ПЕРЕЛІК ДИСЦИПЛІН:
  • Адміністративне право
  • Арбітражний процес
  • Архітектура
  • Астрологія
  • Астрономія
  • Банківська справа
  • Безпека життєдіяльності
  • Біографії
  • Біологія
  • Біологія і хімія
  • Ботаніка та сільське гос-во
  • Бухгалтерський облік і аудит
  • Валютні відносини
  • Ветеринарія
  • Військова кафедра
  • Географія
  • Геодезія
  • Геологія
  • Етика
  • Держава і право
  • Цивільне право і процес
  • Діловодство
  • Гроші та кредит
  • Природничі науки
  • Журналістика
  • Екологія
  • Видавнича справа та поліграфія
  • Інвестиції
  • Іноземна мова
  • Інформатика
  • Інформатика, програмування
  • Історичні особистості
  • Історія
  • Історія техніки
  • Кибернетика
  • Комунікації і зв'язок
  • Комп'ютерні науки
  • Косметологія
  • Короткий зміст творів
  • Криміналістика
  • Кримінологія
  • Криптология
  • Кулінарія
  • Культура і мистецтво
  • Культурологія
  • Російська література
  • Література і російська мова
  • Логіка
  • Логістика
  • Маркетинг
  • Математика
  • Медицина, здоров'я
  • Медичні науки
  • Міжнародне публічне право
  • Міжнародне приватне право
  • Міжнародні відносини
  • Менеджмент
  • Металургія
  • Москвоведение
  • Мовознавство
  • Музика
  • Муніципальне право
  • Податки, оподаткування
  •  
    Бесплатные рефераты
     

     

     

     

     

     

         
     
    Древній Єгипет
         

     

