ПЕРЕЛІК ДИСЦИПЛІН:
  • Адміністративне право
  • Арбітражний процес
  • Архітектура
  • Астрологія
  • Астрономія
  • Банківська справа
  • Безпека життєдіяльності
  • Біографії
  • Біологія
  • Біологія і хімія
  • Ботаніка та сільське гос-во
  • Бухгалтерський облік і аудит
  • Валютні відносини
  • Ветеринарія
  • Військова кафедра
  • Географія
  • Геодезія
  • Геологія
  • Етика
  • Держава і право
  • Цивільне право і процес
  • Діловодство
  • Гроші та кредит
  • Природничі науки
  • Журналістика
  • Екологія
  • Видавнича справа та поліграфія
  • Інвестиції
  • Іноземна мова
  • Інформатика
  • Інформатика, програмування
  • Історичні особистості
  • Історія
  • Історія техніки
  • Кибернетика
  • Комунікації і зв'язок
  • Комп'ютерні науки
  • Косметологія
  • Короткий зміст творів
  • Криміналістика
  • Кримінологія
  • Криптология
  • Кулінарія
  • Культура і мистецтво
  • Культурологія
  • Російська література
  • Література і російська мова
  • Логіка
  • Логістика
  • Маркетинг
  • Математика
  • Медицина, здоров'я
  • Медичні науки
  • Міжнародне публічне право
  • Міжнародне приватне право
  • Міжнародні відносини
  • Менеджмент
  • Металургія
  • Москвоведение
  • Мовознавство
  • Музика
  • Муніципальне право
  • Податки, оподаткування
  •  
    Бесплатные рефераты
     

     

     

     

     

     

         
     
    ноосферна концепція і морське природокористування
         

     

    Географія

    ноосферна концепція і морське природокористування

    В.І. Лимарєв

    Як відомо, уявлення про ноосферу відноситься до 20-40-х років XX ст. і належить В.І. Вернадському - великому російському натуралістові. Він розглядав ноосферу як перехідну від біосфери, під якою розумів особливу земну оболонку, що включає в себе сукупність живих організмів, що знаходиться у взаємодії з відсталу речовину нижній частині атмосфери, всієї гідросфери і верхньої частини літосфери. Результатом є постійна міграція хімічних елементів, обумовлена сонячною енергією та забезпечує "всюдность" життя. Такий біохімічний принцип нині використовується при вивченні геосфери (географічної оболонки) - поняття, досить близьке поняттю біосфери В.І. Вернадського. У даний час, зокрема, говорять про Міжнародну геосферно-біосферний програмі досліджень.

    У видатної наукової діяльності В.І. Вернадського вищим досягненням і є розробка уявлення про ноосферу як нової форми організованості - результаті розумного взаємодії біосфери і суспільства. Про це було коротко сказано в 1944 р. у спеціальній статті "Кілька слів про ноосферу". У опублікованих після його смерті рукописах можна знайти додаткові вислови про ноосферу, кілька розкривають суть введеного в науку терміна. Так, в "Роздумах натураліста" підкреслюється: "Біосфера перейшла, або, вірніше, переходить у новий еволюційний стан -- ноосферу, переробляється науковою думкою соціального людства ". У цьому трактуванні ноосфера розглядається як вже перетворена біосфера; допускається також, що швидше за все ноосферної процес тільки почався. Мабуть, таке тлумачення стало причиною, через яку згодом одні дослідники пов'язують наступ ноосферного періоду з появою 30-40 тис. років тому людини розумної, а інші початок цього періоду відносять до 40-х років ХХ ст., після оволодіння людством атомною енергією, що стала рішучою силою перетворення навколишнього середовища.

    Помітне погіршення природного стану цього середовища зажадало розробки заходів, які забезпечили б раціональне природокористування. Для багатьох вчених стало ясним, що методологічною основою може послужити ноосферна концепція В.І. Вернадського. Цьому присвячені дослідження відомого геолога А.Л. Яншина. Зі своїми уявленнями виступив у пресі економіст В.Н. Степанов, який розглядає ноосфернуюя концепцію з позицій економіки та екології. Науковому творчості В.І. Вернадського, пов'язаному з вченням про біосферу та ноосферу, присвячена книга медико-біолога В.І. Казначеєва. Проблема ноосфери широко трактується і математиком М.М. Мойсеєвим, яким висувається поняття коеволюції, тобто спільної еволюції людини і природи в ході розвитку біосфери і ноосфери.

