ПЕРЕЛІК ДИСЦИПЛІН:
  • Адміністративне право
  • Арбітражний процес
  • Архітектура
  • Астрологія
  • Астрономія
  • Банківська справа
  • Безпека життєдіяльності
  • Біографії
  • Біологія
  • Біологія і хімія
  • Ботаніка та сільське гос-во
  • Бухгалтерський облік і аудит
  • Валютні відносини
  • Ветеринарія
  • Військова кафедра
  • Географія
  • Геодезія
  • Геологія
  • Етика
  • Держава і право
  • Цивільне право і процес
  • Діловодство
  • Гроші та кредит
  • Природничі науки
  • Журналістика
  • Екологія
  • Видавнича справа та поліграфія
  • Інвестиції
  • Іноземна мова
  • Інформатика
  • Інформатика, програмування
  • Історичні особистості
  • Історія
  • Історія техніки
  • Кибернетика
  • Комунікації і зв'язок
  • Комп'ютерні науки
  • Косметологія
  • Короткий зміст творів
  • Криміналістика
  • Кримінологія
  • Криптология
  • Кулінарія
  • Культура і мистецтво
  • Культурологія
  • Російська література
  • Література і російська мова
  • Логіка
  • Логістика
  • Маркетинг
  • Математика
  • Медицина, здоров'я
  • Медичні науки
  • Міжнародне публічне право
  • Міжнародне приватне право
  • Міжнародні відносини
  • Менеджмент
  • Металургія
  • Москвоведение
  • Мовознавство
  • Музика
  • Муніципальне право
  • Податки, оподаткування
  •  
    Бесплатные рефераты
     

     

     

     

     

     

         
     
    Контрольна по ризиках
         

     

    Інвестиції

    SHURA19@YANDEX.RU

    11. Валютний ризик, його види; прогнозування валютного курсу.

    Ризик - це характерна ознака діяльності будь-якого виробника, у томучислі банку, що відбиває можливі несприятливі наслідки у випадку неуспіху.
    Ризик виражається можливістю одержання таких небажаних результатів, яквтрата прибутку або виникнення збитків.

    Ризики виникають у зв'язку з рухом фінансових потоків і виявляютьсяна ринках фінансових ресурсів в основному у вигляді процентних, валютних,кредитних, комерційних, інвестиційних ризиків.

    Валютні ризики є частиною комерційних ризиків, до яких схильніучасники міжнародних економічних відносин.

    Валютний ризик - це ризик втрат при купівлі-продажі іноземної валютиза різними курсами.

    Даний ризик, або ризик курсових втрат, пов'язаний зінтернаціоналізацією ринку банківських операцій, створеннямтранснаціональних (спільних) підприємств та банківських організацій ідиверсифікацією їхньої діяльності, і являє собою можливість грошових втрату результаті коливань валютних курсів.

    При цьому зміна курсів валют по відношенню один до одноговідбувається в силу численних чинників, наприклад: у зв'язку зі зміноювнутрішньої вартості валют, постійним переливом грошових потоків із країнив країну, спекуляцією і т.д. Ключовим чинником, що характеризує будь-якувалюту є ступінь довіри до валюти резидентів і нерезидентів. Довіра довалюти - складний багатофакторний критерій, що складається із кількохпоказників, наприклад: показник довіри до політичного режиму, ступенявідкритості країни, лібералізації економіки і режиму обмінного курсу,експортно-імпортного балансу країни, базових макроекономічних показників івіри інвесторів у стабільність розвитку країни в майбутньому.

    На сьогоднішній день у світовій практиці існує кілька типів режиміввалютних курсів в залежності від специфіки кожної конкретної країни. Типвалютної системи можна умовно визначити за деяких характеристиками:

    1) Тип країни з закритим ринком має такі характеристики: тенденцію дозакритості економіки й економічної інформації, жорсткі обмеження дляінвесторів і експортно-імпортних операцій, переважно державну формуекономіки, директивно форму визначення режиму валютного курсу. Курс валютитакої країни непередбачуваний, інвестори й імпортери звичайно намагаютьсяуникати угод в такій валюті, реальні розрахунки по товарообігу проводятьсяу валюті третіх країн. Ринок подібних валют звичайно дуже вузький (абовзагалі не існує).

