ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ ФОРМИ ПІДПРИЄМСТВ

Законодавство України про підприємства оперує такими поняттями, якорганізаційні форми, види і категорії підприємств. Кожне з них вживаєтьсядля класифікації підприємств за певними ознаками.

Організаційна (організаційно-правова) форма передбачає класифікаціюпідприємств залежно від трьох форм власності, визначених ст.2 Закону «Провласність », та від способів розмежування в підприємствах окремих формвласності і управління майном. Юридичне значення цього полягає в урахуваннів законодавстві, тобто в Законі «Про підприємства в Україні» і спеціальнихзаконах, особливостей правового становища підприємств окремих видів.

Загалом організаційна форма і вид визначають суб'єкта, який має правоприсвоювати результати діяльності підприємства. З точки зору організаційноїформи підприємства визначаються як державні, колективні, приватні тапідприємства двох і більше форм власності (змішані).

Державне підприємство являє собою організаційно-правову формупідприємства, заснованого на державній власності. Визначення державневказує, що дане підприємство має особливості правового становища порівняноз недержавними підприємствами. Ці особливості обумовлені способомвідмежування функцій власника від функцій управління майном в державномупідприємстві. Саме державне підприємство як майновий комплекс є об'єктомправа державної власності. Підприємству як суб'єкту права це майно належитьна праві повного господарського відання. Дане право вужче, ніж правовласності. Обсяг його залежить від цільового призначення відповідногомайна. Державне підприємство володіє, користується і розпоряджається циммайном, «вчіняючі щодо нього будь-які дії, що не суперечать закону та цілямдіяльності підприємства », тобто його статуту. Оскільки державнепідприємство є суб'єктом права повного господарського відання майном, а несуб'єктом права власності, щодо державних підприємств діє спеціальнакатегорія - правовий режим майна державних підприємств (ст.37 Закону «Провласність »). Вона означає, що державні підприємства керуються спеціальнимиправилами заснування, утворення їх майна при заснуванні, визначення цілей іпредмета діяльності (статути затверджують і контролюють уповноваженіоргани), управління майном, розподілу прибутку тощо.

Державні підприємства як суб'єкти одної форми власності (організаційноїформи) поділяються на види:

. державні підприємства, засновані на загальнодержавній власності;

. державні підприємства, засновані на республіканській (Республіки Крим) власності;

. державні комунальні підприємства, засновані на власності адміністративно-територіальних одиниць.

Усі ці підприємства - державні юридичні особи.

Колективне підприємство (точніше його можна було б назвати «підприємствоколективної власності ») - це організаційно-правова форма підприємства,заснованого на одному або кількох видах колективної власності.

Визначення колективне означає, що підприємство належить колективуспіввласників (засновників, учасників), які діють як один суб'єкт праваколективної власності. Право-суб'єктність власника (у даному разі колективуабо групи власників, організованих у колективне підприємство з правамиюридичної особи) реалізується через юридичну особу - підприємство, якеволодіє, користується і розпоряджається майном відповідно до свого статуту
(ст.ст-6, 20,21 Закону «Про власність»). Це вид недержавної юридичної особи.
Право колективної власності у колективному підприємстві безпосередньоздійснюють його органи управління - вищий орган управління (загальні збориабо конференція) і правління. Отже, колективне підприємство, поки вонодіє, - це об'єкт права власності відповідної юридичної особи. Йогозасновники і учасники є власниками часток (паїв, акцій, вкладів) у майніпідприємства.

Видів колективних підприємств стільки ж, скільки суб'єктів праваколективної власності названо в статті 20 Закону «Про власність»:

> колективні підприємства (наприклад, підприємство, приватизоване трудовим колективом державного підприємства і не перетворене в інший вид; колективне сільськогосподарське підприємство);

> акціонерне або інше СТАТУТНЕ господарське товариство (ст.ст.25, 26

Закону «Про власність »);

> виробничий кооператив (ст.24 Закону« Про власність ») ;

> підприємство громадської організації (наприклад, профспілкове - ст.28

Закону «Про власність »);

> підприємство релігійної організації (ст.29 Закону «Про власність »);

> підприємство, створене господарським об'єднанням (ст.27 Закону« Про власність »).

специфічним видом колективного підприємства с також орендне підприємство
(ст.22 Закону «Про власність »).

Приватне підприємство - це організаційно-правова форма підприємства,заснованого на приватній власності однієї і більше фізичних осіб.

