ПЕРЕЛІК ДИСЦИПЛІН:
  • Адміністративне право
  • Арбітражний процес
  • Архітектура
  • Астрологія
  • Астрономія
  • Банківська справа
  • Безпека життєдіяльності
  • Біографії
  • Біологія
  • Біологія і хімія
  • Ботаніка та сільське гос-во
  • Бухгалтерський облік і аудит
  • Валютні відносини
  • Ветеринарія
  • Військова кафедра
  • Географія
  • Геодезія
  • Геологія
  • Етика
  • Держава і право
  • Цивільне право і процес
  • Діловодство
  • Гроші та кредит
  • Природничі науки
  • Журналістика
  • Екологія
  • Видавнича справа та поліграфія
  • Інвестиції
  • Іноземна мова
  • Інформатика
  • Інформатика, програмування
  • Історичні особистості
  • Історія
  • Історія техніки
  • Кибернетика
  • Комунікації і зв'язок
  • Комп'ютерні науки
  • Косметологія
  • Короткий зміст творів
  • Криміналістика
  • Кримінологія
  • Криптология
  • Кулінарія
  • Культура і мистецтво
  • Культурологія
  • Російська література
  • Література і російська мова
  • Логіка
  • Логістика
  • Маркетинг
  • Математика
  • Медицина, здоров'я
  • Медичні науки
  • Міжнародне публічне право
  • Міжнародне приватне право
  • Міжнародні відносини
  • Менеджмент
  • Металургія
  • Москвоведение
  • Мовознавство
  • Музика
  • Муніципальне право
  • Податки, оподаткування
  •  
    Бесплатные рефераты
     

     

     

     

     

     

         
     
    Банківські системи
         

     

    Банківська справа
    ЗМІСТ
    Вступ 3
    1.Загальна характеристика банківської системи. 7
    1.1.Понятіе і сутність банківської системи 7
    1.2.Функціі і завдання Національного банку і його взаємовідносини з комерційними банками 18
    2. Аналіз процесів становлення і розвитку банківської системи в Республіці Беларусь28
    2.1.Зарожденіе банківської системи 28
    2.2. Радянська банківська система 37
    2.3. Перехід в 1991 році до дворівневої банківської системи та її подальший розвиток з 1991 року по теперішній час в Республіці Білорусь 45
    3. Шляхи вдосконалення та подальшого розвитку банківської системи 52
    3.1. Шляхи підвищення стабільності банківської системи 52
    3.2. Нові технології в банківській справі 66
    3.3. Сценарії подальшого розвитку і проблеми глобалізації банківської системи 74
    Висновок 81
    Список літератури 85

    Реферат
    Банківська система, фінанси - це стрижень економіки, це кровоносна система країни. Проблем тут дуже багато: високі темпи інфляції, девальвація, дефіцит іноземної валюти, множинність курсів, негативні відсоткові ставки за кредитами і депозитами, зростання проблемних кредитів, зменшення інвестицій в реальний сектор економіки. Все це непрості економічні питання, але на них необхідно знайти практичні відповіді. Завдання підвищення ефективності роботи банківської системи в сучасних умовах набувають особливого значення і актуальність.
    Мета даної роботи: глибоко і всебічно проаналізувати стан справ у грошово-кредитній сфері, уточнити завдання та шляхи їх вирішення. Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити низку взаємопов'язаних завдань. Розкрити поняття та сутність банківської системи. Проаналізувати процеси зародження та становлення банківської системи. Дати розгорнуту оцінку радянської банківської системи. Проаналізувати перехід в 1991 році до дворівневої системи та її розвиток з 1991 по 2001 рік. Намітити шляхи підвищення стабільності банківської системи. Виробити сценарії подальшого розвитку банківської сістеми.Предмет даного дослідження - це істотні властивості та відносини об'єкта дослідження, пізнання яких необхідне для вирішення теоретичної або практичної проблеми. На відміну від об'єкта дослідження, зміст якого не залежить від суб'єкта, предмет дослідження є результатом взаємодії суб'єкта та об'єкта пізнання. Об'єктом дослідження є банківська система. Основні результати дослідження показують, що банківська система Республіки Білорусь знаходиться в процесі становлення. Практична значимість та апробація результатів дослідження характеризується тим, що в роботі намічені шляхи підвищення стабільності банківської системи та вироблені сценарії подальшого розвитку. Областю можливого застосування результатів дослідження є діяльність Національного банку, комерційних банків Республіки Білорусь, зарубіжних банків, органів державного управління.