    2) Країни з пріоритетом фіксованого курсу при значному економічномупотенціалі. Звичайно курси валют таких країн жорстко фіксовані стосовно
    «Авторитетної» валюти і є підходящімі для здійснення експортно-імпортнихоперацій і інвестицій. Макроекономічні показники звичайно не впливають абодуже слабо впливають на курс національної валюти таких країн.

    3) Існує також дуже широке коло країн із порівняно вільною але нестабільною економікою, курс валют таких країн важко прогнозований і можезалежати від випадкових чинників: політичної нестабільності, непередбаченоїекономічної політики уряду, міжнародної неконкурентноздатності, інфляційнефінансування дефіциту держбюджету, недостатності рівня валютних резервів утому числі і від макроекономічних показників. Інвестування в подібну валютузвичайно ризикований захід і імпортери схильні використовувати валютутретіх країн у розрахунках по товарообігу з такими країнами.

    4) Країни зі стабільною економікою, що дотримуються пріоритетувільного плавання курсу національної валюти. Найважливіша характеристикатаких країн: розвита ринкова економіка, економічний добробут, прогнозованаполітика уряду, жорсткий контроль грошової маси, процентних ставок іінфляції в країні. Інвестиції в дані валюти менш рісковані, експортно -імпортні операції відбуваються з використанням саме цих валют. Курс валютактивно реагує на зміну макроекономічних показників економіки у такихкраїнах.

    Валютний ринок завжди характеризується своєю нестійкістю інепередбаченістю. Це пояснюється надзвичайно швидкою реакцією учасниківвалютного ринку на політичні й економічні зміни у світі, а також значноюмірою може бути пов'язане зі спекуляціями.

    Валютний ризик - це ризик втрат, обумовлений несприятливою зміноюкурсів іноземних валют у ході здійснення угод по їхній купівлі-продажу.
    Валютні операції підрозділяють на «касові» і «термінові». Ринок касовихоперацій потребує оплати на протязі двох робочих днів із дня виконанняконтракту, тому невиконання зобов'язань менш ймовірне. До таких угодвідносять овернайт. До термінових угод належать: форвард, ф'ючерси,опціони.

    Ризик несплати по термінових валютних операціях залежить відкредитоспроможності інвестора і терміну контракту. Чим більший цей термін,тим вища можливість зміни курсу і несплати.

    Валютні ризики можна структурізуваті у такий спосіб: а) кредитний ризик - ризик, обумовлений небажанням або неможливістюклієнта або контрпартнера розрахуватися за своїми обов'язками; б) конверсійній ризик - ризики валютних збитків безпосередньо поконкретних операціях.

    Валютні ризики управляються в банках різноманітними методами. Першимкроком до управління валютними ризиками всередині структури банку євстановлення лімітів на валютні операції. Так, наприклад, дуже поширенітакі види лімітів:ліміти на іноземні держави (встановлюються максимально можливі суми дляоперацій на протязі дня з клієнтами і контрпартнерами в сумі з кожноїконкретної країни);ліміти на операції з контрпартнерами і клієнтами (встановлюєтьсямаксимально можлива сума для операцій на кожного контрпартнера, клієнта абогрупу клієнтів);ліміт інструментарія (встановлення обмежень по використовуванихінструментах і валютам із визначенням списку можливих до торгівлі валют іінструментів торгівлі);ліміт збитків (встановлюється максимально можливий розмір збитків, післядосягнення якого всі відкриті позиції повинні бути закриті зі збитками). Удеяких банках такий ліміт встановлюється на кожний робочий день або окремийперіод часу (один місяць), у деяких банках він підрозділяється на окремівиди інструментів, а в інших може також встановлюватися на окремихділерів.

    Рис. 1. Види валютних ризиків.

