МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ТЕРНОПІЛЬСЬКА АКАДЕМІЯ НАРОДНОГО ГОСПОДАРСТВА

ВІННИЦЬКИЙ ІНСТИТУТ ЕКОНОМІКИ

Кафедра фінансів

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

з дисципліни "Безпека життєдіяльності" на тему:
"Забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення. Санітарні норми та правила "

Виконав:

Студент
4 курсу

Спеціальності "Фінанси та кредит"

Група
42 - Ф Варіант № 6

Заверюха А. М.

Викладач:

Кобилянський О. В.

м. Вінниця

2001 рік

Зміст

Вступ

Розділ 1. Екологічні знання суспільства - гарантія

продовження його цивілізації

1.1. Історія екології та безпеки життєдіяльності

1.2. Здорова екологічна ситуація - здоров'ясуспільства

Розділ 2. Джерела екологічної кризи в Україні і її

вплив на суспільство

2.1. Шляхи вирішення санітарної та епідемічноїситуації в

Україні

2.2. Перспективи розвитку природоохоронних заходів в

Україні

2.3. Вирішення глобальних проблем охорони навколишнього природного середовища в Україніі світі

Висновки

Додатки

Список використаних джерел та літератури

Вступ

Кінець ХХ століття - це час усвідомлення суспільством кризи цивілізації,негативних її наслідків при підкоренні природи.

Сучасний каскад актуальних дисциплін сьогодення ( "Екологія", "Безпекажиттєдіяльності "," Цивільна оборона "," Охорона праці "- це наукова база длярозробки стратегії і тактики поведінки людства. ЇЇ закони навчають, щолюдство є частина природи і своїм існуванням залежить від функціонуванняприродних систем.

Суспільству потрібно усвідомити необхідність орієнтування не на боротьбуз наслідками, які руйнують природу, а на усунення самих причин знищенняприроди.

Закони екології, санітарного та епідемічного стану лежать в основі нелише біологічного, а й соціального буття. З розширенням екологічної кризивони сьогодні стають більш актуальними.

Серія прогнозів, зроблених різними вченими світу, досить об'єктивнозасвідчують, що кризові ситуації в сировинній, продовольчій та екологічнихсферах не є тимчасовими, вони зростають і ставлять перед людством серйознізавдання.

Протягом всієї історії свого існування людина спиралася напріродоруйнівну структуру господарювання. Але сьогодні, коли уряди і народисвіту зрозуміють необхідність включення стану навколишнього середовища дочисла пріоритетів розвитку нації, глобальна соціоекологічна катастрофаможе не наступити.

Великий вчений В. І.. Вернадський вимагає виконання таких важливихумов:
- об'єднання всього людства навколо єдиних цілей та завдань;
- створення єдиної інформаційної мережі;
- свобода виконання прийнятих рішень перетворення навколишнього середовища за рахунок необмеженого доступу до ресурсів та енергії;
-- рівність та високий добробут усіх членів суспільства;
- виключення війни як засобу вирішення соціальних конфліктів.

У сучасному суспільстві не всі вимоги виконуються. Людська цивілізаціяпродовжує знаходитися у фазі нестійкого розвитку, коли внутрішні конфліктиперешкоджають вирішенню глобальних проблем. Світовому співтовариствунеобхідна єдина концепція віжівання.6

З розвитком нових технологій та ускладненням умов видобування кориснихкопалин з кожним роком зростає небезпека в гірничодобувній справі. Яскравимприкладом небезпеки є сотні смертей українських гірників на шахтах
Донецької та Луганської областей. Лише за 11 місяців 2001 року загинуло 286гірників від вибухів метану та інших аварій, пов'язаних з грубимипорушеннями техніки безпеки та технології видобування, нехтуваннямелементарних контрольних вимірювань концентрації метану в робочих лавах таінших причин, які на перший погляд здаються незначними. Тому сьогоднікожний 1 мільйон видобутого вугілля коштує 5 людських життів.

Розвиток людської цивілізації вносить певні корективи щодо переглядузаходів, які сприяли б безпечному веденню господарської діяльності. У ХХст. людство увійшло у складний період історії свого існування, коли воно усвоєму розвитку вже оволоділо величезним науково-технічним потенціалом, алеще не навчилося достатньо обережно та раціонально ним користуватися. Швидкаурбанізація та індустріалізація, різке зростання населення планети,інтенсивна хімізація сільського господарства, посилення багатьох іншихвидів антропогенного тиску на природу порушили біологічний кругообігречовин у природі, пошкодили її регенераційні механізми, внаслідок чогопочалося її прогресуюче руйнування. Це поставило під загрозу здоров'я тажиття сучасного і майбутнього поколінь людей, існування людськоїцивілізації. 5

Існує лише три варіанти подальшого розвитку людської цивілізації:

Перший - технократичною: продовження максимального споживання ресурсів,виснаження грунту, накопичення негативних впливів на середовище,урбанізація, ріст чисельності населення. По своїй суті, це шлях докатастрофи, оскільки для створення штучної біосфери у людства немаєдостатньої кількості ресурсів та енергії.

