ПЕРЕЛІК ДИСЦИПЛІН:
  • Адміністративне право
  • Арбітражний процес
  • Архітектура
  • Астрологія
  • Астрономія
  • Банківська справа
  • Безпека життєдіяльності
  • Біографії
  • Біологія
  • Біологія і хімія
  • Ботаніка та сільське гос-во
  • Бухгалтерський облік і аудит
  • Валютні відносини
  • Ветеринарія
  • Військова кафедра
  • Географія
  • Геодезія
  • Геологія
  • Етика
  • Держава і право
  • Цивільне право і процес
  • Діловодство
  • Гроші та кредит
  • Природничі науки
  • Журналістика
  • Екологія
  • Видавнича справа та поліграфія
  • Інвестиції
  • Іноземна мова
  • Інформатика
  • Інформатика, програмування
  • Історичні особистості
  • Історія
  • Історія техніки
  • Кибернетика
  • Комунікації і зв'язок
  • Комп'ютерні науки
  • Косметологія
  • Короткий зміст творів
  • Криміналістика
  • Кримінологія
  • Криптология
  • Кулінарія
  • Культура і мистецтво
  • Культурологія
  • Російська література
  • Література і російська мова
  • Логіка
  • Логістика
  • Маркетинг
  • Математика
  • Медицина, здоров'я
  • Медичні науки
  • Міжнародне публічне право
  • Міжнародне приватне право
  • Міжнародні відносини
  • Менеджмент
  • Металургія
  • Москвоведение
  • Мовознавство
  • Музика
  • Муніципальне право
  • Податки, оподаткування
  •  
    Бесплатные рефераты
     

     

     

     

     

     

         
     
    Лізинг
         

     

    Банківська справа
    ВСТУП
    Глибокі перетворення, що відбуваються в економіці, вимоги, що пред'являються науково - технічним прогресом до заміни основних фондів, а також необхідність більш ефективного використання ресурсів потребували нових методів оновлення матеріально - технічної бази. Рівень зношеності основних фондів багатьох російських підприємств досягає 70-90 відсотків. Об'єктивно неминуче широкомасштабне технічне переоснащення виробництва. Впровадження нових технологій можливе тільки на новому обладнанні.
    Для такої перебудови промисловості Росії необхідні інвестиції. Краснодарський край займає друге місце в Росії за обсягом залучених інвестицій. Не останню роль у цьому відіграла особлива форма інвестування - лізинг, який у силу властивих йому можливостей ставати імпульсом технічного переозброєння, створення необхідних потужностей промислових підприємств і структурної перебудови економіки в цілому.
    Лізинг ставати альтернативою усталеною формі продажу обладнання з-за кордону і всередині країни. Він дозволяє здійснити повне фінансування капіталовкладень, зберігаючи підприємствам фінансову ліквідність, що може знадобитися їм в оборотному капіталі або для інших капітальних вкладень.
    Метою дипломної роботи є особлива форма економічної діяльності - лізинг і вся сукупність виробничо - господарських і юридичних відносин, що виникають у зв'язку з використанням лізингу, і об'єктивна економічна оцінка лізингової діяльності.
    Методами вивчення даної проблеми є методи, властиві таких курсів, як економіка підприємств, фінанси підприємств, організація та фінансування інвестицій, фінансовий менеджмент. Особливо слід виділити методи емпіричного дослідження: спостереження, порівняння, вимірюв-
    ширення, і методи фінансової математики - нарахування відсотків.
    Для вирішення поставленої мети вирішувалися наступні завдання:
    а) вивчення економічної суті лізингових відносин. Важливість цього завдання пояснюється тим, що будь-яка економічна проблема не може бути вирішена, не будучи осмислена і теоретично обгрунтована;
    б) класифікація та характеристика окремих видів лізингу. Така робота робить можливим визначення особливостей різновидів лізингу і дозволяє визначити сфери виробництва підприємства, де кожна з форм лізингу може бути використана з найбільшою ефективністю;
    в) оцінка переваг лізингу та об'єктивної необхідності його використання в умовах фінансової обмежень. Вивчення питань привабливості лізингу дозволяє реалізувати його переваги з максимальною вигодою для всіх учасників лізингової угоди,
    г) освоєння механізму укладення та реалізації лізингових договорів. Реалізація цього завдання дозволяє визначити послідовність всього комплексу робіт з укладання та успішного здійснення лізингової угоди;
    д) освоєння методики розрахунку і обгрунтування лізингових платежів. Оплатній основі лізингових відносин робить платіж за лізингове майно ключовим параметром угоди, який тому й повинен бути точно розрахований і економічно обгрунтований;
    е) аналізування ефективності лізингових проектів. Такий аналіз необхідний для обгрунтування привабливості проекту, його переваг перед альтернативними рішеннями і для прогнозування результату лізингової угоди.
    Об'єктом вивчення даної роботи з'явилися господарські одиниці, які використовують лізингові відносини у своїй діяльності, тобто ВАТ «Муніципальна інвестиційна компанія».
    Вихідними даними стали річні звіти про прибуток і збитки, бухгалтерський баланс ВАТ «Муніципальна інвестиційна компанія» за 1999-2002рр. (Додаток А, Б, В).

