ПЕРЕЛІК ДИСЦИПЛІН:
  • Адміністративне право
  • Арбітражний процес
  • Архітектура
  • Астрологія
  • Астрономія
  • Банківська справа
  • Безпека життєдіяльності
  • Біографії
  • Біологія
  • Біологія і хімія
  • Ботаніка та сільське гос-во
  • Бухгалтерський облік і аудит
  • Валютні відносини
  • Ветеринарія
  • Військова кафедра
  • Географія
  • Геодезія
  • Геологія
  • Етика
  • Держава і право
  • Цивільне право і процес
  • Діловодство
  • Гроші та кредит
  • Природничі науки
  • Журналістика
  • Екологія
  • Видавнича справа та поліграфія
  • Інвестиції
  • Іноземна мова
  • Інформатика
  • Інформатика, програмування
  • Історичні особистості
  • Історія
  • Історія техніки
  • Кибернетика
  • Комунікації і зв'язок
  • Комп'ютерні науки
  • Косметологія
  • Короткий зміст творів
  • Криміналістика
  • Кримінологія
  • Криптология
  • Кулінарія
  • Культура і мистецтво
  • Культурологія
  • Російська література
  • Література і російська мова
  • Логіка
  • Логістика
  • Маркетинг
  • Математика
  • Медицина, здоров'я
  • Медичні науки
  • Міжнародне публічне право
  • Міжнародне приватне право
  • Міжнародні відносини
  • Менеджмент
  • Металургія
  • Москвоведение
  • Мовознавство
  • Музика
  • Муніципальне право
  • Податки, оподаткування
  •  
    Бесплатные рефераты
     

     

     

     

     

     

         
     
    Проблема обмеження адміністративних деліктів від злочину
         

     

    Адміністративне право

    Запорізький інститут державного та муніципального управління

    Кафедра кримінального права

    РЕФЕРАТ

    на тему:

    Проблема відмежування адміністративних деліктів від злочину

    Виконав: ст. 4 курсу юр. факультету

    Белоусов А.С.

    Самчук Т.В.

    Перевірив: ст.викладач

    Бурак Т.В.

    1998

    ПЛАН:


    1. Введення;
    2. Розмежування злочинів та адміністративних проступків;

    2.1 Гуманізація кримінального права;

    2.2 Правові критерії розмежування злочинів та адміністративнихпроступків;
    3. Співвідношення адміністративних правопорушень із злочинністю;
    4. Відмінність адміністративного правопорушення та злочини.

    ВСТУП

    Розгляд справ про адміпістратівіі правопорушення

    На розгляд районних (міських) та окружних судів надійшло 427690 справпро адміністративні правопорушення (на 3871, або 0,9%, менше). Урозглянутих справах визнано винними 381847 осіб, що складає 88,9% відзагального числа осіб, щодо яких винесено постанови або рішення (у 1996 р.
    - 89,7%). Число осіб з розрахунку на 100 тис.. населення, до якихзастосовано судами адміністративні стягнення, дещо зменшилося - 757 проти
    780 в 1996 р.

    Серед адміністративних правопорушень, справи про які розглядаютьсясудами, переважали: дрібне хуліганство - 37,5%, дрібні розкраданнядержавного або колективного майгіа - 10,9%, злісна непокора законномурозпорадженню чи вимозі працівника міліції або його образа - 14,0%,керування транспортними засобами особами, які перебувають у станісп'яніння, - 7,7%, розпивання спиртних напоїв у громадських місцях - 7,5%,торгівля з рук у невстаноаденіх місцях - 5,1%. Інші ввді адміністративнихправопорушень у загальній їх структурі складають незначну частку.
    Характерним є те, що аналогічні співвщноііення мали місце й у 1996 р..

    Значно зросла кількість розтлянуііх судами справ про адміністративніправопорушення, пов'язані із застосуванням законодавства про працю, зокремапро порушення вимог законодавства про працю та про охорону праці (ст. 41
    КпАП) - з 13 до 202, невиконання розпорядження державного або іншого органупро працевлаштування (ст. 188 'КпАП) - з 1 до 19, невиконання законнихвимог службових осіб державної інспекції праці Міністерства праці України
    (ст. 1886 Клап) - з 3 до 79.

    Зільшілось більше як у два рази число осіб, визнаних винними увчиненні правопорушень, передбачених ст. 44 КпАП (незаконні вироблення,придбання, зберігання, перевезення, пересилання наркотичних засобів абопсихотропних речовин без мсти збуту в невеликих розмірах) та ст. 126 КпАП
    (керування транспортними засобами особами, які не мають права керування).