Другий варіант - докорінна зміна стратегії розвитку суспільства, перехідна екологічно чисті технології, альтернативне сільське господарство,скороченняспожівання ресурсів, самообмеження потреб, регулюваннянароджуваності, повне роззброєння.

Третій варіант, який сьогодні вважається найбільш придатним, --проміжний. Це поступова зміна технократично шляху розвитку суспільствана шлях екологічний.

Самі по собі потреби світового суспільства являються егоїстичними ібезмежними, але справжня людська цивілізація почнеться тоді, колисуспільство стабілізує своє середовище життя на основі соціальних таприродних процесів.6

Сьогодні потрібно усвідомити кожному члену світового суспільства те, щозберегти екологію - це значить зберегти своє здорове буття на планеті,продовжити подальший розвиток, аби не було соромно перед нащадками.

Розділ 1. Екологічні знання суспільства - гарантія продовження його цивілізації

1. Суть і значення природоохоронних наук у житті світового суспільства та їх зв'язок з безпекою життєдіяльності

Багато людей не розуміють тісного зв'язку між діяльністю людини інавколишнім середовищем, що являється наслідком відсутності знань таекологічної інформації.

Існує гостра необхідність підвищити знання суспільства і ступінь їхучасті в пошуку розумних рішень розвитку цивілізації і зберіганнянавколишнього середовища. Освіта допоможе людям в виробленні такихекологічних та етичних норм, цінностей і відносин, професійних навиків іспособу життя, які потрібні будуть для забезпечення стійкого розвитку. Цедопоможе людству правильно оцінювати соціально-економічну ситуацію іпроблеми свого розвитку, заздалегідь застерігати негативні наслідки своїхдіянь.

Всім країнам світу потрібно забезпечити усі рівні навчальних закладівматеріалами екологічних проблем, зробити максимально доступною науковулітературу для широкого вивчення навколишнього середовища, його збереження,покращення людського середовища життя людства. Вивчення наук, які вивчаютьзбереження навколишнього середовища потрібно ввести в усі навчальніпрограми, починаючи з дитячих дошкільних і шкільних закладів.

Особливу увагу слід звернути на підготовку майбутніх керівниківпромислових підприємств, сільського господарства, транспорту і іншихрізноманітних сфер людської діяльності.

Велике значення має створення різних шкільних і громадських організацій,які б впроваджували в життя політику захисту навколишнього середовища,питної води, побутової і промислової санітарії. Необхідно максимальновтілювати в життя суспільства через різні засоби масової інформаціїнаселення цінність оточуючої нас природи, її важливість в житті людства,правильне застосування промислових технологій, які б забезпечували високупродуктивність праці з найменшою шкідлівістю для пріроді.3

Перспективними є наукові розробки по використанню екологічно чистихджерел енергії, тобто енергії води, сонця, вітру, а також від спалювання тапереробки сміття і промислових відходів.

Слід зазначити, як потрібні міжнародні організації, які б здійснюваликонтроль за виконанням кожною країною зобов'язань по охороні навколишньогосередовища, контролювати правильність використання природних ресурсів,застосування технологій з різними очисними спорудами і фільтрами.

З розвитком цивілізації потрібно паралельно з новими технологіямипостійно вносити корективи щодо екологічних проблем. У свідомості людейповинна бути, насамперед, екологія та небезпечні наслідки для людини, а вжепотім високотехнологічне виробництво товарів народного споживання. Натериторії України зосереджено велику кількість екологічно небезпечнихвиробництв. Для порівняння: загальна площа України становила лише 2%території колишнього Союзу, але на ній було зосереджено 25% всьогопромислового потенціалу і відповідно 25% припадало забруднення природногосередовища колишнього СРСР.

А причиною такої концентрації виробництв були низькі знання тодішньогокерівництва розміщенням продуктивних сил і нехтування екологічною наукоющодо наслідків від діяльності на здоров'я населення.

Крім цього не зверталася увага на хижацьке ставлення людей до природи,її знищення призводило до значних порушень балансу тварин і їх вимирання, аце означало, що від цього значно скоротився раціон харчування населення.