    Крім лімітів у світовій практиці застосовуються такі методи зниженнявалютних ризиків:

    . взаємний залік купівлі-продажу валюти по активу і пасиву, так званий метод «метчінг», де за допомогою відрахування надходження валюти з розміру її відтоку банк має можливість впливати на їхній розмір і відповідно на свої ризики.

    . використання методу «неттінга», що полягає в максимальному скороченні кількості валютних операцій за допомогою їх укрупнення. З цією метою банки створюють підрозділи, що координують надходження заявок на купівлю-продаж іноземної валюти.

    . придбання додаткової інформації шляхом придбання інформаційних продуктів спеціалізованих фірм у режимі реального часу валютних курсів, що відображають зміни і останню інформацію.

    . ретельне вивчення й аналіз валютних ринків.

    Також, для обмеження валютних ризиків застосовується страхування.

    Страхування - це процес зменшення ризику можливих втрат. Фірма можеприйняти рішення страхувати усі ризики, не страхувати нічого або щосьвибірково.

    Відсутність страхування може мати дві причини. По-перше, фірма можене знати про ризики або можливості зменшення цих ризиків. По-друге, вонаможе вважати, що обмінні курси або процентні ставки будуть залишатисянезмінними або змінюватися в її користь. У результаті фірма будеспекулювати: якщо її очікування виявляться правильними, вона виграє, якщоні - вона понесе збитки.

    Страхування всіх ризиків - єдиний засіб їх цілком уникнути. Протефінансові директори компаній віддають превагу вібірковому страхуванню. Якщовони вважають, що курси валют або процентних ставок зміняться несприятливодля них, то страхують ризик, а якщо зміни будуть в їхню користь - лишаютьризик непокритий.

    Ще одним методом управління валютним ризиком є аналіз змін курсіввалют. Такий аналіз буває фундаментальним і технічним.

    Фундаментальний аналіз зміни курсів валют заснований на припущенні,що основні зміни курсів відбуваються під дією макроекономічних чинниківрозвитку економік країн-емітентів валюти. Аналітики, що пріраховують собідо фундаменталістів, уважно відслідковують базові показникимакроекономічного розвитку окремих країн і прогнозують зміни курсів валют удовгостроковій перспективі.

    Технічний аналіз заснований на положенні про те, що макроекономічніпоказники в короткостроковій і середньостроковій перспективі маловідбиваються на змінах курсів валют. Більше того, курси валют можна звинятковою точністю прогнозувати тільки за допомогою методу технічногоаналізу, основою якого є математична система. Технічний аналіз простежуєтенденцію коливань курсів валют і дає сигнали до купівлі та продажу.

    26. Критерій прийняття рішень, коли невідомий розподіл ймовірностей.
    Критерій Бернуллі-Лапласа.

    Для особи приймаючої рішення, що діє в умовах невизначеності інеможливості одержання додаткової інформації про невизначені фактори,елементами опису ситуації є:

    . безліч припустимих стратегій (безліч можливих альтернатив дій особи, що приймає рішення) А = (A1, A2, ..., Am);

    . безліч можливих станів зовнішнього середовища (безліч гіпотез)

    Z = (Z1, Z2, ..., Zn)

    Передбачається, що на безлічі відносин А * Z можна задати деяку функціюкорисності f (Ai, Zj), що виступає як міра бажаності чи корисностівідповідної альтернативи. Якщо безлічі A і Z кінцеві, то міра для оцінкиефективності дій особи, що приймає рішення (корисність результатів)представлена у вигляді матриці. Кожне конкретне значення елемента матриціеіj = f (Ai, Zj) характеризує вибір i-стратегії (альтернативи Ai) при станізовнішнього середовища Zj.

    Критерій Бернуллі-Лапласа.

    Допустимо, що імовірності невідомі. За цим критерієм допускається, щоімовірності рівні. Критерій приводиться на прикладі наведеному нижче.
    (Табл.)
    | Рішення брокера | Обсяг угод на ринку |
    | | Зменшиться | збільшиться | залишиться незмінним |
    | покупка A | 5 | 18 | 1 |
    | покупка B | 7 | 4 | 13 |
    | покупка C | 14 | 6 | 3 |
    | P | 1/3 | 1/3 | 1/3 |

    Таблиця 4. Критерій Бернуллі-Лапласа.