    Значне участь у розробці ідей В.І. Вернадського беруть географи, які спираються перш за все як на інтегральні процеси, так і на екологічний підхід. Серед фундаментальних проблем інтегративної географії відомий учений І.П. Герасимов надавав першорядне значення великої міждисциплінарної проблему із створенням наукових основ перетворення сучасної біосфери і ноосфери в XXI столітті. У структурі такого перетворення передбачаються наступні питання: науково-технічна революція та її вплив на трансформацію цих сфер, регіонально-типологічні проблеми такого перетворення (в тому числі і стосовно до Світового океану) і прогноз перехідних станів в процесі перетворення біосфери в ноосферу. Поза сумнівом, вказане визначає засади, на яких має будуватися сучасний раціональне природокористування, в тому числі океанічна і морське.

    Не випадково, що обговорення наявного досвіду та перспектив подальшого розвитку ноосферної концепції В.І. Вернадського стало темою дискусії в Інституті географії АН СРСР, що відбулася в 1988 р.

    Деякі з прочитаних доповідей згодом були опубліковані в розгорнутому вигляді. Так, В.С. Преображенський приділив увагу методологічної проблеми співвідношення між поняттями ноосфери та ноосферогенезу. Введення останнього поняття в науку має важливе значення, завдяки чому біосфера і ноосфера відображають собою етапи тривалого розвитку географічної оболонки. В даний час продовжується стадія протяжного процесу ноосферогенезу на нашій планеті, тобто формування ноосфери відбувається з часу появи людини розумної.

    Такої думки дотримується Н.Ф. Глазовський, яким ідея ноосферогенезу деталізована в запропонованої періодизації формування ноосфери, а також у розробці її структурних рівнів. Грунтовне обгрунтування такого розуміння ноосферогенезу саме з історико-географічних позицій було вироблено В.В. Анненковим, який розглянув основні питання: зміст, підходи до періодизації і розвиток протиріч. Особливо підкреслюється, що ноосферогенезу - еволюційний процес, що вивчається на різних територіальних рівнях (глобальному, регіональному і локальному). Це робиться "... для виявлення історично мінливих закономірностей стихійної і свідомо регульованою взаємної адаптації соціально-економічних і природних систем і прогнозування цієї адаптації в майбутньому "[3, с.39].

    Зовсім інше погляд на науковий зміст поняття ноосфери має Ф.Н. Мілько [17]. Він вважає, що ноосферної період в історії нашої планети починається з 40-х років XX століття, коли найважливішим для людства стало рішення наступних питань: запобігання можливої атомної війни і загибелі цивілізації, припинення деградації людства, викликаної загостренням екологічної обстановки, для чого необхідно домагатися миру та раціонального природокористування з безвідходним виробництвом. Таким чином, розуміння наукового змісту ноосфери Ф.Н. Малькова різко сyжено в тимчасовому аспекті, що знаходиться в протиріччі з поданнями з цієї проблеми ряду географів.

    Вельми істотно, що вчення В.І. Вернадського про біосферу та ноосферу стосовно географічній оболонці (геосфер) нині отримало світове визнання, чому свідчить прийняття Радою міжнародних наукових союзів відомої Міжнародній геосферно-біосферний програми (МГБІ). Головне завдання географів зводиться до вивчення еволюції і взаємодії природних і природно-антропогенних геосистем. В.М. Котляковим [14, с. 8] звертається увагу на те, що "повинні вивчатися природні, соціальні та економічні географічні системи на глобальному, регіональному та локальному рівнях, географічні пояси і зони, природно-господарські регіони з їх транспортними мережами і системами поселень, ландшафти, територіально-і акваторіально-виробничі комплекси, берегові зони та інші природні і природно-антропогенні системи "(виділено нами. - В.Л.). Розробкою поставлених питань в 90-і роки займалися вчені різних географічних установ, що базуються на єдиній системі досліджень, яка є складовою частиною Міжнародної геосферно-біосферний програми.

    Важливо, що формування ноосфери та стратегії виживання людства в основному був присвячений Міжнародний симпозіум "Космос, цивілізація, загальнолюдські цінності ", що відбувся в 1990 р. (Болгарія). Обговорювалися й географічні проблеми, пов'язані з виявленням етапів становлення ноосфери та розробкою механізму вивчення ноосферогенезу; головним чином увага приділялася своєрідності етапів біосфери і ноосфери. У рішенні симпозіуму рекомендувалося організувати міжнародний інститут ноосфери та видавати міжнародний журнал "Ноосфера". Велике значення має те, що вченими багатьох країн створення ноосфери розглядалося як порівняно тривалий процес взаємодії в системі "суспільство і природа", який знайшов відображення в новому понятті ноосферогенезу.

