ПЕРЕЛІК ДИСЦИПЛІН:
  • Адміністративне право
  • Арбітражний процес
  • Архітектура
  • Астрологія
  • Астрономія
  • Банківська справа
  • Безпека життєдіяльності
  • Біографії
  • Біологія
  • Біологія і хімія
  • Ботаніка та сільське гос-во
  • Бухгалтерський облік і аудит
  • Валютні відносини
  • Ветеринарія
  • Військова кафедра
  • Географія
  • Геодезія
  • Геологія
  • Етика
  • Держава і право
  • Цивільне право і процес
  • Діловодство
  • Гроші та кредит
  • Природничі науки
  • Журналістика
  • Екологія
  • Видавнича справа та поліграфія
  • Інвестиції
  • Іноземна мова
  • Інформатика
  • Інформатика, програмування
  • Історичні особистості
  • Історія
  • Історія техніки
  • Кибернетика
  • Комунікації і зв'язок
  • Комп'ютерні науки
  • Косметологія
  • Короткий зміст творів
  • Криміналістика
  • Кримінологія
  • Криптология
  • Кулінарія
  • Культура і мистецтво
  • Культурологія
  • Російська література
  • Література і російська мова
  • Логіка
  • Логістика
  • Маркетинг
  • Математика
  • Медицина, здоров'я
  • Медичні науки
  • Міжнародне публічне право
  • Міжнародне приватне право
  • Міжнародні відносини
  • Менеджмент
  • Металургія
  • Москвоведение
  • Мовознавство
  • Музика
  • Муніципальне право
  • Податки, оподаткування
  •  
    Бесплатные рефераты
     

     

     

     

     

     

         
     
    Федеральні збори
         

     

    Держава і право

    План роботи:


    1. Федеральні Збори - парламент Російської Федерації
    2. Державна Дума
    3. Рада Федерації

    1. Федеральні Збори - парламент Російської Федерації

    Згідно з Конституцією Російської Федерації (ст. 94), Федеральне
    Збори є парламентом Російської Федерації.

    Парламент як державно-правовий інститут має багатовіковуісторію. Перші парламенти (англійський парламент, іспанські кортеси)виникли ще в XII - XIII століттях. Проте історія сучасного парламенту якзагальнонаціонального представницького установи, відмінного від становихпредставницьких установ часів феодалізму, починається з епохибуржуазних революцій, після перемоги яких парламент стає найважливішиморганом держави. Саме тоді оформився і набув поширенняпарламентаризм як особлива система державного керівництва суспільством,що характеризується поділом праці законодавчого та виконавчого присуттєвої політичної та ідеологічної ролі парламенту.

    У Російській федерації Федеральне Збори як парламент Республікиприйшло на зміну «двоступінчатому» механізму вищих органів державноївлади Російської Федерації, який включав З'їзд народних депутатів ісформований ним Верховна Рада.

    Створені в роки радянської влади як представницьких органів
    «Нового, соціалістичного типу, докорінно відрізняються відустанов буржуазного парламентаризму », ці державні органи але мерідемократизації українського суспільства, відображення в чинній Конституціїпринципу розподілу законодавчої, виконавчої та судової влади іпоступового проведення його в життя, все більше набували рис парламенту.
    Однак стати справжнім парламентом країни вони так і не змогли, по-перше, всилу покладених на них чинної тоді Конституцією повноважень,що суперечать принципу поділу влади (розпорядчі та деякіконтрольні повноваження), і, по-друге, в силу фактично існуючоговертикального підпорядкування між представницькими органами країни,зовсім не властивого парламентським представницьким органам.

    У ст. 94 Конституції Російської Федерації вказується, що Федеральне
    Збори є представницьким органом Російської Федерації. Тим самимвстановлюється, що формою держави є представницька, тобтоопосередкована виборами, парламентська демократія, в умовах якоїформування політичної волі народу покладається на народнепредставництво, самостійно приймає найбільш відповідальнірішення.

