амурській і Сахалінській областях,
    Приморському краї завершує відпрацювання своїх запасів. Недостатньо виділення капіталовкладень у реконструкцію і нове будівництво вугледобувних підприємств, потужності вугледобувних підприємств розраховані на річну видобуток 37 млн. т., за 2001 рік видобуток склав 28 млн. т, що складає
    99,6 млн. т від рівня 2000 року. Погіршення гірничогеологічних умов на діючих шахтах і розрізах, а також подальше ускладнення загальної ситуації в регіоні і країні в цілому, призведе до інтенсивного скорочення видобутку вугілля на Далекому Сході. Максимальної в регіоні вона стала в 19.88 році, коли було видобуто вугілля 57,2 млн. т. Однак вже в 1989 році видобуток скоротився до
    53 млн. т, у 1990р.-до 49 млн. т, 1992 р. - до 40 млн., в 1993 р.-до 30 млн., 1994 р.-до 32 млн. і 1995 р. - до 30 млн. тонн.

    Різке падіння видобутку вугілля в регіоні лише частково компенсується завезенням із Забайкалля, Сибіру та інших районів, який в останні роки складає близько 7-10 млн. тонн.

    Постачання далекосхідних вугілля здійснюється у вкрай складних умовах, що ускладнюється зростанням витрат на транспортування і неплатоспроможність споживачів вугілля та інших видів палива. Основна причина падіння видобутку вугілля в регіоні: відсутність необхідних коштів для реконструкції і створення необхідного доробку щодо забезпечення введення нових потужностей видобувних підприємств.

    Економічні показники галузі значною мірою залежать від співвідношення відкритого і підземного способів видобутку. До того ж регіональні здорожують чинники зумовили більш високу собівартість одиниці продукції на Далекому Сході в порівнянні з найдешевшими в Росії сибірськими вугіллям (у 2 рази в Амурській області, до 10 раз-на Сахаліні).
    Транспортні витрати на перевезення бурого вугілля з Сибіру в три рази перевищують ціни Черняховського і майже в 10 разів Бородінський вугілля в
    Хабаровському і Приморському краях.

    Для розвитку паливної промисловості важливе значення мають структурні перетворення в системі управління і модернізації виробництва. Вирішенню цього завдання присвятили свої дослідження багато * автори. Однак залишаються не повною мірою дослідженими питання розробки адекватних ринковим відносинам стратегій реформування вугледобувних підприємств, вибору найбільш ефективних систем управління, оптимізації взаємозв'язків різних суб'єктів, виробленого процесу. Важливе значення має зарубіжний досвід реформування вугільної промисловості.

    Основні етапи реструктуризації вугільної промисловості в країнах
    Західної Європи тривали в теченіе30-35 років.

    Історично вугільна промисловість мала особливе значення в розвитку світової економіки і соціальних рухів у XIX і XX століттях, коли вугілля був, як «хліб важкої промисловості». Специфіка шахтарської праці: гранична фізичне навантаження, унікальна специфіка підземних робіт, високий ступінь концентрації трудових ресурсів в «вугільних регіонах» - все це перетворило шахтарів в одну з найбільш центровані, політично організованих соціальних груп в світі.

    Після 1945 року в світовому економічному розвитку відбуваються радикальні зміни, що зробили безпосередній вплив на вугільну промисловість. У чому суть цих змін?

    Вугілля втратив роль єдиного, практично безальтернативного джерела енергії. Дуже серйозну конкуренцію вугіллю, як енергоносії, склали: нафта, газ, атомна енергетика. З'явилися нові транспортні засоби для дешевої перевезення вугілля - перевезення морським транспортом, що різко скоротило витрати на транспортування дешевого вугілля з віддалених районів.

    Відбулися кардинальні зміни в техніці вуглевидобутку - стало можливим вести видобуток відкритим способом, а значить суттєво підвищити ступінь її механізації і тим самим здешевити видобуток вугілля.

    Піднявся рівень соціального і професійного самосвідомості працівників вугільної промисловості, виникла потужна інфраструктура організації праці та захисту прав зайнятих у галузі, змінилася специфіка взаємин між роботодавцями та працівниками.