    Оптимальне рішення:

    X = max ((aij * pj).

    Отже, розрахунок такий:

    X1 = 5 * 1/3 + 18 * 1/3 + 1 * 1/3 = 17

    X2 = 7 * 1/3 + 4 * 1/3 + 13 * 1/3 = 8

    X3 = 14 * 1/3 + 6 * 1/3 + 3 * 1/3 = 7.7

    Брокерові доцільніше купити акції А.

    Практичні рекомендації з застосування критеріїв:

    Критерій Вальда найкраще використовувати тоді, коли фірма бажаєзвести ризик від прийнятого рішення до мінімуму

    Коефіцієнт у критерії Гурвіца вибирається із суб'єктивних розумінь:чим небезпечніше ситуація, тим більше особа, яка приймає рішення, бажаєпідстрахуватися.

    Критерій Севіджа зручний, якщо для підприємства прийнятний деякийризик.

    Критерій Лапласа може бути застосований, коли особа, яка приймаєрішення не може зволіті ні однієї гіпотези.

    41. Статистичний метод оцінки економічного ризику.

    Діяльність банків в умовах ринкової економіки неминуче зв'язана зризиком. Тому в банківській справі велика увага приділяється проблеміоцінки рівня ризику, яким супроводжуються різні банківські операції.

    Дана проблема має економічний і юридичний аспекти.

    Економічний (чи фінансовий) аспект полягає в тім, що при правильнійоцінці ризику (відповідно при виборі правильного рішення про укладання чивідмові від угоди) банк або дістає прибуток, або уникає збитків. Навпроти,при неправільній оцінці ризику (при невірному укладанні чи відмові відугоди) банк або зазнає збитків, або прогаює прибуток. Тому проблема оцінкиризику безпосередньо зв'язана з однією з головних задач банку - визначеннянайкращої (оптимальної) стратегії укладання угод, що забезпечує максимальнезростання прибутку за рахунок правильного вибору з усіх потенційно можливихоперацій.

    Юридичний аспект проблеми зв'язаний із правомірністю (чидопустімістю) ризику. Чи повинен банківський службовець, що прийняв кінцеверішення про укладання угоди, згодом не виконаної клієнтом і тому принісзначні збитки банку і його акціонерам (засновникам), нести відповідальністьза прийняте їм рішення? Очевидно, повинен, якщо його рішення лежало вобласті неправомірного ризику, межувала з авантюризмом і недбалістю.

    Економічний ризик для підприємницької фірми полягає в тому, щовартість її активів і пасивів може мінятися у більшу чи меншу сторону (унаціональній валюті) через майбутні зміни валютного курсу. Це такожвідноситься до інвесторів, закордонні інвестиції яких - акції чи борговізобов'язання - приносять доход в іноземній валюті.

    Застосування апарата статистичних рішень у банківській справі стаєможливим завдяки тому, що вводиться кількісна міра надійності банківськихугод. У якості такої пропонується використовувати імовірності виконаннярізних умов угоди. Методи математичної статистики дозволяють визначитичисельні значення зазначених імовірностей, вони передбачають класифікаціюугод і клієнтів банку і реєстрацію результатів угод у спеціальній базіданих банківських угод.

    Ці методи припускають як використання експертного опитування, так істатистичну обробку результатів угод, що відбулися. Причому в банківськійсправі можливо оптимальне спільне використання інформації з цих двохосновних її джерел, що виражається в перевазі експертних оцінок привизначенні рівня надійності великих, досить рідких по своїх характеристикахбанківських операцій, і, навпаки, у превалюванні статистичних оцінокзазначених імовірностей при аналізі часто здійснюваних, типових по своїххарактеристиках банківських операцій.

