ПЕРЕЛІК ДИСЦИПЛІН:
  • Адміністративне право
  • Арбітражний процес
  • Архітектура
  • Астрологія
  • Астрономія
  • Банківська справа
  • Безпека життєдіяльності
  • Біографії
  • Біологія
  • Біологія і хімія
  • Ботаніка та сільське гос-во
  • Бухгалтерський облік і аудит
  • Валютні відносини
  • Ветеринарія
  • Військова кафедра
  • Географія
  • Геодезія
  • Геологія
  • Етика
  • Держава і право
  • Цивільне право і процес
  • Діловодство
  • Гроші та кредит
  • Природничі науки
  • Журналістика
  • Екологія
  • Видавнича справа та поліграфія
  • Інвестиції
  • Іноземна мова
  • Інформатика
  • Інформатика, програмування
  • Історичні особистості
  • Історія
  • Історія техніки
  • Кибернетика
  • Комунікації і зв'язок
  • Комп'ютерні науки
  • Косметологія
  • Короткий зміст творів
  • Криміналістика
  • Кримінологія
  • Криптология
  • Кулінарія
  • Культура і мистецтво
  • Культурологія
  • Російська література
  • Література і російська мова
  • Логіка
  • Логістика
  • Маркетинг
  • Математика
  • Медицина, здоров'я
  • Медичні науки
  • Міжнародне публічне право
  • Міжнародне приватне право
  • Міжнародні відносини
  • Менеджмент
  • Металургія
  • Москвоведение
  • Мовознавство
  • Музика
  • Муніципальне право
  • Податки, оподаткування
  •  
    Бесплатные рефераты
     

     

     

     

     

     

         
     
    Планування економічної ефективності інвестицій
         

     

    Інвестиції

    МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ РФ

    ------------------

    Сочинська ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

    ТУРИЗМУ І КУРОРТНОГО ДЕЛА

    Курсова робота

    з дисципліни «Внутріфірмове планування»

    На тему:

    Планування економічної ефективності інвестицій.

    Виконав: Щербаков А.В. група 96-ЕУ

    Проверила: Карпенко А.А.

    Сочі 2000

    Зміст

    Зміст 2


    Введення. 3


    1. Інвестиційне забезпечення виробництва. 5

    1.1. Інвестиційна діяльність на підприємстві. 5
    1.2. Джерела та методи інвестування. 8

    1.2.1. Власні джерела фінансування. 9

    1.2.2. Акціонування як метод інвестування. 9

    1.2.3. Кредитування інвестицій. 11

    1.2.4. Лізинг як метод інвестування. 12

    2. Методи оцінки ефективності інвестицій. 13

    2.1. Метод чистої теперішньої вартості. 13
    2.2. Метод внутрішньої ставки доходу. 14
    2.3. Метод періоду окупності. 15
    2.4. Метод індексу прибутковості. 16
    2.5. Метод розрахунку коефіцієнта ефективності інвестиції. 17

    3. Обгрунтування економічної доцільності інвестицій за проектом.
    17

    3.1. Вихідні дані. 17
    3.2. Визначення теперішньої чистої вартості 17
    3.3. Визначення внутрішньої ставки доходу 18
    3.4. Визначення періоду окупності (за даними про грошові потоки) 18
    3.5. Визначення періоду окупності (за даними про теперішньої вартості грошових потоків) 19
    3.6. Визначення індексів прибутковості. 19
    3.7. Визначення коефіцієнта прибутковості. 19

    Висновок. 20


    Література. 20

    Введення.

    Основною метою даної роботи є розгляд методів,принципів, джерел інвестицій на підприємствах. І на підставі цього,аналіз дій із залучення необхідних для розвитку підприємстваінвестиції, куди їх краще спрямувати, за рахунок чого ці інвестиції будутьпрофінансовані, і які результати будуть отримані. Інвестиційнадіяльність одна з найважливіших складових діяльності підприємства.
    Розробка даної теми, на мій погляд, досить актуальна в даний час,коли наша економіка знаходиться в глибокій кризі, і цікава мені якмайбутньому економістові.

    Інвестиційна діяльність в тій чи іншій мірі властива будь-якомупідприємству. Прийняття інвестиційного рішення неможливе без врахуваннянаступних факторів: вид інвестиції, вартість інвестиційного проекту,множинність доступних проектів, обмеженість фінансових ресурсів,доступних для інвестування, ризик, пов'язаний з прийняттям того чи іншогорішення і т.д.