    У ст. 94 Конституцій Російської Федерації Федеральне Зборихарактеризується і як законодавчий орган Російської Федерації. У ційпередачу парламенту законодавчої влади реалізується принцип народногосуверенітету як основи правопорядку.

    Визнання Федеральних Зборів законодавчою владою означає разомз тим, що жоден закон України не може бути видано, якщо вінне розглянуто і не схвалений парламентом, а сам парламент має повну інічим не обмеженої в рамках повноважень Російської Федерації компетенцієюу сфері законодавства.

    Будучи законодавчим органом. Федеральне Збори виконує ідеякі досить обмежені контрольні функції за виконавчоювладою. Цей контроль здійснюється за допомогою федерального бюджету,прийнятого Державною Думою, а також використання права відмовлятив довірі Уряду, що у цьому випадку може бути відправлений
    Президентом Російської Федерації у відставку.

    Відповідно до ст. 95 Конституції, Федеральне Зібрання складається з двох палат - Ради Федерації та Державної Думи. Державна Дума представляє все населення Російської Федерації, а Рада Федерації, часто іменований «верхньою палатою», складається з членів, які представляють усі суб'єкти
    Російської Федерації. Рада Федерації покликаний виражати інтереси місцевостей, регіональні думки і сподівання. Разом з тим Рада Федерації - державний орган всієї Федерації. Його рішення та інші волевиявлення адресуються не окремим суб'єктам Російської Федерації, а державі в цілому, тобто всієї Росії.

    До прийняття нової Конституція в Російській Федерації існував двопалатний вищий представницький орган державної влади -
    Верховний Рада. Однак на ділі він функціонував як однопалатний орган, оскільки більша частина компетенції Верховної Ради здійснювалася спільно обома палатами, і дуже серйозну роль грали спільні для всього
    Верховної Ради органи: Голова Верховної Ради і Президія
    Верховної Ради.

    У Федеральному Зборах палати самостійно вирішують питання, що відносяться до їх відання, відповідно до Конституції. Вона встановлює в ст. 100, що палати можуть збиратися разом лише для заслуховування послань Президента Російської Федерації, послань Конституційного Суду
    Російської Федерації та виступів керівників іноземних держав.

    Більше того. Конституція передбачає зовсім різнукомпетенцію для кожної з палат, забезпечуючи тим самим систему стримувань іпротиваг в діяльності Федеральних Зборів, в якій Раді
    Федерації відводиться роль свого роду гальма по відношенню до Державної
    Думі, покликаного запобігти можливості встановлення в Російській
    Федерації «тиранії більшості», завойованого на виборах до Державної
    Думу тими чи іншими політичними садами.

    Слід зауважити, що в нашому суспільстві існує певнанедовіра до представницьким органам державної влади загалом і допарламенту зокрема, що є наслідком тієї політичної боротьби,яка передувала прийняття діючої Конституції Російської

    У суспільстві є сили, які не проти відмовитися від парламенту якнайважливішого демократичного інституту або перетворити його на слухняну, нещо грає самостійної ролі асамблею. Однак такі устремліннянаштовхуються на ряд протидіють факторів.

    Багато представників політичних кіл країни віддають собі звіт в тому, що повна дискредитація парламенту може істотно підірвати складаються політико-ідеологічні підвалини російської демократії. Якщо з точки зору політичної значущості парламент сьогодні знецінено в очах значної частини населення країни, то цього не можна сказати про його ідеологічної ролі. Існує і той факт, що в демократичних країнах парламент є своєрідним уособленням політичних традицій, важливим показником національної політичної культури. У надання певної політичної ефективності парламенту зацікавлені і ті політичні сили, які не представлені в уряді і для яких парламент є ареною, де вони можуть відстоювати свої інтереси.

    Разом з тим парламент виступає як свого роду урівноважує сила і в відносинах конкуруючих політичних сил, як арена захисту інтересів тих з них, які в сьогоднішній ситуації мають менші можливості впливу на політичне життя країни.

    Внаслідок взаємодії всіх цих факторів розвиток російського парламентаризму йде складним, багато в чому суперечливим шляхом.