    1 ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ЛІЗИНГУ
    1.1 Сутність лізингу, його предмет і суб'єкти
    Лізинг досить давно отримав широке розповсюдження в багатьох країнах світу і, перш за все, в країнах з розвиненою ринковою економікою. У Росії шляхи і форми лізингових відносин удосконалюються.
    Принципово можливим, з точки зору теоретичної характеристики лізингу, є його визначення, сама трактування поняття «лізинг».
    Зміст і роль економічної сутності лізингу в теорії і на практиці тарактуются по-різному. Одні вважають лізинг як своєрідний і перспективний спосіб кредитування виробництва і підприємницької діяльності, інші автори ототожнюють його з фінансовою орендою (ст. 665 ГК РФ) або довгостроковій, яка зводиться до найманих, підрядним, прокатним відносин, третій автори відзначають лізинг завуальованим способом купівлі - продажу засобів виробництва або права користування чужим майном, а четверті інтерпретують лізинг як дії за чужий рахунок, тобто управління чужим майном за дорученням довірителя.
    Однак при такому різночитання сучасне поняття лізингу спирається на багатовікові класичні принципи про розмежування понять «власник» і «користувач» майна. Існування цих понять полягає в можливості поділу власності на два найважливіших правочинності - користування майном (використання його з метою отримання доходу та інших вигод), і саме право власності (правове панування особи над об'єктом власності), то є багатство.
    Виходячи з цього, лізинг можна трактувати як спосіб реалізації відносин власності, що визначає стан продуктивних сил і виробничих відносин у взаємозв'язку.
    Такої точки зору на економічну сутність лізингу дотримуватися-
    вають багато фахівців, які чимало внесли в розвиток лізингу в Україні, а саме М.І. Лещенко і В.А. Горемыкин, а також В.М. Джухи.
    У своїй роботі «Лізинг» В.М. Джухи також подає таке визначення лізингу - це особливий вид інвестування тимчасово вільних або залучених фінансових коштів для придбання у власність у певного продавця лізингодавцем (орендодавцем) обумовленого з конкретним лізингоодержувачем (орендарем) майна та надання потім цього майна даного орендарю у тимчасове користування за певну плату [ 12].
    Аналогічне визначення лізингу наводиться у Федеральному Законі «Про лізинг». Відповідно до ст. 2 цього Закону, «лізинг» - вид інвестиційної діяльності по придбанню майна і передачу його в лізинг на підставі договору, відповідно до якого орендодавець (лізингодавець) зобов'язується придбати у власність зазначене орендарем (лізингоодержувачем) майно у визначеного ним продавця і надати лізингоодержувачу це майно за плату в тимчасове володіння та користування [2].
    Свою трактування лізингу пропонує М.І. Лещенко у своєму навчальному посібнику «Основи лізингу»: лізинг - це кредит, який відрізняється від традиційної банківської позики тим, що надається лізингодавцем лізингоодержувачу в формі переданого в користування майна (обладнання, машини, суду тощо), тобто свого роду товарний кредит .
    Цей же автор, постійно досліджуючи проблеми лізингу і публікуючи свої статті, пояснює економічну сутність лізингу характером майнових відносин, що виникають при лізингових угодах. Майно (предмет договору лізингу) - власність лізингодавця, лізингоодержувач ж протягом терміну дії договору отримує право володіння та користування цим майном за певну плату. Щоб стати власником майна, лізингодавець купує його за договором купівлі - продажу у продавця (постачальника), сплативши повну його вартість.
    Лізингоодержувач набуває права володіння та користування майном за договором лізингу, сплачуючи за це право належить лізингодавцю за договором плату у вигляді лізингових платежів, які включають в себе повну або часткову компенсацію вартості майна, передбачену договором, об також плату за надану лізингову послугу і додаткові послуги, передбачені договором [20].