    Причини, що зумовлені необхідністю в інвестиціях, можуть бути різні,однак у цілому їх можна розділити на три види: поновлення наявноїматеріально-технічної бази, нарощування обсягів виробничоїдіяльності, освоєння нових видів діяльності. Ступінь відповідальності заприйняття інвестиційного проекту в рамках того або іншого напрямкурізна. Так, якщо мова йде про заміщення наявних виробничихпотужностей, рішення може бути прийняте досить безболісно, оскількикерівництво підприємства ясно уявляє собі, в якому обсязі і з якимихарактеристиками необхідні нові основні засоби. Завдання ускладнюється,якщо мова йде про інвестиції, пов'язані з розширенням основноїдіяльності, оскільки в цьому випадку необхідно врахувати цілий ряд новихфакторів: можливість зміни положення фірми на ринку товарів,доступність додаткових обсягів матеріальних, трудових і фінансовихресурсів, можливість освоєння нових ринків та інші

    Очевидно, що важливим є питання про розмірінвестицій. Так, рівень відповідальності, пов'язаної з прийняттям проектіввартістю 1 млн. $ і 100 млн. $, різний. Тому повинна бути різнаглибина економічного аналізу проекту, якийперед прийняттям рішення. Крім того, у багатьох фірмах стаєбуденною практика диференціації права прийняття рішення щодо інвестиційногохарактеру, тобто Це обмежує максимальну величину інвестицій, в рамкахякій той чи інший керівник може приймати самостійні рішення.

    Нерідко рішення повинні прийматися в умовах, коли є рядальтернативних або взаємно незалежних проектів. У цьому випадку необхіднозробити вибір з одного або декількох проектів, грунтуючись на якихоськритеріях. Очевидно, що таких критеріїв може бути декілька, аймовірність того, що якийсь один проект буде найкращим за всі інші повсім критеріям, як правило, значно менше одиниці.

    В умовах ринкової економіки можливостей для інвестуваннябагато. Разом з тим будь-яке підприємство має обмежені вільніфінансові ресурси, доступні для інвестування. Тому постає завданняоптимізації інвестиційного портфеля.

    Дуже важливим є фактор ризику. Інвестиційна діяльність завждиздійснюється в умовах невизначеності, ступінь якої можезначно варіювати. Так, у момент придбання нових основних засобівніколи не можна точно передбачити економічний ефект від цієї операції.
    Тому нерідко рішення приймаються на основі інтуїтивно.

    Прийняття рішень інвестиційного характеру, як і будь-який інший видуправлінської діяльності, грунтується на використанні різнихформалізованих і неформалізованих методів. Ступінь їх сполученнявизначається різними обставинами, в тому числі і тим з них, наскількименеджер знайомий з наявним апаратом, що застосовується в тому чи іншому конкретномувипадку. У вітчизняній і закордонній практиці відомий цілий рядформалізованих методів, розрахунки, за допомогою яких можуть служити основоюдля прийняття рішень в області інвестиційної політики. Якогосьуніверсального методу, придатного для всіх випадків життя, не існує.
    Імовірно, керування все-таки більшою мірою є мистецтвом, ніжнаукою. Проте, маючи деякі оцінки, отримані формалізованимиметодами, нехай навіть певною мірою умовні, легше прийматиостаточні рішення, не грунтуючись тільки на інтуїції.

    Тема моєї курсової роботи "Планування економічної ефективностіінвестицій ". Інвестиційна діяльність одна з найважливішихскладових діяльності підприємства. Необхідно відзначити, що багаторосійські підприємства не можуть нормально розвиватися через відсутністьнеобхідних інвестицій. А якщо і знайдено необхідні кошти, ними не можутьправильно розпорядитися. Часто це відбувається, тому що на підприємствахвідсутні стратегії залучення коштів та їх грамотне розміщення.

    В даний час у період становлення економіки Росії актуальністьданої теми важко переоцінити. Оскільки багатьом фірмам необхіднікапітальні вкладення для розвитку свого виробництва. Часто підприємствапрацюють на застарілому обладнання не дозволяє випускати конкурентнупродукцію. І якщо навіть продукція користується попитом, через відсутністьінвестицій підприємства не можуть збільшити свої виробничі потужності.
    Це не дозволить їм боротися з конкурентами. Вітчизняні виробники незможуть вийти із цього складного становища. Внаслідок чого не відбуваєтьсяпідйом економіки Росії.

