ПЕРЕЛІК ДИСЦИПЛІН:
  • Адміністративне право
  • Арбітражний процес
  • Архітектура
  • Астрологія
  • Астрономія
  • Банківська справа
  • Безпека життєдіяльності
  • Біографії
  • Біологія
  • Біологія і хімія
  • Ботаніка та сільське гос-во
  • Бухгалтерський облік і аудит
  • Валютні відносини
  • Ветеринарія
  • Військова кафедра
  • Географія
  • Геодезія
  • Геологія
  • Етика
  • Держава і право
  • Цивільне право і процес
  • Діловодство
  • Гроші та кредит
  • Природничі науки
  • Журналістика
  • Екологія
  • Видавнича справа та поліграфія
  • Інвестиції
  • Іноземна мова
  • Інформатика
  • Інформатика, програмування
  • Історичні особистості
  • Історія
  • Історія техніки
  • Кибернетика
  • Комунікації і зв'язок
  • Комп'ютерні науки
  • Косметологія
  • Короткий зміст творів
  • Криміналістика
  • Кримінологія
  • Криптология
  • Кулінарія
  • Культура і мистецтво
  • Культурологія
  • Російська література
  • Література і російська мова
  • Логіка
  • Логістика
  • Маркетинг
  • Математика
  • Медицина, здоров'я
  • Медичні науки
  • Міжнародне публічне право
  • Міжнародне приватне право
  • Міжнародні відносини
  • Менеджмент
  • Металургія
  • Москвоведение
  • Мовознавство
  • Музика
  • Муніципальне право
  • Податки, оподаткування
  •  
    Бесплатные рефераты
     

     

     

     

     

     

         
     
    Банківське кредитування
         

     

    Банківська справа
    ЗМІСТ
    Введення .... стр 3
    Глава 1Банковское кредитування підприємств


    1.1.
    Фундаментальні системи кредитування ................. ... ...... стр 31.2.
    Суб'єкти кредитування і види кредитів ................... .... ... Стр 41.3.
    Об'єкти кредитування стр 9
    1.4.
    Особливості сучасної системи кредитування .... ... ... стр 10
    1.5.
    Умови кредитування ... ... ... ... ... ... ... ... ................... .... ... Стр 11
    1.6.
    Етапи кредитування ... ... ... ... ... ... ... ... ... ................... ... ... стр 14
    1.7.
    Загальні організаційно-економічні основи кредитування .............. .... ... Стр 15
    1.7.1. Методи кредитування і форми позичкових рахунків ............ ... стр 16
    1.7.2. Кредитна документація ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .. стр 18
    1.7.3. Процедура видачі кредиту ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .. стр 19
    1.7.4. Порядок погашення позики ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... стр 22
    1.8. Сучасні способи кредитування ... ... .................. ... .... Стр 26
    Глава 2Сістема оцінки кредитоспроможності клієнта банку
    2.1.Понятіе і критерії кредитоспроможності клієнта ... ....... стр 272.
    2.Кредітоспособность великих і середніх підприємств ... ................... стр 29
    2.2.1. Коефіцієнти оцінки кредитоспроможності ... ... ... .... Стр 29
    2.2.2. Аналіз грошового потоку ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .... Стр 32
    2.2.3. Аналіз ділового ризику ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .... Стр 35
    2.2.4. Визначення класу кредитоспроможності клієнта ... ... стр 36
    2.3.Оценка кредитоспроможності дрібних підприємств ... ........ стр 37Заключеніе .. стр 38


    ВСТУП

    Зміни, що відбуваються в економіці Росії, припускають істотні зміни у взаємовідносинах банків із суб'єктами господарювання - підприємствами, організаціями, іншими банками. Банки як комерційні організації, основними операціями яких є кредитування, розрахункові, депозитні, касові та інші операції, несуть при їх проведенні найрізноманітніші ризики: неповернення виданого кредиту, несплату відсотків за позичкою, ризики розрахункові, валютні, процентних ставок і т.п. Висока ризикованість банківських операцій головним чином пов'язана з умовами і результатами діяльності його клієнтів.
    Фінансова стійкість банку повинна бути забезпечена кваліфікованим вибором партнерів на внутрішньому і зовнішньому ринках. Найважливішим засобом такого вибору є економічний аналіз діяльності клієнта. Аналіз надає керівництву банку інформацію, що дозволяє оцінювати ймовірність виконання клієнтом своїх зобов'язань і приймати відповідні управлінські рішення.
    Економічний аналіз діяльності клієнта повинен здійснюватися банком постійно, починаючи з першого етапу - підготовки до укладення договору на обслуговування клієнта. Особливо глибоким повинен бути економічний аналіз (аналіз кредитоспроможності) при укладанні кредитних договорів. Це дозволить запобігти невиправдані з точки зору грошового обігу і народного господарства кредитні вкладення, їх структурні зрушення, забезпечити своєчасне і повне повернення позик, що має важливе значення для підвищення ефективності використання матеріальних і грошових ресурсів.

