ПЕРЕЛІК ДИСЦИПЛІН:
  • Адміністративне право
  • Арбітражний процес
  • Архітектура
  • Астрологія
  • Астрономія
  • Банківська справа
  • Безпека життєдіяльності
  • Біографії
  • Біологія
  • Біологія і хімія
  • Ботаніка та сільське гос-во
  • Бухгалтерський облік і аудит
  • Валютні відносини
  • Ветеринарія
  • Військова кафедра
  • Географія
  • Геодезія
  • Геологія
  • Етика
  • Держава і право
  • Цивільне право і процес
  • Діловодство
  • Гроші та кредит
  • Природничі науки
  • Журналістика
  • Екологія
  • Видавнича справа та поліграфія
  • Інвестиції
  • Іноземна мова
  • Інформатика
  • Інформатика, програмування
  • Історичні особистості
  • Історія
  • Історія техніки
  • Кибернетика
  • Комунікації і зв'язок
  • Комп'ютерні науки
  • Косметологія
  • Короткий зміст творів
  • Криміналістика
  • Кримінологія
  • Криптология
  • Кулінарія
  • Культура і мистецтво
  • Культурологія
  • Російська література
  • Література і російська мова
  • Логіка
  • Логістика
  • Маркетинг
  • Математика
  • Медицина, здоров'я
  • Медичні науки
  • Міжнародне публічне право
  • Міжнародне приватне право
  • Міжнародні відносини
  • Менеджмент
  • Металургія
  • Москвоведение
  • Мовознавство
  • Музика
  • Муніципальне право
  • Податки, оподаткування
  •  
    Бесплатные рефераты
     

     

     

     

     

     

         
     
    Сутність державного управлінського впливу
         

     

    Держава і право

    Далекосхідна Академія Державної Служби

    Заочне відділення

    Курсова робота

    за курсом: "Система державного управління".на тему: "Державне управлінське вплив:сутність, зміст, види ".

    Виконав: студент 2-го курсу,

    132-СПЗ групи,

    Руднєв Костянтин Леонтійович

    Хабаровськ

    2000

    Зміст.

    Введення ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .3

    1. Управління, як соціальне явище ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .. 4

    2. Специфіка державного управління ... ... ... ... ... ... ... ... ... .9


    3. Цілі, функції та принципи державного управління ... .. 12


    4. Особливості державного управління в Російській

    Федерації ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .. 21


    Висновок ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .. 29

    Список використаної літератури ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .... .30

    Введення.

    Необхідність існування державної служби та її правовогорегулювання зумовлена самим існуванням держави з її завданнями іфункціями. Весь світовий досвід і стан суспільних відносин, навіть українах з високою культурою демократії, показують, що сучаснесуспільство не може нормально функціонувати і розвиватися поза державою,державного апарату і обумовлених ними рамок поведінки. Для того,щоб Росія стала демократичною, соціальною, правовоюдержавою, поза всяким сумнівом необхідний досить потужний,кваліфікований і моральний державний апарат, апарат іншихякостей і властивостей, що існував до проведення радикальнихполітичних, економічних і соціальних реформ.

    Всі глибші перетворення і супутні їм кризовіпроцеси в російському суспільстві стрімко змінюють його соціальний вигляд,ставлять небувалі за складністю та гостроту політичні, економічні,правові та духовно-моральні проблеми. У цих умовах особливу рольнабуває державна служба як соціально організуючий інститут, якспеціальний вид управлінської діяльності. І тільки адекватна кадроваполітика держави, спрямована на формування високопрофесійногоі стабільного державного апарату, здатна забезпечити вирішеннянайскладніших завдань перехідного періоду.

    Отже, метою даної роботи є аналіз державногоуправлінського впливу, його суті, змісту, цілей, функцій іпринципів.

    1. Управління, як соціальне явище.

    Приступаючи до вивчення змісту і особливостей державногоуправління, необхідно насамперед визначити, що ж таке управління?.
    Цей термін став універсальним засобом характеристики певного видудіяльності, тобто сукупності дій, вчинених заради досягненнявідповідних суспільно значущих цілей.

