ПЕРЕЛІК ДИСЦИПЛІН:
  • Адміністративне право
  • Арбітражний процес
  • Архітектура
  • Астрологія
  • Астрономія
  • Банківська справа
  • Безпека життєдіяльності
  • Біографії
  • Біологія
  • Біологія і хімія
  • Ботаніка та сільське гос-во
  • Бухгалтерський облік і аудит
  • Валютні відносини
  • Ветеринарія
  • Військова кафедра
  • Географія
  • Геодезія
  • Геологія
  • Етика
  • Держава і право
  • Цивільне право і процес
  • Діловодство
  • Гроші та кредит
  • Природничі науки
  • Журналістика
  • Екологія
  • Видавнича справа та поліграфія
  • Інвестиції
  • Іноземна мова
  • Інформатика
  • Інформатика, програмування
  • Історичні особистості
  • Історія
  • Історія техніки
  • Кибернетика
  • Комунікації і зв'язок
  • Комп'ютерні науки
  • Косметологія
  • Короткий зміст творів
  • Криміналістика
  • Кримінологія
  • Криптология
  • Кулінарія
  • Культура і мистецтво
  • Культурологія
  • Російська література
  • Література і російська мова
  • Логіка
  • Логістика
  • Маркетинг
  • Математика
  • Медицина, здоров'я
  • Медичні науки
  • Міжнародне публічне право
  • Міжнародне приватне право
  • Міжнародні відносини
  • Менеджмент
  • Металургія
  • Москвоведение
  • Мовознавство
  • Музика
  • Муніципальне право
  • Податки, оподаткування
  •  
    Бесплатные рефераты
     

     

     

     

     

     

         
     
    Економіка ФРН
         

     

    Географія

    Фінансово-економічний інститут

    РЕФЕРАТ

    На тему: економіка ФРН

    За світовій економіці

    Студента ФК-01-1

    Зміст:
    1. Введення ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ...
    2. Місце країни в світовому господарстві ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ...
    3. Фактори економічного розвитку ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ...
    4. Особливості національної економічної моделі ... ... ... ... ... ...
    5. Галузева структура економіки ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ..
    6. Форми господарської діяльності ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ....
    7. Зовнішньоекономічні зв'язку ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ....

    Місце країни у світовому господарстві

    ФРН - одна з найбільших країн Західної Європи (після Франції і < br> Іспанії). Німеччину по праву називають одним з «локомотивів» світової економіки. За рівнем економічного розвитку, величиною економічного потенціалу, частці в світовому виробництві, ступеня втягнення в міжнародний поділ праці та іншим найважливішим критеріям вона відноситься до числа найбільш високорозвинених держав світу, входить в так звану
    «Велику сімку». За обсягом ВВП, промислового виробництва вона займає від третього до п'ятого місця у світі. Її частка у світовому ВВП в 1997 р знаходилася на рівні 4,6% при підрахунку на базі купівельної спроможності марки (1990 - 4,6%) і 6,4% - на базі поточних валютних курсів. При 80 млн. чол. Населення ФРН зосереджує 23,7% ВВП і 27% промислової мощі регіону. ФРН тісно пов'язана з світовим господарством. Вона мало поступається США -- найбільшої торгової державі світу - за обсягом зовнішньої торгівлі, хоча її економічний потенціал майже втричі менше. Частка ФРН у світовому експорті склала 10% в 1997 р., а за величиною зовнішньоторговельного обороту Німеччина знаходиться на другому місці в світі після США. Вона є також одним з найбільших експортерів та імпортерів капіталу. ФРН була одним з ініціаторів створення в 1957р. Європейського економічного співтовариства і в даний час виступає за поглиблення і розширення міжнародної економічної інтеграції на європейському континенті.

    За якісним характеристикам національної економіки (рівень продуктивності праці, капіталооснащенность і наукоємність виробництва та ін) країна також займає одне з перших місць в світовому господарстві. [1]

    Фактори економічного розвитку

    ФРН відноситься до тих країн світу, які, не маючи в своєму розпорядженні великими запасами корисних копалин і особливо сприятливими умовами для сільськогосподарського виробництва, зуміли домогтися національного економічного успіху завдяки використанню таких факторів економічного зростання, як досягнення науково-технічного прогресу, висока якість
    «Людського капіталу», активна участь у світових господарських зв'язках, розумна внутрішня економічна політика.