    Однак ситуацію з зайнятістю вивільнюваних шахтарів необхідно було направити в контрольоване русло. Специфіка виробництва та організація праці у вугільній промисловості, соціально-психологічні особливості шахтарської спільноти перетворювали вугільні райони в джерело потенційної загрози для соціальної та політичної стабільності країн, в яких істотну роль відігравала вугільна промисловість. Тому в усьому світі реструктуризація вугільної промисловості здійснювалася за активної участі держави.

    Таким чином, світова тенденція до реформування вугільної галузі чітко визначилася вже до середини двадцятого століття, при цьому навіть у тих країнах, де вуглевидобуток не скоротилася, наприклад, у США вона збільшилася з
    370 до 850 млн. тонн вугілля при значному скороченні зайнятості у вугільній промисловості. У США число зайнятих у ній скоротилося з 230 тисяч до 130 тисяч чоловік.

    У країнах Західної Європи у 60-х роках у вугільній промисловості відбулася криза. Частка вугілля в енергетиці значно знизилася. Якщо в 1950 році вона становила 80%, то в 1958-65%.

    Перед вугільною промисловістю західноєвропейських країн була поставлено надзвичайно складне завдання - знайти своє місце в конкурентній середовищі на світовому ринку енергоресурсів. У числі перших країн, які почали реструктуризацію, були Нідерланди і Бельгія. Процес структурної перебудови призвів до повного згортання вуглевидобутку в Нідерландах, де вона припинилася в 1974 році. Бельгія повністю реалізувала програму припинення вуглевидобутку в 1992 році.

    У Великобританії вугільна промисловість пережила багато директивні заходи, що вживаються державою для підвищення ефективності вуглевидобутку, в тому числі і націоналізацію (1946 рік), забезпечення прийнятної норми прибутку в умовах ринкової конкуренції, законопроект про приватизацію вугільної промисловості (1988 рік), радикальну реорганізацію фінансової структури галузі (1990 рік). І в даний час вона отримує значні державні субсидії.

    У Німеччині (ФРН) Закон «Про вугіллі» прийнятий в 1968 році визначив основні шляхи підвищення ефективності роботи не тільки промисловості, але й всіх базових галузей економіки країни. До теперішнього часу з міркувань енергетичної безпеки країни в Німеччині з федерального бюджету виділяються значні субсидії на кожну тонну вугілля, що видобувається.

    У 1999 році бундестаг прийняв новий закон «Про використання кам'яного вугілля для виробництва електроенергії », в якому визначаються пільги для вугільної промисловості з гарантією їх збереження до 2005 року.

    При реструктуризації вугільних компаній у Великобританії, Німеччині,
    Франції проводилося інтенсивне технічне та технологічне оновлення виробництва, що призвело до того, що темпи скорочення чисельності працівників значно випереджали темпи зниження вуглевидобутку.

    У США вугілля видобувають, в основному, відкритим способом, тому він дешевий. І тим не менше, за останні двадцять років XX століття тисячі дрібних неефективних виробництв в цій країні припинилися.

    У Західній Європі державами приймалися серйозних заходів соціального характеру. Наприклад, в Англії і Франції які звільняються шахтарям виплачувалися досить великі допомоги по звільненню, які дозволяли їм не працювати тривалий час. У Німеччині шахтарям гарантований збут вугілля державою. Однак, у зв'язку з тим, що у Великобританії, Німеччини вугілля дорожче імпортного, різниця в цінах компенсується із спеціального фонду.
    Фонд формується за рахунок десяти процентної надбавки до плати за електроенергію та вироби зі сталі.

    Процес закриття вугільних підприємств і скорочення чисельності працівників у західноєвропейських країнах протягом останніх тридцяти років XX століття субсидувала з державних бюджетів. Ці субсидії були спрямовані в основному на соціальний захист працівників, що звільняються. В США в процесі реструктуризації вугільної галузі держава брала участь у найменшій мірі. Держава тут більше піклується про навколишнє середовище.
    У результаті вуглярі з року в рік посилюють екологічні показники. У
    США державна підтримка вугільної промисловості здійснюється через жорстке регулювання діяльності компаній електропостачання, а також антимонопольне законодавство і природоохоронні акти.