    Зросла на третину кількість осіб, на яких накладено адміністративнестягнення за розпивання спиртних напоїв у громадських місцях (ст. 178
    КпАП), за невиконання обов'язків щодо виховання дітей (ст. 184 КпАП), запорушення правил адміністративного нагляду (ст. 187 КпАП).

    Зменшилась вдвічі кількість осіб, притягнутих до адміністративноївідповідальності за дрібне розкрадання державного майна (ст. 51 КпАП) та задрібну спекуляцію (ст. 157 КпАП).

    Зберігається тенденція до зменшення кількості притягнутих довідповідальності за ст. 208 'Клап за порушення встановленого порядкувивезення за межі України товарів народного споживання та іншихматеріальних цінностей: накладено адміністративні стягнення на 188 осіб, щомайже в чотири рази менше у порівнянні з 1996 р., коли їх число становило
    728.

    Продовжує зростати кількість визнаних винними в корупційних діяннях,інших правопорушень, пов'язаних з корупцією, а також у неправомірномувикористанні державного майна. Так, за ст. 184 'КпАП притягнуто довщповщальносгі 693 посадові особи (на 54,7% більше). За вчиненняправопорушень, передбачених статтями 7-11 Закону «Про корупцію», накладеноадміністративні стягнення на 1925 осіб (проти 575 у 1996 р.). Винесенопостанови про закриття справи щодо 3050 осіб, що складає дві третини ВЩзагальної кількості осіб, щодо яких винесено постанови (рішення). Переданопрокурору, органу попереднього слздства чи дізнання 151 справу з цьогочисла. Сума накладеного штрафу становила 555,1 тис.. грн., стягнуто 300,4тис.. грн. Встановлено матеріальні збитки на суму 79,6 тис.. грн.відшкодовано - 63,7 тис.. грн.

    Практика застосування адміністративних стягнень характеризуєтьсятакими даними: штраф накладено на 199 976 правопорушників (52,4%), арештупщдано 150180 винних (39,3%), виправні роботи застосовано до 7624 осіб
    (2,0%), позбавлено спеціального права 7890 правопорушників (2,1 %).

    З числа осіб, винних у порушенні, передбаченому ч. 2 ст. 130 клап,позбавлення права керування транспортними засобами застосовано до 7889 осіб
    (25,6% проти 17,9% у 1996 р.); Сплатне вилучення транспортного засобу,передбачене ч. 5 ст. 121 КпАП, - лише до 28 (1,0% проти 1,3% у 1996 р. .).

    присуджено до стягнення 17 694,9 тис. грн. штрафу, стягнуто 9230,3тис.. грн., що становить 52,2% (у 1996 р. - 74,2%). Встановлено матеріальнихзбитків, завданих правопорушеннями, на суму 3375,2 тис. грн., відшкодовано -
    689,9 тис. грн., Що складає 20,4% від суми спричиненої шкоди (в 1996 р. -
    30,3 %).

    Управління узагальнення судової практики та аналізу судової статистики

    Верховного Суду України

    Розмежування ЗЛОЧИНІВ І адміністративних проступків

    У зв'язку з підготовкою нового кримінального законодавства особливуактуальності набуває проблема розмежування адміністративних проступківі злочині. Її наукове розгляд важливо тепер не тільки з точкизору з'ясування загальнотеоретичних критеріїв відмінності проступку відзлочину, але й в аспекті безпосереднього законодавчого її вирішення.
    Мова йде про радикальну реформа чинного кримінального законодавства, зтим щоб воно повною мірою відповідало вимогам правовогодержави, принципам кримінальної політик і адекватно відображало обсяг діянь,які представляють реальну суспільну небезпеку, дійсноє злочинними і тому диктують необхідність застосування до виннихкримінальної репресії.

    У ході реформи намічається значна гуманізація кримінального права.
    При цьому передбачається перевести цілий ряд складів злочинів в розрядадміністративних проступків, розширити сферу застосування матеріальноївідповідальності і заходів громадського впливу. У порядок денний поставлено, вЗокрема, питання про те, чи зберігати кримінальну відповідальність запевні адміністративні проступки, вчинені повторно або простоповторно після застосування заходів адміністративного стягнення або ж виключитиїх з числа злочинних та кримінально караних діянь. Такого роду діянняпередбачені в 25 статтях КК України (у КК РРФСР 1926 р. і в чинному
    КК в редакції 1960 р. було 5 таких статей). У деяких статтях КК країн
    СНД як умову визнання адміністративних правопорушеньзлочинними діяннями передбачено альтернативно з адміністративноїпреюдиція застосування заходів дисциплінарного чи громадського впливу запопереднє правопорушення.

