ТРЕТІ ОСОБИ У ЦИВІЛЬНОМУ

ПРОЦЕСІ УКРАЇНИ

ЗМІСТ:

ВСТУП ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 1

1.ПОНЯТІЕ ТРЕТІХ ОСІБ У ЦИВІЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ УКРАЇНИ ... ... ... 2

2.ТРЕТЬІ ОСОБИ, заявляє самостійні вимоги ... ... ... ... 7

3.ТРЕТЬІ ОСОБИ, не заявляють самостійних Позовна ... ... ... 13
ВИМОГ

ВИСНОВОК ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 24

НОРМАТИВНІ АКТИ І ЛІТЕРАТУРА ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 27

Участь третіх осіб в цивільній справі надзвичайно важливо інеобхідно для правильного та своєчасного розгляду і вирішенняцивільної справи, оскільки дозволяє зібрати максимумдоказового матеріалу, з'ясувати дійсні взаєминисторін, уникнути винесення суперечливих і навіть взаємовиключнихсудових рішень. Відповідно до розділу 11 ГПК в цивільному процесіберуть участь два види третіх осіб: треті особи, які заявляють самостійнівимоги, і треті особи, які не заявляють самостійних вимог напредмет спору. Треті особи першого та другого видів віднесені законом дочисла осіб, що беруть участь у справі, а значить мають юридичноїзацікавленістю. Однак, на відміну від прокурора, органів управління,представників, зацікавленість третіх осіб або тотожна, абоблизька до зацікавленості сторін, так як треті особи полягають удопроцессуальних відносинах зі сторонами цивільної справи.

Метою даної роботи є визначення поняття, сутності та видівтретіх осіб, аналіз їх правового положення в цивільному процесі
України.

ПОНЯТТЯ ТРЕТІХ ОСІБ У ЦИВІЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ УКРАЇНИ.

Крім суб'єктів, що беруть участь в цивільному процесі якпозивачів (соістцов) і відповідачів (співвідповідачів), у вирішенні спору міжними можуть бути зацікавлені й інші особи.

Наприклад, за позовами про поділ спільно нажитого майнаподружжя у справі може бути зацікавлений хто-небудь з родичів,передав їм своє майно у тимчасове користування. Особа, що управляєтранспортним засобом, має інтерес у справі за позовом про заподіяння шкодиджерелом підвищеної небезпеки.

У наведених випадках у сфері судового дослідження будезнаходитися не одне, а кілька матеріальних правовідносин в силу їхнерозривному зв'язку і взаємозалежності. Суб'єктам цих правовідносиннадається можливість захисту своїх суб'єктивних прав або охоронюванихзаконом інтересів в якості третіх осіб.

Закон встановлює, що для захисту свого самостійноговимоги на предмет спору, що знаходиться вже на розгляді суду,інша особа має право вступити в що почався процес в якості третьої особиз самостійними вимогами.

Так, у справі щодо спору про поділ будинку між колишнім подружжям Б. і
Г. вступила як третя особа з самостійними вимогами С.
-мати відповідача. Вона зазначила, що на будівництво спірного будинку давалагроші, деякі будівельні матеріали і просила їй виділити 1/3 частинабудинку.

В даному випадку предметом судового розгляду будутьодночасно два самостійні вимоги, що випливають з різнихправовідносин, які суд повинен вирішити по суті - вимога Б.і Г. про поділ будинку і вимога С. про виділення їй 1/3 частини будинку. Ціправовідносини мають один спільний об'єкт - домоволодіння.

Однак не завжди особа, зацікавлена у справі, маєсамостійні вимоги на предмет спору. Воно може бутизацікавлений у виході процесу остільки, оскільки рішення щодо споруміж сторонами може мати вирішувати наперед (преюдиціальне) значення дляправовідносини між такою особою і однієї зі сторін у процесі. Томузакон встановлює можливість участі в чужому процесі третьої особибез самостійних вимог на предмет спору. Така особа можевступити до почався процес на стороні позивача або відповідача увласної ініціативи або може бути притягнута за ініціативою суду іосіб, які беруть участь у справі.

