ПЕРЕЛІК ДИСЦИПЛІН:
  • Адміністративне право
  • Арбітражний процес
  • Архітектура
  • Астрологія
  • Астрономія
  • Банківська справа
  • Безпека життєдіяльності
  • Біографії
  • Біологія
  • Біологія і хімія
  • Ботаніка та сільське гос-во
  • Бухгалтерський облік і аудит
  • Валютні відносини
  • Ветеринарія
  • Військова кафедра
  • Географія
  • Геодезія
  • Геологія
  • Етика
  • Держава і право
  • Цивільне право і процес
  • Діловодство
  • Гроші та кредит
  • Природничі науки
  • Журналістика
  • Екологія
  • Видавнича справа та поліграфія
  • Інвестиції
  • Іноземна мова
  • Інформатика
  • Інформатика, програмування
  • Історичні особистості
  • Історія
  • Історія техніки
  • Кибернетика
  • Комунікації і зв'язок
  • Комп'ютерні науки
  • Косметологія
  • Короткий зміст творів
  • Криміналістика
  • Кримінологія
  • Криптология
  • Кулінарія
  • Культура і мистецтво
  • Культурологія
  • Російська література
  • Література і російська мова
  • Логіка
  • Логістика
  • Маркетинг
  • Математика
  • Медицина, здоров'я
  • Медичні науки
  • Міжнародне публічне право
  • Міжнародне приватне право
  • Міжнародні відносини
  • Менеджмент
  • Металургія
  • Москвоведение
  • Мовознавство
  • Музика
  • Муніципальне право
  • Податки, оподаткування
  •  
    Бесплатные рефераты
     

     

     

     

     

     

         
     
    Правове регулювання державної служби
         

     

    Адміністративне право

    Міністерство загальної та професійної освіти

    Російської Федерації

    Новокузнецький філія

    Кемеровського державного університету

    Курсова робота < p> ПО КУРСУ «Адміністративне право»

    тема: «Правове регулювання державної служби».

    Виконав: студент 4 курсу гр. --------

    --------.

    23 березня 2000

    Перевірив: _____________________ < p> Оцінка _____________________

    Підпис _____________________

    м. Новокузнецьк, 2000

    План роботи:

    Види та принципи державної служби.
    2. Права та обов'язки державних службовців. Відповідальність державного службовця.
    3. Проходження державної служби: вступ на державну службу, атестація державних службовців, перепідготовка та підвищення кваліфікації державних службовців, припинення державної служби.

    | | Зміст. | Стор. |
    | 1. | Вступ. | 4 |
    | 2. | Поняття державної служби. | 4 |
    | 3. | Класифікація державних посад державної | 5 |
    | | Служби. Кваліфікаційні розряди державних службовців. | |
    | 4. | Права та обов'язки державного службовця. | 7 |
    | | Обмеження, пов'язані з державною службою. | |
    | 5. | Відповідальність державного службовця. Гарантії для | 10 |
    | | Державних службовців. | |
    | 6. | Проходження державної служби. | 12 |
    | 7. | Висновок. | 18 |

    1. Введення.

    Важливим етапом у правовому регулюванні державної служби став прийнятий 5 липня 1995 федеральний закон «Про основи державної служби Російської Федерації ». Закон набув дію з 31 липня 1995 року. У сфері правового регулювання державної служби до прийняття цього закону існували тільки закони, що регулюють безпосередньо які - або окремі види державної служби. Такими нормативними актами були, наприклад, федеральний закон «Про статус суддів в Російській Федерації» від 26 Липень 1992; федеральний закон «Про прокуратуру Російської
    Федерації »та інші. Без сумніву, ці нормативні акти мають велике значення, але до прийняття основного закону в сфері державної служби існував деякий правовий вакуум. Закон «Про основи державної служби Російської Федерації »визначає основні принципи державної служби: види державних службовців, державних посад, класифікацію державних службовців, їх права та обов'язки, гарантії та багато іншого. Закон «Про основи державної служби Російської Федерації »є головною ланкою в цілісній системі правових актів про державну службу.

    2. Поняття державної служби.

    Під державною службою Російської Федерації розуміється професійна діяльність щодо забезпечення виконання повноважень державних органів. Державна служба включає в себе:
    1) федеральну державну службу, що знаходиться у веденні Російської

    Федерації;
    2) державну служби суб'єктів Російської Федерації, що перебуває в їх веденні [1].