    1. БАНКІВСЬКЕ КРЕДИТУВАННЯ ПІДПРИЄМСТВ

    1.1. ФУНДАМЕНТАЛЬНІ ЕЛЕМЕНТИ СИСТЕМИ КРЕДИТУВАННЯ

    Система кредитування базується на трьох "китах": 1) суб'єктів кредиту; 2) забезпечення кредиту і 3) об'єктах кредитування. Можна скільки завгодно маневрувати організаційними основами, технологією кредитних операцій, однак у всякій системі ці три базові елементи зберігають своє основне значення, практично визначають "обличчя" кредитної операції, її ефективність.
    Базові елементи системи кредитування невіддільні один від одного. Успіх в діяльності банку з кредитування приходить лише в тому випадку, якщо кожен з них доповнює один одного, посилює надійність кредитної угоди. З іншого боку, спроба розірвати їх єдність неминуче порушує всю систему, підриває її, може призвести до порушення зворотності банківських позичок.
    Відомо, наприклад, що колишня система, заснована на принципах централізованого управління економікою, віддавала перевагу об'єкту кредитування. Вважалося, що якщо є об'єкт кредитування, то це дає право на отримання підприємством або організацією банківської позики. Такий об'єкт завжди знаходився: підприємства, які не зацікавлені в економії власних і позикових ресурсів, накопичували наднормативні запаси товарно-матеріальних цінностей, здійснювали зайві виробничі витрати, в цілому мали потребу в залученні додаткових коштів. Найчастіше це були якісні товарно-матеріальні цінності, об'єктивні потреби господарських організацій у додаткових асигнуваннях; для банку, який робить акценти на наявність об'єкта кредитування, всього цього було достатньо, але явно не вистачало для підкріплення справжньої надійності кредитної операції. Особливо помітно така ситуація виявляла себе у взаємовідносинах банку з сільськогосподарськими організаціями, що здійснювали вкладення коштів у витрати рослинництва і тваринництва, що складали в банк відомості про все зростаючих обсягах об'єкта кредитування. Саме тут автоматизм видачі кредиту під об'єкт кредитування без обліку суб'єкта кредитування, його кредитоспроможності приводив до затримки повернення кредиту і в кінцевому підсумку до амністії боргів, списанню позикової заборгованості окремих колгоспів і радгоспів за рахунок коштів державного бюджету.
    Сукупність трьох фундаментальних елементів (суб'єкта, об'єкта і забезпечення кредиту) діє тільки як система. Може здатися, проте, що одного з них буде цілком достатньо для вирішення питання про можливість кредитування.
    На тлі поставлених питань неминуче з'являється ще один елемент системи кредитування - довіра. Він виникає з самого поняття кредит, що з лат. "credo" означає "вірю". У кредиті, як відомо, дві сторони - кредитор і позичальник. Між ними на засадах зворотності здійснює рух позичає вартість. Цей рух неминуче породжує відношення довіри між ссудополучателя, який вірить, що банк вчасно надасть кредит у необхідному розмірі, і Ссудодатель, який вірить, що позичальник правильно використовує кредит, в строк і з сплатою позичкового відсотка поверне йому раніше надану позику. Хтось з цього приводу пожартував, стверджуючи, що в кредитній угоді завжди два дурня - один очікує, що банк обов'язково підтримає його і надасть необхідну суму кредиту, друга - вірить, що цей кредит повернеться до нього взагалі, та ще й з виплатою відсотка. Кредит як економічні відносини - це завжди ризик, і без довіри тут не обійтися. Довіра хоча і несе в собі певний психологічний відтінок, проте, безперечно, засноване на знанні або суб'єкта, або об'єкта, або забезпечення кредиту. Зрештою, можна сказати, що довіра, з одного боку, виникає як необхідний елемент кредитних відносин, з іншого - як усвідомлена позиція двох сторін, яка має цілком певне економічне підгрунтя.