    Введення
    Банківська система, фінанси - це стрижень економіки, це кровоносна система країни. Проблем тут дуже багато: високі темпи інфляції, девальвація, дефіцит іноземної валюти, множинність курсів, негативні відсоткові ставки за кредитами і депозитами, зростання проблемних кредитів, зменшення інвестицій в реальний сектор економіки. Це далеко не повний перелік позначилися негативних тенденцій, які, принаймні, діють гнітюче на нашу економіку. Все це непрості економічні питання, але на них необхідно знайти практичні відповіді. Завдання підвищення ефективності роботи банківської системи в сучасних умовах набувають особливого значення.
    Забезпечуючи концентрацію і перелив фінансових ресурсів, банківська система живить і стимулює розвиток економіки держави. Від її роботи багато в чому залежить результативність проведеної економічної політики, а в кінцевому підсумку - економічний стан держави в цілому.
    Щоб об'єктивно оцінити ефективність банківської системи, потрібно, очевидно, виходити з таких критеріїв та цільових установок. Необхідно визначити, чи сприяє склалася банківська система завдань економічного зростання, досягнення фінансової та макроекономічної стабілізації, збільшення інвестицій і заощаджень населення, чи в змозі вона забезпечити зміцнення національної платіжної системи, досягнення світових стандартів у сфері банківських операцій, ефективний розвиток фінансових ринків.
    Важливість проблем, пов'язаних з підвищенням ефективності роботи банківської системи, пов'язана насамперед зі структурними особливостями економіки нашої держави. Оскільки основу економічного потенціалу Білорусі становить промисловий комплекс, великі й дуже великі, навіть за світовими мірками, підприємства та об'єднання, перспективи їх розвитку пов'язані з модернізацією та технічним переозброєнням, а це вимагає значних інвестицій, прокредитувати які зобов'язана вся наша банківська система.
    У значних інвестицій потребують сільське господарство, будівництво та й транспорт. Тому мобілізація, напрямок грошових ресурсів перш за все в реальний сектор, відбір і стимулювання пріоритетних проектів і програм, - а вони визначені, - найважливіше завдання банків.
    У банківський оборот мають бути залучені всі накопичення - і населення, і суб'єктів господарювання. Чи достатні для цього потужності нашої банківської системи? Дані свідчать, що ні.
    Зокрема, відношення власного капіталу банків Білорусі до валового внутрішнього продукту становить трохи більше 3%, у той час як у Росії - понад 5%, у Польщі - понад 5%, у Чехії - за 8%.
    Підвищення фінансового потенціалу банківської системи, нарощування банківських ресурсів - завдання першорядної важливості. Розвиток банківської системи має вести до розумної спеціалізації банків, що володіють значними фінансовими ресурсами, достатніми для фінансування державних і, перш за все, інвестиційних програм і проектів. Саме з цих позицій ми будемо оцінювати роботу наших банків і банківської системи в цілому.
    Банківський сектор буде залишатися найважливішою ланкою, через яке НБ РБ впливає на реальний сектор економіки. З урахуванням ключових принципів ефективного банківського нагляду, визначених Базельським комітетом з банківського нагляду, Національний банк, найімовірніше, продовжить роботу з впровадження в практику наглядової діяльності загальноприйнятих у світовій банківській практиці підходів до регулювання банківських ризиків, у тому числі на консолідованій основі, для подальшого вдосконалення і наближенню до міжнародних стандартів обліку, бухгалтерської та фінансової звітності банків, а також з розробки вимог щодо формування резервів додатково під будь-які потенційні втрати банків.
    Це зажадає від всієї банківської системи орієнтувати діяльність в питаннях пруденційного норм на стандарти міжнародного бухгалтерського обліку та фінансової звітності.
    Передбачається, що на найближчу перспективу банківська система, Республіки Білорусь збереже дворівневу структуру і складатиметься з НБ РБ та комерційних банків різних видів, зареєстрованих у встановленому порядку, що розрізняються за видами власності, за способом формування статутного капіталу, на території діяльності, за галузевою орієнтації і за видами здійснюваних операцій.
    Ринок банківських послуг в Республіці Білорусь збереже невелика кількість системоутворюючих банків і однорідність послуг, що надаються. На 6 найбільших банків республіки в даний час припадає 87-92% всіх дохідних активів і платних пасивів банківської системи:
    АСБ «Беларусбанк» (35-38%), Белагропромбанк (20-22%), Белпромстройбанк (15%), Белвнешэкономбанк (8%), Приорбанк (7%), Белбізнесбанк (6%).
    У сьогоднішній непростій ситуації необхідно добитися максимальної раціоналізації у використанні коштів, в першу чергу валютних, зміцнити національну валюту. Потрібно ефективно використовувати грошові ресурси, вміло, селективно проводити кредитну політику. Ще одна проблема, яка до цих пір не вирішена повною мірою, - валютний контроль. Значна частина валютної виручки "витікає" за кордон, в тіньовий обіг. У країні повинна бути створена ефективна система валютного контролю.
    Все вищесказане зумовило вибір теми та обумовило її актуальність. Мета даної роботи: глибоко і всебічно проаналізувати стан справ у грошово-кредитній сфері, уточнити завдання та шляхи їх вирішення.
    Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити низку взаємопов'язаних завдань:
    - Розкрити поняття та сутність банківської системи.
    - Охарактеризувати відносини Національного банку з комерційними банками
    - Проаналізувати процеси зародження та становлення банківської системи.
    - Дати розгорнуту оцінку радянської банківської системи.
    - Проаналізувати перехід в 1991 році до дворівневої системи та її розвиток з 1991 по теперішній час.
    - Намітити шляхи підвищення стабільності банківської системи.
    - Виробити сценарії подальшого розвитку банківської системи.

