ПЕРЕЛІК ДИСЦИПЛІН:
  • Адміністративне право
  • Арбітражний процес
  • Архітектура
  • Астрологія
  • Астрономія
  • Банківська справа
  • Безпека життєдіяльності
  • Біографії
  • Біологія
  • Біологія і хімія
  • Ботаніка та сільське гос-во
  • Бухгалтерський облік і аудит
  • Валютні відносини
  • Ветеринарія
  • Військова кафедра
  • Географія
  • Геодезія
  • Геологія
  • Етика
  • Держава і право
  • Цивільне право і процес
  • Діловодство
  • Гроші та кредит
  • Природничі науки
  • Журналістика
  • Екологія
  • Видавнича справа та поліграфія
  • Інвестиції
  • Іноземна мова
  • Інформатика
  • Інформатика, програмування
  • Історичні особистості
  • Історія
  • Історія техніки
  • Кибернетика
  • Комунікації і зв'язок
  • Комп'ютерні науки
  • Косметологія
  • Короткий зміст творів
  • Криміналістика
  • Кримінологія
  • Криптология
  • Кулінарія
  • Культура і мистецтво
  • Культурологія
  • Російська література
  • Література і російська мова
  • Логіка
  • Логістика
  • Маркетинг
  • Математика
  • Медицина, здоров'я
  • Медичні науки
  • Міжнародне публічне право
  • Міжнародне приватне право
  • Міжнародні відносини
  • Менеджмент
  • Металургія
  • Москвоведение
  • Мовознавство
  • Музика
  • Муніципальне право
  • Податки, оподаткування
  •  
    Бесплатные рефераты
     

     

     

     

     

     

         
     
    Фінансовий ринок цінних паперів в Республіці Білорусь
         

     

    Гроші та кредит

    Міністерство освіти Республіки Білорусь

    БГЭУ

    Контрольна робота

    по курсу: «Фінансовий ринок цінних паперів»
    8 варіант

    МІНСЬК - 1999

    Питання:

    1. Розвиток ринку державних цінних паперів в Республіці Білорусь

    2. Векселі, їх класифікація та функції.

    1. Розвиток ринку державних цінних паперів в Республіці Білорусь.

    Ринок державних цінних паперів є невід'ємною частиною будь-якоїрозвиненої економічної системи. Їх випуск і обіг дають в рукидержави потужний інструмент регулювання макроекономіки.

    Учасниками ринку державних цінних паперів в Республіці Білорусь
    (РБ) є:

    - Міністерство фінансів - емітент, який виступає від імені Уряду

    Республіки Білорусь. Цей орган випускає цінні папери і несе від свого імені зобов'язання по них перед власниками цінних паперів;

    - Національний Банк Республіки Білорусь (НБ РБ) - економічний радник і фінансовий агент Уряду з розміщення, обслуговування і погашення випусків державних цінних паперів;

    - інвестори - професійні учасники ринку цінних паперів, юридичні та фізичні особи, у тому числі іноземні, які володіють облігаціями, що володіють надлишком фінансових коштів, які інвестуються ними у цінні папери Уряду. [8]

    Одним з найбільш ефективних інструментів грошово-кредитногорегулювання є операції Національного банку на відкритому ринку.
    Рішенням Правління Національного банку було затверджено «Положення проопераціях Національного банку Республіки Білорусь з цінними паперами навідкритому ринку », де в якості цілей їх проведення визнана стабілізаціягрошово-кредитних відносин та оперативне регулювання обсягу грошовоїмаси.

    У Статті 53 Банківського кодексу Республіки Білорусь [2] визначенінаступні операції Національного Банку з цінними паперами:

    - Національний банк при здійсненні функцій грошово-кредитного регулювання випускає (емітує) цінні папери, а також здійснює операції з цінними паперами;

    - Національний банк виконує функції агента Уряду Республіки

    Білорусь (РБ) на ринку державних цінних паперів, організовує їх первинне розміщення та обіг;

    - Національний банк виконує функції центрального депозитарію державних цінних паперів і цінних паперів Національного банку.

    Продаж цінних паперів кабінету Міністрів можуть здійснюватиуповноважені банки. Проведення операцій з державними ціннимипаперами на відкритому ринку здійснюється НБ РБ. В процесі цих операційцентральний банк безпосередньо впливає практично на всі найважливішіпараметри ринку позичкових капіталів. Операції використовуються для збільшення абоскорочення резервів комерційних банків, зміни рівня банківськоїліквідності і розмірів кредитної емісії, регулювання ринкового курсудержавних цінних паперів (ДЦП). [1]

    1.1. Ринок цінних паперів розрізняють як за видами цінних паперів (ринокакцій, ринок облігацій, і т.д.), так і за формою звернення - первиннерозміщення (первинний ринок), вторинне звернення (вторинний ринок).