    У самому широкому розумінні управління означає керівництво чим-небудь (абоким-небудь). У подібному розумінні воно трактується й у наші дні. Однакобмежитися такою констатацією недостатньо. Виникає потребарозкриття змісту цього керівництва, його функціонального значення.
    Загальнотеоретичні позиції, включаючи кібернетичні, дають достатніпідстави для наступних висновків:
    1. Управління є функція організованих систем різної природи

    (біологічних, технічних, соціальних), що забезпечує їх цілісність, тобто досягнення поставлених перед ними завдань, збереження їх структури, підтримання режиму їхньої діяльності.

    2. Управління служить інтересам взаємодії складових ту або іншу систему елементів і що представляють єдине ціле з загальними для всіх елементів задачами.
    3. Управління - внутрішня якість цілісної системи, основними елементами якої є суб'єкт (керуючий елемент) і об'єкт (керований елемент), постійно взаємодіючі на засадах самоорганізації

    (самоврядування).
    4. Управління передбачає не тільки внутрішня взаємодія складають систему елементів. Існує безліч взаємодіючих цілісних систем різного ієрархічного рівня, що припускає здійснення управлінських функцій як внутрішньосистемного, так і міжсистемна характеру. В останньому випадку система вищого порядку виступає в ролі суб'єкта управління стосовно системи нижчого порядку, що є в рамках взаємодії між ними об'єктом управління.
    5. Управління по своїй суті зводиться до керуючого впливу суб'єкта на об'єкт, змістом якого є упорядкування системи, забезпечення її функціонування в повній відповідності з закономірностями її існування і розвитку. Це - цілеспрямоване впорядкує вплив, що реалізовується в зв'язках між суб'єктом і об'єктом і здійснюване безпосередньо суб'єктом керування.
    6. Управління реально тоді, коли в наявності відоме підпорядкування об'єкта суб'єкту управління, керованого елемента системи її керуючому елементу. Отже, що управляє (впорядкує) вплив - прерогатива суб'єкта управління.

    Такі основні риси, які характеризують загальне поняття управління. Вониповністю прийнятні, і для розуміння управління в соціальній
    (громадського) сфері, де в ролі суб'єктів і об'єктів управління виступаютьлюди і їх різні об'єднання (наприклад, держава, суспільство,територіальне утворення, суспільні об'єднання, виробничі іневиробничі об'єкти, родина і т.п.)

    Звичайно, при цьому враховуються особливості соціальної сфери, найважливішоюз яких є те, що управлінські зв'язки реалізуються черезвідносини людей. Товариство являє собою цілісний організм зі складноюструктурою, з різного роду індивідуальними проявами, так само як і зфункціями загального характеру. Звідси потреба у вираженні загального зв'язку ієдності соціальних процесів, яка знаходить свій вияв уздійсненні соціального управління. Воно є одним з провідних умовнормального функціонування і розвитку суспільства.
    Соціальне управління як атрибут суспільного життя виражається вознаках, зумовлених загальними рисами, властивими управління якнаукової категорії, а також особливостями організації суспільного життя. (1с.41) Найбільш істотне значення мають такі з них:

    1. Соціальне управління є тільки там, де проявляєтьсяспільна діяльність людей. Сама по собі такого роду діяльність
    (виробнича та інша) ще не в змозі забезпечити необхідневзаємодія її учасників, безперебійне та ефективне виконаннящо стоять перед ними спільних завдань, досягнення спільних цілей. Управлінняорганізовує людей саме для спільної діяльності і певніколективи та організаційно їх оформляє.

    2. Соціальне управління своїм головним призначенням маєвпорядкує дію на учасників спільної діяльності, що додаєвзаємодії людей організованість. При цьому забезпечуєтьсяузгодженість індивідуальних дій учасників спільної діяльності,а також виконуються спільні функції, необхідні для регулювання такоїдіяльності і прямо випливають з її природи (наприклад, планування,координація, контроль тощо).

    3. Соціальне управління має в якості головного об'єктавпливу поведінка (дії) учасників спільної діяльності, їхвзаємини. Це - критерії свідомо-вольового характеру, в якихопосередковується керівництво поведінкою людей.

    4. Соціальне управління, виступаючи в ролі регулятора поведінкилюдей, досягає цієї мети в рамках громадських зв'язків, які є по сутіуправлінськими відносинами. Виникають вони, насамперед, між суб'єктомі об'єктом у зв'язку з практичною реалізацією функцій соціальногоуправління.

