ПЕРЕЛІК ДИСЦИПЛІН:
  • Адміністративне право
  • Арбітражний процес
  • Архітектура
  • Астрологія
  • Астрономія
  • Банківська справа
  • Безпека життєдіяльності
  • Біографії
  • Біологія
  • Біологія і хімія
  • Ботаніка та сільське гос-во
  • Бухгалтерський облік і аудит
  • Валютні відносини
  • Ветеринарія
  • Військова кафедра
  • Географія
  • Геодезія
  • Геологія
  • Етика
  • Держава і право
  • Цивільне право і процес
  • Діловодство
  • Гроші та кредит
  • Природничі науки
  • Журналістика
  • Екологія
  • Видавнича справа та поліграфія
  • Інвестиції
  • Іноземна мова
  • Інформатика
  • Інформатика, програмування
  • Історичні особистості
  • Історія
  • Історія техніки
  • Кибернетика
  • Комунікації і зв'язок
  • Комп'ютерні науки
  • Косметологія
  • Короткий зміст творів
  • Криміналістика
  • Кримінологія
  • Криптология
  • Кулінарія
  • Культура і мистецтво
  • Культурологія
  • Російська література
  • Література і російська мова
  • Логіка
  • Логістика
  • Маркетинг
  • Математика
  • Медицина, здоров'я
  • Медичні науки
  • Міжнародне публічне право
  • Міжнародне приватне право
  • Міжнародні відносини
  • Менеджмент
  • Металургія
  • Москвоведение
  • Мовознавство
  • Музика
  • Муніципальне право
  • Податки, оподаткування
  •  
    Бесплатные рефераты
     

     

     

     

     

     

         
     
    Спадкове право
         

     

    Цивільне право і процес
     
    Зміст роботи:
    Введення.
    Поняття та види спадкування.
    Спадкування за законом.
    Спадкування за заповітом.
    Колізії пов'язані з багатством.
    Російське законодавство.
    Міжнародне правове регулювання.
    Висновок.
    Список літератури:

