Політико-географічне положення України

Географія

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ УКРАЇНИ

ДГМІ

Кафедра економіки і управління

Дисципліна: Розміщення продуктивних сил Курсова робота

політико-географічного положення УКРАЇНИ Виконав: студент 1-го курсу Чабан Д. В.

група ФН-2000-1

Перевірив: ст.пр. к.е.н.

Коваленко Н.В.

Алчевськ - 2000

Зміст

Введення ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 4

1 Глобальне ПГП України ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .8

1.1 Військово-політичне становище України ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 9

1.2 Особливості глобального становища України по відношенню до США.10

1.3 ПГП України щодо Японії, Західної Європи та Росії ... ... .11

1.4 Просторове ставлення України до больще масиву країн третього світу ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 11

1.5 Глобалізація мусульманського чинника в Україні ... ... ... ... ... ... ... ... ... 13

2 Регіональне ПГП України. Спільні риси

Євразійської політико-географічної системи ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 14

2.1 Євразійський континент, як центр формування государственності.14

2.2 Характеристика держав Євразії ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .. 15

2.3 Теоретико-Графова аналіз мережі євразійської геополітичної системи ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .16

2.4 дезінтеграційні та інтеграційні процеси на континенті ... ... ... 19

2.5 Національне питання ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 20

2.6 Політичний статус держав Євразії ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .20

3 Становище України на Євразійських

геополітичних осях ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 22

3.1 Зміна регіонального політико-географічного положення України ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 22

3.2 Просторове ставлення України до держав Балтії ... ... ... 26

4 Сусідські ПГП України ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .. 28

4.1 Сусіди України першого порядку ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .. 28

4.2 Особливості ПГП України по відношенню до Росії ... ... ... ... ... ... ... ... .29

4.3 ПГП України щодо Польщі ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 30

4.4 ПГП України щодо Туреччини ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .31

4.5 Держави, які відіграють важливу роль у визначенні

ПГП України ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .. 32

4.6 Особливості ПГП України щодо сусідів друга порядку ... .. 34

Висновок ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .. 36

Список літератури ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 37

Додаток ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ....

ВСТУП

Географічне положення (ГП) - одна з фундаментальних категорій географічної науки. Воно являє собою просторове (в межах земної поверхні) відношення певного об'єкта (країни, міста, гірського масиву, природної територіальної системи і т. п.) до географічних даностей, які лежать поза ним і мають чи що можуть мати на нього істотний вплив.

ДП є складною категорією. Воно завжди індивідуалізує географічний об'єкт. У ГП відображається така його риса, як позиційні. Це надає кожному географічному об'єкту властивість унікальності. У світі не існує двох об'єктів, наприклад, держав, які мали б однакову ГП. Таким чином, ДП - це завжди властивість об'єкта. Одночасно в ньому відбивається його ставлення до інших об'єктів і територіальних систем. Одним словом, ДП за-висить як від самого об'єкта, положення якого ми визначаємо, так і від оточення, що взаємодіє (або що може взаємодіяти) з ним. Тому, наприклад, ДП високо-і слаборозвиненою країни при інших однакових обставин не є однаковим: перше знаходиться в більш вигідному становищі.

З одного боку, певний ДП є результатом попереднього розвитку держави, з іншого - воно дуже сильно впливає на подальший розвиток усіх його сторін - економічну, соціальну, політичну та демографічну підсистеми. Тому в географії становище країни розглядається як важливий чинник її перспективного розвитку та функціонування. Наприклад, приморське положення Франції, її вихід до Середземного моря і Атлантичного океану було сприятливим фактором розвитку промислового виробництва на дешевому заморському сировина, стимулювало колоніальну політику поза Європою.

Зазвичай розрізняють декілька видів положення країни: політико -, економіко-, соціально-, природно-, еколого-і математико-географічне. Все залежить від того, до якої системи належить гео-просторове оточення (середа), яким визначається становище держави. Якщо ним є природне середовище, то це буде природно-географічне положення (наприклад, Україна розташована в Лісостеповій і Степовій зонах Північної півкулі). Аналогічно визначаються інші види географічного положення.

