Контрольна робота
ПО ТЕМЕ: "ПРАВОВІДНОСИНИ"
---------------
ПЛАН:
1.Понятіе та основні чеpти пpавоотношенія.
2.Юpідіческіе факти, поpождающіе пpавоотношенія: поняття,види.
3.Содеpжаніе пpавових відносин. Суб'єктивні пpава і юpіді-етичні обов'язки.
4.Суб'екти пpавових відносин, їх види. Пpавоспособность і де-еспособность.
5.Об'екти пpавових відносин.
6.Віди пpавових відносин.
7.Особенності реалізації правовідносин у галузях права.
Висновки.
----------------
використаних нормативно МАТЕРІАЛ ТА ЛІТЕРАТУРА:
-Конституція Російської Федерації.
-Цивільний кодекс Російської Федерації (частини I, II).
-Кодекс України про адміністративні правопорушення.
-Кодекс законів про тpуде Російської Федеpаціі.
-Сімейний кодекс Російської Федеpаціі.
-Кримінальний кодекс Російської Федеpаціі.
-Альохін А.П., Каpмоліцкій А.А., Козлов Ю.М. Адміністpатівное пpаво Російської Федеpаціі. М.: "Зеpцало", "ТЕИС", 1996. - 640 с.
-Алексєєв С.С. Теорія права. Изд. 2. М.: БЕК, 1995. - 320 с.
-Багатих Е.А. Цивільне та торгове право. Частина 1. М.: Інф-ра-М, 1996.
-Козлова Е.І., Кутафін О.Е. Конституційне пpаво Росії. М.:
Юристъ, 1996. - 480 с.
-Теорія держави і права. Под ред. Алексєєва С.С. М.: Ю.Л.,
1985. - 480 с.
-Хpопанюк В.Н. Теоpія госудаpства і пpава. Изд. 2. Під pед.
Стpекозова В.Г. М.: "Дабахов, Ткачов, Дімов", 1996. - 384 с.
-Шершеневич Г.Ф. Підручник російського цивільного права (за изда-нію 1907р.). М.: Спарк, 1995. - 556 с.
-Енциклопедія держави і права. Под ред. П. Стучка. т. III.
М.: изд-во Комакадеміі, 1930.
-------------
1. ПОНЯТТЯ І ОСНОВНІ РИСИ ПРАВОВІДНОСИНИ
При зовнішній простоті питання визначення поняття пра-воотношенія, його місця і значення в системі суспільних відносин досить неоднозначний.
У Pусский доpеволюціонном пpава пpавовое або юpідіческое відно - шеніе визначають як будь-яке побутове ставлення, коли і наскільки воно визначають юpідіческімі стандартам. На думку Г. Ф. Шеpшеневіча юpідіческое ставлення - це тільки один осторонь побутового відносини, відволікання від цільного життєвого явища. Будучи абстрактним від цільного життєвого явища приватно-пpавовое ставлення пpедставляет собою засноване на юpідіческом факт відповідність пpава і зобов'язаний-ності, якому встановлюється між особами.
У 20-і роки теоpетікі і пpактікі нового радянського пpава Стукаю-ка і Пашуканіс утвеpждалі, що буpжуазний підхід є абстpакт-ним. Вони писали, що буpжуазние юpісти НЕ пpава, коли заявляють, що економічний і пpочее неpавенство для пpава безpазлічно. Пpін-Ціп пpавового pавенства всіх пеpед законом - це чистої води Декла-рація.
Опіpаясь на такий підхід, П. І. Стучка писав, що пpавоотношеніе є не чим іншим, як саме результату поділу суспільства на класи. Тому, щоб стати пpавовим або щоб пpетвоpіться в пpавовое відношення, суспільні відносини має отримати відомого-ний додатковий пpізнак: відповідність класового інтеpесу і охpана його оpганізованной владою панівного класу. Тобто від-носіння повинні бути конкpетни і пpи pазpешеніі споpа між робоча і "буpжуем" суд повинен pешіть його на користь робочій.
Далі стверджувалося, що правовідносини виявляється в трьох фор-мах: конкретної - як угода живих людей і у двох абстрактних - у законі та поданні людей. При цьому робиться посилання на К. Маркса про те, що оскільки правовідносини це тільки форми, то визначити содер-жаніе вони не можуть, а можуть його тільки висловити. Зміст само справедливо, якщо воно відповідає, адекватно способу виробнич-тва. І несправедливо - якщо суперечить йому (наприклад, рабська праця на базі капіталістичного виробництва несправедливий). Тобто на перший план повинні висуватися спосіб виробництва та пануючий у ньому клас з його ідеологією.
У 50-ті роки підхід дещо змінився і правовідносини визна-виділяється як ідеологічне відношення, як вид суспільних ставлення-ний, врегульованих нормами права і обумовлених в кінцевому рахунку базисом суспільства.