     
    Введення.
    Корінні зміни суспільного життя в нашій країні вимагають вдосконалення правового регулювання в багатьох сферах. Союзний і республіканський закони про собст-ності, а також Основи цивільного законодавства Союзу РСР закріпили кардинальні зміни інституту власності в нашому цивільному праві, а значить, вимірюв-нілся і інститут спадкування. Спадкування - це відно-шеніе з економічним змістом, по суті справи одна зі сторін власності, її похідна. Категорія собст-ності вказує на приналежність майна в настою-ний час, категорія ж спадкування - на приналежність його в майбутньому, після смерті власника.
    Радянський спадкове право - це досить повний розрив-бота інститут, що має в своїй основі найкращі тради-ції римського права і, безперечно, заслуговує на збереженні-вати і подальшого розвитку в законодавстві. Але і в умовах дії колишньої системи власності накопи-лись різні проблеми. Закріплені ж тепер в нових законодавчих актах зміни права власності обо-стрілі їх і поставили нові. Їх вирішення неможливе без переробки ряду положень самого спадкового права.
    Мета даної роботи це вивчення та аналіз проблем, свя-занних з спадковим правом. Для цього ставляться зада-чи з дослідження спадкування за законом і спадкування за заповітом. Вивчення Російського законодавства та Міжнародного правового регулювання, пов'язаного з правом успадкування. Аналіз, дослідження практики і розгляд колізійних питань у цій галузі.
    Поняття та види спадкування.
    Всі громадяни РФ рівні перед законом і мають рівні права в галузі спадкового права незалежно від статі, ра-си, національності, мови, походження, майнового і посадового становища, місця проживання, ставлення до релігії, переконань, приналежності до громадських обсягів по-діненіям, а також інші обставини.
    Під спадкуванням розуміється перехід після смерті грома-данина що належить йому на праві приватної власності майна, а також майнових та деяких особистих не-майнових прав і обов'язків до одного або кількох-ким особам.
    Спадкодавцем визнається особа після смерті якого здійснюється спадкове правонаступництво. Наследода-телем можуть бути будь-які громадяни РФ, в тому числі недее-здатні або обмежено дієздатні і іноземні гра-ждане, що проживають на території Російської Федерації.
    Спадкоємцями є особи, зазначені в законі (Ст. 530 Цивільного кодексу 1964 р.) або в заповіті, правопре-емнікі спадкодавця. Можливість стати спадкоємцем не залежить від стану дієздатності особи та громадянства.
    Спадщина (спадкова маса, спадкове імущі-сть) - це майнові і деякі особисті неімущест-ються права і обов'язки спадкодавця, які не припиняються з його смертю, а як одне ціле переходять до спадкоємців на підставі норм спадкового права. У спадкову масу може входити тільки те майно, яке належало спадкодавцеві на законних підставах-ях.
    «Спадщина» - не просто одна з численних юридич-ських термінів, це - конкретне правове поняття. Важливо відразу чітко визначити, що юристи розуміють під цим словом. Спадщина - сукупність майнових прав та обов'язків спадкодавця, що переходять до інших осіб (спадкоємців) у порядку, встановленому законом. Треба про-ратіть увагу, що йдеться про сукупність не речей, а майнових прав та обов'язків.
    Загальне правило спадкоємства нескладно - в порядку спадщину-вання переходить усі майнові права та обов'язки спадкодавця за невеликими винятками.
    До складу спадкового майна (так називають імущі-ство померлого, що переходить у спадщину) не входить ті права і обов'язки, які хоч і є майно-ними, але носять особистий характер. Перш за все, це алі-ментние права і обов'язки, право користування житловою площею, право на членство в кооперативній організації та ін Однак хоча членство в кооперативної організації і не може бути передано у спадщину, але паєнагромадження померлого успадковується. Також до складу спадкового майна не входить і право на відшкодування шкоди, при-ненного здоров'ю спадкодавця.
    Створений особливий правовий режим, що стосується вкладів, у від-носінні яких зроблено заповідальне розпорядження (го-воріть про «заповіті» в даному випадку було б юридично неграмотно), встановлено особливий правовий режим. Він прояв-ся в тому, що:
    • для отримання такого вкладу не потрібне свідоцтво про право на спадщину;
    • для його отримання не потрібно чекати закінчення якого - або певного терміну з моменту смерті вкладника і в той же час не передбачається який - або максі-мінімальний термін на отримання вкладу;
    • із внеску, щодо якої є заповідальне розпорядження, не виділяється певна частка і він не береться до уваги при розрахунку обов'язкової частки;
    • з такого вкладу не можуть бути задоволені претензії кредиторів померлого вкладника;
    • особи, які отримують внесок відповідно до заповідальне розпорядження вкладника, звільняються від зобов'язане-стей, що випливають із змісту ст. 549 ЦК РРФСР, з відшкодування витрат по догляду за спадкодавцем під вре-ма його хвороби, на його похорон, на утримання осіб, які перебували на його утриманні, і т.д.