    Деякі вчені розробили моделі (засновані на аналізі коефіцієнтів), щодозволяють визначити, чи знаходиться компанія в "ризиковану" положенні
    (тобто чи існує небезпека розорення чи поглинання її іншою компанією і чи єнагальна потреба перебудови чи поліпшення її роботи). Деякі дослідникирозробляли моделі прогнозування банкрутства на основі мінімальної кількостікоефіцієнтів, об'єднаних у визначену систему (Z-модель).

    Ця концепція розроблена американським професором Едвард Альтманом і
    (незалежно) професором Ричардом Таффлером, дослідником з Великобританії. Z -моделі розроблені на основі статистичного аналізу великої кількостіфінансових коефіцієнтів як "благополучних", так і збанкрутілих компаній.
    Статистичний аналіз використовувався для:

    - визначення мінімального числа коефіцієнтів, за допомогою яких можнавідрізнити стабільну компанію від потенційного банкрута;

    - розрахунку ступеня впливу кожного коефіцієнта на побудову моделі іпрогнозування банкрутства.

    Z-модель виглядає в такий спосіб:

    Z = C1R1 + C2R2 + C3R3 +...+ CnRn

    R1, R2, R3, ..., Rn - відібрані ключові коефіцієнти, число яких досягаєn;

    C1, C2, C3 ,..., Cn - показники, що характеризують значимість
    R1, R2 ,..., Rn.

    Високе значення Z говорить про стабільний стан, низьке - пропотенційне банкрутство.

    У 1968р. професор Альтман проаналізував 22 бухгалтерські і небухгалтерські "перемінні" і вибрав п'ять ключових коефіцієнтів длявизначення стабільного чи критичного стану фірм. Ці п'ять показників булипотім використані для визначення значення Z. Компанії, у яких величина Zперевищувала визначений рівень, могли бути віднесені до категорії фінансовоблагополучних, а компанії, у яких значення Z не досягало цього рівня, моглибути визначені як потенційні банкрути. Альтман виділив також "сіру зону"між "процвітанням" і "банкрутством". Для компаній, що знаходяться в ційзоні, не можна впевнено прогнозувати той чи інший розвиток подій.

    Z-модель Альтмана виглядає в такий спосіб:

    Z = 0.012X1 +0.014 X2 +0.033 X3 +0.006 X4 +0.0099 X5

    X1 = оборотні активи/загальна сума активів;

    X2 = нерозподілений прибуток/загальна сума активів;

    X3 = прибуток до процентних податків і виплат/загальна сума активів;

    X4 = ринкова вартість власного капіталу/балансова вартість позиковихзасобів;

    X5 = обсяг реалізації/загальна сума активів.

    У цій моделі рівень Z, що перевищує 2.99, указує на стабільність, авеличина нижче 1.81 - на потенційне банкрутство. Вибірка Альтманарозрахована на американські фірми. В інших країнах можуть бути використанімоделі прогнозування, засновані на тих же принципах, але з іншимифінансовими коефіцієнтами і значеннями C1, C2 ,..., Cn.

    На сьогодні ефективність Z-моделі для прогнозу ймовірного банкрутствакомпанії (чи неприйнятно кредитного ризику) усе ще має потребу впідтвердженні. Проблеми Z-моделі випливе?? ть з того, що її коефіцієнтирозраховуються за даними офіційної звітності компанії. Однак компанії, щопопадають у скрутне положення, можуть "поліпшувати" свої звіти про прибуткиі збитки. У такому випадку адекватна оцінка фінансових труднощів компаніїпредставляється неможлівої. З цієї причини Джон Аргенті розробивальтернативний підхід до прогнозування банкрутства, заснований на облікусуб'єктивних суджень (А-модель).

    Аргенті вважає, що причиною банкрутства компанії є поганекерівництво, неефективна система обліку і нездатність компаніїпристосовуватися до нових умов ринку. Унаслідок слабкого керівництва будедопущена одна з наступних помилок:

    - овертрейдінг;

    - прийняття великого проекту, що виявиться помилковим;

    - ріст гірінга до небезпечного рівня.

    У результаті з'являться визначені симптоми спаду:

    - погіршення фінансових коефіцієнтів;

    - використання "творчого підходу" для поліпшення діяльності компанії;

    -- стан остаточного спаду.