    Протягом багатьох років, одним із традиційних центрів тяжіння робочої сили була Західна Європа. За оцінкою Міжнародної організації праці, тут працює більше чверті іноземної робочої сили світу.
    Середній щорічний приріст робочої сили становить тут 600 тисяч чоловік.
    У 80-х роках відбулася певна перебудова у структурі зайнятості іноземних робітників. Однак приплив до країн ЄС практично не сповільнилося.
    Лише в середині 90-х стала спостерігатися тенденція зниження. ФРН по масштабами імміграції лідирує. (10)

    Протягом тривалого періоду повоєнного розвитку у ФРН підтримувався високий рівень зайнятості населення, що було наслідком, з одного боку, високих темпів економічного зростання, а з іншого - активної політики зайнятості, яка є важливою частиною соціально-економічної політики держави.
    Протягом останніх кількох років проблема безробіття висунулася в центр соціально-економічного життя країни: у 1997 році рівень безробіття перевищив 11% працездатного населення (понад 4 млн. чоловік). Найбільш чутливою до коливань ділової активності виявилася виробнича сфера, особливо обробна промисловість, де йде інтенсивна структурна перебудова. Зміна галузевої структури пов'язане зі значними пересування робочої сили між окремими галузями, масовими звільненнями з неперспективних виробництв. Свій внесок у зростання безробіття вносить конверсія воєнної промисловості і інтенсивне скорочення збройних сил.

    Для ФРН типово високу якість «людського капіталу», яке визначається освітнім рівнем, професійною структурою, соціальним складом, станом здоров'я, здатністю до сприйняття нововведень. В умовах НТР частка висококваліфікованих робітників у ФРН одна з найвищих у світі і становить близько 50%.

    Дуже важливим чинником економічного розвитку виступає для ФРН науково-технічний прогрес. Німеччина володіє розвиненою базою наукових і технічних знань, початок якої було покладено ще в 19 столітті. Досягнення в наукових дослідженнях дають німецьким компаніям великі переваги в конкуренції. Німецькі промислові фірми володіють великою кількістю патентів, порівняно з фірмами інших західноєвропейських країн ЄС, разом узяті, втім, поступаючись лише американським та японським.

    За величиною витрат на НДДКР у ВВП (близько 3%) і за їх абсолютної величиною ФРН входить в першу п'ятірку країн світу. Такий результат був досягнуто не відразу. Як і Японія, після другої світової війни ФРН не витрачала багато коштів на власні наукові дослідження, більша частина технологій купувалася на закордонних ринках. В останні ж десятиліття політика в щодо наукових досліджень та дослідно-конструкторських розробок (НДДКР) зробила різкий поворот у бік зміцнення власного наукового потенціалу. Держава взяла на себе турботи про здійснення більшої частини фундаментальних досліджень, участь у міждержавних наукових програмах в рамках Європейського Союзу, про стимулювання НДДКР в малому бізнесі. Активне сприяння науково-технічному прогресу сприяє підтримання на високому рівні конкурентоспроможності німецьких товарів.

    З точки зору забезпеченості природними ресурсами ФРН не можна віднести до числа багатих країн. Вона має у своєму розпорядженні деякими видами палива та сировини. До їх числа відносяться кам'яне і буре вугілля, калійна сіль, невеликі запаси залізної руди, легуючих та кольорових металів. Переважна частина палива -- нафти і газу, а також атомного сировини ввозиться з-за кордону.

    Природно-кліматичні умови ФРН вельми різноманітні. Її характерною рисою є висока ступінь освоєння території. 90% населення країни проживає в містах.

    Особливості національної економічної моделі

    Своєрідність ФРН полягає в тому, що післявоєнний устрій
    Німеччині було сформовано відповідно до неоліберальної концепцією
    «Соціального ринкового господарства» (СРХ), що виникла як альтернатива тоталітарної економіці фашистської Німеччини.

    Основою цієї політики стали наступні принципи: держава безпосередньо не займається регулюванням господарських процесів, але вона встановлює правила ( «рамкові умови»), за якими в умовах вільної конкуренції діють приватні господарські суб'єкти.

    Таким чином, старі ліберальні ідеї вільного ринку були доповнено новими: про відповідальність держави за вирішення соціальних проблем, що дозволило назвати цю політику неолібералізмом, тобто новим лібералізмом.

    За п'ятидесятирічний період здійснення принципів соціального ринкового господарства економіка ФРН чотири рази переживала спад. Перша криза в 1966-1967 рр.. і одночасно структурну кризу, що побив ряд традиційних галузей західнонімецькій економіки. Наслідком стала зміна неоліберальної політики неокейнсіанства.

    70-і рр.. увійшли в історію ФРН як період валютних потрясінь, високих темпів інфляції і феномена стагфляції. Криза перевиробництва 1974 - 1975 рр.., найбільш глибокий в історії ФРН, побив всі галузі західнонімецькій економіки, викликав скорочення ВВП на 5%, промислового виробництва на 12
    %, Внутрішніх приватних інвестицій на 18,5.

