Верховний Суд США

Держава і право

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ УКРАЇНИ

Прикарпатський Університет ім. В. Стефаника

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

НА ТЕМУ:

«ВЕРХОВНИЙ СУД США»

ВИКОНАВ: студент 1-ого курсу юридичного факультету

Ламах Євген Борисович

перевірив:

м. Івано-Франківськ

Федеральний суд. Наявність федеральних судів чи судів штатівмотивується визначальною рисою Конституції США, що відображає федеральнийустрій країни. Федералізм передає деякі функції урядові Сполучених Штатів
(федеральному, тобто загальнодержавному урядові), полишаючи решту функційштатах. Функції уряду Сполучених Штатів стосуються нації в цілому, власне,спрямовані на розв'язання таких завдань, як прокладання водних шляхівзагальнодержавного значення, забезпечення оборонних потреб країни, догляднаціональних парків. Уряди штатів виконують функції, що їх звичайноназиваємо «урядування», чи то «управлінням»: йдеться, зокрема, прокерівництво системою шкіл, завідування поліційнімі відділкамі, правління усправах функціонування вулиць тощо.

Федеральні суди організовані урядом США для розв'язання конфліктів, щостосуються федеральної Конституції та затверджених Конгресом законів --законодавчих актів. Суди штатів організовує штат, округ чи місто у межахвідповідного штату. Незважаючи на те, що суди штатів мають дбати провиконання федеральної Конституції та законів, здебільшого справи, які вонирозглядають, стосуються конституції та законів відповідного штату.

Серед усіх федеральних судів найчісленніші - окружні державні суди. Заухвалою Конгресу територія США поділена на 94 федеральні судові округи, укожному з яких діє окружний суд. Це суд першої інстанції: там досліджуютьобставини справи, виступають свідки, присяжні складають вердикт. У кожнімсудовім окрузі діє федеральний суд з питань банкрутства - підрозділокружного суду.

Конгрес передав кожний з 94 округів до одного з 12 районів. У кожномурайоні діє апеляційний суд. Програвши справу в окружному суді, зацікавленаособа може звернутись до апеляційного суду з проханням переглянути справута вівіріті правильність дій судді першої інстанції. До апеляційних судівзвертаються також із проханням переглянути ухвали федеральнихадміністративних установ, - наприклад, Національної ради з трудовихвідносин.

На карті Сполучених Штатів відзначено географічні межі 94 судовихокругів і 12 районів (до яких належать 11 районів під номерами та районокругу Колумбія). Виділяється ще Федеральний район, апеляційний суд якогоміститься у Вашингтоні, окр. Колумбія. Він розглядає спеціальні справи зусієї країни.

Найвідоміший з федеральних судів - це Верховний суд Сполучених Штатіву Вашингтоні, окр, Колумбія. Коли хтось програє свою справу в апеляційномусуді (або, в окремих випадках, у верховному суді штату), він можезвернутися з апеляцією до Верховного суду. Проте, на відміну відапеляційних судів, Верховний суд не зобов'язаний розглядати її. 1 справді,
Верховний суд розглядає лише кілька відсотків апеляцій, з якими до ньогозвертаються.

Стаття 111 Конституції передбачає утворення Верховного суду та іншихфедеральних судів, що їх визнає за необхідні Конгрес. Конгрес утворюєокружні та апеляційні суди, визначає кількість суддів у федеральному суді
(враховуючи і Верховний суд) та визначає, якого типу справи вони маютьрозглядати.

Верховний суд США є частиною системи федерального суду, але йогофункціонування змішане. Він виконує апеляційну юрисдикцію над справами, якінадходять з апеляційних судів США, а також судів штатів стосовно питаньфедерального законодавства.