    5. Соціальне управління базується на певнійспівпідпорядкованості воль людей - учасників управлінських відносин, тому що їхвідносини мають свідомо-вольове опосередкування. Воля керуючихпріоритетна по відношенню до волі керованих. Звідси - владністьсоціального управління, що означає, що суб'єкт управління формує іреалізує «панівну волю», а об'єкт підкоряється їй. Так виражаєтьсявладно-вольовий момент соціального управління. Отже влада єспецифічний засіб, що забезпечує дотримання волі керованих волікеруючих. Так відбувається вольове регулювання поведінки людей, а вумовах державної організації суспільного життя забезпечуєтьсянеобхідне «втручання» державної влади в соціальні відносини.
    7. Соціальне управління має потребу в особливому механізмі його реалізації, який уособлює суб'єкти управління. У ролі таких виступає певна група людей, організаційно оформлена у вигляді відповідних органів управління (суспільних або державних), або ж окремі, уповноважені на це особи. Їх діяльність, що має специфічне призначення і особливі форми вираження, є управлінською.

    Управління, що розуміється в соціальному сенсі, різноманітне. У самомуширокому сенсі воно може розумітися як механізм організаціїсуспільних зв'язків. У такому сенсі можна говорити про те, що його завданняі функції практично виконують усі державні органи, незалежно відїх конкретного призначення, а також громадські об'єднання. Елементомсистеми соціального управління є також і місцеве самоврядування. УЯк об'єкт управління тут виступає все суспільство в цілому, всеваріанти, що розвиваються в ньому громадських зв'язків.

    Соціальне управління має і спеціальний зміст. У цьому варіанті йогозвичайно характеризують як державне управління, під яким розумієтьсяспецифічний вид державної діяльності, що відрізняє її від іншихпроявів (наприклад, законодавча, судова, прокурорськадіяльність), а також від управлінської діяльності громадськихоб'єднань та інших недержавних формувань (трудові колективи,комерційні структури і т.п.).

    2. Специфіка державного управління.

    Багато авторів підставою видів управління визнають природу ісубстанціональні специфіку суб "єктам управління, виходячи з чогорозмежовують державне управління (суб'єкт керуючих впливів
    - Держава), громадське управління (суб'єкт керуючих впливів --суспільство та його структури) менеджмент (суб'єкт керуючих впливів --підприємець, власник) (8, с.34). Серед усіх видів управліннядержавне управління займає особливе місце, тому щохарактеризується тільки йому притаманними властивостями. Розглянемо найважливіші зних:

    1. Держава, виступаючи в якості суб'єкта управління, надаєдержавного управління важлива властивість, без якого вона не могла бвідбутися. Ця властивість системності. Як інакше, могло б бутиздійснення управління величезними масами як людських, так іматеріальних ресурсів. Дана властивість принципово адже тільки за йогонаявності може здійснюватися узгодженість, координація,цілеспрямованість і ефективність.

    2. Опредеделяющее вплив на характер впливів, здій -ються даним видом управління, надає його суб'єкт, тобтогоударство, і закладена в ньому владна сила. Так, звернувшись до сучасної
    "Короткої філософської енциклопедії" держава розуміється як "структурапанування, яка постійно поновлюється в результаті спільнихдій людей, дій, що відбуваються завдяки представництву, іяка, в кінцевому рахунку, впорядковує суспільні дії в тій чиіншій області ". Держава, тим і відрізняється від громадських структур, щоїм реалізується по відношенню до людей державна влада, яка має вджерелі правову обумовленість (легітимність), а в реалізації силудержавного апарату, що володіє засобами примусу. Це силоветиск, який веде до того, що поставлені в управлінні мети,що містяться в ньому організаційні моменти, і встановлені їм норми повиннібути виконані. Отже, всі проблеми, пов'язані з державнимуправлінням, носять історичний характер: як держава, що і як воноробить, які ставить перед собою мети.