    Законом чітко визначено коло осіб, які закликаються до спадкування після смерті спадкодавця. Це, перш за все особа або особи, яким заповідано майно. Якщо заповіт не було складено або всі спадкоємці за заве-щанію відмовилися від спадщини, то право на нього метушні-кає у спадкоємців за законом, зазначених у ст. 532 ГК РСФСР.
    Спадкування за законом.
    Спадкування за законом зустрічається в реальному житті го-раздо частіше, ніж спадкування за заповітом. Чому? При-чин, думаю, декілька. По-перше, багатьох громадян устраі-кість саме той порядок розподілу майна після смерті, який встановлений відповідними нормами на-наслідкового права. Це й зрозуміло, адже спадкоємцями за законом є найбільш близькі родичі наследода-теля. Друга причина, мабуть, в тому, що смерть завжди несподівана і далеко не всі встигають завчасно з-ставити заповіт. Третя причина - чисто психологічний-ська. Для деяких скласти заповіт, як би Загл-ОХФШ за «межу», що іноді зробити не так легко. Людям властиво гнати від себе думку про смерть. Але як би там не було, факт залишається фактом: з наслідуванням за законом ми зустрічаємося багато частіше, ніж зі спадщиною по заве-щанію.
    Спадкування за заповітом.
    Відповідно до ч. 1 ст. 534 ГК РСФСР кожен громадянин може залишити за заповітом все своє майно або частину його (не виключаючи і предметів звичайної домашньої обстановки та вжитку) одному або декільком громадянам, як входячи-щим, так і не входять до кола спадкоємців за законом, а також юридичним особам або державі. Зауважимо, що в силу цієї ж статті Цивільного кодексу спадкодавець має право у заповіті позбавити права спадкоємства одного, не-скількох або навіть всіх спадкоємців за законом.
    Чинне законодавство, детально регламентуючи на-слідування за заповітом, разом з тим не містить визначенням самого поняття «заповіт». У нашій цівілістіче-ській літературі найбільш поширене визначення за-мовлення як односторонньої угоди, спрямованої, перш за все на розподіл майна між особами, назви-ми заповідачем своїми спадкоємцями, у порядку, який встановлює заповідач.
    Заповіт є угодою, що здійснюється однією особою, ви-ражающей волю тільки цієї особи і що здійснюється ним особисто. Отже, заповіт - одностороння угода, що носить строго особистий характер. При цьому важливо відзначити, що за-мовлення є, за словами П.С. Никитюка, едіноліч-ною угодою, тобто може бути складений тільки від імені однієї особи. Якщо ж заповіт містить волевиявлення або більше осіб, то воно може бути визнане недійсним-ним. Відповідно до роз'яснення відділу нотаріату Міністерства юстиції РФ «державний нотаріус не має права удостове-вірить одне заповіт від імені кількох осіб». Треба зазначити, що заповідати можна тільки своє майно. Однак це не означає, що вже при посвідченні заповіту но-таріус має право вимагати документи, які підтверджують пра-во власності заповідача на ту чи іншу річ. Дію-вітельность заповіту в цій частині визначається тільки на момент відкриття спадщини. Виходячи з вище сказанно-го, можна сказати, що заповідати можна тільки своє імущі-ство, заповіт має бути складено від імені однієї особи, висловлювати тільки його волю і не повинно бути пов'язане з якими б то не було «зустрічними умовами». Заповіт породжує юридичні наслідки тільки після смерті заповідача за умови, що воно складено у встановленої законом формі.
    Колізії пов'язані з багатством.
    Треба наголосити на тому, що до цього мова йшла про право на на-наслідок, а зараз вона піде про труднощі в способи реалізації цього права.
    Особливості в тому, що до відкриття спадщини все на-наслідком належало одній особі - спадкодавцеві, а по-сле його смерті, якщо є декілька спадкоємців, - то, відповідно, з'являється і кілька власників цього майна.
    Що виникає в результаті спадкового правонаступництва право спільної власності спадкоємців можна сам процес тіть шляхом розділу спадкового майна. До цього моменту спадкоємці, будучи власниками успадкований-них речей, залишаються сокредіторамі боржників наследодате-ля, співборжників його кредиторів. Зрозуміло, крім слу-чаїв, коли спадкове майно поділене самим за-мовником в тексті заповіту.
    Відповідно до ст. 559 ГК РСФСР спадкове імущі-ство ділиться за угодою прийняли спадщину спадщину-ників відповідно до належними їм частками. При не досягненні угоди розділ виробляється в судовому порядку.
    Зі змісту статті 559 ГК РСФСР слід зробити висновок про те, що можливі три види (способи) розділу наследст-венного майна: 1) самими спадкоємцями без сторонньої-нього втручання; 2) нотаріальний; 3) судовий.
    У той же самий час виникає дуже багато колізій, свя-занних з деякими неточностями, невизначеностями, доповненнями та суперечностями в нашому Російському законодав-ства та Міжнародному праві.
    Російське законодавство.