    Державна служба є різновидом праці працівників державних органів. Державний службовець виконує обов'язки по здійсненню своїх прав з метою найкращого виконання обов'язків.
    У навчальній літературі немає такого поняття державної служби, яке може стати точним і однозначним загальноприйнятим визначенням.

    Державна служба розуміється в широкому та вузькому сенсі.
    Державна служба в широкому розумінні зводиться до виконання службовцями своїх обов'язків (роботи) в державних організаціях: в органах державної влади, на підприємствах, в установах, інших організаціях; у вузькому розумінні - це виконання службовцями своїх обов'язків у державних органах. Державна служба здійснюється на професійній основі. Це обумовлено необхідністю безперервного, спадкоємного і компетентного здійснення діяльності державних організацій. Державна служба опосередковується правом.
    Сукупність правових норм, що регламентують правовий статус державних службовців, у тому числі умови та порядок проходження державної служби, види заохочень і відповідальності службовців, підстави припинення та інші питання державної служби, утворюють правовий інститут державної служби. До нього входять норми різних галузей права. Адміністративно-правові норми, регламентують питання державної служби, складають частину цього інституту і самостійний інститут адміністративного права.
    Адміністративне право обслуговує перш за все державне управління. Воно визначає адміністративно - правовий статус головним чином державних службовців системи державного управління [2].

    3. Класифікація державних посад державної служби.

    Кваліфікаційні розряди державних службовців.

    Державні посади державної служби поділяються на наступні групи: вищі державні посади державної служби (5-а група); головні державні посади державної служби (4-я група); провідні державні посади державної служби (3-я група); старші державні посади державної служби (2-а група); молодші державні посади державної служби (1-я група).

    Державні посади державної служби поділяються за спеціалізаціями, що передбачає наявність у державного службовця для виконання обов'язків по державній посаді державної служби однієї спеціалізації відповідного професійної освіти. Спеціалізація державних посад державної служби встановлюється залежно від функціональних особливостей державних посад державної служби та особливостей предмета ведення відповідних державних органів.
    У кваліфікаційні вимоги до службовців, заміщує державні посади державної служби, включаються вимоги до: рівнем професійної освіти з урахуванням групи та спеціалізації державних посад державної служби; стажу і досвіду роботи за спеціальністю: рівнем знань Конституції Російської Федерації, федеральних законів, конституцій, статутів і законів суб'єктів
    Російської Федерації стосовно виконання відповідних посадових обов'язків. Громадянам, які претендують на державну посаду державної служби, необхідно мати: 1) для вищих та головних державних посад державної служби - вища професійна освіта за спеціалізацією державних посад державної служби або освіту, вважається рівноцінним, з додатковим вищою професійною освітою за спеціалізацією державних посад державної служби; 2) для провідних і старших державних посад державної служби - вища професійну освіту за спеціальністю «державне управління »або по спеціалізації державних посад державної служби або освіту, вважається рівноцінним; 3) для молодших державних посад державної служби - середнє професійна освіта за спеціалізацією державних посад державної служби або освіту, вважається рівноцінним.

    Рішення про визнання освіти рівноцінним приймається федеральним органом з питань державної служби. Інші вимоги до державних посад державної служби можуть встановлюватися федеральними законами і законами суб'єктів Російської
    Федерації, а також нормативними актами державних органів - у щодо державних службовців цих державних органів [3].

    За результатами державного кваліфікаційного іспиту або атестації державним службовцям присвоюються кваліфікаційні розряди.

    Кваліфікаційні розряди державних службовців вказують на відповідність рівня професійної підготовки державних службовців кваліфікаційним вимогам, що пред'являються до державних посад державної служби відповідних груп. Порядок проведення кваліфікаційних іспитів, присвоєння кваліфікаційних розрядів і збереження їх при перекладі на інші державні посади державної служби, атестації державних службовців встановлюється федеральним законом. Державний кваліфікаційний іспит може бути проведений за ініціативою державного службовця для присвоєння йому за результатами вказаного іспиту чергового кваліфікаційного розряду без подальшого переведення на іншу державну посаду державної служби. Державним службовцям можуть бути присвоєні такі кваліфікаційні розряди: дійсний державний радник Російської Федерації перше, другого і третього класу - державним службовцям, що заміщає вищі державні посади державної служби; державний радник Російської Федерації першого, другого і третього класу -- державним службовцям, що заміщає головні державні посади державної служби; радник Російської Федерації першу, другу і третього класу - державним службовцям, що заміщає провідні державні посади державної служби; радник державної служби першого, другого і третього класу - державним службовцям, заміщує старші державні посади державної служби; референт державної служби першого, другого і третього класу -- державним службовцям, що заміщає молодші державні посади державної служби. Присвоєння кваліфікаційних розрядів дійсних державних радників Російської Федерації, державних радників Російської Федерації здійснюється Президентом
    Російської Федерації. Для окремих видів державної служби вводяться інші види кваліфікаційних розрядів, військові звання, дипломатичні ранги [4].

