ПЕРЕЛІК ДИСЦИПЛІН:
  • Адміністративне право
  • Арбітражний процес
  • Архітектура
  • Астрологія
  • Астрономія
  • Банківська справа
  • Безпека життєдіяльності
  • Біографії
  • Біологія
  • Біологія і хімія
  • Ботаніка та сільське гос-во
  • Бухгалтерський облік і аудит
  • Валютні відносини
  • Ветеринарія
  • Військова кафедра
  • Географія
  • Геодезія
  • Геологія
  • Етика
  • Держава і право
  • Цивільне право і процес
  • Діловодство
  • Гроші та кредит
  • Природничі науки
  • Журналістика
  • Екологія
  • Видавнича справа та поліграфія
  • Інвестиції
  • Іноземна мова
  • Інформатика
  • Інформатика, програмування
  • Історичні особистості
  • Історія
  • Історія техніки
  • Кибернетика
  • Комунікації і зв'язок
  • Комп'ютерні науки
  • Косметологія
  • Короткий зміст творів
  • Криміналістика
  • Кримінологія
  • Криптология
  • Кулінарія
  • Культура і мистецтво
  • Культурологія
  • Російська література
  • Література і російська мова
  • Логіка
  • Логістика
  • Маркетинг
  • Математика
  • Медицина, здоров'я
  • Медичні науки
  • Міжнародне публічне право
  • Міжнародне приватне право
  • Міжнародні відносини
  • Менеджмент
  • Металургія
  • Москвоведение
  • Мовознавство
  • Музика
  • Муніципальне право
  • Податки, оподаткування
  •  
    Бесплатные рефераты
     

     

     

     

     

     

         
     
    Комерційні банки
         

     

    Банківська справа
    Зміст:
    Введення
    1. Сутність і роль аналізу фінансового стану комерційного банку.
    1.1 Сутність, мета, завдання аналізу фінансового стану банку.
    1.2 Методи аналізу фінансового стану банку і їх класифікація.
    1.3 Характеристики фінансової звітності банку, яка використовується в аналізі фінансового стану банку.
    2. Аналіз фінансового стану коммерческогобанка.
    2.1 Створення та обробка інформаційної бази для проведення аналізу фінансового стану банку.
    2.2 Аналіз складу ис труктури активів і пасивів банку.
    2.3 Аналіз ліквідності та платоспроможності банку.
    2.4 Аналіз фінансової стійкості банку.
    2.5 Аналіз ділової активності банку.
    3. Напрямки вдосконалення і стабілізації діяльності банку.
    Висновок.
    Список використаної літератури.
    Програми.
    Введення

    Російські банки змушені працювати в умовах підвищених ризиків і частіше, ніж їхні закордонні партнери опиняються в кризових ситуаціях. Перш за все, це пов'язано з недостатньою оцінкою власного фінансового становища, залучених і розміщених коштів, надійності і стійкості обслуговуваних клієнтів. Комерційний банк (кредитна установа), як і будь-яка комерційна організація, створюється і функціонує заради отримання його власниками (пайовиками, акціонерами) максимального прибутку на вкладений в нього капітал. В умовах ринкової економіки можливість залучення додаткових ресурсів для банків однозначно зумовлена мірою їх фінансової стійкості. У зв'язку з цим істотно зростає роль і значення аналізу фінансового стану банку.
    Зарубіжні вчені в галузі банківського менеджменту використовують у своїх роботах аналіз найчастіше при вивченні питань, що стосуються окремих сторін діяльності кредитної установи - його ризиків, прибутковості клієнтів, обслуговування сумнівних позик, дисконтування потоків готівки, банківських злиттів. Аналіз та оцінка ефективності роботи банку в цілому здійснюються лише на основі оцінки його ринкової вартості, вивчення фінансової звітності, проведення декомпозіціонного аналізу прибутку на капітал. Узагальнюючий аналіз - аналіз фінансового стану як сукупності властивостей системи, якою є банк, - відсутня.
    Вітчизняними фахівцями з банківського менеджменту та аналізу дослідження в цій галузі ведуться, проте комплексного підходу до розглянутої проблеми також немає. Із-за недостатньої розробки методологічних основ фінансового стану комерційних банків відсутні необхідні методики комплексного аналізу їх фінансового стану. [24]
    Вітчизняна банківська система вступила в новий етап розвитку - етап кризи. Підвищення якості управління на базі всебічного і глибокого аналізу стає не тільки важливим, але й одним із небагатьох способів виходу вітчизняної банківської системи з положення, що склалося.
    Фінансовий аналіз в комерційному банку як система оцінки економічної ефективності його діяльності та метод оцінки якості управління ім реалізується в роботі в основному двох взаємопов'язаних напрямках: аналіз фінансових результатів та аналізу фінансового стану банку. [24]
    Аналіз фінансового стану являє собою сукупність методів дослідження процесу формування та використання грошових фондів банку, а також достатності грошових коштів, необхідних для організації ефективної банківської діяльності.
    Аналіз фінансового стану проводиться з метою:
    - Оцінки поточного та перспективного фінансового стану банку;
    - Можливості і доцільності темпів розвитку банку з позицій їх фінансового забезпечення;
    - Виявлення доступних джерел фінансових ресурсів та оцінки можливості та доцільності їх мобілізації;
    - Прогнозування положення банку на ринку капіталів.
    Об'єктом дослідження є комерційний банк РФ.
    Предмет дослідження - фінансова сфера діяльності банку, тобто система економічних відносин, пов'язаних зі створенням, розподілом і використанням фінансових ресурсів і накопичень.
    Завдання аналізу фінансового стану банку визначаються метою проведення такого роду аналізу. Завдання аналізу грунтуються на цілях потенційних користувачів інформації, яких можна розділити на дві категорії: внутрішні (клієнти, вкладники, кредитори банку, акціонери, органи управління банком, банківський персонал) і зовнішні (Центральний банк, органи банківського нагляду, потенційні вкладники).