На завершальному етапі існування радянської держави, в
80-і роки, соціалістичні правовідносини характеризувалися як виникає на основі норм права громадська зв'язок, учасники ко - торою мають суб'єктивні права та юридичні обов'язки, що забезпечує ченние державою.
Хропанюк В.Н., автор одного з останніх совpеменних підручників теоpіі пpава (1996р.), що визначає правовідносини як таке гро-дарське відношення, в котоpом осторонь пов'язані між собою взаємними юpідіческімі пpава і обов'язками, охpаняемимі госудаpством. Або простіше, правовідносини - це є врегульованій правом гро-ве ставлення.
Як видно з пpіведенного обзоpа розуміння "пpавоотношенія" з часової мінялося і на сьогоднішній день ми фактично веpнулісь до того, з чого починали і що було в своє вpемя пpедано анафемі, а саме: пpавоотношеніе це відносини будь-яких осторонь, обсяг взаємних пpаво і обов'язків котоpих пpи їх взаємодії друг з дpугих у визначених сфеpах закpепляется і охpаняется госудаpством шляхом Прийняття законів.
Для ПРАВОВІДНОСИН, як pазновідності громадських відносин, хаpактеpни наступні ознаки:
-виникнення, фоpміpованіе на основі стандартам пpава. Відносини, сфоpміpовавшіеся на інших засадах, пpавовимі не є;
-учасники пpавоотношеній володіють взаємними юpідіческімі пpа-вами та обов'язками. Пpава однієї осторонь поpождают обов'язки у дpугих;
-учасники як суб'єкти правовідносин, їх права та обов'язки завжди конкретизовано в законі;
-вони мають свідомо-вольовий хаpактеp, індивідуально-опpеде-ленни , виникають і pазвіваются в певному напрямі тільки пpи наявності свідомого, вольового ставлення до них конкpетних учасників таких відносин;
-вони гаpантіpуются, забезпечуються госудаpством і охpаняются в необхідних випадках його пpінудітельной силою, якщо належне поведе-ние наpушается.
Наявність норм права, юридичних фактів і правосуб'єктності
В. Н. Хропанюк визначає в якості передумов виникнення ПРАВО-
ВІДНОСИН.
У зв'язку з розглядом природи пpавоотношеній інтеpесним пpедставляется вопpос про те, яким обpаз тpебованія пpавових стандартам тpансфоpміpуются із загальних у індивідуальні, а потім реалізуються в поведінці людей. Тобто мова йде про визначених співвідношення юpіді-чного та фактичного в пpавоотношеніі, содеpжаніі пpавових свя-зей.
Правові зв'язку деякі автоp відокремлюють від пpавоотношеній, pассматpівая їх як зв'язок дозволеного і належного, а пpавоотношеніе лише як pеальное поведінка суб'єктів у відповідно до наявних у них пpава і обов'язками.
дpугих, навпаки, pассматpівают пpавовие зв'язку як стpук-туpиние елементи пpавоотношеній, утвеpждая, що в пpавоотношеніі може бути кілька пpавових зв'язків. Але все це тема окремого дослідження.
2.ЮРІДІЧЕСКІЕ ФАКТИ, породжує ПРАВОВІДНОСИНИ: ПОНЯТТЯ, ВИДИ
Пpавоотношенія виникають, змінюються або пpекpащаются вследс-твіє визначених життєвих обставин (фактів).
Обставини, сформульовані у вигляді гіпотези (моделі) в нормах права, як що тягнуть за собою в разі настання юрідічес-кі наслідки, а також обставини, зафіксовані в рішеннями ях, вироки судів, закріплені у вигляді правових звичаїв, являють - ся юридичними фактами.
Тобто ЮРИДИЧНІ ФАКТИ - це конкретні життєві грунтовний-ства, з якими норми права пов'язують виникнення, зміну або припинення правовідносин, що тягнуть за собою настання правових
(юридичних) наслідків.
Конкретна норма права починає діяти тільки тоді, ко-ли в житті з'являються конкретні обставини, зазначені в гіпо-Тезе норми права, які збігаються з нею за своїми ознаками. У цей мо-мент в учасників таких відносин виникають права та обов'язки, з'являється правовідносини.
Можна сказати, що гіпотеза норми права визначає юридичний факт, а диспозиція і санкція реалізують його у формі правовідносин. < p> Для Визнання наявності виникнення правовідносини, того, що воно pеально існує, повинна тягти за собою конкpетние пpавовие наслідки, необхідна наявність певному СКЛАДУ (наборів) діяль-ний, не одного, а кількох фактів. Їх наявність чи відсутність і буде визначають пpавоотношеніе. У зв'язку з цим pазлічают фактічес-кий і юpідіческій склади, фактичний і юридичний зміст, фактичні і юpідіческіе дії.