    2. Державна Дума

    Згідно з Конституцією Російської Федерації (ст.ст. 95, 96 і 97),
    Державна Дума складається з 450 депутатів і обирається строком на чотирироку. Депутатом Державної Думи може бути обраний громадянин Російської
    Федерації, що досяг 21 року і який має право брати участь у виборах [1].
    Порядок формування Государствеіной Думи встановлюється федеральнимзаконом від 24 червня 1999 р. N 121-ФЗ "Про вибори депутатів Державної
    Думи Федеральних Зборів Російської Федерації "[2]

    Відповідно до цього закону вибори депутатів Державної Думиздійснюються граежданамі Російської Федерації на основі загального рівногоі прямого виборчого права при таємному голосуванні. Право обирати в
    Державну Думу належало кожному громадянину Російської Федерації,що досяг 18-річного віку.

    Половина депутатів (225) обираються на основі мажоритарної системи заодномандатних (один округ - один депутат) виборчих округах, що утворюютьсяв суб'єктах Федерації, виходячи з єдиної норми представництва, завинятком виборчих округів, утворених в суб'єктах Федерації, числовиборців в яких менше середнього числа виборців, встановленого
    Центральною виборчою комісією по виборах депутатів Державної
    Думи для одномандатному виборчому округу. Решта 225 депутатів
    Державної Думи обиралися на основі системи пропорційногопредставництва по загальнофедеральних виборчому округу.

    За результатами голосування депутатські мандати розподілялися міжзагальнофедеральних списками кандидатів виходячи з таких правил: а) загальна кількість дійсних голосів, поданих за загальнофедеральних виборчому окрузі, ділиться на загальне число депутатських мандатів, що розподіляються з цього округу. Отриманий результат є виборче приватне; б) кількість дійсних голосів, отримане кожним загальнофедеральних списком кандидатів, що беруть участь у розподілі депутатських мандатів, ділиться на виборче приватне. Ціла частина отриманого в результаті ділення числа є число депутатських мандатів, яке отримує відповідний загальнофедеральних список кандидатів; в) якщо після дій, зроблених відповідно до пункту «б»,залишаються нерозподілені мандати, проводиться їх розподіл (вториннерозподіл). Нерозподілені мандати передаються по одному тимзагальнофедеральних списками кандидатів, у яких виявляється найбільшоюдрібна частина (залишок) числа, отриманого в результаті поділу вВідповідно до пункту «б». При їх рівності перевага віддається томузагальнофедеральних списку кандидатів, за який подано більше голосів. Прирівності голосів перевага віддається загальнофедеральних списку кандидатів,зареєстрованому раніше.

    Відповідно до ст. 103 Конституції, до відання Державної Думивідносяться: дача згоди Президенту Російської Федерації на призначення
    Голови Уряду Російської Федерації; вирішення питання про довіру
    Уряду Російської Федерації; призначення на посаду та звільненняз посади Голови Національного банку України;призначення на посаду та звільнення з посади Голови Рахунковоїпалати і половини складу аудиторів; призначення на посаду та звільненняз посади Уповноваженого з прав людини, що діє вЗгідно з Федеральним конституційним законом; оголошення амністії;висунення звинувачення проти Президента Російської Федерації для усуненняйого з посади.

    Відповідно до ст. 105 Конституції Державною Думою приймаютьсяфедеральні закони.

    Державна Дум »може побуту розпущена Президентом Російське
    Федерація у випадках, передбачених ст.ст. 111 і 117 Конституції РФ.

    У разі розпуску Державної Думи Президент призначає дату виборівз тим, щоб новообрана Державна Дума зібралася не пізніше ніжчерез чотири місяці з моменту розпуску

    Порядок діяльності Державної Думи визначається Конституцією
    Російської Федерації та Регламенту Державної Думи.

    Для спільної діяльності та висловлення єдиної позиції з питань,розглядаються Державною Думою, її депутати утворюють депутатськіоб'єднання - фракції і депутатські групи.