    Державних службовців можна поділити на посадових осіб та не посадових осіб. Посадові особи можуть бути керівниками або представниками влади. Керівники наділяються лінійної владою за відношенню до підлеглих. Представники влади - службовці мають владні повноваження публічного характеру, також і розпорядчу влада щодо не підпорядкованих їм осіб і організацій.
    Представники влади мають функціональну владу за рамками державних органів над громадянами та організаціями. Чи не посадові особи розрізняються на два види службовців: функціональні працівники (не що здійснюють управлінські функції) та допоміжний персонал.

    4. Права і обов'язки державного службовця.

    Обмеження, пов'язані з державною службою.

    Державний службовець має право на: 1) ознайомлення з документами, що визначають його права та обов'язки за займаної державній посаді державної служби, критерії оцінки якості роботи та умови просування по службі, а також на організаційно - технічні умови, необхідні для виконання ним посадових обов'язків; 2) отримання в установленому порядку інформації і матеріалів, необхідних для виконання посадових обов'язків; 3) відвідування в установленому порядку для виконання посадових обов'язків підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності; 4) прийняття рішень та участь в їх підготовці у відповідності з посадовими обов'язками; 5) участь по своєю ініціативою в конкурсі на заміщення вакантної державної посади державної служби; 6) просування по службі, збільшення грошового утримання з урахуванням результатів і стажу його роботи, рівня кваліфікації; 7) ознайомлення з усіма матеріалами свого особової справи, відгуки про свою діяльність та іншими документами до внесення їх до особової справи, долучення до особової справи своїх пояснень; 8) перепідготовку (перекваліфікацію) та підвищення кваліфікації за рахунок коштів відповідного бюджету; 9) пенсійне забезпечення з урахуванням стажу державної служби; 10) проведення за його вимогу службового розслідування для спростування відомостей, ганьблять його честь і гідність; 11) об'єднання в професійні спілки (асоціації) для захисту своїх прав, соціально - економічних і професійних інтересів; 12) внесення пропозицій щодо вдосконалення державної служби в будь-які інстанції.

    Державний службовець має право звернутися до відповідних державні органи або до суду для вирішення спорів, пов'язаних з державною службою, в тому числі з питань проведення кваліфікаційних іспитів і атестації, їх результатів, змісту виданих характеристик, прийому на державну службу, її проходження, реалізації прав державного службовця, переведення на іншу державну посаду державної служби, дисциплінарної відповідальності державного службовця, недотримання гарантій правового і соціального захисту державного службовця, звільнення з державної служби [5].

    Державний службовець зобов'язаний: 1) забезпечувати підтримку конституційного ладу і дотримання Конституції Російської
    Федерації, реалізацію федеральних законів і законів суб'єктів
    Російської Федерації, в тому числі регулюють сферу його повноважень; 2) сумлінно ісполнятль посадові обов'язки; 3) забезпечувати дотримання і захист прав і законних інтересів громадян;
    4) виконувати накази, розпорядження та вказівки, вищестоящих у порядку підлеглості керівників, віддані в межах їх посадових повноважень, за винятком незаконних; 5) у межах своїх посадових обов'язків своєчасно розглядати звернення громадян і громадських об'єднань, а також підприємств, установ і організацій, державних органів та органів місцевого самоврядування і приймати по них рішення у порядку, встановленому федеральними законами і законами суб'єктів Російської Федерації; 6) дотримуватися встановлені у державному органі правила внутрішнього трудового розпорядку, посадові інструкції, порядок роботи зі службовою інформацією; 7) підтримувати рівень кваліфікації, достатні для виконання своїх посадових обов'язків; 8) зберігати державну та іншу охоронювану законом таємницю, а також не розголошувати стали йому відомими у зв'язку з виконанням посадових обов'язків відомості, що торкаються приватне життя, честь і гідність громадян [6].