    Географія
    Під історією Стародавнього Єгипту мається на увазі історія єгипетської цивілізації-
    їй з часу зародження в Єгипті класового суспільства і державності, кото-
    рої відбулося в другій половині IV тисячоліття до н.е. падіння незалежності
    єгипетської держави наприкінці VI століття до н.е., коли Єгипет був включений в сос-
    тав Перської держави. Історія Стародавнього Єгипту тривала близько трьох тися-
    челетій підрозділяється на наступні періоди: Перший додіностіческій період (пер-
    вая половина IV тисячоліття до н.е.). Початок розкладу родових відносин. Вів-
    рій додіностіческій період, або герзейскій період (друга половина IV тисячеле-
    ку до н.е.). Поява соціальної диференціації, створення елементів іригації-
    онной системи, поява перших номів державних утворень. Наприкінці пе-
    періоди - створення Верхнеегіпетского і Ніжнеегіпетского царств. Раннє царство.
    Правління I-II общеегіпетской династії. Освіта єдиного общеегіпетского го-
    сударство (XXXI-XXIX в.в. до н.е.). Розквіт Єгипту в епоху Стародавнього царства
    правління III-IV династії (XXVIII-XXI ст до н.е.). Перший перехідний період
    (VII-X династії, XXIII-XXI ст до н.е.). Розпад єдиного єгипетської держави
    на окремі номи. Відродження централізованого єгипетської держави в епоху
    Середнього царства. Правління XI-XIII династії (середина XXI-XXIII ст до н.е.).
    Другий перехідний період (XIV-XVII династій, коней XVIII - початок XVI ст. До
    н.е.). Ослаблення Єгипту, народні повстання, захоплення Єгипту гіксосами. Розквіт
    єгипетської цивілізації в епоху Нового царства. Правління XVIII-XX династій
    (XVI-XI ст. До н.е.). Створення краю імперії. Третій перехідний період (XXI
    династія, XI-X до н.е.). Занепад Єгипту. Пізніше царство. Єгипет під владою іно-
    земних династій (XXII-XXV династії, XI-VIII ст до н.е.). Відродження Єгипту
    при сойской (XXVI) династії (VII-VI в.в. до н.е.). Завоювання Єгипту Персією і
    включення його до складу Перської держави (XXVII-XXX династії, кінець VI-IV ст
    до н.е.).
    Межі Стародавнього Єгипту різко окреслені самою природою: південним його межею
    були важкопрохідні перший нільські пороги, що знаходилися поблизу Асуона, в 1200
    км від середземноморського узбережжя; з заходу на річці тіснилися піщані уступи
    Лівійського плоскогір'я; зі сходу підступали мляві кам'янисті гірські від-
    роги. Нижче перших порогів Ніл ніс свої води строго на північ по вузькій довгій до-
    лине (Верхній Єгипет), ширина якої коливалася від 1 до 20 км; лише за двісті
    кілометрів від гирла, там, де річка в давнину коренастий на кілька рука-
    вів, долина розширювалася, утворюючи знамениту нільську Дельту (Нижній Єгипет).
    Клімат Північної Африки 10-12 тис. Років тому був менш посушливий, ніж ті-
    перь. Ще недавно завершилася танення льодів, що покривають частину Європи в кінці
    льодовикового періоду; над Північною Африкою проносилися вологі вітри, випадали
    рясні дощі, і на місці теперішніх пустель була савана з високим трав'яним
    покривом, з багатим тваринним світом. Долина Нілу і сусідні з нею області (терри-
    торію майбутнього єгипетської держави) були рано освоєна людиною. Тут обна-
    Ружени залишки стійбищ поліолетіческіх мисливців і збирачів з вогнищами, костя-
    ми тварин і знаряддями праці. Число крем'яних знарядь деяких з поселень дос-
    Тігана кількох тисяч.
    Типовими пам'ятниками земельчіскіх громад Нижнього Єгипту V тисячоліття до
    н.е. є поселення розташувалися по берегах Фаюмського озера. Жителі фоюм-
    ських селищ розводили велику і дрібну рогату худобу. Зерно зберігали в ямах. В
    Верхньому Єгипті приблизно в той же час жили племена скотарів-землеробсько-
    ців, що залишили пам'ятники тосійской культури. Ці племена обробляли пшеницю і
    ячмінь, розводили дрібну рогату худобу та виготовляли посуд з глини, в яких
    зберігали свої запаси. На вищій стадії розвитку перебували тосійскіе пле-
    Імена культури Бадорі (кінець V-початку IV тисячоліття до н.е.). Вони розводили вже