    У кінцевому підсумку комерційна сторона лізингової угоди для лізингодавця виглядає наступним чином. Загальні витрати лізингодавця по угоді можуть бути виражені рівністю:
    ЛД = БС + ПК + ДК, (1)
    де ЛД - витрати лізингодавця;
    БС - балансова вартість;
    ПК - плата за використовувані кредитні ресурси;
    ДУ - плата за додаткові послуги.
    Витрати лізингоодержувача за лізинговою угодою (тобто сума лізингових платежів) можуть бути підраховані за формулою:
    ЛП = АТ + ПК + КВ + ДУ + ПДВ + ТП, (2)
    де ЛП - витрати лізингоотримувача;
    АТ - амортизаційні відрахування, що належать лізингодавцю в поточному році;
    КВ - комісійні винагороду лізингодавцю; за надання майна за договором лізингу;
    ПДВ - податок на додану вартість, який сплачується лізингоодержувачем по послугах лізингодавця;
    ТП - мито.
    Як бачимо, витрати лізингодавця на придбання майна за рахунок лізингових платежів можуть компенсуватися не повністю.
    Комісійна винагорода служить джерелом покриття витрат лізингодавця, пов'язаних з даною конкретною угодою, і, що дуже важливо, джерелом утворення прибутку.
    Отже, на думку М.І. Лещенко, для лізингодавця комерційний інтерес представляє власне угода, саме вона містить в собі економічну вигоду. Що ж до лізингоодержувача, то він, вдаючись до лізингу, повинен змішав свої витрати по операції з тією прибутком, який він може отримати при використанні лізингового майна. Тому підготовці до операції повинна передувати ретельна опрацювання всіх «за» і «проти» у вигляді інвестиційного проекту.
    Оскільки економічна сутність лізингу зумовлюється специфічними майновими відносинами, то при лізингу можливий перехід права власності на лізингове майно від лізингодавця до лізингоодержувача: у договорах фінансового лізингу може передбачатися право лізингоодержувача на викуп лізингового майна. Залишаючи поки що осторонь юридичну та технічну процедуру реалізації цього права, розглянемо його економічну природу.
    По закінченню терміну договору (або до його закінчення) лізингоодержувач може стати власником лізингового майна, сплативши лізингодавцю викупну ціну. Її встановлюють у договорі лізингу, якщо викуп передбачався договором або спеціальною угодою сторін. Як викупної ціни може бути прийнята залишкова вартість майна або так звана «червона», тобто ринкова ціна такого майна.
    У своєму навчальному посібнику «Інвестиції» Л.Л. Игонина пропонує розглядати лізинг як особливу форму, що має ознаки і виробничого інвестування, і кредиту. Подвійна природа лізингу полягає в тому, що з одного боку, він є своєрідною інвестицією капіталу, оскільки передбачає вкладення коштів у матеріальне майно з метою отримання доходів, а з іншого боку, зберігає риси кредиту (надається на засадах платності, терміновості, зворотності) [15 ].
    Виступаючи як різновид кредиту в основний капітал, лізинг разом з тим відрізняється від традиційного кредитування. Переваги лізингу перед кредитуванням складаються в більш широкому комплексі послуг, що надаються. Цей комплекс, що включає: організацію і кредитування транспортування, монтаж, технічне обслуговування та страхування об'єктів лізингу, забезпечення запасними частинами, консультаційні, що координують та інформаційні послуги.
    А на думку Горемыкина В.А. лізинг в діловому обороті має широку, складну потрійну основу та містить в собі одночасно істотні властивості не тільки кредиту та інвестиційної угоди, а й орендної діяльності. Ці властивості тісно поєднуються і взаємопроникають один в одного [10].
    Зокрема, з орендою лізингу пов'язують необов'язковість переходу права власності на об'єкт до його користувачеві, терміновий характер угоди, возмездный (платний) характер лізингових відносин, який схожий з прокатом (орендою) техніки, оскільки передбачає в собі суму амортизаційних відрахувань на повне відновлення, витрати з ремонту, обслуговування майна, а також певну частку прибутку на користь власника. Виходячи з цього, багато автори роблять висновок, що «основу лізингу складає оренда», або «принципової різниці між орендою і лізингом немає», або «лізинг - особливий вид оренди майна з подальшою передачею його у власність лізингодавцю» [12].
