ПЕРЕЛІК ДИСЦИПЛІН:
  • Адміністративне право
  • Арбітражний процес
  • Архітектура
  • Астрологія
  • Астрономія
  • Банківська справа
  • Безпека життєдіяльності
  • Біографії
  • Біологія
  • Біологія і хімія
  • Ботаніка та сільське гос-во
  • Бухгалтерський облік і аудит
  • Валютні відносини
  • Ветеринарія
  • Військова кафедра
  • Географія
  • Геодезія
  • Геологія
  • Етика
  • Держава і право
  • Цивільне право і процес
  • Діловодство
  • Гроші та кредит
  • Природничі науки
  • Журналістика
  • Екологія
  • Видавнича справа та поліграфія
  • Інвестиції
  • Іноземна мова
  • Інформатика
  • Інформатика, програмування
  • Історичні особистості
  • Історія
  • Історія техніки
  • Кибернетика
  • Комунікації і зв'язок
  • Комп'ютерні науки
  • Косметологія
  • Короткий зміст творів
  • Криміналістика
  • Кримінологія
  • Криптология
  • Кулінарія
  • Культура і мистецтво
  • Культурологія
  • Російська література
  • Література і російська мова
  • Логіка
  • Логістика
  • Маркетинг
  • Математика
  • Медицина, здоров'я
  • Медичні науки
  • Міжнародне публічне право
  • Міжнародне приватне право
  • Міжнародні відносини
  • Менеджмент
  • Металургія
  • Москвоведение
  • Мовознавство
  • Музика
  • Муніципальне право
  • Податки, оподаткування
  •  
    Бесплатные рефераты
     

     

     

     

     

     

         
     
    Болгарія
         

     

    Географія

    Болгарія

    Республіка Болгарія

    Площа: 110,9 тис. км2.

    Чисельність населення: 8,8 млн. чоловік (1998).

    Державний мова: болгарська.

    Столиця: Софія (1,3 млн. жителів, 1994).

    Державний свято: День визволення Болгарії від османського ярма (3 березня, з 1878 р.).

    Грошова одиниця: лев.

    Член ООН з 1955 р. Входить до Ради Європи з 1992 р.

    Держава розташоване в Південній Європі на північному сході Балканського півострова. Межує з Румунією, Туреччиною, Грецією, Македонією, Югославією. На сході омивається водами Чорного моря.

    Історія країни сповнена драматизму. Мужній болгарський народ завзято відстоював гідність і свободу упродовж багатьох століть, не зламали ні під двовікової владою Візантії, ні під п'ятивікову османським пануванням.

    Розвиток сучасної болгарської індустрії почалося після другої світової війни. Особливо важливе значення набули металургія, машинобудування (виробництво електротельфер і електрокарів, тракторів, сільгоспмашин, ЕОМ, верстатів), хімічна і харчова галузі (плодова консервація, тютюнництво). Основні промислові райони сформувалися біля підніжжя гір, в міжгірських улоговинах, найбільший серед яких - Софійський-Пернікскій. По виробництву свинцю і цинку в розрахунку на одного жителя Болгарія займає одне з перших місць у світі. Добуваються також буре вугілля та інші види корисних копалин. Традиційні заняття населення - землеробство (зернові, бобові, тютюн, овочі, фрукти, ефіроолійні культури) і скотарство (велика рогата худоба, вівці, свині). За структурою земельних угідь Болгарія відрізняється від інших країн Балканського півострова більшою часткою оброблюваної площі (44% території) і меншої часткою вигонів і пасовищ. Головні райони овочівництва - Верхнефракійская низовина і центр Дунайської рівнини. Майстерність болгарських городників придбало світову славу. Країні належить перше місце в світі з виробництва рожевого масла. Експортуються машинобудівна, електротехнічна продукція, пластмаси, овочі, фрукти, вино, тютюнові вироби. Зростання виробництва і пов'язане з ним багаторазове розширення вантажопотоків зумовили будівництво першокласних доріг. Внутрішні перевезення здійснюються в основному автомобільним та залізничним транспортом. Головну роль у перевезенні зовнішньоторговельних вантажів по Чорному морю і Дунаю відіграє водний транспорт

    Велику частина населення країни становлять болгари. Тут проживають також турки, цигани, вірмени та інші народи. Болгарська мова належить до групи південнослов'янських. У формуванні сучасної культури і побуту болгар велика роль належить стародавнім традиціям. Їх вплив простежується в архітектурі, прикладному мистецтві, сімейному побуті та святкових звичаї. Національний характер того чи іншого торжества підкреслюється і яскравої народної одягом. У жінок костюм складається з темного вовняного сарафана (сукман) з глибоким вирізом, білої туникообразна сорочки, кольорового пояса, яскравого фартуха. Доповнюється взуттям з сириці, візерунковими вовняними панчохами і однокольоровим шовковою хусткою, зав'язаним на тім'я і під який з лівого боку заткнуть жива квітка. Чоловіки в західних районах вдягають білий сукна костюм, на сході -- жовто-коричневий; крім кольору розрізняється також крій брюк та ряд інших елементів.

