ПЕРЕЛІК ДИСЦИПЛІН:
  • Адміністративне право
  • Арбітражний процес
  • Архітектура
  • Астрологія
  • Астрономія
  • Банківська справа
  • Безпека життєдіяльності
  • Біографії
  • Біологія
  • Біологія і хімія
  • Ботаніка та сільське гос-во
  • Бухгалтерський облік і аудит
  • Валютні відносини
  • Ветеринарія
  • Військова кафедра
  • Географія
  • Геодезія
  • Геологія
  • Етика
  • Держава і право
  • Цивільне право і процес
  • Діловодство
  • Гроші та кредит
  • Природничі науки
  • Журналістика
  • Екологія
  • Видавнича справа та поліграфія
  • Інвестиції
  • Іноземна мова
  • Інформатика
  • Інформатика, програмування
  • Історичні особистості
  • Історія
  • Історія техніки
  • Кибернетика
  • Комунікації і зв'язок
  • Комп'ютерні науки
  • Косметологія
  • Короткий зміст творів
  • Криміналістика
  • Кримінологія
  • Криптология
  • Кулінарія
  • Культура і мистецтво
  • Культурологія
  • Російська література
  • Література і російська мова
  • Логіка
  • Логістика
  • Маркетинг
  • Математика
  • Медицина, здоров'я
  • Медичні науки
  • Міжнародне публічне право
  • Міжнародне приватне право
  • Міжнародні відносини
  • Менеджмент
  • Металургія
  • Москвоведение
  • Мовознавство
  • Музика
  • Муніципальне право
  • Податки, оподаткування
  •  
    Бесплатные рефераты
     

     

     

     

     

     

         
     
    Шпаргалки з курсу Теорія і методіка журналістської творчості ГЕК
         

     

    Журналістика
    23 Специфіка газ. жанрів
    Жанр - усталений тип твору, який склався історично і відзначається особливими способом освоєння життєвого мат-лу.
    Традиційна клас-ція жанрів:
    1) Інф. жанри:
    а) замітка (з-ка-повідомлення, з-ка-відгук, полеміч. з-ка, критична, з-ка-подяка, фотозамітка, рекламна з-ка). Лаконічне повідомлення про актуальні, нові події і явища соц. практики, які зачіпаюіть сусп. інтереси. Цільова установка - орієнтувати читача шляхом латентного оцінювання подій. Зміст орг-ся шляхом контамінації аналіт-ного, репродуктивного або описового стилів. Структура тексту: лід (зачин) з основним фактом повідомлення, далі - факти, що розкривають головний факт і висновок. Мова зрозуміла, не насичена спец. термінами та поняттями.
    б) звіт (хронікальній, прямий інф-ний, аналітичний) - детальний виклад ходу дебатів під час наради або конференції. Пояснення сусп. значення прийнятого конкр. рішення і визначення компетентності обговорення.
    в) інтерв'ю (і-ю-звіт, протокольне, суто інф-не, портретні, проблемне) - розгорнуте повідомлення, яке в драматургічній формі передає процес спільного пошуку ж-том і співбесід-ком пояснення суті явища, події тощо.
    г) Репортаж (р-ж-замальовка, звітний р-ж, р-ж-роздум, проблемний) - розгорнуте повідомлення інф. х-ру, в якому відтворюються події в їх просторово-часовій послідовності, чим створюється ефект присутності читача. Динамічна образна розповідь, яка не позбавлена літ-стиліст. засобів (епітети, метафори, порівняння тощо). Дає оцінку подіям.
    д) Кореспонденція (інф., аналітична) - розгорнуте повідомлення про події з аналізом. Мета - корекція деяких часткових моментів соц. практики шляхом пояснення сусп. значення аналізованої ситуації і пропозиція способів її рішення. Літ-стиліст. прийоми: пейзажні описи, діалоги, авт. ремарки, яскраві факти.
    2) Інф-аналітичні жанри:
    а) стаття - в розгорнутій формі аналізуються явища соц. практики, на основі чого виділяються тенденції розвитку реальних процесів.
    б) огляд (мн, літ-ний, екон., листів, культ. подій, преси) - оцінки сукупності однорідних фактів з певної сфери життєдіяльності людей протягом певного часу. В основі - осмислення, зіставлення, оцінка фактів у просторово-часових рамках. Риси публіцистичності.
    в) рецензія - кваліфікований аналіз конкр. мистецького твору і показ його місця в системі духовних цінностей народу. Містить позитив. і негативні зауваження.
    3) Інф-художні:
    а) нарис (пробл, портретний, подорожній, подієвій, критич. і т.д.) У художній формі узаг-нює і тіпізує вихід з певних проблемних ситуацій, створює образи реальних людей згідно з соц. уявленнями сус-ва. Мета - сформувати в свідомості читача ідеальний образ певних соц. ролей.
    б) лист
    4) Сатиричні:
    а) фейлетон - агітка у смішній формі, у якій засобамігумору активізується воля і думка читача на боротьбу з носіями негативних рис. Худ. обробка фактів, літ-стліст. прийоми. Розгортається навколо типових явищ.
    б) памфлет - має гостре викривальну соц. спрямування. Створення еталонних образів смішного і мерзотного, що було б практично придатним для усвідомлення і оцінювання тіньових сторін життя. Емоційність, сарказм, гротеск. Об'єкт часто - ідейний чи політич. супротивник. Структура визначена темою.