    У нормативно-правових документах більшості європейських вуглевидобувних країн основні цілі реструктуризації вугільних галузей передбачають наступні напрямки: по-перше, ліквідацію нерентабельних і небезпечних за умовами праці вугільних підприємств, по-друге, створення конкурентоспроможних вугільних підприємств (компаній, асоціацій та ін) різних за формою власності, що забезпечують своє функціонування і розвиток на основі самофінансування при послідовному зниженні державних дотацій; по-третє, соціально-економічний та екологічний оздоровлення галузі, забезпечення соціальної стабільності у вуглевидобувних регіонах і соціальної захищеності працівників вугільної промисловості в процесі її реструктуризації та подальшого розвитку; по-четверте, підвищення життєвого рівня та безпеки праці шахтарів.

    У російській практиці господарської діяльності наприкінці XX і початку
    XXI століть широко використовується поняття «реформування підприємств», при тому, що багато хто з дослідників і практиків термін «реформування» намагаються трактувати по-своєму.

    Реструктуризація діючих шахт на Далекому Сході ведеться з 1994 року. У переліку особливо збиткових шахт і розрізів що підлягають ліквідації значиться 35 шахт і 3 розрізи і в даний час припинили роботу вугілля і ведуться технічні роботи із закриття 34 шахт і 2 розрізів.

    Приморський край є найбільш розвиненою в промисловому відношенні територією російського Далекого Сходу. На долю краю припадає 27% виробництва електроенергії і близько 32% палива, споживаного в регіоні.
    Нормальне функціонування його господарства обумовлює пріоритетний розвиток паливно-енергетичного комплексу краю. У той же час власними ресурсами потреба у вугіллі забезпечуєся на рівні 75-80% і створює кризовий стан у паливно-енергетичному комплексі краю внаслідок скорочення обсягів видобутку місцевих вугілля. Найбільший обсяг видобутку вугілля в Приморському краї був досягнутий в 1987 році, коли було видобуто 20,4 млн. т вугілля. У 2000 році видобуток вугілля в краї склала 10,4 млн. т, в 2001 р. - 9,0 млн. т. Потреба становить близько 14 млн. тонн.
    Незважаючи на відносно високу ціну приморських вугілля, вони є конкурентноздатними як на внутрішньому ринку в Примор'я, так і за межами краю. Це пов'язано з високими тарифами на залізничні перевезення привізних вугілля. У Приморському краї у відпрацювання залучено 1,5 млн. т вугілля, що складає 56,6% від геологічно розвіданих запасів.

    Вугледобувна галузь краю представлена дев'ятьма основними вуглевидобувними підприємствами: ВАТ «Пріморскуголь», ЗАТ «ЛУТЕК»
    (разрезоуправленіе «лучегорськ»), ЗАТ «Приморська вугільна компанія», МУП з видобутку вугілля р. партизанський та іншими малими шахтами і розрізу-ми. провідними видобуток бурого і кам'яного вугілля відкритим і підземним способами.

    Промислові запаси вугілля діючих і споруджуваних шахт і розрізів складають 1,2 млрд. т, з них на розрізах -1,0 млрд. т і на шахтах - 0,2 млрд. т.
    Резерв розвіданих запасів вугілля для будівництва нових вугледобувних підприємств невеликий і оцінюється в 0,5 млрд. т, що складаються в основному з локальних ділянок придатних для вироблення лише невеликими розрізами.

    Реструктуризація вугільної галузі країни стала критичною для
    Приморського краю. З 1994 року ліквідовано 18 шахт і два розрізи сумарною виробничою потужністю 3,45 млн. т. Діючі підприємства працювали в умовах заборгованості за відвантажене вугілля і, як наслідок, мали затримки у виплаті зарплати і дефіцит матеріально-технічних ресурсів.

    Таким чином подолання глибокого спаду в російській економіці, його регіонів, у тому числі Далекосхідного, і створення основи для майбутнього розвитку неминуче пов'язані з вирішенням проблеми технічного переозброєння виробництва, відновлення нормального процесу оновлення основного капіталу, оптимізації структури управління, фінансових проектів, технологічних зв'язків, маркетингу і реалізації готової продукції. Ці завдання можуть бути вирішені шляхом макроекономічних, міжгалузевих, внутрішньогалузевих структурних перетворень.

    Кризова ситуація в економіці Росії, її регіонів, у тому числі
    Далекосхідного, що характеризується великою кількістю неефективних (не створюють додану вартість, що функціонують за рахунок своїх кредиторів і бюджетів) виробництв, може бути подолана шляхом реструктуризації неефективного бізнесу. Найкращим механізмом здійснення таких серйозних змін є система стратегічного управління. Тільки системні дії, що спираються на стратегічний план розвитку, на чітке розуміння того, які конкурентні переваги отримає в результаті реструктуризації підприємство, можуть призвести до оздоровлення його економічної структури.