Верхів `я федеральної судової пераміді становить Верховний суд - цеєдиний суд, створення якого спеціально передбачено Конституцією. Однаккількість його членів та його юрисдикцію в межах юрисдикції, зафіксованої
Статтею ІІІ Конституції, визначаються законодавчими актами Конгресу. Відсередини ХІХ століття й понині Верховний Суд складається з 9 суддів: 8помічників судді та одного «Головного судді США». В різні часи у ньому буловід 5 до 10 суддів. Як і федеральних суддів, їх призначає президент країниза рекомендацією та згодою Сенату. Суд розташований поруч з Капітолієм у
Вашингтоні і слухає кожну справу у розширеному складі. Це означає, що всі 9суддів засідають і приймають остаточні рішення з усіх питань. Щороку судпочинає роботу в перший понеділок жовтня й закінчує, як правило, наприкінцічервня.

Верховний суд має повноваження переглядати будь-які рішенняфедеральних апеляційних судів. До його юрисдикції входять також рішеннявищих судів штатів з питань федерального законодавства. Функція переглядусправ судів штатів та федеральних судів надає Верховному судові винятковогоположення в американській системі судочинства.

Тобто, Верховний суд Сполучених Штатів - найвищий суд країни.
Постанови Верховного суду з приводу справ, апеляції на які надійшли знижчих судів, створюють преценденти для тлумачення Конституції тафедеральних законів, що ними керуються всі інші суди - як штатні, так іфедеральні. На відміну від нижчих апеляційних судів, Верховний суд незобов'язаний розглядати всі справи, що надходять до нього на перегляд.
Розглядати якусь справу чи ні, вирішує сам Верховний суд. Це суд іншоготипу, тому віправляння помилок судів присяжних - не головна його функція.
Найперше завдання Верховного суду - роз'яснювати закон, коли інші суди неможуть дійти згоди в тлумаченні Конституції або федеральних законів. Щорокуті сторони, котрі програли процес, звертаються до Верховного суду зпроханням перевірити близько 5000 із майже 30 мільйонів справ, розглянутихштатними та федеральними судами. Більшість цих апеляцій надходить якклопотання, щоб суд послав вимогу на надання справи нижчим судом. Судвідбирає близько 170 найсерйозніших випадків.

Повноваження Верховного суду на судовий перегляд робить його роль унашому врядуванні ще істотнішою. Судовий перегляд - це повноваження суду,розв'язуючи певну справу, заявити, що закон, виданий законодавчим органомабо та чи та дія виконавчої влади неправомочні, бо вони несумісні з
Конституцією. Незважаючи на те, що окружні, апеляційні і штатні суди такожмають право на судовий перегляд, їхні постанови завжди теж можутьпереглядатися за апеляцією Верховним судом. Але якщо якийсь закон оголоситьнеконституційним Верховний суд, ця ухвала може бути скасована лишенаступною ухвалою Верховного суду або доданою поправкою до Конституції. Сіміз 26 поправок до Конституції скасовують ухвали Верховного суду. І все жбільшість постанов Верховного суду стосуються не конституційності законів,а швидше інтерпретації законів, що видані Конгресом і штатами.

Під час сесії суд вислуховує усну аргументацію протягом тижня, а підкінець його на закритій нараді обговорює справи, ухвалює постанови йпочинає готувати загальні висновки. Жодна сентенція не висловлюється, покиНЕ оголошено постанов - здебільшого під кінець весни або на початку літа.
Найважливіші постанови Верховного суду наводяться й обговорюються увсеамеріканськіх засобах масової інформації.

Постанови Верховного суду впливають на життя мільйонів людей - відзаарештованого, який має право не відповідати на запитання в поліції, алеякого слід поінформувати про це право, і до редактора журналу, якийсілкується з'ясувати, чи публікація компрометуючої статті на відому людинубуде порушенням закону. Широкий діапазон впливу деяких справ викликає жвавеобговорення в засобах масової інформації. Декотрі з цих спірних питань такніколи й не знаходять остаточного розв'язання. 1 все-таки якщо справузаслуховує вже Верховний суд, усі докази кожної зі сторін всебічновіважуються. Навіть більше - постанови Верховного суду видаютьсяостаточними з того погляду, що їх не може скасувати жоден суд.

