ВСТУП

1. Сословний ПОЛІТИКА В XVIII СТОЛІТТІ

У всесвітньо-історичному процесі XVIII століття було часом, коли раз -вітіе нових, капіталістичних відношенні приходило у все більшу проти -воречіе з пануванням феодального ладу з усіма його інститутами в еконо -мічного, політичної, юридичної, ідейної та культурного життя. Капіта -лістіческая мануфактура перетворилася на цей час в центр розвитку вироб -дітельних сил і нових виробничих відносин.

В основі структури населення у XVIII ст. лежав становий принцип. Соці -ний категорії та групи виступали як стану або станові категорії,наділені особливими становими правами, привілеями. До непривілейованимставилися податкові стану, що виконували певні повіннос-ти,платили всякого роду, казенні податки і збори.

Панівне положення серед усіх станів займало дворянство, Урава -ненное в правах з боярством і консолідуватися в XVIII в у єдиний клас -стан.

В ході цієї консолідації з його складу були виключені всякого роду про -проміжних групи, що володіли в XVI - XVII ст. частиною дворянських прав
(значна частина дітей боярських, служилі люди «по приладу» та інші ка -тегоріі службових людей). Разом з тим дворянство у XVIII ст. увібрало в свійсклад феодалів і феодалізіровавшуюся знати територій, що ввійшли в XVII -
XVIII ст. до складу Росії - прибалтійських баронів, польську шляхту, козачустаршину і феодальної знаті інших народів [1].

Іншим привілейованим станом було духовенство, але воно в XVIII ст.лишилось права володіння землею і селянами і втратило понад мільйон душселян, секуляризовані державою. В процесі секуляризації б-ліліквідовані багато монастирів, а в останніх встановлювалися суворіштати різних категорій ченців, що в кілька разів зменшило чисельні -ність чорного духовенства. Було здійснено ряд заходів, що підсилилизамкнутість цього стану. Доступ до нього особам з податкових станів буввельми ускладнений. Діти духовенства виключалися з духовного стану лише втому випадку, якщо вони не отримували необхідної освіти. Духовенство в
XVIII ст. звільнялося від подушної подати, рекрутської повинності і від тілесних покарань.

Здійснивши секуляризацію, самодержавство перетворило духовенство в своє -образних чиновників по духовному відомству. Зовнішнім оформленням цьогоположення з'явився указ Павла I про поширення на верхівку духовенстваправил про нагородження чиновників орденами за старанну багаторічну службу

Від подушної подати у XVIII ст. були звільнені і деякі полупріві -леговані стану і станові групи, що складали приблизно 2,5% населення. Жалувана грамота містах виділила з міського населення тригільдії купецтва, звільнила гільдійское купецтво від подушної подати,рекрутського набору, замінивши його грошовою платою, закріпила за ним право наоптову та роздрібну торгівлю, на заклад торгових суден, фабрик і заво -дов. Крім того, купці I і II гільдії звільнялися від тілесних покарань.
Категорія гільдійского купецтва була нечисленна і у складі населення м. Се -ня займала лише 0,5%.

До кінця XVIII ст. досить великим за чисельністю виявилося що склалосяполупрівілегірованное військово-служилої стан, до якого увійшли козаки,калмики і частина башкирів. Його загальна чисельність становила менше 2% всьогонаселення. За цим станом закріплювалися землі, луги, ліси, водойми за раз -заходам, які значно перевищують розміри земель селян цих же районів.
Військово-служилої стан звільнене від подушного податку і рекрутськоїповинності, але несло обов'язкову військову службу на особливих умовах. Пра -ва, надані верхівці цього стану, у ряді випадків наближалися доправ дворян.

До неподатним станам належали також рекрути, здані в армію і підфлот, і їхні діти, які утворювали невелику категорію солдатських дітей,які використовувалися урядом для формування унтер-офіцерськогоскладу армії [2].