    1.Загальна характеристика банківської системи.
    1.1. Поняття та сутність банківської системи
      Банківська система - сукупність різних видів банків та банківських інститутів у їх взаємозв'язку, яка існує в тій чи іншій країні в певний історичний період; складова частина кредитної системи (5, С.316). Економічні та правові основи діяльності банківської системи Республіки Білорусь визначені Законом України "Про банки і банківську діяльність в Республіці Білорусь", законом України "Про Національний банк Республіки Білорусь", іншими законодавчими та нормативними актами, що діють на території Республіки Білорусь (5, з .317). Дія законів поширюється на кредитні установи, розташовані на території Республіки Білорусь, тобто на всю кредитну систему. Банківська система Республіки Білорусь є дворівневою і складається з Національного банку Республіки Білорусь та комерційних банків.
    Розрізняють принаймні два поняття кредитної системи (2, с.4):
    1) сукупність кредитних відносин, форм і методів кредитування (функціональний аспект);
    2) сукупність кредитно-фінансових установ, що акумулюють вільні грошові кошти і надають їх в позику (інституційний аспект).
    У першому аспекті кредитна система представлена банківським, державним, комерційним, споживчим, лізинговими, іпотечними, міжнародним кредитом. Усім цим видам кредиту властиві специфічні форми відносин і методи кредитування.
    Коротко розглянемо ці види кредитів стосовно Білорусі.
    Видача банківського кредиту Національним банком регламентується Законом України "Про Національний банк Республіки Білорусь", прийнятому 14 грудня 1990, Положенням Національного банку РБ від 7 квітня 1995 року № 519 про банківський кредит (2, с.4). Зазвичай Національний банк РБ і його установи не здійснюють кредитування господарюючих суб'єктів, за винятком випадків, передбачених законом.
    Банківський кредит може бути прямим і непрямим. Прямі кредитні відносини (без посередників, де в якості позичальника виступає банк) є переважаючими. Непряме банківське кредитування, тобто надання позики позичальникові через посередника, застосовується більш обмежено.
    За тривалістю використання кредити можуть бути короткостроковими (до року) і довгострокові (понад рік).
    Державний кредит відбиває кредитні відносини з приводу акумуляції державою грошових коштів на засадах поворотності для фінансування державних витрат (2, с.6). Кредиторами виступають фізичні і юридичні особи. Позичальником - держава в особі її органів (Міністерства фінансів Республіки Білорусь, інших центральних і місцевих органів). Ця форма кредиту дозволяє позичальникові залучити додаткові грошові ресурси для покриття бюджетного дефіциту без здійснення грошової емісії.
    Державний кредит використовується також в якості одного із заходів стабілізації грошового обігу. В умовах високої інфляції державні позики у населення тимчасово зменшують його платоспроможний попит. З обігу вилучається надмірна грошова маса, тобто відбувається відволікання коштів з грошового обігу на заздалегідь обумовлений термін.
    Залежно від позичальника державний кредит буває централізований і децентралізований. У першому випадку як позичальника виступає Центральний фінансовий орган держави (Міністерство фінансів Республіки Білорусь), у другому - місцеві органи влади.
    За місцем отримання кредити підрозділяються на внутрішні і зовнішні позики.
    Залежно від форми та порядку оформлення кредитних відносин розрізняють: державні облігаційні і безоблігаціонние позики. До числа останніх відносяться різного роду казначейські зобов'язання, векселі, кредитування Центральним банком державного бюджету.
    Характерним для внутрішнього державного кредиту Республіки Білорусь є така форма, як кредитування Національним банком державного бюджету. Національний банк може надавати уряду республіки, місцевим органам влади кредити, забезпечені борговими зобов'язаннями на пред'явника. Разом з тим, якщо у річному балансі Національного банку вартість його активів не відповідає сумі його зобов'язань, капіталу та резервів. Міністерство фінансів Республіки Білорусь представляє Національному банку РБ боргові зобов'язання у вигляді цінних паперів на пред'явника, випущених урядом республіки в сумі, необхідній для ліквідації дефіциту. Погашення цих боргових зобов'язань здійснюється за рахунок прибутку Національного банку.