    У 1980-1982 рр.. економіка ФРН зазнала третя економічна криза, в ході якого найбільш яскраво проявилося переплетення циклічного перенакопичення капіталу з довгостроковими чинниками погіршення умов відтворення. Все це означало криза господарського механізму, заснованого на кейнсіанських рекомендаціях. Він обумовив зміну уряду, було здійснено новий поворот в економічній політиці.
    Однак якщо в США і Великобританії в цей час утвердилася неоконсервативної (ліберальна) модель економіки, то у ФРН - її
    «Пом'якшений» варіант.

    Однією з важливих складових нового економічного курсу стала кампанія приватизації державного сектору. Вона розглядалася як важливий фактор зміцнення ринкових сил, спосіб вирішення проблем зайнятості, економічного зростання і впорядкування державних фінансів. Завдяки новій політиці вдалося добитися зниження частки держави у ВВП, скоротити бюджетний дефіцит, знизити рівень інфляції, домогтися помірних темпів економічного зростання.

    Важливою частиною неоконсервативної політики держави в 80-і рр.. стала податкова реформа. У ході її реалізації були знижені прямі податки на прибуток компаній і на доходи громадян, зате непрямі податки зросли.

    З кризою 1992-1993 рр.., одним з найглибших за післявоєнну історію країни криз, об'єднана Німеччина впоралася. Ця криза виявив проблемні сфери, де певні елементи концепції СРХ вимагають свого реформування.

    Коли в 1990 р. відбулося об'єднання Німеччини, Західна Німеччина зустріла його добре підготовленою в економічному та фінансовому відношенні.
    У нових федеральних землях вдалося за порівняно короткий термін вирішити багато завдань економічної трансформації, подолати економічний спад і вийти на стабільне економічне зростання. У той же час різкість перетворень зумовила і безліч проблем, особливо соціальних. Процес трансформації економіки Східної Німеччини йде з чималими труднощами.
    Проблема полягає в забезпеченні там самопідтримки зростання, що робить необхідним, перш за все підвищення конкурентоспроможності східнонімецькі підприємств шляхом зниження витрат на заробітну плату на одиницю продукції та стимулювання інноваційної діяльності.

    Галузева структура економіки

    Промисловість. Формування суспільного добробуту -- пріоритетна мета економічної політики ФРН. Вже в 50-і рр.. в країні був досягнутий високий рівень життя. З 80-х рр.. у ФРН здійснюється перехід на інтенсивний тип економічного зростання. До теперішнього часу ФРН представляє є типовим для розвинених країн постіндустріальне суспільство, в якому створено основи інформаційного суспільства. Тим не менше, Німеччина має деякі відмінності від інших країн.

    Ці відмінності пов'язані з історичними особливостями країни. Ставши на шлях індустріалізації пізніше інших західноєвропейських країн, тільки після об'єднання, Німеччина вже в перші десятиліття випереджала Англію за основними економічними показниками. Особливо великим було її перевага в передових на той час галузях промисловості: хімічної і електрохімічної. З тих пір для Німеччини характерна так звана
    «Сверхіндустріалізація» - більший, ніж в інших розвинених країнах питома вага промисловості в структурі національного господарства. В даний час внесок промисловості у створення ВВП становить близько 39%.

    Після другої світової війни ФРН першою з розвинених країн вступила на шлях структурних перетворень своєї промисловості. Це було викликано не тільки потребами науково-технічного прогресу, розвитком міжнародного поділу праці, а й специфічним чинником - розколом
    Німеччини на дві самостійних держави і, як наслідок, диспропорціями в структурі її економіки. У післявоєнний період швидкими темпами розвивалася обробна промисловість. Серед її галузей вперед висунулися такі, як хімічна і нафтохімічна промисловість, металообробка, машинобудування, електротехніка, авіабудування, точна механіка і оптика, які забезпечували інші галузі економіки високоякісним обладнанням і матеріалами, а населення -- різноманітними споживчими товарами. Структура промислового виробництва відповідала що намітився тенденціям в міжнародному поділі праці і потреб світового ринку.

    Криза 1974-1975 рр.. прискорив зрушення в галузевій структурі економіки
    ФРН. Під кінець 80-х рр.. все виразніше стали позначатися нові процеси в накопиченні капіталу: високі темпи зростання новітніх наукомістких галузей, модернізація на новій технологічній основі традиційних галузей, посилення ролі конкуренції як двигуна технічного процесу. Структурна перебудова відбувається при суттєвому погіршенні умов самозростання капіталу: напруженості на ринку праці, зменшення норми прибутку, зниженні інвестиційної активності німецьких компаній. Змінилися напрямки інвестицій: в даний час більше 80% капіталовкладень направляється на модернізацію та заміну обладнання і тільки 20% - на розширення потужностей.
    В умовах гострої конкуренції перед ФРН постало питання про зниження витрат виробництва, оновленні продукції, модернізації обладнання.