Погані або непрофесійні знання екології та не усвідомлення наслідків віднерозумного втручання у природні процеси стали в підсумку знищенняприродних річок, створені штучних водоймищ, забрудненні шкідливимиречовинами прісної води, що порушило природний водний баланс. Тодішні вченіне всі розуміли, що у природні процеси потрібно втручатися в розумнихмежах.

Незнання екології також призвело до отруєння землі пестицидами та іншимиотрутохімікатами, які негативно впливають на людське здоров'я, а також наптиці, тварини, водяні мешканці. На екологічні проблеми не звертали уваги,виділялося мало коштів на охорону природного середовища, а в більшостівипадків, взагалі, не було ніяких витрат на екологію, вважаючи що весь частак буде. Але можливості природи самовідновлюватісь небезкінечні, їїпотрібно допомагати в цьому.11

заощадив на екології, людство втрачає на своєму здоров'ї, якості ітривалості життя сьогодні та в перспективі.

1.2. Історія розвитку екологічних наук та безпеки життєдіяльності

Ще у сиву давнину людина сприймала навколишній світ як єдине ціле, алепроблеми охорони навколишнього середовища не було. Низький технічнийрівень, слабкий розвиток науки і технологічних процесів, відсутністьширокого застосування хімії, незначна чисельність населення планети неспричиняли такого спустошення природи, її забруднення навіть при хижацькомуставленні до неї.

Одним із перших, хто на межі 18 та 19 століть усвідомив необхідністьцілісної оцінки природних комплексів, був німецький натураліст А.
Гумбольдт. Він один із перших став на шлях вияву глибинних зв'язків міжлюдством і природним середовищем. Цій проблемі він присвятив все своє життяі написав більше 600 робіт, які стали поштовхом до розвитку геології,геоботаніки, гідрології, грунтознавства, кліматології та багатьох іншихнаук наступними вченими.

Засновником екології та її зв'язок з людським буттям в сучасномувигляді вважається німецький вчений Е. Геккель, який визначив екологію табезпеку життєдіяльності, а також ряд інших наук, які вивчають тваринний,рослинний, сировинний світ як науки про загальну економіку природи. Вінввів і сам термін "екологія". Був ще ряд інших вчених, які доповнилиекологічні та природоохоронні науки своїми працями.

Сутність природних комплексів висвітлювали праці Г. Ф. Морозова у 1912році. А видатний вчений В. В. Докучаєв у першій половині 20 ст. створиввчення про грунт. У 1948 році англійським вченим А. Тенслі було введенопоняття екосистеми і її сутність.

людству почала загрожувати небезпека повільного вимирання внаслідокбезперервного погіршення якості навколишнього середовища, а такожвичерпання природних ресурсів. Стало зрозумілим, що для усунення цієїнебезпеки необхідні перегляд традиційних принципів природокористування тадокорінна перебудова господарської діяльності у більшості країн світу.
Одним з перших у світі звернув увагу на цю проблему перший президент
Академії наук України В. І.. Вернадський. 5 (1863 - 1945).

Вчення цього всесвітньо відомого радянського вченого посідають особливемісце в історії екології та безпеки життєдіяльності населення, який створиввчення про біосферу та ноосферу, про нерозривність зв'язку людини зприродним середовищем. Він працював у цьому напрямку з 1930 р.. до 1945 рокуі основою вчення академіка була "жива речовина", до складу якої входять всіживі організми, що мешкають на планеті. До складу живої речовини В. І.
Вернадський включив також і людину, розглядаючи природу і людськесуспільство як одне ціле. Вернадський обгрунтував положення про те, щообрис сучасної Землі сформований людиною, і показав, що діяльність сучасноїлюдини викликає рух основних хімічних елементів у масштабах, якіпорівнюються з природними циклами руху цих елементів. За визначенням
Вернадського, людина стала наймогутнішою геологічною силою на планеті,людська діяльність почала перевищувати масштаби найпотужніших стихійнихявищ.

Такий стан навколишнього середовища і негативні прогнози щодо глобальноїсоціоекологічної ситуації спонукали до проведення спеціальних дослідженьта виконання заходів, які б дозволили вирішити двоєдіне завдання --збереження рівноваги в природі та задоволення вимог умов життя, які весьчас зростають.