    1.1.1. Залежно від форми та порядку оформлення кредитних відносинрозрізняють державні облігаційні позики і безоблігаціонние позики.

    Облігація - це цінний папір, що задовольняє внесення її власникомгрошових коштів і підтверджує зобов'язання юридичної особи, їївипустив, відшкодувати йому номінальну вартість цього цінного паперу впередбачений у ній термін, зі сплатою фіксованого відсотка (якщо інше непередбачено умовами випуску).

    Випускаються облігації внутрішніх державних і місцевих позик.
    Вони можуть бути як іменними, так і на пред'явника, процентними, ібезпроцентними (цільовими), виграшними, котрі вільно обертаються, або зобмеженим колом обігу, ощадними, казначейськими. Випускоблігацій може передбачати добровільне розміщення серед юридичних іфізичних осіб, а також обов'язкову покупку їх юридичними особами. (3 (

    Випуск різного роду казначейських зобов'язань, векселів, кредитуванняцентральним банком державного бюджету - це приклади безоблігаціоннихпозик.

    Казначейські зобов'язання (векселі) держави - вид цінних паперів,задовольняють внесення їх власниками грошових коштів для перерахування вбюджет і дають право на одержання фіксованого доходу протягом строкуволодіння ними. Розміщуються на добровільній основі серед юридичних іфізичних осіб. (3 (

    1.1.2. Первинне розміщення облігацій в РБ проходить у вигляді закритогоаукціону. Інвестори, які є активними учасниками фондових операцій,виконують певні вимоги фінансової достатності, що не маютьпорушень у фінансовій діяльності і т.д., допускаються Національним Банкомдо участі в первинному розміщенні цінних паперів Уряду і мають статуспервинних інвесторів. У Республіці Білорусь первинні інвесторидержавних облігацій - це банки або їхні філії на правах юридичної особи, що є професійними учасниками ринку цінних паперів,виконують вищезазначені вимоги. Первинне розміщення державнихоблігацій здійснюється НБ РБ, який виступає в ролі фінансового агента
    Уряду. [8]

    Казначейські векселі (зобов'язання) та облігації поступають навторинний ринок, а також ДДО можуть продаватися на вторинному ринку. Навторинному ринку не звертаються ощадні облігації, облігації (абоінший вид цінного паперу), що оформляють зовнішній борг, облігації органіввлади.

    1.1.3. При придбанні цінного папера Уряду значення маєдохід від неї, який залежить від виду цінного папера, її номінальноювеличини, строку, умов випуску, ступеня ризику, темпів інфляції. Основнаневизначеність виходить із можливості зміни очікуваних темпівінфляції, тому що якщо темпи інфляції підвищуються, то кредитори несутьзбитки, а позичальник отримує прибуток. (3 (

    В даний час структура ринку державних цінних паперів в РБпредставлена наступними цінними паперами [8]:

    - державні короткострокові облігації (ГКО);

    - довгострокові державні облігації (ДДО);

    - довгострокові державні облігації з купонних доходом (ГДО).

    1). Випуск ДКО здійснюється з метою залучення тимчасово вільнихкоштів юридичних та фізичних осіб, у тому числі й іноземних, длявідшкодування дефіциту республіканського бюджету.

    2). ДДО випускаються з метою зниження темпів інфляції і виконанняреспубліканського бюджету за видатками з терміном обігу один рік і більше,тому що можуть використовуватися первинними власниками при розрахунках за товари
    (роботи, послуги), а також можуть виступати предметом заставних зобов'язань.
    У зв'язку з цим порядок їх розміщення абсолютно відрізняється від ДКО.

    3). ГДО випускаються Міністерством фінансів від імені Уряду РБ вметою вишукування безінфляційних джерел відшкодування бюджетного дефіцитуза рахунок залучення вільних коштів фізичних та юридичних осіб. З їхдопомогою можна цивілізованим шляхом відстрочити виплати по існуючомуборгу, збільшити терміни державних запозичень, знизити неплатежі вкраїні.

    1.2. Розвиток ринку цінних паперів має на меті:

    - закріпити позитивні тенденції по стабілізації грошово-кредитних відносин;

    - розширити безінфляційно покриття дефіциту державного бюджету за рахунок емісії високо ліквідних цінних паперів.

    Сформувавшись як механізм залучення вільних грошовихкоштів на фінансування дефіциту державного бюджету, ринокдержавних цінних паперів поступово займає провідне місце у грошово -кредитній системі держави.