    Компанія оцінюється нарахуванням балів до максимально припустимогозначення по кожнім ключовому недоліку, і є А-системою. Якщо сума перевищуєвизначений рівень (25 балів), це говорить про високий рівень імовірностібанкрутства.

    56. Методика аналізу кредитного ризику.

    Кредитний ризик - це можливість виникнення збитків унаслідок несплатичи простроченої оплати клієнтом своїх фінансових зобов'язань. Кредитнимризику піддається як кредитор (банк), так і позичальник (підприємство).

    Під кредитним ризиком розуміють можливість того, що компанія не зумієпогасити свої борги вчасно і цілком. Відзначимо три основних джерелапогашення боргів:

    - кошти, отримані в результаті діяльності компанії;

    - кошти, отримані компанією в результаті продажу фіксованих активів,чи запасів цінних паперів;

    - додаткові нові кошти, наприклад, отримана компанією нова позичка чивипуск власних акцій.

    Кредитний ризик виміряється за допомогою коефіцієнта залежності.
    Гірінг - це коефіцієнт, суть якого складається у визначенні співвідношеннярозміру позикового капіталу, по якому нараховуються відсотки, іакціонерного капіталу. Для визначення гірінга потрібно визначитиакціонерний і позиковий капітали.

    Акціонерний капітал - капітал, сформований за рахунок простих акцій,що знаходяться в обігу, плюс балансова вартість резервів.

    позиковий капітал - капітал, що складається з банківських позик,комерційних позичок і боргових зобов'язань.

    Гірінг = позиковий капітал/Акціонерний капітал

    Вважається, що гірінг компанії високий, якщо коефіцієнт перевищує
    100%. Це відбувається в тому випадку, якщо позиковий капітал є головнимджерелом фінансових засобів, необхідних для бізнесу.

    Високий гірінг говорити про високий кредитний ризик. Однак не існуєвизначеного рівня гірінга, перевищення якого означає, що кредитуваннякомпанії стає неодмінно ризикованим. Зміни гірінга погоджують зі зміноюекономічної ситуації і ситуації на ринку.

    Одним з найважливіших коефіцієнтів при аналізі кредитного ризику єпроцентне покриття. Його суть полягає в зіставленні процентних виплаткомпанії із сумами її прибутку, з яких робляться ці виплати. Цей коефіцієнтвідбиває здатності компанії виконувати свої зобов'язання по виплатівідсотків за кредит, Саме в можливості того, що компанія не зможе виплатитивідсоток, і полягає небезпека при високому гірінзі. Коефіцієнт процентногопокриття визначається в такий спосіб:

    Коефіцієнт% покриття = Прибуток до виплати відсотків і податків

    Процентнівиплати

    Подвійне і менше процентне покриття вважається дуже низьким. Потрійнепокриття є граничним; лише після того, як воно буде перевищено, витрати навиплату відсотків будуть вважатися прийнятними. Однак, низьке процентнепокриття в одному році може бути лише тимчасовим явищем, що зникне, якщозросте прибуток чи упадуть затрати на відсотки. Низьке процентне покриття,що погіршується з року в рік, викликає велику тривогу в компанії.

    При аналізі кредитоспроможності можна користатися ще одним показником
    - Коефіцієнтом заборгованості (к.з.). Він фіксує ту частину загальноївартості активів компанії, що фінансується за рахунок кредиту.

    К.З. = Загальна сума заборгованості

    Чиста вартість фіксованих активів + Загальна вартістьпоточних активів

    Більш високий коефіцієнт говорить про більш високий кредитний ризик.
    Значення коефіцієнта, що перевищує 50%, указує на високий рівень загальноїзаборгованості.

    Існує чотири потенційних джерела коштів для сплати боргів --комерційні операції, продаж фіксованих активів, вишукування нових коштів ігарантії третьої сторони. Аналіз руху коштів - це оцінка здатності компаніїгенерувати кошти для погашення своїх боргів. Основним джерелом засобів єзвичайно грошові надходження від проведених компанією комерційних операцій.