Наприклад, у справі за позовом А до організації про відшкодування вартостіпальто, викраденого з гардеробу, зацікавлений взяти участь уякості третьої особи на стороні відповідача працівник гардероба, оскількиу разі задоволення позову відповідач, виплативши позивачеві вартістьвикраденого пальто за рішенням суду, має право пред'явити позов догардеробники як матеріально-відповідальній особі.

Отже, в даному випадку можливість пред'явлення в майбутньомурегресного позову відповідачем до третьої особи і зумовлює юридичнийхарактер зацікавленості третьої особи без самостійних вимогна предмет спору у справі між первинними сторонами.

Предметом судового дослідження тут також є двівзаємопов'язаних матеріальних правовідносини: основне і похідне --регресне. Крім одного загального об'єкта в основі виникнення цихправовідносин є спільні юридичні факти. Рішення по суті справиможе бути винесено у відношенні тільки основного правовідносини зпред'явленому позовною вимогою. Отже, суб'єктивні матеріальніправа третьої особи без самостійних вимог не є предметомсудового розгляду щодо спору між сторонами. Мета його участі вчужому процесі - захист охоронюваного законом інтересу [1].

Закон надає будь-якому громадянину або юридичній особі, чиїправа та законні інтереси порушені або оскаржені, право на судовийзахист. Такий захист може бути здійснена як шляхом порушенняцивільної справи в суді і участі зацікавлених осіб як сторін
(співучасників) у справі, так і шляхом вступу (залучення)зацікавленої особи до вже почався процес та участі в ньому вяк третя особа. Третя особа з самостійними вимогами ітретя особа без самостійних вимог є передбачуванимиучасниками іншого матеріального правовідносини, пов'язаного зправовідносинами між сторонами. Крім забезпечення судового захистусуб'єкту, яка не є стороною у справі, участь третіх осіб дозволяєоб'єднати в одній справі всі докази, сприяє економіїпроцесу, запобігає винесення судом суперечливих рішень.

Треті особи - передбачувані суб'єкти матеріальнихправовідносин, взаємопов'язаних зі спірним правовідносинами, що єпредметом судового розгляду, що вступають або залучені вщо почався між первинними сторонами процес з метою захисту своїхсуб'єктивних прав чи охоронюваних законом інтересів [2].

Треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предметспору, можуть вступити у справу до постанови судового рішення.
Ознаками третіх осіб даного виду є те, що вони:а) вступають у вже почався процес;б) втручаються у вже виник спір між сторонами;в) їх інтереси суперечать, як правило, інтересам обох сторін;г) заявляють самостійні вимоги на предмет спору;д) відстоюють в процесі свої інтереси, а отже їх юридичназацікавленість має особистий характер;е) вступають у справу, пред'явивши позов до однієї або до обох сторін [3].

В юридичній літературі і в судовій практиці остання особливістьіноді викликає заперечення, хоча вона прямо закріплена в коментованомустатті. Іноді стверджують, що позов третьої особи не може бути пред'явленийдо однієї сторони, так як вимога третьої особи завжди суперечитьінтересам обох сторін. Видається, що правило даної статті цілкомобгрунтовано. Так, у випадку пред'явлення позову про витребування речі, позовтретьою особою пред'являється тільки до відповідача, тобто до тієї із сторін, уякої знаходиться спірна річ. Позов ж про визнання права пред'являється дотій стороні, яка стверджує, що спірне право належить їй. Якщопри розгляді позову про присудження неясно, кому належить річ,тобто присудження має передувати визнання права, то позов третіхособою повинен пред'являтися до обох сторін.

Як і сторони, треті особи заінтересовані в результатах розглядусудом справи. Це пояснюється тим, що на їх правове становище можутьвплинути наслідки розгляду судом спірної справи між сторонами. Так,автотранспортне підприємство, автомашина якого заподіяла шкодугромадянинові, і сам громадянин, який пред'явив про це позов протиавтопідприємства, перш за все зацікавлені в результатах йогорозгляду, але зацікавленість в цьому має і водій автомашини,який перебував із заводом у трудових правовідносинах. У разіприсудження із заводу збитків, водій буде зобов'язаний відшкодувати заводуприсуджене позивачеві. Зацікавленість у справі по спору між спадкоємцямиматиме і банк, що видав позику померлому громадянинові на спорудженнябудинку, який входить до складу спадкового майна, і який він неповернув.