    Однією з передумов високої конкурентоспроможності німецьких товарів є оновлення продукції. Провідним промисловим концернам ФРН, завдяки швидкому втілення результатів досліджень в новітні продукти
    (наприклад, у медичній техніці, ліки та ін), вдалося зайняти істотні позиції на світових ринках. Але і в традиційних галузях, зумовлюють експортне «обличчя» країни, є значні технічні досягнення. Ці галузі мають низку переваг для успішної зовнішньоекономічної експансії. Зокрема, це:
    1. висока якість виробництва і широкий асортимент виробів;
    2. використання міжнародних стандартів і в той же час готовність виконувати індивідуальні, унікальні замовлення;
    3. пунктуальність у виконанні поставок;
    4. широка збутова мережа і налагоджене післяпродажне обслуговування, а також відповідність іншим критеріям ринку високої конкуренції.

    Сільське господарство. Розвиток сільського господарства ФРН у післявоєнний період характеризується переходом до індустріальних методів виробництва, широким впровадженням досягнень НТП в сільськогосподарську практику, підвищенням інтенсивності, концентрацією виробництва і капіталу, формуванням агропромислового комплексу.

    Як і в інших розвинених країнах, частка цього сектора у ВВП невелика
    (приблизно 1,5%), однак, галузь забезпечує високий рівень середнього споживання продовольства при відносно низькій частці витрат на нього в структурі витрат населення. Незважаючи на зниження зайнятості в сільському господарстві (з 20% від загального числа зайнятих у 1950 р. до
    3,2% у цей час) і скорочення оброблюваних площ, стабільний приріст виробництва сприяло підвищенню самозабезпеченості економіки продукцією аграрного сектора. У галузевій структурі сільського господарства тваринництво переважає над рослинництвом.

    Індустріалізація аграрного виробництва особливо інтенсивно проводилася в 50 - 60-і роки, була підготовлена активною інвестиційною політикою і перетворила сільське господарство в дуже капіталомістку галузь економіки. Сільське господарство ФРН відрізняється високою насиченістю технікою. За рівнем механізації галузі країна посідає перше місце серед промислово розвинених країн.

    З початку 80-х років у сільському господарстві Німеччини підсилюється дія інтенсивних факторів, що відбиває загальну тенденцію до переходу економіки до ресурсозбережуючого напрямку технічного прогресу.

    - знизилися закупівлі фермерами тракторів і зернозбиральних машин при одночасному збільшенні їх середньої потужності.

    - зросло застосування універсальних агрегатів.

    - все частіше сільськогосподарські машини обладнуються мікропроцесорної технікою.

    - високими темпами зростає застосування добрив, стимуляторів росту, хімічних засобів захисту рослин, що дозволяють отримувати високі врожаї незалежно від погодних умов. Попит на них підтримується завдяки введенню в фермерську практику більш ефективних засобів, що дозволяють знизити дози їх внесення на 1 га орної землі і, що дуже важливо, що завдають менший збиток природі і людині.

    - одночасно швидко розвиваються біологічні способи захисту рослин, зростає застосування органічних добрив, використовуються досягнення генної інженерії в рослинництві та тваринництві.

    Все це дозволяє в цілому досягти високої ефективності сільського господарства і знизити техногенне навантаження на навколишнє середовище.

    Для сільського господарства ФРН характерний процес концентрації виробництва і капіталу :

    - знижується загальна кількість фермерських господарств, переважно за рахунок витіснення дрібних виробників;

    - укрупнюється середній розмір капіталу, необхідний для організації господарства.

    Однак рівень прибутковості селянського господарства у ФРН істотно нижче, ніж в інших країнах-партнерах по ЄС, за винятком Греції, Іспанії, Португалії
    .

    Концентрація виробництва в сільському господарстві йде пліч-о-пліч з розвитком так званої вертикальної інтеграції аграрного виробництва з несільськогосподарськими сферами в рамках агропромислового комплексу.
    Вертикальна інтеграція об'єднує в один комплекс аграрне виробництво, галузі, що поставляють засоби виробництва для сільського господарства, також транспорт, переробку сільськогосподарської продукції, торгівлю, громадське харчування, кредитні установи, органи регулювання сільського господарства.