    Державна Дума обирає зі свого складу Голову, першогозаступника і заступників Голови. Питання про число заступників
    Голови вирішується Державною Думою.

    Кандидатури на посаду Голови Державної Думи і йогозаступників має право висувати фракції, депутатські групи і депутати.
    Голова Державної Думи і його заступники не можуть бутипредставниками однієї фракції або депутатської групи. Кандидат єобраним, якщо в результаті голосування він отримав більше воловини голосіввід загальної кількості депутатів Державної Думи.

    Голова Державної Думи веде засідання палати; відає їївнутрішнім розпорядком; призначає на посаду та звільняє з посади
    Керівника Апарату Державної Думи; представляє палату увзаєминах з іншими державними органами, громадськимиоб'єднаннями, а також з парламентами іноземних держав і вміжнародних парламентських організаціях; бере участь у погоджувальних процедурах для вирішення розбіжностей міжорганами державної влади Російської Федерації та органамидержавної влади її суб'єктів, а також між органами державноївлади суб'єктів Федерації; видає розпорядження з питань, віднесених дойого компетенції, які можуть бути скасовані Державною Думою, і ін

    Для попередньої підготовки організаційних рішень з питаньдіяльності палати створюється Рада Державної Думи. До складу Радивходять Голова Державної Думи, керівники фракцій ідепутатських груп. У роботі Ради беруть участь з правом дорадчого голосузаступники Голови Державної Думи та голови її комітетів.
    На засіданнях Ради мають право бути присутніми депутати Державної Думи.

    Рада Державної Думи, відповідно до її Регламенту (ст. 14),розробляє проект спільної програми роботи Думи на чергову сесію;складає календар розгляду питань на черговий місяць; скликає напропозицією Президента Російської федерації або на вимогу депутатськогооб'єднання, підтриману не менш як однієї п'ятої голосів від загального числадепутатів Державної Думи, або за пропозицією Уряду Російської
    Федерації позачергові засідання палати; направляє для розгляду вкомітети палати законопроекти, внесені до Державної Думи суб'єктамиправа законодавчої ініціативи; приймає рішення про повернення суб'єктамправа законодавчої ініціативи внесених до Державної Думизаконопроектів, якщо не виконані вимоги Регламенту, що пред'являються дощо вносяться законопроектів; приймає рішення про проведення парламентськихслухань; затверджує розподіл обов'язків між заступниками
    Голови Державної Думи; вирішує інші питання організаціїроботи Державної Думи у відповідності з її Регламентом.

    Як вже зазначалося, депутати Державної Думи утворюють депутатськіоб'єднання. Депутатське об'єднання в Державній Думі, сформованийна основі виборчого об'єднання, що пройшов в неї по загальнофедеральнихвиборчому окрузі і одномандатних виборчому окрузі, іменується фракцією і підлягає РЕГИСТ-рації.

    Депутати, які не увійшли у фракції, має право утворити депутатські групи.
    Реєстрації підлягають депутатські групи чисельністю не менше 35 депутатів.

    Фракції і депутатські групи мають рівні права. Об'єднаннядепутатів, які не зареєстровані відповідно до Регламенту
    Державної Думи, не користуються правами фракції або депутатської групи.
    Депутат Державної Думи має право перебувати лише в одному депутатськомуоб'єднанні.

    Державна Дума збирається на перше засідання на 30-й день післяобрання. Президент Російської Федерації може скликати засідання
    Державної Думи раніше цього терміну.

    Перше засідання Державної Думи відкриває найстарший за вікомдепутат. Надалі до обрання Голови Державної Думи абозаступника Голови по черзі на її засіданнях головуютьпредставники всіх виборчих об'єднань.

    На засіданнях Державної Думи має право бути присутніми члени Ради
    Федерації.