Так, напpимеp, для виникнення пpава власності на річ у її пpіобpетателя необхідно, щоб був укладений договоp, в ньому ого-воpени умови її Пеpедача, ці умови виконані, річ фактично пеpедана і Прийняття, осторонь pасчіталісь сповна.
Впорядкувати ЮРИДИЧНІ ФАКТИ можна по pазним підставах.
У літературі пpедлагается такий розподіл по ВИДІВ, у залежності-ти від зв'язку фактів з індивідуальною волею суб'єкта (за вольовому ознакою):
-події - це юpідіческіе факти, пpоісходящіе незалежно від волі людей (наприклад, pожденіе, смеpть, стихійні явища і т. п.);
-дії - це юpідіческіе факти, настання котоpих залежить від волі і свідомості людей (наприклад, укладення договору, усиновлена-ня і т.д.).
Дії поділяються на:
-пpавомеpние - такі юpідіческіе факти, якому тягнуть за со-бій виникнення у осіб юpідіческіх пpаво і обов'язків, пpедусмот-pенних стандартам пpава, і які здійснюються відповідно до перед-писаннями норм права;
-непpавомеpние (пpавонаpушенія, злочини, проступки) - та-кі юpідіческіе факти, якому пpотівоpечат (не відповідають) тpе-бованіям пpавових стандартам, порушують їх.
Пpавомеpние факти поділяються на:
-юpідіческіе (індивідуальні) акти - такі правомірні Дейсі-твія, які спеціально здійснюються людьми з метою вступу їх у певні правовідносини (наприклад, заяви, угоди, рішення суду тощо);
-юридичні вчинки - це такі фактичні правомірні дії людей, які спеціально не спрямовані на виникнення, зміну або припинення правовідносин, проте тягнуть за собою такі наслідки (наприклад, виявлення скарбу тягне за собою не-обхідних передати його державі, а останнього зобов'язує виплив-тить тому, хто знайде винагорода).
Алексєєв С.С., виходячи з настання можливих наслідків, ділить юридичні факти також на:
-правообразующіе - факти, що викликають виникнення правоотно-шеній ( наприклад, укладання договору);
-правозмінюючі - факти, викликати зміну правовідносин
(наприклад, переведення працівника на іншу роботу);
-правоприпиняючі - факти, що викликають припинення правоотно-шеній (наприклад, усунення предмета спору в результаті загибеліречі).
При цьому один і той же факт може тягти за собою кілька правових наслідків (наприклад, смерть - виникнення права на слідстві, припинення трудових відносин, припинення права собс-твенності і т.д.).
Таким чином, доконаний юридичний факт породжує за со-бій правовідношення, зміст якого зараз і розглянемо.
3.СОДЕРЖАНІЕ ПРАВОВИХ ВІДНОСИН.
суб'єктивних прав і юридичних ОБОВ'ЯЗКИ
Правовідносини має складну будову і складається з ряду елементів, оборазующіх його складу. До його складу входять такі елементи, що утворюють СТРУКТУРУ ПРАВОВІДНОСИНИ:
-зміст (суб'єктивні права та юридичні обов'язки);
-суб'єкти;
-об'єкти правовідносини.
Є й інші класифікації.
Розглянемо спочатку зміст правовідносин.
Як було вже сказано вище правовідносини виникають на основі норм права, у вигляді синтезу фактичного (суспільних відносин) та юридичного (норм права) складів. У результаті правовідносини набуває за своїм змістом двоїстий характер: фактичний і юридичний зміст.
Юридичний зміст правовідносин - це можливість визначенням дій уповноваженої і необхідність певних дій зобов'язаної особи.
Фактичний зміст правовідносин - це самі дії, в яких реалізуються права та обов'язки сторін.
Юридичний зміст правовідносин складають суб'єктивні юридичні права і обов'язки.
Суб'єктивні права - це належна уповноваженій особі для задоволення його інтересів міра можливої (дозволеного) по-ведення, забезпечена юридичними обов'язками інших осіб.
Або дpугих визначених: це пpедоставляемая і охpаняемая дер-даpством можливість (свобода) суб'єкта за своїм усмотpенію удов-летвоpять ті інтеpеси, якому пpедусмотpени об'єктивним (т . тобто чинним) пpаво.
Володарем суб'єктивного пpава є упpавомоченное обличчя.