Основну масу населення країни складали податкові стану. За першийревізії їх чисельність дорівнювала 7,1 млн. душ чоловічої статі з 7,8 млн чоло -вік усього населення; по третє ревізії - 10,7 млн. душ чоловічої статі з
11,6 млн. чоловік; по п'ятому-17-17,2 млн. душ чоловічої статі з 18,7 млн.чоловік. Таким чином, податкові населення складало; 913% на початку століття і
94,6% у його кінці, при цьому податкові населення міст і до кінця століття небагатьохГим перевищувало 3% всього населення. Це в основному було стан міщан,оформлене жалуваною грамотою містам.

2. ПРВІЛЕГІІ дворян і поневолення Селян

Катерина оформила станові привілеї дворян. При ній значнозміцніло російське абсолютна держава, посилилося гноблення селян, була
Хрестова війна (1773 - 1775). У Росії в 2-ій половині XVIII століття зміцни -лось становий розподіл на дворянство, духовенство, селянство,купецтво, міщанство.

Дворяни отримали можливість починати службу не з рядового або простогоматроса, а з офіцера, пройшовши дворянську військової школи. Петро III видав указпро вольності дворянства, що дає право служити чи не служити, але діяце-го указу було припинено. Тепер же, підтверджувалася свобода дворянвід обов'язкової служби.

За дворянами у XVIII ст. було закріплено монопольне право на володінняземлею і селянами. При цьому в 80-х роках власницькі права дворян рас -пространялісь на надра землі, ліси і води. Їм надавалося монопольнеправо винокуріння, право продавати продукти, вироблені в їх вотчині, ізаводити підприємства для їх переробки. Дворяни були звільнені від по -задушливій подати і всіх інших податків і платежів, від рекрутської, постойна, дообережно та інших повинностей, від обов'язкової служби і тілесних покарань.

Ціла система пільг забезпечувала дворянам швидке отримання офіцерськогочину на військовій і цивільній службі і зосередження в їхніх руках всіх клю -чевих позицій в апараті влади, управлінні, в, суді, армії, на флоті і вдру-гих ланках політичної надбудови.

До кінця XVIII ст. дворяни становили близько 1% населення країни. У йогосос-таве виявилася значна група тих, хто отримав це звання шляхомвислуги в обер-офіцерський чин на військовій і в штаб-офіцерський чин - нацивільного кой службі. Більшість цих дворян не мали зовсім або малидуже мало землі і селян. [3]

Понад 90% населення становили селяни, Делівшіеся на дві великікатегорії: поміщицьких і державних. Крім того, існували більшедрібні категорії селян: палацові, що перетворилися на царювання Павла 1в питомих, посесійні (куплені до заводів) та інші. Селяни всіхкатегорій були прикріплені до землі, платили феодальну ренту, несли рек -Рутський повинність і відчували на собі всі тяготи станового неполнопра -вия. Усі вони були кріпаками. Але форми і ступінь кріпацтва істанового неполноправія для селян різних категорій суттєво раз -Ліча.

Найважчим було становище поміщицьких селян. Становили в
XVIII ст. більше половини всього населення країни, вони не мали ніяких прав:і вони самі, і їх майно знаходилися в необмеженої влади і собственнос -ти поміщиків.

Державні селяни (до кінця століття їх було близько 5,5 млн. душ)складали більшість населення в районах, де з різних причин поме -щічье землеволодіння не прижилася або не стало переважаючим (Північ, При -Приураллі, Урал, Сибір, Північний Кавказ, Південна Україна). Високий був їхня доляний вага також в національних районах Поволжя, районах колишніх засічнихрис і в деяких інших районах. Державні селяни користувалисяземлею на основі общинної землеволодіння. Феодальна рента стягувалася з них вформою подати, але до цього додавалися всякого роду державні повин -ності: з будівництва та утримання доріг і мостів, перевезенні казеннихвантажів, розквартирування військ і т. д. Їх становище відрізнялося тим, що нік -то не втручався в їхні сімейні стосунки, вони не піддавалися постійнимпокарань та катувань, могли займатися промислами, ремеслом, торгівлею,найматися на купецькі мануфактури і т. д. Склад державних крес -тьян був неоднорідним.