    На перший погляд довгострокова оренда з правом викупу і фінансова оренда (лізинг), також передбачає в кінцевому підсумку перехід орендованого майна у власність орендаря, аналогічні. Однак відносини, що складаються в процесі лізингу та оренди з правом викупу, при значній кількості спільних рис мають і суттєві відмінності.
    Згідно зі статтями 624, 665, 666 ГК РФ, а також Закону «Про лізинг», оренда з правом викупу, і лізинг мають наступні відмітні риси:
    - Відносини з оренди з правом викупу грунтуються на факті наявності
    майна в орендодавця. У лізингодавця ж спочатку лізингове майно відсутня, а лізингові відносини включають придбання зазначених лізингоодержувачем основних засобів та здачу їх лізингодавцем в оренду;
    - З лізингу орендоване майно повинне бути використане тільки в підприємницьких цілях, а з оренди - також у невиробничих і некомерційних цілях.
    У статті юриста І. Руденко сказано, що неправильне визначення виду договору тягне за собою такі наслідки:
    - Невірне відображення суб'єктами орендних та лізингових операцій на рахунках бухгалтерського обліку;
    - Заниження бази оподаткування в бухгалтерському обліку;
    - Заниження бази оподаткування з податку на прибуток та податку на додану вартість і, отже, недоплату до бюджету.
    Порівняльна характеристика лізингу та оренди, безумовно, важлива і корисна. Однак, як показує аналіз, це спрощений підхід, оскільки лізинг має більш складну, у чому - то суперечливу природу. Його схожість з орендою виявляється в тому, що у відповідності зі своєю економічною суттю лізинг являє собою вкладення коштів на зворотній основі в основний капітал. Надаючи на обумовлений строк елементи основного капіталу, власник у встановлений час одержує їх назад, чим забезпечується принцип терміновості і зворотності. За свою послугу він одержує винагороду у вигляді комісійних, забезпечуючи принцип платності. Очевидно, що за змістом лізинг відповідає кредитній угоді [17].
    Виходячи з цього, можна зробити висновок, що з фінансової сторони відносин, лізинг можна розглядати як форму фінансування, альтернативну традиційній банківській позиці.
    Не менш, ніж визначення лізингу, важливий і сам об'єкт програми лізингу, його предмет.
    Згідно з Федеральним законом «Про лізинг», предметом лізингу можуть бути будь-які неспоживна речі, у тому числі підприємства й інші майнові комплекси, будівлі, споруди, обладнання, транспортні засоби та ін рухоме і нерухоме майно, що може використовуватися для підприємницької діяльності.
    Природно, предметом лізингу не можуть бути земельні ділянки та інші природні об'єкти, а також майно, що федеральними законами заборонено до вільного обігу або для якого встановлено особливий порядок звернення.
    У спеціалізованій літературі предмет лізингу називають об'єктом лізингових відносин. Для того, щоб майно могло бути використано в якості об'єкта лізингу, воно повинно відноситися до основних засобів.
    Аналізуючи ст.3 Закону «Про лізинг» можна зробити висновок про те, що предметом лізингу, по - перше, не можуть бути оборотні активи підприємства, оскільки до них не підходить визначення «неспоживна», і в - других, ними не може бути такою вид необоротних активів, як нематеріальні активи, оскільки вони не мають речової основи.
    Як уже зазначалося, головне обов'язкова умова лізингу, полягає в тому, що об'єкти, які передаються в лізинг, можуть бути використані виключно для підприємницьких цілей, тобто для виробництва промислової продукції, будівництва, сільського господарства, торгівлі, громадського харчування та інших видів діяльності. Тому, якщо в лізингову компанію з пропозицією взяти в оренду техніку, звернулися, наприклад, дві організації: одна комерційна, що здійснює підприємницьку діяльність, а друга - некомерційнийблагодійний фонд, то лише в першому випадку угода може бути предметом лізингової угоди.