    Державний кредит формує частину державного внутрішнього боргу. Значна частка державного боргу складається з зовнішніх позик, які пов'язані з розвитком міжнародного кредиту (2, с.6). Обслуговування державного боргу доручено Національному банку.
    Комерційний кредит являє собою кредитну угоду між двома підприємствами - продавцем (кредитором) і покупцем (позичальником).
      Банки відіграють важливу роль в економіці. Вони забезпечують акумуляцію тимчасово вільних грошових коштів підприємств, організацій, населення, держави та ін і передають (на умовах повернення) грошовий капітал зі сфер накопичення у сфері використання. Завдяки банкам діє механізм розподілу та переливу капіталу по сферах і галузях виробництва, через банки можуть бути мобілізовані великі капітали, необхідні для інвестицій, впровадження новацій, розширення і перебудови виробництв, будівництво житла та ін (5, С.317). Банки сприяють економії суспільних витрат обігу, сприяючи прискорення обороту грошей, прискореним розрахунками, переказом грошей, випуском кредитних знарядь обігу замість готівки (векселів, чеків, дебетових та кредитних карток, сертифікатів та ін.) Велика роль банків і в здійсненні грошово-кредитної політики держави, тому що інструментарій цієї політики проводяться через банки. Грошово-кредитна політика здійснюється безпосередньо через Центральний банк і впливає на його відносини з комерційними банками та іншими ланками кредитної системи. Банки опосередковують вплив цієї політики на інші сфери національної економіки.
    Банківський кредит - основна форма кредиту, при якій грошові кошти надаються банками у тимчасове користування та за певну плату. Цей кредит надається головним чином комерційними банками для вирішення наступних завдань:
    - Збільшення основного і оборотного капіталів господарюючих суб'єктів;
    - Накопичення сезонних (тимчасових) запасів товарно-матеріальних цінностей, незавершеного виробництва, готової продукції і товарів;
    - Індивідуального і кооперативного житлового будівництва;
    - Обліку (переобліку) векселів;
    - Задоволення споживчих потреб громадян;
    - Викупу державного майна;
    - Для інших цілей.
    Кредитором повинно стимулюватися в першу чергу розвиток виробництва та розширення товарообігу, необхідних населенню республіки промислових товарів і продуктів харчування.
    Використання кредиту для виходу із фінансових труднощів, що виникли через безгосподарність і збитків, не допускається. Однак, на  практиці, на жаль, часто кредит використовують саме на ці цілі (2, с.4).
      Банками є державні, акціонерні, кооперативні та інші організації, створені для залучення грошових коштів і розміщення їх у формі кредиту, а також для здійснення інших операцій відповідно до закону.
      Банківська діяльність - особлива галузь підприємницької діяльності. Банки зосереджують у себе величезні маси позичкового капіталу, керують їм, розміщують його в позики і отримують плату у вигляді відсотка. Банки повинні створювати послуги, відмінні від інших послуг підприємництва (5, с. 317)
      Для цього необхідні глибокий аналіз потреб ринку, здатність підготувати необхідні послуги, розробити їх перелік і технологію банківських операцій. Перелік банківських послуг повинен бути, з одного боку, економічно доцільний, а з іншого - бути здатним до сприйняття і задоволення фінансових потреб ринку, забезпечення максимальної доступності їх для населення та інших споживачів.
    Короткостроковий кредит надається для задоволення тимчасової потреби позичальника в коштах на формування поточних активів. Довгостроковий кредит надається на тривалий термін для розширеного відтворення довгострокових активів (2, с.5).
    Видача кредитів може здійснюватися за рахунок:
    - Власних коштів банків;
    - Мобілізованих коштів юридичних осіб і громадян за винятком зарезервованих у фонді обов'язкових резервів;
    - Придбаних коштів на ринку кредитних ресурсів.
