ПЕРЕЛІК ДИСЦИПЛІН:
  • Адміністративне право
  • Арбітражний процес
  • Архітектура
  • Астрологія
  • Астрономія
  • Банківська справа
  • Безпека життєдіяльності
  • Біографії
  • Біологія
  • Біологія і хімія
  • Ботаніка та сільське гос-во
  • Бухгалтерський облік і аудит
  • Валютні відносини
  • Ветеринарія
  • Військова кафедра
  • Географія
  • Геодезія
  • Геологія
  • Етика
  • Держава і право
  • Цивільне право і процес
  • Діловодство
  • Гроші та кредит
  • Природничі науки
  • Журналістика
  • Екологія
  • Видавнича справа та поліграфія
  • Інвестиції
  • Іноземна мова
  • Інформатика
  • Інформатика, програмування
  • Історичні особистості
  • Історія
  • Історія техніки
  • Кибернетика
  • Комунікації і зв'язок
  • Комп'ютерні науки
  • Косметологія
  • Короткий зміст творів
  • Криміналістика
  • Кримінологія
  • Криптология
  • Кулінарія
  • Культура і мистецтво
  • Культурологія
  • Російська література
  • Література і російська мова
  • Логіка
  • Логістика
  • Маркетинг
  • Математика
  • Медицина, здоров'я
  • Медичні науки
  • Міжнародне публічне право
  • Міжнародне приватне право
  • Міжнародні відносини
  • Менеджмент
  • Металургія
  • Москвоведение
  • Мовознавство
  • Музика
  • Муніципальне право
  • Податки, оподаткування
  •  
    Бесплатные рефераты
     

     

     

     

     

     

         
     
    Виникнення держави у франків. Салічна правда
         

     

    Держава і право

    Міністерство освіти Російської Федерації

    Про ---------------- Г ------------- А ---- -------- У -----------

    ----------------------- ---------------------

    Юридичний факультет

    Курсова робота з Історії держави і права зарубіжних країн
    Тема : Виникнення і розвиток держави у франків. Салічна правда.

    ВИКОНАВ: студент I курсу Б -
    ----- К.В.

    НАУКОВИЙ КЕРІВНИК: викладач ---
    -------------

    ОРСК - 2003

    Виникнення і розвиток держави у франків.

    Салічна правда.

    ЗМІСТ

    Введення.

    3

    1. Виникнення і розвиток держави у франків.

    4

    1.1. Формування суспільства і держави у франків.

    4

    1.2. Реформа Карла Мартелла.

    5

    1.3. Державний устрій.

    6

    1.4. Армія.

    7

    2. Салічна правда.

    9

    2.1. Виникнення Салічної правди.

    9

    2.2. Аллод і власність (майнові відносини)
    9

    2.3. Договірні відносини (угоди)

    11

    2.4. Шлюб і сім'я.

    12

    2.5. Кровная помста.

    13

    2.6. Вбивство. Каліцтво.

    13

    2.7. Злочини і покарання.

    15

    2.8. Судовий процес.

    19

    Висновок.

    21

    Список використаних джерел.

    22

    ВСТУП

    Дана робота присвячена вивченню процесу виникнення і розвиткудержави у франків, а так само буде розглянуто один із законодавчихактів варварських правд - Салічна правда, яка є найбільшимпам'ятником франкських народів. Статті Салічної правди дійшли до нас увеликій кількості і практично не втратили свого первинногозначення.

    При розгляді питання про виникнення і розвитку держави уфранків, потрібно детальніше розглянути процес формування феодальногосуспільства і держави у франків, зупинитися на реформах Карла Мартелла,приділити особливу увагу державному устрою франкського держави іповерхово розглянути армію франків.

    При розкритті другій частині курсової роботи, розгляд Салічноїправди, необхідно зупинитися на таких розділах самої Салічної правди,як договірні відносини, шлюб і сім'я, каліцтво і вбивство, судовийпроцес. Крім цього необхідно розглянути питання про виникнення
    Салічної правди, злочини і покарання, зазначених у Салічноїправді.

    Тема цієї курсової є особливо цікавою, тому що в нійрозглядається один найбільш важливий кодифікований збірник законів,іменований Салічної правдою. А для юриста тема має бути цікава вбагато разів більше, тому що вона дозволяє йому оцінити правову обстановку встаровини і порівняти її з нинішньому часом.

    Найбільш повно і доступним для будь-якої людини мовою дана темарозглядається в підручнику для ВНЗ «Історія держави і правазарубіжних країн »за редакцією доктора юридичних наук професора Жидкова
    О.А. У ньому Крашенинникова Н.А. добре розкриває тему виникнення ірозвитку держави у франків, а також дає відмінний коментар до
    Варварських правд, однією з яких є і Салічна правда.