    Процес реструктурування вугледобувних підприємств повинен бути націлений на вирішення не окремих простих господарських завдань, а на вирішення складних, комплексних проблем, здійснення укрупнених операцій при одночасної модернізації та виробництва, і управління. Мета реструктуризації - в тому, щоб вирішити, зокрема, ті адміністративно - бюрократичні операції і ланки, ліквідація яких не відіб'ється негативно на рівні управління.

    Важливо, щоб процес реструктуризації був спрямований не тільки на підвищення продуктивності роботи кожного підрозділу, а й на те, щоб вся система була націлена на отримання максимального ефекту мультиплікації, який неможливо одержати кожному підрозділу в окремо, але реально добитися, досягти за рахунок спільних зусиль, організованих оптимальним чином.

    НАФТОВА ПРОМИСЛОВІСТЬ

    Нафтовидобуток-галузь нафтової промисловості, що здійснює витяг нафти та супроводжуючого її газу з надр за допомогою бурових свердловин або, в окремих випадках, шахт та інших гірських виробок. Завданнями нафтовидобутку є: раціональна розробка нафтових покладів найбільш сучасними способами, що забезпечують максимальну кількість підземних запасів нафти в задані терміни, з мінімальними витратами енергії і праці, організація збору та попередньої обробки (очищення) видобутої продукції з найменшими втратами нафти і газу.

    Майже вся видобувають нафту в світі витягується з нафтових свердловин, прохідних бурінням з земляний поверхні чи з дна морських водойм. Лише дуже незначна частина нафти видобувається через дрібні свердловини, які закладаються в підземних гірничих виробках.

    Об'єктами розробки при нафтовидобутку є нафтові поклади або родовища. Нафтовими покладами називаються підземні скупчення нафти разом з газом в щільних або масивах пористих гірських порід, які називаються стосовно до нафтовидобутку колекторами нафти.

    Нафтові месторожденія'-це один або декілька покладів, пов'язаних спільністю умов виникнення в деякій ділянці земної кори.
    Більшість нафтових покладів складається з багатьох насичених нафтою пластів, розділених непродуктивними пластами порожньої породи. Сумарна потужність
    (товщина) насичених нафтою пластів досягає в окремих районах сотні метрів.

    У більшості нафтові поклади знизу (з падіння пластів) обмежуються насиченими породою породами, що тягнуться іноді на сотні кілометрів. У міру видобування нафти в поклади потрапляє вода.

    Іноді нафту не тільки розчинена, але залягає окремо, займаючи частину нафтового пласта званого в цьому випадку газовою шапкою. При експлуатації нафтового пласта в результаті зниження тиску і виділення газу з розчину в нафти, обсяг газової шапки збільшується.

    Вода, нафта і газ розподіляються в поклади відповідно до їх щільністю, вода - в нижніх, нафта - в проміжних і газ в найбільш високих зонах пласта. Проте, як у нафті, так і в газовій зонах пласта, зберігається деяка кількість води, що коливається від декількох відсотків до 50-60%. Це - так звана зв'язана вода, що утримується в породі силами молекулярного притягання і в русі нафти, обумовленому експлуатацією поклади, що не бере, між водяний і нафтової частинами пласта розташовується перехідна зона товщиною в кілька метрів, у якій водонасиченому поступово знижується від 100% до мінімуму, відповідного змісту в нафтовій частини шару зв'язаної води.

    Нафтовий пласт може мати промислове значення лише в тому випадку, якщо гірська порода, з якої він складний, відрізняється пористістю і проникністю для просування нафти до свердловини. Пористих гірських порід називається відношення обсягу пір у зразку до загального його обсягу. Розрізняють пористість загальну і ефективну.

    Ефективна пористість включає обсяг лише взаємно пов'язаних пір, за яким може проходити рух нафти; загальна (абсолютна) пористість включає обсяг також ізольованих пір. Ефективна пористість нефтенасищенних гірських порід знаходиться в межах від декількох відсотків до 30-35%; середньо ефективна пористість пісковиків (найбільш промислово важливого колектора нафти) зазвичай 18-22%.