    З 1994 року почалася програма із запозичення фінансових ресурсівшляхом випуску державних цінних паперів. Це був рік «перших кроків» наринку державних запозичень, фактично тільки відпрацьовувавсямеханізм покриття бюджетних витрат за рахунок залучення коштів зфінансових ринків. Однак і той небагатий досвід, отриманий в ході чотирьохвипусків, дозволив зробити висновок про широкі можливості використаннядержавних боргових зобов'язань на фінансування дефіциту бюджету ібюджетних витрат.

    Тому в якості одного із заходів по реалізації Закону про бюджет РБ на
    1995 та Указу Президента «Про уточнення бюджету Республіки Білорусь на
    1995 і тимчасові заходи щодо скорочення бюджетних видатків »було наділення
    Міністерства фінансів правами з управління державним боргом,виключаючи випуск ДЦП. І хоча в Законі про бюджет на 1995 рік ще не буловиділено окремим рядком фінансування дефіциту державного бюджетуза рахунок надходжень від розміщення державних боргових зобов'язань,своїм рішенням Уряд встановив довести обсяг випуску ДЦП до 20%затвердженого на цей рік дефіциту бюджету. При цьому доходи від реалізаціїцих цінних паперів планувалися в сумі 250 млрд. руб. Фактично ж у 1995р. за рахунок цього джерела було отримано 528, млрд. руб., тобтопрофінансовано 16% дефіциту бюджету. (4 (

    З кінця вересня 1995 Національний банк приступив до проведеннярегулярних операцій на відкритому ринку. Наприкінці 1995 року прийнята концепціярефінансування Національним банком комерційних банків. Найбільшперспективною формою надання банкам фінансових ресурсівпредставляється викуп цінних паперів на умовах РЕПО. Ця перевагастає все більш відчутним в міру збільшення обсягів випуску ДЦП тадиференціації їх по прибутковості та строками. Тому процентна ставка заопераціях РЕПО є нижньою межею базової ставки рефінансування.
    [1]

    У 1996 році випуск державних боргових зобов'язань нарощуєтемпи. У 1996 році при укладанні угод РЕПО спостерігалася тенденціязбільшення термінів запозичення ресурсів, що дозволяло інвесторам більшраціонально і продумано управляти своїм портфелем цінних паперів. Сталосярозділення операцій, що здійснюються на вторинному ринку, за часовими параметрамиі характеру. Одну групу склали угоди строком до 7 днів, що здійснюються дляпідтримки ліквідності банківської системи в цілому і конкретних банків взокрема. Основне їхнє завдання - надання або отримання короткостроковихресурсів. В окрему групу виділилися угоди з терміном 1-2 місяці ібільше. Такі операції розглядалися як розміщення ресурсів у ДЦП навторинному ринку (проявляється інвестиційний характер угоди).

    З метою посилення контролю обігу державних цінних паперів іцінних паперів Національного Банку Указом Президента РБ від 09.04.1996 р. № 139
    «Про перетворення закритого акціонерного товариства« Міжбанківська валютнабіржа »на вторинному ринку було створено товариство« Міжбанківська валютнабіржа »і передано у відання НБ РБ. З цього моменту Національний Банкактивно включився в процес організації вторинного ринку ДЦП в РБ.

    Аналіз розвитку ринку державних боргових зобов'язань показавактуальність і значимість цього не інфляційного джерела покриттябюджетного дефіциту. У законі, що визначає параметри бюджету на 1996 р.,була виділена окремим рядком випуск державних казначейськихзобов'язань в сумі 850 млрд. руб., або 15,5% від суми затвердженогограничного розміру дефіциту республіканського бюджету. (4 (

    Після відмови від політики жорстких грошово-кредитних обмежень у 1996р. грошово-кредитна політика держави стає все більш м'якою. У
    Білорусі діють два головних джерела емісії грошових коштів, асаме: кредити Національного банку Уряду і політиканадання цільових кредитів реальному сектору економіки черезбанківську систему (слід зауважити, що кредити надаються піднизькі процентні ставки).

    Грошова емісія багато в чому пояснюється політикою цільовогокредитування. Цільові кредити спрямовані на стимулювання економічноїдіяльності, переважно у сільському господарстві та житловомубудівництві, ставки таких кредитів на багато нижче ставки рефінансування.
    За умов стрімкого зростання обсягів цільового кредитування і видачі кредитів
    Уряду збільшення грошової маси було неминуче. (5 (

    1.3. В даний час ринок державних цінних паперів єнайбільш розвиненим. У процесі формування ринку цінних паперів РБ 1998став переломним. Основне завдання, яке вирішується державою в цей період,полягала у формуванні цілісної системи державного регулюванняринку цінних паперів та завершення створення його правової та інституційноїінфраструктури.

