ПЕРЕЛІК ДИСЦИПЛІН:
  • Адміністративне право
  • Арбітражний процес
  • Архітектура
  • Астрологія
  • Астрономія
  • Банківська справа
  • Безпека життєдіяльності
  • Біографії
  • Біологія
  • Біологія і хімія
  • Ботаніка та сільське гос-во
  • Бухгалтерський облік і аудит
  • Валютні відносини
  • Ветеринарія
  • Військова кафедра
  • Географія
  • Геодезія
  • Геологія
  • Етика
  • Держава і право
  • Цивільне право і процес
  • Діловодство
  • Гроші та кредит
  • Природничі науки
  • Журналістика
  • Екологія
  • Видавнича справа та поліграфія
  • Інвестиції
  • Іноземна мова
  • Інформатика
  • Інформатика, програмування
  • Юрист по наследству
  • Історичні особистості
  • Історія
  • Історія техніки
  • Кибернетика
  • Комунікації і зв'язок
  • Комп'ютерні науки
  • Косметологія
  • Короткий зміст творів
  • Криміналістика
  • Кримінологія
  • Криптология
  • Кулінарія
  • Культура і мистецтво
  • Культурологія
  • Російська література
  • Література і російська мова
  • Логіка
  • Логістика
  • Маркетинг
  • Математика
  • Медицина, здоров'я
  • Медичні науки
  • Міжнародне публічне право
  • Міжнародне приватне право
  • Міжнародні відносини
  • Менеджмент
  • Металургія
  • Москвоведение
  • Мовознавство
  • Музика
  • Муніципальне право
  • Податки, оподаткування
  •  
    Бесплатные рефераты
     

     

     

     

     

     

         
     
    Предмет і функції цивільного права
         

     

    Цивільне право і процес
    1. Предмет і функції цивільного права
     
    Предметом цивільно-правового регулювання є:
    * Майнові відносини;
    * Особисті немайнові відносини.
    Майнові відносини - це конкретні вольові економічні відносини з приводу незалежності використання, переходу засобів виробництва, предметів споживання та інших матеріальних благ.
    За змістом майнові відносини поділяються на дві групи:
    * Відносини власності;
    * Відносини в сфері товарообігу.
    Відносини власності, тобто майнові, відображають існуючий розподіл матеріальних благ між визначеними особами. Вони носять статичний характер, оскільки закріплюють належність матеріальних благ відповідним власникам.
    Майнові відносини в сфері товарообігу - це відносини, пов'язані з переходом матеріальних благ від одних суб'єктів (виробників) до інших (споживачам).
    Особисті немайнові відносини. У даному випадку маються на увазі особисті, немайнові права на блага, невіддільні від особистості: життя, здоров'я, честь, гідність, ім'я, авторство. Вони індивідуалізують особистість, здійснюючи її моральну оцінку з боку суспільства. Зазначені права поділяються на групи:
    * Особисті права, пов'язані з майновими, наприклад особисті права авторів творів у галузі науки, літератури, винаходів;
    * Особисті права, які виникають незалежно від майнових, тобто не пов'язані з ними, наприклад, право на ім'я, честь, гідність.
    Своєрідність форм цивільно-правового регулювання складає метод, який включає в цивільне право засоби і заходи формування поведінки окремих осіб та колективних утворень. Ознаки методу цивільного правового регулювання відображені загальному юридичному становищі суб'єктів сучасного цивільного права, у специфіці юридичних фактів, у діапозитивні засадах цивільного законодавства, в особливостях цивільно-правових санкцій.
    Загальне юридичне положення суб'єктів цивільних прав та обов'язків. Суб'єкти цивільного права знаходяться по відношенню один до одного в юриспруденції в однаковому становищі. Зміст юридичної рівності полягає в тому, що кожна зі сторін має свій комплекс прав і обов'язків і не підпорядкована іншій.
    Специфіка юридичних фактів. Коло юридичних фактів, специфічних для тієї чи іншої галузі права, в кінцевому підсумку визначається характером суспільних відносин, що регулюються їй. Характерними юридичними фактами, які породжують цивільні права і обов'язки, є дії громадян і організацій (ст. 4 ЦК). Основним видом таких дій є договори.
    Диспозитивні початку в цивільному праві надають можливість вибору між декількома варіантами поведінки в межах, встановлених законом, а також у відповідних випадках визначити зміст цивільних прав та обов'язків, розпоряджатися суб'єктивними правами на свій розсуд. Правила диспозитивних норм застосовуються лише у випадках, коли учасники правовідносин своєю волею не виробили іншого умови з питання, що міститься в цій нормі.
    Особливості цивільно-правових санкцій. Майновий характер відносин, які регулюються цивільним правом, наперед визначає відбудовну функцію цивільно-правових санкцій і, зокрема, відповідальності, а також її форми: реституція, відшкодування збитків, сплата штрафних санкцій. Відновлювальна функція цивільно-правової відповідальності вказує на існування в цивільному праві в ряді випадків відповідальності без вини.
    Функції цивільного права - це певні напрями впливу цивільно-правових норм, обумовлені змістом суспільних відносин, які включені в предмет цивільно-правого регулювання. Розрізняють: регулятивну, охоронну, попереджувально-виховну і попереджувально-стимулюючу функції.
    Реалізація регулятивної функції забезпечує врегулювання нормами цивільного права відносин власності, товарно-грошових, а також особистих немайнових.
    Дія охоронної функції забезпечує захист порушених суб'єктивних майнових і особистих прав.
    Попереджувально-виховний ефект досягається за допомогою інституту цивільно-правової відповідальності. Сам факт існування цивільно-правових норм про відповідальність позитивно впливає на правосвідомість громадян, утримуючи їх від правопорушень.
    Зміст попереджувально-стимулюючої функції полягає в стимулюванні різними цивільно-правовими засобами необхідної суспільству і державі поведінки громадян і організацій.