    Державний службовець не має права: 1) займатися іншою оплачуваною діяльністю, крім педагогічної, наукової та іншої творчої діяльності; 2) бути депутатом законодавчого
    (представницького) органу Російської Федерації, законодавчих
    (представницьких) органів суб'єктів Російської Федерації, органів місцевого самоврядування; 3) займатися підприємницькою діяльністю особисто або через довірених осіб; 4) складатися членом органу управління комерційною організацій, якщо інше не передбачено федеральним законом або якщо в порядку, встановленому федеральним законом і законами суб'єктів Російської Федерації, йому не доручено брати участь в управлінні цією організацією; 5) бути повіреним або представником у справах третіх осіб у державному органі, в якому він перебуває на державній службі або який безпосередньо підпорядкований або безпосередньо підконтрольний йому; 6) використовувати в неслужбових цілях засоби матеріально - технічного, фінансового та інформаційного забезпечення, інше державне майно і службову інформацію; 7) отримувати гонорари за публікації та виступи в якості державного службовця; 8) отримувати від фізичних та юридичних осіб винагороди (подарунки грошове винагороду, позики, послуги, оплату розваг, відпочинку, транспортних витрат та інші винагороди), пов'язані з виконанням посадових обов'язків, у тому числі і після виходу на пенсію; 9) приймати без дозволу Президента Російської
    Федерації нагороди, почесні та спеціальні звання іноземних держав, міжнародних та іноземних організацій; 10) виїжджати у службові відрядження за кордон за рахунок фізичних та юридичних осіб, за винятком службових відряджень, які здійснюються відповідно до міжнародних договорів України або на взаємній основі за домовленості федеральних органів державної влади та органів державної влади суб'єктів Російської Федерації з державними о?? ганами іноземних держав, міжнародними та іноземними організаціями; 11) брати участь у страйках; 12) використовувати своє службове становище в інтересах політичних партій, громадських, у тому числі релігійних, об'єднань для пропаганди ставлення до них. У державних органах не можуть утворюватись структури політичних партій, релігійних, громадських об'єднань, за винятком професійних спілок. Державний службовець зобов'язаний передавати в довірче управління під гарантію держави на час проходження державної служби що знаходяться в його власності частки (пакети акцій) у статутному капіталі комерційних організацій [7].

    Обов'язки - невід'ємна частина кожної державної посади.
    Сенс існування державній посаді - виконання державним службовцем своїх обов'язків. Права даються державному службовцю для виконання обов'язків. Обов'язки можна поділити на посадових і общеслужебние. Для державних службовців існують заборони -- общеслужебние обмеження, що існують для того, щоб державні службовці були незалежні при виконанні своїх обов'язків. Ці обмеження потрібні для того, щоб забезпечити чітку роботу державних органів, запобігти зловживанням владою.

    Посадові обов'язки державних службовців пов'язані з займаними ними посадами, а тому дуже різноманітні і специфічні по кожній посаді. Вони можуть відрізнятися навіть у тих, хто знаходиться на однакових посадах в одному органі (наприклад, в заступників керівника органу, начальників структурних підрозділів). Права державного службовця можна поділити на службові та особисті.
    Службові права пов'язані з виконанням посадових обов'язків, їх прийнято називати повноваженнями. Існують общеслужебние та посадові повноваження. До общеслужебним відносяться повноваження, які має кожен державний службовець [8].

    5. Відповідальність державного службовця.

    Гарантії для державних службовців.

    За невиконання або неналежне виконання державним службовцем покладених на нього обов'язків (посадовий проступок) на державного службовця можуть накладатися органом або керівником, що мають право призначати державного службовця на державну посаду державної служби, наступні дисциплінарні стягнення: 1) зауваження; 2) догану; 3) сувору догану;
    4) попередження про неповну службову відповідність; 5) звільнення.
    Державний службовець, який допустив посадовий проступок, може бути тимчасово (але не більше ніж на місяць), до вирішення питання про його дисциплінарної відповідальності, усунений від виконання посадових обов'язків зі збереженням грошового утримання. Відсторонення державного службовця від виконання посадових обов'язків у цьому випадку проводиться розпорядженням керівника має право призначати державного службовця на посаду державної служби.