    Сфера послуг. Незважаючи на зберігається "сверхіндустріалізацію", економіці ФРН властиво зниження в структурі ВВП і зайнятості населення частки матеріального виробництва і зростання частки галузей сфери послуг (на цю сферу припадає близько 37% ВВП). Це пов'язано, зокрема, з науково-технічним прогресом в матеріальному виробництві (зростає значення так званих виробничих послуг), зростанням продуктивності праці в матеріальному виробництві, зростанням добробуту і зміною структури споживання населення, збільшенням вільного часу і іншими причинами, характерними для всіх розвинених країн . У той же час для Німеччини властива, як уже наголошувалося, виражена соціальна спрямованість державної економічної політики, активність держави в сфері освіти, охорони навколишнього середовища, медичному обслуговуванні, житловому будівництві, соціальне забезпечення, що також сприяє росту значення сфери послуг в національному господарстві. В даний час у різноманітних галузях сфери послуг ФРН зайнято близько 53% населення, при цьому найбільша питома вага припадає на торгівлю і транспорт (19%).
    Сфера державного управління займає близько 15%.

    Форми господарської діяльності

    Як і економіка будь-якої іншої розвиненої країни, економіка Німеччини сильний. І якщо раніше Німеччина довгий час вважалася "класичною країною картелів", то зараз в її господарській системі присутні і конкурують види підприємництва, засновані на різних формах власності. Германська модель "соціального ринкового господарства", що спирається на принципи конкуренції, гарантує свободу підприємництва та господарської діяльності. Це так званий принцип конституюють СРХ, і він закріплений в Основному законі (Конституції)
    ФРН. Підтримка конкуренції здійснюється через реалізацію антимонопольного законодавства та стимулювання дрібного та середнього підприємництва
    (малого бізнесу).

    Підприємства малого бізнесу (тобто дрібні компанії з числом зайнятих до
    10 чоловік і середні -- до 500 осіб) становлять зараз в об'єднаній
    Німеччині понад 99,8% від загального числа фірм. При цьому на них припадає 2/3 робочих місць і 4/5 учнівських. Щорічно сфера малого бізнесу виробляє 46
    % ВВП, 1/2 промислової продукції, на неї припадає 44% валових інвестицій і 40% товарного експорту. Підприємства малого бізнесу можна зустріти практично в усіх галузях на всій території країни. Наприклад, у сфері послуг ФРН зайнято 35% малих фірм.

    Держава надає істотну підтримку малому бізнесу. Її мета - зменшити негативний ефект від конкуренції з великими виробниками, виграють на ефекті від масштабу, а також допомогти дрібним і середнім фірмам у подоланні господарських труднощів. Державна підтримка малому бізнесу спрямована на мобілізацію його власних резервів з метою підвищення його ефективності конкурентоспроможності і виражається в законодавчому забезпеченні діяльності таких фірм, систему пільгового кредитування та оподаткування, прямому бюджетному фінансуванні, розміщенні державних замовлень, інформаційному, маркетинговому та кадрове забезпечення діяльності малих підприємств. Крім того, у Німеччині є також система підтримки малого бізнесу в інноваційній сфері.
    Для німецької економіки було і залишається типовим збалансоване поєднання великих виробників - багатогалузевих концернів, таких як
    "Крупп", "Даймлер-Бенц", "Байєр "," Маннесманн "," Тіссен "та ін - і дрібних і середніх підприємств. Великих фірм у країні налічується небагато, але їх економічна роль величезна. Вони уособлюють великий капітал, під впливом якого формуються основні пропорції в економіці, і є гарантами стабільності, надійності, рентабельності господарства Німеччини.

    Однак за величиною обороту і кількістю зайнятих найбільші компанії ФРН часто поступаються аналогічним по класу концернам в інших промислово розвинених країнах.

    Багато галузей німецької економіки відрізняються високим рівнем концентрації і централізації капіталу. Так, частка 50 найбільших концернів обробної промисловості в обігу всієї обробної промисловості країни становить близько 30%, а ряду найбільш важливих для німецької економіки галузей - електротехнічної, хімічної, машинобудівної, автомобільної - ще більше. Німецькі банки, підприємства ряду галузей обробної промисловості, страхування та інших сфер займають міцні позиції в світовому масштабі. У п'яти найважливіших галузях обробної промисловості світу німецькі компанії входять в десятку найбільших.

    Більша частина великих німецьких компаній організована в традиційній для Німеччини формі товариств з обмеженою відповідальністю. Багато хто з них тісно переплетені через систему участів, особисту унію, кредитні відносини.