    1. Сутність і роль аналізу фінансового стану
    комерційного банку
    1.1. Сутність, мета, завдання аналізу фінансового
    стану банку
    У сучасному комерційному банку фінансовий аналіз і аналіз фінансового стану, як його складова, являє собою не просто елемент фінансового управління, а його основу, оскільки фінансова діяльність, як відомо, є домінуючою в банку. За допомогою аналізу, як функції управління, і таких функцій як аудит і контроль здійснюється внутрішнє регулювання діяльності банку.
    Зміст, місце і роль аналізу фінансового стану в банківському бізнесі багато в чому залежать від специфіки діяльності кредитних установ.
    Роль аналізу фінансового стану в управлінні діяльністю комерційних банків, підвищення надійності та якості управління є не тільки відповідальною, а й визначає життєздатність як окремих комерційних банків, так і банківської системи в цілому. Зміст, роль і значення аналізу фінансового стану в управлінні комерційним банком представлені на малюнку 1.
    Важливою особливістю аналізу фінансового стану в банках є те, що діяльність їх нерозривно пов'язана з процесами та явищами, що відбуваються в тому середовищі, де вони функціонують. Тому проведення аналізу фінансового стану в банку повинен передувати аналіз навколишнього його фінансово-політичної, ділової та економічного середовища.
    Аналіз навколишнього фінансово-економічного і політичного середовища
    Аналіз стану банківського бізнесу
    Аналіз як інформаційно-аналітичне
    забезпечення прийняття управлінських рішень
    аналіз фінансового стану
    в комерційному банку
    система оцінки економічної
    ефективності діяльності банку
    та метод оцінки якості його управління
    система ретроспективної інструмент фінансового
    поточної або оперативної управління та оцінки його
    оцінки діяльності банку видів
    інструмент прогнозування управління активами
    і фінансового моделювання
    управління пасивами
    метод оцінки альтернативних, управління капіталом
    інноваційних напрямів
    діяльності управління ліквідністю
    метод оцінки вартості банкауправленіе ризиками
    Рис. 1. Зміст аналізу фінансового стану
    і найважливіші напрямки його реалізації
      в управлінні комерційним банком
    Ефективність більшості управлінських рішень може бути оцінена за допомогою фінансових показників, тому аналіз фінансового стану, як невід'ємна частина фінансового аналізу є етапом, операцією і одним з основних умов забезпечення якості та ефективності прийнятих управлінських рішень. Вивчаючи і характеризує економічну ефективність діяльності банку, аналіз є однією з функцій управління поряд з плануванням, організацією, регулюванням, координацією, мотивацією, стимулюванням, гуманізацією і контролем. Тобто, аналіз фінансового стану та фінансовий аналіз в цілому в комерційному банку вивчає і оцінює не лише ефективність діяльності самого банку, але й економічну ефективність управління ім.
    Крім здійснення узагальнюючої оцінки економічної ефективності діяльності банку аналіз фінансового стану являє собою інструмент прогнозування і фінансового моделювання діяльності банку, метод вивчення та оцінки її альтернативних (або нових) напрямків та метод оцінки вартості кредитної установи.
    Функція аналізу як інструменту фінансового прогнозування і фінансового моделювання реалізується сьогодні в процесі вивчення та оцінки основних розділів бізнес-плану банку.
    При здійсненні окремих видів фінансового управління (активами, пасивами, ліквідністю, ризиками і т.д.) аналіз фінансового стану являє собою інструмент реалізації кожного із зазначених видів управління і метод їх подальшої оцінки.
    У ході управління активами ставиться завдання їх досягнення найвищої прибутковості при дотриманні необхідного рівня ліквідності і допустимого рівня ризикованості. Це завдання можна здійснити тільки на основі системного аналізу фінансових активів у вказаних напрямках та цілеспрямованих дій з формування відповідної структури активів.
    Управління пасивами пов'язано з: аналізом засобів, що не приносять доходів; вивченням основних напрямків пошуку необхідних кредитних ресурсів для виконання зобов'язань перед клієнтами і для розвитку активних операцій; аналізом можливих способів залучення «недорогих» ресурсів.
    Аналіз є основним методом управління ризиками. З його допомогою досліджуються і оцінюються умови виникнення ризику, масштаби передбачуваного збитку, способи попередження ризиків, джерела його відшкодування.
    Отже, аналіз фінансового стану як частина фінансового аналізу, як практика, як вид управлінської діяльності перед прийняттям рішень з фінансових питань, будучи етапом, операцією і умовою їх прийняття (інформаційно-аналітичним забезпеченням), а потім узагальнює і оцінює результати рішень на основі підсумкової інформації .