Зацікавленість третіх осіб має матеріально-правовий іпроцесуально-правовий характер. Матеріально-правовий полягає в тому, щорішення, яке буде винесено судом по конкретному спору, може порушитиматеріальні права третьої особи або стати підставою для сторонивимагати відшкодування збитків від неї - пред'явити до третьої особи позов заправа регресу. Процесуально-правова заінтересованість третьої особиполягає у недопущенні постанови судом несприятливого для себерішення. Тому свої дії в процесі треті особи спрямовуватимуть назапобігання присудження судом об'єкта матеріального спору позивачеві абозалишення його за відповідачем або ж виступити проти сторін, вимагаючиприсудження об'єкта спору собі. Вони будуть намагатися, щоб суд виністаке рішення, яке відповідало б їх інтересам, обумовлениміснуючими між ними і стороною правовідносинами, або ж зміноюїх на користь.

Залежно від вступу в процес по справі треті особи поділяються надва види: треті особи, які заявляють самостійні вимоги (ст.
107 ЦПК); треті особи, які не заявляють самостійних вимог
(ст. 108 ЦПК).

ТРЕТІ ОСОБИ, заявляє самостійні вимоги

Закон дає можливість громадянину або юридичній особісвоєчасно захистити своє суб'єктивне право шляхом вступу у розпочатусправу в якості третьої особи з самостійними вимогами.

Треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предметспору, можуть вступити у справу до постанови судом рішення. Воникористуються всіма правами і несуть усі обов'язки позивача. Це означає, щотреті особи володіють всім комплексом процесуальних прав, властивихсторонам, мають матеріальну і процесуальну зацікавленість у справі,несуть судові витрати, на них поширюються всі матеріальні іпроцесуальні наслідки що вступив у законну силу рішення.

Для вступу у справу третя особа з самостійними вимогамиповинно мати право на пред'явлення позову і дотримати встановленийзаконом порядок його пред'явлення. Підстава, по яких можлива відмова уприйомі позовної заяви, поширюється і на третіх осіб зсамостійними вимогами.

Таким чином, якщо громадянин або юридична особа висловилибажання на участь у справі в якості третьої особи з самостійнимивимогами, якщо є необхідні передумови на пред'явлення позову ідотриманий встановлений законом порядок його пред'явлення, то суд повиненприйняти позовну заяву третьої особи. У той же час суд не можезалучити третю особу для участі у справі, якщо воно не дасть своєї згодиі не пред'являє самостійних вимог на предмет спору допочатковим сторонам.

Однак третя особа може і не знати про розгляд справи в суді.
Тому, якщо в процесі підготовки справи до судового розглядусуддя встановлює, що заявлений позов зачіпає інтереси третіхособи, він повинен сповістити його про що знаходиться у провадженні суду справі ічасу його розгляду, роз'яснивши право на участь у ньому.

Незалежно від моменту вступу третьої особи у справу (досудового розгляду або в ході його) суд повинен забезпечити йомурівні процесуальні можливості з первинними сторонами для захистусуб'єктивного права.

У разі, якщо позовну заяву третьої особи залишається безруху, суддя зобов'язаний надати йому строк для виправлення недоліків.

У разі відмови у прийомі позовної заяви третьої особи суддявиносить про це мотивовану ухвалу. Відповідно до цивільногопроцесуальним законодавством визначення може бути оскарженоокремо від судового рішення у випадках, прямо передбачених законом, атакож коли воно перешкоджає можливості подальшого руху справи.

Оскільки третя особа з самостійними вимогами на предметспору володіє всіма правами і несе всі обов'язки позивача, а закон прямопередбачає можливість оскарження визначення судді про відмову вприйомі позовної заяви, то, виходячи з тексту закону, третя особа можеоскаржити ухвалу про відмову у прийомі позовної заявленія1.

Пред'являючи самостійні вимоги на предмет спору, третіособа, як правило, зачіпає права та інтереси як початковогопозивача, так і відповідача, тому відповідачами за її позовом до більшостівипадків можуть бути обидві сторони. У деяких випадках позов третьої особиможе бути пред'явлений і до однієї зі сторін.