    Але не все так погано як здається, в Росії, на мій погляд, відбулосяпервинне накопичення капіталу. З'явилися, як різні фінансовіорганізації готові вкладати в російське виробництво свої капітали, такта фізичні особи зацікавлені в тому, щоб вкласти свої кровні ввиробництво. Існує також інтерес з боку іноземних інвесторів доросійським підприємствам. Але інвестиції можуть бути, отримані тільки в томувипадку, якщо дане виробництво привабливо для інвестицій. Напідприємстві повинно бути чітко визначено, як і куди воно будевикористовувати отримані кошти. Необхідна стратегія інвестиційноїдіяльності, коли вона чітко визначена і прораховані всі можливіваріанти розраховані використання залучених коштів, а також можливівигоди від вкладення коштів саме в це підприємство. Це дозволитьвиробникам розраховувати на інтерес з боку потенційних інвесторів.

    Вибір правильної стратегії дозволить залучити настільки необхідніінвестиції та правильно ними розпорядитися, що в свою чергу зведе домінімуму втрати підприємства. Також це полегшить вибір джерелафінансування інвестиційної діяльності фірми, що допоможе скоротитивитрати по реалізації обраного інвестиційного проекту. Але це тільки втому випадку, якщо чітко позначені інвестиційні пріоритети. Має бутиналагоджений механізм визначення привабливості тієї чи іншої інвестиції, дляцього існують різні методи. Підприємство має чітко уявлятидля чого воно залучає інвестиції, який результат буде досягнуто, якщофірма реалізує вибраний інвестиційний проект, яка віддача буде від йогореалізації. Підприємство повинне не тільки залучати інвестиції, але й самевиступати в ролі інвестора. Здійснивши вибір того чи іншого проекту, фірмаза допомогою вкладення своїх коштів може здійснити реалізацію своїхстратегічних планів. Це такі вкладення як вкладення у розвитокпідприємств постачальників і можлива подальша їх купівля, що допоможескоротити надалі витрати виробництва, вкладеннякоштів у різні акції дасть фірмі залучати кошти необхідні їй длярозвитку свого виробництва за рахунок грамотної гри на курсах акцій іінших видах цінних паперів.

    Залучаючи інвестиції, вкладаючи свої кошти, підприємство маєможливість збільшити свій оборотний капітал, що дозволить йому в кінцевомупідсумку підвищити конкурентоспроможність своєї продукції і тим самим завоюватибільшу частку ринку. Підвищуючи конкурентоспроможність продукції, підприємствоможе завоювати також і іноземні ринки, що дозволить їй за рахунок виручкивалютних ресурсів набувати різних передові технології й устаткуванняза кордоном. І тим самим підняти конкурентоспроможність своєї продукції набільш високий рівень.

    Розробкою даної теми я б хотів підвищити рівень знань у данійгалузі економіки, що як мені здається, дозволяє мені, як майбутньомуекономісту намітити пріоритети в своєму подальшому освітньому розвиткуі можливо це дасть мені шанс отримати цікаву роботу.

    1. Інвестиційне забезпечення виробництва.

    У новітній історії світового господарства немає альтернативи пріоритетуконкурентоспроможності товару і кращого способу перевіритиконкурентоспроможність, ніж піддати її впливу жорстких умоввнутрішнього і зовнішнього ринків. Тепер і всі гілки державної владивизнають досягнення конкурентоспроможності вітчизняної продукції навнутрішньому і світовому ринках як шлях до цивілізованого благополучномумайбутнього Росії. Забезпечення конкурентоспроможності базовогомашинобудівного комплексу та його машинно-технічної продукції можливошляхом залучення в цю порівняно швидко окупну програму всьогоасортименту інвестиційних ресурсів. Без фінансування інвестицій длядосягнення конкурентоспроможності товарів, робіт і послуг навряд чи можливіфункціонування реальної ринкової економіки, придушення інфляції таінтеграція Росії у світову економіку. На жаль, у федеральному бюджеті,прийнятому Державною Думою і схвалений Радою Федерації, поки немаєокремого рядка про інвестиції безпосередньо на забезпечення іпідтримання конкурентоспроможності вітчизняної номенклатури машинно -технічної продукції. Мабуть, Путіну і новому складу Думи вартовиробити продуману системну політику інвестиційного, правового,нормативно-технічного та наукового забезпечення виробництваконкурентоспроможної вітчизняної машинно-технічної продукції, так яктільки це дозволить визволити підприємства з безодні кризи і забезпечитиблагополуччя всіх верств населення країни.