    не тільки дрібні, а й велика рогата худоба. Урожай ячменя і пшениці зберігали в
    засіках обмазаних глиною. Полювання і риболовля зберегли своє господарське значен-
    ние. У другій половині четвертого тисячоріччя в гейзейскій період великих успі-
    хов досягло землеробство засноване на системі штучного зрошення. Глінобіт-
    ные будинки свідчили про міцність осілості, зменшення в могилах зброї,
    остаточне витіснення полювання скотарством. Змінився характер і розмір тор-
    Гауліт, систематична торгівля приймає міжнародний масштаб, з'являються в
    Єгипті і привезені речі (наприклад месопотамські циліндричні печатки). Проис-
    ходять корінні зміни й у соціальній культурі. Розміри могил дозволяли по-
    зрозуміти, що в громадах уже відчувалася майнова нерівність. Виділялися вожді
    хоронять із розкішшю. У цей період виникає інститут рабства. Швидше за все
    раби з'являлися в результаті військових зіткнень між племенами і родами. В
    умови низького рівня продуктивних сил було невигідно брати бранців. Соз-
    даніе продуктивного землеробства, що дає великі врожаї, в наслідок чого появи-
    лась потреба в робочій силі, підвищила цінність людської праці і дала
    можливість використовувати працю бранців. Отже, перш за все рабів давали війни.
    У другій половині IV тисячоліття до н.е. в Єгипті намітилися контури трьох ос-
    новних просліек, прообраз трьох основних класів давньоєгипетського держави:
    пануючий шар, куди входили нащадки родоплемінної знаті, жрецтво, зажи-
    точні общинники; члени землеробських громад, основні виробник матеріальних
    них благ древнього суспільства; прошарок рабів, поки дуже незначна. Образи-
    вання соціальних прошарків і формування класів привели до появи державної адмін-
    тва, яке повинне було регулювати відносини між новими соціальними група-
    ми і зароджується класами, в інтересах пануючого шару. Перше державної адмін-
    тво виникло в межах невеликих областей (номів), які охоплювали кілька
    поселень, об'єднаних навколо міського центру, де знаходилися резеденція Вож-
    дя, а святиню, почетаемого тут божества. На території Верхнього Єгипту в пе-
    ли нового царства нараховувалося 22 нома, у Нижньому Єгипті - 20 номів. У силу
    природних умов номи - найдавніші державні утворення прагнули до
    об'єднання, внаслідок чого з'явилися більш великі царства. Швидше за все об'єк-
    єднання номів Верхнього Єгипту в одне царство і Нижнього Єгипту - в інший круп-
    ве царство відбулося в IV тисячоліття до н.е. Правитель Верхнього Єгипту став
    носити корону білого кольору, а Нижнього - червоного кольору. Якийсь час царства
    існували поруч один з одним і вели між собою війни. Але тенденція до об'єк-
    єднання продовжувала діяти і привела в кінцевому рахунку до об'єднання Верхньо-
    го і Нижнього царств в єдину давньоєгипетське держава, що охоплює всю до-
    лину від першого порога до середземноморського узбережжя. Раннє царство (XXXI -
    XXIX в.в. до н.е.). Об'єднання Верхнього і Нижнього царств було революційним за
    своїм значенням в історії Стародавнього Єгипту. У рамках однієї держави були сос-
    редоточени ресурси всієї долини і Дельти Нілу, з'явилися сприятливі умови
    для створення общеегіпетской іригаційної состеми, без якої неможливо су-
    ществованіе продуктивного і землеробського господарств. На зміну постійним внут-
    ріегіпетскім війнам, ослаблює країну, прийшла політична єдність. Об'єднай-
    ня Єгипту було досягнуто в результаті множинних воїн між Верхнім і Ниж-
    ним царствами.
    Правитель Верхнього царства став верхнім царем усього Єгипту, у списках царс-
    ких династій він названий Міною. Міна став родоначальником общеегіпетской династії.
    Прагнучи згуртувати Єгипет, Мина на стику Дельти і долини заснував столицю об'єднува-
    ненного царства, місто Мемфіс, одне з найбільших міст Єгипту. При першому ді-
    настил єгиптяни стали пересуватися на багатий міддю Синайський півострів.
    При другому династії знову стає неспокійним Нижній Єгипет, однією з
    головних завдань стає остаточне возз'єднання країни. При фараонів другу