    37 Види описів
    Опис - це елементарний тип твору в межах описового іетоду відтворення реальної дійсності, якмй передбачає її відтворення у предметно-чуттєвих вмявах чз відбір характерних деталей, які можна почути і побачити. Включає виражену лексіч. засобами оцінку відображеного.
    В описі такі структурні змістові зв'язки:
    -рух погляду спостерігача по об'єктові опису, його складових (зліва направо, знизу вгору тощо)
    -маршрут
    -рух об'єкта
    -класіфікаційній принцип з різною основою для поділу на частини (за досліджуваним об'єктом, за методом досл-ня, за структурою об'єкта і т.д.)
    -збільшення або зменьшення ознаки
    2 види опису:
    1) Репортажний включає в себе деталі, які свідчать про те, що ж-т спостерігав
    2) реконструктивної - розгорнутий на основі уявлення про ту інф-цію, яка отримана від свідків.
    Правила опису:
    1) Відбір деталей для відтворення має бути скерований підзавданнямі матеріалу, тобто служити розкриттю теми та ідеї.
    2) Треба притримуватися відчуття міри - відбирати лише необхідне
    3) Для реконструктивного опису - спеціально встановити межі реальності, перевірити справжність відібраних деталей, доцільно вказати джерела інф-ції, на основі яких розгортається опис.
    4) У репортажну описі - позначити прикмети авторської присутності в ситуації.
    Ред. прак опису залежить від жанру конкретного твору.

    38 Роздум: ос-ті і викорис-ня
    Роздум - це елементарний тип твору в межах відповідного методу відтворення реальної дійсності. Метод роздуму (міркування) - метод пред'явлення елементарних зображальний засобів фактологічного ряду, спрямований на виявлення сутності тієї чи іншої реалії дійсності, її значення, перспективи.
    Міркування представляють не лише результат розумової роботи ж-та, а і її процес. Будується як послідовність певних логічних операцій, в ході яких факти включаються у ланцюг інших зображально засобів, завдяки чому вдається розглянути їхні соц. зв'язки і встановити значення, зміст. Часто використовується запитання як форма вираження думки.
    Стуктурні змістові зв'язки роздуму: а) структура умовиводи в доказі або запереченні (від тези до аргументів і навпаки) б) певна закономірність пізнавального руху по досліджуваному об'єкту (від явища до суті, від фіксованих змін до аналізу їх причин, від розгляду якісних хар-к до кількісних, від елементів до їхніх зв'язків тощо) в) рух від конкретного до абстрактного і навпаки, одиночне-загальне, частина-ціле, відоме-невідоме, старе-нове тощо.
    Обов'язково, щоб міркування приводили до нового розуміння реалій і переконували в авторському відкритті.
    Правила роздуму: цілеспрямованість, логічна бездоганність, новизна оборотів думки, переконл-сть, афорістічність підсумкового висновку автора (вищий рівень узагальнення).
    Широке використання роздуму наявне в аналітичних творах (стаття, рецензія, огляд, латентно - у нарисі)