Політико-географічне положення (ПГП) держави - це його геопросторової ставлення до політичних даностей, які знаходяться поза ним і роблять на нього вплив. Цей вплив може набувати не тільки безпосередньо політичний характер. Наприклад, положення Італії в системі країн Середземномор'я впливає на її економіку, яка, в свою чергу, прямо і опосередковано визначає характер політичних процесів у цій країні. Іноді вживається поняття геополітичне положення (ГПП). Воно, у свою чергу, відображає вплив на політичні процеси та структури держави не тільки зовнішньої політичного середовища, а й природних, екологічних, економічних, соціальних систем. Так, положення країни в континентальних умовах часто є чинником її політичного прагнення до виходу до морських комунікацій і часто стимулює її агресивність.

ПГП країни має властивість історичності: це залежить як від зміни її економічного, соціального, політичного, військового потенціалів, так і від геополітичного оточення. Однак воно має і певний момент інерційності. Сутність цього властивості полягає в тому, що держави та її геополітичного оточенню властиві риси стійкості, збереження багатьох попередніх якостей. Та-ким чином, це впливає і на геопросторові відносини між ними. Навіть коли за короткий час змінився політичної статус України (у 1991 р. вона стала незалежною) і політичний статус її оточення (крах тоталітарних режимів у сусідніх державах), сусідство з Росією, Білоруссю не зазнало змін. Воно лише набула нових рис - стало істинно міждержавним.

З точки зору топології ДП може бути центральним і периферійних. Чим більше сусідів має держава, тим більше центральним є його положення. Існує безліч теоретико-Графова способів визначення міри центральності. Риси центральності і периферійності ДП дуже часто пов'язують з категоріями його вигідність і невигідність. Як правило, центральне положення більш вигідно, ніж периферійне. Однак необхідно брати до уваги конкретну ситуацію. Багато країн мають периферійне становище, однак вони розташовані на судноплавному узбережжі. Таким чином, їхнє становище краще, ніж у сусідніх з ними континентальних держав, які знаходяться поруч із «центральними». Серед «окраїнних» держав дуже вигідне положення мають ті, які розташовані на узбережжі незамерзаючих морів. У цьому випадку країна може або повністю омиватися морем (наприклад, Великобританія, Цейлон, Ісландія, Кіпр), або бути півострівної (Данія, Італія, Республіка Корея, Туреччина), або омиватися морем більшою чи меншої частини (Єгипет, Алжир, Румунія, Болгарія), або розташовуватися на двох морях різних басейнів (Франція, США, Канада, Мексика). Очевидно, що якнайкраще положення при наявності інших однакових умов мають такі держави, як Франція та США. Україна, хоча і розташована на двох морях - Чорному і Азовському, все ж таки відноситься до третього ( «мономорской») групі держав, оскільки ці моря утворюють єдиний транспортно-водний басейн. Негативної рисою такого становища є і те, що вихід до Атлантики може коли-небудь заблокувати Туреччина, яка контролює протоки Босфор і Дарданелли, з'єднують чорноморсько-азовський і середземноморський басейни.

Нарешті, виходячи з масштабу, ДП ділиться на глобальне, регіональне і сусідське.

Глобальне положення - це геопросторові ставлення держави до світової політичної системи та її підсистемах, зокрема, до груп високорозвинених країн, країн «третього світу», колишніх країн «комуністичного блоку», до світових геополітичних осях, геостратегічним інтересам і т. п.

Регіональне положення являє собою геопросторової відношення до системи країн і політично-державних структур того континенту або частині світу, на яких розташовано певна держава. Для України регіональне ПГП - це її приналежність до європейської чи євразійської геополітичним систем.