    Суб'єктами лізингової угоди в залежності від виду лізингу можуть бути від двох і більше сторін. Обов'язковою ділянкою лізингових операцій є лізингодавець, у якості якого можуть виступати підприємства - виробники об'єктів лізингу, лізингові фірми, банки. Іншим обов'язковим ділянкою лізингової угоди є лізингоодержувач - підприємство, що потребує лізинговому майні. Крім того в угоді зазвичай бере участь підприємство виробник цінностей, що виступають об'єктом лізингу, а також комерційний банк. У великомасштабних лізингових угодах можлива участь цілого ряду суб'єктів - фірм і фінансово - кредитних інститутів [15].
    У розглянутому вже Законі «Про лізинг» (ст. 4) лізингодавець - фізична або юридична особа, яка за рахунок залучених і (або) власних коштів набуває в ході реалізації договору лізингу у власність майно й надає його як предмет лізингу лізингоодержувачу за певну плату , на певний строк і на певних умовах у тимчасове володіння й у користування з переходом або без переходу до лізингоодержувача права власності на предмет лізингу.
    Лізингоодержувач - фізична або юридична особа, яка відповідно до договору лізингу зобов'язана прийняти предмет лізингу за певну плату, на певний строк і на певних умовах у тимчасове володіння й у користування відповідно до договору лізингу.
    Продавець - фізична або юридична особа, яка відповідно до договору купівлі-продажу з лізингодавцем продає лізингодавцю в обумовлений термін майно, що є предметом лізингу. Продавець зобов'язаний передати предмет лізингу лізингодавцю чи лізингоодержувачу відповідно до умов договору купівлі - продажу. Продавець може одночасно виступати в якості лізингоодержувача.
    Суб'єктів лізингової угоди В. Газман і Л. Игонина підрозділяють на прямих і непрямих.
    До прямих учасників лізингової угоди відносять:
    - Лізингові фірми, компанії і банки, що виступають як лізингодавці;
    - Виробничі, торгові і транспортні підприємства та населення (лізингоотримувачі);
    - Постачальники об'єктів договору - промислові та торговельні компанії.
    Непрямими учасниками лізингової угоди є:
    - Комерційні та інвестиційні банки, що кредитують лізингодавця і виступають гарантом угод;
    - Страхові компанії;
    - Брокерські та інші посередницькі фірми.
    Лізинговими називаються фірми, що здійснюють операції, для яких лізингова діяльність є основною статутною метою. За характером лізингової діяльності вони поділяються на спеціалізовані та універсальні.
    Спеціалізовані фірми, як правило, мають справу з одним видом товару (легкові автомобілі, контейнери) або товарами однієї групи видів (будівельне обладнання, обладнання для текстильних підприємств). Зазвичай ці компанії мають у своєму розпорядженні власний парк машин або запасом обладнання, самі здійснюють технічне обслуговування та слідкують за підтримкою його в нормальному експлуатаційному стані.
    Універсальні лізингові фірми передають в оренду найрізноманітніші види машин і устаткування. Вони надають орендарю право вибору постачальника необхідного йому устаткування. Технічне обслуговування і ремонт предмета оренди здійснює або постачальник, або сам лізингоотримувач. Таким чином, лізингодавець виконує функцію організації фінансування операції.
    Дуже часто не менш важливі страховики - юридичні особи, які також є комерційними організаціями і мають ліцензію на здійснення відповідного виду страхування.
    Зважаючи на істотної ризикованості довгострокових лізингових угод, крім страховиків, нерідко потрібні особи, що гарантують належне
    виконання зобов'язань по угоді.
    Таким чином, стрижнем будь-якої лізингової угоди є фінансова, а точніше кредитна операція. Іншими словами, з фінансового боку, лізинг - це товарний кредит в основні фонди. Він надається продавцем покупцеві у вигляді відстрочки платежу за передане в користування майно. Лізинг має таку загальну принципову схему (рис 1.):