    Характерним для ФРН є контроль фінансового ринку в особі банків над продуктивним сектором економіки. Банки володіють значними пакетами акцій промислових та інших компаній, що здійснюють довірче
    (трастове) управління акціями дрібних співвласників (акціонерів) компаній, що мають своїх представників у наглядових радах компаній, одержуючи право участі в прийнятті найважливіших фінансових і інвестиційних рішень.
    Банківський механізм контролю заснований на прямому доступі до внутрішньофірмової інформації та впливу на виробничу, фінансову, інноваційну діяльність фірм.

    Транснаціональні корпорації стали найважливішими діючими особами в сучасному світовому господарстві, граючи роль, яку важко переоцінити в системі міжнародних економічних відносин. Важливе місце в конкурентній структурі країни займає підприємницький іноземний капітал. У першу післявоєнні роки істотних позицій економіці ФРН домоглися американські
    ТНК, дорогу яким проклала американська допомога по "плану Маршалла".
    Згодом, особливо з розвитком західноєвропейської інтеграції, помітним стала присутність в економіці Німеччини капіталу країн-сусідів та Японії.
    Якщо зіставити об'єм іноземного (міжнародного) виробництва ТНК з обсягом їхнього експорту, очищеного від внутрішньофірмової торгівлі, то в кінці 80 -- х років це співвідношення для ФРН, Японії і США становило, відповідно
    1:1:4, 1:6:2, 3:5:1. Велика в експорті цих країн роль поставок і послуг від вітчизняних компаній своїм закордонним філіям. У другій половині 80-х років на подібну внутрішньофірмову торгівлю припадало від 24-28% експорту
    ФРН. (9)

    У перші післявоєнні роки істотних позицій економіці ФРН домоглися американські ТНК, дорогу яким проклала американська допомога по
    "плану Маршалла". Згодом, особливо з розвитком західноєвропейської інтеграції, помітною стала присутність в економіці Німеччини капіталу країн - сусідів і Японії.

    Так, до початку 90-х років на частку американських компаній припадало близько 32% прямих іноземних інвестицій в німецьку економіку, швейцарських і голландських - по 14%, англійських - близько 9% і японських -- 7,5
    %. З 30 найбільших компаній ФРН майже третина контролюються іноземним капіталом. Це - "Опель", "Юнілівер", "Дойче Шелл", "Ай-Бі-Ем Дойчланд" і ін

    Фінансовий капітал країни представлений зрощеними між собою промисловими, банківськими та іншими компаніями, що охоплюють все національне господарство -, фінансово-промисловими групами (ФПГ).
    Особливістю ФРН є менше число таких груп у порівнянні не тільки з США, але і з тими розвиненими країнами, економіка яких можна порівняти за своїми масштабами з німецькою. Це пояснюється величезною концентрацією банківського капіталу в руках трьох гроссбанков: "Дойче банку", "Дрезднер банку" і "Комерцбанку", разом контролюють близько 4/5 акціонерного капіталу країни. Навколо цих трьох банків сформувалися три головні фінансові групи. Їх структури частково переплітаються. Особливістю фінансово-промислових груп ФРН є те, що у порівнянні з іншими країнами вони мають менш чіткі межі: чи можна назвати лише сукупність компаній, які становлять ядро тієї чи іншої ФПГ. Кожна з великих компаній пов'язана комерційними, виробничими, науково-технічними узами з сотнями компаній малого бізнесу. Між окремими групами існують різноманітні зв'язки: створюються спільні дочірні фірми у сфері виробництва та впровадження перспективних науково-технічних розробок, координує дії на ринку, відбувається взаємний обмін пакетами акцій.

    Особливості еволюції фінансових груп полягають в універсалізації їх діяльності та посилення міжнародного характеру їх операцій.

    Важливою особливістю фінансового капіталу ФРН є суттєва роль спілок підприємців у визначенні загальної стратегії бізнесу. На чолі спілок підприємців, як правило, стоять представники найбільших концернів і банків. Так, наприклад, Федеральне об'єднання німецьких спілок роботодавців - головна організація приватних підприємців - має своїм завданням вирішення принципових соціально-економічних проблем, що виходять за рамки окремих галузей і федеральних земель. Воно представляє інтереси підприємців країни у відносинах з урядом, парламентом, профспілками, політичними партіями, громадськістю.

    Зовнішньоекономічні зв'язку

    У економічної стратегії уряду ФРН розвитку зовнішньоекономічних зв'язків відведена ключова роль з урахуванням високої залежності стану економіки від результатів її участі в світогосподарських зв'язках. Основою зовнішньоекономічної політики ФРН є розвиток економічних зв'язків з її головними зовнішньоекономічними партнерами: ЄС, США і Японією. Велика увага приділяється розширенню присутності німецьких фірм на ринках країн Південно-Східної Азії, Латинської
    Америки, південно-африканського континенту, Східної та Центральної Європи.
    Первинне значення надається зміцненню ЄС, в якому Німеччина займає ключове місце, будучи локомотивом західноєвропейської інтеграції.