Процесуальне становище третьої особи з самостійнимивимогами дуже схоже на процесуальне становище соістца, томудуже важливо визначити їх відмітні ознаки. Таких ознак два. По -перша, третя особа завжди набуває вже почався процес. По-друге,самостійний характер вимог третьої особи, які випливають забо інших аналогічних підстав, але не таких самих, як у позивача, і завждиповністю або в частині виключає вимогу останнього.

Третя особа і позивач є передбачуваними суб'єктами різнихза своїм змістом матеріальних правовідносин, хоча вони і виникли зприводу одного об'єкта. Соістци ж - передбачувані учасники єдиногоскладного многосуб'ектного правовідносини, за обов'язкової співучасті, абож декількох, але аналогічних за своїм змістом матеріальнихправовідносин, при факультативному співучасті. Їх вимоги не виключаютьодин одного.

У наведеному раніше прикладі про розподіл загального спільногомайна подружжя позивач і відповідач є суб'єктами правовідносин,що випливає з права спільної сумісної власності на домоволодіння; особа,вступило у справу в якості третьої особи, і первинні боку --передбачувані суб'єкти правовідносин, що випливає з права спільноїчасткової власності на домоволодіння. Різні за своїм змістомправовідносини пов'язані між собою тим, що склалися з приводу одного ітого самого об'єкта або його частини.

Професор Треушніков М.К. вважає, що «оскільки суб'єктивнематеріальне право розкривається у формулі «право на що», предметомспору, на який третя особа пред'являє свої самостійнівимоги, слід вважати той матеріал предмет або ті блага,які є об'єктами спірного матеріального правовідносини міжсторонамі.Поетому більш правильне найменування третіх осіб-треті особиз самостійними вимогами на предмет спору »[4].

Третіми особами, які заявляють самостійні вимоги,називаються суб'єкти цивільних процесуальних правовідносин, яківступають у порушену в суді справу, пред'явивши позов на предмет спору дооднієї або двох сторін, з метою захистити особисті суб'єктивні матеріальніправа або охоронювані законом інтереси [5].

Характерною ознакою цього виду третіх осіб є не наявністьсамостійних прав на предмет спору, які можуть бути визначенітільки судовим рішенням по розгляду справи по суті, а заявасамостійної вимоги на предмет спору між сторонами, якапред'являється у їхній справі. Так, третьою особою буде організація, якавступила у справу по спору між спадкоємцями про поділ спадковогомайна, пред'явивши до них вимогу на це майно, оскільки воноспадкодавцем за заповітом було залишено за організацією. У справахсільськогосподарських підприємств до матеріально відповідальним особам провідшкодування збитків, заподіяних внаслідок загибелі застрахованихсільськогосподарських тварин, мають право брати участь як третіособи з самостійними вимогами органи державного страхування,які виплатило КСП.

Страхове винагороду, пред'явивши позов проти?? тветчіков проприсудження їм виплачених КСП сум страховки. У справах про розподіл житловогобудинку між суб'єктами спільної сумісної власності (подружжям,членами сім'ї) вправі вступити в справу третіми особами з самостійнимивимогами особи, які брали участь у його будівництві не напідставі угоди про створення спільної власності, пред'явивши позов провідшкодування своїх витрат на будівництво, якщо допомогу забудовнику вонинадавали не безоплатно.

Треті особи з самостійними вимогами можуть і не вступати впроцес по справі між сторонами, а порушити самостійну справу --пред'явити позов проти тієї із сторін, яка, отримавши позитивнийрішення суду на свою користь, порушила чи поставила під загрозу їх права іінтереси з приводу спірного об'єкта. Вони не бажають закінчення вирішеннясудом справи, оскільки у них є побоювання, що визнання права застороною може утруднити чи зробити неможливим одержання спірногооб'єкта, хоча в майбутньому суд і затвердить право за ними на нього.
Розгляд справи за їх участю дає можливість заощадити час іпроцесуальні засоби, зменшити судові витрати і запобігтивинесення судом протилежних за змістом рішень.