    Президент Російської Федерації або його повноважний представник в
    Державній Думі, Голова Уряду, члени Уряду,члени Конституційного Суду, Верховного Суду, Вищого Арбітражного Суду
    Російської Федерації, Голова Рахункової палати та його заступник,
    Уповноважений з прав людини, Генеральний прокурор і Голова
    Центральної виборчої комісії Російської Федерації вправібути присутнім на будь-якому відкритому чи закритому засіданні палати. Інші особиможуть бути присутніми на закритих засіданнях палати тільки по спеціальномузапрошення.

    Державна Дума збирається на сесії, як правило, на весняну іосінню. Під час сесії проводяться засідання палати, засідання Ради
    Державної Думи, засідання комітетів і комісій, парламентськіслухання, робота депутатів у комітетах і комісіях, фракціях і депутатськихгрупах, а також з виборцями.

    Засідання Державної Думи проходять у середу та п'ятницю. Рада
    Державної Думи збирається щотижня. Комітети і комісії
    Державної Думи засідають в понеділок і четвер. Вівторок відводитьсядля роботи депутатів у комітетах і комісіях, фракціях і депутатськихгрупах. По вівторках проводяться парламентські слухання. Кожна останнятиждень місяця призначається для роботи депутатів Державної Думи звиборцями.

    Кожну п'ятницю на засіданні Державної Думи проводитьсяурядовий час для відповідей членів Уряду на питаннядепутатів. При цьому заслуховується не більше двох членів Уряду.

    Позачергові засідання Державної Думи скликаються її Радою.

    Засідання Державної Думи починається з реєстрації присутніхдепутатів, яку проводить головуючий. Засідання єправомочним, якщо на чому присутня більшість від загального числа депутатівпалати. Реєстрація здійснюється після кожної перерви в засіданніпалати.

    Депутати Державної Думи своєчасно сповіщаються про питання,що вносяться на розгляд палати. Проекти Федеральних законів,постанов Державної Думи та інші необхідні матеріалинадаються депутатам не пізніше час за три дні до їх розгляду назасіданні палати.

    позачергового розгляду на засіданні Державної Думи підлягаютьпослання й звернення Президента Російської Федерації; законопроекти,внесені як термінових Президентом або Урядом Російському
    Федерації; проекти федеральних законів про федеральний бюджет і про бюджетнусистемі Російської Федерації; федеральні закони, повернуті на повторнерозгляд Державної Думи; проекти федеральних законів проратифікації міжнародних договорів; проекти Регламенту і постанов
    Державної Думи про внесення до нього змін і доповнень; рішенняпитання про довіру Уряду Російської Федерації. Інші законопроекти іпитання можуть розглядатися в позачерговому порядку тільки за рішеннямпалати, прийнятим більшістю голосів від загального числа її депутатів.

    Робота в Державній Думі здійснюється російською мовою. Депутат,бажання виступити іншою мовою народів Російської Федерації,завчасно повідомляє про це Раду Державної Думи. Такевиступ забезпечується перекладом на російську мову.

    Правове, організаційне, документальне, інформаційне, матеріально -технічне, соціально-побутове забезпечення діяльності Державної
    Думи здійснює апарат Державної Думи. До складу апарату входять дояк самостійних структурних підрозділів апарати комітетів ікомісій Державної Думи, фракцій і депутатських груп у
    Державній Думі. Контроль за діяльністю апарату Державної
    Думи здійснюється Комітетом Державної Думи з Регламенту йорганізації роботи Державної Думи.

    Поряд з апаратом Державної Думи інформаційне, правове,експертне, організаційне та інше її забезпечення здійснюєтьсядержавними установами та підприємствами, що забезпечують діяльністьобох палат Федеральних Зборів (Парламентська бібліотека, Парламентськийцентр, видавництво і т.д.).

    Фракції і депутатські групи здійснюють підбір і розстановку кадрівсвого апарату, керівництво та контроль за їх діяльністю, а такожвизначають службові обов'язки співробітників апарату відповідно доукладеними з ними трудовими договорами (контрактами).

    Рішення Державної Думи приймаються на її засіданняхвідкритим чи таємним голосуванням. Відкрите голосування може бутипоіменним. Голосування на засіданні я Державній Думі здійснюється звикористанням електронної системи підрахунку голосів, без використанняелектронної системи, з використанням бюлетенів і шляхом опитування депутатів
    Державної Думи.