    династії була успішно вирішена задача остаточного об'єднання в одну сильну
    централізована держава. Древнє царство правління III-IV династії (XXVI-
    II-XXI ст до н.е.). Об'єднання єгипетських номів в рамках однієї держави і
    організація єдиного управління призвели до концентрації людських і матеріальних ре-
    сурсів в руках центрального правителя. Усі зусилля були спрямовані на створення
    ефективної общеегіпетской іррегаціонной системи.
    Спостереження за розливами Нілу дозволили не тільки отримати стабільний і бо-
    леї високий врожай, а й ввести нові грунту (ті, які були висушені або забо-
    лочени). У дельті отримало розвиток садівництво. Продуктивна землеробство - ос-
    нова єгипетської економіки та богадства єгипетської держави в період Стародавнього
    царства. Помітні успіхи в трьох галузях: металургії, обробці каменю і гончар-
    ном справі, оволоділи технікою кування та лиття. В епоху Давнього царства почалося
    будівництво грандіозних споруд з каменю. Раби складали основний клас
    єгипетського суспільства, судячи з документів рабів купували і продавали. Ринки рабів
    поповнювалися за рахунок продажу військовополонених, поневолення впали в борги бідняків.
    Проте в період Стародавнього царства ці джерела були обмежені: завойовницькі
    походи за межі Нілу були досить рідкісні, а поневолення корінних єгиптян не
    заохочувалося центральної влястью. Необхідність у захисті привілеїв господствующе-
    го шару, організації іррігаціонального землеробства, у підтриманні громадського
    поорядка, привели до створення добре організованого державного апарату,
    він складався з трьох основних ланок: центрального, обласного (номів) і місць-
    ного (на рівні поселень громад) апарату. На чолі центрального управління сто-
    ял царь.Фараон уособлював міць єгипетського держави, вважався втіленням
    божества в образі людини. Найближчий помічник фараона був вищий чоловік - ча-
    ти, що нагадує середньовічного візира. Він був керівником чиновництва, при-
    належним до різних відомств. Особливість центрального апарату Єгипту в не-
    розчленованості продворних функцій (носій царських сандалу був разом з тим ко-
    команду армією). Обмеженою частиною державного апарату була армія, в
    той час вона комплектувалася за царським набору з вільних єгиптян і складалася
    з загонів піхоти, озброєні луком, списами і короткими мечами. Номів аппа-
    рат управління копіював центральний орган і також ділився на підрозділи і
    ранги, але вже обласного значення. Як правило номів управління очолювали
    номархами, представниками давньої аристократії, влада якої передавалася від
    батька до сина, що утворюють номів династії. У ряді написів зустрічаються терміни
    ? джаджат? і? кенбет?, які позначають швидше за все поради, що керують життям
    громад. Що склалася в епоху стародавнього царства системи державного управління,
    припускає необмежену владу монарха (обожненого), операющегося на
    разветвленнийй апарат численних чиновників визначається як монархія дис-
    Потічний типу, або давньосхідних діспотія. Після припинення VI династії (се-
    Редіна XXIII в. до н.е.) влада мемфескіх царів стає номінальною. Країна
    розпадається на безліч самостійних князівств, що складаються з одного або ніс-
    кох номів. Епоха Древнього царства завершує період занепаду і роздробленості
    Стародавнього Єгипту. Єгипет Середнього царства.
    Фараони XI, але особливо XII династії, зосередивши в руках центрального
    уряду людські та матеріальні ресурси країни, відновили общеегіпетскую
    іррегаціонную систему, що існує в епоху Стародавнього царства. У цілому XII Дінас-
    критті (2000 - 1775 рр. до н.е.) вдалося стабілізувати становище країни і прев-
    ратіть Егіпед в сильна держава, що мало потужним військово-економічним
    потенціалом. Опера на цей потенціал XII династія проводила успішно завоева-
    тільну політику. Продовжувалося освоєння Фаюма. Великі успіхи були зроблені в ос-
    військово Нубії, де були відкриті багаті золоті копальні. Прагнучи захопити своє