    Порядок застосування і оскарження дисциплінарних стягнення встановлюється федеральним законом. Державний службовець у разі сумніви в правомірності отриманого ним для виконання розпорядження зобов'язаний у письмовій формі негайно повідомити про це своєму безпосередньому керівникові, керівникові, який видав розпорядження, і вищестоящому керівнику. Якщо вищий керівник, а в його відсутність керівник, який видав розпорядження, у письмовій формі підтверджує вказане розпорядження, державний службовець зобов'язаний його виконати, за винятком випадків, коли його виконання є адміністративно або кримінально карним діянням. Відповідальність за виконання державним службовцем неправомірного розпорядження несе підтвердив це розпорядження керівник. Державний службовець несе федеральному передбачену законом відповідальність за дії або бездіяльність, які ведуть до порушення прав і законних інтересів громадян [9].

    Державному службовцеві гарантуються: 1) умови роботи, забезпечують виконання ним посадових обов'язків; 2) грошове утримання та інші виплати, передбачені федеральними законами і іншими нормативно-правовими актами України, законами та іншими нормативними правовими актами суб'єктів Російської Федерації; 3) щорічну оплачувану відпустку; 4) медичне обслуговування його і членів родини, у тому числі після виходу його на пенсію; 5) перепідготовка
    (перекваліфікація) та підвищення кваліфікації зі збереженням грошового утримання на період навчання; 6) обов'язковість отримання його згоди на переведення на іншу державну посаду державної служби, за винятком випадків, передбачених федеральним законом; 7) пенсійне забезпечення за вислугу років і пенсійне забезпечення членів сім'ї державного службовця в разі його смерті, що настала у зв'язку з виконанням ним посадових обов'язків: 8) обов'язкове державне страхування на випадок заподіяння шкоди здоров'ю у майну у зв'язку з виконанням ним посадових обов'язків; 9) обов'язкове державне соціальне страхування на випадок захворювання або втрати працездатності в період проходження ним державної служби; 10) захист його і членів сім'ї від насильства, погроз, інших неправомірних дій у зв'язку з виконанням ним посадових обов'язків у порядку, встановленому федеральним законом. Державному службовцеві в залежності від умов проходження ним державної служби надаються у випадках та порядку, встановлених федеральними законами і законами суб'єктів
    Російської Федерації, житлова площа, службовий транспорт або грошова компенсація транспортних витрат. Державному службовцеві в згідно з нормативними правовими актами Російської Федерації та нормативними правовими актами суб'єктів Російської Федерації відшкодовуються витрати і надаються інші компенсації у зв'язку із службовими відрядженнями, з прийняттям на державну службу, переведенням на державну посаду державної служби в інший державний орган, направленням на державну службу в іншу місцевість, а також відшкодовуються пов'язані з цим транспортні витрати і витрати на оплату житла. Витрати, пов'язані з наданням гарантій, проводяться за рахунок коштів відповідних бюджетів.
    Федеральними законами і законами суб'єктів Російської Федерації можуть бути передбачені й інші гарантії для державного службовця [10].

    6. Проходження державної служби.