    1.2. ОБ'ЄКТ КРЕДИТУВАННЯ І ВИДИ КРЕДИТІВ

    Хто є суб'єктом кредитування? Перш ніж відповісти на це запитання, необхідно визначитися, про який кредитуванні йдеться. Тут необхідно врахувати форму кредиту. Залежно від того, хто є позичальником, до форм кредиту зазвичай відносять:
    1) державна форма кредиту, коли держава бере кредит на конкретний термін і на певних умовах;
    2) господарська (комерційна) форма кредиту, коли в кредитні відносини вступають постачальник, що дозволяє відстрочення платежів, і покупець, що виписують вексель як зобов'язання заплатити за отриманий товар через певний період; в сучасному господарстві підприємства надають один одному не тільки товарний, але і, головним чином, грошовий кредит:
    3) громадянська (особистий) форма кредиту, коли безпосередніми учасниками кредитної угоди є фізичні особи;
    4) міжнародна форма кредиту, коли одним з учасників кредитних відносин виступає закордонний суб'єкт.
    Крім даних форм кредиту, що вносять в організацію кредитних відносин свої помітні особливості, в їх класифікації виділяється банківський кредит - як основна форма сучасного кредиту. Саме про нього ми і будемо вести мову.
    Отже, хто ж може бути суб'єктом (одержувачем) банківського кредиту? Суб'єктом кредитування з позиції класичного банківської справи є юридичні або фізичні особи, дієздатні і які мають матеріальні або інші гарантії здійснювати економічні, у тому числі кредитні угоди.
    Позичальником при цьому може виступити будь-який суб'єкт власності, що вселяє довіру банку, що володіє певними матеріальними та правовими гарантіями, що бажає платити відсоток за кредит і повертати його кредитній установі.
    Суб'єкт отримання позики може бути самого різного рівня, починаючи від окремого приватної особи, підприємства, фірми аж до гocyдарства. До переходу нашого господарства до ринкової економіки підприємства і організації при цьому ділилися головним чином у галузевому розрізі: промислові, сільськогосподарські, будівельні підприємства, торговельні, заготівельні, постачальницько-збутові організації. Поступово, однак, від цього критерію відмовилися, і в даний час в основному публікується статистика по наступним суб'єктам кредитування:
    • підприємства та організації;
    • фізичні особи;
    • інші банки.
    На 1 січня 1999 кредити, надані господарським організаціям і населенню, складали 76,4% до всіх кредитних операцій російських комерційних банків, кредити іншим банкам - відповідно 13,2% (без урахування розміру прострочених позик).
    Поділ кредитів за суб'єктами їх отримання породжує ще одне поняття класифікації в системі кредитування - вид кредитів. Вид кредитів відображає сукупність властивостей, які характерні для тієї чи іншої конкретної кредитної угоди в економічному і організаційному відношенні. Економічні властивості кредитної угоди - це властивості самого кредиту, вони єдині (повернення, платність). Організаційні властивості в кожному окремому випадку можуть відрізнятися-порядок видачі та погашення позик може бути іншим. Відповідно до згаданої галузевої спрямованістю особливо можуть виділятися промислові, торгові, міжбанківські кредити. У США в системі класифікації позик особливо виділяються сільськогосподарські кредити.
    У кожному окремому випадку види кредитів можуть мати свою інструкцію, яка регламентує порядок їх видачі та погашення. У централізованої союзної банківській системі відомими були окремо інструкції про порядок кредитування по товарообороту, сільськогосподарських підприємств, інструкція № 1, регламентована кредитування промислових підприємств із сезонним характером виробництва, заготівельних організацій та ін Особливим технологічним порядком відрізняються і міжбанківські позики.
    Види кредитів розрізняються не тільки за суб'єктами їх отримання, а й за іншими критеріями. До них відносяться:
    • зв'язок кредиту з рухом капіталу;
    • сфера застосування кредиту;
    • термін кредиту;
    • платність кредиту;
    • забезпеченість кредиту.
    За зв'язку кредиту з рухом капіталів його можна розділити на два типи: позику грошей і позику капіталу. Позика грошей пов'язана, як правило, зі споживчими чи іншими цілями, коли кредит не приносить збільшення суспільного продукту, а витрачається і погашається за рахунок вже створених накопичень. Позика капіталу, навпаки, передбачає не проїдання продукту, а його збільшення; позичальник у цьому випадку так зобов'язаний використовувати кредит, щоб з його допомогою отримати нову вартість, не тільки повернути кредит, але і заплатити позиковий відсоток як частину прибутку, додатково отриманої в результаті використання банківських коштів. Позика капіталу є найбільш типовим виглядом банківського кредиту.