    1. Виникнення і розвиток держави у франків

    1.1. Формування феодального суспільства і держави у франків

    Виникнення держави у франків пов'язано з ім'ям одного з військовихвождів - Хлодвіга з роду Меровінгів. Під його проводом на межі V-
    VI ст. франками була завойована основна частина Галлії. Освіта новогодержави супроводжувалося розвитком в надрах франкського суспільствафеодалізму, становленням нових відносин власності та формуваннямнових класів.

    Розвиток феодальної держави у франків можна розділити на дваетапи:

    1) VI-VII ст. - Період монархії Меровінгів

    2) VIII ст. - Перша половина IX ст. період монархії Каролінгів.

    У політичному відношенні Франкське королівство при Меровінгів не булоєдиною державою. Сини Хлодвіга після його смерті почали міжусобнувійну, що тривала з невеликими перервами більше ста років. Алесаме в цей період відбулося формування нових соціально-класовихвідносин. З метою залучення франкської знати королі практикували широкуроздачу землі. Подаровані землі ставали спадкової та вільновідчужується власністю (аллод). Поступово відбувалося перетвореннядружинників у феодалів-землевласників.

    Важливі зміни відбувалися і в середовищі селянства, В марці
    (селянській громаді у франків) затверджувалася приватна власність на землю
    (аллод). Активізувався процес майнового розшарування іобезземелення селян, яке супроводжувалося наступом феодалів наїх особисту свободу. Існувало дві форми закабалення: за допомогою прекарій ікоммендаціі. Прекарій називався договір, за яким феодал надававселянину ділянку землі на умовах виконання певних повинностей,формально цей договір не встановлював особистої залежності, але створювавсприятливі умови,

    Коммендація означала передачу себе під заступництво феодала. Вонапередбачала передачу пану права власності на землю зподальшим її поверненням у вигляді тримання, встановлення особистоїзалежності "слабого" від свого патрона і виконання на його користь рядуповинностей.

    Все це поступово призвело до закабалення франкського селянства.
    Роздача франкськими королями землі призвела до зростання могутності знатнихпрізвищ та ослаблення позицій королівської влади. З часом позиціїзнатних зміцнилися настільки, що вони по суті керували державою,займаючи пост майордома. На рубежі VII-VIII ст. ця посада робитьсяспадковим надбанням знатного і багатого роду Каролінгів, який поклавпочаток нової династії.

    1.2. Реформа Карла Мартелла

    У першій половині VIII ст. майордом з роду Каролінгів - Карл Мартеллпровів ряд реформ, що мали важливі наслідки для структури франкськогосуспільства. Суть реформ зводилася до наступного. Землі і що жили на нихселяни стали передаватися не у повну власність, а в умовнедовічне тримання - бенефіцій. Держатель бенефіція повинен був нестислужбу, головним чином військову, на користь особи, що вручив землю. Обсягслужби визначався розмірами бенефіція. Відмова від служби позбавляв права набенефіції. Таким чином, було створено добре озброєне кінне військо,зміцнивши позиції центральної влади. Поступово крім глави державибенефіції стали роздавати і великі феодали. Так стали складатисявідносини співпідпорядкованості феодалів, пізніше отримали назву васалітету.

    Зростання феодального землеволодіння супроводжувався посиленням військової,фінансової та судової влади феодалів над селянами, що жили на їхземлях. Це виражалося у збільшенні так званих іммунітетних правфеодалів. Феодал, який отримав іммунітетную грамоту від короля, здійснював напідвладній йому території всю повноту фінансової, адміністративної тасудової влади без втручання королівських чиновників.

    1.3. Державний лад

    Посилення центральної влади призвело до проголошення у 751 р. сина
    Карла Мартелла, Піпіна, королем франків. При його сина Карлі, що прозвав
    Великим, Франкське королівство досягає свого розквіту. А в 809 р. Карл
    Великий приймає титул імператора.

    Еволюція державного устрою в цей період йшла двома напрямками:зміцнення власне королівської влади і ліквідація місцевогосамоврядування.

    Вже першого франкські королі володіли значною владою. Вонискликають народне зібрання, ополчення і командують ним під час війни, видаютьзагальнообов'язкові розпорядження, лагодять вищий суд в державі, збираютьподатки. Невиконання королівського веління карався великим штрафом абопокаліченням аж до страти.