    Постанова Державної Думи приймається більшістю голосів від загального числа депутатів, якщо інший порядок не передбачений Конституцією
    Російської Федерації. За процедурних питань рішення приймається більшістю голосів депутатів, які взяли участь у голосуванні, якщо інший порядок не передбачений Регламентом Державної Думи.

    У Регламенті Державної Думи встановлений порядок вирішення
    Державною Думою питань, віднесених до її відання.

    3. Рада Федерації

    | Рада Федерації є "верхньої" палатою Федеральних Зборів - |
    | парламенту Російської Федерації. |
    | До Ради Федерації відповідно до частини 2 статті 95 Конституції |
    | Російської Федерації входять по два представники від кожного суб'єкта |
    | Російської Федерації: по одному від представницького і виконавчого |
    | органів державної влади. |
    | Порядок формування Ради Федерації до 8 серпня 2000 року був |
    | визначений Федеральним законом від 5 грудня 1995 року № 192-ФЗ "Про порядок |
    | формування Ради Федерації Федеральних Зборів Російської Федерації "|
    | (Відомості Верховної Ради України, 1995, № 50, ст. |
    | 4869): [3] палата складалася з 178 представників суб'єктів Російської |
    | Федерації - голів законодавчих (представницьких) і голів виконавчих |
    | органів державної влади (за посадою). Всі члени Ради Федерації |
    | поєднували виконання обов'язків у палаті федерального парламенту з |
    | обов'язками у відповідному суб'єкті Російської Федерації. |
    | 8 серпня 2000 вступив в силу новий Федеральний закон від 5 серпня |
    | 2000 року № 113-ФЗ "Про порядок формування Ради Федерації Федеральних |
    | Зборів Російської Федерації "[4]. Тепер палата складатиметься з |
    | представників, обраних законодавчими (представницькими) органами |
    | державної влади суб'єктів Російської Федерації, або призначених |
    | вищими посадовими особами суб'єктів Російської Федерації |
    | (керівниками вищих виконавчих органів державної влади |
    | суб'єктів Російської Федерації). Термін повноважень таких представників |
    | визначається терміном повноважень органів, котрі їх обрали або призначила, |
    | однак повноваження представників можуть бути припинені достроково які обрали |
    | (призначив) його органом у тому ж порядку, в якому було обрано |
    | (призначено) член Ради Федерації. |
    | Членом Ради Федерації може бути обраний (призначений) громадянин |
    | Російської Федерації, не молодший 30 років, що володіє відповідно до |
    | Конституцією України правом обирати і бути обраним до |
    | органи державної влади. |
    | Кандидатури для обрання представника в Раді Федерації від |
    | законодавчого (представницького) органу державної влади |
    | суб'єкта Російської Федерації вносяться на розгляд цього органу його |
    | головою, а в двопалатний законодавчому (представницькому) органі |
    | - По черзі головами палат. При цьому група депутатів чисельністю |
    | не менше однієї третини від загального числа депутатів може внести |
    | альтернативні кандидатури. Рішення про обрання представника від |
    | законодавчого (представницького) органу приймається таємним |
    | голосуванням і оформляється постановою зазначеного органу, а |
    | двопалатного законодавчого (представницького) органу - спільним |
    | постановою обох палат. |
    | Рішення вищої посадової особи суб'єкта Російської Федерації |
    | (керівника вищого виконавчого органу державної влади |
    | суб'єкта Російської Федерації) про призначення представника в Раді |
    | Федерації від виконавчого органу державної влади суб'єкта |
    | Російської Федерації оформляється указом (постановою) вищого |
    | посадової особи суб'єкта Російської Федерації (керівника вищого |
    | виконавчого органу державної влади суб'єкта Російської |
    | Федерації). Указ (постанова) у триденний строк направляється до |
    | законодавчий (представницький) орган державної влади суб'єкта |
    | Російської Федерації і вступає в силу, якщо на черговому або |
    | позачерговому засіданні законодавчого (представницького) органу два |
    | третини від загальної кількості її депутатів не проголосують проти призначення |
    | даного представника. |
    | Обрання (призначення) всіх членів Ради Федерації відповідно до нового |
    | Федеральним законом має бути завершене не пізніше 1 січня 2002 року. |
    | Члени Ради Федерації - представники з посади від суб'єктів |
    | Російської Федерації в Раді Федерації продовжують виконувати свої |
    | повноваження після вступу в силу нового Федерального закону аж до |
    | вступу в силу рішень про обрання (призначення) у встановленому цим |
    | Федеральним законом порядку членів Ради Федерації - представників від |
    | законодавчих (представницьких) і виконавчих органів |
    | державної влади відповідних суб'єктів Російської Федерації. До |
    | зазначеного терміну в Раді Федерації можуть працювати як представники |
    | відповідних органів з посади, так і представники, обрані |
    | (призначені) цими органами. При цьому знову обрані (призначені) |
    | представники будуть працювати тільки на постійній основі. |
    | Рада Федерації є постійно діючим органом. Періодичність його |
    | засідань визначається самою палатою. Засідання Ради Федерації є |