Найбільшу роль у становленні сучасної екології відіграла публікаціямонографій із цієї наукової дисципліни американського вченого Ю. Одум в
1970-1990 роках. Взагалі, починаючи з 1950 року виник широкий фронтекологічних досліджень, у яких помітну роль відіграють й екологи України.
Перший науковий центр екологічних досліджень в Україні був створений у 1930році при Інституті зоології і ботаніки Харківського державногоуніверситету. Це був лише сектор екології, який очолив В. В. Сташінській
(1930-1940). Він раніше усіх підійшов до ідеї біогеоценозу, його праця "Дорозуміння біоценозу "створена у 1933 році є класичною в області вивченнязв'язків між організмами в ценотична системах.

Світове визнання отримали дослідження українських вчених І. Г.
Підоплічка, Ф. А. Гриня, С. М. Стойка, П. С. Погребняка, Д. В. Воробйова ібагатьох інших вчених, які працювали у 1940-1980 роках, розробляючипринципи раціонального природокористування, типологію лісів і інше.

Широку відомість отримали дослідження штучних лісів України, виконані О.
Л. Бельгардтом у 1971 році, а також А. П. Травлєєвім у 1980-1985 роках --вчення про лісові підстилки та їх екологічну значущість.

38-ма сесія Генеральної Асамблеї ООН у 1983 році створила Міжнароднукомісію з навколишнього середовища та розвитку, яка покликана аналізуватистан навколишнього середовища в контексті глобальних перспектив. На основіоцінок авторитетних експертів у 1987 р.. ця комісія підготувалафундаментальне дослідження "Наше спільне майбутнє". На сучасному рівніоб'єктивних знань у ньому відображено розуміння світовим співтовариствомгостроти соціоекологічної проблематики, необхідність глобальноїпереорієнтації соціально-політичного, економічного, технічного,технологічного та культурного розвитку, здійснення для цього відповіднихнаціональних і загальнопланетарного проектів.

У 1992 р. у Ріо-де-Жанейро відбулася конференція ООН, прісв'яченаконцепції безпечного сталого розвитку світового співтовариства. Конференціяприйняла документ "Порядок денний ХХІ століття" та зробила висновок пронеобхідність глобального партнерства держав для досягнення стабільногосоціального, економічного та екологічного розвитку суспільства. 5

Що стосується України, то необхідно в першу чергу зазначити, щоекономіка її десятиліттями формувалась без урахування об'єктивних потреб таінтересів її народу, належної оцінки екологічних можливостей окремихрегіонів. Сьогоднішня структура економіки України не відповідає потребамлюдини, не забезпечує нормальних умов життя. Висока матеріалоємківсть іенергоємкість виробництва призвели до надлишкового видобування кориснихкопалин, їх переробки і спалювання. Це породило додаткові обсяги відвалівпустої породи, золи та шлаків, шкідлівіх викидів у воду і атмосферу. Ниніобсяг накопичених у межах нашої країни відходів різних галузейпромисловості перевищує 17 млрд. тонн. Ситуація в Україні несприятлива длянормального розвитку людини та її життя. За темпами вимирання людей Українавходить у першу десятку країн світу, а дитяча смертність в ній найвища в
Європі.

"Безпека життєдіяльності" як навчальна дисципліна являється інтегрованоюі носить гуманітарно-технічне спрямування. В Україні вона отрималабурхливий розвиток. 5 Тому українські вчені намагаються реалізувати своїпраці, які направлені на охорону навколишнього середовища і відповідноздоров'я населення для забезпечення майбутнього країни, яка взяла курс нате, щоб стати на один щабель розвитку з розвиненими країнами Європи тасвіту.

У сучасний період в Україні широке визначення отримали екологічніроботи академіків М. А. Голубця, К. М. Ситника, Ю. Р. Шеляг-Сосонка. Уголовних наукових центрах України в Києві, Львові, Дніпропетровськуведуться активні розробки складних екологічних проблем.

Екологи України зробили вагомий внесок у розробку методів оцінки рівнярадіоактивного забруднення великих територій та обгрунтування заходівзниження екологічних збитків від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Витрати України на подолання наслідків Чорнобильської катастрофи за період
1991-1995 років оцінюються в 3 млрд. доларів США.11 Тут не врахованівитрати, пов'язані із захворюванням людей. Внаслідок цієї аваріїзабруднено понад 10 млн. га земель, у т. ч. сільськогосподарських угідь,забруднення Дніпра в 4-5 разів перевищує гранично допустимі норми. Але йоговоду змушені пити 35 млн. жителів України. 11

1.3. Санітарне та епідемічне благополуччя - здоров'я суспільства

"Руки, ноги, очі і т. п. - все це частини тіла, а вони ще нанасправді не вміють насолоджуватися. Шлунок - вміє. Ноги носят, рукизабезпечують їжею, зуби жують, і всі частини тіла залучені в діяльність,що служить для задоволення шлунка, так як шлунок є основниморганом, що забезпечує тіло. Тому всі віддається шлунку. Людина живитьдерево, поливаючи його коріння, і він живить тіло, насичуючи шлунок. Для того,щоб підтримати тіло в здоровому стані, всі частини тіла повиннівзаємодіяти, щоб нагодувати шлунок. "1 Так стверджує Господь
Крішна. Коментар до цитати, мабуть, зайвий.