    Право вступу на державну службу мають громадяни
    Російської Федерації, не молодший 18 років, володіють державною мовою, які мають професійну освіту і відповідають вимогам, встановленим цим федеральним законом для державних службовців. При вступі на державну службу, а також при її проходження не допускається встановлення, яких би то не було прямих або непрямих обмежень або переваг залежно від статі, раси, національності, мови, походження, майнового і посадового становища, місця проживання, наявності або відсутності громадянства суб'єктів Російської Федерації, ставлення до релігії, переконань, належності до громадським об'єднанням, створеним в порядку, передбаченому Конституцією України і федеральним законом. Громадянин не може бути прийнятий на державну службу та перебувати на державній службі в випадках: 1) визнання його недієздатним або обмежено дієздатним рішенням суду, що набрало законної сили; 2) позбавлення його права обіймати державні посади державної служби протягом певного терміну рішенням суду, що набрало законної сили; 3) наявності підтвердженого висновком медичної установи захворювання, перешкоджає виконанню ним посадових обов'язків; 4) відмови від проходження процедури оформлення допуску до відомостей, що становлять державну та іншу охоронювану законом таємницю, якщо виконання посадових обов'язків по державній посаді державної служби, на яку претендує громадянин, пов'язане з використанням таких відомостей; 5) близького споріднення або властивості (батьки, подружжя, брати, сестри, сини, дочки, а також брати, сестри, батьки і діти подружжя) з державним службовцем, якщо їх державна служба пов'язана з безпосередньою підлеглістю або підконтрольністю одного з них іншому; 6) наявності громадянства іноземної держави, за винятком випадків, коли доступ до державної служби врегульовано на взаємній основі міждержавними угодами; 7) відмови від подання відомостей про майно, що належить йому на право власності. При вступі на державну службу громадянин представляє: 1) особиста заява; 2) документ, що засвідчує особу; 3) трудову книжку; 4) документи, підтверджують професійну освіту; 5) довідку з органів державної податкової служби про подання відомостей про майновий стан; 6) медичний висновок про стан здоров'я; 7) інші документи, якщо це передбачено федеральним законом. Відомості, представлені згідно з цим федерального закону під час вступу громадянина на державну службу, а також при вирішенні питання про його призначення на вищу державну посаду державної служби, підлягають перевірці у встановленому федеральним законом порядку.
    В окремих державних органах федеральним законом можуть встановлюватися додаткові вимоги до перевірки відомостей, повідомлюваних громадянином під час вступу на державну службу і призначення його на вищі державні посади державної служби. У разі встановлення в процесі перевірки обставин, що перешкоджають вступу громадянина на державну службу або призначенням його на вищу державну посаду державної служби, вказаний громадянин інформується в письмовій формі про причини відмови у прийнятті його на державну службу або призначення на вищу державну посаду державної служби. Громадянин вступає на державну службу на умовах трудового договору, що укладається на невизначений строк або на строк не більше п'яти років. У трудовий договір включається зобов'язання громадянина, що надходить на державну службу, забезпечувати виконання
    Конституції Російської Федерації і федеральних законів в інтересах громадян Російської Федерації. Надходження громадянина на державну службу оформляється наказом по державному органу про призначення його на державну посаду державної служби.

    Призначення вперше або знову надходять на державну службу здійснюється: на державні посади державної служби категорії «Б» - за поданням відповідних осіб, що заміщають посади категорії «А», або уповноважених ними осіб або державних органів. Порядок підбору кандидатур визначається відповідним державним органом або особою, що заміщає державну посаду категорії «А», згідно з нормативними правовими актами
    Російської Федерації та нормативними правовими актами суб'єктів
    Російської Федерації; на державні посади державної служби 1-ої групи категорії «В» - відповідною посадовою особою.
    Порядок підбору кандидатур визначається нормативними правовими актами
    Російської Федерації та нормативними правовими актами суб'єктів
    Російської Федерації; на державні посади державної служби 2, 3, 4 і 5-ї груп категорії «В» - за результатами конкурсу на заміщення вакантної державній посаді державної служби.
    У разі припинення державної служби у зв'язку з виходом на пенсію державний службовець вважається які знаходяться у відставці і зберігає присвоєний йому кваліфікаційний розряд. У трудовій книжці провадиться запис про останню державній посаді державної служби з вказівкою «у відставці». На державного службовця за його згодою може бути покладено виконання додаткових обов'язків за іншою державній посаді державної служби з оплатою за угодою між керівником державного органу і державним службовцем. У разі службової необхідності державний службовець з його згоди може бути відряджений в інший державний орган для виконання посадових обов'язків по державній посаді державної служби за його фахом на строк до двох років [11].

    Конкурс на заміщення вакантної посади державної державної служби забезпечує право громадян на рівний доступ до державній службі. Конкурс проводиться серед громадян, які подали заяву на участь у ньому. Державні службовці можуть брати участь в конкурсі незалежно від того, які посади вони займають в момент його проведення. Конкурс може проводитися у формі конкурсу документів
    (на заміщення вакантних державних посад державної служби
    2-ї групи) або конкурсу - випробування (на заміщення вакантних державних посад державної служби 3, 4 і 5-ї груп).
    Конкурсна комісія оцінює учасників конкурсу документів на підставі документів про освіту, про проходження державної служби і про іншу трудової діяльності, а також на підставі рекомендацій, результатів тестування, інших документів, що подаються за рішенням відповідних органів з питань державної служби. Конкурс -- випробування проводиться державної конкурсною комісією. Конкурс
    -випробування може включати в себе проходження випробування на відповідній державній посаді державної служби і завершується державним кваліфікаційним іспитом.