    Малюнок 1 - Схема лізингу
    Загальна схема системи лізингових відносин представлена в Додатку Г.
    1.2 Класифікація видів лізингу. Функції лізингу
    Для організації цілеспрямованої практичної роботи з освоєння лізингових відносин важливе значення має правильне визначення можливих видів, форм і способів їх реалізації, тим більше, що світова практика виробила численні варіанти лізингових відносин.
    Великий внесок розробку класифікаційних основ лізингу внесла Е.Н. Чекмарьова. На основі її роботи виконані класифікації видів лізингу у В.Д. Газман, В.А. Горемыкина, А. І. Джухи.
    У світовій практиці при виділенні видів лізингу виходять перш
    за все із ознак їх класифікації, які характеризують:
    - Відношення до орендованого майна,
    - Тип лізингового майна;
    - Склад учасників лізингової угоди,
    - Тип переданого в лізинг майна;
    - Ступінь окупності лізингового майна;
    - Сектор ринку, де проводяться лізингові операції;
    - Відношення до податкових, митних та амортизаційних пільг;
    - Порядок лізингових платежів;
    - Ступінь ризику для лізингодавця.
    До кінця 90-х років на російському лізинговому ринку були представлені практично всі зазначені вище види лізингу та різноманітні умови проведення лізингових операцій [8].
    В залежності від складу учасників угоди і техніки проведення операції розрізняють наступні види лізингу:
    - Прямий лізинг, при якому власник майна (постачальник) самостійно здає об'єкт в лізинг (двостороння угода). При цьому різновиду лізингу робота без посередників не тільки значно спрощує механізм угоди і знижує витрати на її проведення, а й дозволяє самому товаровиробнику одержувати всі економічні переваги від лізингу;
    - Непрямий лізинг, коли передача майна в лізинг відбувається через посередника. В основі більшості лізингових угод лежить непрямий лізинг, який схожий на продаж товару в розстрочку. Ця угода схожа на класичну лізингову операцію, так як в ній учувствуют постачальник, лізингодавець і лізингоодержувач;
    - «Леведж - лізинг» (leveraged lease), або роздільний лізинг-лізинг із залученням позикових коштів від інвестора, що передбачає участь кількох компаній, що надають фінансування. Власником майна стає основною лізингодавець з усіма наслідками, що випливають з цього наслідками, але право на отримання лізингових платежів вона може надати своїм позикодавцям. Такий лізинг називається ще груповим або акціонерним (big - ticket).
    Однією з форм прямого лізингу слід визнати зворотний лізинг. Цей вид лізингу характеризується тим, що власник майна спочатку продає його майбутньому лізингодавцю, а потім сам орендує цей об'єкт у покупця. Такому чином, в обмін на відмову від права власності колишній власник обладнання отримує кошти для фінансування інших своїх потреб. Крім того, орендар має можливість скоротити податкові виплати, пов'язані з вартістю орендованого майна.
    За ступенем окупності майна лізинг розподіляється:
    - На лізинг з повною окупністю, коли протягом строку дії лізингового договору відбувається повна чи близька до повної амортизації майна і, відповідно, виплата лізингодавцю вартості майна;
    - На лізинг з неповною окупністю, при якому протягом дії одного лізингового договору відбувається часткова амортизація майна і окупається лише частина його.
    У В.Д. Газман представлена найбільш вдала і конкретизована класифікація видів лізингу. Тому відповідно до ознак окупності (умов амортизації) майна він виділив так звані фінансовий та оперативний лізинг. Ці два види лізингу було прийнято вважати основними, що знаходило відображення в п.2 ст.7 Закону «Про лізинг» 1998р. Але в редакції нового Закону «Про лізинг» виключено поділ лізингу на види. Але все - таки на практиці ці види лізингу використовуються.
    Фінансовий, або капітальний лізинг (financial, capital lease) являє собою лізинг з повною амортизацією.
    Оперативний, або сервісний лізинг (operating, service lease) являє собою лізинг з неповною амортизацією.
    У відношенні до орендованого майна (чи по об'єму обслуговування) лізинг поділяється на чистий та генеральний.
    Чистий (нетто) лізинг має місце в тих випадках, коли всі витрати з експлуатації, ремонту та страхування майна приймає на себе лізингоотримувач, і вони не включаються в лізингові платежі, які таким чином відчищають від всіх супутніх витрат і надходять лізингодавцю в чистому вигляді. < br /> Як відзначає Газман В.Д., більшість послуг на вітчизняному ринку лізингу устаткування є чистими.
    «Мокрий» лізинг припускає обов'язкове технічне обслуговування обладнання, його ремонт, страхування та інші операції, що лежать на лізингодавці. Залежно від широти спектру та комплексності послуг, які виконуються в процесі «мокрого» лізингу виділяють повний і частковий лізинги [12].