сусідське положення зумовлює геопросторові взаємини з країнами, які межують з даною країною. Кажуть про сусідів першого і другого порядку. Безпосередні сусіди - це сусіди першого порядку, а сусіди сусідів є сусідами другу порядку. Так, сусідами першого порядку для Угорщини є Україна, Румунія, Хорватія, Словенія, Австрія і Словаччина, а сусідами другого порядку - Росія, Білорусь, Польща, Чехія, Німеччина, Швейцарія, Ліхтенштейн, Італія, Боснія, Албанія, Македонія, Болгарія та Молдова, тобто їх майже вдвічі більше. Чим більше сусідів має країна, тим за інших рівних умов вигідніше її ПГП. Це надає даній країні безліч «ступенів свободи» у виборі близьких зовнішньополітичних та економічних партнерів. У військово-політичному аспекті сусіди сусідів дуже часто стають стратегічними союзниками даного держави (наприклад, у випадку, якщо безпосередній сусід виявляє агресивність). Класичний приклад Польща-Франція, між якими знаходиться Німеччина. У двох світових війнах ця пара виступала в одному антинімецьке блоці.

1 ГЛОБАЛЬНІ ПГП УКРАЇНИ

Глобальне ПГП України характеризується безліччю особливостей. Це випливає перш за все з великої розмаїтості і складності політико-географічної ситуації в сучасному світі, наявності глобальних політико-та економіко-географічних структур, нових тенденцій світового розвитку, глобального розподілу політичних та економічних інтересів, суперечностей і сил.

У світі сьогодні налічується 190 самостійних держав, більшість з них входить в демократичну міждержавну структуру - Організацію Об'єднаних Націй (існує з 1945 р.). Україна була одним із засновників цього політико-державного співдружності і розвивається в ньому і зараз (рис. 14).

У світовій політико-географічній системі виділяється ряд глобальних підсистем різних рівнів. До недавнього часу радянська географія ділила всю сукупність держав на три великі групи: соціалістичні (комуністичні), високорозвинені капіталістичні і розвиваю-щіеся. Така ідеологізованих класифікація спрощувала ситуацію, завуальована імперіалістичний характер і колоніальну структуру більшовицької імперії - СРСР. Тому в наш час необхідно шукати нові підходи й аспекти.

Україна розташована в північній півкулі, в його помірній зоні, де розвивалася сучасна людська цивілізація. Саме тут виникли всі форми геополітичних формувань і структур: імперії з метрополіями, колоніями та іншими формами політичної залежності, самостійні держави монархічного, теократичної, республіканського, федеративного або унітарного статусів. Україна як складовий елемент світового універсуму пройшла на різних етапах свого історичного розвитку майже всі форми політичного існування. Вона була і монархією (Київська Русь), та колонією Російської, Польської і Османської імперій, мала федеративний устрій в IX-XII ст., Була (Козацька держава - Запоріжжя) і тепер є республікою.

Інший рисою глобального ПГП України є те, що великий вплив на нього має її положення в глобальному поясі найвищого політичного і соціально-економічного розвитку. Цей пояс визначається широтної смугою, що оперізує все Північна півкуля. Україна знаходиться в центральній частині цієї смуги. Одночасно вона розташована у східному секторі Північної півкулі на Євразійському континенті, де знаходиться найбільша кількість держав названої глобальної широтної смуги (в західному секторі - лише США та Канада). У світовому масштабі на високорозвинені країни Північної півкулі (помірна і частково субтропічна природні зони - колисці сучасної цивілізації) припадає населення 750 млн чол. (~ 15 %), Виробництва валового національного продукту - 16,3 трлн дол. (78,8%). Широтна смуга найбільш інтенсивної політичної та соціально-економічної життя Північної півкулі представлена чотирма центрами світової сили. Ними є США, Західна Європа, Росія і Японія. Вони, по суті, утворюють дві географічні масиви - американський і євразійський. Україна знаходиться в центрі другий. Однак одночасно американський і західноєвропейський центри об'єднані військово-політичною структурою - Північноатлантичним пактом.