    панування в золотоносних районах Північної Нубії, єгиптяни прокладали дороги,
    будували системи крепосних міст. Нубія в період Середнього царства перетворилася
    фактично в провонцію Єгипту.
      Життєво важливим для Єгипту був напрямок завойовницької політики в вос-
    точне Середземномор'ї, звідки єгиптяни отримували срібло, золото, будівельний
    ліс. В цілому при XII династії Єгипет перетворився у велику державу на Близькому
    Сході. Присвоєння великих територій супроводжувалося захопленням великих партій
    рабів, худоби, матеріальних цінностей. Процвітання єгипетської економіки, богатс-
    тво пануючого класу обеспецівалось жорстокою експлуатацією? царських лю-
    дей?, рабів. Розвиток експлуатації безпосередніх виробників викликало не-
    достаток і стихійний опір народних мас. Складні відносини всередині
    пануючого класу. Ситуація ускладнилася після падіння XII династії. Прави-
    ки нової, XIII династії, виявилися не в змозі вирішити проблему стабілізації
    внутрішній обстановці в країні. Виникли важким внутрішнім становищем в країні
    скористалося об'єднання гіксосів, яким в кінці XVIII ст. до н.е. вдалося
    окупувати всю Дельту, а потім поширити свою владу і у Верхньому Єгипті.
    Епоха Середнього царства в Єгипті закінчилася, починається період панування іно-
    земців-гіксосів. Період самостійності номів після падіння XIII династії і
    час правління гіксосів, що охоплює другу половину XVIII і XVII ст до н.е.
    отримав назву другий перехідний період. Велика єгипетська держава в епоху
    Нового царства. Після вигнання гіксосів і востановления єгипетської державно-
    ності починається самий блискучий період давньоєгипетської історії, період Нового
    царство, який тривав близько 5 століть і охоплював правління XVIII-XX ді-
    настил. Саме в цей період було створено найбільш велика по території КГІ-
    петская держава, а древеегіпетская цивілізація досягла найбільших висот у своєму
    розвитку. Реформована єгипетська армія за своїм озброєння і організації
    була однією з найкращих і численних армій того часу. Спираючись на ар-
    мию XVII династія проводила активну зовнішню політику і захоплювала великі
    території. Енергійна зовнішня політика XVII династії, створення величезної військової
    держави зажадали мобілізації всіх матеріальних і людських ресурсів, але разом
    з тим самі завоювання та пограбування заваеванних країн чинили стимулюючу
    вплив на розвиток єгипетської економіки та культури. В епоху Нового царства КГІ-
    петская економіка дозволила отримати багато больбше сільськогосподарської та ремес-
    ленній продукції, ніж у попередні часи. Країна мала у своєму розпорядженні солідним запасом
    матеріальних ресурсів, значним економічним потенціалом, на підставі ко-
    торого фараони могли утримувати величезну армію і в той же час будувати палаци і
    міста. Були створені можливості для подальшого розвитку культури. Соціальна
    обстановка в Єгипті в епоху Нового царства була досить суперечливе: в період
    успіхів, воєн та економічного пожвавлення вона була досить стабільною,
    але всередині єгипетського суспільства завжди існували відкриті протиріччя і соці-
    альна напруженість: експлуатація рабів загострювала відношення між рабами і ра-
    бовладельцамі; положення дрібних виробників було нестійкий; нарешті, всередині
    пануючого класу розвивалися колізії, чреваті відкритої конфронтацією.
    Створення величезної імперії, що включала безліч заваеванних країн, ускладнення
    господарського життя, в яку постійно втручалася держава, складність з-
    соціальне взаємовідносин - все це поставило перед державним?? ппаратом ряд
    нових завдань і викликало його суттєву перебудову. В наслідок чого в
       епоху Нового царства в Єгипті був створений великий і могутній державний ап-
    Параті, який забезпечував управління величезною державою і складним життям КГІ-
    петского суспільства вміло, захищаючи інтереси пануючого класу. В історичних
    документах повідомляється про заворушення та громадських смута, відсутність порядку в