    Аналіз фінансового стану як наука вивчає фінансові відносини, виражені в категоріях фінансів та фінансових показниках. При цьому роль його в управлінні комерційним банком полягає в тому, що він є самостійною функцією управління, інструментом фінансового управління і методом його оцінки.
    Сутність аналізу фінансового стану багато в чому визначається його об'єктами, які в комерційному банку відображають зміст фінансової діяльності кредитної установи (малюнок 2).
    Об'єкти аналізу фінансового
    стану комерційного банку
    фінансовий стан
    банку
    джерела коштів
    розміщення коштів
    показники фінансового
    стану
    ефективність системи управління
    Рис. 2. Склад основних об'єктів аналізу
    фінансового стану в банку
    Фінансовий стан - узагальнююча, комплексна характеристика банку - відображає рівень дотримання банком у своїй діяльності обмежень (мінімального розміру абсолютної і відносної величини капіталу, рівня притаманних активів ризиків та ліквідності, вартості придбання пасивів, загального ризику і т.д.).
    Метою управління банком у зв'язку з цим є забезпечення умов для одержання ним бажаних фінансових результатів при підтримці одночасно необхідного рівня його фінансового стану. Фінансовий аналіз дозволяє оцінити ступінь досягнення цілей управління, тобто його ефективність; при цьому фінансовий стан банку більше характеризує ефективність його фінансового управління, ніж управління в цілому.
    У банках вирішення питань, що стосуються оцінки фінансового стану, вибору показників та інструментів її проведення, менеджерами різних рівнів приділяється значна увага, але відбувається це в основному в рамках реалізації окремих видів управління: активами, пасивами, капіталом, ризиками, де кожна група менеджерів несе відповідальність за ефективне ведення справ на своїй ділянці робіт. Така організація аналізу дозволяє розосередити ризики, пов'язані з управлінням. Рівень фінансового стану банку в цілому оцінюється лише на основі аналізу його фінансової звітності, а також інформації, що міститься в різних уніфікованих звітах про діяльність банків, що розробляються державними федеральними відомствами і розсилаємих банкам, нагляд за якими здійснюється на федеральному рівні. Ці звіти містять відомості про активи кожного банку, його зобов'язання, капіталі, доходи та витрати за поточний квартал і три попередні роки, іншу інформацію.
    Однак для отримання повної і більш об'єктивної оцінки діяльності банку для власних його цілей необхідно проведення узагальнюючого комплексного аналізу всіх сторін діяльності банку, а також якості управління нею. [24]
    Аналіз фінансового стану проводиться з метою:
    - Оцінки поточного та перспективного фінансового стану банку;
    - Можливості і доцільності темпів розвитку банку з позицій їх фінансового забезпечення;
    - Виявлення доступних джерел фінансових ресурсів та оцінки можливості та доцільності їх мобілізації;
    - Прогнозування положення банку на ринку капіталів.
    Завдання аналізу фінансового стану банку визначаються метою проведення такого роду аналізу. Завдання аналізу грунтуються на цілях потенційних користувачів інформації, яких можна розділити на дві категорії: внутрішні (клієнти, вкладники, кредитори банку, акціонери, органи управління банком, банківський персонал) і зовнішні (Центральний банк, органи банківського нагляду, потенційні вкладники).
    Зовнішній аудит проводиться на замовлення зовнішніх користувачів і включає в себе, в основному, оцінку дотримання обов'язкових нормативів, встановлених ЦБ РФ, а також рейтингові та інші оцінки діяльності банку. Але необхідно відзначити, що дані зовнішнього аудиту не дозволяють з достатнім ступенем достовірності дати об'єктивну оцінку розвитку конкретного банку і банківської системи регіону в цілому.
    Внутрішній же аудит припускає повну деталізований аналіз фінансового стану банку.
    Таким чином, фінансовий стан комерційного банку являє собою узагальнюючу, комплексну характеристику його діяльності. Параметри цього стану не є постійною величиною, а безперервно змінюються. Одна їх частина оцінює фінансовий стан банку з позицій його короткострокової перспективи (за допомогою аналізу відповідних фінансових коефіцієнтів - короткострокової ліквідності, платоспроможності), інша - з позицій середньо-і довгострокового розвитку, який визначається структурою джерел коштів банку (власного і позикового капіталу), необхідних йому для здійснення ефективної діяльності у сьогоденні і майбутньому, а також якістю їх розміщення. Окремі показники, наприклад, власний капітал банку, накопичений їм за час свого функціонування) оцінюють фінансовий стан одночасно і ретроспективних позицій. Отже, фінансовий стан банку визначається загальним рівнем ефективності управління його активами та пасивами (як балансовими, так і забалансовими), скоординованістю управління ними і відображаються в основних показниках, що характеризують цей стан. [24]