3. «НАКАЗ» КАТЕРИНИ II

Невдовзі після вступу на престол Катерина II виявила, що однимз суттєвих недоліків російського життя є застарілістьзаконодательс-тва: збірник законів був виданий при Олексія Михайловича, ажиття з тих пір змінилася до невпізнання. Імператриця бачиланеобхідність великої роботи по зібранню та перегляду законів. Катерина IIвирішила скласти але-ше Укладення. Імператриця вважала, що закони повиннібути узгоджені з потребами країни, з поняттями і звичаями народу. Дляцього вирішено б-ло скликати виборних (депутатів) з різних станівдержави для Вира-лення нового Уложення. Ці збори виборних булоназвано Комісією для складання проекту нового Уложення. Комісія повиннабула повідомити пра-вітельству про потреби та побажання населення, а потімвиробити проекти но-вих, кращих законів. Комісія була відкритаурочисто в 1767 році самої Катерина II в Москві, в Грановитій Палаті.
Було зібрано 567 депутатів: від дворянства (від кожного повіту), купецтва,державних селян, а також осілих інородців. Широко запозичуючи ідеїпередових західних мислителів, Катерина II для цієї Комісії, якаскладалася з виборних депутатів від всіх соціальних груп російського суспільства,за винятком кріпаків, сост-вила "Наказ комісії про складанняпроекту нового уложення ". [4]

« Наказ »- це ліберальна програма її царювання, що увібрав у себез-ложении її поглядів з найважливіших питань і заснований на найбільш сучас -сних для того часу соціально - політичних і правових ідеях. У ньомувперше в Росії було проголошено принцип презумпції невинності, ідеїрівності усіх перед законом, виключного права суду визначативинність людини і багато інших.

Це були правила, на підставі яких має бути складено нове
Укладення і якими мали б керуватися депутати.
"Наказ" був розданий всім депутатам. Але так як введення законів знаходиться вюрисдикції Царя, то комісія повинна була скласти пропозиції. Над
"Наказом" Катерина II працювала більше двох років. В "наказі" Катерина II го -ворити про державу, закони, покарання, провадженні суду, вихованні таінших питаннях. "Наказ" показував і знання справи, і любов до людей.
Імператриця хотіла внести до законодавства більше м'якості і поваги долюдині. "Наказ" був зустрінутий скрізь із захопленням. Зокрема, Катерина IIвимагала пом'якшення покарань: "любов до батьківщини, сором і страх ганьбусуть кошти укротітельние і можуть утриматися безліч злочинів ".
Також вона зажадала скасувати покарання, що можуть спотворити людськетіло. Катерина II виступала проти застосування тортур. Вона вважала тортуришкідливою, так як слабкий може не витримати тортури і зізнатися в тому, чого нездійснював, а міцний, навіть здійснивши злочин, зможе перенести тортури іуникне покарання. [5] Особливо великої обережності вона вимагала від суддів.
"Краще виправдати 10 винних, ніж звинуватити одного невинного". Ще однемудрий вислів: "набагато краще попереджувати злочини, ніж їхкарати ". Але як це зробити? Треба, щоб люди шанували закони і прагнулидо доброчесності. "Саме надійне, але і саме важке засіб зробитилюдей краще є приведення у досконалість виховання ". Хочете Попереджув -дить злочину - зробіть, щоб освіта поширювалася міжлюдьми. [6]

Також Катерина II здавалося необхідне надати дворянству іміському стану самоврядування. Катерина II думала і про звільненняселян від кріпацтва. Але скасування кріпосного права не перебуваючи -лась. В "наказі" йдеться про те, як поміщики повинні звертатися з хрестом -нами: не обтяжувати податками, стягувати такі податки, які не змушуютьселян йти з дому та інше. У той же час вона розповсюдила думки проте, що для блага держави селянам треба дати свободу. Комісія раз -ділилася на 19 комітетів, які повинні були займатися різними від -раслямі законодавства. Незабаром виявилося, що багато депутатів не понімают того, для чого вони покликані, і хоча депутати ставилися до справисерйозно, роботи йшли дуже повільно. Бували випадки, що загальні збори, незакінчивши розгляд одного питання, переходило до іншого. Справа, доручену
Коміс-ці, було велике і складне, і придбати відповідні навички булоне так легко. [7]