    За сферою застосування кредити поділяються на кредити в сферу виробництва і в сферу обігу. Для сучасної практики більш характерними є вкладення коштів не у сферу виробництва, як це зазвичай прийнято з позиції здорової економіки, а в сферу обігу, де оборотність і прибутковість операцій виявляється вище, ніж у виробничій сфері. Особливість сучасної практики полягає і в тому, що самі товаровиробники часто позбавлені можливості звертатися в банк за позикою, бо плата за її використання для них виявляється непосильною ношею.
    Позиковий відсоток, що виплачується за користування кредитом, виявляється занадто великим, не піддається ні включенню в собівартість, ні виплати з прибутку в силу не настільки значної рентабельності операцій у виробничій сфері. Здібними сплачувати високий позиковий відсоток виявляються головним чином торгово-посередницькі фірми. Звідси і перекіс кредитних вкладень не у бік розвитку виробництва продукції (що найбільш важливо з позиції стабілізації ринку і зниження темпів інфляції), а в бік сфери торгівлі.
    Залежно від терміну банківські кредити поділяються на короткострокові, довгострокові та середньострокові.
    Традиційно сучасне кредитну справу відрізняється переважно короткостроковим характером. З позиції багатьох країн ринкової економіки короткострокові позики - це позики, термін користування якими не перевищує одного року. В основному це позики, які обслуговують кругообіг оборотного капіталу, поточні потреби клієнтів.
    До довгострокових позиках відносяться кредити, строки яких перевищують 6 років (у деяких країнах, наприклад, США, довгостроковими є позики терміном понад 8 років). Дані позички обслуговують потреби в коштах, необхідних для формування основного капіталу, фінансових активів, а також деяких різновидів оборотних коштів.
    Середньостроковими кредитами є кредити, термін користування якими знаходиться в межах від 1 до 6 років. Сфера їх застосування збігається з обслуговуванням потреб за допомогою довгострокового кредиту.
    З позиції світової практики критерій тривалості термінів кредитування клієнтів не має єдиного для всіх еталону. У радянській практиці, наприклад, короткостроковими позиками оголошувалися деякі кредити, що надаються на термін від 1 до 3 років.
    Реальності грошового обороту сучасної Росії (сильна інфляція, швидке знецінення банківського капіталу) істотно видозмінюють усталені у світовій банківській практиці стандарти короткострокового, середньострокового та довгострокового кредиту. Короткостроковими є позики, надані на термін до 12 місяців, середньостроковими - на термін від 1 року до 2 років, довгостроковими - на строк понад 3 роки.
    На відміну, наприклад, від американської практики, де короткострокові позички часто оформляються без строго фіксованого терміну (до запитання), російські банки, як правило, в обов'язковому порядку встановлюють термін користування та погашення кредиту.
    У сучасній російській банківській статистиці через невизначеність та незначної частки поняття "середньострокові кредити" зникає зовсім залишаються дані тільки по короткострокових і довгострокових позиках. На їх частку на початок 1998 р. припадало відповідно 97,4 і 2,6% у всьому обсязі кредитів, наданих банками Москви.
    У розряді критеріїв класифікації банківських позичок не останнє місце займає платність кредиту. Виходячи з цього критерію, можна виділити банківські позики з ринковою процентною ставкою, підвищеною та пільговою. Ринкова ціна кредиту - це та його ціна, яка складається на ринку в даний момент, виходячи з попиту та пропозиції, з різних видів банківських позичок. В умовах сильної інфляції це досить рухома ціна, яка має тенденцію до підвищення. Позики з підвищеною процентною ставкою, як правило, виникають у зв'язку з великим ризиком кредитування клієнта, порушення ним умов кредитування, прогнозом збільшення вартості кредитних ресурсів та ін
    Позики, що надаються на умовах пільгового відсотка, є елементом диференційованого підходу до кредитування, виникають у взаєминах з акціонерами, при рефінансуванні централізованих кредитів емісійного банку (за умови низької в порівнянні з їх ринковою ціною), кредитуванні співробітників банку (в особливих випадках банки надають їм і безпроцентні позики).