    39 Робота редактора над фактичним матерілом
    Фактологічне забезпечення твору є матеріальною основою для утворення теми, розробка якої власне пов'язана з вибором фактів, утворення фактологічного. системи твору, розташуванням фактів (розробкою композиції).
    Факт - відображені у свідомості сторони дійсності різного рівня узагальнення і різного предметного змісту.
    Критерієм поділу змісту на факти є поняття-тема. Оскільки будь-яке поняття є Ієрархічно організованою системою ознак-понять, то система фактів твору теж має ієрархічну орг-цію. Ф-ти 1 рівня - ілюструють ознаки, які становлять основу поняття-теми. Кожне поняття-ознака може мати свої ознаки, які забезпечуються ф-тами 2 рівня і т.д.
    Кожен факт має якісну хар-ку (правдивість, тіповість, соц-політ. Значимість, ідейність, точність, доречність). Важливий також обсяг фактажу - кожна тема для її розкриття вимагає певної кількості фактів.
    За функціями факти: 1) вхідні - в основі теми, 2) деталізуючі (ілюстрат-вні і аргументатівні) - уточнюють зміст 3) вихідні - результат автор. міркувань 4) посілкові - на які автор посилається в примітках.
    Логіка темат. відбору фактів залежить від: 1) ред-ого завдання, поставленого перед автором - виробничої мети в конкр. ред. ситуації; 2) комунікативного завдання - комунік. мети, залежної від соц. ситуації, тобто місця і часу написання і поширення твору, потенційної аудиторії.
    Основою фактологічної структури (елемент її - факт) твору є логіко-поняттєві й асоціативні зв'язки між фактами. Ф. стр-ра - відносна річ, оскільки те, що для автора - факт, для читача може і ні. Членування змісту на факти залежить від об'єктивних факторів (відільна роль рубрики, заголовка, ахітектонічні елементи, мовні засоби тощо), і суб'єктивних: читач вважає фактом щось цікаве для нього, хоча в тексті це не виділено як факт.
    Критерії виділення фактологічного. стр-ри: 1) темат. однорідність фактол. членування змісту - виділення фактів, які стосуються теми; 2) логічно-категоріальна однорідність членуванняу межах заданої теми - факти мають бути одного рівня узагальнення.
    Методи фактол-ного аналізу
    1) м-д фактол. членування - визначення теми-поняття і його компонентів, поділ змісту згідно з визначеними рвнямі системи компонентів;
    2) м-д системно-цільового аналізу для перевірки якості системи фактів - об'єднання виділених фактів на осн. теми-поняття. Вимоги: достатня для розкриття теми кількість ф-тів, інтенціональна зумовленість тематичної системи ф-тів.
    3) м-д зіставлення ф-тів - поєднання ф-тів між собою поза контекстом твору
    4) м-д тлумачення термінів - для оцінки достовірності і точності ф-тів шляхом включення їх у природну систему ф-тів.
    5) м-д ранжирування ф-тів-редактор розташовує ф-ти у різному порядку щоб зафіксувати можливе порушення логіки ф-тів.
    6) м-д експлікації логіч. зв'язків - простеження і пояснення логічних зв'язків між поняттями.
    7) м-д підрахунків перевірка цифрових даних
    8) м-д індукції змісту (утворення висновків на основі певних фактів-аргументів) і дедукції (розгортання змісту положень, тез, висновків)
    9) м-д семантичного аналізу мовних одиниць різних рівней, які є носіями логіч. зв'язків у творі.
    Ще: м-д перспективи і семант. зондування, м-д тлумачення термінів, м-д рубрікації, м-д схематізації композиційних зв'язків, м-д образної інтерпретації темат. системи.

    40 Види правки
    Правка входить до структури технологічного процесу редагування, де їй передує ред. аналіз і прийняття рішення щодо редагування тексту.
    Мета правки - літературно досконалий конкр. твір.
    Майстерність правки досягається через освоєння різних методів роботи, вироблення умінь та навичок праці.
    Методи правки:
    -метод корекції тематичної системи і структури. Після аналізу тематичної системи й структури матеріалу та прийняття рішення про їх вдосконалення ред-р має чз автора або власноручно визначити бажану темат. організацію твору. Коригуючи темат. систему, він визначає, яка тема буде головною, які мікротемі. Визначення послідовності й зв'язків між мікротемамі.
     Прийоми: скорочення твору, перестановки фрагментів, фраз, вставки тощо, використовуючи знаки коректури.
    -метод актуалізації теми - пошук такого звучання теми, яке б робило її актуальною. Актуалізація теми має здійснюватись в межах факторів, що зумовлюють мовну діяльність.
    Прийоми атрибуція предмета розповіді (про директора - про суч. Директора), узагальнення предмета розповіді (про вчителя - про працівників освіти), поняттєва трансф-ція предмета розповіді (про сучасника - про проблеми сучасності.
    -метод селекції факт. мат-лу. Не кожен факт, передбачений поняттєвім обсягом, має використовуватися у творі: осн. критерій темат. відбору фактів - комунікативна логіка.
    Прийом: зіставлення підібраних фактів.
    -метод корекції розкриття теми. Зміна комп-ції та архітектоніки мат-лу, будови фрази, правопісній правці.
    Прийоми: скорочення, вставки, перестановки, заміни.

    42 Логічність композиції як редакторська вимога
    Композиція - будова твору, системно-структурна орг-ція в плані його змісту. Змістовні частини твору, з яких утворюється твір і які становлять його комп-цію мають бути тематично одноріднімі. К-ція завжди тематично зумовлена. В ідеалі твір має бути однотемнім, а його к-ція - тематично однорідна структура.
    Реально однотемність неможлива. Якщо на рівні автора текст здається однотемнім, для читача може бути багатотемнім (слово, корінь, фонема можуть викликати побічну асоціацію, в результаті - темат. Відхилення)
    К-ція твору в межах конкр. теми зумовлена стилем і жанром твору.
    В основі к-ції - елементарні типи змісту, які визначають логіку розгортання змісту: часова і просторова логіка для розповіді, аналітична для опису, індуктівна чи дедуктивно для роздуму, експресивна для заклику.
    Ред. композиційний аналіз твору - 3 вимоги: будь-які частини твору на різних рівнях ієрархії змісту, включаючи рівень фраз, мають бути тематично одноріднімі; частини - логічно пов'язаними; вибір к-ції має мати жанрів-стльову зумовленість.
    Дуже часто композиц. порушень зазнає інтерв'ю. Його поділ на блоки "запитання-відповідь" віснуває проблему тематич. і логічного поєднання цих копоз. блоків. Ранжування блоків залежить від теми інтерв'ю, вони мають бути логісно поєднані. Тут тип логіч. зв'язку залежить від того, який тип змісту лежить в основі теми - опис, розповідь чи роздум. Зіставляючі запитання, що репрезентують копозіц. блоки, можна простежити їхню тематичну і логічну поєднуваність.