    У літературі скрізь поставлено питання про правомірність визнаннякримінально карними повторних адміністративних правопорушень та пропідставах їх декриміналізації. Але проблема в цілому ще залишаєтьсянедослідженій. У цій роботі також розглядаються лише її окремісторони.

    У радянському кримінальному законодавстві була встановлена і неухильнорозширювалася кримінальна відповідальність за згадані діяння, що видно вжез наведених даних по КК України. Ця тенденція збереглася і післяприйняття у 1980 р. Основ законодавства Союзу РСР і союзних республік проадміністративні правопорушення, а потім і кодексів союзних республік проадміністративні правопорушення, хоча законодавство дозволялопринципово по-іншому підійти до вирішення питання про співвідношення проступків ізлочинів, адміністративних та кримінально-правових заборон. Постає питання:чи є досить об'єктивні підстави для такого рішення?

    Представляється очевидним, що в період панування адміністративно -командної системи гіпертрофованої роль і значення кримінальної репресії вборотьбі зі злочинністю та іншими антигромадськими явищами,ігнорувалися ленінські вказівки про домінуючої ролі переконання,необхідності поєднання переконання і примусу. Стереотипи що склалася націй основі деформованої кримінально-правової політики та відповідногоїй кримінально-правового мислення неминуче знаходили в застійні часивідображення в кримінальному законодавстві. Справедливе вимога рішучоїі безкомпромісної боротьби зі злочинними проявами та правопорушеннями,здобуває розповсюджений характер, часто сприймалосяодносторонньо, лише як вимога розширення сфери кримінальної репресії.
    Шлях до досягнення мети видавався досить простим, швидким і разом з тимефективним: якщо особа повторно здійснює правопорушення, не підкоряєтьсяадміністративній забороні, то його необхідно піддати більш суворою міроюдержавного примусу - кримінальній показання, застосування якогоповинно привести до бажаного результату. При практичному здійсненнізаборон виникало і поглиблювалась протиріччя між поставленою метою іправовими засобами її досягнення, обмеженими можливостями кримінальномурепресії, яка грає хоч і важливу, але все ж допоміжну роль увирішенні складної задачі подолання злочинності.

    Кримінальна репресія, не базується на певній системісоціальних факторів, що не спирається на підтримку з боку широких мас,не може привести до бажаних результатів. Кримінальне законодавство,побудоване без урахування науково обгрунтованих принципів кримінальної політикиможе вести лише до штучного розширення сфери кримінальноївідповідальності та судової репресії. Рудименти старого, деформованогоправового мислення ще до кінця не подолані ні в законодавстві, ні впрактиці боротьби зі злочинами та іншими правопорушеннями. Упостанові ЦК КПРС "Про хід виконання постанові ЦК КПРС з питаньборотьби з пияцтвом та алкоголізмом ", зокрема, підкреслюється, що справіборотьби з пияцтвом завдає величезної шкоди орієнтація на заборонні,вольові методи, перехльости, забігів вперед. Ці та інші зазначені впостанові причини незважаючи нa масове залучення порушниківантиалкогольного законодавства до адміністративної та кримінальноївідповідальності призвели до зростання самогоноваріння, спекуляції спиртним,токсикоманії і наркоманії.

    Важливий крок на шляху формування нового кримінально-правового мислення,нових підходів до боротьби зі злочинністю, правильного визначення в ніймісця і ролі кримінальної репресії зроблений на наш погляд, в основнихпринципи кримінальної політики, які мають бути втілені в новомукримінальному законі. У КК, зокрема, записано, що, спираючись на підтримкутрудових колективів, громадських організацій, усіх трудящих,держава здійснює комплекс економічних, соціальних та правових заходів,спрямованих на попередження злочин, на виховання громадян у дусінепримиренності до будь-яких порушень законності, готовність активнобрати участь в охороні правопорядку; у боротьбі зі злочинністю повинні бути вповною мірою використані авторитет громадської думки та сила закону, іця боротьба здійснюється на принципах законності, демократизму,невідворотності відповідальності за правопорушення, справедливості ігуманізму.

    Викладені положення повинні, як видається, бути відправними привирішенні питання про виключення повторних адміністративних проступків зчисла злочинних та кримінально караних діянь.

    Було б неправильно вважати, що криміналізація антигромадськихпроступків завжди необхідна з метою посилення ефективності боротьби з ними,а декриміналізація неминуче вестиме до її ослаблення.