1.1 Ця обставина до останнього часу суттєво впливало на військово-політичне становище України, оскільки вона була південним форпостом країн Варшавського Договору, не маючи, однак, безпосереднього зіткнення з країнами НАТО. Останнє, щоправда, не дуже істотно поліпшувало її положення. Саме цим положенням пояснюється розміщення на території України багатьох військово-стратегічних баз ядерного зброї (військово-повітряних і ракетних), засобів перехоплення космічних апаратів, радіолокаційних станцій (РЛС), станцій глушіння західного радіомовлення. З України вглиб більшовицької імперії (до Сибіру, на Північ, у Казахстан) було «відселено» найбільшу кількість (в абсолютному і відносному вираженні) «Ворогів народу», «буржуазних націоналістів», «шпигунів і саботажників», «інакомислення-щих» з тим, щоб «очистити» цей форпост від корінного населення, а залишати-шіхся деморалізіровать і загнати в колгоспні резервації.

1.2 Глобальне становище України по відношенню до США - головному ядру світової сили і демократії, - найбільшою і могутній країні земної кулі, має ряд особливостей.

По-перше, США (як і Японія) є найбільш віддаленим від нашої країни високорозвиненою державою (відстань від Києва до Вашингтона і Токіо складає ~ 8 тис. км). Це породжує значні комунікаційні труднощі. Повідомлення з цими країнами можливе лише з використанням морського (через Атлантичний океан зі США, а також Індійський і Тихий океани з Японією) чи повітряного транспорту. До Японії, правда, можна потрапити і за допомогою сухопутного транспорту через територію Росії (далі частково морем).

По-друге, внаслідок інтенсивної експансії американського і японського капіталу чи не в усі країни світу, створення транснаціональних компаній при провідній ролі капіталів цих країн відстані реально скорочуються. Східно-і Південноєвропейському держави стають стартовим майданчиком для поширення досягнень НТР і пов'язаних з нею технологічних та організаційних нововведень на Схід, в т. ч. і в Україну. Необхідно також враховувати, що американські військові бази в Італії, Туреччини та Греції знаходилися (і до цих пір не демонтовані) в безпосередній близькості від України.

По-третє, положення України щодо США необхідно розглядати не тільки через геопросторової взаємини, але й крізь призму інтересів української діаспори, яка є частиною глобального українства. Саме в США і в Канаді проживає найбільша кількість українців у Західному півкулі (1 млн у США, 600 тис. у Канаді). Вони, як етнічні українці, є громадянами цих країн, проте мають переважно особисті, соціальні, економічні та інформаційні зв'язки зі своєю історичною батьківщиною. Їх голоси істотно впливають на результати виборів Президента США. Етнічні українці володіють значним капіталом, займають високі державні і громадські посади. Наприклад, генерал-губернатором Канади є етнічний українець Роман Гнатишин, а послом США в Україні до недавнього часу був Роман Попадюк. Все це в значній мірі зближує США і Канади з Україною. Подібний фактор слід враховувати при визначенні ПГП України щодо високорозвиненої, але дуже далекого краю Південної півкулі-Австралії (близько 14 тис. км).

1.3 Що ж до ПГП України щодо Японії, то воно «розмивається» не тільки великою відстанню між цими країнами, а й існуванням «бар'єру» у вигляді великого масиву країн Азії. Однак той факт, що Японію можна лише умовно зарахувати до наших сусідів другого порядку (вона є сусідом нашого сусіда Росії, на Далекому Сході якій, «Зелений Клин», проживають українці, надає ПГП України деякі позитивні риси.

Політико-географічне положення України відносно двох інших центрів світової сили-Західної Європи і Росії хоча і є глобальним, проте має чітко виражений регіональний в першому і сусідський характер у другому випадку.