    У випадках, коли при кредитуванні великих цільових програм банк не може повністю задовольнити заявку позичальника через обмеження, пов'язаних з необхідністю підтримки встановлених економічних нормативів, а відмова в кредиті невигідний сторонам, може бути використаний принцип консорціальні кредитування шляхом концентрації ресурсів декількох банків і на умовах солідарної відповідальності. Видача консорціальні кредитів регулюється листом Національного банку Республіки Білорусь від 13 травня 1997р.
    Консорціальні кредити надаються як правило, на довгостроковій основі в сумі не менше 5 млн. доларів в еквіваленті на реалізацію інвестиційних програм і проектів. Вони можуть бути "клубними", коли до складу кредитів входить обмежений і певне коло банків, або "відкритими", якщо залучаються кошти всіх бажаючих банків, тобто кількість банків не обмежується і залежить від розміру кредиту, що надається, можливостей кожного банку і зацікавленості в угоді.
    Кредити юридичним і фізичним особам надаються у національній валюті, а за наявності у комерційного банку ліцензії на здійснення валютних операцій - в іноземній валюті.
    Для зменшення ступеня ризиків банків і з метою захисту інтересів його кредиторів і вкладників при розміщенні їх коштів (кредитування позичальників), а також здійснення інших активних операцій банки повинні дотримуватися встановлені ним економічні нормативи і створювати резерви як компенсаційних заходів на випадок майбутніх втрат від неповернення боргів .
      Завдання банку як підприємства пов'язані з задоволенням потреб у свої послуги народного господарства і населення (5, С.317). Банківський продукт (послуга) за своєю природою відносно не диференційований, як це має місце на підприємствах галузей народного господарства, де випускаються товари різного призначення. Банки мають справу зі специфічним товаром - грошима, і їхні послуги пов'язані головним чином з рухом грошей (позикові, депозитні операції, розрахунки тощо) або супроводжують цьому руху (трастові операції, видача гарантій, зберігання цінностей та ін) - Їм надано виключне право на здійснення в установленому порядку діяльності від свого імені.
      Банки на відміну від таких галузей економіки, як промисловість, сільське господарство, будівництво, транспорт, зв'язок, діють у сфері обміну, а не виробництва, хоча і впливають на виробництво тільки їм властивими методами (видача, повернення позик, відсоток).
      Банки є юридичними особами і функціонують на принципах господарсько-комерційного розрахунку в умовах ділової конкуренції.
      Банківська діяльність, як і інша підприємницька діяльність, супроводжується ризиками (5, с.318). Ризики в банківській практиці - це небезпека (можливість) втрат банку при настанні певних подій. Ризики можуть бути як чисто банківськими, пов'язаними з діяльністю самого банку, так і зовнішніми. Банки повинні мати комплекс заходів щодо їх запобігання.
      До основних функцій комерційних банків належать (20, С.266):
      1. Мобілізація і концентрація вільних грошових коштів. Це пріоритетна функція і економічний базис діяльності комерційних банків. Від мобілізації і концентрації грошових коштів у банку залежить кількість коштів, які в основному шляхом кредиту, а також інших активних операцій включають в процес відтворення. Комерційний банк, запозичуючи вільні кошти своїх клієнтів, відразу бере на себе зобов'язання щодо забезпечення своєчасного повернення цих коштів. Внесені в кредитні установи грошові суми приносять вкладникам дохід у вигляді відсотка.
      2. Надання кредиту. Це найбільш значуща банківська функція. Вона належить до традиційних банківських послуг. Банківський кредит являє собою рух позичкового капіталу, що надається банками у позику за плату на умовах забезпеченості, зворотності, терміновості. Він виражає економічні відносини між кредиторами (банками та суб'єктами кредитування (позичальниками)). Банківський кредит пов'язаний з акумулюванням тимчасово вільних грошових коштів та їх перерозподілом на умовах повернення, а також з емісією грошових знаків в обіг через систему кредитування. Поворотна форма грошових ресурсів створює можливість перерозподілити їх неодноразово. Необхідність використання банківського кредиту обумовлюється кругообігом фондів підприємств у відтворювальному процесі, особливостями організації оборотних коштів і основних фондів, госпрозрахунковими інтересами кредитора і позичальника. З іншого боку, кредит є основним джерелом одержання банками прибутку.