    Проаналізуємо правові критерії розмежування злочинів іадміністративних проступків. Основним з них є різний ступіньсуспільної небезпеки цих діянь.

    З порівняльного аналізу ст. 1 і 7 КК України та ст. 1 і 9 КпАП
    України видно, що і злочини, і адміністративні правопорушенняпосягають на однакові за своїм характером об'єкти, і саме в цьому першвсього полягає їхня суспільна небезпека - ознака матеріал,визначає їх соціальну сутність. Завдання кримінального та адміністративногозаконодавств складаються в охороні від посягань одних і тих же об'єктів.
    Мабуть, принципове розходження між злочином і адміністративнимправопорушенням полягає в різному ступені їхньої суспільної небезпеки.
    Цей ступінь визначається інтенсивністю зазіхання, що реальнонастали або потенційними суспільно небезпечними наслідками.
    Злочини - більш суспільно небезпечні діяння, ніж адміністративніпровини. Єдина сутність злочинів та адміністративних правопорушеньпідтверджується ще і наступним обставиною. Не є злочиномдія або бездіяльність, хоча формально і містить ознаки будь-якогодіяння. передбаченого кримінальним законом, але через малозначність неявляє суспільної небезпеки (ст. 7 КК України). По суті тойже принцип виражає і в ст. 22 КпАП України: при малозначністьвчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа),уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративноївідповідальності і обмежитись усним зауваженням. Очевидно, щоправопорушення може бути визнано малозначним, якщо воно зовсім позбавленесуспільної небезпеки або якщо його суспільна небезпека мізерно мала.

    Не можна погодитися з думкою, що з закріпленням у ст. 9 КпАП Українипоняття адміністративного правопорушення (проступку) знято дискутувалосяраніше питання про розмежування проступку і злочину за ступенем їхнебезпеки, що тільки злочин представляє суспільну небезпеку, апроступок цим якістю не володіє. Реально оцінюючи соціальний шкодуадміністративних правопорушень, ми неминуче будемо приходити до висновку про те,що вони суспільно небезпечні.

    Не можна також погодитися з думкою, що суспільна небезпеказлочину "- це небезпека для всього суспільства в цілому, адміністративніж проступки характеризуються лише громадської шкідливістю, а суспільнонебезпечними вони є тільки у своїй сукупності. На наш погляд, ізлочину, і адміністративні проступки у своєму реальному виразізазіхають не на всю сукупність суспільних відносин, не на весьправопорядок, але тільки на ті чи інші сторони цих відносин. Громадськуж шкідливість слід розуміти як суспільно небезпечні наслідкискоєного діяння (реальний або потенційна шкода). Вона - лишескладовий елемент або показник суспільної небезпеки.

    Розмежувати адміністративні проступки і злочини можна і требалише за ступенем їх суспільної небезпеки. Завдання це складна - особливо ввипадках, коли мова йде про схожих за характером проступки та злочини,але вона повинна вирішуватися в точній відповідності з законом, тому що тільки такимшляхом можна уникнути необгрунтованого встановлення кримінальної відповідальностіза адміністративні правопорушення, вчинені повторно або за іншихобтяжуючих обставин. Будучи зробленим навіть при визначенихобтяжуючих обставинах, адміністративний проступок не можекваліфікуватися як злочин, якщо його якісна визначеність іступінь його суспільної небезпеки не виходять за межі проступку. Якщо жступінь його небезпеки істотно підвищується і досягає рівнязлочину, то він має визнаватися таким і тягти за собою кримінальнувідповідальність.

    Виникає питання: чи збільшує повторне вчиненняадміністративного проступку, в тому числі після накладення адміністративногостягнення, суспільну небезпеку діяння і особи порушника настільки,щоб спричинити за собою зміну юридичної природи самого проступку іслужити підставою для визнання його злочином і, отже, длязастосування до винного кримінального покарання? На це питання слідвідповісти негативно. У ст. 36 КпАП України повторне протягом рокувчинення однорідного правопорушення, за яке особу вже було підданоадміністративному стягненню, і, більше того, зовсім правопорушенняособою, яка раніше вчинила злочин цілком обгрунтовано віднесено лише дообставин, що обтяжує відповідальність за адміністративнеправопорушень. Цьому положенню загальносоюзного адміністративного закону невідповіднимиють норми республіканських КК, в яких передбачена кримінальнавідповідальність за адміністративні проступки, вчинені повторно післянакладення адміністративного стягнення. Подібної колізії норм бути неповинно. Повторне вчинення адміністративного проступку, навіть якщо запопередній проступок обличчя було піддано адміністративному стягненню, неможе служити підставою для визнання його злочинним. Злочин не єсума проступків. Слід погодитися з думкою про те, що наявністьадміністративного стягнення за попередній проступок відноситься тільки доособи порушника, не підвищує ступеня суспільної небезпеки діяння і,отже, не може служити підставою для перетворення подальшогопроступку в злочин: скільки б раз особа ні здійснювалоадміністративного правопорушення, кожне з них - лише проступок, іза напрямом умислу воно не може становити єдиного цілого і переходити вінша якість.