1.4 Нарешті, в глобальному ПГП України слід брати до уваги її просторове відношення до великого масиву країн т. н. третього світу. Загалом це країни субтропічних і екваторіальних зон. До недавнього часу більшість з них називали «країнами, що розвиваються», хоча більш точним можна вважати їх китайська назва «світове село». Це надзвичайно різноманітна і велика група країн. Сюди входять такі оригінальні поєднання держав, як «нові індустріальні країни» (НІС) - Сінгапур, Республіка Корея, острівний Китай (Тайвань) і навіть Таїланд, а також країни-експортери нафти (ОПЕК) - Алжир, Кувейт, Саудівська Аравія, Венесуела та ін; блоки і співдружності країн: Організація африканської єдності (ОАЕ), Організація американських держав (ОАД), Асоціація держав Південно-Східної Азії (АСЕАН).

Країни «третього світу» являють собою величезну глобальну зону політичної нестабільності. Значною мірою це пов'язане з недавнім колоніальним минулим, початковими етапами становлення їх державної незалежності, зокрема, в Африці та Азії кордону сучасних держав успадковані від колишніх колоній, що часто не відповідає етнічному складу населення і є причиною напруженості, конфліктів і воєн і вносить значну частку непередбачене в геополітичні процеси країн «третього світу».

У той же час ці країни знаходяться у великій економічній і політичній залежності від високорозвинених країн Америки, Європи та Азії (Японія). Утворилася величезна ось геополітичної напруженості - Північ-Південь. У більш конкретному виразі - це кілька осей: Північна-Південна Америка, Європа-Африка та Передня Азія, Японія-Південно-Східна та Південна Азія. Україна розташована на північному фланзі другому з них. Тому найбільш імовірною сферою її геополітичних інтересів у «третьому світі» мають стати країни Передньої Азії та Африки, які просторово знаходяться до неї ближче всіх. При цьому необхідно врахувати, що ці групи країн є також зоною американських і західноєвропейських військово-стратегічних і економічних інтересів.

Більшість країн «третього світу» мають специфічну демографічну обстановку - швидкий приріст населення, що випереджає темпи економічного розвитку. У свою чергу, це веде до зростання соціальної, а отже, і політичної напруженості як всередині окремих країн «Третього світу», так і між ними та високо і середньорозвинених країнами, до яких належить Україна. Тому без урахування цієї ситуації не можна визначити і глобальне геополітичне розташування України щодо країн цієї групи.

1.5 Слід мати на увазі також глобалізацію мусульманського фактора. Це стосується політичних аспектів мусульманського фундаменталізму, зміцнення військово-політичної могутності країн, де даний фактор відіграє провідну роль (Іран, Ірак, Пакистан) і т. п. В Україні глобально мусульманство має потенційні умови розповсюдження через Крим (татарське населення конфесійно є мусульманським). У майбутньому глобалізації мусульманства сприятиме зосередження в багатьох країнах Близького і Середнього Сходу нафтодоларів і їх експансія в Європу, в т. ч. і в Україну, що поряд з позитивними може мати і негативні наслідки.

рис.1 Становище України у світі

2 РЕГІОНАЛЬНЕ ПГП УКРАЇНИ. ЗАГАЛЬНІ РИСИ Євразійський політико-географічного СИСТЕМИ

Найбільш загальною рисою регіонального ПГП України є її перебування в системі країн євразійського континенту і європейського субконтиненту, перш за все їх субрегіональних об'єднань, інтеграційних політичних та економічних формувань.

2.1 Євразія - найбільший континент земної кулі (площа 55,9 млн км2, населення 3,9 млрд чол .- на 01.01. 1990 р.). Тут розташовано більше половини (близько 90) країн світу. Територія Євразії найбільш густо, в порівнянні з іншими континентами, поцяткована державними кордонами. Майже половина держав (44) розташовані в порівняно невеликій за площею Європі. Україна - перш за все європейська держава (рис. 15).

Євразійський континент був перший на Землі лабораторією формування державності. Тут розвивалися всі

Рис. 2. Положення України в Європі

форми держав, які коли-небудь існували або існують тепер. Перші держави з'явилися на Близькому Сході 7-5 тис. років тому. Це були стародавній Єгипет (5 тис. років до Хр.), Ассирія і Вавилон (2 тис. років до Хр.), Держава аріїв в Пенджабі (3 тис. років до Хр .).