Які ж найпрікметніші факти та поняття, що їх слід пам'ятати приз'ясуванні діяльності федеральних судів США? Що вважати характеристично --це залежить від особистого погляду кожного, але бодай такі пункти вартопам'ятати всім:
• Федеральні й штатні суди співіснують у своїй діяльності. Штатні суди --суди універсальної юрисдикції, вони розглядають незмірно більше справ, аніжфедеральні. Федеральні суди - суди обмеженої юрисдикції.
• Суди розв'язують конфлікти через змагального процесу як на рівні першоїінстанції, так і на апеляційному, а в прийнятті постанов керуютьсяпрецедентами.
• Кожна людина має право прийти зі своєю справою до федерального суду (якщотільки цей суд має відповідну юрисдикцію, як і незаперечне право апеляції --клопотання про перевірку постанови окружного суду. Тільки в рідкіснихвипадках справа доходить аж до Верховного суду Сполучених Штатів.
• В кримінальних справах суд передбачає для оскарження неплатоспроможнихбезоплатний юридичний захист.

За нечисленних винятками, юрисдикція Верховного суду є вибірковою.
Сторони процесу подають до суду петицію з проханням заслухати справу тавинести рішення з її обставин. Суд вирішує на свій розсуд, чи задовольнитице прохання, використовуючи «правило чотирьох». Якщо четверо з дев'ятичленів суду дають згоду на т.зв. certiorari - витребування судом вищоїінстанції справи з нижчої інстанції, справа приймається до розгляду. Упротилежному випадку петіція відхиляється і чинним залишається рішеннянижчого суду.

Існує два шляхи, як домогтися перегляду справи Верховним судом США:апеляція, пов'язана із питаннями законодавства, і дії, передбачені правиломcertiorari. Дуже мало справ підпадає під категорію апеляцій в питанняхзаконодавства. На практиці найчастіше використовують certiorari - це єдинийшлях домогтися перегляду справи Верховним судом. certiorari означає
«Витребування справи з провадження у нижчому суді до вищого», що є, вцілому, першим кроком в апеляційному процесі, коли юрисдикція вжерозпочата. Застосовуючи свою апеляційну юрисдикцію над справами, якінадходять з нижчих федеральних судів та вищих судів штатів, суд керуєтьсяверховенством федерального законодавства, приводить все у відповідністьсаме до його норм.

Порядок certiorari. З приводу certiorari судді голосують. Питання пропідтримку certiorari вирішуються згідно з «Правилом чотирьох», що означає:для надання ходу certiorari потрібні голоси чотирьох суддів. Як і Верховнийсуд штату, що виконує діскреційну юрисдикцію, так і Верховний суд СШАпокликаний НЕ виправляти окремі дрібні помилки, а служити інтересам закону,системі законодавства взагалі. Через це хід справі надається лише тоді,коли має місце конфлікт у питаннях федерального закону, який виник міжапеляційнімі федеральними судами, між одним з них і Верховним судом штату,або коли Верховний суд штату чи федеральний апеляційний суд розв'язаливажливе федеральне питання у спосіб, що суперечить рішенням Верховного суду
. Загалом Верховний суд одержує приблизно 6000 петицій за процедуроюcertiorari, а переглядає лише 130 з них, тобто приблизно 2%.

Відмова Верховного суду у наданні certiorari не означає, що нижчий судвиніс правильне рішення з обставин справи, а просто, що суд не приймає дорозгляду правнича проблему, яка становить основу справи - принаймні на цейгод. Таке може статися через перевантаженість розкладу роботи Верховногосуду; неважлівість проблеми, порушеної в справі; неясний виклад обставинсправи, або бажання суду дочекатися подальшого розгляду проблеми в іншихсудах, щоб мати змогу ознайомитися з аргументами інших суддів.

Якщо certiorari надано, справа призначається до слухання. Протилежністорони подають письмові виклади справи, адвокати представляють усніаргументи перед повним складом суду, а справа вирішується письмовимсвідченням. Всі аспекти процесу - рішення з приводу certiorari, слуханняаргументів та винесення рішення - здійснюються за участю всіх дев'ятичленів Верховного суду; окремі засідання не утворюються.