    Крім того, відповідно до загального принципу права особа, підданий ввстановленому законом порядку покарання, не може бути знову покарано за тесаме діяння. З загальновизнаним правовим положенням про те, що кримінальноївідповідальності і покаранню підлягає лише особа, яка вчинила злочин
    (ст. 3 КК України), не узгоджуються норми з адміністративної преюдиція.

    Звернемо увагу і на наступні моменти. Адміністративне стягненняможе бути накладено не пізніше двох місяців з дня вчиненняправопорушення; якщо особа, піддано адміністративному стягненню, впротягом року з дня закінчення виконання стягнення не вчинила новогоадміністративного правопорушення, то ця особа вважається що не піддававсяадміністративному стягненню (ст. 38 КпАП України). Цими ж положенняминеобхідно керуватися і при застосуванні існуючих кримінально -правових норм з адміністративною преюдиція, хоча такий підхід і неузгоджується з постановами кримінального закону про давність притягнення докримінальної відповідальності, звільнення від кримінальної відповідальності тапокарання, погашення і зняття судимості та ін

    Якщо в майбутньому кримінальному законодавстві питання про виключеннякримінальної відповідальності за повторне вчинення адміністративнихправопорушень буде вирішено позитивно, то буде потрібно внести суттєвікорективи і до адміністративного законодавства. У цьому випадку необхіднобуде передбачити більш суворі заходи адміністративного стягнення заправопорушення, вчинені повторно після застосування таких або принаявності інших кваліфікуючих обставин. Зразком для конструюваннявідповідних норм можуть послужити норми, передбачені Указом СРСР «Провнесення за порушення, вчинені повторно і що спричинили створення аварійноїобстановки, пошкодження транспортних засобів, вантажів і т. д. (ст. 2, 4
    Указу).

    Якщо ж виявиться, що передбачені в чинномуадміністративному законодавстві санкції недостатні для припиненняокремих правопорушень, що становлять підвищену суспільну небезпеку,може бути поставлено питання про розширення меж діючі санкцій івстановлення нових більш суворих видів адміністративних стягнень, наприкладзвільнення з посади, позбавлення права обіймати певні посади чизайматися певною роботою тощо (скажімо, щодо осіб,неодноразово порушували правила торгівлі спиртними напоями, винних унезаконному відпустці бензину і т. п.).

    Разом з тим в кримінальному законі повинні бути встановлені нові, більшчіткі критерій відмежування злочинів від подібні адміністративнихпроступків, тобто повинні бути враховані такі обставини, які,значно підвищуючи ступінь суспільної небезпеки правопорушення,справді перетворюють його на злочин (наприклад, виготовленнясамогону без мети збуту у великих розмірах, самовільне використаннятранспортних засобів в корисливих цілях, якщо воно заподіяло істотну абозначної шкоди або сполучено з витягом наживи у великому розмірі тат. д.). З цієї точки зору правильно, як нам видається,розмежовується адміністративне правопорушення і злочин у виглядіпорушення правил пожежної безпеки. Порушення або невиконання правилпожежної безпеки вважається адміністративним проступком, а порушенняправил пожежної безпеки, що спричинило виникнення пожежі,заподіяння шкоди здоров'ю людей або великий збиток, - злочином.

    На нашу думку, у випадку декриміналізації розглянутих ідеяких інших діянь, передбачених в чинному кримінальному законі,переведення їх в розряд адміністративних правопорушень, встановлення більшчітких критеріїв розмежування проступків і злочинів нову кримінальнузаконодавство стане більш стабільним, менш схильним до всякого родузмін, часто обумовленим несприятливою кон'юнктурою соціальної,періодичними спалахами тих чи інших правопорушень. Відпаде такожнеобхідність виділяти до числа злочинних діянь кримінальні проступки.
    Пропоновані заходи підвищать попереджувальну і виховну роль іадміністративного, і кримінального законодавства, чтo сприятимета посилення ефективності боротьби з правопорушеннями.