Третя особа з самостійними вимогами вступає в справу за своєюініціативою шляхом пред'явлення позову, але до кого він може бути пред'явлений, впроцесуальній літературі з приводу цього були висловлені двіпротилежні точки зору: до обох сторін; до однієї або до двохсторонам. Ст. 107 ЦПК вирішує це питання за останнім варіантом.

процесуальній формі втілення самостійної вимогитреті особи буде позовну заяву, в якій поряд з іншими,передбаченими ст. 137 ЦПК реквізитами, необхідно викластиобставини, які обгрунтовують вимоги на предмет спору міжсторонами. Ця самим підтверджується зв'язок між вимогою третьої особиі спірними правовідносинами сторін. Саме на нього і на об'єкт їхматеріального спору спрямовується вимога третьої особи, повністю абочастково виключаючи вимогу позивача або зустрічний позов відповідача. Але такийвимога третьої особи стане тоді, якщо вона буде мати загальніелементи з первісним позовом. В обох вимогах - спільний предмет,оскільки він визначається одним і тим же об'єктом матеріального спору.
Чи співпадає і зміст позовів, оскільки самостійна вимога заправилом ст. 107 ЦПК заявляється на предмет спору, тобто повиннапоєднуватися з первинної.

А оскільки наявність обох вимог пов'язана з різним суб'єктнимскладом, то підстави їх різні, тому що вони покликані обгрунтуватиналежність суб'єктів до справи такими особами і права на предмет спору
(ст. З, мм. 4, 5, ст. 137 ЦПК).

Позовна заява третьої особи із самостійними вимогамиоплачується державної митом за загальними правилами (статті 64, 70
ЦПК). Цивільний процес в їх інтересах може бути розпочатий також заініціативи прокурора (ст. 118 ЦПК), органів державного управління,профспілок, інших організацій, а також окремих громадян упередбачених законом випадках (ст. 121 ЦПК).

Пред'явлення позову третіми особами можливе в суді першої інстанції допостановою судового рішення (ст. 107 ЦПК). Постанова суду провідмову та допуск третьої особи у справу не може бути оскарженіподанням окремої скарги, оскільки такі дії суду неперешкоджають подальшому рухові справи (ст. 323 ЦПК). Але особи,які мають право на касаційне оскарження, можуть в касаційнійскарзі викласти свої міркування з приводу законності постанов судуз цього приводу.

За процесуальним становищем треті особи з самостійнимивимогами користуються усіма правами і несуть усі обов'язки позивача.
Рівність їх прав пояснюється тим, що стосовно їх зробленіприпущення, що вони є суб'єктами спірного права. Але між нимиіснує відмінність: в інтересах позивача розпочинається провадження у справі, атретя особа - вступає у вже розпочату справу в суді, тому об'єднати цихосіб поняттям «позивач» було б неправильно. Назва третьої особи сутопроцесуальне - вони вступають у справу між двома сторонами, тому іотримали назву третіх осіб.

Цивільний процес, який виник за позовом третьої особи досторонам, має відносну самостійність: його розвиток будезалежати від розвитку процесу між сторонами, але припинення процесуміж сторонами не викличе обов'язкового припинення процесу між нимиі сторонами. Задоволення сторін укладенням мирової угоди чи врезультаті розгляду справи судом першої інстанції не перешкоджаєтретій особі вимагати відповідно розгляду судом її вимогидо сторін чи порушити касаційне проведення.

Відносна самостійність у розвитку цивільного процесутретіх осіб не впливає на їх повну самостійність у здійсненніналежних їм суб'єктивних цивільних процесуальних прав та виконанніобов'язків. Свої права вони реалізують без будь-яких обмежень,виходячи тільки з необхідності захистити власні майнові іособисті немайнові інтереси.

ТРЕТІ ОСОБИ, не заявляють самостійних Позовна

ВИМОГ

Третіми особами, які не заявляють самостійних вимог напредмет спору, називаються суб'єкти цивільних процесуальнихправовідносин, які беруть участь у процесі у справі на стороніпозивача або відповідача з метою захисту своїх суб'єктивних прав та інтересів.