    3. Це, безумовно, межі розповсюдження державного-венногоуправління. Такі межі можуть бути визначені, як проходять не врамках усього суспільства, а виходщіе за його рамки і проявляються в зовнішнійполітиці цієї держави. Нормальний варіант взаємозв'язку держави ісуспільства характеризується тим, що суспільне життя людей має великийобсягом свободи та самоврядування, межі ж даної автономії визначаютьсяяк громадськими інститутами, так і державою. Тобто, державаза допомогою законодавства встановлює основні типи і норми поведінкилюдей у всіх сферах життя та забезпечує їх дотримання своєї владноїсилою. У даному контексті проблемою є "поширеністьдержавного управління на суспільство ", так як тут вже піде мова непро технологічні зміни, а про аналіз стану самого суспільства, відздатності його до саморегуляції і адаптації до чогось нового. Данасентенція приводить нас до висновку, що державне управління будезберігати свій вплив на суспільство, але є питанням глибина цьоговпливу. Важливо відзначити те, що цей вплив буде покликане відображати івідтворювати в собі стан суспільства. Тим самим управління повиннеперебувати в корелятивної зв'язку з тим процесом і явищами на які вонаспрямовує свої целеполагающіе, що організують і регулюють дії.

    Отже, Державне управління - це практичне, що організує ірегулюючий вплив держави на суспільну життєдіяльністьлюдей з метою її упорядкування, збереження або перетворення, що спираєтьсяна його владну силу.

    Термін «державне управління» широко використовується ввітчизняній і зарубіжній науковій літературі, а також у законодавствібагатьох країн. Понад 70 років він вживався й у нас, даючи тим самимконституційні підстави для виділення даного виду державноїдіяльності.

    3. Мета, функції та принципи державного управління.

    Оцінка та аналіз стану державного управління РФ і пошукирішень щодо підвищення продуктивності державного управління вщо склалася в Російській Федерації ситуації ускладнені нез'ясованимряду суспільно-політичних і особливо загострилися, економічнихпроблем, які виступають обьектівниє підставами для самогодержавного управління. У даний момент ми повинні відповісти напринципові питання, без ясного розуміння відповідей на якідержавне управління як технологія їх реалізації не має великогозначення. Потрібно визначитися в наступних моментах:

    1. У якому напрямок ми рухаємося?

    У даному контексті слід відповісти на питання, що єконцептуальними, системоутворюючими: Визначитися, яке суспільство ми бажаємопобудувати і дійсно можемо. Визначити адекватність ресурсів, якимими маємо в своєму розпорядженні і охарактеризувати ту політичну волю, якої миволодіємо. Так, безумовно, на даному етапі йде реструктуризаціясуспільно-економічної формації, відбувся перехід до приватноївласності, ми знаходимося у площині ринкових відносин і живемо вдемократичній країні з усіма недоліками цієї моделі в рамках нашого,специфічного суспільства. Але ці цінності і завоювання є загальнимвибором і досить невизначеним. На основі вибору на користь даних цінностейне можна побудувати і сформулювати нову концепцію державногоуправління. Треба визначитися в специфіці нашого суспільства і виділити загальнеі приватне в рамках світового досвіду. Тут слід взяти до увагивеличезний спектр факторів: від історичної специфіки до особливостейменталітету.

    2. У чому витоки перетворюється нами суспільства?

    Як ми бачимо, це питання органічно перегукується з попереднім,так як вибір шляху включає в себе відбір і збереження елементівнакопичених знань та їх цільове викорис-тання .. Адже не можна повністювідторгати ідеї соціалізму і вважати, що вони не затребувані. Чимало відідей і принципів соціалізму взяти і практично реалізовано у багатьохкраїнах. Як приклад можна взяти ідеї "нового" курсу Ф.Д Рузвельта. Значитьнам потрібний більш глибокий і критичний аналіз, необхідно виокремити те, щоє функціональним для розвитку майбутнього суспільства, а що виявило своюнеспроможність. Нам необхідно ранжувати громадські елементи,зробити се?? екцію елементів, які можуть бути адаптовані. Вже більше
    10 років ми живемо в перехідному суспільстві і систему державного управліннянеобхідно адаптувати до інтересів всього соціального складу суспільства та нів жодному разі не допускати соці-ального антаганізма.

    3. Які дії потрібно робити в перехідний період?

    Це питання є цілком логічним, тому що досягнення лю-якихцілей завжди пов'язане з використанням відповідних засобів, ресурсів,форм і методів і певною мірою вони накладають свій відбиток накінцевий результат. Можна говорити про велику кількість подібного родудосвіду в сучасному суспільстві і розглядати історію вчинення дій повиходу з кризового, перехідного суспільства через призму аналогій, але данерозгляд втрачає свою проблематику, так як втрачена специфіка нашоїкраїни, на матеріалі якої відбувається розгляд.