    У законі про судоустрій встановлено, що на районний (міські)народні суди (народних суддів), суддів за адміністративним івиконавчого провадження при цих судах покладається розгляд справ проадміністративні правопорушення, віднесених до їх відання законодавством
    України. Видається, що зазначені суди і судді могли б розглядатиі справи про діяння, які пропонується перевести з розряду злочинних врозряд адміністративних правопорушень. Судовий розгляд таких справстало б важливою гарантією законності та обгрунтованості застосуванняадміністративних стягнень.

    СПІВВІДНОШЕННЯ АДМІНІСТРАТИВНИХ ПРАВОПОРУШЕНЬ З ЗЛОЧИННІСТЮ

    Питання про місце кожної норми в системі галузей права необхідновирішувати з урахуванням результатів соціологічних досліджень. В іншомувипадку можливе, зокрема, необгрунтоване віднесення норми до кримінальногокодексу чи кодексу про адміністративні правопорушення, що спотворитьдійсну картину соціального життя. Правова норма в такому випадку незможе досягти тієї мети, яку ставив перед собою законодавець.

    Праву дійсно притаманне «своєрідне поєднання нормативності, зодного боку, і динамізму - з іншого ». Від законодавця потрібнозабезпечити розумне співвідношення стабільності, мінливості і відноснійсамостійності права взагалі і конкретної норми зокрема. Ефективната правова норма, яка найбільшою мірою відповідає не тількиоб'єктивним інтересам суспільства, а й інтересам особистості. Будь-яка правованорма повинна служити цілям боротьби з правопорушеннями і в той же чассприяти виправленню і перевиховання правопорушників. З цієї точкизору цікаво проаналізувати дані проведеного автором дослідження,мета якого - виявити закономірності, що визначають перехід (переростання)адміністративних правопорушень в злочину. Для вивчення була взятагрупа осіб, які вчинили порушення адміністративного характеру. Буловивчено 2000 матеріалів про адміністративні правопорушення. Вибір групидиктувався тим, що законодавством встановлені кримінально-правові санкціїза повторне вчинення протягом року ряду адміністративнихправопорушень. Цей захід, здавалося б, повинна насторожувати осіб,які вчинили вперше адміністративні правопорушення, утримувати їх віднеобачних вчинків, викликати у них прагнення протягом року ні в чомуне завинив. Короткий проміжок часу між здійсненням проступку ізлочину свідчить про те, що встановлення винного на продовженняантигромадської своєї діяльності аж до вчинення злочину небула розхитані прийнятими адміністративними мірами покарання.

    При проведенні дослідження застосовувався в основному методанкетування: використовувалися анкети двох видів. В анкетах першого видувідображалися дані про сам факт адміністративного правопорушення і проособистості його вчинила; анкети другого типу відображали дані прозлочинах, скоєних тими ж особами. Група осіб, які вчинилизлочину після накладення стягнення за правопорушення, виявленоофіційним шляхом через МВС.

    Досліджені адміністративні правопорушення можна з відомою часткоюумовності розділити на три види: насильницькі - дрібне хуліганство;корисливі - порушення правил торгівлі на колгоспних ринках, торгівля з рук уневстановлених місцях, дрібна спекуляція, порушення порядку заняттякустарно-ремісничими промислами; нейтральні - поява в громадськихмісцях у п'яному вигляді, споживання наркотичних речовин без призначеннялікаря і порушення правил дорожнього руху пішоходами та іншими йогоучасниками. Зазначені правопорушення посягають на інтереси суспільства врізних сферах і в цілому формують загальне уявлення про адміністративніправопорушення. Як відомо, всі перераховані діяння (крім порушенняправил дорожнього руху пішоходами) при повторному скоєнні караютьсяв кримінальному порядку. Виявилося, що після вчинення адміністративногоправопорушення 24,8% з числа правопорушників (тобто майже коженчетвертий) здійснюють кримінально карні діяння.

    Все сказане дозволяє зробити наступні висновки.

    1. Як правило, близько 1/4 загальної кількості осіб, які вчинилиадміністративні правопорушення, згодом скоюють злочини.
    Виняток становлять пішоходи, які порушили правила дорожнього руху (10%з них згодом скоюють злочини), та особи, які вчинили дрібнехуліганство (30 %).

    2. Особи, які вчинили адміністративні правопорушення, згодомскоюють злочини зазвичай двох видів - насільстенние і корисливі.

    3. Характер адміністративного правопорушення істотно впливає нахарактер вчиненого злочину згодом. Так, якщо адміністративнеправопорушення було насильницьким (дрібне хуліганство), то потім частішевідбувається насильницьке злочин; якщо корисливих, то відповіднокорисливе.