    Кредитний ризик для банків складається із сум заборгованостіпозичальників по банківських позичках, а також із заборгованості клієнтівпо інших угодах.

    Компанії також можуть піддаватися визначеному кредитному ризику усвоїх операціях з банком. Якщо компанія має багато вільних коштів, що вонапоміщає на банківський депозит, то при виникненні ризику ліквідації банкукомпанія втратить більшість своїх внесків. Також існує процентний ризик прирозміщенні занадто великого депозиту в одному банку, тому що цей банк,усвідомлюючи, що компанія є регулярним вкладником, може не запропонуватитаку ж високу ставку відсотка по новому внеску, що компанія могла бодержати в іншому банку.

    Схильність кредитному ризику існує протягом усього періодукредитування. При наданні комерційного кредиту ризик виникає з моментупродажу і залишається до моменту одержання платежу по угоді. Прибанківській позічці період схильності кредитному ризику приходиться наувесь час до настання терміну повернення позички. Величина кредитногоризику - сума, що може бути загублена при несплаті чи простроченні виплатизаборгованості. Максимальний потенційний збиток - це повна сумазаборгованості у випадку її невиплати клієнтом. Прострочені платежі неприводять до прямих збитків, а виникають непрямі збитки, що являють собоювитрати по відсотках (через необхідність фінансувати дебіторів протягомбільш тривалого часу, ніж необхідно) чи утрату відсотків, які можна було бодержати, якби гроші були повернуті раніш і поміщені на депозит. Незважаючина те що кредитний ризик великий для кредитів компаніям, що знаходяться вскладному становищі, банки все-таки змушені надавати ці кредити, щоб невтрачати можливі прибутки.

    Коли економіка знаходиться в найніжчій точці спаду, то кредитнийризик при ухваленні рішення про кредитування значно менше ніж у випадкуекономічного буму. Це зв'язано з тим, що якщо компанія одержує прибутки вперіод рецесії, то, як видно, у перспективі, коли економічні умовипокращаться, вона виживе і буде процвітати.

    Компанії, що перевищують нормальний обсяг продажів, мають високийступінь ризику. Надмірний обсяг продажів (овертрейдінг) виникає у випадку,коли кампанія дуже висока оцінює свої ресурси і намагається підтриматизанадто великий обсяг ділової активності при недостатніх джерелахфінансування. Підприємство, що усе більш залежить від короткостроковихкредитів, відтягаючі терміни платежів постачальникам по податковихрахунках, зрештою може опинитися в стані кризи припливу коштів.

    Постійні витрати підприємств - це щомісячні чи щорічні витрати, сумаяких залишається однаковою, незважаючи на підйом або зниження діловоїактивності протягом даного періоду часу. Перемінні витрати являють собоювитрати, що збільшуються при підвищенні обсягу продажів і стають менше прийого зменшенні. Компанії, витрати яких в основному постійні, здатнівикористати значне збільшення прибутку при підвищенні обсягу продажів, алевони уразливі при будь-якому спаді темпів продажів. У цьому випадкунадходжень буде менше, а витрати залишаться на колишньому рівні. Урезультаті прибуток і надходження коштів знизяться. Можна сказати, щокомпанії, що мають високі постійні витрати і діють на ринку з переміннимобсягом продажів, мають високий ступінь кредитного ризику. Компанії знадмірними зобов'язаннями по інвестуванню володіють високим кредитнимризиком.

    Практична частина.

    Варіант 0.

    множник N = 2.

    Завдання 1.

    У ході конверсії підприємство налагоджує виробництво нових марокпральних машин. При цьому можливі збитки, як результат не досить вивченогоринку збуту під час маркетингових досліджень. Ймовірні три варіанти щодопопиту на продукцію. Збитки при цьому складатимуть відповідно:
    100 * N = 100 * 2 = 200 тис.. грн.;
    100 * (N +1) = 100 * (2 +1) = 300 тис.. грн.;
    100 * (N +3) = 100 * (2 +3) = 500 тис.. грн.

    ймовірності цих стратегій складатимуть:

    Р1 = 0,4; Р2 = 0,5; Р3 = 0,1.