    Поступово були ліквідовані місцеві форми самоврядування --традиційні зібрання сіл та їх об'єднань (сотень). Країна буларозбита на округи на чолі з королівським чиновником (графом). Вінздійснював адміністративну, судову і військову владу у ввіреномуокрузі. Центральне управління було в той час порівняно простим: майордом - перший сановник (при Каролінгам цей пост був скасований); маршал - керівник королівської кінноти (нерідко командував всімвійськом); пфальцграф - очолював королівський суд; референдарія - керівник канцелярії; тезаурарій - "охоронець скарбів", фактично державний скарбникі т.д.

    Королівські чиновники нагороджувалися маєтками, мали у своєму розпорядженні частиноющо збираються судових мит. Згодом маєтки перейшли у феодальнувласність їх власників, а назва посади - почеснийспадковий титул.

    Джерелом права в цей період є звичай. У період V-IX ст. натериторії Франкської держави відбувається запис звичаїв племен у виглядітак званих "варварських правд". Створюються Салічна, Рінуарская,
    Бургундська, Аллеманская та ін правди. У 802 р. за наказом Карла Великогобули складені правди племен, що входили до його держава, але не мали дотой час записів звичаєвого права.

    Із зростанням королівської влади монархи починають створюватизаконодавчі постанови - капітулярій, що мали загальнообов'язковезначення. До джерел ранньофеодального права можна віднести такожіммунітетние грамоти і формули. Іммунітетние грамоти, що видаються королемфеодалам, вилучали дану територію з-під дії судової, фінансової іполіцейської юрисдикції держави, передаючи ці повноваження феодалам.

    Формули представляли собою зразки грамот, договорів та іншихофіційних документів.

    Вища судова влада в королівстві франків належала монарху. Намісцях більшість справ розглядалася в «судах сотень», але поступовосудова влада зосередилася в руках феодалів.

    1.4. Армія

    На ранніх етапах розвитку феодальної держави армія не відділяласявід народу. Це було народне ополчення, яка брала активну участь уполітичного життя. Наприкінці V - початку VI століття вона ще будувалася наплемінний основі. Усунення збройного народу від справ управління булопрямим наслідком краху племінної основи франкської армії, поповнюваною в
    VII столітті гало-римлянами, вільними прекарістамі. На військову організаціюфранків впливали римські установи. Так, були введені гарнізоннаслужба, підпорядкування військових загонів місцевих посадових осіб, призначеннякоролем командирів-тисячників, сотників.

    У міру становлення феодальних відносин не тільки посадові особикороля керувала в таборі, а й великі землевласники --сеньйори. Згодом військові загони приводив із собою сеньйор.

    Поступово протягом VIII, IX, X століть в імперії франківсформувалося військовий стан вершників. Вони називалися лицарями або уфранцузів - шевальє, єдиним їх заняттям була служба своєму сеньйорові івійна.

    Військова служба стала невіддільною від земельної власності. Одним зпоказників перемоги феодальних відносин і стало те, що вища влада ввійськовій справі і в суді стала атрибутом, тобто істотною властивістюземельної власності.

    На початку IX століття, після смерті Карла Великого, франкська монархіяприпиняє своє існування і розпадається на ряд самостійнихдержав.

    _________< br>1Жідков О.А. Історія держави і права зарубіжних країн. М., 2000.

    2. Салічна правда

    1. Виникнення Салічної правди

    «варварських правд» називають звичайно ранньофеодальніюридичні кодифікації германських народів - записи їх звичайного права.
    Найбільш відома Салічна правда (за влучним назвою - "Салічна правдазакон "- Lex Salica). Часом її виникнення прийнято вважати кінець Vстоліття - момент розселення франків на завойованих землях. Юридичнізвичаї, зафіксовані в Салічної правді, стосуються головним чином життята побуту звичайної франкської села. Помітно те, як неохоче і навітьвороже зустрічають общинники всяке нове обличчя. Досить запереченняодного з общинників, і чужинець повинен покинути село. Нерозораніпустки, ліси і вигони належать усім спільно. Це - сива давнина.

    Розглянемо детальніше салічних правду і прокоментуємо основніголови.

    2.2. Аллод і власність (майнові відносини)

    Довгі ряди парканів, які оточують орні наділи, - це вже нове.
    «Обгороджене місце» недоторканно, поки не прибраний хліб. Тільки післязбору врожаю буде знято огорожу і худобі, буде дозволено пастися всюди.
    Приватне і общинне уживається тут на основі тимчасового компромісу.

    Але, проте, не правда те, що обгороджена земля була приватноювласністю. Проти цього говорить правило: якщо в сім'ї не залишаєтьсяспадкоємця, орний ділянка повертається громаді (і та передає його тому,хто його потребує). Не випадково, що Салічна правда жодним словомне згадує про купівлю-продаж землі. Зате з особливим завзяттям прагнезаконодавець захистити від зазіхань приватне господарство селянина.
    Судові штрафи, призначені за крадіжку речей, розроблені так ретельно,що, здається, не залишається нічого, що пройшло повз б від уваги.