    кінці XIII-на початку XII ст до н.е. Стабілізувати зовнішню і внутрішню обста-
    новку вдалося знатного вельможі Сетнахту, який став засновником нової XX ді-
    настил. Його син і приймач отримав ім'я Рамсес. Він відновив боєздатність ар-
    ми Академії та її чисельність. Після його смерті всі наступні правителі династії носили
    гучне ім'я Рамсеса, але ої не мали удачливістю своїх великих предшественні-
    ков. Єгипет починає слабшати. Авторитет колись могутньої держави впав. В на-
    Чале XI ст. до н.е. після смерті Рамсеса XI (1085 р. до н.е.) XX династія сам процес
    тілась. Цим закінчилася блискуча епоха єгипетської історії - епоха Нового царс-
    тва. Епоха Пізнього царства. Близько 1950 до н.е. на престол зійшов представниками
    тель одного знатного роду Шешенка I. Втрутившись в палестинські справи, в конф-
    лікт між Ізраїлем і Юдиними царськими родами Шішонок в 1930 р. до н.е.
    вторгся до Юдеї, узяв Єрусалим, велика кількість міст і населених пунктів
    Юдеї. Успіхи в Азії підштовхнули царя на відновлення захватческой політики.
    Шішонок і його приймачі вели велике будівництво в країні: споруджувалися царс-
    Електричні палаци в Бубостісе. Соціальною опорою Бубостідов були воїни і жрецтво.
    Поступово держава Бублстідов слабшало. На зовнішньополітичній арені Єгипет
    не зміг надати дійсної допомоги Дамаської коаліції, які намагалися про-
    тівостоять Ассирії. Близько 817 р. до н.е. правитель Танеса оголосив себе царем
    всього Єгипту і почав нову XXIII династію. Вони була також лівійської по походжу-
    ня і правила паралельно з захіревшей XXII династією аж до 730 р. до
    н.е., коли роздроблений Єгипет став легкою здобиччю нових завойовників пришед-
    ших з Нубії. Близько 715 р. до н.е. новий похід на Єгипет зробив Шабака. КГІ-
    пет був остаточно покірний кушітскім фараоном, який правив ним з 715-664 р.р. до
    н.е. Єгипет і Куш були об'єднані в одну державу. Перетворення Ассирії в мо-
    гущественную передньо-азіатську державу просував його все ближче до кордонів ще
    нескореного Єгипту і робило зіткнення між ними неминучим. Асархаддон
    після двох походів 674 і 671 р.р. до н.е. підкорив Єгипет. Єгипет був розділений
    між 20-ма місцевими правителями - номархами. Асархаддон іменувався царем царів.
    Панування Ассирії над Єгиптом тривало 15 років (671-655 рр. до н.е.). Дваж-
    ди покаренная країна повставала. Свою опору ассірійські царі видили в тих цар-
    ках і князів які правили окремими номами. Місто Саїс, що грав величезну
    роль в економічному житті північного Єгипту при XXIV династії, що намагалася об'єк-
    єднає Єгипет, виступив організатором боротьби з ассирійцями і нового об'єднання
    країни. Опера на силу об'єднаного Єгипту, а також на союз з Лідією і, мож-
    можна, з Вавилоном Псамметіх I витіснив ассирійців. На троні фараонів зміцни-
    лась XXVI Саіської династії (664-525 рр. до н.е.). Характерною рисою політики
    проведеної Псамметіхом I була стійка орієнтація Єгипту на грецький світ. В
    525 р. до н.е. Єгипет був захоплений персами. Перський цар Камбіз прийняв КГІ-
    петское тронне ім'я та тітулатуру фараона і став засновником XXVII Перської ді-
    настил.
    При його приймачі Дарії I Єгипет увійшов до складу Персидської держави, як
    один з її сотрапій (провінцій), при цьому він плоті подати 700 талантів срібла,
    а також внески у вигляді хліба і доходів рибних промислів на Мерідовом озері. У 332
    р. до н.е. в Єгипет вступили війська Олександра Македонського. Його прийняли як ос-
    вободітеля від перського панування, коронували як єгипетського фараона, об'єк-
    явили сином бога Амона. Єгипет увійшов до складу його світової держави, а після її
    розпаду опинився під владою греко-македонської династії Птолемеїв і вступив в
    епохи еллінізму.


         
     
         
    Реферат Банк
     
    Рефераты
     
    Бесплатные рефераты
     

     

     

     

     

     

     

     
     
     
      Все права защищены. Reff.net.ua - українські реферати !