    Під інфраструктурою фондового ринку розуміється системадержавного регулювання, депозитарна і розрахунково-кліринговасистеми, система біржової торгівлі, інституційні інвестори
    (інвестиційні, пенсійні та страхові фонди), а також правовезабезпечення діяльності ринку.

    Указ Президента Республіки Білорусь від 20 липня 1998 року № 366 «Провдосконалення системи державного регулювання ринку ціннихпаперів »поклав основу рішення задачі з удосконалення інфраструктуриринку, що дало новий імпульс розвитку ринку. Указом реалізуються основніаспекти Концепції функціонування та розвитку ринку цінних паперів РБ і, вЗокрема, втілюється політика державного регулювання ринкуцінних паперів, в результаті якої монополізується біржа (створюєтьсямонобіржевая система) і вводиться єдина депозитарна система [9]:

    - позабіржовий ринок був усунутий;

    - з листопада 1998 вторинне звернення паперів здійснюється тільки через біржу.

    Обсяг угод на вторинному ринку в 1998 р. склав 207716 млрд. руб. івиріс за рік на 41.6%. (6 (

    В указі було передбачено проведення наступних заходів,виконаних повністю до теперішнього часу:

    - надання Комітету з цінних паперів при Міністерстві фінансів РБ статусу Державного комітету з наділенням його повноваженнями щодо державного регулювання ринку цінних паперів РБ -

    Постановою Ради Міністрів Республіки Білорусь від 31.07.1998 р. № 1218 затверджено Положення про Державний комітет з цінних паперів Республіки Білорусь;

    - перетворення ЗАТ «Республіканський центральний депозитарій цінних паперів» у державне підприємство (ДП РЦДЦБ) та забезпечення централізованого зберігання цінних паперів, зареєстрованих і дозволених до обігу на території РБ - формування єдиної дворівневої депозитарної системи РБ на чолі з ДП РЦДЦБ;

    - утворення у формі відкритого акціонерного товариства єдиної

    Білоруської валютно-фондової біржі (БВФБ ) на базі державного закладу «Міжбанківська валютна біржа» та відкритого акціонерного товариства «Білоруська фондова біржа».

    1). Державний комітет з цінних паперів (ГК ЦБ) РБ єреспубліканським органом державного управління ринком цінних паперів іпідпорядковується Раді Міністрів Республіки Білорусь. Основними завданнями
    Держкомітету з цінних паперів є:

    - державне регулювання та здійснення контролю і нагляду за ринком цінних паперів, їх випуском та обігом, а також за професійною діяльністю з цінних паперів;

    - реєстрація випусків цінних паперів;

    - ліцензування професійної діяльності з цінних паперів.

    2). Створена єдина дворівнева депозитарна система на чолі здержавним підприємством Республіканський центральний депозитарій ціннихпаперів, розроблені Єдині стандарти ведення та обліку депозитарних операцій,у яких установлені єдині вимоги до документообігу і правила облікуправ власності на рахунках «депо», в результаті чого нормативно визначеноперехід прав власності на цінні папери-основна проблема ефективногофункціонування ринку цінних паперів. Облік прав власності теперздійснюється з використанням депозитарних технологій замість прийнятихраніше записів до реєстру акціонерів, що крім збереження цінних паперівзабезпечує надійність, швидкість і простоту оформлення угод з ціннимипаперами.

    Крім цього створено можливість оперативного аналізу стануфондового ринку і ефективного контролю за дотриманням чинногозаконодавства при укладанні угод.

    3). Зареєстровано відкрите акціонерне товариство «Білоруськавалютно-фондова біржа ». Біржа наділена правом торгівлі фінансовимиактивами, в тому числі і валютними цінностями і цінними паперами, завинятком ІПЧ «Майно». Активно проводяться торги з державнимицінними паперами та валютою.

    4). Триває раб?? та щодо вдосконалення Закону «Про ринок ціннихпаперів », уніфікованого до російського законодавства.

    Операції з купівлі-продажу ДЦП з 25.11.1998 року повністю проводятьсячерез державний заклад «Міжбанківська валютна біржа» (ГУ МВБ).
    Безпосередню участь в закритому аукціоні з первинного розміщення ГКОприймають тільки первинні інвестори згідно з узгодженим з генеральнимповіреним уряду списку. Учасниками вторинного ринку єпрофесійні учасники ринку цінних паперів, які отримали відповіднуліцензію ГК ЦБ і здійснюють операції, як від свого імені, так і задорученням клієнтів. Для проведення операцій з інвестування коштів у ДЦПнерезиденти можуть відкривати в уповноважених банках рахунки із спеціальнимрежимом використання типу «С».

