Таджики
Таджики
(самоназва - тоджік), нація, основне населення Таджикистану. У Росії загальна
чисельність таджиків - 2136 тис. чол. (1970, перепис); з них у Таджикистані --
1630 тис. чол., Узбекистані - 449 тис. чол., Киргізстане - 22 тис. чол.
Значна кількість таджиків живе за кордоном, переважно в північному
Афганістані.
Переважна
більшість таджиків говорить таджицькою мовою, що відноситься до
західно-іранської групи індоєвропейських мов; пріпамірскіе народності й
ягнобци говорять на особливих мовах і діалектах, що входять в східно-іранську
групу тієї ж мовної сім'ї. Віруючі таджики - мусульмани (в основному
суніти, частина - шиїти, пріпамірскіе таджики - ісмаїліти).
складанню
таджицького народу передували тривалі етногенетичні процеси,
висхідні ще до 2-го тисячоліття до н. е.. В кінці 2-го - на початку 1-го
тисячоліття до н. е.. з євразійських степів приходять і розселяються в Середній
Азії іраноязичниє племена. Вони змішуються з місцевими племенами епохи пізньої
бронзи; основне населення Середньої Азії стає іраномовних.
Територією
складання таджиків були Древня Бактрія (басейн Амудар'ї), Согд (басейн
Зеравшану і Кашкадар'ї), Ферганська долина і області на південь від сучасної
Середньої Азії. Тут мешкали бактрійци, согдійці, паркани (стародавні ферганци) --
землероби, а також сакські племена, що кочували на північній і східній
околицях Середньої Азії.
Нащадками
согдійців (по лінгвістичним даними) вважаються ягнобци; сакські племена
відіграли важливу роль у формуванні пріпамірскіх таджиків. У 2 ст. до н. е.. в
Бактрію проникають юечжі, або тохари, до складу яких входили і сакські
племена. Одна з гілок Сако-тохари - кушани створили могутнє
держава (див. Кушанська царство). Ослаблення його в 4-5 ст. н. е.. призвело до
вторгнення в Середню Азію нових степових племен - ефталітів, які створили
велику державу. З утворенням в 6 ст. Тюркського каганату посилився
проникнення і тюркських етнічних елементів.
Ко
часу арабського завоювання (8 в.) на території сучасної Таджицької РСР
виділилися 3 основні етнічні області: Согдійська на півночі, Ферганська на
північному сході і тохарської на півдні, населення яких і надалі на
Протягом багатьох століть зберігало деякі особливості в культурі та побуті.
Етнічний
складу цих областей був дуже складним - в компактну масу місцевого
іраномовного населення просочувалися прийшлі етнічні групи, в тому числі
тюркомовні; всі вони відіграли певну роль в етногенезі таджиків. Арабське
вторгнення спочатку дещо загальмувало формування таджицького народу,
але надалі боротьба народних мас проти завойовників стала сприяти
консолідації таджиків.
З
утворенням держави Саманідів в 9-10 ст. завершився і процес складення
етнічного ядра таджиків, що було тісно пов'язане з поширенням загального
таджицького мови, що став в епоху Саманідів пануючим. Цією мовою
розвиваються таджицька культура і наука, складається багата література.
Складною
виявилася доля таджиків у 2-й половині 19 - початку 20 ст.; північні райони
таджицької осілості увійшли (1868) до складу володінь Росії, а населення південного
Таджикистану залишалося під владою феодального Бухарського емірату (див.
Бухарське ханство). В економіці, соціальних відносинах, побуті Т., особливо в
південних районах, зберігалися феодально-патріархальні порядки, у північних районах
з'явилися елементи капіталістичних відносин.
споконвічним
таджиків заняттям було землеробство, засноване в значній мірі на
штучному зрошенні, і садівництво; скотарство носило підсобний характер.
Були розвинені різні ремесла, у тому числі художні, багато з яких
мали давні традиції (різьба по дереву і алебастру, декоративні вишивки та
ін.)
Корінні
зміни в житті таджиків відбулися після Жовтневої революції 1917. У
результаті соціалістичного будівництва Таджикистан перетворився на республіку
розвиненої індустрії, інтенсивного сільського господарства, високої культури.
Подальший розвиток отримали всі види народної творчості. Виросли кадри
національної інтелігенції.
Таджицький
народ складався і розвивався у тісному зв'язку з іншими спорідненими народами
Середньої Азії. Особливо близька середньовічна історія таджиків і узбеків --
народів, що мають ряд загальних етнічних елементів. Культурні скарби
таджицького народу були надбанням узбеків, так само як досягнення узбецької
культури широко засвоювалися таджиками.
Список літератури
Для
підготовки даної роботи були використані матеріали з сайту http://russia.rin.ru