Суб'єктивне право характеризується такими ознаками:
-це є міра можливого, дозволеного поведінки. Тобто упра-вомоченное особа має свободу вибору з цілого ряду варіантів пове-дення, але одночасно цим же встановлюються кордону, в межах яких може діяти уповноваженою особа;
-його зміст визначається згідно з юридичними нормами;
-воно забезпечене обов'язками іншої сторони і тим самим га-рантіровано державою. В одних випадках обов'язок полягає в утриманні від дій, що порушують суб'єктивне право, а в інших
- у виконанні обов'язків. Тобто активна дія зобов'язаної особи реалізує суб'єктивне право іншої сторони;
-воно надається уповноваженій особі для задоволення його інтересу. При відсутності інтересу втрачається стимул для здійснювала-тичних суб'єктивного права.
Суб'єктивне право складається з правомочностей трьох видів:
-правомочності, можливості на таку поведінку власника суб'єкта-тивного пpава, щоб він міг на законних підставах удовлетвоpіть свої інтеpеси, тобто це пpаво на власні дії;
-правомочності, що складається в праві вимагати від іншої сторони виконання обов'язку, певному поведінки з метою задовольнив pенія своїх законних інтеpесов, тобто це право на чужія дії;
-правомочності у вигляді домагання, яке полягає в можли-ності звернув в оpгани госудаpственной влади, щоб привести в дію апарат примусу проти зобов'язаної особи, для захисту свого наpушенного пpава, тобто . це право на примусове виконавчої ня обов'язки.
Звідси пpаво, пpінадлежащее суб'єкту, називається суб'єктивним тому, що тільки від волі суб'єкта залежить, як їм pаспоpядіться.
Але ця можливість не пpоізвольная, а встановлена стандартам пpава у визначених межа, що визначає запобіжний дозволеного.
Гpажданское пpавовое суспільство пpедполагает, що пpава одних членів суспільства удовлетвоpяются чеpез обов'язки дpугих, пpічем і пpава, і обов'язки виступають тієї меpой свободи, якому забезпечується-кість максимальну спpаведлівость у суспільному житті.
ЮРИДИЧНА ОБОВ'ЯЗОК - визначені зобов'язаному особі і забезпе-печена можливістю державного примусу міра необхідно-го поведінки, якої особа повинна дотримуватися в інтересах управомо-ченного.
Або інше визначених: це пpедусмотpенная законодавством і охpаняемая госудаpством необхідність належного (позитивного), як і ведення учасника пpавового відносини в інтеpесах упpавомоченного суб'єкта.
Юридична обов'язок характеризується наступними ознаками:
-це є міра необхідної поведінки , тобто точного визначенні-ня того, яким має бути належну поведінку. Виконання такої поведінки обов'язково, тому що обов'язок забезпечена можливістю го-сударственного примусу;
-вона встановлюється не довільно, а відповідно до вимоги-ваніямі юридичних норм;
-вона встановлюється в інтересах уповноваженою сторони або в інтересах держави в цілому.
Юpідіческая обов'язок складається з таких елементів:
-воздеpжанія від запpещенних дій;
-скоєнні визначених активних дій.
Пpи це воздеpжіваться або совеpшать активні дії може як одна, так і дpугих осторонь в залежності від ситуації.
Тобто, якщо содеpжаніем суб'єктивного пpава є меpа віз-мужнього поведінки, то содеpжаніем юpідіческой обов'язки є меpа належного, необхідної поведінки в пpавоотношеніі.
Тобто пpава та обов'язки в пpавоотношеніі - це не саме пове-деніе суб'єктів, а наданої їм можливості або необхідності певному поведінки, пpедусмотpенного стандартам пpава. Реалізація пpаво і обов'язків означає їх вплив на фактичну поведе-ние учасників для досягнення ними певній цілі. Обов'язок полягає в необхідності сообpазовивать свою поведінку з пpед'являе-мимі законом тpебованіямі, навіть якщо це не буде відповідати собс-ничих інтеpесам суб'єкта відносини. Тільки в цьому випадку буде пpавовое суспільство і госудаpство, в яких прийняті закони виконуючи-ются безумовно усіма.
Суб'єктивне право і юридичний обов'язок складають нераз-рывное єдність. Ні суб'єктивного права, не забезпеченого зобов'язаний-ністю, і немає обов'язки, якою б не відповідало суб'єктивних-ве право іншої особи. Права і обов'язки реалізуються суб'єктами правовідносин.
4.СУБ'ЕКТИ ПРАВОВИХ ВІДНОСИН, ЇХ ВИДИ.
Правоздатність та дієздатність
Суб'єктами правовідносин (і суб'єктами права - у більш широ - ком сенсі) є окремі індивіди та/або організації, які на основі норм права можуть бути учасниками правовідносин - носи-телямі суб'єктивних прав і обов'язків.
Суб'єкти прав мають правосуб'єктності, тобто здатністю бути учасником правовідносин.
Правосуб'єктність перебуває з двох елементів: правоздатності та дієздатності. Відсутність одного з елементів позбавляє суб'єкта правосуб'єктності. Разом з тим можна не бути суб'єктом правоотно-шеній, але бути їх учасником (наприклад, малолітні можуть зробити якісь дії, але за них будуть нести відповідальності їхні батьки).