    Отже, доцільно зупинитися на основоположному і дужескладному етапі формування цілей державного управління. Як відомо,мети виконують великі спонукальні, що стимулюють і регулюютьфункції. Цілі державного управління виникають на основі цілейщо лежать в основі життєдіяльності даного суспільства. Вони єпохідними від цілей товариства. (6, с.5)

    Цілі державного управління в сучасній Росії.

    1. Забезпечення внутрішньої і зовнішньої безпеки країни.

    2. Розвиток і зміцнення суспільних інститутів, що забезпечує Чіван стійке і надійне демократичний розвиток країни.

    3. Конституційний захист прав і свобод громадян РФ, загальна адміністративно-правове регулювання.

    4. Формування державної політики, спрямованої на підвищення добробуту людей.

    5. Підтримання позитивної екологічної обстановки.

    6. Підтримання ринкових механізмів.

    7. Грамотне, взаємовигідне співробітництво регіонів і цін-тра.

    Це лише дуже загальний огляд тих цілей, яким покликанеслужити державне управління. Але архіважливим є створення "древацілей ", в якому були б оперативні та стратегічні, кінцеві тапроміжні, загальні та приватні цілі. Цілі повинні представляти собоюсимбіоз, синтез, тобто певну цілісність. Але, дану цілісність потрібноз'єднати з адекватними засобами, методами та формами їх реалізації, бо вІнакше навіть правильно поставлені цілі в процесі їх реалізаціїбудуть спотворені.

    Функції державного управління - об'єктивно зумовлені видивладних, целеполагающіх, які організовують і регулюючих впливівдержави на суспільні процеси. Це специфічний впливдержави причому важливо відзначити, що воно є цілісним. (7 с.18) Нанабір функцій державі-ного управління впливають принаймні 2 чинники:стан, структура, самоврядність суспільних процесів, тобтосукупності керованих об'єктів і, безумовно, місце і роль держави всуспільстві. Таким чином, можна зробити висновок, що держава, адержавне управління як його похідна, є з одного бокутим елементом, який здійснює насильство, тобто так званим "легітимним насильством ", а з іншого боку воно відіграє підпорядковану суспільствуроль і визначається потребами, бажаннями та інтересами суспільногорозвитку. Говорячи про такому протиріччі, хочеться зробити крок в сторонуобмеження і заміщення, а точніше, в перший момент взагалі про ліквідаціюданої функції (я маю на увазі "на-сіліе"). Але, ліквідувавши дануфункцію, потрібно заповнити чимось вакантне місце, і тут на думку спадаєлише механізм самоврядування, в іншому випадку ми будемо поставлені передфактом, коли організують і регулюючі механізми будуть девальвовані інастане так званий вакуум керуючого впливу, то є хаос,свавілля.
    Таким чином, мова повинна йти про опрацювання, виборі та оцінці тихсуспільних інститутів, які здатні взяти на себе фун-кціідержавного управління та забезпечити їх належну реалі-зацію.Оптімальнимваріантом було б знаходження якогось балан-са, тому що в сучасномусуспільстві ми є свідками розумі-ньшенія державного сектора (приватизація в даний момент розглядається одним з основних способівпідвищення ефективності у державному секторі), але з іншого боку,підвищення ролі державного регулювання в організації та розробціполітики у сфері організації ринкових відносин.

    Функції державного управління.

    1. Функція планування. (При цьому потрібно відповісти на питання чому, як, де, коли досягається мета. Стратегічно важлива функція.)
    2. Функція організації. (Створення умов по взаємодії людей, що приносять бажаний результат.)
    3. Функція регулювання. (Функція спрямована на те, щоб людина в рамках організації виконав відповідний об'єм діяльності.)
    4. Функція роботи з персоналом. (У світовій практиці даної функції приділяється все більше і більше уваги.)
    5. Функція контролю. (Так звана зворотній зв'язок для всіх перерахованих функцій.)