    2. Порядок і правові наслідки визнання громадянина безвісно відсутнім.

    Визнання громадянина безвісно відсутнім може мати місце при встановленні певних умов:
    * Протягом року громадянин відсутній в місці його постійного проживання;
    * Протягом того ж строку в місці його постійного проживання немає відомостей про місце його знаходження;
    * Невідомість місця перебування неможливо усунути за допомогою відповідних заходів.
    Правові наслідки визнання громадянина безвісно відсутнім:
    * Над майном громадянина встановлюється опіка. З майна, що належить безвісно відсутньому, видається утримання громадянам, яких громадянин за законом повинен утримувати. За рахунок цього ж майна опікун задовольняє вимоги по сплаті боргів безвісно відсутнього;
    * Неповнолітні та повнолітні непрацездатні діти, непрацездатні батьки, дружина, незалежно від віку і працездатності, якщо вона виховує дітей безвісно відсутнього, кіт не досягли 8 років, вправі вимагати призначення їм пенсії у зв'язку з визнанням годувальника безвісно відсутнім;
    * Чоловік або дружина безвісно відсутнього набувають права розірвати шлюб у спрощеному порядку через органи ЗАГСу;
    * Припиняються зобов'язання, тісно пов'язані з особою БО, наприклад дія довіреності.
    Оголошення громадянина померлим може мати місце за таких умов:
    * Якщо громадянин відсутній в місці постійного проживання протягом 3-х років;
    * Протягом того ж терміну немає відомостей про його місцезнаходження;
    * Вжиті заходи для виявлення його місцезнаходження на дали позитивних результатів.
    3-х річний термін скорочується до 6-ти місяців, коли громадянин пропав безвісти за обставин, кіт погрожували смертю, чи існують підстави припускати його загибель від певного нещасного випадку.
    Правові наслідки такі ж як і у випадку реальної смерті громадянина. У разі появи або встановлення місцезнаходження громадянина, він відновлюється в усіх правах.