    Традиційні селянські оселі дуже різноманітні. На рівнинах будинки переважно одноповерхові, прямокутні, нерідко з галереєю, утвореною стовпами під навісом даху. У горах будинки мають дві, іноді три поверхи. Характерні нависання верхніх поверхів над цокольним, виступи (еркери), що додають будівлі легкість. Етнічні стійкі традиції і в їжі. Вранці прийнято пити свіже або кисле молоко -- знаменитий йогурт. Його їдять з хлібом або з листковим пирогом - баница. На обід готують овочеві (серед них на першому місці квасоля) та м'ясні тушковані страви. Для гостей м'ясо підсмажують на решітці над вугіллям. У сучасному побуті збереглися деякі обрядові страви. Наприклад, у Георгієв день, 6 травня (день скотаря), прийняте запікати молодого баранчика. У соціальному житті болгар звертають на себе уваги традиції колективізму. Як і в інших південних слов'ян, тут довгий час зберігалися велика родина (Задруга) і група споріднених сімей по чоловічій лінії (патронімія).

    З традиційних свят в побуті залишилися найбільш близькі світовідчуванню сучасної людини. Найяскравіші і масові - карнавальний новорічний звичай, кукерскіе гри на Масляну (Кукер - це хлопці, одягнені в незвичайні костюми з баранячої шкури хутром назовні). Цікавий свято Трифонов день, що відзначається 14 лютого. На виноградниках відбувається ритуал підрізання виноградної лози, після чого чоловіки повертаються в село, несучи на плечах обраного ними «царя виноградників ». Звичай сходить до фракійському культу бога вина і веселощів Сабазію (Діонісу). 1 березня болгари відзначають прихід весни. На честь цього дня близьким дарують мартеніци - витончені вироби з червоних і білих ниток у вигляді пензликів, кульок, фігурок. Їх приколюють до одягу і носять весь місяць. Перш в народі просто зав'язували на руці скручені червоні та білі нитки: червона -- здоров'я, білий - довголіття (дожити до сивини). Це общебалканскій звичай. Найбільш важливу частину народної творчості складає героїчний епос. Його герої - Марко-кралевіч, Момчило-юнак та інші наділені рисами казкових персонажів.

    Перша світська школа виникла в 1835 р. З 1966р. здійснюється обов'язкове восьмирічна освіта. Діють університети Софійський, у Велико-Тирново, Пловдиві. Крім того, налічується більше 20 вищих навчальних закладів.

    Серед економіескіх і культурних центрів провідне місце займає Софія. Це одна з наймолодших столиць в Європі, що стала головним містом Болгарії в 1879 р., незабаром після звільнення від влади Османської імперії. Розташований біля підніжжя гори Вітоши, місто вражає великою кількістю зелені. Планування в основному радіально-кільцева. У Софії чимало найцікавіших пам'яток і великих скульптурних груп, що відносяться до різних історичних епох. Серед них -- будинок Народних зборів, собор Олександра Невського, мечеть в центрі міста.

    Самий велике місто південної Болгарії і господарський центр регіону - Пловдив, що має багатовікову історію. Тут знаходилася столиця Фракії, а потім стародавній Філіппополь - столиця македонського царя Пилипа II. У центрі - старовинні вулички, що піднімаються по схилах мальовничих скелястих пагорбів, на схилах яких де-не-де видно залишки римських фортечних стін. Ця частина міста зберігається як архітектурно-історичний заповідник.

    Варна Варна-найбільше місто і порт північної Болгарії, найбільший промисловий центр. Розташована на березі однойменного морської затоки на великій, рівною, підноситься над морем терасі. Південна частина міста амфітеатром спускається до причалів порту і обширного Варненське озера. Русе - промисловий центр і порт на Дунаї. Поруч з ним розташований великий двох'ярусний міст через річку - це головні сухопутні ворота Болгарії, через які здійснюється перевезення вантажів і пасажирів в Румунію та інші країни.

    Габрово знаходиться в географічному центрі країни, у північних схилів хребта Стара-Планина, на торговому шляху, що веде від Дунаю на південь через зручний Шипкинський перевал. Цей промислове місто багатокілометрової вузькою смугою тягнеться вздовж затиснутою горами долини річки Янтри.

    Місто Велико-Тирново стоїть на високих пагорбах, утворених розрізає вапнякове плато річкою. Увійшов до болгарську історію в 1185 р., коли Тирновськой феодали брати-бояри Асен і Петро очолили повстання проти Візантії, що панувала тоді на Балканах, і заснували Друге Болгарське царство. Місто досягло великого розквіту. Давні літописи називали його «Царградом Тирново», «Дружиною Константинополя ». На пагорбі Царевец до наших днів збереглися руїни царського палацу, будинків придворних і безлічі церков. В даний час Царевец перетворений на археологічний заповідник.