    43 Журналістика у системі соц. інститутів
    Жур. діяльність здійснюється в певних суспільно-політ. умовах, при певному хар-рі і взаємовідносинах різних соц. сил. При цьому життєдіяльність суспільства протікає в значній мірі як функц-ня великої кількості соц. інститутів, які виникають як сукупність функціонально-нормативних основ життєдіяльності людей в тій чи іншій сфері і які потім отримують законодавчі рамки і організаційні форми. Існують економічні, політ., Культурно-оосвітні та ін. інститути, діючі на основі чітких встановлення - конституції, законів, кодексів, положень тощо.
    Соціальні інститути - це адміністративно-господарські організації, які діють у сфері розповсюдження певного органу ЗМІ і зобов'язані впроваджувати відповідні заходи за виступами ж-тів.
    Ж-ка - один з соціальних інститутів. Це означає, що вона так чи інакше пов'язана з громадськими, урядовими, партійними чи сусп. інститутами. В нормальному громадян-кому суспільстві ЗМІ - особливий соц. інститут з дуже складною структурою - "органи" і "видання" інших соц. інстітутов, "незалежні" і "державні" ЗМІ (в гром. сус-ві право засновувати ЗМІ мають соц. інстітути, окремі особи, групи громадян, фірми). Оптимальний развіток і взаємодія ЗМІ дозволяють інформаційно забезпечити функц-ння сус-ва. "Ядром" жур-ки як соцінстітута віступють сусп-політ ЗМІ, тому що для будь-якої сусп. сили участь у випуску ЗМІ має велике значення - надає можливість широко заявляти про своє Інтереси і позиції та реалізовуваті їх. Чз ЗМІ створюються. образи решти соц. інстітутов. ЗМІ стають організуючім центром підтримки тих сил, від імені яких вони віступють. Т.ч. ЗМІ перетворюються на "четверту владу", де влада - здатність провадити свою волю, впливати на повінку тих чи інших соц. об'єктів в різних формах - через командування, керівництво, регулювання, контроль.


    44 Функції жур-ки
    Ф-ції жур-ки - це сукупність обов'язків і завдань, які вона виконує, результат поєднання мети та засобів її досягнення.
    1) Інформаційна 2) комунікативна - спілкування, налагодження контакту. Ефективно реалізуєте лише при ясному змістовому наповненні (тобто контакт + певна позиція, своя "модель світу"); 2. 3) Безпосередньо-організаторська - контрольна, регулятивна діяльність, реалізація ролі "четвертої влади"
    4) Ідеологічна (пропаганди і контрпопаганді) - зумовлена постійною потребою роз'яснювати аудиторії практичні і теоретичні проблеми сус-ва. В Україні у зв'язку з проблемами нац. відродження, нової екон. і підлогу. ситуації - прищеплювати принципи демокр. сус-ва, націоналізації сус-ва, заг-люд норми, нові філософ. і соц. погляди, викривати інсінуації проти держави. Має виконуватися аргументовано, на фактах, з доказами.
    5) Соціологічна - дослідження гром. думки з використанням методів соціол. дослідження і прийомами соц. аналізу. Вивчення і формування вірної соціальної орієнтації аудиторії, надання інф-ції про різні сфери людської діяль-ті (духовна, економіч., Гром-політ, соціал. Інф-ція тощо). Надання повної, актуальної, оперативної інф-ції. Сюди - ф-ція сусп. виховання.
    6) Культурно-освітня-сприйняття інф. залежить не тільки від вчасного її одержання, а перш за все від усієї суми фундаментальних знань про важливі явища сус-ва і від суми знань, норм, цінностей і ідеалів, які виробило сус-во. Це передача знань, культ. спадщини. Ця ф-ція ставить перед ж-кой завдання формування політ. культури, економічної освіти, етичного і естетичного ввіховання, пропаганди мед. знань, культури дозвілля тощо. Знаходиться в прямому зв'язку з ідеолог. ф-цією.
    7) рекреативна - формування позитивних емоцій в сус-ві. Ефективного впливу решти ф-цій можна досягнути тільки якщо матеріали сприймаються із задоволенням.
    8) Рекламно - довідкова - задовольняє утілітарні запити.