    Ринок цінних паперів Республіки Білорусь в 1998 році представленийнаступними основними сегментами:

    - корпоративні цінні папери (акції, облігації);

    - державні цінні папери (ГКО, ДГО);

    - муніципальні цінні папери ( житлові облігаційні позики);

    - цінні папери комерційних банків (векселі, депозитні й ощадні сертифікати);

    - ІПЧ «Майно».

    У цей період домінуюче положення в структурі ринку займаютькороткострокові інструменти грошового ринку. Динаміка обсягу вторинних торгівхарактеризується зростаючою роллю сегмента державних паперів на ринкуцінних паперів. Основними учасниками ринку, як і раніше, єкомерційні банки.

    Обсяг емісії ГКО в 1998 р. склав 22541 млрд. руб. і виріс на 124%.
    Мінімальний термін обігу збільшився з 134 до 316 днів, а прибутковістьзбереглася, приблизно, на рівні ставки рефінансування Національногобанку - 35-40% в 1997 році і 40-48% в 1998 році. Обсяг емісії ДДОсклав 886,5 млрд. руб., збільшившись за рік на 11%. У 1998 р. булопроведено 40 випусків ГКО проти 25 у 1997 році і 4 випуски ДДО проти 2 в
    1997

    Обсяг угод з ДЦП на вторинному ринку в 1998 році склав 207716млрд. руб. і зріс на 41.6%. Скорочення коефіцієнта оборотностідержавних паперів (ставлення обсягу угод на вторинному ринку до загальногообсягом емісії) з 12 в 1997 році до 8,9 в 1998 р. пояснюється, в першучергу, зниженням реальної прибутковості операцій з ДКО (девальваціяобмінного курсу білоруського рубля на 300% за третій квартал 1998 р.)свідчить про різке погіршення очікувань суб'єктів господарюваннящодо параметрів майбутньої інфляції). (9 (

    Для ефективності відкритих ринкових операцій потрібно вільневстановлення процентних ставок. Існуюче обмеження на рівень ставокна первинному ринку ДЦП, не залежно від їх терміну обігу, не даєможливості їх використання в якості механізму ефективногорозподілу ресурсів.

    Протягом 1998 року реальна ставка рефінансування залишаласянегативною, що визначало низьку привабливість цінних паперів вбілоруських рублях і призводило до втечі капіталу. Обсяг фінансуваннядефіциту державного бюджету в 1998 році склав 4614 млрд. руб.
    (95,7% дефіциту) проти 10958 млрд. руб. (55,3) у 1997 році. (7 (

    У 1998 році спостерігалася негативна реальна прибутковість вкладеннягрошових коштів у державні цінні папери Республіки Білорусь.

    1.4. У розвитку ринку цінних паперів РБ за останні роки здійснивсяперехід до стадії активного становлення. На регулярній основі функціонуєтільки ринок ДЦП, на якому також спостерігаються певні труднощі іпроблеми, що перешкоджають його росту та стабільної роботи. Але за умовихорошої організації він може бути використаний як інструмент длядосягнення безінфляційного кредитування дефіциту державного бюджету,згладжування різких коливань грошової ліквідності і підтримки сталогофункціонування банківської системи. [8]

    На підставі аналізу стану та перспектив розвитку ринку ціннихпаперів РБ можна зробити наступні висновки [9]:

    1). Швидке вдосконалення інфраструктури ринку цінних паперів,завдяки активній участі держави, створює передумови дляформування механізму трансформації національних заощаджень в інвестиції;

    2). В даний час спостерігається перекіс розвитку фондового ринку всторону сегмента державних цінних паперів;

    3). Банки виступають основними учасниками ринку цінних паперів;

    4). Негативна реальна прибутковість вкладення коштів удержавні папери при надлишкової ліквідності у фінансовій системізмушує інвесторів шукати більш дохідні інструменти - валютний ринок,векселі та облігації суб'єктів господарювання, акції приватизованихпідприємств;

    5). Зростання прибутку 100 провідних акціонерних товариств РБ за обсягом виручкиі, отже, прибутковість вкладення в акції цих підприємствперевершує прибутковість операцій з державними цінними паперами;

    6). Аукціони з продажу акцій, що належать державі, надаютьпозитивний вплив на активність вторинного ринку та збільшення прозоростіринку, визначення реальної ціни акції;

    7). Скорочення списання ІПЧ "Майно" з рахунків фізичних осібсвідчить про падіння інтересу населення до придбання акційприватизованих підприємств.