    При оцінці продуктивності нафтової жили необхідно враховувати не тільки проникність гірської породи, а й ступінь трещенновідності пластів.
    Відомі випадки, коли свердловини, закладені в щільних породах, відрізняються високою продуктивністю, що пояснюється наявністю в пластах
    (або масах) сильно розвиненої системи тріщин. Властивості нафти в шарі значно відрізняються від її властивостей після вилучення на поверхню внаслідок того, що в нафті, що знаходиться в шарі, розчинене велике кількість газу. При підвищенні тиску, під яким знаходиться нафту, кількість розчиненого в ній газу збільшується. Однак внаслідок багатокомпонентного складу нафтових газів ця залежність розчинності від тиску не має строго лінійного характеру. Коефіцієнт розчинності
    (тобто збільшення кількості розчинного газу) при підвищенні тиску на 1 тонну знаходиться зазвичай в межах від 0,5 до 1 м3 газу на 1 м3 нафти.

    газонасиченості (вміст розчинного газу) нафти, знаходиться в межах від кількох до 150-170 м/т, що дуже важливо для оцінки нафти в шарі та умов її припливу до вибою свердловин.

    Чим вище газонасиченості, тим легше рухається нафта, тим більше продуктивність свердловин. У деяких нафтових свердловинах нафту не повністю насичена газом і виділення його з розчину проходить лише після зниження тиску до деякої величини, яку називають тиском насичення.

    Збільшення видобутку нафти.

    У зв'язку з розвитком в СРСР автомобілебудування, тракторобудування і літакобудування, а також з відновили експорт нафтопродуктів, збільшилася глибинна переробка нафти (крекінг) з метою більшого одержання світлих продуктів (бензину, гасу). У 1927 році в Баку вироблялося бензину в 15 разів, в Грозному - у 3,8 рази більше, ніж у 1913 році; почалося виробництво газового бензину (уловлюваних з нафтового газу).
    У 1923-1924 роках машинобудівні заводи СРСР почали виробляти бурове обладнання, раніше поставлялися головним чином з-за кордону. Були розширені і реконструйовані спеціалізовані заводи нафтового обладнання.

    Нафтова промисловість в 2,5 рази перевиконала перший п'ятирічний план 1928-1932 року.
    За рішенням ЦК ВКП в жовтні 1931 була здійснена організаційна перебудова роботи всієї нафтової промисловості.

    За роки перших двох п'ятирічок була здійснена корінна реконструкція нафтової промисловості. Удосконалення техніки буріння було направлено перш за все по лінії збільшення потужності устаткування: малопотужні бурильні верстати та бурові насоси були замінені більш потужними, відкриті ротори - закритими з великим числом оборотів, одномоторний редуктори -- двомоторний. Покращились конструкції доліт, розроблені нові тверді сплави для армування доліт. Був механізований процес приготування цементного розчину, впроваджені способи його спеціальної обробки.

    Новатори-стахановці нафтової промисловості зламали старі норми, досягши в 1935-1936 роках швидкостей буріння до 2400 метрів на станкомесяц. Середня по СРСР швидкість експериментального буріння зросла з
    235 метрів на станкомесяц в 193 5 році до 615 метрів - в 193 7 році.
    Проходка на одну людину на рік у Баку склала в 1920-1921 роках 9,7 метрів, в 1932 році - 50,6 метрів, в 1937 році-135,1 метри, комерційна швидкість буріння в 1937 році зросла у порівнянні з 1913 роком 17,5 рази.
    Був розроблений і вдосконалений турбінний спосіб буріння, що дозволив пізніше освоїти (похило-спрямованим бурінням) багато родовищ в море, на болотах і т.д. Застосування автомата-бурільніка і пульта автоматичного керування бурильних верстатом поклало початок розвитку принципів і конструкцій пневматичного й автоматичного керування процесами буріння і операціями по спуску-підйому інструментів.

    Неухильно зростала річний видобуток на одного працівника: у 1920-1921 роках вона становила (в тоннах) - 283, у 1932 - 922, у 1937 - понад 1500 (Баку).
    У результаті пуску в експлуатацію трубчастих установок первинної перегонки крекінг-установок збільшилося виробництво світлих нафтопродуктів: 3,6% - у
    1927-1928 роках, 22,3% -1932, 35,6% - у 1937 році, і знизився вихід котельного палива (відповідно 66,3; 50,3; 17,2).