    Виникає питання про те, як же вирішувати завдання інвестиційногозабезпечення і підтримки конкурентоспроможності вітчизняногомашинобудування в умовах кризи ринкової економіки і відсутностіцілеспрямованої політики уряду щодо пріоритетівпромислового виробництва. У наявності непередбачувана для майбутньогонаціональної економіки ситуація, коли виробничі потужності незавантажені і не оновлюються, але в той же час користується на внутрішньомуринку конкурентоспроможна машинно-технічна продукція не виготовляється,а завозиться з-за кордону.

    1.1. Інвестиційна діяльність на підприємстві.

    Під інвестиціями розуміють грошові кошти, цільові банківськівклади, паї, акції та інші цінні папери, технології, машини,устаткування, ліцензії, у тому числі і на товарні знаки, кредити, будь-якеінше майно або майнові права, інтелектуальні цінності,вкладаються в об'єкти підприємницької діяльності з метою одержаннядоходів.

    Інвестиційна діяльність являє собою вкладення інвестицій
    (інвестування) і сукупність практичних дій по реалізаціїінвестицій.

    Суб'єктами інвестиційної діяльності є інвестори, замовники,виконавці робіт, користувачі об'єктів інвестиційної діяльності, атакож постачальники, юридичні особи (банківські, страхові та посередницькіорганізації, інвестиційні фонди) та інші учасники інвестиційногопроцесу. Суб'єктами інвестиційної діяльності можуть бути фізичні таюридичні особи, у тому числі іноземні, а також держави іміжнародні організації. Інвестори здійснюють вкладення власних,позикових і залучених коштів у формі інвестицій та забезпечують їх цільовевикористання.

    Замовниками можуть бути інвестори, а також будь-які інші фізичні таюридичні особи, уповноважені інвестором здійснити реалізаціюінвестиційного проекту, не втручаючись при цьому в підприємницьку абоіншу діяльність інших учасників інвестиційного процесу, якщо інше непередбачено договором (контрактом) між ними. У випадку, якщо замовник неє інвестором, він наділяється правами володіння, користування ірозпорядження інвестиціями на період і в межах повноважень встановленихдоговором.

    Користувачами об'єктів інвестиційної діяльності можуть бутиінвестори, а також інші фізичні та юридичні особи, державні тамуніципальні органи, іноземні держави та міжнародні організації,для яких створюється об'єкт інвестиційної діяльності. У випадку, якщокористувач об'єкта інвестиційної діяльності не є інвестором,взаємовідносини між ними та інвестором визначаються договором (рішенням)про інвестування. Суб'єкти інвестиційної діяльності мають права суміщатифункції двох або кількох учасників.

    Об'єктами інвестиційної діяльності в РФ є:
    * новостворювані та Модернізовані основні фонди, і оборотні кошти в усіх галузях народного господарства;
    * цінні папери (акції, облігації та ін);
    * цільові грошові вклади;
    * науково-технічна продукція та інші об'єкти власності;
    * майнові права та права на інтелектуальну власність.
    * Аналогічні об'єкти включають і іноземні інвестиції, якщо вони не суперечать законодавству РФ. Іноземні інвестори мають право здійснювати інвестування на території Росії шляхом:
    * дольової участі в підприємствах, що створюються спільно з юридичними та фізичними особами РФ;
    * створення підприємств, що цілком належать іноземним інвесторам, а також філій іноземних юридичних осіб;
    * придбання підприємств, будівель, споруд, часток участі в підприємствах, паїв, акцій, облігацій та інших цінних паперів, а також іншого майна, яка за законодавством Росії може належати іноземним інвесторам;
    * придбання прав користування землею та іншими природними ресурсами ;
    * надання позик, кредитів, майна та інших майнових прав.
    * Законом забороняється інвестування в об'єкти, створення і використання яких не відповідають вимогам екологічних, санітарно-гігієнічних та інших норм, встановлених законодавством, що діє на території

    РФ, або завдають шкоду охоронюваним законом правам та інтересам громадян, юридичних осіб або держави.

    Суб'єкти інвестиційної діяльності діють в інвестиційній сфері,де здійснюється практична реалізація інвестицій. До складуінвестиційної сфери включаються:
    * сфера капітального будівництва, де відбувається вкладення інвестицій в основні та оборотні виробничі фонди?? траслей. Ця сфера об'єднує діяльність замовників-інвесторів, підрядників, проектувальників, постачальників обладнання, громадян по індивідуальному і кооперативному житловому будівництву та інших суб'єктів інвестиційної діяльності;
    * інноваційна сфера, де реалізуються науково-технічна продукція та інтелектуальний потенціал;
    * сфера обігу фінансового капіталу (грошового, позикового та фінансових зобов'язань у різних формах).