    Забезпечення кредиту. Важливим елементом кредитування і критерієм класифікації банківських позичок виступає їх забезпеченість. У цьому зв'язку позики можуть мати пряме забезпечення, непряме забезпечення й не мати його. У міжнародній практиці кредити часто поділяються на забезпечені, незабезпечені?? е і мають часткове забезпечення.
    У світовій банківській практиці до забезпечення позик завжди ставилися неоднозначно. У централізованій банківській системі до найбільш надійними вважалися позики, що мають забезпечення у вигляді товарно-матеріальних цінностей. У західній практиці такої категоричності не було. Навпаки, досвід західних країн показував, що наявність матеріального забезпечення ще не дає впевненості у своєчасному поверненні банківських позичок. Одна справа - матеріальні запаси, повільно обертаються, що не мають твердого збуту, інша справа - легко реалізовані активи, майно позичальника в цілому. Не випадково невпевненість у матеріальних запасах як забезпечення кредиту дозволила ряду західних економістів зробити висновок про те, що кредити з подібним якістю забезпечення - самі ненадійні, у той час як кредит, не забезпечений товарно-матеріальними цінностями (їх немає в запасах, всі вони знаходяться в обороті), навпаки, є самим надійним.
    Якщо, наприклад, кредит виданий під запаси готової продукції, яка, як виявилося, не знаходить збуту, то такий кредит, хоча і забезпечений товарно-матеріальними цінностями, навряд чи можна назвати надійним. Навпаки, повернення позики в даному випадку дуже утруднений, у зв'язку з чим її швидше слід віднести до розряду ненадійних позичок.
    Вся справа, мабуть, в якості забезпечення. Якщо воно є, якщо воно ліквідних і достатньо, то це не так погано для кредиту, і навряд чи таке забезпечення слід ігнорувати. З іншого боку, було б неправильно не брати до уваги позитивні якості незабезпечених (бланкових) позик, особливо тоді, коли вони надаються першокласним позичальникам і гарантом (і в цьому сенсі забезпеченням повернення кредиту є все майно ссудополучателя).
    У західній практиці незабезпечені позики надаються як юридичним особам, так і фізичним, приватним особам. При видачі незабезпеченого (бланкового) кредиту підприємствам враховується репутація позичальника, його фінансове становище, майбутній дохід, а також колишнє дотримання правил кредитування. Незабезпечені позики можуть надаватися у великих сумах великим підприємствам, великим торговим компаніям, що є першокласними позичальниками, мають кваліфіковане керівництво і прекрасну історію розвитку.
    Багато в чому це стосується і приватним особам. Банки, надаючи бланкові кредити окремим особам, оцінюють при цьому їх майно, враховують наявність власного будинку, постійну роботу протягом багатьох років, своєчасність погашення в минулому.
    І ще одне зауваження. Забезпечення, як ми вже говорили, залишається фундаментальним елементом системи банківського кредитування, його прийнято вважати "останньою лінією оборони" при вирішенні питання про можливості фінансування того чи іншого проекту.
    У світовій банківській практиці можна побачити й інші критерії класифікації. Так, у більшості країн позики поділяються на два блоки: кредити юридичним і фізичним особам позики. Якщо кредити першого блоку надаються на виробничі цілі (наприклад, на розширення виробництва і реалізацію продукту), то кредити другого блоку обслуговують особисті потреби населення. Подібна класифікація виявляється важливою як для диверсифікації ризику кредитних вкладень, так і для організації кредитування (порядку видачі, оформлення, погашення, забезпечення кредиту та ін).
    Банківські кредити деталізують та з інших, більш "дрібним" ознаками. Їх поділяють в залежності від тієї валюти, яка використовується в процесі кредитування (рублі, долари, німецькі марки, французькі франки і т.п.), в залежності від того, лімітується або не лімітується позичкова заборгованість, постійно відновлювальні (револьверні) і перериваються кредити тощо
    Серйозною підставою для виділення спеціальної групи кредитів є їх розмір. У світовій та вітчизняній банківській практиці регламентуються так звані "великі" кредити. До розряду Великих кредитів у Росії відносять позики, розмір яких одному позичальнику (чи групі позичальників) перевищує 5% капіталу банку.