Одна і та ж особа може брати участь у справі як третя особатільки з боку однієї сторони, але на боці однієї сторони можутьбрати участь декілька третіх осіб, які не заявляютьсамостійних вимог.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предметспору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача, якщо рішенняу справі може вплинути на їх права або обов'язки по відношенню до однієїзі сторін. Вони користуються процесуальними правами і несуть процесуальніобов'язки сторони, крім права на зміну підстави і предмета позову,збільшення або зменшення розміру позовних вимог, а також на відмову відпозову, визнання позову або укладення мирової угоди, на вимогупримусового виконання судового рішення.

Вступ у справу позивача на стороні позивача або відповідача не створюєдля третіх осіб положення сторони (співучасника) по спору між позивачем івідповідачем. Третя особа не є передбачуваним суб'єктом спірногоматеріального правовідносини і не висуває ніяких вимог наоб'єкт спору. Тому закон і не надає третій особі, незаявляє самостійні вимоги, повний обсяг прав і обов'язківсторони. Однак, оскільки треті особи беруть участь у справі на стороні позивачаабо відповідача, вони, отже, сприяють захисту суб'єктивних прав іохоронюваних законом інтересів сторін.

Одночасно закон визначає, що третя особа може прийнятиучасть у процесі тільки в тому випадку, якщо судове рішення у справіможе вплинути на його права або обов'язки по відношенню до однієї зсторін. В іншому випадку у громадянина або організації немає підстав длявступу до справи, а в суду - для залучення його в якості третьоїособи. Значить, крім процесуального інтересу-вирішення спору про право вкористь однієї зі сторін - третя особа має ще й суб'єктивний матеріально -правової інтерес до справи, що зумовлений впливом судового рішення найого права та обов'язки. Найчастіше такий інтерес-наслідок регресногозобов'язання між однією зі сторін і третьою особою.

Наприклад, при задоволенні виндикаційного позову, пред'явленоговласником майна до фактичному власникові, який придбав майно утреті особи, покупець має право вимагати від продавця відшкодуваннявсіх збитків. Точно так само при задоволенні позову про відшкодування шкоди,пред'явленого до власника джерела підвищеної небезпеки, останнійвправі вимагати від особи, безпосередньо винного в заподіянні шкоди,відшкодування збитків. Оскільки підстави первісного позову і можливогорегресного позову взаємопов'язані, участь у процесі у виник спорупродавця або особи, що управляє джерелом підвищеної небезпеки ібезпосередньо винного в заподіянні шкоди, набуває важливого значеннядля забезпечення всебічного та об'єктивного розгляду основного ірегресного позовів.

Участь третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог напредмет спору, забезпечує виконання цілого комплексу процесуальнихзавдань: по-перше, захист матеріально-правових інтересів громадян,організацій, що виступають у процесі в якості третьої особи, по-друге, сприяння в захисті суб'єктивних прав громадян іорганізацій, що виступають як сторін у справі, по-третє, всебічне і повне відповідно до об'єктивноїістиною встановлення всіх обставин у справі, по-четверте, економію часу і сил суду.

Третя особа без самостійних вимог суб'єктом спірногоматеріального правовідносини не є, тому на нього судовимрішенням не може бути покладена яка-небудь обов'язок. За загальнимправилом матеріально-правові наслідки що вступив у законну силусудового рішення на третіх осіб поширюватися не можуть. Але це неозначає, що вплив судового рішення на права і обов'язки третіхосіб полягає тільки в тому, що воно є формальною підставою дляпред'явлення регресного або іншого аналогічного позову. Такий позов доЗалежно від волевиявлення зацікавленої особи в одних випадкахможе бути пред'явлений, а в інших - ні. Вплив судового рішення направа та обов'язки третіх осіб слід розуміти в тому сенсі, щозаконна сила судового рішення, яким встановлюються ті чи іншіправовідносини, поширюється на третіх осіб внаслідок такої йоговластивості, як преюдиціальне. У процесі по регресних позовів не можутьоскаржуватися факти та правовідносини, встановлені рішенням, винесеним зучастю третіх осіб. Отже, юридичний інтерес третьої особибез самостійних вимог у процесі за чужим спору полягає ввстановлення юридичних фактів підстави виникнення правовідносиниміж позивачем і відповідачем. Цьому юридичній інтересу, який маєматеріально-правовий характер, надається безпосередня судовазахист, тобто він охороняється законом.