    46 Етичні принципі жур. д-ті
    Ще в 1754 р.. Ломоносов, в листі "Міркування про журналістів" до Ейлера визначив якості, які мають бути у ж-та. На межі 20 ст. виникла необхідність регламент-ти взаємовідносини журналистів, тому що почалась не завжди чесна боротьба за читача (конкуренція). Ж-ти почали разробляті кодекси. В 20ті р.. в багатьох країнах були прийняті кодекси проф. етики. Зараз біля 60-ти кодексів. Причини: 1) комунікатівніій вибух (вплив на млн. людей) - необхідність правової і моральної регуляції ЗМІ; 2) інформаційний імперіалізм - нерівність в обміні інф. між розвинутими країнами і країнами, що розвиваються; 3) НТП в сфері збору і обробки, розповсюдженні інф., що спричиняє ряд нових колізій (скр. камер, диктофони).
    Осн. принципи:
    1) Соціальна відповідальність ж-та - перед громадянами і сусп-вом в цілому за зміст мат-лів, прадіве і своєчасне інф-ня громадськості про факти, явища і події сусп. значення. Головний обов'язок ж-та - забезпечення прав громадян на інф-цію. Недопустимо розголошення відомостей, що містять держ. таємницю, охороняються законом, заклики до насильницької зміни конст. ладу, війни, національної чи релігійної винятковості, втручання в особисте життя, посягання на гідність.
    2) Правдивість і об'єктивність - при зборі фактів, їх викладі і оцінках. При опрацюванні і поширенні інф-ції ж-т має виходити з інтересів сус-ва, відображати плюралізм думок, забезпечувати гарантоване право людини на свободу слова і переконнання, не допускати приховування суспільно знач. інф-ції, перекручення фактів.
    3) Сумлінність і чесність - перевірка фактів, точне відтворення даних документальних та ін. джерел. У разі похибки негайні заходи для віпралення її наслідків - публікація спростування, вибачення, відшкодування моральних збитків. Професія ж-та забороняє її використання в особистих цілях.
    4) Вірність заг-люд цінностям - ж-т визнає пріоритет заг-люд цінностей перед всіма іншими, направляє свою діял-ть на відстоювання інтересів держави, народу, ліквідацію соц. конфліктів охорону природи і т.д.
    5) Професійна солідарність - ж-т піклується про престиж професії, поважає колег, не допускає шкоди авторитету ж-ки, бореться проти диктату преси інших країн, підтримує рівноправні контакти з усіма творчими організаціями, підтріує демократичну ж-ку. У творчому змаганні НЕ зловживає довір'ям колег, не заважає їм виконувати проф. обов'язки.

    47 Ж-ка як форма тв. д-ті
    Творчість поєднує репродуктивні і продуктивні форми д-ті.
    Мета нетворчої, репродукт. діяльності виступає як уявлення про вже існуючі об'єкти дійсності, створені попередниками. Творча діяльність абсолютних аналогів не має. Мета тв-ті не задається готовими зразками, а створюється самим творцем, коли для автора наступає насиченість необхідною інф-цією, яка є продуктом діяль-ті для переробки. Специфіка виникає як наслідок особливостей самого предмету (основи, на якій формується мета і яка є уявленням про родові і видові риси майбутнього твору). В теорії ж-ки це має назву "породжуючи модель творчості", яка безпосередньо впливає на формування способу тв-ті.
    Рівень творчості визначає співвідношення "складових", в яких і проявляючи. міра і хар-р творч. здібностей, вмінь і навичок ж-та. Творчі пошуки можливі і необхідні у всіх боках і кроках д-ті, що вимагають повного використання. в конкретній творчій ситуації напрцьованіх прийомів, а також максим. включення особистісно-унікального компонента. При чому унікальні св-ва виникають на базі впевненого володіння накопичення в кажній сфері творчості "технологічним" знанням в різних галузях жур. праці. Свобода творчості проявляєтся в тому, що на базі володіння знаннмі в сфері необхідності здійснюється "прорив" у сферу творчіх знахідок і відкриттів як в семантичному галузі (як відображення дійсності), так і в сінтаксіч. (як будується твір).
    На всіх рівнях жур. д-ти знаходять застосування репродуктіві, звичні, рутинні форми праці, збагачені ОРГИНАЛЬНУЮ знахідками, унікальними прийомами і рез-ми д-ті. Без використання рутинних форм плідна д-ть неможлива. Але використання ж-том тільки репродукт. форм і відомих технологій на рівні корітувача, не повністю вимагає вимогам творчої діяльності.
    48 Принципи журналістики
    Принципи мають характер вимог, нормують вибір рішень у суспільстві, виходячи з заг-людських інтересів. Відображають найістотніші і відносно постійні за часом інтереси. Усі П-пи ж-ки пов'язані з моральним кодексом ж-ки., Мають базуватися на гуманізмі (людина - міра всіх речей) і законах длійсності. Принципи:
    -Бажаність. Для певних груп сус-ва інф-ція ЗМІ не бажана і може викликати емоційний опір чи несприйняття.
    -Правдивість. Має реалізовуватися в жур-ці повністю. Правдивість забезпечують такі фактори: 1) надання мат-лу з великою кількістю подробиць; 2) оцінка ж-та має базуватися на достовірності, бути науково обгрунтованою; 3) мат-л має бути точним - дати, цифри, імена - достовірні.
    -Народність - де народ - сукупна класів, груп, верств сус-ва, які за своїм об'єктивним станом в соц. системі зацікавлені. в історично необхідних прогресивних змінах і можуть сприяти развитку всього сус-ва.
    -Патріотизм і космополітизм - будь-яке явище має розглядатися з т.зору впливу на развіток по-перше, своєї країни, по-друге, інших країн
    -Демократизм - жур-ка - одна з форм безпосередньої демократії в керуванні сусп. справами. Участь в держ. житті ж-ка здійснює виступаючі від імені народу, предоставляючі бажаючим можливість висловити свою думку з сусп.трібуні.
    -Масовість
    -Національна городість, інтернаціоналізм - разом з турботою про власний етнос розуміння рівності всіх націй, прагнення добитися дружніх стосунків між ними. Прин-пи профес. моралі:
    -правильна оцінка ситуації
    -відповідальність за свої слова
    -дія у межах закону і межах етики жур. творчості
    -сумлінність як вимога сусп-ва до працівників ЗМІ
    -надання достовірної інф-ції, що базується на фактах
    -підтвердження думки документами
    -ж-т не має права дезорієнтувати сус-во, надавати підтосовану інф-цію (це кримінал)