Одержати якісні продукти харчування можна тільки в чистомусередовищі. А чисте середовище залежить від стану грунтів, води і повітря.
Людина одержує продукти харчування з грунтів (поля, луги, ліси тощо) іводного середовища (річки, озера, моря, океани). Зрозуміло, що чистіпродукти харчування забруднене середовище дати не може.

В результаті господарської діяльності людство зпотворює природні угіддяі висновком цього являється зменшення території і якості середовища, вякому людство веде свою господарську діяльність.

Причин, які створюють несприятливо середовище для життя світовогосуспільства дуже багато: зростання населення, що сприяє росту міст і сіл,а відповідно і підприємств для економічної діяльності, що утіскує посівніплощі та забруднює навколишнє середовище промисловими та побутовимивідходами. Розвиток усіх видів транспорту пагубно впливає на повітря,чистоту річок, озер, океанів. Під впливом транспортування нафтопродуктівморськими просторами знищено сотні видів цінних морських тварин, видів риб,водорослів, що призвело до значного скорочення раціону харчуваннясуспільства. Освоєння людством нових територій своєю економічною діяльністювитісняє з природного середовища рослинний і тваринний світ, що такожскорочує свій раціон харчування.

Поступово з розвитком суспільства відповідно збільшується небезпека дляжиття людини. Проблеми відносин між природою та суспільством постійнозагострюються і цілком очевидною стала необхідність активної боротьби ззабрудненням навколишнього середовища, бо від його стану залежить здоров'ялюдей. 9 Існує ціла низка природних факторів, факторів виробничого іпобутового середовища, шкідливих звичок, з розвитком хімічної промисловостіта атомної енергетики різко погіршується стан навколишнього середовища. Апідсумком цього являються хвороби людей, якість та тривалість життя,народження дітей з патологічнімі відхиленнями тощо. Глибока фінансова таекономічна криза в Україні спричинила високий рівень психічних захворюваньта емоційний стан населення. Обмеження контрольної роботи змушують лишестисло і поверхово висвітлити безпеку життєдіяльності людини.

Розділ 2.Джерела екологічної кризи в Україні та її вплив на життя людей

Глибоке порушення природної екологічної рівноваги та напружений станвзаємин між людиною і природою, що пов'язане з невідповідністю виробничихсил та виробничих відносин в людському суспільстві ресурсним можливостямбіосфери, називають екологічною кризою.

В Україні розрізняють дві категорії регіональних несприятливихекологічних ситуацій: екологічна катастрофа, в результаті якої гине великакількість живих організмів і веде до економічних збитків, та екологічнанебезпека, при якій з'являються ознаки несприятливих змін, що ставлять підзагрозу здоров'я людини, стан виробничих об'єктів та господарськудіяльність.6

Кризи, катаклізми та інші порушення не були рідкістю впродовж історіїцивілізації. Одна із перших екологічних криз була тоді, коли в результатіінтенсивного полювання були виснаженні запаси основної дичини - мамонтів,носорогів, гігантських оленів, степових зубрів. Люди зрозуміли свою помилкуі перейшли від полювання як основного способу отримання їжі до землеробствата скотарства.

При значному спустошенні земель в минулі століття - люди простозмінювали центр господарювання.

Але сьогодні екологічна криза має якісно іншу природу, яка стала основоюзагальної деградації природного середовища. Тут значну роль відіграютьтехнолого-виробничі причини, а також складний соціальний фон з розколомлюдського суспільства на конкуруючі блоки, які намагаються випередити одиніншого, нарощуючі виробництво, послуги, торгівлю. Прагнення досягти більшвисокого рівня за будь-яку ціну ведуть до ігнорування глобальнихекологічних проблем.

Як елементи тиску цивілізації на природне середовище виступаютьтехнології, що застосовуються в промисловості та сільському господарстві,автомобільний транспорт та урбанізація, атомні електростанції і військово -промислові комплекси розвинутих країн світу, які є найбільшими споживачамиресурсів та енергії.

Техногенний тип розвитку цивілізації в умовах швидкого росту населеннявимагає залучення до виробничих процесів все більшої кількості природнихресурсів, що значно змінює ландшафт величезних територій.