Як правило, Верховний суд переглядає справу після винесення рішення
Федеральним апеляційним судом. Взагалі, Верховний суд може дати згоду наперегляд справи до винесення рішення в апеляційному суді, але цеповноваження використовується нечасто - тільки у випадках, що мають великегромадське значення та потребують особливої оперативності. Є тільки одинобставина, за якої Верховний суд може безпосередньо переглядати справуокружного суду. Якщо окружний суд проводить засідання в присутності трьохсуддів, у деяких випадках апеляцію можна подати прямо до Верховного суду.

Юрисдикція Верховного суду щодо судів штатів обмежена переглядомрішень вищого суду штату, що порушують так зване контрольне питанняфедерального права. Федеральне питання вважається контрольним, якщоспростування Верховним судом рішення суду штату з цього питання неодміннозмінить наслідок судочинства. Федеральний закон може бути статутним абоконституційним. Таке становище надає Верховному судові право контролю надп'ятдесятьма верховними судами штатів в аспектах, що стосуються федеральнихзаконів. Це право розповсюджується також на суди округу Колумбія та
Співдружності Пуерто-Ріко. Верховний суд не має юрисдикції над законамиштатів, що походять від судів цих штатів. Верховний суд кожного штату єповноправним та остаточним арбітром законів цього штату.

У підсумку, юрисдикція Верховного суду Сполучених Штатіврозповсюджується на шістдесят п'ять апеляційних судів - тринадцятьапеляційних судів США (з усіх питань), а також п'ятдесят верховних судівштатів, Апеляційний суд округу Колумбія та Верховний суд Пуерто-Рико (зфедеральних питань). Вірогідно, це єдиний в світі суд, який має настількиширокі повноваження щодо інших апеляційних судів.

Базова юрисдикція. Верховний суд здійснює також базову юрисдикцію щодовузької категорії справ. Ці справи становлять незначну частину його роботи,десь менше однієї десятої від усієї кількості. Практично в усіх справахоригінальної юрисдикції, розглянутих Судом, йдеться про спори між штатами.
Більшість з них стосується територіальних подань. Характернимнетеріторіальнім спором, що виник нещодавно, був до безтями нескінченнийсудовий процес між штатами Техас, Каліфорнія і Юта з приводу того, хто маєправо оподаткуваті майно мульти-мільярдера Говарда Х'юса. У таких випадках
Верховний суд діє як суд першої інстанції, тому що будь-які судові розглядидо Верховного суду були б досить громіздкими. Суд у таких спорах призначає
«Спеціального майстра», зазвичай федерального суддю у відставці, дляслухання доказів і винесення рішення-рекомендації.

Методи відбору суддів

Характеристики суддів. Досвідченість як обов'язкова умова вступу до колегіїадвокатів. Практично усі судді сьогодні є членами колегії адвокатів. Вонимають однакову юридичну освіту, пройшли процедуру прийняття до колегіїадвокатів. В історії США були такі часи, коли судді не входили до колегіїадвокатів, навіть не знали законодавства. Від колоніальних часів і до XIXст. суддями призначали відомих людей. Сьогодні ситуація інша, хоча у деякихштатах у сільській місцевості обов'язки суддів виконують не юристи.

У США, як правило, місце судді займають лише через кілька роківюридичної практики в ролі приватного адвоката, прокурора або громадськогозвінувачувача. Через це судді у США дещо старші за віком від своїх колег українах цивільного закону, де більшість починає свою суддівську кар'єруодразу після здобуття юридичної освіти. Такий підхід зумовлений не тількиангло-американською традицією, а й тим, що суддя повинен мати відповіднізнання законодавства, досконало володіти судовою процедурою. Особливо цестосується складних судових процесів. До цього в юридичних школах не дужедобре готують. Але це ще не все. Для прийняття зваженого рішеннявимагається не лише фаховий, а й життєвий досвід, на думку багатьох у США,саме останній є важливою характеристикою хорошого судді. Найбільше цестосується суддів, що працюють у системі загального права.