    1.2. Методи аналізу фінансового стану банку і їх класифікація
    Методом аналізу фінансового стану банку є комплексне, органічно взаємопов'язане дослідження діяльності комерційного банку з використанням математичних, статистичних, облікових та інших прийомів обробки інформації. Характерними особливостями методу аналізу фінансового стану є:
    - Використання системи показників, що всебічно характеризують діяльність банку;
    - Вивчення факторів і причин зміни цих показників;
    - Виявлення і вимірювання взаємозв'язку між ними.
    В аналізі, як правило, використовується система показників, яка формується в процесі оперативного бухгалтерського обліку та контролю. Частина відсутніх показників розраховується в ході дослідження. За допомогою аналізу установлюються найсуттєвіші факторні показники, що впливають на зміну результатів діяльності банку.
    Виявлення і вимірювання взаємозв'язку між аналізованих показників забезпечує комплексне, органічно взаємопов'язане дослідження роботи комерційного банку.
    Метод угрупування дозволяє вивчати економічні явища в їх взаємозв'язку і взаємозалежності, виявляти вплив на досліджуваний показник окремих факторів, виявляти прояв тих чи інших закономірностей, властивих діяльності банків. Важливо пам'ятати, що в основу угруповання завжди повинна бути покладена обгрунтованіа класифікація досліджуваних явищ і процесів, а також обумовлюють їх причин та факторів. Метод угрупування дозволяє шляхом систематизації даних балансу банку розібратися в суті аналізованих явищ і процесів.
    При аналізі банківського балансу в першу чергу застосовують угруповання рахунків по активу і пасиву.
    В залежності від цілей аналізу проводять угруповання статей активу і пасиву по цілому ряду ознак. Пасив групується за формою власності, при цьому використовуються наступні ознаки: вартість, ступінь запитання, контрагенти, строки, види операцій, гарантії використання, види джерел. Актив групується з організаційно-правовій формі освіти, форму власності, секторах економіки та виду діяльності. Кожну з цих груп можна додатково розділити по прибутковості, ліквідності, контрагентам, термінами, видами операцій, ступеня ризику можливої втрати частини вартості активів, форм вкладення коштів.
    Значення методу угруповань в аналізі важко переоцінити. З його допомогою вирішуються досить складні завдання дослідження. Наприклад, використання функціональної угруповання статей банківського балансу за видами джерел та формами вкладення банківських коштів дозволяє вирішити завдання "очищення" статей балансу від «брудних» брутто-показників.
    В залежності від специфіки оформлення та інструментів здійснення банківських операцій балансові статті можуть бути згруповані так: депозитно-позичкові, розрахункові, інвестиційні, агентські.
    При угруповання статей балансу за суб'єктами угоди, як по активу, так і по пасиву, виділяють: міжбанківські операції, внутрішньобанківські операції, операції з клієнтурою, операції з іншими контрагентами.
    У ході аналізу застосовуються найважливіші угруповання рахунків балансу з погляду виділення власних і залучених ресурсів банку, довгострокових і короткострокових кредитних вкладень, термінів активно-пасивних операцій, видів доходів і витрат та ін Статті активу балансу можуть бути згруповані за ступенем ліквідності, рівнем доходності, ступеня ризику і т.д.
    Важливо пам'ятати, що критерії, ступінь деталізації, а також інші особливості угруповань статей активу і пасиву визначаються конкретними цілями що проводиться в банку аналітичної роботи.
    Метод порівняння необхідний для отримання вичерпного уявлення про діяльність банку. Важливо постійно стежити за змінами окремих статей балансу і розрахункових показників, при цьому неодмінно порівнюючи їх значення. Метод порівняння дозволяє визначити причини і ступінь впливу динамічних змін і відхилень, наприклад, фактичної ліквідності від нормативної, виявити резерви підвищення прибутковості банківських операцій та зниження операційних витрат.
    Необхідно пам'ятати, що умовою застосування методу порівнянь є повна порівнянність порівнюваних показників, тобто наявність єдності в методиці їх розрахунку. У зв'язку з цим використовують методи порівнянності: прямого перерахунку, змикання, приведення до одній підставі.
    Інтерес для практичної діяльності та управління банком має не тільки внутрішньобанківський порівняльний аналіз, але й зіставлення основних найважливіших показників прибутковості, ліквідності, надійності з даними інших банків. Розглянутий метод аналізу називають міжбанківським порівняльним аналізом.В цілому при аналізі діяльності комерційного банку застосовуються кілька видів порівнянь, представлених на малюнку 3.
    Порівняння