Україна знаходиться порівняно близько від цього глобального і регіонального ядра історичної державно-політичної організа-ції людства.

Не випадково перші державні утворення на території України виникли в південній її частині - на чорноморському узбережжі. Це були міста-колонії (поліси) стародавньої Греції (VII ст. До н. Е..) - Ольвія, Тіра, Херсонес, Пантікапей, а пізніше (IV-II ст. До Хр.) - Боспорське царство.

2.2 Система держав Євразії характеризується неймовірно великий контрастністю. За кількістю населення, площі та економічним потенціалом тут поряд з дуже великими (Китай, Індія, Росія) і дуже маленькими (Ватикан, Монако, Андорра) виділяються великі (Японія, Німеччина, Франція, Великобританія), середні (Польща, Іспанія, Румунія), малі (Греція, Угорщина, Чехія, Нідерланди) і дрібні (Люксембург, Кувейт, Естонія) держави. Щоправда, деякі країни, що займають значну площу, наприклад, Швеція, Казахстан, Туркменія (це переважно північні і пустельні держави), порівняно невеликі за населенням. У цілому спостерігається така просторова тенденція: із заходу на схід зростає як середня величина країн, так і їх контрастність. Найбільші держави розташовані на сході і півдні Азії-Китай, Індія, Росія.

Україна належить до великих держав Євразії. Вона безпосередньо межує з країною-гігантом Росією. Її сусідом другого порядку є Китай, третє - Індія.

За географічному положенню всі країни Євразії діляться на дві групи: морські і континентальні. Кількість-але превалює перша група. В історичному розвитку кожна країна прагнула отримати доступ до моря. Це перш за все економічна необхідність, дозволяє державі безпосередньо і безперешкодно контактувати з іншими морськими і частково континентальними країнами. У свою чергу, морські держави поділяються на приморські (Німеччина, Франція), півострівне (Данія, Республіка Корея, Саудівська Аравія), острівні (Великобританія, Ісландія, Мальта, Кіпр). За інших рівних умов саме вигідне становище мають приморські держави. Україна належить саме до такої групи.

континентальних держав у Євразії небагато. У Європі це Швейцарія, Австрія, Чехія, Словаччина, Угорщина, Люксембург і ряд карликових країн; в Азії - Афганістан, Таджикистан, Узбекистан, Киргизстан, Монголія, Непал, Лаос, Бутан, Вірменія та ін У свою чергу, деякі континентальні держави, наприклад, Австрія чи Швейцарія, що знаходяться у вузлах міжнародних комунікацій, мають вигідне геоположеніе в порівнянні з іншими континентальними державами.

2.3 Теоретико-Графова аналіз мережі євразійської геополітичної системи (рис. 16) підтверджує:

1) точками з'єднання першого порядку є Росія, Туреччина і Греція (якщо їх прибрати, то граф розпадеться на дві подграфа -- «Європейський» і «азіатський»). Це означає, що по лінії Росія-Чорне море-Схід Середземного моря (Туреччина-Греція) чи Росія-Близький Схід лежить головна геополітична вісь Євразії. До сих пір становище на цій осі не було вдалим для України, про стосується також Молдови, Румунії, Болгарії, Грузії): недарма вузлами наркомафії стали Росія і Туреччина. На сході Євразії «точкою з'єднання» є Малайзія, на півдні-Саудівська Аравія, на заході - Франція;

2) іншій великій геополітичній віссю є лінія «Індія-Китай». Якщо прибрати на схемі точки «Китай» і «Індія», то «Східний» граф розпадається на два подграфа. Україна знаходиться далеко від цієї геополітичної осі;

3) найбільшою центрального на графі характеризуються ті вершини ( «країни»), з яких виходить найбільше ребер (ліній з'єднання вершин). Це, зокрема, Китай (14 сусідів) і Росія (12), далі йдуть Франція (9), Німеччина, Австрія, Саудівська Аравія та Індія (8), Україна (7). Відповідно до індексу Бавелаша, центральною є вершина «9» (сумарна кількість ребер від неї до всіх інших є мінімальним). Вершина «Україна» знаходиться поблизу від центру графа;