    Сучасна історія освіти Європейського Союзу (ЄС) починається з
    1951 року. У квітні цього року було підписано договір про Європейський об'єднання вугілля і сталі (ЄОВС), до якого увійшли 6 країн, у тому числі і
    ФРН. Це була свого роду передісторія західноєвропейської інтеграції.
    Реальний відлік її виникнення і розвитку починається з 1957 р., коли ті ж країни підписали договори про створення Європейського економічного співтовариства з атомної енергії (Євратом). До складу співтовариства увійшли країни з високим рівнем розвитку, що багато в чому зумовило високі темпи їх економічного розвитку в наступні роки. (8)

    Вступаючи в активне міжнародне економічне співробітництво, та або інша країна починає з залучення іноземних інвестицій та стимулювання зростання зовнішньої торгівлі. При цьому країни проходять в області структурної перебудови своєї економіки усі ланки технологічного ланцюжка - від видобутку, переробки, експорту сировини до наукомістких товарах. Доходи від експорту використовуються для модернізації і розвитку найбільш перспективних, «вигідних» в плані міжнародного поділу праці галузей. Таким шляхом пройшла і
    Німеччина, в 50-і роки починала з вугілля, чорних металів, хімічної продукції. (7)

    Зовнішня торгівля - одна з найбільш динамічних галузей економіки ФРН, стимулятор її економічного зростання. У післявоєнний період відбувався постійне зростання частки експорту у ВНП (1950 - 9,3%; 1980 - 26,7%; 1991 -
    32,8%). У середині 90-х років частка експорту у ВНП знизилася до 20,8% внаслідок об'єднання Німеччини та реформування економіки нових федеральних земель, втрати ринків збуту продукції Східної Німеччини в
    Східній Європі та колишньому СРСР, недостатньої конкурентоспроможності східнонімецькі товарів, несприятливої кон'юнктури в західних країнах.

    У 1997 році частка експорту та імпорту, включаючи послуги, в обсязі ВНП ФРН склав у поточних цінах відповідно 26,6% і 24,9%.

    Для зовнішньої торгівлі ФРН характерні високі темпи зростання (у 1997 році
    - близько 12%) та постійне (з 1952 року) все зростаюче позитивне сальдо зовнішньоторговельного балансу при одночасному збереженні пасиву по поточних операціях і значного дефіциту в балансі торгівлі послугами. У
    1998 році було зареєстровано рекордну позитивне сальдо зовнішньоторговельного балансу в розмірі 136,1 млн. нім. марок, що на 19,6 млрд. вище рівня 1997 року і на 1,6 млрд. - рекордного показника в 1989 р.
    Перевищення було досягнуто, головним чином, за рахунок торгівлі з партнерами по ЄС. Найбільше позитивне сальдо було зафіксовано в торгівлі з
    Великобританією та Австрією.

    Товарна структура зовнішньої торгівлі ФРН характеризується високою питомою вагою готової промислової продукції (понад 90% всього товарообігу - за вартістю). Товарна структура німецького експорту склалася вже в 60-х роках і з того часу залишалася відносно стабільною. Провідні позиції в експорті займають інвестиційні промислові товари, головним чином, машини й устаткування (1997 рік - понад 56%), промислове сировина та напівфабрикати (понад 22,4%), промислові товари широкого споживання (близько 11 %).

    В останні роки ФРН втратила в ряді галузей промисловості свої провідні позиції в якості одного з великих світових експортерів. У 1990 році Німеччина була найбільшим світовим постачальником по чотирьох товарних груп (автомобілі, машини, хімічна продукція, текстильні товари), в
    1996 році вона зберегла лідерство лише по двох - хімічна продукція (14,2
    % світового експорту) і автомобілі (18,5%). По експорту машин і текстилю
    ФРН опустилася на друге місце. По експорту найбільш перспективних технологічних товарів (комп'ютерів, інформаційних систем і засобів зв'язку) ФРН опустилася з третього місця (у 1990 році) на дев'ятому в (1996р.), а її частка на цьому ринку зменшилася з 7,5 до 4,9%. ФРН посідає четверте місце в світі з експорту сільськогосподарських товарів та продуктів харчування
    (після США, Франції і Нідерландів).