    З бізнес-С предшест-С норматив-С економі-
    планомвующімвамі ЦБческой
    (базисним) Россіімоделью
    періодом
    З іншими комерційними банками
    Малюнок 3. Види порівнянь в аналізі показників роботи банку.
    Метод коефіцієнтів використовується для виявлення кількісної зв'язку між різними статтями, розділами чи групами статей балансу. Паралельно з ним можуть використовуватися методи групування та порівняння. За допомогою методу коефіцієнта можна розрахувати питома вага певної статті у загальному обсязі пасиву (активу) або у відповідному розділі балансу. Активні (пасивні) рахунки можуть зіставлятися як з протилежними рахунками по пасиву (активу), так і з аналогічними рахунками балансів попередніх періодів, тобто в динаміці.
    Метод коефіцієнтів потрібен для контролю достатності капіталу рівня ліквідності, розміру ризикованості операцій комерційних банків з боку ЦБ Росії. Його можна використовувати і при кількісній оцінці операцій з рефінансування.
    Методи наочного зображення результатів аналізу, одним з яких є метод табулювання. При використанні даного методу дуже важливо визначити види і кількість таблиць, які будуть оформлятися за підсумками проведеного дослідження. Велике значення при цьому має і порядок оформлення вказаних таблиць.
    Іншим методом наочного зображення отриманих результатів є графічний метод, який дозволяє у вигляді діаграм, кривих розподілу і т.д. зіставляти підсумкові дані аналізу.
    Індексний метод досить поширений метод в статистиці. В аналізі банківської діяльності він застосовується головним чином для дослідження ділової активності комерційного банку.
    Метод системного аналізу є найбільш ефективним методом аналізу інформації на сучасному етапі. Він дозволяє вирішувати складні управлінські завдання, грунтуючись на обробці цілих масивів даних, а не окремих інформаційних фрагментів. Використання даного методу можливе лише за умови застосування ЕОМ.
    Метод елімінування дозволяє виявити вплив окремих факторів на узагальнюючий показник шляхом усунення впливу інших факторів. Один із прийомів елімінування - метод ланцюгових підстановок. Умовою його застосування є наявність мультиплікативної форми зв'язку, при якій фактори виступають співмножники. Суть методу полягає в послідовній заміні базисної величини окремих показників фактичної величиною і послідовному вимірюванні впливу кожного з них. На закінчення встановлюється алгебраїчна сума впливу всіх факторів на результат.
    Різновидами методу ланцюгових підстановок виступають методи абсолютних і відносних різниць. Їх перевагою є більш компактна форма запису.
    При методі абсолютних різниць вимірюють зміни результативного показника під впливом кожного окремого фактора. При цьому величину відхилення фактичного значення чинника від базового (бізнес-плану) множать на фактичні значення всіх факторів, що передували розглядається, і на базисні - всіх наступних факторів.
    Метод відносних різниць полягає в тому, що приріст результативного показника під впливом якого-небудь фактора визначають, множачи базисне значення результату на індекси виконання бізнес-плану всіх факторів, що передують розглядається в аналітичній формулою, і на зменшений на одиницю індекс виконання бізнес-плану з даного фактору.
    Необхідно пам'ятати, що величина кількісного впливу фактора залежить від порядку підстановки факторів. У зв'язку з цим при побудові аналітичної формули результативного показника на перші місця ставляться кількісні фактори, а на останнє - якісний. Якщо кількісних факторів кілька, то з них на перше місце ставиться кількісний незалежний фактор, а далі фактори вишиковуються за ступенем узагальнення: чим більш високий ступінь узагальнення, тим ближче до початку формули повинен стояти фактор.
    Метод елімінування знайшов широке застосування в аналізі факторів, що впливають на процентні доходи або витрати банку. Його можна використовувати і для аналізу кредитних вкладень, зобов'язань банку, прибутку та ін Можливе застосування й інших методів вимірювання впливу окремих чинників на результативний показник. (рис.4).
    Методи вимірювання впливу окремих факторів
    на результативний показник
    метод балансовий метод економіко-матем-
    елімінування тичні методи
    метод цепнихісследованіе
    підстановок операцій і
    теорія масового
    метод обслуговування
    абсолютних
    різниць методи
    оптимізації
    метод
    відносних методи
    різниць багатовимірного
    статистичного
    аналізу
    Малюнок 4. Методи вимірювання впливу окремих чинників на результативний показник
    Розглянуті методи дозволяють виділити найбільш істотно впливають на результат фактори, встановити позитивні і негативні моменти в діяльності банку, виявити резерви підвищення його ефективності. [10]