    Стає з'ясованими проявився інтерес географів до пізнання океанічної і берегової середовища з позицій вчення В.І. Вернадського про біосферу та ноосферу. Адже це пов'язано з тим, що з кінця 70-х років починає розвиватися океанічна і морське природокористування. З'явилися вітчизняні окремі видання та статті з природокористування як власне океану, так і берегової зони. У 80-і роки в берегопользованіі починають застосовуватися соціально-екологічний і Геоекологічний інтегральні підходи, які по своїй суті сприяли розвитку уявлення про що формується берегової ноосферу [16 и др.].

    Відомо, що в сучасної соціоекологіі одним із основних понять визнається природно-господарська система, але ж ноосферна концепція приймається в цій науці за її теоретичну основу. Для берегового природокористування важливе значення має введення і обгрунтування В.А. Дергачова [12 та ін] в загальнотеоретичному аспекті прийнятого нині поняття природно-господарської контактної зони суша-океан. Суттєво, що ця зона являє собою історично ускладнюються зону взаємодії населення, господарства і природи. У регіональному плані соціально-екологічні питання найбільш вдало були розроблені стосовно до берегової зони у відомої монографії, присвяченої лиманно-гирлових комплексам Причорномор'я [15]. Значення цієї праці велике, тому що в основі його лежить уявлення про комплекси, що мають природно-господарське утримання, формування яких визначається сучасним процесом ноосферогенезу. Важливо, що структурною основою виконаного дослідження послужила географічна трактування будови природного середовища в її ландшафтному розумінні, а це, як відомо, становить фундамент комплексного береговеденія, предмет вивчення якого є ареною діяльності ноосферогенезу [7].

    Геоекологічний підхід, тісно пов'язаний за своїм змістом з соціоекологіческім підходом, в чому можна переконатися на прикладі лиманно-гирлових комплексів, дозволяє пізнати властиву береговим екосистемам мінливість їх функціонування, акцентуючи увагу на вивченні ландшафтно-екологічних особливостей. Такий підхід спрямований на виявлення важливої ролі біогенного компонента в цих системах, що співзвучно уявленням В.І. Вернадського про велике значення живої речовини в розвитку нашої планети. У береговеденіі термін "геоекологія берегової зони моря" був застосований Н.А. Айбулатовим [1], хто зв'язав це поняття з вченням В.І. Вернадського про ноосферу. Грунтуючись на численних прикладах інтенсифікації антропогенної діяльності, він зробив висновок, що вони "свідчать про перетворення берегової зони моря в зону ноосфери і показують, що негативний вплив людини на цю зону переважає "[1, с. 86]. Це по своїй суті правильно, але слід виходити не з поняття існуючої нині берегової ноосфери, а з уявлення про сучасну активізації ноосферогенезу, який у майбутньому перетвориться, цілком ймовірно, в берегову зону, в дійсно зону розумної діяльності людини. Додамо до сказаного, що пізніше Н.А. Айбулатов і Ю.В. Артюхін опублікували монографію з геоекології шельфу і берегів Світового океану [2]; в ній велика увага приділено визначенню предмета і завдань нової галузі науки. Монографічний узагальнення майже 900 наукових джерел - вітчизняних і зарубіжних - виконано Ю.С. Долотова [13], яким розглянуті шляхи раціонального природокористування прибережних областей Світового океану; при їх визначенні використані Геоекологічний і соціоекологіческій підходи.

    Регіональні питання геоекології берегової зони далекосхідних морів, які знаходяться в неоднакових ландшафтно-зональних та природно-господарських умовах, розглянуті П.Ф. Бровко [6]. При цьому використовується міждисциплінарний підхід до проведення геоекологічного дослідження берегових геосистем, спрямованого на всебічне їх пізнання, маючи на меті застосування отриманих знань для створення морських господарств (культивування лососевих риб, промислових водоростей і безхребетних). Увагу приділено також проблем охорони далекосхідних берегів, створення мережі морських заповідників, в яких збереглися берегові ландшафти, в тому числі і чутливі до змін середовища живі організми. Названо великі прибережні акваторії, де найбільш сильно проявляється негативна діяльність антропогенного фактору (Анадирський лиман, Авачинська губа, протока Невельського, затоки Аніва і Петра Великого).