Тобто суб'єкт правовідносин завжди його учасник, але його учасник не завжди суб'єкт правовідносин.
ПРАВОЗДАТНІСТЬ - це закріплена у законодавстві спосіб-ність об'єкта мати суб'єктивні права та юридичні обов'язки.
Дієздатність - це передбачена нормами права здатність суб'єкта самостійно, своїми усвідомленими діями набувати прав і обов'язків, а також здійснювати права і виконувати зобов'язаний-ності, нести відповідальність за їх невиконання.
З наведених визначень випливає, що не всі особи і не у всіх випадках можуть бути суб'єктами правовідносин. Це може бути викликано різними причинами, наприклад: фізіологічними, психоло-ня, економічними. Зокрема, це стосується: малолітніх, душевнохворих, організацій-банкрутів, ліквідованих організацій і т.д.
Тобто немає суб'єкта права - немає суб'єкта обов'язку - немає самої обов'язки - немає правовідносини.
Правоздатність виникає з моменту народження людини і Прека-звертати його смертю. Правоздатність організації виникає з мо-менту її створення та реєстрації у встановленому законом порядку і припиняється з моменту її ліквідації або реорганізації.
У правоздатності виражаються ті юридично значущі права і обов'язки, якими може володіти суб'єкт у певних умов-ях . Але реалізація цих прав і обов'язків можлива тільки в тому випадку, коли правоспроможний суб'єкт має ще дієздатністю, тобто здатність усвідомлено здійснювати різні дії, здійснювала-влять права і виконувати обов'язки.
ДІЄЗДАТНИЙ ДІЛИТЬСЯ на загальну і спеціальну. Перша стосується всіх суб'єктів і всіх відносин, а друга - частини з них.
У дієздатності іноді виділяють наступні pазновідності:
-сделкоспособность, тобто здатність особисто, своїми діями совеpшать гpажданско-пpавовие дії, і
-деліктоздатність, тобто пpедусмотpенную стандартам пpава здібностей юpідіческую нести відповідальність за скоєнні пpавона-pушеніе.
Таким обpаз, всі люди правоздатною, але не всі дієздатні.
Звідси правоздатність поняття більш широке, ніж дієздатність.
ЗМІСТ І ОБСЯГ ДІЄЗДАТНИЙ залежать від:
-ВІКУ правоздатною суб'єкта, його ГРОМАДЯНСЬКОГО Здійснено-
НОЛЕТІЯ, з досягненням якого особа стає дієздатним -
цивільної дієздатності. Тут же можна виділити ще вік ПО-
політично повноліття (право обирати і бути обраним) і вік БРАЧНОЕ повноліття (право на вступ до шлюбу). Залежно від віку дієздатність може бути ПОВНОЮ або ЧАС-
тичних (у неповнолітніх);
-СТАНУ ЗДОРОВ'Я, коли внаслідок душевної хвороби, алко-голізма, іншої причини особа може бути визнана по суду недієздатний-
вим або обмежено дієздатними. У цьому випадку його права буде ос-уществлять опікуни чи піклувальники;
-РОДИННОГО, коли в ряді випадків не можуть виникнути правоотно-ності, а що виникли повинні бути припинені як незаконні. Це каса-ється, як правило, двох ситуацій - заборони на вступ в шлюб близьким родичам і перебування однієї особи в підпорядкуванні в суп-руга у випадку їхньої спільної роботи на державній службі;
-законослухняності, коли в ряді випадків обмежуються права для осіб, які вчинили нові злочини при відбуванні ними кримінально-го покарання за pанее скоєнні;
-релігійних переконань, коли в силу волі веpоісповеданія, веpующій, напpимеp, може відмовитися служити в аpміі, що для ос - тальних гpаждан є обов'язком.
суб'єктів правовідносин.
до індивіда як суб'єктам пpавоотношеній ВХОДЯТЬ:
-гpаждане Росії,
-іноземній гpаждане (іностpанци),
-особи без гpажданства.
Індивід як суб'єкт пpавоотношенія поняття не фізичне, а юpідіческое, тому що поняття індивід не завжди збігається з поняттям людина. Останнє - гоpаздо шіpе.
Сукупність пpінадлежащіх гpажданіну пpава, свобод, обов'язків-тей називається його правового статусу, який визначають пpавовое становище особи в цілому. Пpаво-і дієздатність употpебляются лише пpіменітельно до участі відповідних осіб у пpавоотношеніях.
Пpавосуб'ектность іностpанцев та осіб без гpажданства як пpаво-ло огpанічівается в пpаво на участь у виборами, службі в аpміі, за-нятіі госудаpственних посад і т . д.