Визначення приватне, крім форми власності, виражає головну особливістьправового становища підприємства цієї організаційної форми. Згідно іззаконодавством України власник Удан разі водночас є і підприємцем, тобтовласність і управління майном у приватному підприємстві не розмежовуються.

Відповідно до суб'єктів права приватної власності, визначених Законом
«Про власність», можна назвати три види приватних підприємств:
V індивідуальне приватне підприємство, засноване на приватній власності і праці однієї фізичної особи (підприємство однієї особи);
V сімейне приватне підприємство, засноване на приватній власності та праці громадян , що проживають спільно як члени однієї сім'ї (наприклад, сімейним підприємством може бути селянське [фермерське] господарство);
V приватне підприємство з правом найму робочої сили засноване на приватній власності окремого громадянина України, який використовує найману працю.

Якщо приватне підприємство має не одного, а кількох власників
(наприклад, сімейне), його майно з спільною сумісною власністю. Інша, тобточасткова спільна власність, повинна бути встановлена письмовою угодоювласників майна (ст. 18 Закону «Про власність »).

Спільне підприємство - це організаційна форма підприємства, заснованогоза законами України на базі об'єднання майна різних форм власності ст. 3
Закону "Про власність", ст. 2 Закону "Про підприємства в Україні" (такзвана змішана форма власності). Спільні підприємства, як правило, маютьформу господарських товариств, тобто є суб'єктами права колективноївласності.

Засновниками спільних підприємств можуть бути юридичні особи і громадяни
України, інших держав. Залежно від цього є два види спільних підприємств:

- звичайні (національні) спільні підприємства;

- спільні підприємства з іноземними інвестиціями.

Спільне підприємство з іноземними інвестиціями - це підприємство будь -якої організаційно-правової форми, створене за законами України, якщо вйого статутному фонді протягом календарного року є кваліфікаційна іноземнаінвестиція (тобто іноземна інвестиція, що становить не менше 20 відсотківстатутного капіталу і при цьому не може бути менше суми, еквівалентноїзалежно від виду інвестиції 50 тисячам доларів США, 100 тисячам, 500тисячам чи 1 млн. доларів США). Правове становище і діяльність такихпідприємств, крім Закону «Про підприємства в Україні», регулюється Декретом
Кабінету міністрів України від 20 травня 1993 р.. «Про режим іноземногоінвестування »та Законом України від 16 квітня 1991 р. «Прозовнішньоекономічну діяльність ».

Іноземне підприємство - це організаційно-правова форма підприємства змісцезнаходженням в Україні, створеного як суб'єкт права згідно іззаконодавством іноземної держави, майно якого повністю є у власностііноземних громадян, юридичних осіб або держави.

Визначення іноземне (іноземна власність) означає, що підприємствопідпорядковується різним юрісдікціям. Порядок створення і внутрішньоїдіяльності іноземного підприємства регулюється законодавством країни, якійвоно належить. Законодавство України не регулює цих відносин. Разом з тимумови реєстрації та діяльності іноземного підприємства в Українірегулюються українським законодавством, тобто на іноземні підприємствазагалом поширюється національний правовий режим господарської діяльності.

Крім форм і видів законодавець застосовує для класифікації підприємствпоняття категорії (ст.2 Закону «Про підприємства в Україні »).

Категорія означає техніко-економічну (не юридичну) класифікацію усіхпідприємств усіх організаційно-правових форм за кількістю працівників. Зацією ознакою розрізняються малі та інші (середні, великі) підприємства.

Кількість працівників, за якою підприємство відноситься до малих,диференційована залежно від галузей народного господарства: o у промисловості та будівництві - до 200 чоловік; o в інших галузях виробничої сфери - до 50 чоловік; o у науці і науковому обслуговуванні - до 100 чоловік; o у галузях невиробничої сфери - до 25 чоловік; o у роздрібній торгівлі - до 15 чоловік.

Малі підприємства відокремлені в самостійну категорію з метою розвиткумалого бізнесу шляхом надання їм певних пільг, переваг тощо. З юридичногобоку важливим є те, що особливості їх створення і діяльності встановлюютьсяяк загальним законодавством України про підприємства, так і спеціальнимзаконодавством України про підприємства цієї категорії.

Особливості правового становища малих підприємств, крім спеціальнихстатей Закону «Про підприємства в Україні», врегульовані ще і постановою
Ради міністрів УРСР від 22 вересня 1990 р.. «Про заходи щодо створення ірозвитку малих підприємств »в редакції від 19 жовтня 1991 р. (ЗП УРСР .-
1991 .- № 1.-Ст.1; № 11.-ст.114).

