ПЕРЕЛІК ДИСЦИПЛІН:
  • Адміністративне право
  • Арбітражний процес
  • Архітектура
  • Астрологія
  • Астрономія
  • Банківська справа
  • Безпека життєдіяльності
  • Біографії
  • Біологія
  • Біологія і хімія
  • Ботаніка та сільське гос-во
  • Бухгалтерський облік і аудит
  • Валютні відносини
  • Ветеринарія
  • Військова кафедра
  • Географія
  • Геодезія
  • Геологія
  • Етика
  • Держава і право
  • Цивільне право і процес
  • Діловодство
  • Гроші та кредит
  • Природничі науки
  • Журналістика
  • Екологія
  • Видавнича справа та поліграфія
  • Інвестиції
  • Іноземна мова
  • Інформатика
  • Інформатика, програмування
  • Історичні особистості
  • Історія
  • Історія техніки
  • Кибернетика
  • Комунікації і зв'язок
  • Комп'ютерні науки
  • Косметологія
  • Короткий зміст творів
  • Криміналістика
  • Кримінологія
  • Криптология
  • Кулінарія
  • Культура і мистецтво
  • Культурологія
  • Російська література
  • Література і російська мова
  • Логіка
  • Логістика
  • Маркетинг
  • Математика
  • Медицина, здоров'я
  • Медичні науки
  • Міжнародне публічне право
  • Міжнародне приватне право
  • Міжнародні відносини
  • Менеджмент
  • Металургія
  • Москвоведение
  • Мовознавство
  • Музика
  • Муніципальне право
  • Податки, оподаткування
  •  
    Бесплатные рефераты
     

     

     

     

     

     

         
     
    Зовнішня політика давньоруської держави
         

     

    Держава і право
    Торгівля Русіі Візантії мала державний характер.
    На ринках Константінопаля реалі-
    валась значна частина данини, що збирається київськими князями. Князі намагалися забезпечити для себе найбільш сприятливі умови в цій торгівлі, намагалися зміцнити свої позиції в Криму і Причорномор'я. Спроби Візантії обмежити російський вплив або порушити умови торгівлі проводили до військових сутичок. При князя Олега об'єднані сили Київської держави взяли в облогу столицю Візантії Константинополь (російська назва - Царгород) і змусили візантійського імператора підписати вигідний для Русі торговельний договір (911). До нас дійшов ще один договір з Візантією, укладений після менш вдалого походу на Константинополь князя Ігоря в 944г. Відповідно до догово-
    рами російські купці щорічно влітку приїжджали в Константинополь на торговельний сезон і жили там шість місяців. Для їх проживання було виділено певне місце в передмісті міста. За договором Олега, російські купці не платили ніякої мита, торгівля була переважно мінової. Візантійська імперія прагнула втягнути сусідні держави у боротьбу між собою, щоб послабити їх і підпорядкувати своєму впливу. Так, візантійський імператор Никифор Фока намагався скористатися російським військами для ослаблення Дунайської Болгарії, з якою Візантія вела довгу і виснажливу війну. У 968г. російські війська князя Святослава Ігоревича вторглися на територію Болгарії і зайняли ряд міст за течією Дунаю, з яких найбільш важливим був Переяславець - великий торговельний і політичний центр в низинах Дунаю. Успішно наступ Святослава було розцінено як загроза безпеці Візантійської імперії та її впливу на Балканах. Ймовірно, під впливом грецької дипломатії печеніги напали в 969г. на ослаблений у військовому сенсі Київ. Святослав був змушений повернутися на Русь. Після звільнення Києва він зробив другий похід до Болгарії, діючи вже в союзі з болгарським царем Борисом проти Візантії. Боротьбу зі Святославом очолив новий візантійський імператор Іоанн Цимісхій, один із видатних полководців імперії. У першій же битві російські та болгарські дружини розгромили візантійців і звернули їх у втечу. Переслідуючи відступаючих армію, війська Святослава захопили ряд великих міст і дійшли до Адріанополя. Під Адріанополем було укладено мир між Святославом і Цимісхія. Основна частина руських дружин повернулася в Переяславець. Цей світ був укладений восени, а навесні Візантія почала новий наступ. Болгарський цар перейшов на сторону Візантії. Військо Святослава з Переяславця перейшло у фортецю Доростол і приготувалося до оборони. Після двомісячної облоги Іоанн Цимісхій запропонував Святославу укласти мир. Згідно з цією угодою російські війська йшли з Болгарії. Відбудовувалися торгові зв'язки. Русь і Візантія ставали союзниками. Останній великий похід на Візантію був здійснений в 1043г. Приводом для нього стало вбивство російського купця в Константинополі. Не отримавши гідного задоволення за образу князь Ярослав Мудрий послав до візантійських берегів флот, на чолі якого стояв його син Володимир і воєвода Вишата. Незважаючи на те, що буря розсіяла російський флот, кораблів під командуванням Володимира вдалося завдати значної шкоди грецькому флоту. У 1046г. між Руссю і Візантією було укладено мир, який за традицією того часу був закріплений династичним союзом шлюбом сина Ярослава Всеволодовича з донькою імператора Костянтина Мономаха.
    Розгром Ха-Сусідом Давньоруської держави
    Зарською Кага-був Хозарський каганат, рас-
    ната. покладається на Нижній Волзі та в Приазов'ї.
    Хозари були напівкочові народом тюркського походження. Їх столиця Ітіль, що знаходилася в дельті Волги, стала великим торговим центром. У період розквіту Хазарського держави деякі слов'янські племена платили данину хозарам. Хозарський каганат тримав у своїх руках ключові пункти на найважливіших торговельних шляхах: гирла Волги і Дону, керченський протоку, переправу між Волгою і Доном. Встановлені там митні пункти збирали значні торговельні мита. Високі митні платежі негативно позначилися на розвитку торгівлі Давньої Русі. Іноді хозарські кагани (правителі держави) не задовольнялися торговими зборами, затримували і грабували російські купецькі каравани, які поверталися з Каспійського моря. У другій половині Xв. почалася планомірна боротьба руських дружин з Хозарський каганат. У 965г. київський князь Святослав розгромив Хозарська держава. Після цього Нижній Дон був знову заселений слов'янами, і центром цієї території стала колишня хазарська фортеця Саркел (російська назва Біла Вежа). На березі Керченської протоки утворилася російське князівство з центром у Тмуторокані. Це місто з великим морським флотом став форпостом Русі на Чорному морі. Наприкінці Xв. руські дружини здійснили ряд походів на Каспійське узбережжя й у степові райони Кавказу.
    Боротьба проти У X і на початку XIвв. на правому та лівому
    кочівників берегах Нижнього Дніпра жили кочові племена
    печенігів, які здійснювали швидкі і рішучі нападу на руські землі та міста. Для захисту від печенігів російські князі будували пояса оборонних споруд міст-фортець, валів і т.д. Перші відомості про такі міста-фортеці навколо Києва відносять до часів князя Олега. У 969г. печеніги на чолі з князем Курею взяли в облогу Київ. Князь Святослав у цей час перебував у Болгарії. На чолі оборони міста стала його мати княгиня Ольга. Незважаючи на тяжке становище (відсутність людей, нестача води, пожежі), киянам вдалося протриматися до приходу княжої дружини. На південь від Києва, у міста Рідня, Святослав вщент розбив печенігів і навіть взяв у полон князя Курю. А три роки тому під час зіткнення з печенігами в районі дніпровських порогів князь Святослав загинув.
    Потужна оборонна лінія на південних рубежах була побудована за князя Володимира Святого. На річках Стунг, Сулі, Десні, і інших були побудовані фортеці. Найбільш великими були Переяслав, Білгород. Ці фортеці мали постійні військові гарнізони, набрані з дружинників ( "кращих людей") різних слов'янських племен. Бажаючи залучити до оборони держави всі сили, князь Володимир набирав