Кар'єра суддів. У США вона відрізняється від кар'єри судді у країнахцивільного закону або в Англії. Судді у США зазвичай починають своюкар'єру з самого початку, з перших сходинок, і сумлінною працею прокладаютьсяшлях до посад у вищих судах. Суддя у США, працюючи на рівні суду першоїінстанції, залишається там доти, доки не приверне увагу виборців абополітичних властей, що призначають суддів. Офіційної системи «розглядуособистих характеристик »немає. А взагалі-то кар'єра судді на будь-якомурівні залежить від його вміння завойовувати симпатії виборців, привертатиувагу влади. Тому адвокат, у якого немає попереднього судового досвіду,все-таки може стати суддею суду останньої інстанції у штаті, або навіть
Верховного суду США. Так сталося з молодим суддею Феліксом Френкфертеро,який прийшов до Верховного суду у 25 років. Як показує статистика, меншеполовини суддів, що працювали у Верховному суді США, мали який-небудьпопередній юридичний досвід.

додаток 1

СТАТТЯ III

Федеральної КОНСТИТУЦІЇ США

Розділ 1. Судова влада Сполучених Штатів надається єдиному Верховномусудові й тим нижчим судам, що їх час від часу може призначати й засновувати
Конгрес. Судді як Верховного, так і нижчих судів зберігають свої посади,поки до них немає претензій, і в визначені строки дістають за свою службувинагороду, яка не може бути зменшена, поки вони перебувають на посаді.

Розділ 2. Судова влада поширюється на всі справи, що розв'язуються зазаконом і правом справедливості, виникають на основі цієї Конституції,законів Сполучених Штатів, міжнародних угод, що укладені чи будуть укладені
Сполученими Штатами; на всі справи, що стосуються послів, інших повноважнихпредставників та консулів; на всі справи Адміралтейства та інші морськісправи, в яких Сполучені Штати є стороною; на всі спори між двома чи більшештатами, між штатом і громадянами іншого штату, між громадянами різнихштатів, між громадянами одного штату за позовами про землі, дарованірізними штатами, а також між штатом чи його громадянами та чужоземнимидержавами, громадянами чи підданцямі.

Усі справи, що стосуються послів, інших повноважних представників таконсулів, а також справи, де однією із сторін є котрийсь штат, підсудні
Верховному судові як першій інстанції. У всіх інших згаданих вище випадках
Верховний суд є апеляційною інстанцією, що розв'язує як питання права, такі факту з тими обмеженнями і відповідно до тих правил, що їх запровадить
Конгрес.

Усі справи про злочини, за винятком випадків імпічменту, підсудні судуприсяжних, і судовий розгляд відбувається в тому штаті, де скоєно злочин, аякщо його скоєно за межами штату, то суд відбувається в тому місці чимісцях, які визначить Конгрес.

Розділ 3. За зраду Сполучених Штатів уважається тільки розв'язаннявійни проти них, приєднання до їхніх ворогів, надання ворогам допомоги тапослуг. Ніхто не може бути визнаний винним у державній зраді, якщо це небуде підтверджено свідченнями двох свідків інкримінованого акту чи власнимзізнанням у відкритому судовому засіданні.

Конгрес має право визначати покарання за зраду, але засудження зазраду не повинне тягти за собою позбавлення громадянських прав чиконфіскацію майна інакше як за життя засудженого.

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

Конституція Сполучених Штатів Америки

Даніел Джон Мідор «Суди в Сполучених Штатах» - Київ-1997 р..

Федеральний судовий центр «Чим займаються федеральні суди Сполучених
Штатів »- Київ-1995 р..

American Bar Association - Public Education Division - New-York. - 1990.

Гуценко К.Ф. «Судова система США і її класова сутність» - Москва-1961р.

Мишин А.А. «Принцип розподілу влади в конституційному механізмі США» -
Москва-1984 г.