    У 1999 році продовжується робота щодо розвитку ринку цінних паперів з метоюнізкоінфляціонного кредитування дефіциту республіканського бюджету, щопередбачає нарощування обсягів емісії ДЦП, розширення колаінвесторів даного ринку шляхом залучення фізичних осіб, регіональнихінвесторів та інших суб'єктів господарювання.

    Для згладжування різких коливань процентних ставок грошового ринку тапідтримки ліквідності банківської системи здійснюються операції
    Національного банку на відкритому ринку цінних паперів.

    Найважливішим завданням розвитку ринку цінних паперів в 1999 році стаєподальше формування його інфраструктури в частині вдосконаленнямеханізмів обігу та погашення цінних паперів за допомогою:

    - удосконалення системи біржової торгівлі цінними паперами, проведення регулярних торгів ДЦП на майданчику Білоруської валютно-фондової біржі;

    - вдосконалення системи депозитарного обліку та розрахунків за цінних паперів;

    - проведення комплексу заходів щодо вдосконалення нормативної бази, що регулює ринок корпоративних цінних паперів, включаючи розкриття інформації про емітента;

    - вдосконалення системи обліку цінних паперів банків, у тому числі переданих в довірче управління;

    - розширення спектру емітованих банками цінних паперів з метою залучення коштів фізичних та юридичних осіб в реальний сектор економіки;

    - розширення можливостей банків щодо інвестування в цінні папери з одночасним забезпеченням захисту вкладників. [10]

    2. Векселі, їх класифікація та функції

    Вексель - документ, складений з дотриманням запропонованих форм іопосередковуючи термінове грошове зобов'язання. Вексель - різновидкредитних грошей, вже кілька століть що застосовується у світовій практиці.

    2.1. Класифікація векселів

    Вексель - це цінний папір, в якій міститься безумовне,абстрактне і строго формальне зобов'язання сплатити певнугрошову суму.

    2.1.1. Основні терміни, які використовуються при розкритті поняття векселя ійого призначення:

    1). Безумовність - Женевський вексельний закон вимагає, щоб увекселі містилося просте і нічим не обумовлене зобов'язання сплатитипевну суму.

    Пропозиція, що адресуються векселедавцем платнику по траті, такожповинно бути простим і нічим не обумовленим. Відсутність в тексті документабезумовного наказу або зобов'язання призводить до недійсностівекселя.

    2). Абстрактність - критерій абстрактності припускає, що боржникза векселем зобов'язаний платити тільки тому, що вексель виданий, незалежно відтого в світлі яких правовідносин він був виданий. Це не говорить пробезпідставності векселя. Він може видаватися для оформлення договорупозики, платежу за договором купівлі-продажу і т.д. Справа в тому, що у векселіпідстава видачі приховано під безумовним зобов'язанням або наказомсплатити певну суму грошей. З моменту видачі векселя між сторонамиугоди виникають правовідносини відокремлені від первісної угоди ірегламентовані вексельним правом.

    3). Формальність - до оформлення векселя пред'являються певнівимоги. У першу чергу це письмова форма документа. Норми
    Однаковим законом встановлюють перелік обов'язкових реквізитів,відсутність яких призводить до втрати документом вексельної сили, крімвипадків, прямо зазначених у законі.

    2.1.2. Класифікація векселів проводиться за різними ознаками. УЗалежно від ознаки, покладеного в основу класифікації, виділяютьнаступні види векселів:

    1) По емітенту:

    - Казначейські векселі - короткострокові боргові зобов'язання, що випускаються Урядом країни або міністерством фінансів.

    - Приватні векселі - емітуються корпораціями, фінансовими групами, комерційними банками. Терміновість таких векселів становить від декількох тижнів до декількох місяців. Спеціального забезпечення ці папери не мають, а їх ліквідність визначається авторитетом векселедавця.

    - Муніципальні векселя - випускаються адміністрацією територіальних одиниць держави.

    2) По предмету обслуговується операції: < p> - Фінансовий вексель - відображає відносини позики грошових коштів векселедавцем у векселедержателя під певні відсотки, тобто в основі векселя лежить не купівля-продаж, а фінансова операція.

    - Товарний вексель - документ, в основі якого лежить операція з купівлі-продажу товару. Продавець передає у власність покупця товар, отримуючи від останнього зобов'язання сплатити через певний час вартість товару і відсотки за відстрочення платежу.

    Товарний вексель виступає як форма комерційного кредиту, що представляється підприємствами між собою без залучення коштів банку.

    3) По суб'єктам, що оплачують вексельну суму:

    - Соло-вексель (простий) - безумовне зобов'язання векселедавця сплатити певну суму грошей пред'явнику векселя або особі, зазначеної у векселі, або тому, кого воно вкаже через встановлений термін або на вимогу.