    Всі інвестори мають рівні права на здійснення інвестиційноїдіяльності. Інвестор самостійно визначає обсяги, напрямки,розміри та ефективність інвестицій. Він на свій розсуд залучає надоговірної, переважно конкурсній, основі (у тому числі через торгипідряду) юридичних і фізичних осіб, необхідних йому для реалізаціїінвестицій. Інвестор, який не є користувачем об'єктів інвестиційноїдіяльності, має право контролювати їхнє цільове використання І здійснюватиу відносинах з користувачем таких об'єктів інші права, передбаченідоговором. Інвестору надано право володіти, користуватися ірозпоряджатися об'єктами та результатами інвестицій, у тому числі здійснюватиторговельні операції та реінвестування. Інвестор може передати за договором
    (контрактом) свої права з інвестицій, їх результатів юридичним тафізичним особам, державним та муніципальним органам.

    Учасники інвестиційної діяльності, що виконують відповіднівиди робіт, повинні мати у своєму розпорядженні ліцензією або сертифікатом на правоздійснення такої діяльності. Перелік робіт, що підлягаютьліцензуванню, порядок видачі ліцензій і сертифікатів встановлені
    Урядом РФ.

    Основним правовим документом, що регулює виробничо -господарські та інші взаємовідносини суб'єктів інвестиційноїдіяльності, є договір (контракт) між ними. Укладання договорів,вибір партнерів, визначення зобов'язань будь-яких інших умовгосподарських взаємовідносин є виключною компетенцієюсуб'єктів інвестиційної діяльності. Умови договорів (контрактів),укладених між суб'єктами інвестиційної діяльності, зберігають своюсилу на весь термін їх дії. У випадках, якщо після їх укладеннязаконодавством, що діє на території РФ, встановлені умови,погіршують становище партнерів, договори (контракти) можуть бути змінені.

    Незавершені об'єкти інвестиційної діяльності є частковоївласністю суб'єктів інвестиційного процесу до моменту приймання іоплати інвестором (замовником) виконаних робіт і послуг. У разі відмовиінвестора (замовника) від подальшого інвестування проекту він зобов'язанийкомпенсувати витрати іншим його учасникам, якщо інше не передбаченодоговором (контрактом).

    Держава гарантує стабільність прав суб'єктів інвестиційноїдіяльності. У випадках прийняття законодавчих актів, положення якихобмежують права суб'єктів інвестиційної діяльності, що відповідаютьположення цих актів не можуть вводитися в дію раніше ніж через рік змоменту їх опублікування, і випадки прийняття державними органамиактів, які порушують законні права та інтереси інвесторів та інших учасниківінвестиційної діяльності, збитки, включаючи упущену вигоду, завданусуб'єктами інвестиційної діяльності в результаті прийняття таких актів,відшкодовуються їм цими органами за рішенням суду або арбітражного суду.

    Законодавством, що діє на території РФ, гарантується зашитаінвестицій, у тому числі іноземних, незалежно від форм власності.
    Інвестиції не можуть бути безоплатно націоналізовані, реквізовані, доним також не можуть бути застосовані заходи, рівні зазначеним за наслідками.
    Застосування таких заходів можливе лише з повним відшкодуванням інвестору всіхзбитків, завданих відчуженням інвестованого майна, включаючиупущену вигоду, і тільки на основі законодавчих актів РФ і суб'єктів

    Внесені або придбані інвесторами цільові банківські вклади,акції або інші цінні папери, платежі за придбане майно, а такожорендні права у випадках їх вилучення відшкодовуються інвесторами, за виняткомсум, використаних або втрачених в результаті дії самих інвесторів.

    Інвестиції на території РФ у деяких випадках підлягають обов'язковомустрахування, що є гарантією їх збереження.

    Труднощі здійснена інвестиційної діяльності в РФпосилюється, крім інфляції, суттєвим посиленням диспропорцій уінвестиційній сфері (практичним розвалом єдиного будівельногокомплексу).

    лавиноподібне наростання деформацій у інвестиційній сфері багато в чомувикликано невдалими спробами впровадження окремих елементів ринковихвідносин без розробки комплексного підходу до вирішення проблемінвестування.

    Реалізація інвестицій (прийняття інвестиційних рішень) у сучаснихумовах визначається підприємствами з урахуванням таких факторів, як інфляція іочікування зростання цін на виробничі ресурси. Для нівелювання
    (зниження) тиску інфляційного чинника вкладення здійснюютьсяпереважно у рухоме і нерухоме майно (товарно-матеріальніцінності, імпортне обладнання, придбання будівель і споруд) вфінансові активи та споживчі товари, до статутного капіталу спільних іакціонерних підприємств.

