1.5. Історія геологічного розвитку.

У формуванні докембрійського фундаменту в районі Середнього Побужжяприйнято виділяти період геоксінклінального розвитку з доскладчатою таскладчастої стадіями і період платформеного розвитку (Усенко, 1962). Першийз вказано етапів існування геосінкліналі характеризується стійким тадовгим прогином земної кори з накопиченням потужньої товщі теригенно порідсініцьовської свити. Відкладення цього етапу представляють собою породимергелістих-глинистої формації з перевагою суттєво глинистих осадів. Надругомі етапі розвитку геосінкліналі стійке прогинання змінюється серієюколивальних рухів, при загальній тенденції до спуску. Амплітуда цих рухівне була постійною, в зв'язку з чим літологія осадів відрізняється значноюстрокатістю. З початковою фазою цього етапу зв'язана седімітація порід кошари -олесандрівської свити, які відносяться до вуглісто-глинисто-пісчаноїфлітоїдної формації. В більш пізню фазу другого етапу, яка характеризуєтьсяенергічнім рухом на локальних ділянках, нокопічілісь напрацьовані осади. Зданним етаплм розвитку потрібно зв'язувати появу глибинних розломів, пояким в земну кору упроваджувалісь базальтовий і перідотітовій розплавах. Урезультаті кристалізації вказаних розплавів виникли парагенетічні асоціаціїосновних і ультраосновних порід. З наступним етапом розвиткугеосінклінальної зони пов'язано формування основної складчатості, врезультаті якої виникла велика орогенна система. У той же час в результатірегіонального метаморфізма формуються гнейсові серії, а основні породипереходять в метабазити і ортогнейсі. Складковій період розвиткугеосінкліналі закінчується появою трахітоїдніх інтрузінніх гранітів.
У платформовій етап розвитку дохембрія, в основному оформлюється блоковайого будова. Оновлюються глибинні розломи, з'являються нові дез'юнктівніпорушення північно-східного і субширотного напрямку. На протязі усьогопалеозою і раннього мезозою досліджуємій район являвся ділянкою зносу. Уюрський і особливо ніжнє'меловое 'час встановилась найбільш сприятливапалеографічна обстановка для породоутворення. В межах вівчаємого районуконтинентальні умови збереглись до верхньонеоцінового часу. У київськомувіці морський режим існував на всій площі району. Після відходуверхньонеоцінового моря весь район представляв собою сушу з перважнорозвитком процесів денудації і лише в сармацькому віці мілководний морськийбасейн періодично захоплює південні ділянки дослідженої території. Уместічному і поетичному віках значні ділянки південної і західної частинрайону все ще представляли собою опрісненій басейн з розвиненою цельтовоюобластю.
У четвертинних часс накопичуються тільки континентальні відклади
(алювіальні, цедюніальні еодові).