    Зіставлення основних уявлень про соціоекологіческом та геоекологічних інтегральних підходах до пізнання берегової ноосфери виявляє значний різнобій у сучасні погляди дослідників. Перш за все виявляється, що берегова ноосфера приймається як нині існуюча, хоча її освоєння є ще переважно нераціональним (Н. А. Айбулатов). Ряд вчених розуміє під ноосферою сферу розуму майбутнього нашої планети, яка в даний час переживає активний вплив процесу ноосферогенезу (В. С. Преображенський і ін). Встановлено також, що внаслідок свого становища на контакті суша-океан берегова зона піддається в епоху НТР посиленого антропогенного впливу, причому в основному негативного (Ю. В. Артюхін та ін.)

    На цій підставі сучасна перехідна епоха від біосфери до ноосфери повинна розглядатися як стадія енергійного прояви процесу ноосферогенезу, що веде до формування сфери розуму, складовою частиною якої стане берегова ноосфера. Ймовірно, тому зараз ще не можна з певністю говорити про існування останньої як повністю відповідає поняттю ноосфери. Однак у наявності інтенсивний ноосферогенезу, який впевнено веде до виникнення ноосфери. У зв'язку з цим берегову зону не можна розглядати тільки у взаємодії з атмо-, гідро-, літо-та біосферою (що розуміється як сукупність організмів), але треба приєднати до них формується ноосферу. Адже пізнання складної природно-господарської контактної зони суша-океан вимагає застосування ноосферної концепції, що забезпечує у вивченні такої зони найвищий рівень інтеграції. Для цього повинні бути використані перш за все тісно пов'язані підходи -- соціоекологіческій та геоекологічних, кожний з яких розкриває з відповідним акцентом особливості взаємодії суспільства і природи стосовно зароджується берегової ноосферу. Аналіз робіт показує, що в них звичайно відзначається крен у той чи інший бік. Одним із головних завдань стає подальша розробка методологічної основи берегового природокористування, спрямованої на використання ноосферної концепції В.І. Вернадського у всій її повноті.

    Видається, що це можна зробити перш за все для обгрунтованого виділення основних типів природокористування берегової ноосфери. Виходячи з цих позицій можна розрізняти аноосферний (нераціональний) і ноосферної (раціональний) його основні типи. Для аноосферного типу берегопользованія, нині в цілому переважного, характерні такі основні складові, як виснаження ресурсів, забруднення і позбавлення відновлювальних здібностей природи. Велику тривогу викликає дедалі сильніший прояв нераціонального берегового природокористування. Внаслідок інтенсивності антропогенного фактору в сучасній береговій зоні негативність його впливу досягає виняткової сили. Відомо, що тільки близько 20% загальної протяжності берегів схильне природним процесам, а приблизно 80% припадає на береги, розвиток яких зазнає впливу нераціональною господарської діяльності, що призвела до форсування абразійно-зсувних процесів [5]. До того ж цьому сприяє що почався підйом рівня Світового океану, що є також результатом, в остаточному підсумку, нерозумною інтенсифікації виробничої діяльності людства.

    За новими даними для берегів ряду вітчизняних морів, на природні берега Балтійського моря (в межах Калінінградської області) припадає 22,2%, на такі ж берега північно-західній частині Чорного моря лише 4,5%, зате Каспійського - 43,5%, що пояснюється слабким господарським освоєнням східного узбережжя цього моря [4]. Зміни людиною берегів значні: на ділянці Анапа - Сочі на Чорному морі внаслідок вивезення пляжної гальки та видобутку її на підводному схилі скоротилася ширина пляжів на 50-75%; в північному Приазов'ї через безграмотного проведенийия берегоукріплювальних робіт щорічно розмивається морем 15-20 га чорноземних земель; на калінінградському узбережжі Балтики за тією ж в основному через отступаніе берега місцями досягає 1,5 м/рік, звужуються пляжі. Руйнівні наслідки антропогенної діяльності є причиною великих екологічних і економічних втрат.

    Ці втрати ще більше зростають за рахунок забруднення берегової зони промисловими, сільськогосподарськими і комунальними стоками. Серед забруднювачів виділяються своєю токсичністю сполучення важких металів, які концентруються тут в два рази більше, ніж в океані природним шляхом (свинець навіть у 17 разів). Небезпечно забруднення берегової зони нафтою, що скупчується в прибережних водах в величезній масі. Велику загрозу становлять пестициди, особливо хлорорганічні (зокрема, ДДТ). Висока токсичність зазначених забруднювачів є причиною скорочення біомаси та зменшення її видового складу.