    В умовах високих темпів інфляції вибір таких об'єктів інвестуваннявизначається їх особливістю зберігати вартість і можливість отриманнязапроектованої прибутку (доходу) головним чином шляхом коливань нарізниці в цінах чи курсах цінних паперів.

    Таким чином, дезорганізація інвесторів внаслідок інфляційногоперекручування ринкових цін на матеріально-технічні ресурси (що сприяємобартерним обміну) призвела до знецінення власних грошових накопичень, допосилення ажіотажного попиту на ресурси, підкріплювані кредитною експансієюкомерційних банків.

    1.2. Джерела та методи інвестування.

    Згідно з чинним законодавством інвестиційнадіяльність на території РФ може фінансуватися за рахунок:
    * Власних фінансових. ресурсів і внутрішньогосподарських резервів інвестора
    (прибуток, амортизаційні відрахування, грошові накопичення і заощадження громадян і юридичних осіб, кошти, що виплачуються органами страхування у вигляді відшкодування втрат від аварій, стихійних лих, і інші засоби);

    * позикових фінансових коштів інвестора (банківські та бюджетні кредити, облігаційні позики та інші засоби);
    * Залучених фінансових коштів інвестора (кошти, одержані від продажу акцій, пайові та інші внески членів трудових колективів, громадян, юридичних осіб);
    * Грошових коштів, централізуемих об'єднаннями (спілками) підприємств в установленому порядку;
    * Інвестиційних асигнувань з державних бюджетів, місцевих бюджетів та позабюджетних фондів;
    * Іноземних інвестицій.

    1.2.1. Власні джерела фінансування.

    Прибуток - головна форма чистого доходу підприємства, що виражаєвартість додаткового продукту. Її величина виступає як частина грошовоївиручки, яка складає різницю між реалізаційною ціною продукції (робіт,послуг) та її повною собівартістю. Прибуток є узагальнюючим показникомрезультатів комерційної діяльності підприємства. Після сплати податків іінших платежів з прибутку до бюджету у підприємства залишається чистий прибуток.
    Частина її можна направляти на капітальні вкладення виробничого ісоціального характеру. Ця частина прибутку може використовуватися на інвестиціїв складі фонду накопичення чи іншого фонду аналогічного призначення,що створюється на підприємстві.

    Другим великим джерелом фінансування інвестицій на підприємствахє амортизаційні відрахування. Накопичення вартісного зносу напідприємстві відбувається систематично (щомісячно), у той час як основнівиробничі фонди не вимагають відшкодування в натуральній формі післякожного циклу відтворення. У результаті формуються вільні грошовікошти (шляхом включення амортизаційних відрахувань у витративиробництва), які можуть бути направлені для розширення відтворенняосновного капіталу підприємств. Крім того, щорічно вводяться вексплуатацію нові об'єкти, на які за встановленими нормами (% відбалансової вартості) нараховується амортизація. Однак такі об'єкти невимагають відшкодування до закінчення нормативного терміну служби.

    Необхідність оновлення основних фондів, викликана конкуренцієютоваровиробників, примушує підприємства здійснювати прискоренесписання обладнання з метою освіти накопичення для подальшоговкладення їх в інновації. Прискорена амортизація як економічний стимулінвестування здійснюється двома способами.

    Перший полягає в тому, що штучно скорочуються нормативнітерміни служби і відповідно збільшуються норми амортизації. Такий методприскореної амортизації застосовується в нашій країні з 1 січня 1991 р., колипідприємствам дозволили затверджені норми амортизаційних відрахувань поконкретним інвентарними об'єктами збільшувати, але не більше ніж у 2 рази.

    Амортизаційні відрахування, нараховані прискореним методом,використовуються підприємствами самостійно для заміни фізично і моральнозастарілої техніки на нову, більш продуктивну. За рахунок високихамортизаційних відрахувань знижуються розмір оподатковуваного прибутку, аотже, величина податку. Для стимулювання оновлення обладнаннямалим підприємствам поряд із застосуванням методу прискореної амортизаціїдозволено в перший рік його експлуатації списувати на собівартістьпродукції додатково як амортизаційні відрахування до 50%первісної вартості активних основних фондів з терміном служби більше 3років.

    Другий спосіб прискореної амортизації полягає в тому, що безскорочення встановлених державою нормативних термінів служби основногокапіталу окремим фірмам дозволяється протягом ряду років вироблятиамортизаційні відрахування в підвищених розмірах, але зі зниженням їх унаступні роки.