    Особливістю природних умов Болгарії є розчленованість території по вертикалі. Північній кордоном протягом 470 км служить Дунай. Уздовж нього тягнеться майже безліса і сильно розорана Ніжнедунайская горбиста рівнина. У центрі країни - Гірський хребет Стара-Планина. На південь від нього - хребет Средна-Гора. На південно-заході знаходиться Ріла-Родопских гірський масив. У гори вклинюється обширна Верхнефракійская низовина. Таким чином, близько 2/3 території Болгарії лежить на висоті нижче 500 м над рівнем моря, в межах пояса, зручного для землеробства, 1/3 зайнята горами, причому 13% плоша розташоване на 1000 м вище рівня моря.

    Основу болгарського етносу склали фракійці, слов'яни і протоболгари. Фракійські племена мешкали на сході Балканського півострова з епохи бронзи. До I ст. етМонастирь Бочкова Родопиа територія завойована Римом, в 395 р. увійшла до складу Візантії. У VI - VII ст. тут осіли слов'янські племена. Трохи пізніше, у другій половині VII ст., з-за Дунаю прийшли протоболгари - тюркомовні групи. У 681 р. склалося так зване Перше Болгарське царство (у 1018 - 1187 рр.. під владою Візантії). Вважається, що наприкінці IX - X ст. термін «болгари» придбав сенс етноніму. У період Другого Болгарського царства (1187 - 1396) культура середньовічних болгар досягла найвищого розквіту. В кінці XIV ст. Болгарія завойована імперією Османа. Населення стало піддаватися сильній дії східної культури. Частина болгар (в Ро-допскіх горах) перейшла в іслам. Після російсько-турецької війни 1877 - 1878 рр.. Болгарія - князівство (васал Туреччини), з 1908 р. - незалежне царство. 15 вересня 1946 проголошена народної республікою. У червні 1990 р. на виборах у Народні збори, що проходило на багатопартійної основі, перемогла Болгарська соціалістична партія, в грудні того ж року сформовано коаліційний уряд.

    Створення в IX ст. слов'янської абетки стало справою величезної історичної важливості. Її винайшли монахи з Солуня (Салоніки) - брати Кирило і Мефодій. Вони перевели богослужбові книги з давньогрецької на старослов `янська. Болгарія в IX - X ст. стала одним з культурних центрів слов'янського світу. У країні шанують першого слов'янських просвітителів. День Кирила і Мефодія, 24 травня, урочисто відзначається як свято болгарського освіти і культури, слов'янської писемності. У духовному житті Болгарії найважливіше значення завжди мала література. Найбільшим прозаїком і поетом кінця XIX - початку XX ст. був Іван Вазов (1850 - 1921). Його роман-епопея «Під ярмом» перекладений на багато мов. Широко відоме ім'я письменника-сатирика Алеко Константинова (1863 - 1897). Популярність книги цього автора «Бай Ганю» у Болгарії можна порівняти з популярністю у нас в країні романів Ільфа і Петрова.

    Християнство проникло на територію Болгарії в IX ст., і зараз переважна більшість віруючих країни належить до болгарської православної церкви. Мусульманами-сунітами є що проживають в країні турки, а також частина болгар (так звані Помаки).

    Кращі зразки болгарської архітектури охороняються державою. Деякі міста оголошені містами-музеями. Це Велико-Тирново - колишня столиця середньовічного Болгарського царства, місто Копрівштіца, кожний будинок якого свідчить про будівельному талант майстрів епохи болгарського відродження; Мелник - самий маленьке місто Болгарії, де на всіх будинках, приліплених до живописних пагорбах з світло-жовтих пісковиків, прибиті таблички, що говорять про те, що вони становлять культурну цінність, що охороняється державою. Під охорону взяті, деякі старовинні села, наприклад Жеравна, Широка-лика. Казкове враження виробляє містечко Несебир, заснований наприкінці II тис. до н. е.. фракійцями. Він займає невеликий півострів, з'єднаний з материком вузькою типу, за якої проходить шосе. В'їхавши у ворота напівзруйнованій кріпосної стіни, ви потрапляєте в Несебир, де все овіяне романтикою старовини. Тут друге, дерев'яні, поверхи будинків виступають над першими, кам'яними, і підтримуються дубовими еркерами. Вулиці вузькі: півострів маленький і місту нікуди рости. У невеликому порту тісняться рибальські човни з візерунковими бортами. У місті збереглося близько 10 церков Х-ХIV ст.

    На основі конституції, яка набрала чинності в 1991 р., Болгарія - республіка з парламентським управлінням. Глава держави - президент. Законодавчу влада здійснює однопалатне Народні збори. Для вирішення найважливіших питань життя країни обирається Велике народне зібрання. Виконавчий орган - Рада міністрів. У жовтні 1991 р. на парламентських виборах перемогу здобула коаліція рухів і організацій Союз демократичних сил, заснований у грудні 1989р. Адміністративно територія країни поділена на 9 областей.

    Список літератури

    Для підготовки даної роботи були використані матеріали з сайту http://www.stranymira.msk.ru

         
     
         
    Реферат Банк
     
    Рефераты
     
    Бесплатные рефераты
     

     

     

     

     

     

     

     
     
     
      Все права защищены. Reff.net.ua - українські реферати !