    49 Методи збирання інф-ції
    Метод (грец. "шлях", "дослідження" - в суч. Науці - система практичного і теоретичного засвоєння дійсності, система науково обгрунтованих дій для розв'язання певних завдань.
    1. Традиційні:
    1) проробка документів. Завдання ж-та, який звертається до Д - отримання необхідних відомостей, які вже містяться в інформаційних сховищах суспільства (політ., ідеол-етіч. Установки, наукові положення, істор. Чи статистич. Данні, характеристики і опис людей чи подій, данні про життя закладів, установ).
    В тексті Д-ти можуть бути представлені як 1) окремі витяги з документа із посиланням на нього або без (факти, думки, цифри); 2) ідеолого-етичні положення; 3) художні образи; 4) прецеденти історії та науки; 5) у вигляді цитат.
    Класифікація документів
    1) За типом діяльності, що породжує Д (сусп-політ, держ-адміністр, виробничо-адміністр, наукові, науково-популярні, нормативно-техніч, довідково-інформ, художні)
    2) За сферою функціонування (виробничі, Д-ти сусп. Організацій, побутові)
    Для ж-та головна роль - державні Д-ти, оскільки вони мають загально-народне значення. Однак головні пошукові дії ж-т здійснює, коли виникає потреба у розгляді виробничих (сукупність документів, які забезпечують інф. Обслуговування виробничого життя трудових колективів) і Д-тів суспільних організацій. Щоб отримати ці Д-ти необхідно визначити, які це можуть бути Д-ти, де і скільки часу зберігаються, хто має право їх давати, звернутися до цієї особи, краще - у кілька інстанцій для отримання достовірної інф-ції.
    Більшість побутових Д-тів (сукупність офіційних і особистих матеріалів, які забезпечують інформаційне обслуговування людей у побуті) не реєструється і не лічіться. Часто це особиста власність людини (листи, щоденники, зобов'язання, розписки), отже треба бути тактовний. Виняток - протіпрвні дії власника Д-та.
    Етапи засвоєння Д
    1) Витяг даних шляхом читання, прослуховування, перегляду.
    2) Інтерпретація відомостей, заснована на їх аналізі, оцінці (оцінюється: ступінь достовірності Д, ступінь надійності даних, мета і наміри укладача Д, прояви особистості укладача Д, самі відомості). Оцінка з різних точок зору. Кращий спосіб перевірки на достовірність - зіставлення з даними, отриманими за допомогою інших методів, джерел. Перевірка на надійність даних - якою мірою вони грунтовні, репрезентатівні, як можуть служити базою для висновків і узагальнень.
    3) Фіксування даних - створення нового специфічного Д - професійних записів ж-та, які за певних умов можуть мати юридичну силу.
    ---------------------------------------< br /> 2) Бесіда - такий вид організованого мовленевого спілкування, який передбачає чітке усвідомлення ж-том завдань, які стоять перед ним і вироблення тактики, що відповідає умовам спілкування.
    Завдання бесіди - 5 груп:
    1) Отримати фактичні дані
    2) Думки співбесідника
    3) Пояснення ситуації, події, факту
    4) Пропозиції і прогнози
    5) Виявити характерні мовленеві прикмети співбесідника
    Для результативності бесіди треба виробити її тактику - свідомий вибір тих засобів спілкування, які виявляються в даних умовах найдоцільніш (запитання, репліки ж-та, зауваження, інтонація, полемічні прийоми, інф. Стимули.
    Умови вдалої тактики Б:
    1) Гарна підготовка до неї
    2) Контроль її хода
    3) достатнє володіння прийомами стимуляції спіл-ня
    Різновиди Б: - Б телефоном, - Б в листах.
    ----------------------------------------< br /> 3) Спостереження - дає матеріал безпосередньо з плінної дійсності. В основі - здатність до сприйняття предметно-чутливої конкр-ості світу. Для ж-та стає методом постійного використання, адже професійна установка включає готовність до постійного свідомого спец. сприйняття оточуючого.
    За допомогою С можна отримати в аудіовізуальному контакті з об'єктом дані про сутність ситуації, нагромадіті ці данні в тексті, завдяки чому перед читачем постане картина того, що відбувається. Це можуть бути деталі обстановки, риси зовнішньості людей, їхні дії, засоби і продукти виробництва.
    Об'єкт пізнання - сукупність джерел інф-ції, що має 3 самост. зони: предметно-речове середовище, поведінка окремих людей, поведінка груп людей і їх взаємодія.
    Різновид С - включене С, коли джерелом інф-ції про об'єкт стає власна поведінка ж-та в досліджуваній ситуації.
    Умови ефект. С - довільна увага, спостережливість, достатній рівень профес-зму ж-та, система фіксування деталей.
    -------------------------------------< br /> 2.Нетрадіційні методи - методи конкретних соціальних досліджень (соціологічні методи, характерізуються ситуативним підходом до вивчення дійсності). КСД спрямовані на вимірювання тих чи ін. боків дійсності і пред'являють результати у кількісних показниках.
    Група методів КСД:
    1) Опитування:
    -очне (інтерв'ю індивідуальне, групове, масове)
    -заочне (анкетування масове, групове, персональне)
    2) Спостереження (включене-невключення, польове-лабор-не, систематичне-випадкове, структуруалізоване-неструкт);
    3) Експеримент - метод отр. відомостей про стан об'єкта за допомогою виявлення його реакції на есперіментальній фактор, яким виступає одна чи кілька змінних характеристик об'єкта.
    ---------< br /> Всі методи не використовуються ізольовано. Принцип додатковості.