    Особлива увага в Салічної правді приділяється аллод. Аллод (нім.
    Allod, французьке al - повний і od - володіння) у германських племен і вранньофеодальних державах Західної Європи вільно відчужуєтьсяіндивідуально-сімейна земельна власність. З розвитком феодальнихвідносин велика частина дрібних аллод перетворилася на залежніселянські тримання, аллод великих і середніх землевласників - вбенефіції і феод. Як пережиток аллодіальная власність існувала іпри розвиненому феодалізму. У Салічної правді статті про аллод стосуються восновному його успадкування.

    Рухоме майно син і дочка наслідували у рівній частці. Але земляпереходила тільки до сина. В усьому цьому не було навмисної дискримінаціїжінки. Хотіли одного: зберегти земельну власність в цьому роді.
    Коли ж роду не стало, відпало і зазначене обмеження; едиктом короля
    Хільперіка (518-584 рр..) Встановлювалося, що за відсутності у померлогосинів успадковує дочка, а якщо і її немає - брат або сестра померлого, але не
    "Сусіди", як це було раніше.

    У Салічної правді, що відображає найбільш ранні соціально -економічні і політичні процеси становлення класового суспільства,держави і права, немає ще однозначного поняття власності.

    До рухомих речей, що знаходяться у власності окремих осіб або сімей,застосовувався термін «свій», на відміну від терміна «чужий». Рухоме майно уфранків безперешкодно відчужувалося, передавалося в спадщину одному зчленів сім'ї померлого або родичу з боку матері або батька.
    Більшість приписів Салічної правди присвячено охороні прававласності на різні рухомі речі. У ній з усіма подробицямирозбираються випадки крадіжки великої рогатої худоби, а також овець, кіз, собак,голубів, бджіл, свиней та ін

    Скотарство займало чільне місце в господарстві германців,худобу, будучи певним символом добробуту, забезпечував родину тимбагатством, що можна було взяти з собою у разі переселення,втечі. Скотом користувалися і як засобом обміну, еквівалентом грошовихрозрахунків. Два, три соліди коштувала у франків корова «здорова, видюща ірогата ».

    оселі, території двору, присадибній ділянці як сімейноївласності в Салічної правді надається особливе значення. Сюди приходитькредитор, щоб вимагати борг у боржника, щоб викликати відповідача в суд.
    Карається штрафом була високою (45 - 63 сол.) Не тільки крадіжка в межахбудинку або двору, але й просте проникнення на територію вілли після заходусонця.

    Про перехід орного ділянки землі (аллод) в приватне володіннясвідчить різне ставлення в Салічної правді до орної землі, атакож до лугів, пасовищ, лісів, які залишаються ще в общинноївласності. Салічна правда карає сам факт порушення кордонуорного поля без дозволу хазяїна, передбачаючи покарання за проїздпо чужому полю в 3 сол., за оранку чужого поля в 15 сол., за посів начужому полі в 45 сол.

    2.3. Договірні відносини (угоди)

    Серед різного роду угод особливе місце належало позиці. Борговерабство Салічна правда вже не знає. Зате майнова відповідальністьборжника стає дуже суворою.

    Договірні відносини не отримали значного розвитку у франків. Цехарактерна риса права німецького суспільства, якій властиводрібноселянське натуральне господарство, слабкий розвиток товарно-грошовихвідносин. У Салічної правді відсутні вказівки на загальні умовидійсності договорів, але вільне волевиявлення сторінподразумевается при укладанні таких договорів, як купівля-продаж, міна,поклажа, застава, позика, позичка, дарування. Волевиявлення здійснювалося шляхомкидання іншій особі «в підлозі стебла» або, як відомо з іншихджерелами, передачі двері при продажу будинку та ін Фактичний власникрухомої речі був зобов'язаний довести, що купив або виміняв її, в іншомувипадку він міг бути оголошений злодієм.

    Докладно розглядається в Салічної правді договір позики. Кредиторміг стягнути борг безпосередньо, минаючи судове засідання. Якщо боржник
    «Не побажає виплатити за зобов'язанням» після того, як кредитор затребуютьсяборг, з'явившись до його дому в супроводі свідків, він призивавсякредитором до суду (до трьох разів, через тиждень). При кожній неявку до суду зборжника стягувався штраф. Борг міг бути стягнуто і за допомогою графа ірахінбургов шляхом конфіскації відповідної частини майна боржника. Уцьому випадку третина боргу йшла графу.1

    2.4. Шлюб і сім'я

    Сім'я у германців носила патріархальний характер. У сім'ю,очолювану батьком, поряд з спадними входили бічні родичі,рідні та зведені брати, їх дружини, яких було багато, тому що вони частозмінювали один одного. Родини жили під одним дахом разом з челяддю, а вдеяких випадках - і з озброєною почтом.