4) зв'язність графа, що визначається за формулою (Е - V + G)/(2V-5), дорівнює 0,4 (тут Е - кількість ребер; V - кількість вершин; G - кількість компонент зв'язності (тут 4) ; 2V-5 -- максимально можливу кількість трикутних осередків; Е-V + G - фактична кількість осередків). Таким чином, фактично євразійська система є малосвязной (у даному контексті);

5) довжина діаметра графа, тобто найкоротша відстань - кількість ребер між найбільш віддаленими вершинами, -- дорівнює 11. Діаметр «перетинає» наступні країни:

Португалія (інший варіант-Ірландія) - Франція - Німеччина-Польща - Україна - Росія - Китай - Бірма - Таїланд - Малайзія-Сінгапур. Таким чином, Україна лежить на євразійському «діаметрі».

Євразійська система країн характеризується великою динамікою. Зокрема, тут в останнє десятиліття спостерігаються наступні процеси:

а) дезінтеграція деяких федеративних і псевдофедератівних держав і утворення нових самостійних держав. Зокрема, внаслідок розпаду радянської імперії виникли 15, на базі розпаду Югославії - 5, розділу Чехословаччини 2 держави.

б) в той же час деякі раніше (після Другої світової війни) розділення країни об'єдналися (ФРН і НДР, Північний і Південний

В'єтнам).

2.4 дезінтеграційні та інтеграційні процеси відбуватимуться і в майбутньому. Зокрема, не виключено, що на території Росії ще з'явиться кілька самостійних держав (особливо на Поволжі, Північному Кавказі, в Сибіру), очевидно, дезінтегруються Китай, Індія, Ірак. Рано чи пізно на кордоні Іраку, Ірану та Туреччини утворюється незалежна держава Курдистан, а в північній частині Індії - Халістан.

В Азії триває національно-визвольна боротьба, що, врешті-решт, може призвести до зміни державних кордонів і утворення нових держав. Найбільшими осередками цієї боротьби є Близький і Середній Схід, Кавказ, Південна Азія. Головні міждержавні та внутрішньодержавні конфлікти спалахують саме тут. Наприклад, тривалий конфлікт між Ізраїлем і арабськими державами, пов'язаний з проблемою Палестини, напруга в Лівані, з можливим його розділом на арабську і християнську частини; боротьба Вірменії з Азербайджаном за Нагорний Карабах; сепаратистський рух в Північній Індії за відділення Кашміру; боротьба курдів на кордоні Іраку, Туреччини та Ірану за освіту Курдистану, а озброєні зіткнення між Іраком і Іраном, Іраком і Кувейтом, Індією і Китаєм і т. п. Деякі держави мають територіальні претензії до сусідів, наприклад, Японія, Китай, Естонія до Росії.

У Євразії збереглися і рудименти колоніалізму. Це переважно невеликі залежні території на околицях континенту: Гібралтар і Гонконг (належать Великобританії), Моссау (у володінні Португалії). По суті, всі автономні республіки Північного Кавказу є колоніальними рудиментами Росії.

Виходячи з ролі етносів у формуванні державності, всі держави Євразії поділяються на моно-і полінаціональною. Росія, Індія, Китай, Індонезія, Швейцарія - типово багатонаціональні держави, оскільки нації, що проживають в них, не мають поза їх історичній батьківщини (винятком є Швейцарія). Що ж до таких країн, як Німеччина, Угорщина, Чехія чи Узбекистан, то вони є мононаціональною країнами. Цілком очевидно, що населення цих країн поліетнічному. Україна, як держава належить до поліетнічес-ким, але мононаціональною державам.

2.5 Фактично існує дуже мало держав, межі яких збігалися би з етнічними межами народу - творця держави. Зокрема, етнічні Білорусь території держави знаходяться в Литві та Росії, етнічні українські рубежі заходять на територію Польщі, Словаччини, Білорусі, Росії та Молдови, тоді як на територію України заходять кордону румунського, молдавського та угорського етносів.