    На жаль, постулат неоконсерваторів про загальне, про-нізивающемвсі сфери суспільного життя ринковому регу-воджується в рамках нашої країнине може знайти підтвердження. Тут важливо визначити специфічні функціїдержави, щоб ці функції не пішли на відкуп ринковим механізмам, азробити так, щоб держава визначила обсяг даних функцій на Феде -рального рівні і на рівні ринкових механізмів. Результат-ність в даномувипадку повинен здійснюватися на рівні податків,пільг, інвестицій - це і є контроль у сфері ринкової еко-номіки. Доспецифічним функціям я відношу: науково-технічний розвиток, контроль іза сферою регулювання трудових відносин і, природно, фінансовасистема. Дані функції стоять осібність-ком і вимагають найсуворішого контролю збоку держави, тому що в іншому разі можна говорити про загрозубезпеки страни.То є при їх ралізаціі необхідно враховувати всіособ-ності розвитку країни, її специфіку.

    Не секрет, що багато трансформації та перетворення в дер -дарчим управлінні проходять хаотично і дуже суб'єктивної.
    Методологічно цілісного підходу до державного управ-нію немає і цеслід визнати. Ми поставлені в ситуацію, коли немає комплексногомеханізму у створенні, трансформації структур як на федеральному, так і намісцевому рівні. У даному контексті необхідно поговорити про принципидержавного управління. Отже, принцип (від лат. "Principium" --першооснова, основа) як поняття теорії відображає в системідержавного управління закономірності, відносини, взаємозв'язки між їїелементами. (8 с.186). Тобто, ті закономірності і відносини суспільно -політичного життя, змісту, організаційної структури іжиттєдіяльності компонентів державного управління, виражені ввигляді певних наукових положень, закріплених у більшості своїйправом і застосовуються у теоретичної і практичної управлінськоїдіяльності людей. Перш за все, у проблемі принципів державногоуправління можна виділити 3 взаємозалежних і взаємообумовлених аспекти:

    • Онтологічний (цей аспект включає в себе генезис прин -ціпов, їх взаємозв'язку з природою, сутністю, місцем і роллю тихзакономірностей, відносин і взаємозв'язків, які вони відображають.)

    • Гнесеологіческій (аналіз характеру принципів, мови, логікиі структури їх адекватної наукової інтерпретації)

    • Методологічний (вказує на механізми теоретічес-когоі практичного застосування принципів)

    Очевидним є той факт, що на даний момент не можна говорити проповному пізнанні всіх закономірностей, відносин і взаємозв'язків і описіїх за допомогою принципів. Практичне ж здійснюва-ня принципівдержавного управління не залежить від них самих, а визначаєтьсяставленням до них людей. Не так важливо знати принципи, а вміти нимикористуватися в практичній діяль-ності, у практичному управлінні.
    Оскільки принцип дер -ного управління покликаний спочатку в науковій, а потім у правовій формівисловлювати закономірності, відносини, взаємозв'язки, об'єктивно існують удержавному управлінні і мають особливе значення для його організації іфункціонуванні. Говорячи про технології виявлення і обгрунтування принципівдержавного управління, можна запропонувати наступні індикатори,вимоги:

    - Відображати істотні закономірності, відносини і взаємозв'язки.

    - Закономірності, відносини і взаємозв'язки повинні бути стійкими

    - Закономірності, відносини і взаємозв'язки повинні бути притаманнідержавного управління, як цілісного соціального явища.

    - Відображати специфіку державного управління.

    Розглядаючи систематизацію принципів державногоуправління, можна спостерігати деяку неоднорідність, що свідчать про "успіш-ність провеликі труднощі в даній галузі. У даній роботі використанасистематизація, запозичену з праці Г.В Атаманчука "Теоріядержавного управління ":

    Принципи державного управління.

    1. Громадсько-політичні (сформульовані в результаті пізнання соціальної природи державного управління, загальних закономірностей і основних особливостей його розвитку)
    2. Функціонально-структурні (розкривають закономірності структури державно-керуючих впливів)
    3. Організціонно-структурні (що відображають характер, законо-мірності і специфіку організаційної структури державного управління та службовці відправними моменту-ми при її формуванні та вдосконаленні, а також при організації державно-керуючих впливів)

    4. Державно-управлінської діяльності (розкрій -БЕЗПЕЧУЮТЬ закономірності, відносини і взаємозв'язки методів форм і стадійуправлінської діяльності державних органів при формуванні тареалізації управлінських функцій.)

    Питання про розподіл управлінських повноважень між органамидержавної влади є для Росії на всіх етапах її розвиткуконцептуальним, центральним, так як він акура-мулірует в собі декількаособливо актуальних проблем:

    - Забезпечення демократизму і раціональності державного управління в масштабах всієї країни.