    1.3. Характеристика фінансової звітності банку, яка використовується в аналізі фінансового стану банку
    Особливе значення в аналізі фінансового стану має використання загальної фінансової звітності комерційного банку, складеною відповідно до Інструкції ЦБ РФ № 17 та доповненнями та роз'ясненнями до неї. Відповідно до цієї Інструкції загальна фінансова звітність - це звітність комерційного банку, яка використовується для ознайомлення та аналізу його діяльності Центральним банком, керівниками комерційного банку, іншими зацікавленими юридичними та фізичними особами, а також для відкритої публікації.
    Особливість нової фінансової звітності - її комплексність. Ясно, що форми фінансової звітності, взяті окремо, не дають повної інформації про досліджуваному об'єкті, а от у сукупності вони дозволяють оцінити фінансовий стан комерційного банку.
    Налагоджена система внутрішньої звітності дозволяє керівництву банку в будь-який момент отримати необхідну інформацію про діяльність банку. Такий підхід дає можливість накопичувати і систематизувати дані про роботу банку за певний період часу. [Батракова]
    Результати діяльності комерційних банків, всі зроблені витрати й отримані доходи в минулому звітному періоді враховуються у звіті про прибутки і збитки. Останній відображає різні види доходів і витрат за операціями банку.
    У доходної частини можна виділити:
    -доходи від операційної діяльності банку, що включають доходи від міжбанківських операцій, операцій з клієнтурою;
    -відсотків по позиках;
    -комісій по наданим послугам і торгового доходу за операціями з цінними паперами (результатів біржових угод);
    -доходи від побічної діяльності банку;
    -непередбаченого доходу та інших доходів;
    Витрати складаються з:
    -відсотків по депозитах;
    -винагород, комісій з отриманих послуг;
    -втрат за позиками і виданим авансом сумах;
    -знецінення цінних паперів;
    -загальних витрат комерційного банку, включаючи витрати на оплату праці та інших витрат.
    Після угруповання доходів і витрат показується фінансовий результат діяльності банку.
    Також фінансовою звітністю є пояснювальні записки. Вони складаються виходячи з інформації, взятої з рахунків аналітичного обліку, кредитних справ або інших джерел. [Аналіз деят. ком. банку]
    Основною фінансовою звітністю для проведення аналізу фінансового стану банку є балансовий звіт, тобто баланс комерційного банку. Баланс банку має Т-образну форму, де всі грошові операції банку (надходження, виплати) отримують як би два виміри, тобто фігурують в пасиві і в активі (мал. 5).
      Схема балансу комерційного банку
    Актив
    Пасив
    Готівка
    Резерви
    Позики
    -строкові
    -до запитання
    Власність
    Всього
    Акції
    Вклади:
    -строкові
    -до запитання
    Позики
    Прибуток
    Всього
     