Характерною політико-географічної рисою Євразії є наявність тут оригінальної нації - арабської, яка утворює ряд самостійних держав, які часто конфліктують між собою. Поряд з цим саме в Євразії, точніше на Близькому Сході, існує унікальне мононаціональної держави Ізраїль, що формує етнос якого - євреї в основній масі проживають в діаспорі. У Нью-Йорку їх більше, ніж в Ізраїлі. Саме між арабськими країнами та Ізраїлем почалася після Другої світової війни жорстока боротьба. Це боротьба певним чином впливає на політичне, життя України (оскільки велика кількість громадян Ізраїлю - вихідці з нашої країни), тут в окупованому Єрусалимі перебуває духовно-релігійний центр українців-християн, вихованих на спільному з євреями пам'ятці стародавньої культури - Біблії (Старий Заповіт).

2.6 Нарешті, на Євразійському материку існують держави різного політичного статусу. Найбільш поширеним є республіканський тип держав з унітарною адміністративним устроєм (сюди відноситься іУкраїна). Існують також монархії (Великобританія, Швеція, Нідерланди, Бельгія, Іспанія, Саудівська Аравія, Йорданія, Таїланд, Об'єднані Арабські Емірати). Унікальною теократичною монархією є Ватикан. В арабських та деяких інших країнах зростає роль мусульманського фундаменталізму (Іран, Туніс).

Незначна частина держав має федеративний устрій (Швейцарія, Німеччина, Росія). Деякі країни входять в міждержавні політичні об'єднання: Бельгія, Нідерланди та Люксембург - в Бенілюкс (об'єднання виявилося неміцним); Росія і більшість держав колишнього СРСР (у т. ч. і Україна) - до Співдружності Незалежних Держав (СНД). Ряд країн утворюють військово-політичні блоки, наприклад НАТО. Створено регіональні економічні об'єднання країн: ЄС, Вишеградський трикутник (тепер чотирикутник - Угорщина, Чехія, Словаччина, Польща), Організація безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ) та ін У діяльності багатьох цих структур бере участь Україна як європейська держава.

3 ПОЛОЖЕННЯ УКРАЇНИ

НА євразійську геополітичну осях

3.1 Зміна регіонального політико-географічного положення України значною мірою визначається спрямованістю міжнародних євразійських геополітичних осей, які перетинали її територію в різні епохи. Аналіз історико-географічних даних показує, що можна виділити дві головні геополітичні осі: північно-південну (меридіональному) і західно-східну (широтну). Часто вони утворювали своєрідний хрест, центром якого була Україна. Цей хрест має свої «полюси» і «центр». Полюси створені державами-носіями почав (витоків) геополітичних осей, а центр - самою Україною або тими її частинами, які в певний період розвитку виконували загальноукраїнські функції (як Запоріжжя в XVI-XVII ст.), між окремими «полюсами» і «центром» формувалися геополітичні півосі ( «промені »).

Історично першою була меридіональна піввісь від стародавньої Греції на северочерноморское узбережжі і вглиб України (VII-VI ст. До Хр.). Українська територія була в той час північною околицею середземноморської цивілізації. Саме на цій околиці виникли перші форми української (за місцем розташування) державності - причорноморські поліси з їх агровиробничим (зернове-товарним) середньо-українським Хінтерляндом. Таким чином, Причорномор'я було тоді геополітичним центром України (хоча предки українців жили кілька на північ, у лісостеповій та лісової поліській зонах). Поза меж східного Середземномор'я Україна стала в той час перші в Європі місцем апробації державно-політичної культури стародавньої Греції. Це є науковим фактом і вагомим аргументом при обгрунтувань приналежності Північного Причорномор'я до нашої держави, як і те, що цивілізація йшла в Україну з півдня, що теж мала важливі геополітичні і геокультурні наслідки.

Вони завжди були носіями військово-, державно-і національно-Політичної сили в євразійському масш