    У короткий строк були створені радянські системи термічного крекінгу, більш досконалі в порівнянні з закордонними. У 1937 році крекінг-процес дав 58%, а в 1940 році - 67% всього бензину, які вироблялися в СРСР. Під другій п'ятирічці були впроваджені вітчизняні системи атмосферних і вакуумних установок для прямої перегонки нафти і мазуту.

    Побудовано нові потужні нафтопереробні заводи на Далекому
    Сході, в Башкирської АРСР, на Волзі, в Українській РСР і Чорноморському узбережжі Кавказу, в Москві та інших. Освоєно нові технологічні процеси виробництва бензину, високоякісних авіаційних олив та автолом, парафіну, коксу, сажі, асфальту і багато іншого.

    Надаючи величезного значення розвитку видобутку нафти у східних районах,
    XVIII з'їзд ВКП (1939 рік) поставив завдання створити в районі між Волгою і
    Уралом нову потужну нафтову базу. Були широко організовані геологорозвідувальні роботи, в результаті яких за роки довоєнних п'ятирічок відкриті найбільші родовища нафти в Башкирської АРСР, Куйбишевської,
    Чкаловське та Молотовську областях, що стали основою створення нової нафтової бази СРСР, друга Баку

    ГАЗОВА ПРОМИСЛОВІСТЬ

    Газова промисловість - галузь, яка охоплює всі види видобутку природного та виробництва штучного газу, зберігання, передачі та розподілу його ресурсів для використання в якості джерела енергії та хімічної сировини. Газ застосовувався ще в давні часи. Так, у Давньому
    Китаї природний газ транспортувався по бамбуковим трубах і використовувався для освітлення.

    Але тільки в кінці XVIII і початку XIX століть починається перша практичне застосування газу для освітлення міст. Для цих цілей застосовувався освітлювальний газ з вугілля або нафти. Газове освітлення, швидко що поширився в багатьох великих містах світу, було наприкінці дев'ятнадцятого століття витіснене електричним освітленням. Поява газогенераторів в кінці 30-х років дев'ятнадцятого століття поклало початок історії застосування генераторного газу в промисловості. У роки першої світової війни в металургії широко застосовувався коксовий газ у суміші з доменним, витісняючи генераторний газ, як більш дорогою. Крім того, в промисловості використовувався і природний газ, який передавався по трубопроводах на відстані.

    Царська Росія не мала газової промисловості, як самостійної галузі, хоча перші газові заводи з'явилися в Петербурзі з 1835 року, в
    Москві - з 1865 року, виробництво газу була мізерно. Петербурзькі газові заводи працювали на привізній англійською вугіллі. Виробництво газу в
    Сурахінском районі (Баку) становило в 1914 році всього 26,7 млн. кубометрів. Газогенераторні установки були нечисленні, малопотужні і працювали на високосортних донецьких та імпортних вугіллі. Споживання газу в побуті було зовсім трохи. У найбільших містах країни -
    Петербурзі, Москві, Ризі, Одесі, Харкові, Ростові-на-Дону на одного жителя припадало лише 13,3 кубометра газу.

    Тільки в післяреволюційний період в умовах планового господарства була створена вітчизняна газова промисловість. СРСР мав у своєму розпорядженні найбільшими родовищами газу. Перед Великою Вітчизняною війною було відомо близько 200 найбільших газових родовищ з орієнтовно запасами в сотні мільярдів кубічних метрів газу.

    Винятково швидкі темпи розвитку металургії забезпечили великий зростання ресурсів доменного й коксового газів. Зростання видобутку нафти та її переробки створили нові ресурси високоцінних газів. Разом з тим, розвиток металургії, скляної, керамічної та інших галузей промисловості викликали будівництво великого числа газогенераторних станцій. У роки п'ятирічок були побудовані потужні газогенераторні станції; розвинулося вітчизняне газогенераторостроеніе; значно поширився асортимент газифікованими палива. З 1933 року в СРСР створена вперше в світі нова галузь газової промисловості - підземна газифікація вугілля, якої надавалося величезне значення.