    - Федеративна побудова державного управління.

    - Цілісність, раціональність, ефективність державних -ного управління.

    - Єдність законодавчого регулювання та діфференца-ції застосування правових норм залежно від конкрет-них умов, факторів та обставин.

    - Міцність державно-правових засад.

    Важливо сформулювати стратегічну та оперативну концепціюсистемного державного управління, так як, на жаль, зараз миспостерігаємо картину, коли владні повноваження є елементом торгу і їхперерозподіл в масштабі держави має кон'юнктурний характер,характер носить політичний відтінок, коли надання тих чи іншихповноважень є моментом якогось політичного шантажу. У даномуконтексті можна виділити два актора цієї, так званої, ігри: цефедеральний центр та регіональні влади. Як ми бачимо, у поставленоїпроблеми чітко простежуються історичні аналогії, що підтверджує тезупро погану історичної пам'яті тих, хто ще недавно бачив панацеєю від усіхбід ліквідацію союзного центру.
    Оскільки проблеми побудови працездатною здебільшого системи,здатної до саморегуляції та адаптації, не вирішують-ся на федеральному рівні,тим самим це проектується на регіо-ний, а далі на місцевий рівень.

    Таким чином, питання про цілі, функції та принципи держав-ногоуправління є найважливішим при спробі створити систему ефективногодержавного управління.

    4. Особливості державного управління в сучасній Росії.

    Раніше в роботі був висунутий і доведено тезу про історичнускладовою державного управління та її безсумнівний вплив на всюдійсність. Тим самим, перед нами постає нова проблема дослідження
    - Це питання про специфіку державного управління в Росії та їївираженні. Концепція державного управління не може бутисформований без урахування того особливого і унікального, що об'єктивнопритаманне йому в силу своєрідності історичних, географічних,виробничих, етнічних та інших підстав. Але приділяючи таке великеувагу специфіці, не можна залишати поза увагою те типове,універсальне, що має бути природною для Російської держави, якскладової частини світової спільноти і країні, що розвивається в руслізагальнолюдської культури. Дуже важливим є те, що тільки злиттяцих властивостей в Російській державності відкриває шлях до широкоговикористання світового досвіду, до ідентифікації певних державно -управлінських інститутів, і одночасно, до збереження, відтворення тарозвитку суто національного, самобутнього, властивого лише Росії.
    Розумний синтез та його ефективне використання - ось вирішення проблеми. (22С.64). Але ці наміри легко декларуються і далеко не легкодосягаються. Виходячи з цього, спробуємо виокремити ці особливості, тому щобез визначення оних аналіз проблематики ефективного державногоуправління є навряд чи можливим.

    Отже, спробуємо виділити кілька площин, врамках яких можливий аналіз специфіки, особливостей державногоуправління в Росії

    1. Безумовно, це питання треба розглядати через призму віковихтрадицій. Це, звичайно ж, політична культура населення і правлячої елітибільшою, чи меншою мірою визначає особливості розглянутоїпроблеми. Не обов'язково, щоб ці традиції визначали процесдержавного управління. Безсумнівно, однак, що неврахування їх, можливийна відносно короткому історичному відрізку часу, в кінцевому рахункустворює ситуацію, не дає право для наукового аналізу. Державнеуправління Росії має багатовікову історію, в якій проглядаєтьсянабір певних констант, постійно діючих тенденцій. Росіяпрактично завжди (за винятком коротких періодів смути, цивільноївійни) мала жорстко централізоване державне управління.
    Співвідношення владно-управлінських функцій (прийняття, вироблення рішень)було зміщено на користь центру, де в свою чергу всі або майже всізосереджувалося навколо однієї особи і безпосередньо працював на цеособа апарату. У такому контексті практично не вставав питання про інше,більш раціональному перерозподіл влади між центром і місцями
    (провінціями, адміністративними одиницями). Останнім відводилася рольбезпосереднього виконавця рішень центру; виконання цих рішень булоголовним критерієм оцінки ефективності дій місцевих управлінськихфігур (намісників, воєвод, губернаторів, перших секретарів).

    Виникає резонне питання: "Чи не є ця традиціянепереборної і виправданою? "Правомірна питання і про те, чи не єцентралізація необхідне і природний стан для країни.