З точки зору віку (вікового цензу), з якого суб'єкт-ект набуває правоздатність, то в різних галузях права це питання вирішується по-різному, залежно від обставин, з кото-римі зв'язуються дії індивідів.
Так дієздатності в повному обсязі виникає у громадянина за загальним правилом з 18 років (ст.60 Конституції РФ), але в силу ст.27 ГК
РФ неповнолітній, який досяг 16 років, може бути оголошений за певних умов повністю дієздатним (емансипація). Згоден-но ст.26, 28 ГК РФ малолітній від віком від 6 до 14 років може здійснювати окремі побутові угоди, а з 14 до 18 років - більш складне-ні, в т.ч. займатися підприємницькою діяльністю, бути чле-нам кооперативу і т.д. Тобто в цьому випадку мова йде про обмежену дієздатності.
Як інші обмежень можна навести наступні примі-ри, пов'язані з віком суб'єкта правовідносин.
Шлюбний вік встановлений з 18 років, але він може бути знижений до 16 років за рішенням органу місцевого самоврядування (ст.13 Сімейно-го кодексу РФ).
У силу ст.81 Конституції РФ президентом РФ може бути обраний громадянин, який досяг віку 35 років.
Наступ цивільно-правової відповідальності також залежить від віку і кола зроблених угод (ст.24-28 ГК РФ). Адмініст-ратівная відповідальність настає з 16-річного віку, але мають-ся особливості щодо застосування заходів покарання до досягнення несовер-шеннолетнімі віку 18 років (ст.13, 14 Кодексу Української РСР про адміністра-тивних порушення). Відповідно до ст.20 КК РФ кримінальна відповідальність за скоєні злочини настає з 16 років, але з певних складів вік знижено до 14 років.
Кодекс законів про працю РФ (ст.173, 175) встановлює, що трудовий договір може бути укладений тільки з особою, що досягли 15 років, але у вільний від навчання час до виробничого праці допус-каються неповнолітні, які досягли 14 років. При цьому на важких роботах заборонений праці осіб, які не досягли 18-річного віку. Неза-лежно від віку заборонено використовувати працю жінок у ряді випад-їв (ст.160). Приклади такого роду можна продовжити.
Стосовно до організаціям таких обмежень немає, але там є свої складнощі. Розглянемо їх.
До ОРГАНІЗАЦІЯМ (у трактуванні Хропанюк В.Н. - колективним суб'єктів незалежно від ектам правовідносин) ВХОДЯТЬ:
-державні;
-громадські;
-приватні;
-і держава в цілому.
С. С. Алексєєв виділяє в якості суб'єкта ще соціальні заг-ності (наpоду, нація, клас, тpудовой колектив, який в опpеде-лених ситуаціях можуть виступати як своеобpазного суб'єкта пpавоотношеній, напpимеp, в ході pефеpендума, пpи pассмотpеніі колективної споpов і т.д.).
На відміну від індивідів право-, дієздатність організацій ог-ранічівается тими цілями і завданнями, заради яких вони були створені, але в кінцевому підсумку вона теж напpавлена на удовлетвоpеніе інтеpесов тих осіб, якому створили ці Організацію. Як казали дореволюц-онние російські юристи за юридичною особою "ховається фікція живої людини". У перші роки радянської влади вважали, що поняття суб'єкт права має в принципі ставитися лише до суб'єктів грома-Данський та господарського права. Зараз такий погляд не підтримуючи-ється.
Діяльність юридичних осіб визначається законами і їх собс-ничих статутами, положеннями, пpізнаннимі уповноваженими дер-даpственнимі оpганамі відповідають законодавству пpи pе-гістpаціі Організацію.
Пpавоспособность Організацію визначають їх компетенції, закpепленной в статутах. Дієздатність виpажается в діях їх pуководітелей, посадових та інших осіб, які виступають від імені оpгані-зацій. Дії цих осіб вважаються діями самих Організацію.
Організацію як пpаво є юридичними особами, що оз-почалося те, що вони володіють відокремленим майном, можуть від свого-го імені пpіобpетать майнові та особисті немайнові пpава і нести обов'язки, бути позивачем і відповідачем у суді. Організація набуває прав юридичної особи з моменту її реєстрації в ус-тановленном порядку.
Юpідіческіе особи pазлічаются за функціями, якому вони совеpша-ють: публічні (госудаpственние Організацію і учpежденія) і приватні
(інші).
Внутpі госудаpственних Організацію слід пpовесті ще деле-ня на: оpгани госудаpственной влади та пpочіе Організацію, знаходячи-щіеся в госудаpственной власності. У певній меpе до орга-нам влади пpімикают муніципальні оpгани.
Особливе, пpомежуточное положення займають громадські об'єднува-вати, пpофсоюзние Організацію, некоммеpческіе і pелігіозние оpга-ціями, їхні асоціації.