    Але влада батька по Салічної правді не була настільки широка, як,наприклад, у Римі. Вона нагадувала скоріше сувору довічну опіку наддружиною, дочкою або сином. Опіка над сином припинялася по досягненні ним 12років.

    Шлюбу, як і сім'ї, в Салічної правді присвячено незначне числостатей. Давні звичаї германців допускали встановлення шлюбу покупкоюдружини, а ще більш стародавні не виключали викрадення (умиканням). Через купівлючоловік набував владу над дружиною. Після його смерті ця влада переходила досвекра, оскільки викупна плата давалася їм. До часів Салічної правдиці звичаї вже відмирали. Місце викупної плати зайняли речі або гроші,які чоловік приносив дружині у якості такзваного ранкового дару (в нагороду за невинність). Вони залишалися в
    _________< br>1Жідков О.А. Історія держави і права зарубіжних країн. М., 2000.сім'ї. Дружина повинна була з'явитися в будинок чоловіка, що приносили придане. Розлучення,допускаються спочатку, були заборонені у міру засвоєння християнства
    (капітулярій 744 р.).

    2.5. Кровная помста

    У всіх нарди з незапам'ятних часів в тому чи іншому вигляді існував (аде-не-де й існує до сих пір) звичай кровної помсти. Не дивлячись навідмінність у формах здійснення та способи помсти, властивих різнимнародам, спільним є переконання в тому, що без помсти немає вічного спокоювбитого. Традиції і відповідне виховання поставили кровну помсту і угерманців вище всіх інших людських почуттів. Не тільки старовинніхроніки, але навіть лицарські романи німецького середньовіччя наповненіописом непомірних жорстокостей, що здійснюються з помсти.

    Німецькі правди були складені в той час, коли кровна помста булавже пережитком. Вона стала особливо страшною з переходом до осілості, зудосконаленням зброї, з розпад старих родових колективів.
    Самосуд і держава знаходилися в явному протиріччі. Тим не менше,правди хоча і обмежують, але не зовсім забороняють кровну помсту. "Хто мститьза заподіяну всім нам збитків, - говорить складений в (столітті Судебник
    Лондона, - хай робить те, що робить "Складена п'ятьма століттямираніше, Салічна правда, звичайно, містить вказівки на кровну помсту.
    Якщо злочинець на стільки бідний і настільки безроден, що не може зібратигрошей для свого викупу, "він повинен сплатити своїм життям". Тим не менше,
    Салічна правда швидше забороняє, ніж заохочує помста. Вона в усіх випадкахзаборонене, коли немає наміру, а значить і ворожнечі. З цього, мабуть,починається обмеження кровної помсти взагалі. Де немає ворожнечі, там доситьвідшкодування збитку. Поряд з цим, забороняється кровна помста за поранення, апотім звичай вбивати кращого в роду.

    2.6. Вбивство. Каліцтво.

    Поки людина споживав все те, що здобував, для кровної помсти не булозаміни. Єдиною платою за життя і страждання залишалися життя істраждання. Завдяки новій епосі в системі покарань на зміну кровноїпомсти приходить штраф. Перехід до штрафу замість кровної помсти відбувавсянепросто. Перші акти подібного роду зустрічали неприховане презирство.
    Приймати гроші за кров ближнього, особливо батька чи брата, вважалосянезмивною ганьбою.

    У самий час раніше розмір штрафу повинен був у кожному окремому випадку встановлюватися угодою сторін. Багато народів зберігали цей порядок,не знаючи ніякого іншого. Німецькі правди знають вже тільки твердофіксовані суми штрафів по всіх тих видів правопорушень, які вонизгадують. Штраф за вбивство вони називають вергельдом - "ціною людини".

    Салічна правда призначає штраф в римських монетах - "динарії" і
    "Солід". Вбивство вільного франка скупалася сплатою 200 солідів. Наці гроші можна було придбати не менше 100 биків

    Салічна правда призначає неоднакові покарання за вбивствовільного чоловіка, вільної жінки і вільного хлопчика. У двохостанніх випадках вергельд підвищується в три рази. Мається на увазі жінка,після того як вона стала народжувати. За вбивство жінки, яка народжувати неможе, призначається 200 солідів.