    Малюнок 5. Схема побудови балансу комерційного банку
    Баланс комерційного банку - це зведена таблиця, яка дає уявлення про фінансовий стан, характер, структуру і розмірах операцій банку на відповідну дату. У пасиві знаходяться власні кошти і зобов'язання банку, в активі - розміщені кошти або зобов'язання банку. В активі значаться готівкові кошти. Спочатку вони виникають як еквівалент проданих акцій, тобто зобов'язань самого банку. У значній своїй частині ці «Готівка» втілюються потім у власність банку - необхідні матеріальні блага. Готівка збільшується знову, коли банк починає функціонувати як депозитну установа, тобто приймати вклади.
    Особливе значення в балансовій структурі належить обов'язкових резервів. Вони встановлюються законом для всіх установ, що приймають вклади і видають суди. Коли позички повертаються (погашаються), касова готівка банку знову збільшується, як і його потенційна спроможність надавати нові позики. Ефект створення додаткових грошей виникає і при купівлі банком державних цінних паперів (облігацій, казначейських квитків). Але в будь-якому випадку здатність системи комерційних банків створювати нові гроші обмежена загальною сумою резервів.
    Баланс банку - це бухгалтерський баланс, що відображає стан залучених і власних коштів, їх джерела, розміщення в кредитні та інші активні операції.
    Слово «пасив» в балансі означає, що банк, отримавши майнові кошти від кредиторів та пайовиків, виявляється по відношенню до них у становищі боржника. Тому скільки у справі є майнових засобів, стільки є у нього і зобов'язань, вважаючи в числі останніх і борг пайовикам, що вимірюється сумою капіталу. Тобто базова модель балансу банку представляється як: актив дорівнює пасиву або актив дорівнює зобов'язаннями плюс власний капітал.
    ЦБ Росії і всі комерційні банки країни для ведення бухгалтерського обліку користуються єдиною номенклатурою рахунків балансу, визначеної Планом рахунків бухгалтерського обліку в розрахунково-касових центрах (РКЦ), головних управліннях ЦБ РФ, комерційних і кооперативних банках. Тому в обліку банків є єдині порівняльні показники по всіх видах їх діяльності. Усі балансові рахунки поділяються на рахунки першого порядку - збільшені (синтетичні) і рахунки другого порядку - деталізують (аналітичні). Рахунки першого порядку позначаються трьома цифрами. Номер рахунку другого порядку складається з п'яти знаків і будується шляхом додавання двох цифр справа до номера рахунку першого порядку. [10]
      Усі балансові рахунки комерційного банку згруповані в розділи. Побудований на основі нового плану рахунків, бухгалтерський баланс банку включає до свого складу п'ять розділів: А. Балансові рахунки, Б. Рахунки довірчого управління, В. Позабалансові рахунки, Г. Термінові операції, Д. Рахунки депо. Рахунки в розрізі розділів групуються за видами залучених та розміщених банком коштів, а також по терміновості здійснюваних операцій. На жаль, по ряду рахунків у балансі залишилися так звані регулюючі контрактивний і контрпассівние рахунку, але зараз підсумки виводяться за мінусом сум за контрсчетам. [24]
    Балансові рахунки бувають активними і пасивними. На активних рахунках враховуються: готівка в касах банку, короткострокові та довгострокові кредити, дебіторська заборгованість, витрати на капітальні вкладення та інші активи і абстрактні кошти. Отже, актив балансу банку показує вкладення коштів у кредитні та інші операції. На пасивних рахунках відбиваються фонди банку, залишки на розрахункових рахунках клієнтів, депозити, кредиторська заборгованість, прибуток банку, інші пасиви і залучені кошти. Отже, пасив балансу банку показує джерела власних і залучених коштів банку. [10]
    Істотним недоліком що використовується нині форми бухгалтерського балансу є відсутність його відмітної ознаки - виділення у відокремлені групи статей активів і пасивів (що робить його за формою просто двосторонньої таблицею). У результаті він продовжує представляти собою як і раніше не що інше, як хоча і вдосконалену, але оборотну відомість, а не бухгалтерський баланс у його загальноприйнятому вигляді. [24].
    Баланс комерційного банку складається з семи розділів:
    1. "Капітал і фонди" - містить рахунки з обліку коштів виділених банку у вигляді статутного та додаткового капіталу акціонерних і пайових банків, резервного фонду, фондів спеціального призначення і т.д.
    2. "Грошові кошти та дорогоцінні метали" - містить рахунки, на яких обліковуються готівка в касах банків і в дорозі, платіжні документи, грошові кошти в банкоматах, т.ж. дорогоцінні метали і камені.
    3. "Міжбанківські операції" - включає рахунки для відображення операцій по кореспондентських відносин між банками, включаючи ЦБ РФ, розрахунки з філіялами, розташованими на території РФ і за кордоном, т.ж. розрахунки на організованому ринку цінних паперів, на брокерських операціях, обслуговування випуску цінних паперів.
    4. "Операції з клієнтами" - містить розрахункові (пасивні) і позичкові (активні) рахунки за кредитами, що надаються юридичним та фізичним особам. У ньому також відкриті рахунки для обліку простроченої заборгованості за позикою.
    5. "Операції з цінними паперами" - відображає вкладення в долглвие зобов'язання, акції, враховані векселі, які групуються по термінах і приналежності. У ньому враховуються і цінні папери випущені самим банком.
    6. "Засоби і майно" - відображає розрахунки з дебіторами та кредиторами, враховує основні засоби, МШП та їх знос, а також нематеріальні активи.
    7. "Результати діяльності" - містить рахунки для обліку операційних та інших доходів і витрат, штрафів, пені, неустойок, витрат на утримання апарату управління банківського прибутків і збитків, а також використання прибутку звітного року і попередніх років.
    При аналізі балансів комерційних банків не варто залишати без уваги питання про статті, що враховують гарантії банку з метою допомогти клієнтам отримати фінансування у інших клієнтів.