    - Трата (переказний) вексель - містить письмове, безумовне вказівку векселедавця (трасанта) платнику (трасату) сплатити певну суму грошей пред'явнику векселя або особі, зазначеній у векселі, або тому, кого воно вкаже через встановлений термін або на вимогу.

    Відмінність між простим і переказним векселями полягає врозпорядчого фразою векселедавця:

    - в простому векселі векселедавець вказує - «зобов'язуюсь заплатити»,

    «зобов'язуюсь безумовно сплатити» або будь-яку рівнозначну за змістом фразу;

    - у переказному векселі векселедавець здійснює вексельний наказ:

    «платите». Для того щоб трасат сплатив за переказним векселем, векселедавцю необхідно це боргове зобов'язання представити до акцепту. Акцепт повинен бути простим і нічим не обумовленим.

    Винятком є те, що акцепт може бути обмежений частиною суми.

    4) За способами відображення в борговому зобов'язанні вексельної суми:

    - Процентні - це векселя, зобов'язання платити по яких складає суму грошових коштів і відсотків, що нараховуються на цю суму.

    - Дисконтні - це векселя, зобов'язання платити за якими складає певну суму грошових коштів (номінал векселя ), що обертаються на ринку зі знижкою з номіналу.

    5) По наявності або відсутності застави:

    - забезпечені заставою;

    - незабезпечені заставою.

    6) За термінами платежу:

    - термінові.

    - за пред'явленням.

    Відповідно до положень однаковим законом переказний вексель,термін платежу за яким не зазначений, вважається таким, що підлягаєоплаті за пред'явленням.

    7) По можливості індоссаціі:

    - індоссіруемие.

    - не індоссіруемие.

    Індосамент (від італ. in dorso - на спині, на звороті) - цепередавальна напис на векселі, за допомогою якої оформляється передачаправ по ньому від однієї особи (індосанта) на користь іншої особи (індосат).
    Індосамент проставляється на зворотному боці векселя або на додатковомуаркуші.

    Вексель, у тому числі виданий без прямого застереження про наказ, можебути переданий шляхом індосаменту (індоссіруемий вексель). Якщовекселедавець помістив у векселі слова "не за наказом" або будь-якерівнозначний вислів, то це робить боргове зобов'язання неіндоссіруемим.

    2.2. Основні функції векселя.

    Вексель слід розглядати як розрахунково-платіжний засіб, тобто вінможе виконувати функції грошей як засіб платежу і як засібзвернення.

    У нормально функціонуючої ринкової економіки вексель ставневід'ємним елементом багатьох операцій. В умовах перехідної економікисуб'єкти господарювання змушені застосовувати вексельне право з урахуваннямбезлічі нормативних обмежень підприємницької діяльності.
    Найбільших результатів, мабуть, досягли фахівці в Російській
    Федерації. Цьому сприяв багатий досвід, накопичений в дореволюційнийперіод в Росії та вищі, в порівнянні з іншими країнами СНД, темпирозвитку підприємництва. Негативним економічним чинником,позитивно вплинув на долю векселя, стала слабо розвинена фінансовасистема Росії. Неплатежі, що захлеснув вся держава, змусили шукатишляхи виходу. Вивчення зарубіжного досвіду призвела до висновку, що вексель --одне з найбільш ефективних засобів, який може сприяти розв'язцінеплатежів.

    (. Основна функція векселя - служити засобом розрахунку, тому щоє найбільш ефективним засобом, що сприяє розв'язцінеплатежів. [11]

    Застосування векселя дозволяє прискорити процедуру розрахунків, бо немаєнеобхідності чекати, поки гроші за товар надійдуть з банку покупця вбанк продавця. За допомогою векселя здійснюється переказ цінностей зрозпорядження однієї особи в розпорядження іншої. Отримавши вексель, продавецьможе врахувати його в банку і отримати гроші.

    Деякі підприємства і банки створюють для зручності розрахунківвексельні спілки, синдикати та інші об'єднання. Такі об'єднаннявиникають, як правило, на базі концернів, консорціумів та іншихоб'єднань з великими фінансовими потоками, а також навколо підприємствстратегічних галузей.

    ((. Вексель застосовується для заліку боргових вимог як борговезобов'язання.

    Відповідно до норм цивільного законодавства зобов'язанняможе бути припинена повністю або частково шляхом заліку зустрічниходнорідних вимог, строк яких настав або визначений моментомзапитання. В даний час існує ряд підприємств, що надаютьпослуги з встановлення ланцюжків кредиторів та дебіторів і організаціїпроведення заліку за певними схемами, в тому числі і за допомогоювекселів.