      3. Грошові розрахунки і платежі по господарських операціях. Вони займають значну частину операційного часу банківського персоналу і є однією з найбільш значущих функцій банківської системи.
    Проведення розрахунків між суб'єктами господарювання грає величезне значення для функціонування економіки. Своєчасне проведення розрахункових операцій дозволяє без зупинок здійснювати процес розширеного відтворення. Це покладає на комерційні банки величезну відповідальність за своєчасне проведення платежів.
    4. Випуск кредитних засобів обігу. Ця функція притаманна банкам розвинених капіталістичних країн, але цілком можливо, що в недалекому майбутньому вона займе гідне місце в кредитних інститутах Республіки Білорусь.
    Банки кредитують клієнтуру не тільки за рахунок акумульованих тимчасово вільних капіталів, але і шляхом депозитно-чекової емісії. Вони самі створюють вклади в процесі видачі позики. Відкриваючи кредит, банк зараховує гроші на вклад з правом виписки чеків у межах залишку на рахунку. У цьому випадку видача кредиту передує відкриття вкладу. На основі внеску виникають чеки. Крім того, клієнту на його вимогу можуть бути виплачені готівку. Кредитовий запис банку на поточний рахунок клієнта, що не супроводжується попередніми внесками грошей, називається уявним внеском, на відміну від реального внеску, що утворюється за рахунок дійсного внеску грошей. У сучасних умовах розходження між реальними і уявними вкладами поступово стирається. Внесок в банк готівкових грошей може грунтуватися на створенні уявного внеску в іншому банку. Відокремити уявні вклади від реальних практично неможливо (20, с.267).
    5. Консультації і надання економічної та фінансової інформації. Банки концентрують у собі відомості загальноекономічного та фінансового характеру, що представляють інтерес для господарюючих суб'єктів. Вони надають різноманітну комерційну інформацію, іноді конфіденційного характеру, в першу чергу госпорганам, пов'язаних з ними спільністю інтересів, фінансовими узами.
      В економіці держав розвиваються різні типи банків, однак вони можуть бути об'єднані в групи, схильні до класифікації з метою більш глибокого аналізу їх діяльності, ролі в економіці, перспектив розвитку.
      Банки можуть засновуватися на основі державної, приватної та змішаної форм власності. Державним банком є банк, створений на основі державної власності і за рішенням республіканських і виконавчих органів (в Республіці Білорусь - Національний банк).
      Муніципальні банки сприяють розвитку місцевого господарства, забезпечують його кредитно-фінансове обслуговування (5, с.319). Засновниками їх можуть виступати місцеві органи влади та інші організації, які зацікавлені в розвитку місцевої інфраструктури або чий бізнес в істотному ступені залежить від цього.
      Акціонерним (закритого або відкритого типу) визнається банк, формування капіталу якого відбувається шляхом випуску акцій, тобто він створений на основі змішаних форм власності, і несе відповідальність за зобов'язаннями тільки своїм майном. Банком, створеним у вигляді відкритого акціонерного товариства, є той, чиї акції поширюються шляхом відкритого продажу чи підписки і їхнє вільне ходіння на ринку цінних паперів не обмежено інакше ніж по Закону. Банком, створеним у вигляді закритого акціонерного товариства, є банк, ходіння акцій якого на ринку цінних паперів заборонене чи обмежене його Статутом.
    Іноземні банки можуть бути зі 100-відсотковим власним капіталом, а також на частковій основі з вітчизняними співзасновниками. У Республіці Білорусь частка іноземного капіталу не повинна перевищувати 49 відсотків при створенні спільного банку.
    Приватні банки засновані на приватній власності, але в республіці навіть такий банк може бути заснований за рахунок коштів не менш ніж трьох учасників.
    Операції комерційних банків - один з найстаріших областей підприємництва. Комерційні банки виконують різноманітні операції. В даний час їх коло істотно розширився, все більше стирається межа між традиційно банківськими і новими.
    У практиці роботи комерційних банків виконувані ними операції можна об'єднати в наступні групи: а) активні операції; б) пасивні операції; в) банківські послуги; г) власні операції банків.