    Звичай, який передбачав різний вергельд залежно відсуспільної цінності особи, таїв можливість подальшої диференціації заознаками її суспільного становища. А це не одне і теж. Вказанаможливість була широко використана державою. Перш за все, короліпочали добиватися підвищеного захисту для себе та своїх слуг - адміністрації,дружинників, всіх "вірних" взагалі. Реалізуючи відповідний інтерес,
    Салічна правда встановлює за їх вбивство потрійний вергельд. Всякий же,хто стоїть нижче вільного франка - римлянин або напіввільний, - захищаєтьсязначно меншим вергельдом. Вбивство раба тягне за собою лишевідшкодування його ринкової вартості.

    Надзвичайна деталізація має місце при оцінці поранень. У деякихправдах передбачається, що розмір штрафу залежить від величини рани,вимірюється в дюймах. Загальним принципом є те, що за більш тяжкийпошкодження слід більше платити. Великий палець правої руки цінуєтьсядорожче всякого іншого, а найдешевший - середній. Якщо відібране вухо,призначається одна ціна, якщо втрачено слух - вдвічі більша.

    У самий древній час судовий штраф - композиція - йшов на користь сім'їпотерпілого і його роду. З переходом судових функцій до державизвичайно одна третина штрафу стала сплачуватися йому. З кінця ((століттязлочинець був зобов'язаний платити сам. Наслідки цього заходу були трагічнимидля простого народу. Там, де знатний і багатий відкуповувався, селянинплатив головою.

    2.7. Злочини і покарання

    Велика частина статей в Салічної правді присвячена, якщо використовуватисучасну термінологію, злочинам і покаранням. Під деліктом --злочином розуміється, перш за все, образа, шкоду, заподіяну особистостіабо майну іншого, і порушення «королівського миру». Відповідно підпокаранням розумілися відшкодування, компенсація за цю образу або шкоду.

    Головна мета композиції, штрафу, у германців - запобігання прямихбойових дій, кровної помсти, подальшої міжусобиці, ворожнечі міжкланами, дворами, пологами і пр., що виникає внаслідок «порушення честі».

    У Салічної правді виділяється ряд правопорушень, що наближаються допоняттю злочину у власному значенні слова, вже згадуються покаранняу вигляді державної кари за вчинене, наприклад, за посадовізлочину графа, якщо він «наважився взяти що-небудь понад законного»при стягненні боргу або відмовився відновити «справедливість іправосуддя ». Характерно і покарання за ці злочини - смертна кара,якщо він не зміг «викупити себе за стільки, скільки треба». Містяться вСалічної правді і непрямі вказівки на військові злочини, наприкладдезертирство. Просте образу словом «дезертир» (XXX, 6) спричиняло засобою штраф.

    Говорячи про покарання в Салічної правді, слід чітко зазначитивиявили тенденцію майже повної заміни штрафами всіх старих покараньродового ладу. Штраф повинен був запобігти самосуд, затяжні чвари.
    Деякі статті Салічної правди прямо припиняли самосуд, наприклад,каралася спроба самовільно забрати чужу худобу, що заподіяв потраву полю
    (IX, 5), відібрати своє тварина у власника без суду при «переслідування засліду »злодія (XXVII, 1) та ін Салічна правда знає і такий вид покарання,як вигнання з общини або оголошення людини поза законом (V, 2). Такомулюдині не можна було давати їжу і притулок, навіть дружина та батьки штрафувалисяза допомогу йому.

    Страта через повішення, колесуванню застосовувалася якпокарання у Салічної правді в основному до рабів. Вона прямо наказуєв окремих випадках за злочини, вчинені вільними, наприклад припідпал і неявку після виклику на суд без поважних причин (XVI, 1 приб.
    1), При вищевказаних злочинах графа та ін Колективнавідповідальність роду зберігалася поряд з колективною відповідальністюгромади.

    При всіх майнових злочини поряд зі штрафом було потрібновідшкодування вартості вкраденого та інших збитків. Про простому відшкодуваннязбитків мова йшла, зокрема, при вбивстві або побиття раба. Цей збитокрозцінювався в 1 і 1/3 сол., якщо раб після побоїв протягом 40 днівзалишався непрацездатним. При нанесенні тілесних ушкоджень вільного,поряд зі штрафом, злочинець повинен був відшкодувати витрати на лікування.

    У Салічної правді існувало розуміння форм вини: умислу інеобережності, замах на злочин, співучасті, обставин,обтяжуючих або пом'якшуючих злочин. Так, при «недбалому» заподіяннівільним шкоди тварині іншої людини по Салічної правді слід булопросте відшкодування шкоди його господарю. Обставиною ж, пом'якшує провину,було тут визнання особи заподіяла шкоду. Злий умисел, шкоду, заподіяну
    «З ворогування або підступності», тягли за собою більш високий штраф.