    1.2.2. Акціонування як метод інвестування.

    У нашій країні цінні папери включають: акції, облігації, векселі,казначейські зобов'язання держави, ощадні сертифікати та ін
    Обіг цінних паперів і становить власне фінансовий ринок. Віністотно розширює можливості залучення тимчасово вільних грошовихкоштів підприємств і громадян для інвестування на виробничі тасоціальні заходи.

    Випуск цінних паперів у сучасних умовах має сприятимобілізації розосереджених коштів підприємств для здійснення великихінвестицій, пом'якшити наслідки скорочення обсягів бюджетного та ліквідаціївідомчого фінансування. Економічної основою становлення ринкуцінних паперів служать також постійно зростаючі кошти населення, незабезпечені товарним покриттям. У структурі джерел фінансуванняінвестицій знижується частка довгострокових кредитів банків у зв'язку із зростаннямставки банківського відсотка. Тому методом зовнішнього фінансуванняінвестиційних програм підприємств стає емісія цінних паперів. Цейпроцес, що полягає в заміщенні банківського кредиту ринковими борговимизобов'язаннями (акціями та облігаціями), отримав назву «сек'юритизація».

    Цінні папери представляють собою документи, що підтверджують правовласності власника на майно або грошову суму, що не можутьбути реалізовані або передані іншій особі без пред'явленнявідповідного документа. Вони також засвідчують право володіння абовідносини позики, визначають взаємини між особою, що випустила цідокументи, і їх власниками. Цінні папери дають право їх власникам наотримання доходу у вигляді дивідендів (відсотка), а також можливість передачігрошових та інших прав, що випливають з цих документів, іншим особам. Уфінансовій практиці до цінних паперів відносяться лише ті, які можуть бутиоб'єктом купівлі-продажу, а також джерелом отримання регулярного аборазового прибутку.

    Цінні папери поділяються на 2 групи:
    * опосередковують відносини співволодіння-акції;
    * відносини довгострокового позики - облігації, прості і переказні векселі, банківські акцепти, депозитні сертифікати, іпотеки і ін.

    Акція - цінний папір, що підтверджує право акціонера брати участь уроботі АТ, в його прибутки (доходи) і в розподілі залишків майнапри ліквідації товариства. Учасником ринку цінних паперів повинен статиінвестиційний інститут, який як юридична особа створюється в будь-якійорганізаційно-правову форму. Засновниками інвестиційних інститутів можутьбути громадяни (вітчизняні та іноземні) та юридичні особи. На ринкуцінних паперів як інвестиційні інститути можуть виступати банки.
    Інвестиційний інститут може здійснювати свою діяльність на ринкуцінних паперів як: посередника (фінансового брокера); інвестиційногоконсультанта; інвестиційної компанії; інвестиційного фонду.

    Діяльність фінансового брокера на ринку цінних паперів полягає ввиконання посередницьких (агентських) функцій при купівлі-продажу цих паперівза рахунок і за дорученням клієнта на підставі договору комісії абодоручення. Діяльність інвестиційного консультанта полягає в наданніконсультаційних послуг з випуску та обігу цінних паперів.

    У функції інвестиційної компанії входять:
    * організація випуску цінних паперів і видача гарантій по їх розміщенню на користь третіх осіб;
    * вкладення коштів у цінні папери ;
    * купівля-продаж цінних паперів від свого імені і за свій рахунок, в тому числі шляхом оголошення їх котирування (встановлення на певні цінні папери

    «ціни продавця" і "ціни покупця", за якими інвестиційна компанія зобов'язується їх продавати і купувати).

    Інвестиційна компанія утворює свої фінансові ресурси тільки зарахунок власних коштів (коштів засновників) та емісії цінних паперів,продаються юридичним особам. Кошти фізичних осіб не беруть участь уформуванні грошових ресурсів інвестиційних компаній. Це обмеження нестосується операцій банків з державними цінними паперами.

    Інвестиційний фонд (на відміну від інвестиційних компаній) має правозалучати грошові кошти населення, що дозволяє значно збільшитивеличину його активів, а також забезпечити більш надійний захист заощадженьнаселення від інфляції. Фонд надає своїм акціонерам можливістьпрофесійного управління цінними паперами. Кваліфікованіінвестиційні менеджери забезпечують вибір найбільш вигідних напрямківінвестування та отримання прибутку.

    1.2.3. Кредитування інвестицій.