    Перші дві групи утворюють найбільшу питому вагу серед операцій комерційних банків і приносять найбільший прибуток.
    Активні операції, що здійснюються комерційними банками, в основному пов'язані з видачею кредитів (20, с.267). Впорядкувати різні види кредитів дуже складно, тому немає до сих пір єдиної системи як в нашій економічній літературі, так і в зарубіжній.
    Універсальні банки здійснюють всі або більшість видів операцій, які відносяться до діяльності банківських установ.
    Спеціалізовані банки - банки, діяльність яких орієнтована на надання в основному одного-двох видів послуг для своїх клієнтів (трастові банки, облікові банки та ін) або спеціалізована на обслуговуванні певної галузі господарства або специфічної категорії клієнтів (біржові, клірингові банки). Депозитні банки спеціалізуються на здійсненні кредитних операцій із залучення та розміщення тимчасово вільних грошових коштів. Позиковий-ощадні банки будують свою діяльність (перш за все кредитну) за рахунок залучення дрібних вкладів на певний термін з різними режимами використання. Інвестиційні банки - кредитні інститути, що спеціалізуються на довгострокове кредитування інвестицій. Вони можуть займатися розміщенням нових випусків цінних паперів; торгівлею існуючими цінними паперами; фінансуванням впливів і приєднань корпорацій, довгостроковим кредитуванням капітальних вкладень. Іпотечні банки спеціалізуються на наданні довгострокових кредитів під заставу нерухомості - землі, будівель.
    Залежно від організаційної структури діють наступні типи банків: єдиний банк, банківська група, банківські об'єднання різних типів. Єдиний банк не має у своєму складі інших юридичних осіб (філій) і не пов'язаний участю в банківському холдингу. Банківська група - група юридичних осіб, в якій одна особа (головний банк) керує іншим (іншими) юридично самостійною особою (філією), що є частиною даного головного банку (5, С.320). Філія здійснює свою діяльність від свого імені, хоча майно належить на правах власності головному банку і передано філії в повне господарське відання. Головний банк має право давати обов'язкові вказівки виконавчому органу філії банку.
    З метою координації та узгоджених дій, підвищення ефективності роботи формуються різні банківські, міжбанківські та міжгосподарські об'єднання, засновані на системі взаємної участі в капіталі або на договірних відносинах (5, С.320). Створення об'єднань запобігають від можливостей банкрутства, укріплює позиції на ринку, у конкуренції з боку інших фінансово-кредитних установ, зростає політичний і економічний вплив груп. Класифікуються міжбанківські об'єднання в залежності від складу учасників: на чисто банківські об'єднання; об'єднання змішаного типу з участю підприємств, організацій, інших фінансових інститутів. Виходячи з цілей, банківські об'єднання поділяються за типами на комерційні, діяльність яких орієнтована на вилучення та максимізацію прибутку і некомерційні, основною метою яких є надання різних видів послуг своїм членам (асоціації, спілки, ліги),
      Банківські холдинг-компанії - являють собою або банки, які самостійні корпорації, які володіють часткою акціонерного капіталу одного або декількох банків, достатньою для того, щоб здійснювати повний контроль над ними. Банківські холдинг-компанії зосереджують в одних руках процес управління цілою групою банків або групою підприємств, зайнятих бізнесом, пов'язаним з банківськими операціями. Банківські холдинг-компанії сприяють банкам диверсифікувати свої операції за рахунок проникнення на нові ринки (як по територіях, так і з товарів та послуг), що знижує ризик банкрутства за допомогою стабілізації доходів, збільшує прибутки за рахунок зростання масштабів діяльності (5, с.321) . Централізований контроль над цілою групою банків, що входять у холдинг-компанії, призводить до зниження витрат. Центральна організація може ефективніше керувати рекламою, аудитом та інвестиціями, ніж, наприклад, ціла група невеликих банків.
      Банківський консорціум (синдикат) - угода між декількома національними банками (або банками різних країн) для проведення спільних великих фінансових, організаційних операцій та реалізації інших можливостей банків (наприклад, розміщення цінних паперів, у тому числі державних; об'єднання фінансових ресурсів для фінансування великих проектів) на тимчасовій основі.