    (((. У деяких випадках вексель застосовується для наданнякредитів.

    За відсутності у покупця коштів для оплати товару, він виписуєвексель із зобов'язанням сплатити певну суму в певний строк.
    Продавець може врахувати вексель в банку і отримає належну суму, аможе закласти його в банку та отримати в кредит.

    Вексель опосередковує кредитні відносини. В основі такої операції лежитьугода - надання грошей у борг на певний термін під певнийвідсоток.

    (V. Банки, рідше інші організації, які виступають як гарантів звексельного зобов'язання.

    Оформляється така гарантія шляхом проставлення на векселі авалю. Уразі невиконання зобов'язань за авальованими векселем вимогаможе бути задоволена за рахунок коштів банку (аваліста). Подібнагарантія сполучена з додатковими витратами, тому що дається тількиза умови виплати банку винагороди, але призводить до підвищенняліквідності.

    Вексель застосовний при здійсненні факторингових і форфейтинговыхоперацій, які отримали широке застосування в розвинених країнах.
    Проведення цих операції вимагає певного рівня розвиткуекономічних відносин і відповідної законодавчої бази.

    Сплеск вексельної активності спостерігався в Республіці Білорусь у 1996 -
    1997 роках. Заповнювалися правові прогалини, приймалися державнівексельні програми, але, на жаль, на сьогоднішній день векселі вкрайрідко застосовуються в Білорусі.

    Однозначно визначити причину такої «незатребуваність» важко.
    Швидше за все, вплинула державна політика у сфері регу?? ірованіязовнішньоекономічної діяльності та валютного законодавства. Стверджувалосяодне обмеження за одним, встановлювалися тверді, інодінепропорційні штрафи, що накладаються як на підприємства, так і напосадових осіб цих підприємств. Підсумком стало зниження активностібілоруських підприємств на зовнішніх ринках, а на внутрішньому ринку вексель невикористовується, як правило, з причини поганої поінформованостіуправлінського персоналу про механізми вексельного обігу та про їхправовому регулюванні.

    У першому півріччі 1999 р. Уряд Республіки Білорусьзробив спробу пожвавити вексельний ринок, прийнявши постанову «Прозатвердження порядку випуску, обліку і авалювання векселів суб'єктамигосподарювання », за ним послідував наказ Державного комітету
    Республіки Білорусь з цінних паперів, яким стверджувалося «Положення пропорядок використання боргових зобов'язань для скорочення заборгованостейміж суб'єктами господарювання ».

    Характерною особливістю системи вексельного обігу в РБ єдомінування двох видів вексельних зобов'язань [14]:

    1) товарні векселі, забезпечені виробленими на підприємстві товарами;

    2) фінансові векселі, що випускаються НБ РБ або іншими недержавними комерційними структурами з метою мобілізації додаткових коштів.

    У 1996 - 1997 роках товарні векселі одержують широке поширенняв практиці місцевих органів самоврядування, сприяючи усуненнюнеплатежів з проведенням розрахунків через місцеві бюджети. НБ РБробить спроби створення для банків адекватних умов дляусунення неплатежів. До кінця 1998 року частка векселів НБ у загальному обсязівипущених векселів зросла з 18.2% до 28.3%. Товарних векселів у 1998 р.було випущено на суму близько 500 млрд. руб. за даними ГК ЦБ РБ.

    До цього часу явно проявилися і всі негативні характеристикивексельного ринку РБ:

    - практично повністю відсутня вексельна інфраструктура в РБ;

    - недосконала нормативно-правова база, яка не дозволяє інтегрувати країну в міжнародне вексельне простір;

    - зловживання учасниками вексельного фондового ринку, що підвищують ризик вексельних операцій і т.д.

    У травні 1998 року НБ РБ приймається «Положення про операції банків звикористанням векселів на території Республіки Білорусь »№ 38,встановлює порядок роботи комерційних банків з векселями.

    Положення дозволило комерційним банкам здійснювати операціїкредитування клієнтів на суми, що дорівнюють сумам векселів з відсотками, якщотакі були обумовлені, - клієнту надається кредит, але не грошима, авекселем цього ж банку. Встановлюється право комерційним банкамздійснювати операцію продажу своїх векселів з відстрочкою оплати тастверджується у зверненні банківський вексель.

    Введення банків у вексельне звернення і дозвіл їм займатисяопераціями вексельного кредитування (комерційного) і обліковогофінансування благотворно впливає на вирішення проблеми неплатежів. [12]

    Банківський

         
     
         
    Реферат Банк
     
    Рефераты
     
    Бесплатные рефераты
     

     

     

     

     

     

     

     
     
     
      Все права защищены. Reff.net.ua - українські реферати !