    | основною формою роботи палати. Вони проходять окремо від засідань |
    | Державної Думи, за винятком заслуховування послань Президента |
    | Російської Федерації або Конституційного Суду Російської Федерації, |
    | виступів керівників іноземних держав. |
    | Засідання Ради Федерації проводяться в місті Москві, в період з 16 |
    | вересня по 15 липня, і є відкритими. За рішенням Ради Федерації |
    | місце проведення засідань може бути змінено, а також може бути |
    | проведено закрите засідання. |
    | Рада Федерації обирає зі свого складу Голову Ради Федерації |
    | та його заступників, які ведуть засідання і відають внутрішнім |
    | розпорядком палати. |
    | Рада Федерації утворює комітети і комісії з числа членів палати. |
    | Рада Федерації має право створювати, скасовувати і реорганізовувати будь-які |
    | комітети і комісії. |
    | Комітети Ради Федерації є постійно діючими органами |
    | палати. Всі члени Ради Федерації, за винятком голови Ради |
    | Федерації та його заступників, входять до складу комітетів. Склад кожного |
    | комітету затверджується палатою. |
    | Комітети здійснюють підготовку висновків щодо ухвалених Державної |
    | Думою і переданим на розгляд Ради Федерації федеральних законів і |
    | по проектах федеральних конституційних законів; розробляють та |
    | попередньо розглядають законопроекти та проекти інших нормативних |
    | правових актів, організовують проведення парламентських слухань і т.д. |
    | Рада Федерації має право створювати комісії, діяльність яких |
    | обмежується певним терміном або конкретними завданнями. Деякі з |
    | комісій діють постійно: Комісія за регламентом і парламентською |
    | процедур, Рахункова комісія. |
    | Повноваження Ради Федерації визначені Конституцією України. |
    | Основною функцією палати є здійснення законодавчих |
    | повноважень. Порядок розгляду Радою Федерації проектів федеральних |
    | конституційних законів та федеральних законів, прийнятих Державної |
    | Думою, визначається Конституцією України та Регламентом |
    | Ради Федерації. |
    | Організація законодавчої роботи в Раді Федерації здійснюється за |
    | двох основних напрямах: |
    | Рада Федерації спільно з Державною Думою бере участь у розробці |
    | законопроектів, розгляд законів та прийнятті рішень щодо них; |
    | в порядку реалізації права законодавчої ініціативи Рада Федерації |
    | самостійно розробляє проекти федеральних законів і федеральних |
    | конституційних законів. |
    | Обов'язковому розгляду в Раді Федерації підлягають прийняті |
    | Державною Думою федеральні закони з питань: федерального |
    | бюджету; федеральних податків і зборів; фінансового, валютного, |
    | кредитного, митного регулювання, грошової емісії; ратифікації та |
    | денонсацію міжнародних договорів України; статусу і захисту |
    | державного кордону Російської Федерації; війни і миру. |
    | Федеральний закон вважається схваленим Радою Федерації, якщо за нього |
    | проголосувало більше половини від загальної кількості членів палати, а федеральний |
    | конституційний закон вважається прийнятим, якщо він схвалений більшістю не |
    | менше трьох чвертей голосів. Крім того, федеральний закон, не |
    | що підлягає обов'язковому розгляду, вважається схваленим, якщо в |
    | протягом чотирнадцяти днів Рада Федерації його не розглянув. У випадку |
    | відхилення федерального закону Радою Федерації палати можуть створити |
    | погоджувальну комісію для подолання виниклих розбіжностей, після чого |
    | федеральний закон підлягає повторному розгляду Державною Думою |
    | і Радою Федерації. |
    | До відання Ради Федерації, крім того, відносяться: |
    | затвердження зміни кордонів між суб'єктами Російської Федерації; |
    | затвердження указу Президента України про введення воєнного чи |
    | надзвичайного стану; вирішення питання про можливість використання |
    | Збройних Сил Російської Федерації за межами території Російської |
    | Федерації; призначення виборів Президента Російської Федерації; відмова |
    | Президента Російської Федерації від посади, призначення на посаду |
    | суддів Конституційного Суду України, Верховного Суду |
    | Російської Федерації, Вищого Арбітражного Суду Російської Федерації; |
    | призначення на посаду та звільнення з посади Генерального |
    | прокурора Російської Федерації; |
    | призначення на посаду та звільнення з посади заступника |
    | Голови Рахункової палати і половини складу її аудиторів. |
    | У ряді федеральних законів на Раду Федерації покладені і інші |
    | повноваження, не передбачені в Конституції Російської Федерації. |
    | Рада Федерації, так само як і кожен член Ради Федерації, має |
    | правом законодавчої ініціативи. З питань ведення Ради Федерації |
    | палата більшістю голосів від загальної кількості членів Ради Федерації, якщо |
    | інший порядок не передбачений Конституцією Російської Федерації, приймає |
    | постанови. Рада Федерації приймає Регламент, в якому детально |
    | визначаються органи та порядок роботи Ради Федерації, участь палати в |
    | законодавчої діяльності, порядок розгляду питань, віднесених до |
    | ведення Ради Федерації. |
    | |
    | |
    | |