    51 Ред-вид маркетинг
    Маркетинг - це комплекс дій підприємця, спрямований на забезпечення руху потоків товарів чи послуг від виробників до споживачів. Жур. маркетинг - різновид професійної діяльності, пов'язаний із просуванням видання на ринок періодики, зумовлений забезпеченням умов його існування та вимогами читачів: 1) створення умов просування вид-ня 2) забезпечення інф. потреб читачів 3) запезпечення умов існування вид-ня
    Осн. поняття марк-гу - потреби, бажання, попит, товар, маркетинг. комунікації, цінності, вартість, задоволення, обмін, угоди, розподіл.
    Завдання мар-гу:
     1) дослідження, аналіз потреб споживачів 2) марк. забезпечення розробки нових товарів 3) аналіз і прогноз стану й розвитку ринків 4) формування стратегії і тактики 6) збут 7) формування асорт. політики 8) сервіс
    Осн. ознаками сегментування ринку ЗМІ за характерними особливостями друк. продукції можуть бути її призначення, вартість (прейскурантна ціна, цінв споживання), відповідність моді, ступінь розрекламованості. Хар-ки споживачів: демограф. (вік, стать, склад родини, раса і т.д.), соц-екон. (рід занять, доходи), географіч, культурні, псіхологіч (інд. якості, стиль життя тощо).
    Маркет. політика комунікації - комплекс заходів, які використовує ЗМІ для інформування, переконання чи нагадування споживачам про свої твари. Елементи: відпранік - кодування - звертання - засоби поширення інф-ції - декодування - отримувач - зворот. реакція - звор. зв = язок Фінансова база: рекл. відділ, бухгалтерія, дотації.
    Типи фінансування: держав, партійний, релігійний, комерційний (самоокуп. редакція). Ведеться: 1) звітність по доходах і видатках; 2) балансова звітність, де доходи: продаж реклами, продаж матеріалів в інших ЗМІ, оголошення, підписка, комерційний. замовлення на друк, а витрати: на друк, матеріальні, на комерц. замовлення. Загальна сума прибутку йде на: зарплату, розповсюдження, ремонт техніки, страховка, оренда приміщення, представницькі витрати, юрид. консульт., податок на зарплату, виплату кредитів або відсотків, канц. товари, комунальн., поштові, транспортні послуги, амортизаційні відрахування. Потім сплачуються податки і получаетс чистий прибуток.


    52 Основи ред. менеджєменту
    Мен-мент - 1) це діяльність групи осіб, які самостійно організують виробництво, вміють вивчати ринок, відчувають кон'юнктуру ринку, дінаміку попиту; 2) це процес упр-ня матер. та людськими ресурсами, який забезпечує інтеграцію та найефективніше їх викор-ня для досягнення цілей. Ред. мен-т пов'язаний з маркет-гом - двоєдіній процес.
    Маркетинговий мен-т - аналіз, план-ня, впровадження у життя і контроль за здійсненням заходів, розрахованих на встановлення, зміцнення і підтримку взаємовигідних обмінів з цільовим ринком для досягнення конкр. мети. Завдання: 1) аналіз ринку - потенції. ринок., місткість, кон'юнктура, попит, поведінка споживачів, можливості ЗМІ, конкуренція; 2) планування - формулювання цілей фірми, визначення шляхів її досягнення; 3) організація - формування орг. структур маркетингу ЗМІ, внутр. ієрархії, повноважень і відповідальності за реалізацію марк. заходів; 4) мотивація - матеріальні і моральні стимули для працівників з метою забезпечення виконання ними обов'язків; 5) реалізація наміченях планів; 6) контроль і аналіз виконання марк. заходів
    Ієрархія (рівні мен-ту) в ред-ції:
    1 рівень: гол. редактор (зам), члени редколегії, секретаріат - визначають всю стратегію ред. діяльності у всіх напрямках, формують осн. завдання.
    2 рівень: керівники творчих об'єднань, керівники відділів, секторів, технічних колективів - вплив на рівні публікацій, на фінансовий стан редакції. Директор з питань маркетингу координує діяльність всіх відділів, пов'язаних із збутом і отриманням прибутків.
    3 рівень: ж-ти, працівники технічних і комерційних служб - керують тимчасовими групами, які створюються для реалізації певних кампаній (цільові, тематичні номери).