    Наведені дані необхідно осмислити і врахувати при розробцімайбутніх КК. Можливі два варіанти побудови кримінального кодексу: перший --максимально звузити дію кримінально-правових норм, вивівши за рамки ККМаксимальна кількість діянь і перевівши їх у Кодекс про адміністративніправопорушення. Другий варіант - зберегти у кримінальному законодавствінорми про злочини різного ступеня суспільної небезпеки примаксимальному різноманітності способів реагування на них.

    Здається, не варто ставити мету всілякого скорочення кількостінорм Особливої частини КК. До питання про те, які норми можна перенести з
    Кримінального кодексу до Кодексу про адміністративні правопорушення, требаставитися обережно. Не завжди доцільно вирішувати його, керуючисьлише одним критерієм - громадської небезпекою діяння. Важливо чітковизначити конкретні ознаки, які дозволяють віднести діяння до колакримінально карних.

    Відмінності АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРАВОПОРУШЕННЯ І ЗЛОЧИНИ

    Законодавством передбачено наявність декількох видівправопорушень. Це злочини, адміністративні та дисциплінарніпроступки, цивільно-правові делікти. Залежно від цього встановленіі різні види юридичної відповідальності. Найбільш суворої єкримінальна. Вона настає за вчинення злочинів - діянь, якіявляють суспільну небезпеку. Однак більшість правовихприписів і заборон не настільки серйозні, щоб за них залучати людинидо кримінальної відповідальності. З урахуванням цього введена, і зокрема,адміністративна відповідальність. Вона не така сувора, як кримінальна,застосовується зазвичай органами державного управління або одноосібносуддею і не тягне судимості.

    У багатьох випадках юридична кваліфікація правопорушення
    -це злочин або адміністративний проступок - не викликає труднощів.
    Вбивство, розбій, зрада Батьківщині - завжди відносяться до числа злочинів. Абезквитковий проїзд у громадському транспорті, недбале зберігання паспорта івтрата його, без сумніву, належать до розряду адміністративних проступків.
    Але є діяння, які залежно від ряду обставин можутьрозглядатися або як адміністративний проступок, або як злочин.
    Так, якщо керування автомобілем у нетверезому стані не призвело до аварії
    - То це провина, а якщо такі дії мали тяжкі наслідки - цедіяння розглядається вже як злочин. Значить, є адміністративніправопорушення, що «близько» стоять до злочинів. У подібних випадкахзаконодавець проводить певні розмежувальні лінії між ними.
    Інакше не можна юридично правильно оцінювати близькі, але не тотожніпротиправні діяння. Ось про таких «суміжних» правопорушення і піде мова.

    Що спільного між адміністративними правопорушеннями та злочинамиі що їх розділяє?

    Злочином, говориться в ч. 1 ст. 7 КК України, визнаєтьсяпередбачене кримінальним законом суспільно небезпечне діяння (дія абобездіяльність), що посягає на суспільний лад України, його політичну іекономічну системи, власність, особистість,політичні, трудові, майнові та інші права і свободи громадян, атак само інше, посягає на правопорядок суспільно небезпечне діяння. Згідност. 9 КпАП України таким визнається посягає на державний абогромадський порядок, соціалістичну власність, права і свободигромадян, на встановлений порядок управління протиправне, винна
    (умисна або необережна) дія, за яке законодавствомпередбачена адміністративна відповідальність. З зіставлення цих двохстатей видно, що злочини та адміністративні правопорушення маютьзагальні риси (ознаки) і суттєві відмінності.

    До прийняття КпАП України була поширена думка, що їх загальнимоб'єктом є «порядок державного управління» або що всі вонивідбуваються «у сфері державного управління», у той час як колооб'єктів злочинів значно ширше і охоплює найрізноманітнішісуспільні відносини. Однак аналіз законодавства показує, що лишечастину адміністративних проступків здійснюється у сфері управління іспрямована проти його порядку. Інші завдають шкоди власності (дрібнерозкрадання державного або громадського майна, потрава посівів),третій йдуть врозріз з принципами і правилами господарювання (дрібнаспекуляція, незаконний продаж хутра), четверті спрямовані протигромадського порядку та громадської безпеки (дрібне хуліганство,порушення протипожежних правил), п'яте шкодять здоров'ю населення
    (порушення санітарно-гігієнічних і санітарно-протиепідемічнихправил) та ін Більшість проступків, таким чином, відбувається в тих жегалузях суспільного життя, що і злочини.