    За останні роки відбулися суттєві зміни у правовому регулюванні відносин, пов'язаних із землею, із здійсненням індивідуальної трудової діяльності в сільському господарстві, з селянським (фермерським) госпо-вом, з підсобним господарством у сільській місцевості і т.д., і т.п. Наприклад, нове законодавство «мовчить» відноси-кові інституту колгоспного двору. Тому в юридичній науці існує думка про фактичну втрату юридичної сили тих норм закону, зокрема, Цивільного кодексу Української РСР, які були присвячені колгоспному двору і Насл-вання в колгоспному дворі.
    Проаналізуємо цілий ряд нормативних актів судової сис-теми як СРСР, так і Російської Федерації, які стосуються спадкування, хотілося б зупиниться і виділити не-скільки, на мій рахунок, найбільш принципово важливих у су-Дебні практики.
    Міжнародне правове регулювання.
    Число спадкових справ з іноземним елементом у дру-рій половині ХХ століття весь час збільшувалася, що яви-лось непрямим наслідком міграції населення в усьому світі в кінці минулого і початку нинішнього століття. Перес-Ленца часто пов'язані родинними відносинами з окремим-ми громадянами країни свого походження, що і є основою для виникнення справ про спадкування.
    Різноманітність практики в цій галузі та складності, метушні-кається при вирішенні конкретних спадкових справ, пояснюються значними відмінностями, які є у внутрішньому законодавстві в області спадкового права. Це виявляється в тому, що в різних країнах не-однаково визначається коло спадкоємців за законом і за заповітом; встановлюються різні вимоги, пред-є до форми заповіту; існують різні системи розподілу спадкового майна і т.д.
    Колізійні питання спадкування регулюються зазвичай внутрішнім законодавством держав. Багатосторонні угоди в цій області є лише по окремим вопро-сам. Таким угодою є Конвенція про колізії за-конів щодо форм заповіту від 5 жовтня 1961 року. На дипломатичній конвенції у Вашингтоні 26 жовтня 1973 була прийнята багатостороння Конвенція про форму міжнародного заповіту. Питання спадкування регулюється ются також у двосторонніх договорах про правову допомогу у цивільних, сімейних і кримінальних справах і в многосто-ронней Конвенції країн СНД про правову допомогу від 22 янва-ря 1993 року.
    Висновок.
    Вивчаючи юридичну літературу, юридичну наукову літератур-ратури, нормативні акти і багато чого іншого, хотілося б відзначити те розмаїття думок, суджень і пропозицій буквально з кожного питання спадкового права.
    За всієї очевидної важливості розглянутого інституту спадкового права ні законодавство, ні вчені - цивілісти не виробили чіткого переліку предметів звичайні-ної домашньої обстановки та вжитку або хоча б критеріїв, за якими ту чи іншу річ слід було б відносити до предметів розкоші (успадковані у звичайному порядку) або ж до предметів звичайної обстановки. Таким критерієм має бути споживче призначення речі. Іншими словами, якщо та чи інша річ служила задоволенню повседнев-них потреб як спадкодавця, так і разом з ним проживають спадкоємців, то вона повинна бути віднесена до цієї особливої категорії майна. Видається, що цей критерій є єдино допустимим. Не можна погодитися з позицією тих авторів, які вважають найважливіший критерієм (або хоча б взагалі надають яке - чи-бо значення) вартість речі. У літературі з наследст-венному праву зустрічаються висловлювання, згідно з яким не відносяться до предметів звичайної домашньої обстановки та вжитку меблі з особливо цінних порід деревини (напри-мер, карельської берези), картини та інші твори мистецтва, дорогі килими, унікальні речі. РУКОВ-дствуясь критерієм споживчого призначення предметів домашньої обстановки та вжитку, слід визнати те, що розкішшю не є те, що є в дуже багатьох. Досить спірним залишається твердження, що картини та інші пред-мети мистецтва завжди відносяться до категорії особливо цінних речей і не успадковуються в порядку, передбаченому для предметів домашньої обстановки та вжитку. Дійсно, картини пензля відомих майстрів, інші авторські вироби, ведення мистецтва слід вважати майном, не відносячи-щімся до «звичайного». Однак велика кількість квартир прикрашене різного роду творами мистецтва: че-Канків, гравюри, літографії, килими ручної роботи, художн державні недержавні вироби народних промислів і т.д. Ці речі не можна однозначно зараховувати до предметів розкоші. Чи не ме-неї важливим є питання про порядок спадкування домашніх електронн-тек.
    Не всі юристи схвалюють існуючий особливий правовий ре-жим вкладів. Дійсно, чим можна пояснити, напри-мер, що обов'язкова частка виділяється з предметів звичайні-ної домашньої обстановки та вжитку, а з «заповіданих» вкладів ні? Або ще: уявімо собі ситуацію, коли громадянин, взявши в борг у приятеля гроші на придбання автомобіля, вніс їх на свій внесок, раніше «заповіданий» кому-то, і несподівано помер. Ніякого спадково-го майна після смерті не виявилося. Тільки цей вклад. Здавалося б очевидним, принаймні з позиції здорового глузду, що приятель померлого, що дав у борг гроші, має право їх одержати за рахунок цього вкладу. Але ні! Чинний особливий правовий режим вкладів, у відно-шеніі яких є заповідальне розпорядження внесок-чика, позбавляє його такої можливості.