У світі зареєстровано більше 9 млн. видів штучно отриманих хімічнихречовин, які смертельні для живих організмів.

Широкомасштабні споживання ресурсів та матеріалів веде до зростаннякількості відходів в промисловості і сільському господарстві.

Екологічна криза кінця 20 ст. виявилася наслідком спільної дії багатьохфакторів, які разом тягнуть суспільство в безодню.

В Україні головним фактором екологічної кризи являється факторекономічний. У держави і підприємств немає коштів для розбудовипромисловості, сільського господарства, транспорту і інших сфер людськоїдіяльності. А про екологічні проблеми, здійснення природоохоронних заходівта контролю за забрудненням приділяється вкрай мала увага.

Сучасне виробництво - це, перш за все, гігантський споживач, післядіяльності якого розрізняють такі види і джерела забруднення навколишньогосередовища:

1. Хімічне, що призводить до надходження до навколишнього середовищарізноманітних отруйних речовин.

2. Фізичне, до якого відносять знищення територій, шумові перешкоди таелектромагнітне випромінювання.

3. Термічне, яке спостерігається при скиду у водойми нагрітої води зпромислових підприємств, особливо, з ТЕЦ.

4. Радіоактивне, що пов'язане з надходженням в природне середовищештучних ізотропів.

5. Засмічення, що проявляється в надходженні до навколишнього середовищарізного роду твердих відходів.

6. Біологічне, при якому в природі з'являються не властиві їй організми.
Одним із видів такого виду забруднення є мікробіологічне, пов'язане зрозвитком у навколишньому середовищі паразітічної мікрофлори.

За природними ресурсами Україна належить до найбагатших держав світу,особливо рудами марганцю і чорних металів. Але структурна деформаціяекономіки з орієнтацією на продаж сировини за кордон та ресурсоємнівиробництва в сполученні з майже знищеним сільським господарством принизькій екологічній культурі виробництва призвело природнє середовище
України до деградаційних процесів.

В Україні річний обсяг видобутку мінеральної сировини становить 1 млрд.т, а гірської маси - близько 3 млрд. т, з них лише 5-8% компонентівмінеральної сировини використовується для виробництва продукції, а рештайде у відходи.

Застосування недосконалих технологій, зокрема спалювання нафти, вугілляі природного газу, призвело до того, що у 1990 році в атмосферу буловикинуто 6 млрд. т вуглекислого газу промислового походження. Вміствуглекислого газу в повітрі щорічно зростає на 0,5%, а за останні 150 роківвін зріс на 25%, причому на 12% - за останні 30 років.

Найбільшої шкоди завдають теплові електростанції, які працюють навугіллі. Вони становлять 75% усіх ТЕЦ і на їх частку припадає третина всіхвикидів вуглекислого газу. У пило-газових викидах міститься понад 1400шкідливих для людей і тварин речовин. Крім цього, викиди дають металургійніпідприємства (33%), енергетика (30%), вугільна промисловість (10%), хімічнапромисловість (7%) та інші галузі і підприємства (20%) .6 Значний тиск нанавколишнє середовище спричиняють великі промислові центри України.
Визначено головні підприємства-забруднювачі на Україні.

Уперше в Україні 1992 року Міністерством охорони навколишньогоприродного середовища за участю, спеціалістів, науковців, громадськихактивістів складено список 100 підприємств, які завдають найбільшої шкодидовкіллю та здоров'ю населення. Мета даної роботи - посилитиприродоохоронну діяльність у першу чергу на найбільш екологічно небезпечнихпідприємствах, привернути до них увагу міністерств і відомств, місцевихдержавних адміністрацій, народних депутатів, правоохоронних органів,трудових колективів, громадських об'єднань. Мінприроди України посилитьвимогливість до тих, хто нехтує державою, всенародною справою екологічногооздоровлення України і в межах своєї компетенції готове надати необхіднудопомогу з цих ста підприємств у вирішенні непростих проблемприродокористування. Частково приведемо дані по цьому питанні:

Вінницька область

Вінницьке виробниче об'єднання "Хімпром". Викиди становлять 30% відзагальноміських. Основний забруднювач повітряного басейну аміаком,фтористим сполуками, середньодобові їх концентрації перевищені у 2,5 - 4рази. У санітарно-захисній зоні проживає 7 тис.. чоловік, знаходить школа
№ 30, дитячий садок.

Волинська область

Луцьке виробниче управління водопровідно-каналізаційногогосподарства.Очісні споруди працюють неефективно. У ріку Стир щорокускидаються 4,3 млн. м3 забруднених стоків, а з ними 166 т органіки, 306 --завислих речовин, 11983 - солей.