      Банківський картель - угода між банками (можливо і таємне) - про розподіл сфер діяльності, узгодження процентної політики, виплати дивідендів, умов кредиту та ін Картелі в банківській справі припускають збереження самостійності його учасників.
      Банки можуть створювати спілки, асоціації та інші об'єднання для координації своєї діяльності, захисту інтересів своїх членів та здійснення спільних програм.
    Крім банківських установ до другого рівня кредитної системи входять також спеціальні фінансово-кредитні інститути. У їх діяльності можна виділити, як правило, одну чи дві банківські операції. Вони мають звичайно специфічну клієнтуру. До таких інститутів відносяться кредитні спілки та кооперативи, фінансові та трастові компанії, страхові компанії, інвестиційні фонди, ломбарди та інші установи (2, с.10). Вони здійснюють кредитування підприємств і громадян, що виступають посередниками на ринку міжбанківських кредитів, виконують довірчі операції.
    У Республіці Білорусь цей рівень кредитної системи за винятком страхових компаній не отримав широкого розповсюдження. В даний час мо?? але констатувати лише про початковому варіанті його розвитку.
      Важливим явищем в банківському капіталі стає поєднання його з промисловим (торговим) капіталом, створення фінансово-промислових груп. У фінансово-промислові групи входять підприємства різних галузей народного господарства та кредитно-фінансові інститути. Така інтеграція є взаємовигідною. Вона дозволяє створювати реальні механізми фінансування діяльності господарюючих суб'єктів, розширити межі інвестиційних ресурсів для нових високоефективних виробництв. Зв'язок банківського, промислового і торгового капіталів дозволяють прискорити реалізацію продукції, що виробляється, в короткий термін за допомогою банку мобілізувати фінансові ресурси для їх нових вкладень у виробництво.
      Учасники груп мають спільні інтереси, спільно формують капітал, визначають перспективні напрямки діяльності, розширюються потенційні можливості ефективності єдиної стратегії господарювання. Використання вільних коштів для взаімофінансірованія, участь всієї групи в погашенні заборгованості кожного зі структурних ланок дають економію платіжних засобів, поліпшуються розрахунки (5, с.322). При кредитному обслуговуванні підприємств, організацій, що входять до фінансово-промислової групи, власним банком ліквідується багаторазове зустрічне кредитування, поліпшується оперативність у видачі позик, знижуються витрати обігу. Посилюються позиції в конкурентній боротьбі, знижуються ризики від коливань ринкової кон'юнктури, в тому числі і за рахунок зростання капіталу, його динамічності.
      Створення фінансово-промислових груп особливо важливо в умовах, коли можливості підтримки різних виробництв з коштів державного бюджету обмежені, особливо в області інвестиційної політики. До недоліків ФПГ відноситься те, що ФПГ створюються для задоволення інтересів олігархів, а не економіки в цілому. У даному випадку виникає необхідність а антімонпольном законодавстві.

    1.2. Функції та завдання Національного банку і його взаємовідносини з комерційними банками
    Банківська система включає емісійні і неемісійні банки. Неемісійні банки в свою чергу поділяються на комерційні та спеціалізовані. До спеціалізованих банків відносяться нноваціонние, інвестиційні, ссудосберегатедьние, біржові іпотечні і т.д. Неемісійні банки можуть створювати консорціуми, асоціації та інші об'єднання, куди можуть входити і установи парабанковской системи.
    У кредитній системі будь-якої держави банківська система є ключовою ланкою, що концентрує основну масу кредитних і фінансових операцій.
    Структурний побудова банківської системи має особливості в кожній країні.
    Існує два основних типи побудови банківської системи держави: однорівнева і дворівнева.
    У рамках однорівневої банківської системи всі кредитні установи виконують аналогічні функції з кредитно-розрахункового обслуговування клієнтури і між банками переважатиме
         
     
         
    Реферат Банк
     
    Рефераты
     
    Бесплатные рефераты
     

     

     

     

     

     

     

     
     
     
      Все права защищены. Reff.net.ua - українські реферати !