    Нераціональне ведення господарської діяльності позначається і на зниженні здатності берегової середовища відновлювати свій природний потенціал. Це є результатом порушення природної рівноваги надмірною експлуатацією берегових ресурсів. Яскравим прикладом може послужити Куршская коса на Балтійському море, де до кінця XIX ст. в минулому суцільні ліси збереглися на 1/10 площі піщаної коси, тому що піддалися посиленою врубками протягом попередніх трьох століть. Оголені піски під дією вітру перетворилися в величезної величини дюни висотою в кілька десятків метрів, що переміщаються з середньої річної швидкістю близько 10 м і засинають населені пункти. Довелося братися за лісовідновлювальні роботи, які допомогли зупинити пересування дюн. Закріплення їх лісовою рослинністю триває.

    Аналізуючи господарську діяльність, Н.А. Айбулатов відзначає, що ще переважає негативний вплив антропогенного фактору. Тим самим підкреслюється важливість ноосферного підходу, саме розумного, до пізнання сучасних процесів освоєння берегової середовища. З цим висновком не можна не погодитися, тому що берегова зона є досить показовою завдяки складній і суперечливій своєю природою, що відчуває в наш час сильний антропогенний вплив.

    Результатом головним чином нерозумного ведення морського господарства є виникнення в ньому конфліктних ситуацій. Вони проявляються найбільше в береговій зоні, де часто стикаються інтереси рибопромислової галузі з іншими галузями господарства: морського судноплавства, морської гірничодобувної промисловості, морського будівництва - днопоглиблення, намивання та ін [19]. Для забезпечення саме ноосферного (раціонального) ведення природокористування очевидна необхідність використання комплексного підходу.

    В даний час доводиться відзначати, що поки що не в усьому благополучно йде з ноосферні типом берегового природокористування, до якого здавна прагнула людина в своєї господарської діяльності. Так, зараз комплексне освоєння природних ресурсів - як найбільш ефективне - явно поступається галузевому з його істотними втратами. Це пояснюється тим, що все ще спостерігається неузгодженість дій споживачів берегових ресурсів. Тому не досягнуто максимально повне їх освоєння, економічно вигідне і екологічно сприятливе для життєдіяльності людини. У зв'язку з цим ставиться завдання розробки системи інтегральних показників, за допомогою яких можна було б здійснювати комплексне освоєння біологічних, мінеральних, енергетичних, рекреаційних, транспортних ресурсів. Особлива увага повинна бути приділена конфліктних ситуацій в береговій зоні, де вони найчастіше мають місце. Необхідно також розвивати раціональне природокористування не в відриві споживання ресурсів від їх відтворення та охорони. Тільки тоді буде досягнутий баланс між можливостями взаємодіючих факторів - природи і людини.

    Дійсно, охорона природи і відтворення ресурсів пов'язані між собою, тому головним завданням охорони берегової середовища є підтримка її продуктивності та можливостей. Серед заходів зі збереження та відновлення берегових ресурсів найважливіше - обмеження і повну заборону забруднення берегової середовища. У зв'язку з особливим значенням для людства цього середовища ставиться завдання зі створення системи служби берегової охорони, а також заповідних акваторій та приморських територій. Звертається увага на відновлення берегових ресурсів і на інші природоохоронні заходи. Вони спрямовані на задоволення національних, регіональних та міжнародних вимог людства з охорони настільки вразливою берегової середовища.

    Перетворення природного середовища, спрямоване в даному випадку на оптимізацію берегової середовища, являє собою вищий щабель використання ноосферного підходу, який має кінцевою метою гармонізацію природи. Ця складова раціонального берегового природокористування розвивається поки що переважно в компонентному аспекті: переселення корисних гідробіонтів, поліпшення гідрологічних і гідрохімічних умов, створення наносних форм рельєфу - штучних пляжів та інших, а також засинання прибережної частини заток та інші заходи. Відвоювання нових земель біля моря людство займається вже давно; в Зокрема, у межах нинішньої Голландії за дві тисячі років "побудована" суша, яка становить близько 1/3 площі цієї країни. Однак комплексне перетворення берегової середовища ще мало здійснюється на практиці.