Третя особа, не яка заявляє самостійних вимог на предметспору, - це передбачуваний учасник матеріального правовідносини,взаємопов'язаного зі спірним правовідносинами, що є предметомсудового розгляду, що вступає або залучений до процесу міжпервинними сторонами з метою захисту свого охоронюваного закономінтересу [6].

Закон широко визначає випадки участі в процесі третіх осіб безсамостійних вимог, інтерес яких залежить від дозволу дала вкористь однієї зі сторін. Вони можуть заявити про своє бажання взяти впроцесі участь або можуть бути залучені до справи за клопотанням сторін,прокурора або з ініціативи суду. Суд зобов'язаний винести з цього питаннявизначення.

Заява про вступ і залучення третьої особи повинномістити точні вказівки на підстави, за якими воно може бутидопущено або залучено в процес.

Під підставами вступу (залучення) третьої особи в процесрозуміються об'єктивні дані про становище суб'єкта в системі матеріальнихправовідносин. Це, перш за все, відомості про наявність матеріальногоправовідносини між третьою особою та однієї із сторін у справі, а такожюридичні факти, з наявністю або відсутністю яких закон пов'язуєзміна, припинення даного правовідносини або виникнення нового.
Це положення можна сформулювати наступним чином: підставою длявступу (залучення) в справу третьої особи є можливістьпред'явлення позову до третьої особи або виникнення права на пред'явленняпозову у третьої особи, зумовлена взаємної зв'язком основного, спірногоправовідносини між однією зі сторін і третьою особою

Найбільш типовим є підставою виникнення регресногопозову до третьої особи, а також можливість пред'явлення позову, що випливаєз права на зміну розміру аліментів.

Аналіз судової практики дозволяє виділити ряд підстав дляучасті у справі третіх осіб без самостійних вимог: можливістьвиникнення позову до кооперативу (третій особі) про надання вкористування члену ЖБК житлової площі відповідно до його часткою паю-посправах про розділ паю і житлової площі в ЖБК між колишнім подружжям;можливість виникнення позову до третьої особи про розірвання договорупозики або зберігання, забезпеченого заставою, - у справах про звільненнямайна від арешту і ін

Третя особа, що вступає або залучені в процес, вправіздійснювати всі процесуальні дії, передбачені законом:клопотати про допит свідків, про призначення експертизи, заявлятивідводи, представляти докази і т. д. Воно самостійнорозпоряджається своїми процесуальними правами і не пов'язано при цьому зволею боку, посібником якої є.

Третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог,що беруть участь у справі на стороні відповідача, не слід вважатиСпіввідповідачами, тому що вони не є суб'єктами спірногоправовідносини. Співвідповідач, як і будь-відповідач, безпосередньовідповідає за пред'явленим позовом первісного позивача, з яким вінполягає в певному правовідносинах.

За характером юридичної зацікавленості в справі треті особи,не заявляють самостійних вимог на предмет спору, відрізняються відорганів державного управління, що беруть участь у справі для дачіув'язнення. Якщо юридичний інтерес до справи органу державногоуправління випливає з його функцій з державного управління, тоюридичний інтерес третьої особи заснований на його особистому (суб'єктивному)матеріально-правовий інтерес. Третя особа завжди зацікавлений увирішенні спору судом на користь тієї сторони, посібником якій воноє. Органи державного управління, що дають висновок у справі,зацікавлені в постанові такого судового рішення по спору, якенайбільш повно забезпечить інтереси держави в цілому.

Цивільне процесуальне законодавство, як правило, недопускає одночасного розгляду і вирішення основного ірегресного позовів при участі в процесі треті особи, яка не заявляєсамостійних вимог на предмет спору. З цього загального правилає виняток у справах про поновлення на роботі або в колишнійпосаді незаконно звільнених або переведених працівників Суд може, наназваним справах залучити в якості третьої особи на сторону відповідача
(установи, підприємства, організації) посадова особа, за розпорядженнямякого були зроблені звільнення або переведення. Встановивши, щозвільнення або переведення були здійснені з явним порушенням закону, судповинен у тому ж процесі покласти на винну посадову особуобов'язок організації відшкодувати збиток, заподіяний у зв'язку з оплатоюза час вимушеного прогулу або за час виконання нижчеоплачуваноїроботи. Розмір присуджуються в цих випадках з посадових осіб сумвизначається законодавством про працю.