    У той же час Салічна правда знала відповідальність без провини, коли,наприклад, каралися «скопом» всі присутні на місці насильства наджінкою, якщо вони були на місці і не знали про насильство (XIII, 10, приб. 5).
    Співучасник, хто вчинив замах на злочин, карався, як правило, меншстрого, ніж виконавець злочину. Разом з тим підбурюють до крадіжціабо вбивства за допомогою підкупу карався суворіше, ніж виконавецьзлочину (XXVIII, 1-3).

    Одним з обставин, обтяжуючих злочин, було порушеннязагальновизнаних понять честі - напад на сплячого, жінку, дитину,наруга над трупом. Пограбування могили каралося штрафом в 200сол., у той час як відкрите напад на вільного франка з метоюпограбування - у 63 сол.

    За вбивство вільного франка за Салічної правді покладавсязначний вергельд, що дорівнює 200 сол. Менший був вергельд за галло -римлянина, якщо він не був наближеним короля. Вергельд за вбивство франка,що перебуває на королівській службі, потроюється. Так, за вбивство графа,королівського посадової особи покладався вергельд, що дорівнює 600 сол. Вергельдзнижувався до 300 сол., якщо граф був з напіввільних літів або рабівкороля.

    Багаторазово збільшувався вергельд за життя королівського дружинника учас військових походів, а також за вбивство представника духовенства. Завбивство священика сплачувався вергельд у 600 сол., за вбивство єпископа -
    900 сол.

    У Салічної правді докладно перераховуються і різні види тілеснихушкоджень, побоїв, образ словом, або дією. Штрафи за нанесеннятілесних ушкоджень варіювалися від 9 до 200 сол., 200 сол. слід було закастрацію людини; 100 сол. належало за ряд каліцтва, завданиходночасно, і за пошкодження мови, що позбавило людини здатностіговорити.

    За Салічної правді просте образу вільного франка словом --виродком, зайцем, вовком, брехуном та іншими образливими прізвиськами каралосяштрафом в 3 сол., дією - у 15 сол.

    У злочинах проти власності міститься, перш за все, довгийряд статей, що стосуються крадіжок різних домашніх тварин, крадіжки у поле,в саду. При цьому за Салічної правді розрізнялися крадіжки, вчиненівільними чи рабами, зі зломом, підробкою ключів або без них, одногоабо кількох тварин. Враховувалося також, залишалися чи у господаря іншітварини, їх вік і стать, чи була, наприклад, свиня супоросая чи ні.

    Разом з тим у Салічної правді встановлювалися покарання і в загальнійформі, в залежності від вартості викраденого майна або від того, булакрадіжка проста або кваліфікована. Відповідно розрізнялися три видикрадіжок: на суму від 2 до 40 динаріїв, на суму понад 40 динаріїв і крадіжка зізломом або підробкою ключів. Для вільних у всіх випадках встановлювавсяштраф відповідно 15, 35 і 45 сол., раби ж присуджувалися в першому випадкудо відшкодування шкоди та 120 ударів батогом, у другому - до кастрації абоштрафу, у третьому - до страти.

    Салічної правді були відомі й такі злочини, як крадіжкавільних людей (XX, 9), крадіжка рабів (XX, 10), яка дорівнювалакрадіжці коня або упряжні тварини, підпал хати, комори, клуні, руйнуваннячужого дому, поломка огорожі, самовільне використання чужої речі.

    Особливу групу становили злочини проти моральності. Сюдиставилися по Салічної правді такі злочини, як «насильство надвільної дівчиною », що карається штрафом у 63 сол., співжиття з нею« на їїдоброї волі », що карається штрафом у 45 сол. Для порівняння можна вказати, щообраза жінки словами «пособниця відьми» каралося майже в трирази більшим штрафом, ніж насильство над нею. Раб, «заподіяв насильство чужийрабині », після якої настала її смерть, кастрували або сплачував 6сол.1

    2.8. Судовий процес

    Старовинні звичаї багатьох народів вимагали, щоб судова справапорушувалася не інакше як за заявою потерпілої сторони. На ній лежалоформулювання обвинувачення та подання звинувачення і доказів. Такийпроцес одержав назву обвинувального. Виключення з правил робилосялише заради таких злочинів, які істотно зачіпализагальний інтерес (зрад, втеча з поля бою і т. д.). Винні в цихзлочини каралися з ініціативи влади. Зрадників, зазазвичай, вішали, боягузів топили в болоті і закидали хмизом.