    Наукове зміст заходів щодо оптимізації берегової середовища має представляти собою єдине ціле разом з іншими складовими раціонального берегопользованія -- охороною природи берегової зони і розумним використанням її ресурсів. Для забезпечення ноосферного підходу необхідно мати у своєму розпорядженні досить докладними науковими даними про берегової середовищі, які базуються на комплексному географічному її вивченні з використанням фізико-, соціально-, економіко-і інженерно-географічного підходів.

    Видається, що з позицій ноосферної концепції належить піддати детальному вивченню співвідношення раціонального і нераціонального в розвитку берегової середовища. Важливо з'ясувати еволюцію цих співвідношень в просторі і в часі, особливо в епоху науково-технічної революції, коли спостерігається явна перевага аноосферного типу берегового природокористування над ноосферні.

    Можна сподіватися, що, використовуючи ноосферної підхід таким чином, вдасться в першу чергу зміцнити теоретико-методологічну основу берегового природокористування і на ній обгрунтовано розробляти практичні заходи щодо розумного освоєння берегової середовища.

    Список літератури

    Айбулатов Н.А. Геоекологія берегової зони моря// Проблеми розвитку морських берегів. - М.: Ін-т океанології АН СРСР, 1989. - С. 81-87.

    Айбулатов Н.А., Артюхін Ю.В. Геоекологія шельфу і морських берегів. - СПб.: Гидрометеоиздат, 1993. - 304 с.

    Анненков В.В. Ноосферогенезу: зміст, періодизація, протиріччя// Изв. АН СРСР. Сер. Екологія. - 1989. - № 2. - С. 33-40.

    Артюхін Ю.В. Загальні риси антропогенного впливу на берегові зони морів// Проблеми розвитку морських берегів. - М.: Ін-т океанології АН СРСР, 1989. - С. 88-91.

    Берд Е.Ч.Ф. Зміни берегової лінії: Глобальний огляд. - Л.: Гідро-метеоіздат, 1990. -- 255 с.

    Бровко П.Ф. Геоекологія берегової зони моря// Тез. докл. III з'їзду радянських океанологів. - Л., 1987. С.189.

    Бровко П.Ф., Лимарєв В.І. Основи береговеденія: Вибрані лекції. - Владивосток: Изд-во Далекосхідного ун-та, 1997. - 111 с.

    Вернадський В.І. Кілька слів про ноосферу// Успіхи сучасної біології. - 1944. - Т.18. - № 2. - С. 40-47.

    Вернадський В.І. Роздуми натураліста. Кн. 2. Наукова думка як планетарне явище. - М.: Наука, 1977. - 191 с.

    Герасимов І.П. Глобальні та регіональні загальногеографічні прогнози// Глобальні проблеми географічної науки. - М.: Ін-т географії АН СРСР. 1988. - С.45-55.

    Глазовський Н.Ф. Структура ноосфери та завдання географії// Изв. АН СРСР. Сер. Екологія. - 1988. - № 1. - С.38-48.

    Дергачов В.А. Природно-господарська контактна зона "суша-океан"// Изв. ВГО. -- 198О. - Т.112. - Вип. 1. - С. 40-45.

    Долотов Ю.О. Проблеми раціонального використання та охорони прибережних областей Світового океану. - М.: Науковий світ, 1996. - 304 с.

    Котляков В.М. Міжнародна геосферно-біосфера програма та завдання географічних досліджень// Глобальні проблеми сучасності і комплексне землезнавство. -- Л.: Геогр. общ-во СРСР, 1988. - С. 5-12.

    лиманно-гирлові комплекси Причорномор'я. Географічні основи господарського освоєння. - Л.: Наука, 1988. - 303 с.

    Лимарєв В.І. Морські береги і людина. - М.: Наука, 1986. - 161 с.

    Мілько Ф.Н. Загальна землезнавство. М.: Вища школа, 1990. - 335 с.

    Преображенський В.С. Про ноосферу і ноосферогенезу// Наукове та соціальне значення діяльності В.І. Вернадського. - Л.: Наука, 1989. - С.132-134.

    Слевіч С.Б. Океан: ресурси та господарство. - Л.: Гидрометеоиздат, 1988. - 190 с.

    Список літератури

    Для підготовки даної роботи були використані матеріали з сайту http://elib.albertina.ru/

         
     
         
    Реферат Банк
     
    Рефераты
     
    Бесплатные рефераты
     

     

     

     

     

     

     

     
     
     
      Все права защищены. Reff.net.ua - українські реферати !