    Список використаної літератури

    1. Конституція Російської Федерації. М., «Юридична література»,

    1993.

    2. Коментар до Конституції Російської Федерації, підготовлений Інститутом законодавства та порівняльного правознавства, вид. БЕК, М., 1994.

    3. Федеральний закон від 5 серпня 2000 року № 113-ФЗ "Про порядок формування Ради Федерації Федеральних Зборів Російської

    Федерації"// Відомості Верховної Ради України, 2000,

    № 3336

    4. Федеральний Закон "Про вибори депутатів Державної Думи

    Федеральних Зборів Російської Федерації» від 24 червня 1999 р. N

    121-ФЗ// Відомості Верховної Ради України, 1999, №

    52, ст. 383

    5. Федеральний закон від 5 грудня 1995 року № 192-ФЗ "Про порядок формування Ради Федерації Федеральних Зборів Російської

    Федерації"// Відомості Верховної Ради України, 1995,

    № 50, ст. 4869

    6. Державне право Російської Федерації./Под ред. Кутафина О.Е.

    М .: - 1996 р.

    -----------------------< br>[1] Конституція Російської Федерації.
    [2] Відомості Верховної Ради України, 1999, № 52, ст. 383
    [3] Відомості Верховної Ради України, 1995, № 50, ст. 4869
    [4] Відомості Верховної Ради України, 2000, № 3336


         
     
         
    Реферат Банк
     
    Рефераты
     
    Бесплатные рефераты
     

     

     

     

     

     

     

     
     
     
      Все права защищены. Reff.net.ua - українські реферати !