    До повного лізингу відносяться угоди, що передбачають комплексну систему технічного обслуговування, ремонту, страхування, а також підготовки персоналу, служб маркетингу та реклами. Лізингодавець, зберігаючи право власності на майно, сплачує податок на нього протягом усього періоду. Така форма лізингу сприяє поліпшенню експлуатаційних можливостей використовуваного майна, збільшення вироблення продукції, підвищенню її конкурентоспроможності.
    Частковий лізинг (з неповним набором послуг) передбачає заздалегідь узгоджене розділення функцій по технічному обслуговуванню майна між сторонами договору.
    Генеральний лізинг (lease-line) дозволяє лізингоодержувачу доповнити список орендованого устаткування на основі лізингової лінії без укладання нових контрактів. Це дуже важливо для підприємств з безперервним виробничим циклом.
    Найбільш поширеним з перерахованих з цієї класифікації є чистий лізинг.
    За типом майна [10 або об'єкта угод [10, 12] розрізняють:
    - Лізинг рухомого (обладнання, техніка, автомобілі і тому подоб-
    е), у тому числі нової і колишньої у вживанні (second hand);
    - Лізинг нерухомості (будівлі, споруди, судна, літаки).
    У залежності від сектора ринку, де проводяться лізингові операції, поділяють:
    - Внутрішній лізинг - при його здійсненні лізингодавець і лізингоодержувач є резидентами Російської Федерації (п.1 ст.7 Закону «Про лізинг»);
    - Зовнішній (міжнародний) лізинг. До нього відносяться угоди, в яких хоча б одна із сторін належить до різних країн, або хто - то зі сторін має спільний капітал із зарубіжною фірмою.
    Зовнішній лізинг поділяється на імпортний, коли зарубіжної стороною є лізингодавець, і експортний, коли зарубіжної стороною є лізингоодержувач.
    В.А. Горемыкин, В.М. Джухи і М.І. Лещенко виділяють ще один різновид міжнародного лізингу - транзитний. Транзитний лізинг має місце в тих випадках, коли лізингодавець однієї країна бере кредит або купує майно в іншій країні і постачає його лізингоодержувачу, що знаходиться в третій країні.
    По відношенню до податкових, амортизаційних пільг розрізняють лізинг:
    - З використанням пільг з оподаткування майна, прибутку, ПДВ, різних зборів, прискореної амортизації і т.п.;
    - Без використання пільг.
    По складу лізингового платежу на практиці розрізняють грошовий, компенсаційний і змішаний лізинг.
    Грошовий лізинг має місце, коли всі платежі здійснюються в грошовій формі.
    Компенсаційний лізинг передбачає платежі у формі поставки товарів, вироблених на використовуваному обладнанні, або у формі надання зустрічних послуг.
    Змішаний лізинг заснований на поєднанні грошових та компенсаційних платежів.
    За розміром лізингових угод на практиці розрізняють дрібний, стандартний (середній) і великий лізинг.
    Дрібний лізинг (до 100-200 тис. руб.) Широко розповсюджений у багатьох країнах. Предметом угод зазвичай є невиробниче майно - комп'ютери, оргтехніка і т.д. Лізингові компанії, як правило, не займаються такими операціями, оскільки обсяг роботи з оформлення та виконання такої угоди майже не відрізняється від обсягу за середньою угоді, але прибуток набагато менше.
    Середній лізинг (від 200 тис. руб. До 2,5 млн. крб.) Відповідає найбільш популярними видами майна міні - заводів, технологічного обладнання та ін
    Великі лізингові операції (більше 20 млн. руб.) Орієнтовані на таке майно, як літаки, судна, енергетичне обладнання і т.д. Робота в цьому секторі вимагає наявності великих фінансових ресурсів і професійних фахівців.
    Схема класифікації видів лізингу представлена в Додатку Д.
    Крім наведеної характеристики видів лізингу необхідно охарактеризувати поняття «сублізинг» (ст.8 Федерального Закону):
    «Сублізинг - вид піднайму предмета лізингу, при якому лізингодавець за договором лізингу передає третім особам у володіння та у користування за плату та на строк відповідно до умов договору сублізингу майно, отримане раніше від лізингодавця ...».
    Лізинг як складне соціально-економічне явище виконує найважливіші функції по формуванню багатоукладної економіки та активізації виробничої діяльності.
    З численних функцій лізингу розглянемо чотири: фінансову, виробничу, постачальницьку та використання податкових пільг.
    Фінансова функція виражається у звільненні товаровиробника
    від одноразової оплати повної вартості необхідних засобів виробництва і як би в наданні йому довгострокового кредиту.
    Виробнича функція лізингу полягає у вирішенні проблем виробництва за рахунок тимчасового використання майна, що є досить ефектним способом матеріально - технічного постачання і виробництва нової техніки, що супроводжується різноманітним сервісом.
    Збутова функція лізингу включає коло споживачів та освоєння нових ринків збуту.
    Функція використання податкових пільг і амортизируемим пільг має такі особливості:
    - Майно по лізингу обліковується на балансі лізингодавця або лізингоодержувача за погодженням між ними;
    - Лізингові платежі відносяться на собівартість виробленої продукції (послуг), що відповідно зменшує оподатковуваний прибуток;