    У роки Великої Вітчизняної війни видобуток природних газів отримала потужне. розвиток. У 1942 році за рішенням Державного
    Комітету оборони були розгорнуті геологорозвідувальні роботи в Саратовській області. У конце1942 року після отримання першого газового фонтану на знову відкритому Елшанском родовищі був побудований газопровід
    Елшанка Саратов і переведена на газ велика група під-приємств. За час з жовтня 1942 року по січень 1948 газ замінив у Саратові 2,8 млн. тонн умовного палива. Великі роботи були розгорнуті по газопостачання Куйбишевського промислового вузла - побудований газопровід
    Бугуруслан-Куйбишев довжиною в 160 кілометрів. У вересні 1943 року газ був поданий до міста Куйбишев. Подальший розвиток отримала газова промисловість у четвертій (першої післявоєнної) п'ятирічку - 1946-1950 роки. По відношенню до 1913 року зростання видобутку газу в 1947 році склав
    1450%. Динаміка видобутку газу до початку перебудови в СРСР відбувалася високими темпами. Було видобуто газу в мільярди кубометрів: в 1940 році-
    3,2; 1960-45, 3; 1970-198; 1980году435; 1985 році - 643. У період проведення реформ виробийшло різке зниження видобутку газу. У 2001 році цей показник склав 337 млрд. м3.

    З розвитком газової промисловості тісно пов'язане газопостачання міст, як один з елементів їх енергетичного комплексу
    (електрифікація, теплофікація, газифікація). Тому винятково велике значення для створення потужної газової промисловості має будівництво мережі газопроводів. Був побудований газопровід Саратов - Москва довжиною 843 кілометра (включаючи мережі на промисли). Газова магістраль перетнула територію п'яти областей - Саратовської, Пензенської, Тамбовської, Рязанської і
    Московській. Виконано 7,5 кубометрів земляних робіт, укладено 50 тис. тонн сталевих труб, зварене 100 тисяч стиків, перетнути 80 річок, використано лісу 150 тисяч кубометрів. Такі масштаби цього будівництва.

    Передача природного газу по трубопроводах значно економніше залізничного перевезення палива.

    Спорудження газопроводу Саратов-Москва було великим внеском у справу поліпшення побуту трудящих. У першої післявоєнної п'ятирічки (1946-1950 роки) побудовані ще два дальні газопроводу: Кохтла - Ярве - Ленінград і Дашен -
    Київ. Через місяць після закінчення Великої Вітчизняної війни (1945 рік)
    Уряд СРСР прийняв спеціальну постанову «Про відновлення сланцевої промисловості Естонської РСР і Липецької області та про забезпечення газом міста Ленінграда ». Ця постанова мало на меті забезпечити
    Ленінград газом з сланців і скорочення завезення дров, а також постачання промисловості рідким паливом з сланців. Для цього був створений потужний прибалтійський сланцевий басейн.
    Перший магістральний газопровід штучного газу Кохтла - Ярве -
    Ленінград довжиною 203 кілометри зв'язав цей басейн з Ленінградом.
    Газопровід перетнув вісім залізниць, 31 шосейну дорогу, 47 рік і 18 великих боліт.

    На Далекому Сході газова промисловість розвинений слабко. Напередодні перебудови (1985 рік) обсяг видобутку газу тут склав 1,8 млрд. кубометрів, в 1991 році -3,4 млрд. кубометрів. Після 1991 року видобуток стала скорочуватися, в 1995 році вона склала 3 млрд. кубометрів. Більше половини промислового видобутку припадає на Сахалінської області.
    Уряд Росії підготувало довготривалий проект газифікації півдня Далекого Сходу - Амурської та Сахалінської областей, Приморського і
    Хабаровського країв.

    Розробка нафтогазового шельфу розташована біля північно-східної краю Сахаліну. Виникає питання: чи реальна ця програма, особливо для Приморського краю? Існує кілька варіантів вирішення цієї проблеми.
    Один з них будівництво ТЕЦ у вільній економічній зоні «Знахідка». Газ для неї передбачається доставляти танкерами Приморського морського пароплавства, спочатку з Арабських Еміратів, а потім - з Сахаліну. Але не ясно, хто візьметься фінансувати цей проект. На думку фахівців, пропонований варіант транспортування зрідженого газу буде в два рази дорожче, ніж подача природного газу по трубах з Сахаліну. Мало того, в
    Приморському краї ще немає терміналів, установок регазифікація і розводящий з

         
     
         
    Реферат Банк
     
    Рефераты
     
    Бесплатные рефераты
     

     

     

     

     

     

     

     
     
     
      Все права защищены. Reff.net.ua - українські реферати !