    3. Поняття і види угод.
    Угоди - це вольові і правомірні дії, безпосередньо спрямовані на досягнення правового результату, а саме: на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
    Для угоди необхідно волевиявлення, без цієї угоди не існує. Іноді, крім цього, необхідні і фактичні дії. Наприклад, для укладення договорів позики необхідно не тільки взаємне волевиявлення, а й фактична передача майна.
    Закон (ст. 42 ЦК України) допускає різні форми зовнішнього вираження волі: словами (усно), письмовим актом, поведінкою особи. В останньому випадку маються на увазі конклюдентні дії, тобто дії, в яких виражається воля особи укласти угоду.
    Угоди, кот щодня укладають юр особи і громадяни, є досить різними, а тому вимагають певної класифікації, передбаченої законодавством. Угоди бувають одно-, дво-і багатосторонні. Якщо для виникнення угоди достатньо волевиявлення одного боку, воно є одностороннім (заповіт).
    Залежно від способу укладання угоди поділяються на консенсуальні і реальні.
    Консенсуальні угоди вважаються укладеними з моменту досягнення згоди сторін з усіх істотних умов (ст. 153 ЦК).
    Для укладення реального угоди, крім згоди сторін, необхідне вчинення фактичних дій.
    За особливостями мети угоди поділяються на платні і безкоштовні, каузальне й абстрактні.
    У платній угоді дії однієї сторони відповідає обов'язок іншої сторони вчинити зустрічну дію.
    У безкоштовному угоді одна сторона зобов'язана вчинити дії, а інша - вправі вимагати виконання цих дій без вчинення зустрічних власних дій.
    Угоди, дійсність яких залежить від їхньої мети, називаються каузальних. Якщо, наприклад, в борговий розписці не визначено мету, тобто немає пояснення, чому Н. видав розписку М., то вона повинна бути визнана недійсною.
    У деяких випадках законодавець допускає угоди, на дійсність яких не впливає мета, а тому навіть при її відсутності такі угоди мають юр силу. Вони називаються абстрактними. До абстрактних угод, наприклад, відносяться розрахунки по визнаному сальдо зустрічних вимог.
    Умови дійсності угод.
    Для того, щоб угода мала відповідну юридичну силу, вона повинна відповідати ряду умов. Останні називають умовами дійсності угод. До них відносяться умови: про форму, про сторони, про зміст угоди, про відповідність внутрішньої волі і волевиявлення сторін.
    Загальні правила про форму угод передбачені у ЦК. Угоди можуть укладатися усно або у письмовій формі (простій чи нотаріальній). Форма угоди обирається сторонами, за винятком випадків, коли закон зобов'язує укласти угоду в певній формі.
    Оскільки угода є вольовим актом, спрямованим на досягнення правового результату, то й укладати його можуть лише особи, кіт володіють в тій чи іншій мірі дієздатністю. Угоди з неповнолітніми (недієздатними) є недійсними. Крім того, законодавець з метою максимальної охорони майнових інтересів недієздатних осіб покладає на дієздатного учасника угоди, кіт знав або повинен був знати про недієздатність свого контрагента, додатковий обов'язок. За цього обов'язку дієздатна особа повинна відшкодувати недієздатній понесені ним витрати, втрату або пошкодження майна.
    Зміст угоди визначається змістом волі сторін, а останнє має відповідати змісту норм права. У будь-якому випадку, коли воля сторін в угоді не збігається зі змістом правових норм, є підстави говорити про те, що дана угода суперечить вимогам права, є протизаконним.
    Важливим елементом угоди є воля та її зовнішній вияв - волевиявлення. Наявність угоди свідчить про те, що обидва учасники бажали укласти угоду, що їх волевиявлення відповідає внутрішній волі. Єдність внутрішньої волі і волевиявлення є характерною для угоди, оскільки невідповідність внутрішньої волі і волевиявлення означає, що бажання укласти угоду відсутній. При цьому розходження між внутрішньою волею і волевиявленням може виникнути, перш за все, у випадках, коли угода укладається під впливом насильства, із застосуванням погрози, обману, при збігу тяжких обставин.
    Уявні і удавані угоди.
    Практиці відомі випадки, коли сторони не бажають укладати угоду і не переслідують виникнення певних правових наслідків, хоча зовні виражають таку волю. Це так звані удавані угоди (ч. 1 ст. 58 ГК), коли є волевиявлення, в основі якого немає реальної волі укласти угоду. Уявні угоди мають різні цілі, у тому числі і протизаконні (наприклад, один громадянин укладає угоду з іншим, щоб захистити своє майно від опису).
    Уявні угоди слід відрізняти від удаваних, тобто вчинених з метою приховання іншої угоди. Угода, кіт хочуть сховати може бути як незаконним, так і правомірним. Наприклад, громадянин хоче подарувати майно іншому, але не хоче, щоб про це знали його близькі; він укладає договір купівлі-продажу, хоча грошей не отримує.
    Нікчемні та суперечливі угоди.
    У відповідності зі ступенем недійсності розрізняють угоди: абсолютно недійсні, або нікчемні; відносно дійсні, або суперечливі.
    До нікчемним відносяться угоди:
    * Укладені з порушенням обов'язкової нотаріальної або простої письмової форми;
    * Укладені неповнолітніми, кіт не досягли 15 років;
    * Укладені громадянами, визнаними недієздатними;
    * Укладені з метою, кіт суперечить інтересам держави і суспільства;
    * Юр осіб, які суперечать їхнім цілям;
    * Уявні і удавані угоди.
    Такі угоди є недійсними вже в момент їх укладення незалежно від пред'явлення позову і рішення суду або арбітражу.
    До суперечливим відносяться угоди укладені:
    * Неповнолітнім у віці від 15 до 20 років;
    * Громадянами, визнаними обмежено дієздатними внаслідок зловживання спиртними напоями чи наркотиками;
    * Громадянами, нездатними розуміти значення своїх дій;
    * Внаслідок помилки;
    * Внаслідок обману, насильства, погрози, зловмисної угоди представника однієї сторони з іншою чи важких обставин.

    ЛІТЕРАТУРА:

    1. Конституція України. - К., - 1996
    2. Закон України Про внесення змін до Закону України
    "Про громадянство України"// УК. - 1997
    3. Кодекс України "Право власності. - 1996
    4. Право власності.// Цивільне право. 4.1. - К., - 1997
    5. Кузнецова Н. Цивільний Кодекс України.// 1996





         
     
         
    Реферат Банк
     
    Рефераты
     
    Бесплатные рефераты
     

     

     

     

     

     

     

     
     
     
      Все права защищены. Reff.net.ua - українські реферати ! DMCA.com Protection Status