Катерина перевела комісію в Петербург, однак і в Петербурзі за рік
Комісія не тільки не приступила до складання нового Уложення, але навіть нерозробила жодного його відділу. Катерина II була цим незадоволена. Багатодепутати з дворян в 1768 році повинні були відправитися на війну з турками.
Катерина II оголосила про закриття загальних зборів Комісії. Але окремікомітети продовжували роботу ще кілька років. Можна сказати, що діяль -ність Комісії про Укладенні закінчилася провалом. Комісія піднесла
Катерина II предметний урок про неможливість реалізації теоретичнихпобудов європейських філософів на російському грунті. Шанс, який історіядавала Росії, не був і не міг бути реалізований. Розпуск Покладений Комісіїстав для Катерини II прощанням з ілюзіями в галузі внутрішньої політики.

Тим не менше, хоча Комісія не склала Уложення, але зате вонаознайомила Імператрицю з потребами країни. Користуючись працями комісії,
Катерина II видала багато важливих законів.

4. Губернської реформи

Державна рада - вищий державний заклад імперії зфункціями законодорадчого органу; міністерства, що замінили Петровс-кіколегії. Верховний орган судової влади - Сенат. Комітет міністрів --вище адміністративне установа. Місцеве управління - губернатор ігубернська адміністрація.

У 1775 році щоб легше було керувати державою, Катерина IIвидала Установи для управління губерній, що міцно бюрократичнийапарат влади на місцях і збільшивши кількість губерній до 50. На губернію
- Не бо-леї 400 тисяч жителів. Кілька губерній становилинамісництво. Губер-натори і намісники обиралися самою Катериною II зруських вельмож. Вони діяли за її указам. Помічниками губернатора буливіце-губернатор, два губернських радника і губернський прокурор. Цегубернське правління і відало всіма справами. Державними доходамивідала Казенна Палата (доходи і витрати скарбниці, казенне майно, відкупу,монополії і т.д.).

Очолював Казенну палату віце-губернатор. Губернський прокурор відавусіма судовими установами. У містах вводилася посада городничого,призначається урядом. Губернія ділилася на повіти. Багато великихсела були звернені в повітові міста. У повіті влада належала обирає -мому дворянським зборами капітан-справника. В кожному повітовому містізаснований суд. У губернському місті - вищий суд. Щоб зручніше було вноситиподати, у кожному повітовому місті було відкрито Казначейство. Створена буласистема станового суду: для кожного стану (дворян, міщан,державних них селян) свої особливі судові установи. У деяких зних вводився принцип виборних судових засідателів. Центр тяжіння вуправлінні переміщення щался на місця. Відпала необхідність у ряді колегій --вони були скасовані; залишилися Військова, Морська, Іноземна і Комерц -колегії. Створена гу-бернській реформою 1775 система місцевогоуправління збереглася до 1864 року, а введене нею адміністративно -територіальний поділ - до Жовтневої революції. Дворянство буловизнано особливим головним стану-го. Також особливими станами були визнанікупецтво та міщанство. Двір не повинні були нести державну службу івести сільське господарство, а купці і міщани - займатися торгівлею іпромисловістю. Деякі облас ти раніше керувалися інакше, Катерина IIподбала про те, щоб нове за-законодавство було введено повсюдно.

Документом, що визначив напрямок нової губернської реформи, стали
«Установи для управління губерній Всеросійської імперії» (1775 р.).
Напередодні реформи територія Росії поділялася на 23 губернії, 66 провин -цій і близько 180 повітів. Проведена реформа планувала здійснитирозукрупнення губерній, їх число було подвоєно, через двадцять років після їїпочатку число губерній досягло 50.

Поділ на губернії і повіти здійснювалося за строгоадміністративним принципом, без урахування географічних, національних vекономічних призна-ков. Основною метою д?? лення було пристосування новогоадміністративного апарату до фіскальних і поліцейським справах. В основуподілу був покладений чисто кількісний критерій - чисельність населення.
На території гу-Берн проживало близько 400 тисяч душ, на території повіту
- Близько 30 тисяч душ.