    1.3. ОБ'ЄКТИ КРЕДИТУВАННЯ

    Банківські кредити можна підрозділити і залежно від об'єкта кредитування '. У вузькому розумінні об'єкт (лат. objectum - предмет) - це річ, під яку видається позичка і заради якої полягає кредитна угода. У російській практиці короткострокові кредити видаються під різні елементи матеріальних запасів. У промисловості, наприклад, банки кредитують сировину, основні й допоміжні матеріали, паливо, тару, незавершене виробництво, готову продукцію, кошти в розрахунках. У торгівлі типовим об'єктом кредитування виступають товари, що знаходяться в товарообігу. У сільськогосподарських підприємств банки кредитують витрати рослинництва і тваринництва, мінеральні добрива, пальне та ін
    Довгострокові позики спрямовуються на кредитування таких об'єктів як:
    * Будівництво виробничих об'єктів;
    * Реконструкція, технічне переозброєння, розширення виробничих об'єктів;
    * Придбання техніки, обладнання та транспортних засобів;
    * Організація випуску нової продукції;
    * Будівництво об'єктів невиробничого призначення і т.д.
    Об'єкт банківського кредитування може бути приватним або сукупним. Приватним він стає в тому випадку, якщо те, "під що" видається кредит, відокремлюються, відділяється від інших позик. Наприклад, банк може кредитувати у свого клієнта окремо потреби, пов'язані тільки з накопиченням тари, сировини або готової продукції. Бувають випадки, коли в загальному складі кредитів виділяються позики, що надаються не взагалі під запаси сировини, а у зв'язку з накопиченням якоїсь певної його різновиди.
    Пряма протилежність приватному об'єкту - сукупний об'єкт, коли кредит видається під безліч об'єктів, не відокремлених один від одного, а об'єднаних у один (загальний, сукупний) об'єкт.
    Позика, однак, може видаватися необов'язково на формування матеріального об'єкта, у позичальника взагалі може не бути того, під що в натурально-матеріальному вигляді можна отримати позику. У цьому випадку об'єктом виступає потреба позичальника в додаткових ресурсах. У широкому розумінні об'єкт тому виражає не тільки перед-мет в його матеріальному, відчутному стані, а й матеріальний процес в цілому, що викликає потребу у позиці і задля забезпечення безперервності і прискорення якого полягає кредитна угода. У даному випадку об'єктом кредитування, наприклад, може бути тимчасовий розрив у платіжному обігу, коли власних коштів і надходить виручки (доходів) підприємства виявляється недостатньо для здійснення поточних або майбутніх платежів. Як правило, причини такого розриву носять об'єктивний характер, пов'язані з сезонністю виробництва, постачання і збуту продукції, поточними тимчасовими потребами у платежах. В окремих випадках загальна потреба в позичці може бути пов'язана і з суб'єктивними чинниками, що виражають недоліки в діяльності позичальників. В умовах спаду виробництва наявність подібних позик виявляється більш помітним явищем. Для банку-кредитора подібні позички, природно, викликають більший ризик, часто вони переходять в розряд важких (проблемних) кредитів, які тривалий час неповернутих в банк, серйозно погіршують його кредитний портфель, викликають необхідність посилення аналізу кредитоспроможності позичальника.

    1.4. ОСОБЛИВОСТІ СУЧАСНОЇ СИСТЕМИ КРЕДИТУВАННЯ

    Розглянута нами класифікація банківських позик, її критерії неминуче взаємозалежні з принципами кредитування. Неодмінною вимогою сучасної системи кредитування є вимога цільового характеру кредиту, повноти і терміновості повернення позик, їх забезпеченості. До загальноекономічною принципам кредитування відноситься принцип диференційованості, який висловлює неоднаковий підхід банку до кредитування як суб'єкта, об'єкта, так і до забезпечення позик.