Позитивно вирішивши питання про залучення третьої особи у цих справахі встановивши, що звільнення працівника або його переклад були зроблені зявним порушенням законодавства, суд у цьому ж процесі повиненпокласти на винну посадову особу обов'язок відшкодувати відповідачушкоду, заподіяну оплатою за час вимушеного прогулу, або за часвиконання нижчеоплачуваної роботи у розмірі, передбаченомузаконодавством про працю. Оскільки «явне порушення законодавства» --це оціночна категорія, суди на свій розсуд повинні визначати,коли покладати таку відповідальність на посадову особу [7]. У судовійпрактиці це роблять зазвичай тоді, коли звільнення працівника виробленобез згоди профспілкового комітету, у випадках звільнення вагітнихжінок, неповнолітніх і т.п. Іноді, як явне порушення,розцінюють випадки неодноразового порушення трудового законодавствацією посадовою особою.

Вказана норма завжди викликала труднощі в судовій практиці,але не тому, що в ній прямо вказувалося на можливість розгляду ідозволи в одному справі основного і регресного позовів, а в силу прямоїпредпіс?? ня суду «покласти відповідальність», що не могловідповідати виконання судом завдання зі здійснення правосуддя поцивільних справах за допомогою розгляду і вирішення справ по спорах проправі.

Вирішуючи спір про право, суд у публічній формі, шляхом винесенняспеціального акта - судового рішення, дає відповідь по суті вимогпозивача про захист порушеного або оскарженого права. Тому без заявленоговимоги не може бути ніякого судового розгляду і судовогорішення.

Якщо ж третя особа, яка бере участь у справі на стороні позивача абовідповідача, заявить вимогу про захист свого права або інтересу або,навпаки, позивач або відповідач заявить такі вимоги до третьої особи, тоєдиною перешкодою до їх спільного розгляду може бути тількидоцільність їх спільного вирішення, зумовлена складністюсправи. При цьому суд може вжити заходів до забезпечення заявленоговимоги.

Отже, розгляд в одному справі прямого і регресного
(зворотного) позову цілком допустимо і навіть бажано з метоюпроцесуальної економії, звичайно, якщо це дозволяють умовиматеріального правовідносини і заяви такого позову. Але про це потрібноспеціально вказати в законі, оскільки формулювання прав і обов'язківтреті особи на стороні позивача або відповідача не надає йомуповноважень за розпорядженням позовними вимогами.

Юридична заінтересованість третіх осіб без самостійнихвимог у результатах розгляду судом справи між сторонамивизначається ст. 108 ГПК тим, що постановлене судом по такій справірішення може наперед вирішити слідства взаємин між ними історонами - вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї зсторін. А це можливо у випадку, якщо між третьою особою і позивачеміснують певні матеріально-правові відносини. Зазначенеположення підтверджується, наприклад, змістом статей 198, 238
Цивільного кодексу.

Відповідно до ст. 238 якщо особа через обставини, яківиникли до продажу речі, пред'явить до покупця позов про про її відібрання,то покупець повинен залучити до участі в справі продавця як третю особубез самостійних вимог на свій бік, а продавець зобов'язанийвступити в цю справу, оскільки несприятливе для покупця рішенняможе створити для нього право в порядку регресу одержати від продавця
(треті особи) заподіяні збитки.

За змістом відносини таких третіх осіб з стороною залежать відправовідносин між сторонами, які складають предмет позову. Зпред'явленням позову (регресного) до третьої особи її правовідносини зістороною стають предметом самостійного судового розгляду.

У наведеній ст. 238 ЦПК передбачається також, що участь упроцесі цього виду третіх осіб спрямована на те, щоб надаватисприяння захисту прав тієї сторони, на боці якої вона виступає, недопустити для неї несприятливого рішення суду, оскількинесприятливе рішення матиме для третьої особи преюдіціаль