    - Прискорена амортизація, обчислюється обумовленою в контракті строком, зменшує оподатковуваний прибуток і прискорює оновлення матеріально технічної бази.
    Таким чином, ми поділяємо точку зору А.Л. Игонин, що лізинг-це особлива форма інвестування та кредитування, оскільки передбачає вкладення коштів у матеріальне майно з метою отримання доходу, на умовах платності, терміновості і зворотності.
    2
      ЕКОНОМІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПІДПРИЄМСТВА
    Відкрите акціонерне товариство «Муніципальна інвестиційна компанія» створено в 1998р. Адміністрації м. Краснодара в статутному капіталі компанії належить 49% акцій. Компанія продовжує динамічно розвиватися, претендуючи на роль лідера на регіональному ринку лізингу в Краснодарському краї.
    Компанія спочатку створювалася як інвестиційна, і основні операції в перші два роки свого життя здійснювала на фондовому ринку. Проте вже тоді компанія робила і перші кроки на ринку лізингу. У 1999р. ємність фондового ринку значно знизилася, і компанія перенесла центр своєї діяльності на надання лізингових послуг.
    Сьогодні компанія - одна з найбільших у регіоні операторів на ринку лізингу. За п'ять років роботи на ринку лізингу компанія досягла таких результатів: по агентським лізингу обсяг поточних контрактів на 1 травня 2003р. склав 155213 тис.руб. (102 контрактоа), поставлено автотранспорту та обладнання в кількості понад 100 одиниць.
    Серед постійних клієнтів - МУП «Сніжинка», ВАТ «Краснодарський м'ясокомбінат», ВАТ «ТРАНСТОРГ», Муніципальне підприємство ритуальних послуг, ЗАТ «Фірма Соя», ЗАТ «Роскарфарм» та багато ін Взагалі клієнтська база дуже велика і географічно охоплює пошт?? весь Північний Кавказ. Є клієнти і в Ростовській області, Ставропольському краї і навіть у Кабардино-Балкарії.
    Статутний капітал компанії становить 132 000 руб. і складається з 1320 звичайних іменних бездокументарних акцій номіналом 100 руб. У реєстрі зареєстровано 5 акціонерів.
    Основними напрямками діяльності компанії є:
    - Операції з борговими цінними паперами - широкий спектр різноманітних послуг та операцій з векселями, боргами, заліками;
    - Фінансове консультування - послуги з організації емісії акцій,
    їх реєстрації в ФКЦП РФ, проведення реструктуризації та реорганізації акціонерного капіталу, побудова системи захисту від агресії при купівлі акцій;
    - Лізингова діяльність - поставка техніки, автотранспорту і обладнання за лізинговими схемами підприємствам і організаціям г.Краснодара і Краснодарського краю.
    ВАТ «Муніципальна інвестиційна компанія» (ВАТ «МІК») зареєстровано за адресою: 350000, г.Краснодар, ул.Красная 33.
    Організаційна структура підприємства представлена наступним чином:
    а) генеральний директор;
    б) заступник генерального директора;
    в) бухгалтерія - вона представлена наступними ланками:
    1) головний бухгалтер;
    2) заступник головного бухгалтера;
    г) відділ фінансової оренди (лізингу) - представлений начальником відділу;
    д) відділ операцій фондового ринку - представлений начальником відділу;
    е) охорона 2 людини.
    Для аналізу динаміки ресурсів ВАТ «Муніципальна інвестиційна компанія» розглянемо таблицю 1.
    Таблиця1 - Ресурси ВАТ «Муніципальна інвестиційна компанія»
    Показник 2000р. 2001р. 2002р. 2002р. у% до
    2000р. 2001р.
    1 2 3 4 5 6
    Середньорічна чисельність працівників, чол. 8 8 8 100,0 100,0
    У тому числі зайнятих в основному виробництві, чол. 6 6 6 100,0 100,0
    Середньорічна вартість основних засобів, тис. руб. 62 67 110 177,4 164,2
    Середньорічна вартість оборотних коштів, тис. руб. 4948 11005 66371 1341,4 603,1
    У тому числі обігових коштів, тис.руб. 18 28 258 1433, 3 921,4
    Аналіз таблиці 1 показав, що середньорічна чисельність працівників залишається стабільною і становить 8 чоловік, у тому числі зайнятих в основному виробництві 6 чоловік.
    Середньорічна вартість основних засобів збільшилася. Темп росту склав у 2002р. у порівнянні з 2000р. 74,4%, в 2002р. в порівнянні з 2001р. -64,2%. Середньорічна вартість оборотних засобів також має тенденцію до зростання. У 2002р. вони становили 66371 тис. руб., що в 13,4 рази більше, ніж у 2000р. і в 6 разів більше, ніж у 2001р. Оборотні засоби зростають швидше, ніж основні засоби. Це вказує на прискорення оборотності активів підприємства. У тому числі ще більше зросли оборотні запаси і витрати. Так, запаси і витрати в 2002р. у порівнянні з 2000р. збільшилися в 14 разів і, в порівнянні з 2001р. - У 9 разів, і склали 258 тис. руб.
    Ефективність виробничої, інвестиційної та фінансової діяльності підприємства одержує закінчену грошову оцінку в системі показників фінансових результатів. Найважливішим із них є прибуток, який в умовах ринкової економіки являє
         
     
         
    Реферат Банк
     
    Рефераты
     
    Бесплатные рефераты
     

     

     

     

     

     

     

     
     
     
      Все права защищены. Reff.net.ua - українські реферати !