    У сучасних умовах особливого значення набувають принципи раціонального кредитування, які потребують надійної оцінки не тільки об'єкта, суб'єкта та якості забезпечення, але і рівня маржі, прибутковості кредитних операцій, зниження ризику. Важливим стає і дотримання технології кредитування, правил видачі та погашення позик, поточного спостереження та аналізу кредитних операцій.
    Банки, будучи по суті комерційними підприємствами, накладають комерційний характер і на всю систему їх діяльності з кредитування. Перш за все, виходячи з принципу прибутковості банківського господарства, банківські позики є платними. Але справа не тільки в цьому. Банки як торгові підприємства торгують перш за все своїми ресурсами, розміщуючи їх в кредитні операції. Саме тому в нормальному (безкризовий, безінфляційно) господарстві для банків, що виступають перш за все як великі кредитні інститути, дохід від кредитної діяльності є основним. У прибутку американських банків на доходи від кредитних операцій припадає переважна частина - понад 60%.
    Розмір кредитного продукту банку залежить не тільки від обсягу його власних коштів, а й від залучених ресурсів. У сучасній ринковій системі торгувати великим обсягом коштів можна лише тоді, коли банк додатково залучив кошти своїх клієнтів. Оскільки банк залучає ресурси не для себе, а для інших, то виявляється, що обсяг кредитного продукту стає тим вище, чим більше маса зібраних ним на засадах поворотності коштів.
    Особливість сучасної системи кредитування полягає в її залежності не тільки від власних і залучених ресурсів, а й від певних норм, які встановлює Центральний банк для комерційних банків, що здійснюють кредитування клієнтів. Центральний банк РФ, наприклад, регламентує норму обов'язкових відрахувань в централізовані резерви. Є й інші нормативи, в тому числі у вигляді мінімальних грошових резервів, що створюються в комерційному банку, у формі регламентації обсягів особливо великих кредитів, параметрів ліквідності балансу банку, коли зобов'язання банку порівнюються з розміром ліквідних коштів.
    Істотною ознакою сучасної системи кредитування є її договірна основа. У порівнянні із старою системою декларація про це не здається настільки примітивним і елементарним моментом. На одному з відомих витків історії розподільного грошового господарства договору банків з клієнтами дійсно з'явилися. На жаль, однак, вони носили формальний характер, їхня економічна значимість виявлялася слабко. Тільки тоді, коли виникли комерційні стимули, коли і банк, і його клієнти відчули наслідки порушення угоди між ними, кредитний договір стає тією силою, яка зміцнює відповідальність як кредитора, так і позичальника.
    При всій своїй прибутковості кредитна операція в умовах економічної кризи, спаду виробництва, банкрутства підприємств є найбільш ризикованою. У сучасних умовах затримка повернення позик клієнтами банку стає досить частим явищем. На початок 1999 прострочена заборгованість за банківськими кредитами становила 11,1% за всіма кредитами, що надаються господарству, населенню та іншим кредитним інститутам. Терміни кредитування, як ми бачимо, істотно скоротилися.
    У цілому за останні роки сучасна система кредитування проте пройшла значний шлях розвитку. По суті, змінилася не тільки філософія банківської справи, але і технологія кредитних операцій.
    Специфіка сучасної практики кредитування полягає, однак, у тому, що російські банки в ряді випадків не мають єдиної методичної та нормативною базою організації кредитного процесу. Старі банківські інструкції, що регламентують кредитні операції і зорієнтовані на розподільну систему, виявилися неприйнятними для умов ринку. Ситуація така, що кожен комерційний банк тому, виходячи зі свого досвіду, виробляє свої підходи, свою систему кредитування, хоча цілком очевидно, що є незаперечні загальні організаційні засади, що відображають міжнародний та вітчизняний досвід і дозволяють банкам суттєво впорядкувати свої кредитні відносини з клієнтом, поліпшити повернення позик.