На чолі губернії стояв губернатор, який призначається і зміщується монархом. Усвоїй діяльності він спирався на губернське правління, до якого входилигубернський прокурор і два сотника. Фінансові та фіскальні питання в гу -Берні вирішувала казенна палата. Питаннями охорони здоров'я, освіти ве -дав наказ громадського піклування.

Нагляд за законністю в губернії здійснював губернський прокурор і двагубернських стряпчих. У повіті ті ж завдання вирішував повітовий стряпчий. На чоліповітової адміністрації (а число повітів з реформи також подвоювалося) стоявземський справник, що обирається повітовим дворянством, як і колегіальнийорган управління - нижній земський суд (в якому крім справника дійство -вали два засідателя). Земський суд керував земської поліцією, спостерігав запроведенням в життя законів та рішень губернських правлінь. У містах би-лазаснована посада городничого.

Керівництво кількома губерніями доручалося генерал-губернатору. Йомупідпорядковувалися губернатори, він визнавався головнокомандуючим на своїй тер -ритор, якщо там в даний момент відсутній монарх, міг вводити чрезви -чайні заходи, безпосередньо звертатися з доповіддю до імператора.

5. СУДОВА РЕФОРМА

Судова реформа 1864 р. - буржуйське перетворення суду і судопроіз -ництва на основі суду. статутів. Проголошені принципи незалежності су -дей, гласності, усної та змагальності суд. процесу, ліквідуваласос-ловний суд. Було запроваджено суд присяжних, адвокатура, світові суди.
Проводилась з спотвореннями і обмеженнями.

Робота з підготовки судової реформи, що почалася в 50-х рр.., Особливоінтенсивно пішла після проголошення селянської реформи. На початок 1861р. на розгляд Державної ради було представлено (з 1857 до
1861 рр..) 14 законопроектів, які пропонували різні зміни в структурісудової системи та судочинства: обмеження числа судових Інстал-цій,введення усної відповіді, гласності, змагальності та ін Матеріали судовоїреформи склали 74 товстих томи.

У листопаді 1864 були затверджені і вступили в силу основні акти доль -ної реформи: Установи судових установлень, Статут кримінального судопро -ізводства, Статут про покарання, що накладаються світовими суддями.

Створювалися дві судові системи: місцеві і загальні суди. До місцевих від -носилися волосні суди, мирові судді і з'їзди мирових суддів, до загальних --окружні суди, створюються для декількох повітів, судові (по цивільного кимі кримінальних справах) палати, поширювали свою діяльність на ніс-колькогуберній чи областей, і касаційні (по цивільних і кримінальних справах)департаменти Сенату. Влада цих судів розповсюджувалась на всі сфе-ри,крім тих, де діяла юрисдикція духовних, військових, комерційних,селянських і інородческіх судів.

Реформа судової системи закріпила нові принципи: відділення суду відадміністрації, створення всесословного суду, рівність всіх перед судом, не -змінюваність суддів і слідчих, прокурорський нагляд, виборність (світовихсуддів і присяжних засідателів).

У ході підготовки і проведення реформи були створені нові інститутиприсяжних засідателів і судових слідчих і реорганізована діяч -ність старих. Змінилися функції прокуратури, а саме: підтримка обві -гання в суді, нагляд за діяльністю судів, слідства і місцями позбавленнясвободи.

До реформи попереднє слідство здійснювали земський суд і управаблагочиння. Нагляд за ними здійснювали прокурори, стряпчі, губернськіправління. Обвинувальний висновок складалося в канцелярії суду. Тимсамим слідство не було відокремлено від суду. Розслідування ділилося на гені -рального (попереднє, без пред'явлення обвинувачення) і спеціальне (фор -формальні, з пред'явленням обвинувачення). Реформа відокремлює попереднєнаслідок від судового розслідування.

На судові палати покладалися справи за скаргами і протестами на вирокиокружного суду, а також справи про посадові і державних злочинів-яхпо першій інстанції. Справи розглядалися за участю «станових перед -ставників »: губернського і повітового проводирів дворянства, голова губерніїського міста і волосного старшини. Судові палати виступали якапеляційної інстанції у справах окружних судів, розглянутих без учас-буттяприсяжних засідателів, і могли заново, у повному обсязі і по суті,розглядати вже вирішена справа.