Нововолинське виробниче управління водопровідно-каналізаційногогосподарства. У р. Західний Буг разом із забрудненими стоками в 5 млн. м3скидається: органіки - 190 т, завислих речовин - 214 т, азоту амонійного -
28 тонн.

Дніпропетровська область

Дніпропетровське виробниче об'єднання "Азот". Один з головнихзабрюднювачів повітря міста, у т. ч. фосгеном, аміаком, хлористого водню.
Рівні забруднення досягли по аміаку 10, хлористого водню - 7. Лише 41%джерел викидів обладнано газоочисне установками. У санітарній зоніпроживає 620 сімей.

Дніпропетровське виробниче управління водопровідно-каналізаційногогосподарства. Очисні споруди працюють неефективно. Щороку скидаються 188млн. м3 забруднених стоків. З ними у Дніпро надходить 7,8 тис.. т органіки,
417 т нафтопродуктів.

Металургійний комбінат "Криворіжсталь". Основні фонди зношені на 75%.
Викидає в атмосферу 26% забруднюючих речовин, у т. ч. оксидів азоту-46,сірчистого ангідриду - 37%. Рівні забруднення міста по оксидах азотудосягають 10, сірководню - 8, оксиду вуглецю - 3. Газоочисне установкамиобладнано 39% джерел викидів. Щороку комбінат скидає в р.. Інгулець 83 тис..м3 забруднених стоків.

Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського. Викидає ватмосферу 15% викидів по місту, зокрема по оксиду вуглецю - 39%, сірководню
- 73. Рівень забруднення по сірководню у місті досягає 9,9. Обладнаноочисними установками 59% джерел викидів. Завод не має нормативноїсанітарно-захисної зони. Скидає щорічно у Дніпро 132 млн. м3 забрудненихстоків.

Дніпровський металургійний завод ім. Дзержинського. Питома частка у всіхвикидах по Дніпродзержинську - 62%, по оксиду азоту - 30%. Рівнізабруднення повітря досягають по пилу, оксиду вуглецю-4, діоксиду азоту-
10, сірководню - 9. очисними установками обладнано 64% джерел викидів.
Скидає щороку 180 млн. м3 забруднених стоків.

Баглійський коксохімічний завод. Забруднювач повітря бензапіреном,фенолом, ціанідамі. Рівні забруднення досягають по фенолу 5, бензапірену-9.
Оснащене установками пілогазоочісткі - 35% джерел викидів. У санітарно -захисній зоні проживає 115 сімей.

Нікопольський Південнотрубний завод. Очисні споруди працюютьнеефективно. У Каховське водосховище щороку потрапляє 364 т органіки, 2 тнафтопродуктів, 3 т заліза.

Дніпропетровський коксохімічний завод. Оснащення установками очистки -
33%, забруднює повітря фенолом, бензапіреном, ціанідамі. У зоні проживаєбіля 400 чоловік.

Дніпровська ДРЕС. ЇЇ доля загальноміських забруднень м. Дніпропетровськаскладає 60%, у т. ч. по діоксиду сірки - 91%, оксиду азоту - 70%. Спорудибіологічної очистки працюють неефективно.

Криворізький коксохімічний завод. Забруднення аналогічне іншимкоксохімзаводам. Несправні чи неефективно працюють лише 14% установок. Тутпроживає 800 чоловік.

Дніпропетровське виробниче об'єднання "Дніпрошина". Обсяг забрудненихстоків 11 млн. м3 на рік. У р. Мокра Сура скидається 152 т органіки, 195 --завислих речовин. Повністю відсутні водоочисні споруди.

Дніпродзержинське виробниче управління водопровідно-каналізаційногогосподарства. Очисні споруди перевантажені. 27 млн. м3 забруднених стоківщороку скидається в р.. Суху Шур. Нові очисні споруди не введені.

Управління водопровідно-каналізаційного господарства виробничогооб'єднання "Павлоградвугілля". Неефективно працюють очисні споруди. У р.
Самару щороку скидається 15 млн. м3 забруднених стоків, з якими потрапляє
445 т органічних речовин, 29 т нафтопродуктів, 665 т - завислих речовин,
181 т - азоту амонійного.

Криворізька ДРЕС. Дає 23% викидів по Дніпропетровській області. Викидає
270 тис.. т сірчистого ангідриду або 64% по області, 55 тис.. т оксидівазоту.т солей та багато інших шкідливихречовин.