    Визначити сподівану величину ризику .

    Розв'язок:

    Математичне сподівання результату реалізації рішень - з економічноїточки зору показує середній очікуваний результат від реалізації певногорішення: n

    М (х) =? хі * рі і = 1

    Отже, сподівана величина ризику складатиме:

    М (х) = 200 * 0,4 + 300 * 0,5 + 500 * 0,1 = 80 + 150 + 50 = 280
    (тис. грн.)

    За результатами обчислення у ході конверсії виробництва нових марокпральних машин підприємство зазнає середній збиток 280 тисяч гривень. Томузапровадження нової технології в даному випадку недоцільно.

    Завдання 2.

    Компанія має можливість інвестувати кошти в обладнання длявиробництва нової продукції. Обладнання коштує (50 * (N +1) = 50 * (2 +1) = 150тис.. грн. У випадку прийняття проекту воно одразу оплачується. На кінецьп'ятого року залишкова вартість обладнання дорівнюватиме нулю. Ціна виробупланується на рівні (10 * (N +1) = 10 * (2 +1) = 30 грн. Заробітна платаробітників і прямі матеріальні витрати на виріб - 4 * (N +1) = 4 * (2 +1) = 12грн. і 3 * (N +1) = 9 грн. відповідно. Ринкові дослідження показали, щоочікуваний попит на продукцію протягом п'яти років складе 4000 штук (зймовірністю 0,2), 4500 штук (з ймовірністю 0,5), 5000 штук (з ймовірністю
    0,3).

    Необхідно зробити оцінку ризикованості проекту за критерієм чистоїсучасної вартості, якщо мінімальний прийнятий для компанії рівеньдоходності - 10%.

    Примітка.

    1. Для спрощення розрахунків передбачаємо, що інвестування даного проекту не вплине на НТР і не потребує додаткового оборотного капіталу, а всі грошові потоки виникають в кінці року.

    2. Сучасна вартість грошової оцінки в кінці року на період п'яти років при ставці дисконтування 10% становить 3,791 (за таблицею ануїтетів).

    Література

    1. "Енциклопедичний словник Гранат" - М.: Економіка, 92

    2. "Теорія економічного розвитку" Шумпетер Й. - М.: Прогресс, 1982

    3. "Економічний спосіб мислення" Хізріч Р., Пітерс М. - М.: Прогресс, 1992

    4. "Проблема ризику в цивільному праві" В. Ойгензіхт - М.: Економіка, 1993

    5. "Азбука підприємництва" Райзберг Б.Г. - М.: Економіка, 1995

    6. "Фінансовий ринок: розрахунок і ризик" Первозванскій А.А. і Первозванская

    Т.Н.
    1. Вальд А. Послідовний аналіз: Пер. з англ./Под ред. Б. А.
    Севостьянова. М.: Физматгиз, 1960; Вальд А. Статистичні вирішальніфункції. Позиційні ігри: Пер. с англ./Под ред. Н.І. Воробйова, І. М.
    Врублевської .- М.: Наука, 1967.
    2. Кабиш О. Правомірність підприємницького ризику// Господарство іправо, 1994, № 3.
    3. Див, напр.: Янішевська В.М., Севрук В.Т., Лукачер Т.Г. Аналізплатоспроможності підприємств: Практичний посібник длядержавних та інших підприємств. - М., 1991; Банківська справа/Под ред.
    Лаврушина О.І. - Банківський та біржовий науково-консультаційний центр, 1992;
    Кирисюк Г.М., Ляховський В.С. Оцінка банком кредитоспроможності позичальника//
    Гроші і кредит, 1993, № 4.
    4. Корн Р., Корн Т. Довідник з математики для наукових працівників іінженерів: Пер. з англ./Под ред. І.Г. Арамановіча. 5-е изд. М.: Наука,
    1984.


         
     
         
    Реферат Банк
     
    Рефераты
     
    Бесплатные рефераты
     

     

     

     

     

     

     

     
     
     
      Все права защищены. Reff.net.ua - українські реферати !