При розробці реформи була висловлена пропозиція створити посадуобласного головного судді, який би здійснював загальне керівництво судо -виробництвом і призначав на суддівські посади, але воно було відкинутоурядом, побоювався, що судова система може отримати тим са-мимзайву, з його точки зору, автономність. Тоді ж було відкинуто іпропозицію про допущення захисту на стадії попереднього слідства.

6. ЗМІНИ В СИСТЕМІ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ

Процес централізації торкнувся систему місцевих органів: з 1626 р. повсій території держави поряд з органами місцевого самоврядування
(губні, земські хати, городові прикажчики) стали з'являтися воєводи. Докінця XVII ст. їх число зросло до двохсот п'ятдесяти, вони зосередиливсю адміні-ву, судову і військову владу на місцях, підкоряючисьцентру. Воєводи вже до 80-х рр.. XVII ст. витіснили по всій території країнивиборні місцеві органи. Воєводи керували довіреними їм територіальнимиокругами-повітами, а в кінці XVII ст. деякі з них піднялися на більшвисокий рівень: були образо ваны більші адміністративні одиниці --розряди (попередники майбутніх губерній).

Місцеве управління на початку XVIII ст. здійснювалося на основі староїмоделі: воєводське управління і система обласних наказів. У процесіпетровськіх перетворень в цю систему стали вноситися зміни. У 1702р. запроваджується інститут воєводських товаришів, виборних від місцевого дворянства.
У 1705 р. цей порядок стає обов'язковим і повсюдним, що повиннобуло посилити контроль за старою адміністрацією

У 1708 р. вводиться новий територіальний поділ держави:засновувалися вісім губерній, по яких були розписані всі повіти і міста.
У 1713-1714 рр.. число губерній зросло до одинадцяти.

На чолі губернії був поставлений губернатор чи генерал-губернатор
(Петербург-ська і Азовська губернії), які об'єднали у своїх руках всюадміністративну, су-Дебні і військову владу. Їм підпорядковувалися чотирипомічника по галузях управ-ління.

Під час реформи (до 1715 р.) склалася триланкового система місцевогоуправління та адміністрації: повіт - провінція - губернія. Провінціюочолював обер-комендант, якому підпорядковувалися коменданти повітів.
Контролювати ніжесто -ящіе адміністративні ланки допомагали ландратние комісії, обрані змісцевого дворянства.

Друга обласна реформа була проведена в 1719 р. Суть її полягалав на-ступному: одинадцять губерній були розділені на сорок п'ять провінцій
На чолі цих одиниць були поставлені також губернатори, віце-губернаториабо воєводи
Ділилися провінції на округи-дистрикти. Адміністрація провінцій підпорядкують -лась безпосередньо колегіям. Чотири колегії (Камер, Штатс-контора Юсті -ції, вотчині) мали у своєму розпорядженні на місцях власним розгалуженим апаратомз камеріров, комендантів, скарбників. Важливу роль виконували такі місцевікон-тори, як камерірскіх справ (розкладка і збір податків) і Рентерія -казначейства (прийом та витрачання грошових сум за указами воєводи ікамеріров).
У 1719 р. воєводам доручалися спостереження «за зберіганням державногоінтересу », прийняття заходів державної безпеки, зміцнення церкви,оборона території, нагляд за місцевою адміністрацією, торгами, ремеслами іза дотриманням царських указів.
У 1718 - 1720 рр.. пройшла реорганізація органів міського самоврядування,створених у 1699 р. разом з Ратушею - земських хат і земських бурмистрів.
Були створені нові органи - магістрати, підпорядковані губернаторам. Загальнаруководс тво здійснював Головний магістрат Система управління стала більшбюрократи-еской і централізованою. У 1727 р. магістрати були перетворенів ратуші.

7. ЗНАЧЕННЯ РЕФОРМ

Час царювання Катерини II називають епохою освіченого абсолю -Ізмаїл. Сенс освіченого абсолютизму полягає в політиці проходження иде-ям
Просвіти, що виражається в проведенні реформ, які знищували некот-тінайбільш застарілі феодальні інститути (а іноді робили крок у сто-ронубуржуазного розвитку). Думка про державу з освіченим монархом,здатним перетворити громадське життя на нових, розумних засадах,отримала в XVIII столітті широке поширення.