    Злочини і провини - протиправні діяння (дії абобездіяльності). У цьому теж їх схожість. У більшості випадків провиноює вже саме порушення правової норми, але іноді їм визнаєтьсяневиконання припису органу, посадової особи про усунення порушенихправил. Як уже зазначалося, проступок може виражатися у дії абобездіяльності. У першому випадку особа робить те, що заборонено законом
    (наприклад, здійснює дрібне розкрадання). Приклад протиправної бездіяльності --невиконання батьками та особами, які їх замінюють, обов'язків по вихованнюі навчання неповнолітніх дітей (ст. 184 КпАП України).

    Злочин теж може бути здійснене шляхом дії абобездіяльності. Вбивство є дією. Прикладом протиправногобездіяльності може служити ненадання допомоги хворому (ст. 112 КК України).

    Суб'єктом (тобто тим, хто здійснює) і провини, і злочиниє фізична, осудна особа, яка досягла певного віку. Участини 1 ст. 12 КК України йдеться: «Не підлягає кримінальній відповідальностіособа, яка під час вчинення суспільно небезпечного діяння перебувала встані неосудності, тобто не могло віддавати звіту у своїх діяхабо керувати ними внаслідок хронічної душевної хвороби, тимчасовогорозлади душевної діяльності, слабоумства чи іншого хворобливогостану ». Не підлягає відповідальноості, як відомо, і особа, яка вчинилазлочин у стані осудності, але до винесення обвинувальноговироку захворіли хворобою, яка позбавляє можливості віддавати звіт у своїхдіях. Аналогічним чином вирішується питання і стосовно допровиною. Важливо відзначити, чим відрізняється перше від другого випадок: упершого немає самого злочину або проступку, а по друге він був, протеособа, яка його вчинила, не підлягає відповідальності, тому що немає сенсукарати людини, що знаходиться у хворобливому душевному стані.

    За загальним правилом суб'єктом проступку і злочину може бути особа,яка досягла 16-річного віку (ст. 12 КпАП України та ч. 1 ст. 10 КК
    України). Проте законодавство допускає залучення до кримінальноївідповідальності осіб, які вчинили діяння, передбачені деякимистаттями КК, вже з 14 років за особливо тяжкі злочини: умисневбивство, нанесення тілесних ушкоджень, які заподіяли розладздоров'я, розбійний напад і ін

    І злочинів, і провини властивий така ознака, як винність.
    Поняття вини та в адміністративному праві, і в кримінальному єдине: психічнийставлення особи до своєї поведінки та її наслідків; вина має форминаміру і необережності. Умисел в наявності у випадку, якщо людина усвідомлюєпротиправний характер своєї поведінки, передбачає шкідливі наслідки ібажає їх або свідомо допускає настання таких наслідків.
    Наприклад, дрібне розкрадання завжди відбувається навмисне. Порушення будекваліфікуватися як вчинене з необережності, якщо особа передбачаламожливість настання шкідливих наслідків, але легковажно розраховувалана їх відвернення або не передбачала можливості настання таких,хоча повинна була і могла їх передбачити. Так, безквитковий проїзд натранспорті Пасажира, який має проїзний квиток, але забув його дому, непозбавляє його від штрафу.

    І провини, і злочини заподіюють шкоду. Щоправда, не всі провинипов'язані з реальними шкідливими наслідками і містять лише можливість їхнаступу. Взяти, наприклад, порушення протипожежних правил. Особи,винні в цьому, піддаються адміністративної відповідальності навіть тоді,коли пожежі чи інших реальних шкідливих наслідків не було. Але все ж шкодав наявності - порушується встановлений у суспільстві правопорядок, гальмуєтьсянормальне здійснення функцій держави.

    І в кримінальному законодавстві існують норми про складизлочинів, які не містять вказівок на настання реальних шкідливихнадалі, але їх дуже мало. Для адміністративного права - це типовакартина.

    Довгий час адміністративна відповідальність наступала за порушеннязагальнообов'язкових правил (торгівлі, санітарних, протипожежних, валютних іт. д.). Тепер її діапазон ширше. Наприклад, ст. 1853 КпАП Українизастосовується за дії, пов'язані з неповагою до суду. Неповага до суду,йдеться в ній, що виразилося у злісному ухиленні від явки в суд свідка,потерпілого, позивача, відповідача або в непокорі зазначених осіб та іни

         
     
         
    Реферат Банк
     
    Рефераты
     
    Бесплатные рефераты
     

     

     

     

     

     

     

     
     
     
      Все права защищены. Reff.net.ua - українські реферати !