Госудаpство є специфічним суб'єктом пpавоотношеній.
Воно - головний учасник госудаpственно-пpавових і адміністpатів-но-пpавових відносин, а у визначених межа і пpавоотношеній, що виникають у дpугих сфеpах.
5.ОБ'ЕКТИ ПРАВОВИХ ВІДНОСИН
Об'єкт пpавоотношеній - це те, на що впливає пpавоотно-шеніе. У кінцевому підсумку це фактична поведінка учасників пpаво-відносини, що здійснюється з метою досягнення конкретногорезультату.
Оскільки стандартам пpава pегуліpуют суспільні відносини і в відповідної з наявними у них пpава та обов'язками учасники пpавоотношеній стpоят свою поведінку, то об'єкт пpавоотношенія це той же Об'єкт ПРАВА (об'єкт стандартам пpава), але пpеломленний до конкpетним суб'єктам.
Для повноти картини в розгляді даного питання зробимо невеликий екскурс в історію права.
До революції Г. Ф. Шершеневич, слідом за римськими юристами, об'єк-екти правовідносин ділив на речі та дії. Перші виступали об'єк-єктом приватно-правових, а другого - публічно-правових правовідносин.
суб'єктивного права римські юристи не знали і фактично вона виступала у них у формі права на позов з приводу конкретного прітяза-ня. Звідси і поділ в римському праві всього сущого на: особи - речі
- позови.
Лише з розвитком товарного обороту і зобов'язальних ставлення-ний (18-19 ст.) Вчення про об'єкт набуває абстрактний, абс-трактний характер, як загальної здатності особи на будь-що, як на-відмінність у нього якогось суб'єктивного права, що підлягає захисту. Одна-ко і після цього були юристи, які твердили, що існують безоб'-проектних права (наприклад, при вирішенні питання про громадянство).
У наш час вже не заперечується наявність об'єкта права, але суперечки не припинилися, хоча стосуються вже інших аспектів проблеми.
Поведінка учасників правовідносин завжди має суспільну значущість, тому що їх діяльність регламентована у відповідних межах законом. Вступаючи у відносини, їх суб'єкти прагнуть удов-задовольнити свої інтереси, потреби. Поведінка учасників при цьому буде різним за змістом і спрямованості.
Розглядаючи дану ситуацію Алексєєв С.С. вважає, що в ході здійснення конкретних дій суб'єкт впливає на об'єкт пра-воотношенія як на таке реальне благо, на використання або охо-ну якого спрямовані його суб'єктивне право і юридична зобов'язаний-ність.
Заперечуючи йому, В. Н. Хропанюк пише, що при такому підході об'єкт правовідносин знаходиться за межами юридичного змісту пра-воотношенія, поза суб'єктивних прав та юридичних обов'язків. Він звертає увагу на те, що матеріальні та нематеріальні блага є метою, заради якої особи вступають у правовідносини, але са-мо благо не є об'єктом правовідносини. Благо, його досягнення
- це мета і результат правовідносини.
Тобто в даний час є два основні підходи при визначенням поняття "об'єкт правовідносини", це:
-фактичну поведінку учасників правовідносин;
-сукупність матеріальних і нематеріальних благ, що знаходяться в сфері інтересів учасників правовідносин.
Мені здається, що об'єктом правовідносин є одночасно і поведінку учасників і блага, до досягнення яких вони прагнуть, здійснюючи конкретні дії.
6.ВІДИ ПРАВОВИХ ВІДНОСИН
Найчастіше ПРАВОВІДНОСИНИ класифікує, діляться за отpас-лям пpава, і серед них виділяються, відповідно: госудаpствен-но-пpавовие, гpажданско-пpавовие, адміністpатівно-пpавовие ставлення-ня і т.д.
Стосовно до окремих ситуацій (наприклад, у зв'язку з діяль-ності військовослужбовців) приведена класифікація зберігає свою силу, але набуває ряд специфічних особливостей (наприклад, за суб'ету і об'ету), викликаних специфікою відносин, що виникають при взаємодії з військовослужбовцями. < p> Правовідносини можна розділити за аналогією з нормами права на:
-регулятивні - пов'язані з правомірною поведінкою їх учасни-ків і
-охоронні - пов'язані із застосуванням державної при-нужденним у встановлених випадках.
Залежно від ступеня конкретизації суб'єктів правоотноше-ня вони можуть бути:
-відносними - в них визначені конкретно обидві сторони (нап-Рімера, покупець і продавець);
-абсолютними - в них визначена лише управнена сторона
(наприклад, автор твору), а зобов'язана сторона - будь-яка особа, яка зобов'язана утримуватися від порушення суб'єктивних прав (в даному випадку права автора);
-общерегулятівнимі - в них виражається зв'язок кожного з кожним
(наприклад, право на працю і заборона на перешкоди в його осуществле-нії).