Донецька область

Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча. Маріуполь посідаєдруге місце в Україні по кількості промислових викидів в атмосферу --близько 600 тис.. т. З них 68% - це викиди комбінату. Щороку скидає 50,3млн. м3 забруднених стоків. Із 57 заводів очисні споруди діють лише на 33і то, незадовільно.

Маріупольський металургійний комбінат "Азовсталь". Викидає 28%забруднень, у санітарній зоні проживає 35 тис.. чоловік. Щороку скидає 220млн. м3 стоків. 2

Мабуть зайво перечісляті усі інші області України і їх підприємства,підприємства Донецької, Харківської, Запорізької, Луганської, Львівської,
Одеської, в Криму, де йде велике навантаження на природне середовище збокуекономічної діяльності людей. Варто сказати, що забруднення усіх разомвзятих підприємств створюють астрономічну цифру.

Забруднення природного середовища в Україні взяті під контроль, алевідсутність оборотних коштів відчутно заважають здійснювати природоохороннізаходи.

При цьому щорічно зменшується в повітрі кількість кисню. Щорічноспалюється 16 млрд. т вільного кисню і в атмосферу надходить до 25 млрд. твуглекислого газу.11 Тому температура земної поверхні за останні 100 роківпідвищилася на 0,6%, що спричиняє наступ океану на сушу, так як підвищивсяйого рівень на 10%.

Бурхлива автомобілізація у великих містах України спричинив?? є 60%шкідливих викидів в атмосферу. Внаслідок низької якості автомобілів іпалива в повітря викидається у 6 разів більше забруднюючих речовин, ніж українах Європи. 11

Економічна криза в Україні спричиняє інтенсивне вирубування лісів, щопогіршує баланс в природі.

Дуже складна ситуація в Україні з прісною водою. Близько 800 сіл країникористуються привозною водою, 90% сіл не мають водогону, кількістьневеликих річок зменшилася на три тисячі. Спостерігається процес швидкоївтрати якості поверхневих та підземних вод, що пов'язано зі скиданнямсильно забруднених стічних вод. Основний стік (до48%) неочіщеної води даєкомунальне господарство України. Це зумовлено недосконалістю очисних споруді відсутністю грошей на їх будівництво та ремонт. Води річок Дніпра та
Дністра у ряді випадків перевищують 14 норм нітратів, 11 - нафтопродуктів,
10 - фенолу. Ці річки протікають в районах інтенсивногосільськогосподарського та промислового використання. Дністер виявивсянайбільш забрудненою рікою України. У 1991-1992 роках, коли була зробленадосконала система пропуску води в системі Дністровського водосховища,санітарний стан цієї річки став покращуватися. Забруднення рік та підземнихвод призводить до різкого забруднення Азовського та Чорного морів. Щорічнов Азовське море скидається 1,1 млрд. м3 неочищених стоків, в Чорне море - 2млрд. м3. Майже усі підземні води, як показують аналізи, вміщуютьнадлишок пестицидів, мінеральних добрив та інших шкідливих речовин.

Не в кращому стані знаходяться Київське, Каховське, Кременчуцьке,
Дністровське та ряд інших водосховищ країни. Весь Азово-Чорноморськийбасейн, що складає південний кордон України, знаходиться ще в гіршомустані. Азовське море за ступенем забруднення в розрахунку на 1 м3 водизнаходиться на першому місці в світі.

Внаслідок непродуманих заходів з міліорації земель в Україні знищено 1млн. га найродючіших у світі грунтів. За даними Всесвітньої організаціїохорони здоров'я, близько 80% усіх випадків захворювань пов'язані ізспоживанням неякісної воді.11

За інсультах та інфартах сьогодні Україна, як свідчить статистика займаєперше місце в світі.4

В Україні за останні 20 років кількість ріллі на одну людину скоротиласямайже вдвічі, кількість забруднених земель зросла з 13 млн. до 18 млн. га.
Крім того, 2 млн. га такі захімізовані, що їх рекультивація і відновленняекономічно нерентабельні.

Надмірне використання пестицидів та інших мінеральних добрив, надмірназагазованість отруюють людей і тварин. Такий стан речей призвів до того,що в кістках сучасної людини вміст свинцю у 50 разів вищий, ніж у нашихдавніх предків. 11

Застосування продуктів хімічної промисловості в економічному життісуспільства веде до швидкого зростання серцево-судинних та онкологічнихзахворювань.

Матеріали обстеження грунтів України показують, що їхнє забрудненнянебезпечно зростає, має місце техногенне забруднення с/г грунтів викидамипромислових підприємств. Воно дуже велике в Донецькій, Луганській,
Дніпропетровській, З