    у ці гарнізони в основному представників північних племен: словен, кривичів, в'ятичів. Після 1136г. печеніги перестають представляти серйозну загрозу для Київської держави. За переказами, на честь вирішальної перемоги над печенігами князь Ярослав Мудрий збудував Софійський собор у Києві. У середині XIв. печеніги були витіснені з південноруських степів до Дунаю прийшли з Азії тюркомовними племенами кипчаків. На Русі їх називали половцями, вони зайняли Північний Кавказ, частина Криму, все південноруські степу. Половці були дуже сильним і серйозним супротивником, часто здійснювали походи на Візантію і Русь. Положення Давньоруської держави ускладнювалося ще й тим, що почалися в цей час князівські усобиці дробили його сили, а деякі князі, прагнучи використовувати половецькі загони для захоплення влади, самі приводили ворогів на Русь. Особливо значна була половецька експансія в 90-і рр.. XIв., Коли половецькі хани навіть намагалися взяти Київ. Наприкінці XIв. були зроблені спроби організувати загальноруські походи проти половців. На чолі цих походів стояв князь Володимир Всеволодович Мономах. Російським дружинам вдалося не тільки відвоювати захоплені російські міста, але завдати удар половців на їхній території. У 1111г. російськими військами було взято столицю одного з половецьких племінних утворень - місто Шарукань (недалеко від сучасного Харкова). Після цього частина половців відкочувала на Північний Кавказ. Однак половецька небезпека не була ліквідована. Протягом усього XII в. відбувалися військові зіткнення між російськими князями і половецькими ханами.


         
     
         
    Реферат Банк
     
    Рефераты
     
    Бесплатные рефераты
     

     

     

     

     

     

     

     
     
     
      Все права защищены. Reff.net.ua - українські реферати !