Як зазначено в статті 28 Закону «Про підприємства в Україні», державастимулює розвиток малих підприємств України, надає пільги приоподаткуванні, одержанні державних кредитів, створює фонди сприяннярозвитку малих підприємств та інше.

Поняття підприємства

домінуюче місце серед суб'єктів господарського права належить такомусуб'єктові, як підприємство. Це зумовлено особливими економічними ісоціальними функціями підприємства в економічній системі, а саме функціямитоваровиробника, який задовольняє суспільні потреби у продукції, роботах,послугах. Тому законодавчий інститут підприємства або господарюючогосуб'єкта з центральною частиною системи господарського права України, йогоправовою основою.

Усі основні закони та інші нормативні акти господарського законодавстваприймаються, виходячи з економічного та правового становища підприємства.

Поняття підприємство є узагальнюючим, або збірним. Воно, по-перше,визначає підприємства як суб'єкти господарського права стосовно всіх форм івидів власності в Україні (організаційні форми і види підприємств). За -друге, дане поняття є загальногалузевім, тобто взагалі визначає промислові
(фабрики, заводи, шахти), будівельні, транспортні, сільськогосподарські,торгові та інші підприємства.

Підприємство як соціально-економічний і правовий інститут має певнусукупність економічних, організаційних і юридичних ознак, за якимикваліфікується як господарюючий суб'єкт права. За допомогою цих ознак,систематизованих статтею 1 Закону «Про підприємства в Україні», уніфіковановизначається правове становище підприємств усіх форм власності і галузейнародного господарства.

Закон визначає, що підприємство є основною організаційною ланкоюнародного господарства України. Ця організаційна ознака кваліфікуєпідприємство як організаційну форму господарської ( «бізнесової»)організації, тобто організації, в якій власники засобів виробництва іробочої сили об'єднують свої виробничі ресурси для здійснення господарськоїдіяльності з метою одержання прибутку. Визначення основна ланка, з одногобоку, відмежовує підприємство від інших організаційних форм економічноїдіяльності (типу домашніх господарств, індивідуальних промислів безстворення підприємств, так званих тіньових структур тощо), а з іншого, --від суб'єктів господарського права, які не належать до основної ланки:об'єднань підприємств, фінансових посередницьких інститутів, органівуправління економікою.

Закон також визначає, що підприємство - це господарюючий суб'єкт. Сутьвизначення господарюючий суб'єкт полягає в тому, що підприємство єтоваровиробникам, трудовим колективом, який на професійній основі
(промисел) виробляє і реалізує свій товар з метою одержання прибутку. Якгосподарюючий суб'єкт підприємство здійснює виробничу, науково-дослідну такомерційну діяльність. Термін господарюючий говорить, що підприємстваналежать до комерційних, спрямованих на прибуток, організацій (на відмінувід неприбуткових організацій - релігійних, об'єднань громадян тощо).

Підприємство є самостійним господарюючим суб'єктом. Самостійність уприйнятті господарських рішень є однією з основних і необхідних умовдіяльності підприємства як товаровиробника. Юридичний аспект даноговизначення полягає в тому, що підприємство при здійсненні своєїгосподарської діяльності «має право власної ініціативи приймати будь-якірішення, що не суперечать законодавству України »(ст.27 Закону« Пропідприємства в Україні »).

Нарешті, підприємство - це статутний господарюючий суб'єкт. Статутпідприємства як локальний акт господарського законодавства нормативневизначає цілі і предмет діяльності окремого підприємства, відхилятися відяких без зміни статуту підприємству заборонено. Статут також визначає межіспеціальної правоздатності підприємства як юридичної особи. Це один знайважливіших правових актів підприємства, тому стаття 9 Закону «Пропідприємства в Україні »спеці-ально зазначає обов'язкові і альтернативніпункти, які включаються до статуту підприємства.

Підприємство має необхідне для господарюючого суб'єкта майно - основні іоборотні кошти, інші цінності, якими воно володіє, користується ірозпоряджається на певному правовому титулі (на праві власності або повногогосподарського відання). Це майно юридичне відмежоване, як правило, відмайна власника підприємства і закріплене за підприємством як суб'єктомправа. Основні і оборотні кошти знаходяться на самостійному бухгалтерськомубалансі, гроші - на розрахунковому рахунку підприємства в банку.