    1.5. УМОВИ КРЕДИТУВАННЯ

    Під умовами кредитування розуміються свого роду вимоги, які пред'являються до базових елементів кредитування - суб'єктам, об'єктам і забезпечення кредиту.
    Це означає, що банк не може кредитувати будь-якого клієнта. Бажаючих отримати кредит завжди багато, але серед них необхідно вибрати тих, кому можна її надати, довіряти і бути впевненим "що позика буде повернена своєчасно і за її використання буде виплачений позиковий відсоток. Не дивно тому, 'що банк вступає у кредитні відносини з позичальником на базі оцінки', його кредитоспроможності, ліквідності його балансу, вивчення ринку продукту товаровиробника, рівня менеджменту та управління рахунком, минулого досвіду роботи з ним.
    Так само йде справа і з об'єктом кредитування. Об'єктом кредитування не може бути будь-яка потреба позичальника, а тільки та, яка пов'язана з його тимчасовими платіжними труднощами, викликана необхідністю розвитку виробництва і обігу продукту.
    Забезпечення як третій базовий елемент системи кредитування має бути якісним і повним. І навіть тоді, коли банк представляє кредит на довірі, просто бланковий кредит, у нього має бути безумовна впевненість в тому, що позичка буде своєчасно повернуто.
    Кредитування повинно виражати інтереси обох сторін кредитної угоди. Банки, що виникли з інтересів потреб господарства, орієнтуються на задоволення потреб клієнта. Метою кредитування є створення передумов для розвитку економіки позичальника, його конкурентоспроможності та прибутковості, безперервності виробництва і обігу. Разом з тим лише інтереси клієнта не можуть стати вирішальним, домінуючим фактором здійснення кредитних операцій. Умовами кредитування має бути і дотримання інтересу іншого боку - банку-кредитора. Його інтереси можуть не співпадати з інтересами клієнтів. У банку завжди є вибір, куди краще вкласти власні і акумульовані капітали. Його можливості часто обмежені. Банки, як відомо, працюють в конкретних межах, що визначаються сукупністю наявних у даний момент ресурсів, нормативами економічного регулювання центрального заїкою. Обсяг кредитів, який може бути наданий клієнтам, завжди залежить від обсягу власних і залучених коштів, регламентованої пропорції між ними, поточних нормативів ліквідності, вимог збалансованості активів і пасивів за строками, розміру грошових ресурсів, що перераховуються в централізовані резерви центрального банку та ін
    Можливості кредитування позичальника багато в чому визначаються ступенем ризику. Як би не хотілося позичальнику отримати позику, але якщо ризик для банку надзвичайно великий і немає повних гарантій, найімовірніше вceгo, така позичка не буде йому надана. Клієнт має продемонструвати реальну можливість і бажання платити за своїми боргами, включаючи позиковий відсоток.
    Умови кредитування пов'язані також з принципами кредитування-цільовим характером, терміновість і забезпеченістю кредиту. Якщо клієнт потенційно може порушити один з них, кредитна операція не відбудеться. При порушенні цих принципів в процесі кредитування банк, керуючись своїми інтересами, інтересами своїх вкладників, розриває кредитні зв'язку, відкликає кредит, вимагає його негайного повернення.
    Сучасна система кредитування базується на можливості реалізації заставного права, наявності різних типів гарантій і поручительств третіх сторін. Ці та інші форми забезпечують надійність кредитної угоди, можливість повернення кредиту в разі порушення принципів кредитування. Як ми побачимо це в подальшому, реалізація заставного права вимагає від банку всебічного аналізу дієздатності клієнта, оцінки його майна, що дозволяє банку при необхідності забезпечити свою принаймні беззбиткову діяльність. Практика показує, що позика може не мати конкретного забезпечення, але наявність застави повинно бути неодмінною умовою здійснення кредитної угоди.
    Кредитування здійснюється за умови, що будуть дотримані і комерційні інтереси банку. Кредитування здійснюється на платній основі. Платність багато в чому визначається кредитним ризиком, Рівнем облікової ставки центрального банку, загальним станом попиту та пропозиції кредиту на ринку.
    Умовою кредитування є укладення кредитної угоди між банком і позичальником. Кредитування базується на договірній основі, що передбачає певні зобов'язання і права кожної сторони кредитної угоди, економічну відповідальність сторін.
    Можна, нарешті, помітити, що умовою кредитування є планування взаємин сторін. Об'єктом планування в банку є сума кредиту, що надається, розмір його погашення, доходи і витрати за кредитними операціями. Кредитний процес зобов'язує і позичальника так регулювати виробничі і фінансові можливості, щоб повною мірою передбачити своєчасне і повне погашення кредиту та сплату позикового відсотка.
    Умови кредитування:
    * Дотримання вимог, що пред'являються до базових елементів кредитування
    * Збіг інтересів обох сторін кредитної угоди
    * Наявність можливостей як у банку-кредитора, так і у позичальника виконувати свої зобов'язання
    * Дотримання принципів кредитування
    * Можливість реалізації застави та наявність гарантій
    * Забезпечення комерційних інтересів банку
    * Планування взаємин сторін кредитної угоди

    1.6. ЕТАПИ КРЕДИТУВАННЯ

    Безпосередньо кредитний процес починається з дня першого видачі позики. Проте до цього моменту і слідом за ним проходить ціла смуга значної роботи, що виконується як банком-кредитором, так і клієнтом-позичальником.
    Переговори про кредит починаються задовго до прийняття конкретного рішення. Тут, однак, все може бути по-різному. Пропозиція про видачу кредиту може виходити як від банку, так і від клієнта. Для розвинених ринкових відносин більш типовою є ситуація, коли банк шукає клієнта, пропонує йому свій продукт, у тому числі кредити під ті чи інші цілі та умови. Вивчення ринку банківських послуг, потенційних клієнтів, звернення до них з пропозиціями про співпрацю, візити, необхідні знаки уваги - все це відбувається перед тим, як розглядається конкретна пропозиція про кредит.
    Інша річ - сучасна вітчизняна практика, коли кредити потрібні всім, починаючи від підприємця і закінчуючи урядом, не кажучи вже про підприємства і організації, які відчувають гостру кризу платоспроможності і потребують кредитної підтримки. Шукати клієнта, якому треба дати кредит, російському комерційному банку не доводиться, клієнт шукає банк, в якому можна було б отримати рятівну позику.
    Такі реальності сучасної економіки Росії, що відчуває гостру кризу виробництва та фінансів. Комерційні банки не звільняються, однак, у подальшому від іншого складнішого етапу - етапу розгляду конкретного проекту. Нестійкість економічної ситуації, інфляція вимагають від російських банків особливої обережності і досвіду оцінки кредитоспроможності клієнта, об'єкта кредитування та забезпечення надійності, якості застави та гарантій. Аналітично
         
     
         
    Реферат Банк
     
    Рефераты
     
    Бесплатные рефераты
     

     

     

     

     

     

     

     
     
     
      Все права защищены. Reff.net.ua - українські реферати !