    2. Аналіз фінансового стану банку
    2.1 Створення та обробка інформаційної бази для проведення аналізу фінансового стану банку
    Методика аналізу фінансового стану банку грунтується на узагальненні, систематизації і наступному аналізі наступних форм бухгалтерської звітності: оборотної відомості банку (форма № 101), звіту про фінансові результати (форма № 102).
    Обробка економічної інформації проводиться у такій послідовності. Попередніми необхідно згрупувати статті активу і пасиву оборотної відомості банку (ф. 101) в однорідні групи відповідно до заданих критеріїв аналізу, тобто в баланс-брутто.
    Загальна оцінка фінансового стану банку і його змін за аналізовані періоди проводиться на основі побудови аналітичного балансу-нетто комерційного банку (додаток 1). Для оцінки та аналізу фінансового стану банку використовуються дані, отримані протягом трьох періодів (кварталів).
    Аналітичний баланс-нетто банку відрізняється від звітного балансу тим, що він не містить ряд регулюючих статей, у зв'язку з чим, останній називають балансом-брутто. Регулюючими називають ті статті, за якими суми при визначенні фактичної (залишковою) вартістю коштів віднімаються із суми іншої статті. Баланс-брутто не відображає реальної суми фінансових ресурсів що знаходяться в розпорядженні банку. У зв'язку сетім баланс-брутто шляхом очищення трансформується в аналітичний баланс-нетто. Порядок переходу від балансу-брутто до аналітичного балансу-нетто представлений в таблиці № 1.
    Таблиця 1
    Порядок переходу від балансу-брутто до аналітичного балансу-нетто
    Коректовані
    статті
    Виключаються статті
    Статті балансу-нетто
    1
    2
    3
    Основні засоби
    (рахунок 604, 605)
    Знос основних засобів
    (рахунок
         
     
         
    Реферат Банк
     
    Рефераты
     
    Бесплатные рефераты
     

     

     

     

     

     

     

     
     
     
      Все права защищены. Reff.net.ua - українські реферати !