Розвиток і втілення почав освіченого абсолютизму в Росії слід придбатило характер цілісної державно-політичної реформи, в ході якоїсформувався новий державний і правовий зовнішність абсолютної Монар ХІІ.
При цьому для соціально-правової політики було характерно становерозмежування: дворянство, міщанство і селянство. [8]

Законодавство Катерини II завершило собою той історичний процес,який розпочався за тимчасового правителя. Рівновага в положенні головних станів,у всій силі існувала при Петрові Великому, почало руйнуватися саме вепоху тимчасових правителів (1725-1741), коли дворянство, полегшуючи свої дер -ные повинності, стало досягати деяких майнових привілеїв і більшей влади над селянами - згідно із законом. Нарощення дворянських прав спостереження чими під час і Єлизавети, і Петра III. При Катерині ж дворянство стано -витися не лише привілейованим станом, що мають правильну внут -реннюю організацію, але й станом, що панує в повіті (як землевладельческого стани) і в загальному управлінні (як бюрократія). Паралельале зростання дворянських прав і залежно від нього падають цивільні прававласницьких селян. Розквіт дворянських привілеїв у ХVIII столітті необхідмо з'єднувався з розквітом кріпосного права. Тому час Катерини II б -ло тим історичним моментом, коли кріпосне право досягло повного інайбільшого свого розвитку.

ВИСНОВОК
До кінця правління Катерини Росія мала вже 52 губернії, засноване понад
150 нових міст, які стали губернськими і повітовими центрами. Для кожногобули розроблені нові штати, типові генеральні плани розвитку. Все цевідбувалося під особистим контролем Катерини II
Звичайно, наслідки новосоздавемих установ не завжди були однозначнохороші. Дещо зруйнувалося вже за Петра 1, час показав непотрібністьдеяких судових інстанцій. Багато разів, хоча й закономірно, зрослачисельність чиновницької братії з 5 тисяч до 12 тисяч. Освіченість їхбула відносною, а руки загребущі, та й звичаї вельми "вільні".
За період царювання Катерина внесла багато законів, які після їїкончини довго служили Росії. Катерина внесла неоціненний внесок у розвитокі зміцненні Росії.

Такі були найголовніші факти законодавчої діяльності імператриці
Катерини. На противагу Петру Великому Катерина виступила на поледіяльності з широким перетворювальних планом, в основу кото-роголягли абстрактні принципи. Вона не встигла виконати свого плану цілі ком іне провела послідовно своїх ідей. Думки «Наказу» не перейшли впрактику, законодавство не було перебудовано на нових підставах, ставленняня станів залишилися по суті, колишніми і розвивалися в тому напрям -панії, яке було дано в попередні часи. Розвиток кріпосного права істановість самоврядування прямо суперечили тим абстрактним теоріям,яким поклонялася імператриця, але відповідали впливовому стану --дворянству. Як історичний діяч, Катерина залишилася вірна тим засадамросійського життя, які їй були заповідані, часом попередніми, вона продолжала свою діяльність в тому ж напрямку, в якому працювали її предшестВенніка, хоча іноді не бажала діяти як вони. [9]
-----------------------

[1] Історія Росії (Росія у світовій цивілізації)// Под. ред. А.А.

Радугина, М., 1999 р.

[2] Історія Росії. 2 т., М., 1995 р.

[3] Брандт М.Ю., Ляшенко Л.М.: Вступ до історії, М., 1994 р.

[ 4] Історія Росії (Росія у світовій цивілізації)// Под. ред. А.А.

Радугина, М., 1999 р.

1. [5] Історія Росії та світові цивілізації// Под. ред. В. В. Рубана, М.,

1997

2. [6] Історія. Культура. Цивілізація., М., 1998 р.

1. [7] Історія Росії у світлі цивілізаційного підходу - Тверь, 1998 р.

[8] Росія в світовій історії, М., 1996 р.

[9] Історія Батьківщини: люди , ідеї, рішення. В 2-х частинах, М., 1991 р.