    • Такий же, очевидною рисою російської традиції державногоуправління є вбудована в суспільство традиція авторитаризму,єдиноначальності. Концентрація політичних владних важелів навколо однієї особив центрі, домінування, перевага цієї особи при прийнятті політичнихрішень, створили, зокрема, обстановку відсутності системи стримувань іпротиваг, компромісів і угод як норми політичного процесу,тенденцію ліквідації самостійних, автономних, авторитетних,що змагаються на політичній сцені з першими особами структур,особистостей. Необхідність відмови від авторитарності в політичній практиці
    Росії очевидна.

    • Державне управління Росії діє в середовищі,що відрізняється своєю політичною культурою, що впливає на дії осіб,визначають політичний процес, поведінка, дії народних мас,характер державних інститутів. У цьому плані слід перш за всевраховувати, що генетично населення Росії - це люди, історичнощо вийшли з сільської середовища, що зберігають певною мірою відбиткисільської культури, перетвореної нинішнім індустріальним століттям ісоціалістичним способом життя.

    • Це відсутність розвиненого громадянського суспільства в Росії, тоє самоврядних соціальних одиниць, які знаходяться позадержави, як особливого апарату управління. Формування такого суспільствавикликає прагнення у влади інтегрувати народжуються соціальніеструктури в державні механізми, що дезавуюють повністюспоконвічний зміст цих соціальних утворень.

    • Історична спадщина Росії породило також певний типмасового відносини до закордону, пов'язаний з постійним протиборством
    Росії з оточенням, боротьбою за виживання, поширенням російськихволодінь по території Євразії, прагненням лідерів країни долучатиросійську державу (в меншій мірі - товариство) до форм і нормампередових цивілізацій.

    • Российская державна традиція носить багатонаціональнийхарактер, відображаючи вікові контакти етнічних росіян з сусіднімислов'янськими та іншими народами, з кількома світовими цивілізаціями.
    Багатонаціональний характер російської державності містить якзвичку взаємодіяти, так і конфліктувати. Державна практикауправління країною постійно має справу з національним фактором, вимагаєуважно враховувати його, виробляти політику і рішення з його урахуванням;бачити постійно альтернативу дестабілізації в умовах, можуть призвести допогіршенням загальної соціально-економічної обстановки в країні; враховувати вприйнятті рішень, в управлінській практиці фактори відмінностей в культурномуспадщині, в релігійних конфесіях населення, в цівіліеаціонних критеріях.

    2. Що теж не підлягає сумніву - це врахування реалій життя нанинішньому етапі розвитку. Аналіз цього фактора необхідний остільки,оскільки він дозволяє, з одного боку, вибудовувати розробку рішеньпоставленої проблеми на реальному фундаменті, з іншого, дає можливістьврахувати минуще, характерне лише для сьогоднішнього моменту,зосередитися на дійсно ключових проблемах оптимізації механізміві структур державного управління.

    Розглядаючи проблему в цій площині, з точки зору реалійсьогоднішнього дня хотілося б відзначити наступні риси ситуації, що склалася

    • Як ми знаємо, в недавньому минулому перед Росією стояла важливазавдання демонтажу попереднього ладу і заміни його новим, більшжиттєздатним механізмом, але на даному етапі можна спостерігати деякітруднощі. Тут як би спостерігається подвійний стандарт: З одного боку,більшість людей хотіли змін у бік збільшення прав, а з іншого,перерозподіл обов'язків держави ніхто не хотів покладати на своїплечі. Тут хотілося б навести банальний приклад. Виступаючи за свободу ірівність, люди не побачили того, що маючи оні, їм доведеться відмовитися відістотної частки соціальної захищеності, що вельми природно. Слідвідзначити, що наша країна накопичила значний ресурс освіченості,інтелектуальний потенціал. По ряду показників, наприклад грамотності,охопленні навчання точними науками, цей потенціал вище за середньосвітовий.
    Однак і цей фактор став стимулом кризи, сприймаючись освіченимиколами, носіями досягнень науково-технічного прогресу як аномалія,у зв'язку з тим, що прогрес у галузі освіти, в інтелектуальнійсфері не вів до відповідної оцінки якостей

         
     
         
    Реферат Банк
     
    Рефераты
     
    Бесплатные рефераты
     

     

     

     

     

     

     

     
     
     
      Все права защищены. Reff.net.ua - українські реферати !