Підприємство с самостійним суб'єктом права. З одного боку, законвизначає його компетенцію (права та обов'язки) як господарюючого суб'єкта,з другого - зазначає, що підприємство з юридичною особою, яка не має усвоєму складі інших юридичних осіб (стаття 1 Закону «Про підприємства в
Україні »). Цим підприємство суттєво відрізняється від об'єднань підприємств
(господарських об'єднань), до складу яких входять юридичні особи.

Як господарюючий суб'єкт з правами юридичної особи підприємство починаєдіяти від дня його державної реєстрації.

Таким чином, підприємство - це самостійна господарська організація,створена і зареєстрована у встановленому законом порядку для здійсненнягосподарської діяльності з метою задоволення суспільних потреб у товарі
(продукції, роботах, послугах) і одержання прибутку, яка діє на підставістатуту, користується правами і виконує обов'язки щодо своєї діяльності, зюридичною особою, мас самостійний баланс, розрахунковий та інші рахунки вбанках.

Створення підприємства

Термін створення являє собою правове поняття господарського права. Цепоняття включає врегульовані правом умови фактичного виникнення талегітимації підприємства в статусі правового господарюючого суб'єкта,суб'єкта права.

Виходячи з того, що в економіці України створюються і функціонуютьпідприємства різних організаційно-правових форм, господарське законодавствовизначає загальні і спеціальні умови їх створення. Загальні умовипоширюються на всі форми підприємств. Вони визначені Законом «Пропідприємства в Україні »(ст.5). Законом «Про підприємництво» (ст.6) та
Цивільним кодексом, який регулює загальні умови створення юридичної особи,в тому числі - і підприємства. Спеціальні умови створення підприємстввизначені законами про їх окремі види.

Як правове поняття створення включає визначення засновників, їхзасновніцької компетенції, порядку діяльності щодо створення підприємства.
Засновником є особа, що має лраво створити у встановленому порядкупідприємство (організацію) як юридичну особу. За Законом «Про власність»
(ст.6, 33) і Законом «Про підприємства в Україні» (ст.5) таким правомнаділені безпосередньо власники засобів виробництва та іншого майна тауповноважені власником (власник?? ми) органи, тобто фізичні і юридичні особи,що мають засновницький право-і дієздатність. Отже, тут діє загальнийпринцип, згідно з яким, засновниками (співзасновниками) можуть бути
«Фізичні і юридичні особи, крім випадків, передбачених законодавчими актами
України ».

Уповноважені органи, які можуть бути засновниками підприємств, визначаєвласник. Щодо підприємств загальнодержавної власності - це підвідомчі
Кабінету міністрів України органи державної виконавчої влади, іншіцентральні відомства. Вони приймають рішення про створення підприємствдержавної власності, затверджують статути і контролюють їх дотримання,укладають та розривають контракти з керівниками підприємств, контролюютьефективність використання закріпленого за підприємствами майна, йогозбереження (Декрет Кабінету міністрів України від 15 грудня 1993 р. «Проуправління майном, що с у загальнодержавній власності »//Відомості
Верховної Ради України. -1993. - № 7.-С. 52). Це загальне правило. В окремихвипадках (наприклад, щодо підприємств будівельного комплексу) зазначеніфункції і повноваження Кабінет міністрів України делегує господарськимоб'єднанням: коропораці-ям, концернам тощо. Щодо підприємств комунальноївласності уповноваженими органами з засновницький правами є виконкомиобласних і міських Рад, місцеві державні адміністрації та уповноважені нимиоргани.

Засновники реалізують засновницькі права шляхом обрання організаційноїформи підприємства; визначення цілей і предмета його діяльності; прийняттярішення про його створення; затвердження в установленому порядку статуту;передачі безоплатно на баланс підприємства основних фондів та обіговихкоштів; формування органів управління, визначення у статуті меж їхповноважень тощо.

Створення підприємства в юридичному розумінні являє собою затвердженнята одержання передбачених законом документів: рішення власника (власників)або уповноваженого органу про створення підприємства, статуту (якщо цьоговимагає організаційна форма), посвідчення про державну реєстрацію. Принеобхідності для новостворюваного підприємства земельної ділянки сюдивходять також документи на землекористування (землеволодіння), визначеніземельним законодавством України.

ЛІТЕРАТУРА

1. Закон України "Про підприємства в Україні"
2. Конституція України
3. Цивільний Кодекс України
4. Закон України "Про підприємництво"
5. Пилипенко А.Я., Щербина В.С. "Господарське право (курс лекцій)", 1996 р..