    Кредит виражає економічні відносини між позичальником і кредитором,що виникають у зв'язку з рухом грошей на умовах зворотності іоплатне. Важливим елементом кредитного, регулювання є позиковийвідсоток. В даний час інвестори залучають кредит в ті сферипідприємницької діяльності, які дають швидкий ефект (у форміотримання прибутку або доходу). Практика показує, що для підприємств,які здатні багато разів збільшити випуск продукції (або підприємств,на продукцію яких платоспроможний попит досить стійкий, щодозволяє серйозно регулювати ціни), залучення кредитів під власнерозвиток значно вигідніше, ніж залучення коштів з виплатою часткиприбутку.

    Об'єктами банківського кредитування капітальних вкладень юридичних іфізичних осіб можуть бути витрати по:
    * будівництва, розширення, реконструкції та технічного, переозброєння об'єктів виробничого та невиробничого призначення;
    * придбання рухомого і нерухомого майна (машин, устаткування, транспортних засобів, будівель і споруд);
    * утворення спільних підприємств;
    * створення науково-технічної продукції, інтелектуальних цінностей та інших об'єктів власності;
    * здійснення природоохоронних заходів.

    Основою кредитних відносин юридичних і фізичних осіб з банкомє кредитний договір. У цьому документі передбачаються, якправило, такі умови: суми видаваних позик, строки і порядок їхвикористання і погашення, процентні ставки та інші виплати за кредит,форми забезпечення зобов'язань (застава, договір гарантії, договірпоручительства, договір страхування), перечитиь документів, що подаються
    6aнкy. Конкретні терміни і періодичність погашення довгострокового кредиту,що видається юридичним особам, встановлюються за домовленістю банку зпозичальником виходячи з окупності витрат, платоспроможності та фінансовогостану позичальника, кредитного ризику, необхідності прискоренняоборотності кредитних ресурсів.

    Видача довгострокового кредиту на об'єкти виробничого іневиробничого призначення здійснюється при поданні позичальникомнаступних документів, що підтверджують його кредитоспроможність і можливістькредитування заходу:
    * статуту (рішення) про створення підприємства;
    * бухгалтерського балансу підприємства на останню звітну дату, засвідченого податковою інспекцією;
    * техніко-економічного обгрунтування (розрахунку, що відображає економічну ефективність і окупність витрат на будівництво );
    * інших документів, що підтверджують фінансовий стан та кредитоспроможність підприємства.

    Банк здійснює спостереження за ходом виконання кредитуютьсязаходів. При невиконанні позичальником своїх зобов'язань банк має правозастосовувати економічні санкції, передбачені кредитним договором.

    1.2.4. Лізинг як метод інвестування.

    Одним з перспективних напрямів для нашої країни в перехіднийперіод до ринку може стати лізинг. Лізинг являє собою довгостроковуоренду машин, устаткування, транспортних засобів, а також спорудвиробничого характеру, тобто форму інвестування. Всі лізинговіоперації діляться на два типи: оперативний - лізинг з неповною окупністю,фінансовий - лізинг з повною окупністю. До оперативного лізингу відносятьсявсі угоди, в яких витрати орендодавця (лізингодавця), пов'язані зпридбанням що здається в оренду майна, окуповуються частково протягомпочаткового терміну оренди. Оперативний лізинг має наступніособливості:
    * орендодавець не розраховує покрити всі свої витрати за рахунок надходжень від одного орендаря (лізингу одержувача);
    * строки оренди не охоплюють повного фізичного зносу майна;
    * ризик від псування або втрати майна лежить головним чином на орендодавця;
    * після закінчення встановленого строку майно повертається орендодавцю, який продає його або здає в оренду іншому клієнту.

    До складу оперативного лізингу включаються: рейтинг - короткостроковаоренда майна від одного дня до одного року; хайринг - середньостроковаоренда від одного року до трьох років. Зазначені операції припускаютьбагаторазову передачу стандартного обладнання від одного орендаря доіншому.

    Фінансовий лізинг передбачає виплату протягом терміну орендитвердо встановленої суми орендної плати, достатньої для повноїамортизації машин та обладнання, що здатна забезпечити йому фіксовануприбуток. Фінансовий лізинг поділяється на: лізинг з обслуговуванням; левериджлізинг; лізинг в «пакеті».

    Лізинг з обслуговуванням являє собою поєднання фінансовоголізингу з договором підряду і передбачає надання цілого

         
     
         
    Реферат Банк
     
    Рефераты
     
    Бесплатные рефераты
     

     

     

     

     

     

     

     
     
     
      Все права защищены. Reff.net.ua - українські реферати !