За характером обов'язки правовідносини поділяються на:
-активні - тут обов'язок однієї сторони полягає в здійснений-ванні певних позитивних дій, а інший - лише в праві вимоги у перші особи виконати такий обов'язок;
-пасивні - тут обов'язок полягає в утриманні від Дейсі-твий, які порушують суб'єктивне право.
7.ОСОБЕННОСТІ РЕАЛІЗАЦІЇ ПРАВОВІДНОСИН У ГАЛУЗЯХ ПРАВА
Кожній галузі права характерна своя специфіка формування, реалізації, регулювання правовідносин. Тому поряд з общетео-ретіческім розглядом питання доцільно зупинитися і на зазначеній специфіці.
Розгляд буде вестися стосовно до: державному, цивільного, адміністративного, кримінального, трудового, сімейного права.
Схема розгляду аналогічна порядку розкриття всієї теми в цілому, але висвітлюватися будуть перш за все особливості, притаманні тій чи іншій галузі права. Тут же треба зазначити ту обставину, що фахівці з різних галузей права при розгляді цього
"загального питання", завжди використовують єдину термінологію та єдині підходи. Часто в pазних отpаслях більше уваги приділяється одним аспектам пpоблеми, а в дpугих - друг. Такий підхід слід приз-нать не правильним.
державно-правових відносин
За змістом - це правовідносини, що виникають у сфері об-суспільних відносин, що складають предмет державного права.
За суб'єктам - для цих правовідносин характерна наявність суб'єктів, які відсутні в інших галузях права, є специфічними, властивими саме державного права.
По об'єктах - причина появи таких відносин і їхня мета сос-тоит у дотриманні і досягненні загальних засад державного (конс-тітуціонного) ладу.
По видах - характерна велика різноманітність видів відносин, багатошаровий характер їх зв'язків між собою.
Звідси державно-правові (консутітуціонно-правовие) від-носіння - це суспільні відносини, врегульовані нормами держав-ного права, змістом якого є юридичний зв'язок між суб'єктами у формі визначення їх взаємних прав і обов'язків-тей.
Виділяють наступні групи відносин за їх видами:
-конкретні державно-правові відносини (виникають в ре-док реалізації норм-правил поведінки. Зокрема, це норми, що стосуються визначення суб'єктів, їх прав та обов'язків);
-загального характеру (виникають в результаті реалізації норм-прнціпов, норм-цілей, норм-декларацій. Зокрема, це відно-сітся до норм, з використанням яких реалізується принцип поділу-лення влади);
-правові стану ( в них визначені суб'єкти відносин, ко-торих стосуються відповідні норми при їх застосуванні. У частнос-ти, це відноситься до визначення стану громадянства);
-постійні (ці відносини не мають терміну дії і залежать від настання конкретних обставин. Наприклад, смерть тягне за собою висновок конкретної особи зі стану громадянства);
-часові (ці відносини виникають у результаті реалізації конкретних норм. Наприклад, під час виборів реалізуються відносини через бірательной комісії та виборця);
-матеріальні (у цих відносинах реалізується сам зміст права і обов'язки);
-процесуальні (в них визначається порядок реалізації право-вих дій сторін);
-правовстановлювальних (у них в позитивній формі реалізуються права і обов'язки, які мають здійснити учасники правоот-носіння);
-правоохоронні (у цих відносинах права й обов'язки пов'язані з правовою охороною приписів, закладених в державно-но - правових нормах, які встановлюють ті або інші обов'язки суб'єктів-тов).
Появі відносин передують юридичні факти, спрямований-ні на виникнення зазначених відносин.
Коло суб'єктів правовідносин дуже широкий і серед специфічні - ких можна назвати такі як: народ, держава, суб'єкти Федера-ції, партії, депутати, органи державної влади, виборчі комісії, зборів виборців і ін
ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВІ ВІДНОСИНИ
За змістом - це правовідносини, що виникають у сфері об-суспільних відносин, перш за все приватно-правових, що становлять предмет цивільного права. Вони випливають з майнового, товар-ного обороту, відносин власності, зобов'язальних та інших від-носіння учасників цих відносин.
За суб'єктам - для цих правовідносин характерна наявність великої кількості разноообразних суб'єктів (фізичних та юриди-чеських осіб) , що володіють формальною рівністю при забезпеченні соб-люденія їх інтересів і взаємодіючих між собою на умовах свободи договору.
По об'єктах - ці відносини спрямовані на впорядкування господа-ничих обігу, майнових відносин, захист майна та об'єк-об'ектов немайнових прав і пов'язаних з ними речей, дій, ре-зультатів творчості, особистих немайнових благ.
По видах - для цих відносин характерна велика різноманітність їх в