    Дуже спірний і на мій погляд непродуманий питання, ко-торий має місце при спадкуванні за законом, коли на-слідча маса складається виключно або в основному з предметів звичайної домашньої обстановки та вжитку. По-чого неповнолітня дитина або ж інша особа, що відно-сящееся до категорії необхідних спадкоємців??, Нічого не отримує у спадщину, якщо спадкова маса відбутися у-ит з предметів звичайної домашньої обстановки та вжитку і є інший спадкоємець, що проживає на відміну від даного особи спільно з спадкодавцем!? На це питання важко дати відповідь. Але ж саме таке положення, осно-ванне на правилах ст. 533 ГК РСФСР, і призводить до вказаних занной колізії при спадкуванні.
    На сьогоднішній день в спадковому праві накопичилося багато проблем. Ці проблеми частіше за все пов'язані з тим, що за останнє десятиліття виникло багато нових об'єктах-тів права власності. Ряд проблем спадкування метушні-кає і у зв'язку з участю громадян у різних госпо-ських товариствах і товариствах. Необхідно і усовер-шенствованіе інституту обов'язкової частки в умовах як і явища приватної власності.
    Хотілося б відзначити і те, що робота над Цивільним кодексом Росії (частина III) наближається до завершення. На-слідчому праву відданий розділ IV.
    Новий ЦК повинен забезпечити дієвість конституційно-го положення про те, що «право успадкування гарантує-ся». У проекті ЦК це положення Конституції РФ (ст. 35) одержує розвиток у докладних правилах про спадкування за заповітом (гл. 64), серед яких головне місце займають норми про свободу заповіту (ст. 1164, 1165, 1167, 1168, 1176 і ін .). Власне кажучи єдиним обмеженням цієї свободи є існуюче та інші правило про те, що заповітом не можна позбавити спадщини неповнолітніх і непрацездатних спадкоємців, відома як правило про «обов'язкової частки» у спадщині (ст. 1193). Однак раз-мер обов'язкової частки, на яку мають право ці на-спадкоємців, у проекті пропонуються дещо зменшити. З іншого боку, у проекті передбачається поширеною-ня правила про обов'язкову частку і на грошові средст-ва, що знаходяться у вкладах і на рахунках громадян в банках (п. 3 ст. 1174).
    Як різновиди нотаріальних заповітів в проек-ті передбачається можливість передачі нотаріусу за-мовлення в закритому конверті, що нотаріус, не знайомих мясь з його змістом, опечатує і розкриває тільки після смерті заповідача (ст. 1172).
    Спадкування за законом у проекті ЦК присвячена глава 65. Головним нововведенням, пропонованим у цій главі, є по-ється різке, майже безмежне збільшення числа Очер-дей спадкоємців за законом. До спадкоємців існуючих двох черг (діти, чоловік, батьки, брати і сестри, дід і баба померлого), розділених в проекті на три оче-реді (ст. 1185 - 1187), пропонується додати ще п'ять черг родичів спадкодавця (ст. 1188, 1189). Практично це виключає перетворення спадкового майна в виморочність (ст. 1195).
    Також у проекті передбачено те, що по можливості вико-ключить регулювання спадкових відносин нормами відомчих інструкцій. Там, де норми кодексу потреба-ються у певної конкретизації, це має бути зроблено регіо-лано актами Уряду Росії.
    Треба думати, що істотно зросте роль наследст-венного права в нашому житті в найближчі роки. Хоча по-давлять більшість наших громадян не стало за останнім неї час жити краще, але у багатьох з'явилася дорогостоя-щая власність - насамперед приватизаційні земельні ділянки та квартири, багатьом належать цінні папери - акції, облігації і т.п. Якщо ще згадати про що з'явилося шарі заможних і дуже багатих людей, то доведеться визнати, що для десятків мільйонів росіян питання про долю їхнього майна після смерті або про отри-ванні майна в спадщину перестає бути байдужим. Мабуть, вже в найближчі роки ми будемо свідками значного збільшення числа спадкових справ як у нотаріусів (складання заповітів, охорона спадщини, видача свідоцтв про право на спадщину), так і в су-дах (суперечки про розділ спадщини, про право на обов'язкову частку в спадковому майні, про недійсність заповіту тощо).
     
    Список літератури:
    Конституція РФ 1993
    Цивільний кодекс 1964
    Основи законодавства про нотаріат 1993
    Основи цивільного законодавства 1991
    Цивільний кодекс 1996
    Богуславський М.М. Міжнародне приватне право - К., 1985
    Проніна М.Г. Право успадкування - М. 1989
    Рубанов А.А. Спадщина в міжнародне приватне право - М. ЮНИТИ 1996
    Ейдінова Е.Б. Спадкування за законом і заповітом - М. БЕК 1997


         
     
         
    Реферат Банк
     
    Рефераты
     
    Бесплатные рефераты
     

     

     

     

     

     

     

     
     
     
      Все права защищены. Reff.net.ua - українські реферати !