    Інформація про дату, місце та про умови проведення конкурсу підлягає публікації в офіційних виданнях відповідного органу з питань державної служби. Кожному учаснику конкурсу повідомляється про результати конкурсу в письмовій формі протягом місяця з дня його завершення. Рішення конкурсної (державної конкурсної) комісії є підставою для призначення на відповідну державну посаду державної служби або відмови в такому призначення. Інші умови проведення конкурсу визначаються федеральними законами та іншими нормативно-правовими актами України, законами та іншими нормативно-правовими актами суб'єктів Російської
    Федерації [12].

    Для громадянина, вперше прийнятого на державну посаду державної служби, в тому числі за підсумками конкурсу документів, або для державного службовця при перекладі на державну посаду державної служби іншої групи та іншої спеціалізації встановлюється випробування на термін від трьох до шести місяців. У строк випробування не зараховуються період тимчасової непрацездатності та інші періоди, коли державний службовець був відсутній на службі з поважних причин. На державного службовця в період випробування поширюється дія федерального закону про основи державної служби Російської Федерації. Державному службовцеві до закінчення терміну випробування черговий кваліфікаційний розряд не присвоюється. При незадовільному результаті випробування державний службовець може бути переведений за його згодою на колишню або іншу державну посаду державної служби, а при відмові від переведення звільнено. Якщо строк випробування закінчився, а державний службовець продовжує державну службу, він вважається що витримав випробування і наступне звільнення допускається тільки на підставах, передбачених федеральним законом [13].

    Для визначення рівня професійної підготовки та відповідності державного службовця займаній державній посаді державної служби, а також для вирішення питання про присвоєння державному службовцю кваліфікаційного розряду проводиться його атестація. Атестація проводиться не частіше одного разу на два роки, але не рідше одного разу на чотири роки.

    Порядок та умови проведення атестації встановлюються федеральними законами і законами суб'єктів Російської Федерації [14].

    Державна служба припиняється при звільненні державного службовця, в тому числі у зв'язку з виходом на пенсію. Крім підстав, передбачених законодавчихельством Російської Федерації про працю, звільнення державного службовця може бути здійснене за ініціативою керівника державного органу у випадках: 1) досягнення нею граничного віку, встановленого для заміщення державній посаді державної служби; 2) припинення громадянства Російської Федерації; 3) недотримання обов'язків і обмежень, встановлених для державного службовця справжнім федеральним законом; 4) розголошення відомостей, що становлять державну та іншу охоронювану законом таємницю; 5) виникнення інших обставин, передбачених федеральним законом. Вихід на пенсію державного службовця здійснюється в порядку, встановленому федеральним законом. Граничний вік для перебування на державній посаді державної служби - 60 років.
    Допускається продовження перебування на державній службі державних службовців, які займають вищі, головні і провідні державні посади державної служби і досягли граничного для державної служби віку, рішенням керівника відповідного державного органу. Одноразове продовження терміну перебування на державній службі державного службовця допускається не більше ніж на рік. Продовження перебування на державній службі державного службовця, який досяг віку 65 років, не допускається. Після досягнення зазначеного віку він може продовжувати роботу в державних органах на умовах строкового трудового договору [15].

    Кваліфікаційні розряди державних службовців вказують на відповідність рівня їх професійної підготовки кваліфікаційними вимогам, що пред'являються до державних посад відповідних груп. Вони присвоюються за результатами державного кваліфікаційного іспиту або атестації. Державним службовцям можуть бути присвоєні наступні кваліфікаційні розряди: дійсний державний радник Російської Федерації першого, другого і третього класу -- заміщує вищі державні посади; державний радник
    Російської Федерації першого, другого і третього класу - заміщує головні державні посади; радник Російської Федерації перше, другого і третього класу - заміщує провідні державні посади; радник державної служби першого, другого і третього класу -- заміщує старші державні посади; референт державної служби першого, другого і третього класу - заміщує молодші державні посади.

    У ст.13 Закону «Про основи державної служби Російської Федерації» встановлено: «За успішне та сумлінне виконання державним службовцем своїх посадових обов'язків, тривалу і бездоганну службу, виконання завдань особливої важливості і складності до нього застосовуються різні заохочення. Види заохочень і порядок їх застосування встановлюються федеральними законами і законами суб'єктів Російської
    Федерації ». Заохочення - позитивно

         
     
         
    Реферат Банк
     
    Рефераты
     
    Бесплатные рефераты
     

     

     

     

     

     

     

     
     
     
      Все права защищены. Reff.net.ua - українські реферати !