    53 Фін. база вид-ня і бюджет
    У суч. економ. ситуації - погляд на ЗМІ як на підприємство.
    Стан екон. бази видання, його стабільність, залежить від його фінансової бази. Внутр. обіг редакції складається з передплати і продажу у роздріб - вони покривають витрати на безперервний випуск. Проте необхідні додаткові стабільні джерела капіталу - рекламна, комерційна діяльність, дотації (для держ. ЗМІ), кредити, спонсори. Фін. база - об'єкт особливої уваги, оскільки на зміни в цій галузі орг-ція редакційног процесу швидко реагує.
    Структура бюджету друк. ЗМІ
    (економіст Мішалкін): 1) прибуток від передплати 2) доходи від роботи на фін. ринках 3) реклама 4) прибутки від консульт. діяльності - роздрібна торгівля.
    Загальноредакційні витрати - реєстрація, ліцензія, витрати на рекламу видання в період заснування, аренда приміщення, друкарські послуги, тиражування, технічне забезпечення, матеріали, інформація, ідеї, розповсюджувачі, фахівці.

    54 Орг-ція роботи ред-ції г-ти
    Орг-но-творча робота редакції визначається специфічними журналістськими принципами: 1) підлеглістю редакції відповідному органу (узгодження спрямованості вид-ня з позицією орг-ції-засновника або видавця)
    2) колективним характером ред. роботи (правильно сформований жур. колектив і кожен член колективу віконує доручену роботу)
    3) розподілом жур. праці (кожна структурна ланка ред. апарату забезпечує виконання певного комплексу питань - техніч. забезпечення виходу номеру, фінанс. стан г-ти, розрока певного кола питань або теми). За цим принципом формується також аппарат ред-ції. Він визначає характер роботи всіх працівників, чітко формулює обов'язки.
    Редакція г-ти - це орг-ція з особистою системою труд. відносин ж-тів (відносини субординації підкорення і координації співробітництва). Службові обов'язки кожного визначаються в залежності від х-ру вироб. процесу і розподілу праці в ред-ції.
    Найбільш розповсюджена - п'ятікомпонентна будова ред. апарату:
    1) Керівництво ред-ції (ред-р, його заступник, редколегія). Ред-р несе особисту відповідальність за вид-ня, тому слідкує за усіма сферами діяльності кол-ву. Обов'язки а) забезпечення випуску вид-ня на рівні, який відповідає завданням видань даного типу б) контроль над співроб-ками в) виконання внутр. розпорядку г) забезпечення мат-техн. умов, виконання труд законод-ва та інш. правових норм. Бере участь у плануванні, керує поточною роботою, затверджує номер, штатний розклад, порядок денний нарад, шкалу гонорарів. Безпосередньо спрямовує роботу
    2) Секретаріат координує діяльність відділів забезпечує кваліфіковану підготовку і якість мат-лів, здійснює випуск чергових номерів. Завдання - участь у план-ні, підготовка мат-лів до друку, керівництво рудакц. служили, макетування і верстка. Готує мат-ли на виробничі наради, дбає про кваліфікацію і фахове навчання працівників.
    3) Відділ - осн. творчо-виробн. одиниця ред-ції, саме тут починається і завершується робота над підготовкою публікації (планування, замовлення авторам, збір фактів, написання текстів, вичитки, друкув-ня). Найбільш компетентна у відповідній галузі ланка ред. апарату. Спирається на штатних працівників, встановлює зв'язки з інш. орг-ціямі і творчими спілками, соц. інститутами. Профільність відділу зумовлює тип вид-ня, а їх кількість - завдвннямі.
    4) Кореспондентський сітка
    5) Технічні служби - коректор, бухгалтерія, відділ друку, програмісти, водії і т.д. Кожен з них має чітко окреслене коло обов'язків, які залежать від потреб заг-ред. діяльності.

    55 Інф. політика вид-ня
    Інф. політика - це сукупність постійних рубрік, а також проблемно-тематичних ліній, характер розробки яких визначається соц. позицією даного ЗМІ і втілюється в сукупності прийнятих форм реалізації ідейно-творчого спрямування видання або програми. Осн. риси інф. політики вид-ня визначаються при розробці даного ЗМІ засновником.
    Інф. пол-ка визначається за:
    1) Рубрікацією: а) рубрики за тематичним зрізом життя б) рубрики проблемного типу в) жанровий показник г) за типом ситуацій.
    2) кампаніями в ЗМІ
    3) Виступи ведучих ж-тів
    4) Позитивною і критичною спрямованістю матеріалів.
    Основні риси інф. політики визначаються засновником під час розробки концепціі ЗМІ іподготовкі до його реєстрації. Частіше за все напрямок видання або програми досить чітко визначений
         
     
         
    Реферат Банк
     
    Рефераты
     
    Бесплатные рефераты
     

     

     

     

     

     

     

     
     
     
      Все права защищены. Reff.net.ua - українські реферати !