    Ніякого попереднього розслідування звичайно не було. Суддя повиненбув обмежитися доказами, які представляли сторони. При цьомувін знав, що не може покладатися на достовірність показань свідків:що б не сталося, родич не стане показувати проти родича, а людина,що належить до ворожого роду, говорити на користь противника.

    Коли не вдавалося домогтися визнання - на чому зосереджувалиосновні зусилля, - судді апелювали до бога. Так народжується ордалій - "судбожий ", що складається у випробуванні (не з проби!) відповідної сторони впроцесі. Найбільш поширеними способами ордалія в праві германськихнародів були випробування водою, залізом і вогнем. Салічна правда знаєордаліі за допомогою казанка з окропом, в яку опускалася рукаобвинуваченого. Обпалена і погано загоюються рука була
    _________< br>1Жідков О.А. Історія держави і права зарубіжних країн. М., 2000.свідченням його вини. Від випробування казанком можна було відкупитися,причому сума викупу залежала від суми передбачуваного штрафу у разіпрограного справи, але була значно нижче, ніж сам штраф. Можливість
    «Викупу руки від казанка» була соціальної привілеєм багатого злочинця.

    Особливою формою ордалія був судовий поєдинок. Він призначався у всіхтих випадках, коли відповідач звинувачував позивача у брехні. З виникненнямфеодальних відносин поєдинки між особами, що належали допротилежним класів, стали неможливі (за рідкісним винятком). Дворянибилися на конях і своєю зброєю, селяни - на кийок.

    Своєрідним видом ордалія служила клятва, яка виступала у формісопрісяжнічества: обвинувачений заперечував звинувачення клятвою, але разом з нимповинні були клястися і ті, яких він приводив як своїхсопрісяжніков. Число останніх відрізнявся залежно від важливості справи.
    Салічна правда призначає в одних випадках 6, в інших 72 сопрісяжніка.
    Сопрісяжнік не свідок (не можна адже заздалегідь встановити число свідків).
    У його завдання входило одне - засвідчить?? клятвою (присягою), що той, когозвинувачують, не міг скоїти злочин. Якщо при проголошенні клятви хочодин з сопрісяжніков збивався, справа вважалася програним.

    З розпад родових зв'язків і зростанням бідності селянину все важчеставало вдаватися до ризикованої допомоги сопрісяжніков. Але тим легше цебуло зробити знатного синьйору, оточеними васалами і дружиною.
    Християнство додало до старовинних випробувань кілька нових видів: клятвуна Євангеліє, на святі мощі, випробування хрестом.

    ВИСНОВОК

    Таким чином, в роботі порушено тему виникнення і розвиткудержави у франків, а також розглянуто найдавніший звід статей -
    Салічна правда.

    Докладно охарактеризовано процес виникнення і розвитку держави:розглянутий етап формування феодального суспільства і держави у франків,дана коротка, але змістовна характеристика реформи Карла Мартелла, атакож детально розглянуто державний лад феодального суспільствафранків.

    Крім того, зроблений аналіз Салічної правди та виявлено основніпункти, які розглянуті в курсовій роботі. Це виникнення Салічноїправди, майнові відносини, в яких велика увага приділена аллоді власності, договірні відносини, де докладно розглядаєтьсяосновна угода, що отримала поширення у франків. Крім цього в
    Салічної правді розглядалися шлюб і сім'я, звичай кровної помсти,який практично був заборонений, злочину і покарання, наведені в
    Салічної правді, особливо добре розглядаються в даній курсовій роботівбивство і покарання.

    Нарешті, в роботі розглянуто виробництво самого судового процесу.

    Роблячи висновок, можна сказати, що статті Салічної правди були в будь -то мірі жорстокі, а в якийсь - менш жорстокі, ніж в законах багатьох країннинішнього часу.

    Список використаних джерел

    1. Історія держави і права зарубіжних країн. Ч. 1.// За редакцією Жидкова О.А. Изд-во «Норма» .- М., 2000.

    2. Історія феодальної держави і права// Черниловский З.М. -

    М., 1958.

    3. Хрестоматія пам'ятників феодальної держави і права// за редакцією Черниловский З.М. - М., 1996.

    4. Хрестоматія по загальній історії держави і права// за редакцією Черниловский З.М. - М., 1998.

    5. Хрестоматія по загальній історії держави і права// за редакцією Батиєва К.І. - М., 1996.

    6. Салічна правда// Російська пер. Н.П. Граціанского і А. Г.

    Муравйова, Казань, 1913.

         
     
         
    Реферат Банк
     
    Рефераты
     
    Бесплатные рефераты
     

     

     

     

     

     

     

     
     
     
      Все права защищены. Reff.net.ua - українські реферати !