    Стимулювання німецького експорту сприяє розвинута система фінансування і страхування зовнішньоекономічної діяльності. Важливу роль у вирішенні питань середньо-і довгострокового фінансування експорту відіграють спеціальні кредитні інститути - Товариства кредитування та експорту (АКА
    Аусфуркредіт-Гезельшафт Мбх) і Кредитні установи з реконструкції
    (Кредитанштальт фюр Відерауфбау). Уряд ФРН проводить гнучку політику страхування ризиків у зовнішньоекономічній сфері в рамках механізму страхового товариства Гермес, при цьому пріоритетне значення надається роботі з гармонізації системи страхування експортних кредитів в рамках ЄС та ОЕСР.
    Уряд бере на себе відшкодування збитків по всіх операціях, що страхуються < br> Гермесом. Засоби Гермеса, за рахунок яких він здійснює страхування кредитів, утворюються державою. Доходи від страхових премій, одержуваних
    Гермесом, надходять до державної скарбниці. Частка участі самих експортерів у страхуванні ризику з неповернення кредитів становить 15%.

    З метою сприяння зовнішньоекономічної діяльності німецьким фірмам виявляється державна фінансова підтримка їх участі у закордонних виставках і ярмарках, завдяки чому ініціюється близько 20% усього німецького експорту, розширюється мережа німецьких зовнішньоторговельних палат за кордоном.

    Висока конкурентоспроможність?? сть німецької промисловості на світових ринках забезпечується, як правило, за рахунок переваг в її нецінових параметрах, зокрема, переваг в якості та технічний рівень продукції, відмінному сервісі, терміни поставок, які чесно дотримуються і ін

    У загальному обсязі імпорту ФРН основна частка припадає на готові промислові вироби і напівфабрикати (1997 - близько 70% і близько 10% відповідно), сировина (5%), зокрема, автомобілі, підйомно-транспортні засоби, електротехнічні вироби, енергоносії, кольорові метали , сталевий прокат, мінеральна сировина, текстиль, одяг. В основному за рахунок імпорту забезпечується задоволення потреб Німеччини у первинних енергоносіях в 1996 році по нафті - на 98%, природного газу - на 80%, кам'яного вугілля - на 26%, бурого вугілля - на 2%. ФРН є імпортером товарів високої технології.

    Провідні позиції у зовнішній торгівлі ФРН займають промислово розвинуті країни (75%), і в першу чергу, країни ЄС (55%), серед яких найбільшим торговим партнером є Франція (понад 10 %). На частку США припадає 8 - 9%, Японії - 3-4%. Частка країн, що розвиваються становить близько 12%.

    ФРН є одним з найбільших у світі експортерів капіталу.
    Німецькі компанії займають третє місце у міжнародному рейтингу ОЕСР за обсягом інвестицій за кордоном. Експорт капіталу з Німеччини був офіційно дозволено у 1952 році. З початку 90-х років іноземні капіталовкладення в економіку ФРН за обсягами перевищують кошти, що вкладаються німецькими фірмами і банками за кордоном. За період 1990-1997 рр.. загальний обсяг накопичених німецьких зарубіжних інвестицій (нетто) склав 1564, 0 млрд. ньому. марок, тоді як сукупні іноземні капіталовкладення в економіку країни досягли відповідно 1758,4 млрд. ньому. марок.

    Зворотну тенденцію має динаміка прямих інвестицій. За період 1990 -
    1997 рр.. сукупні прямі приватні капіталовкладення німецьких підприємств за кордоном досягли 309,4 млрд. німецьких марок (нетто), тоді як прямі іноземні вкладення в економіку ФРН склали лише 35,2 млрд. німецьких марок. Негативне сальдо по прямих інвестицій з зарубіжними країнами прийняло у ФРН стійкий характер і зросла з 5 - 6 млрд. в 80-і роки до
    48,4 млрд. німецьких марок у 1997 році. Частка прямих капіталовкладень німецьких фірм за кордоном в загальному обсязі іноземних інвестицій в останні роки складає від 25 до 35%, тоді як аналогічний показник для іноземних капіталовкладень в економіку ФРН не перевищує 5%.

    Слабка зацікавленість іноземних інвесторів пояснюється, зокрема, найвищими у світі витратами на оплату праці у ФРН, високими податками і високим рівнем вимог до охорони навколишнього середовища.
    Разом з тим економічна і політична стабільність у ФРН, правова захищеність економічних суб'єктів, стійка валютно-фінансова система, ємний внутрішній ринок, наявність передових технологій і висококваліфікованої робочої сили роблять країну привабливою для припливу іноземного капіталу.

    Велика частина закордонних інвестицій з ФРН направляетс

         
     
         
    Реферат Банк
     
    Рефераты
     
    Бесплатные рефераты
     

     

     

     

     

     

     

     
     
     
      Все права защищены. Reff.net.ua - українські реферати !