"Оксамитова революція" в Чехословаччині
Реферат учениці 11-В класу Пузанкової Катерини
Загальноосвітня школа № 1 з поглибленим вивченням
англійської мови
Луцьк - 2002
(Чехо-Словаччина, Чехо-Словацька
Республіка) - держава у Центральній Європі в 1918-92. За формою державного
устрою в 1918-68 унітарна, в 1968-92 - федеративна республіка, яка складалася з
Чеської і Словацької республік. Вищий законодавчий орган - двопалатні
Національні (з 1968 - Федеральні) збори (Національна палата і Палата
національностей). Глава держави - президент. Обирався парламентом терміном на 5
років. Столиця-м.Прага. Загальна площа - 127,9 тис.кв.км. Населення
(1991) -15,7 млн. чол.
Передумови революції:
У 80-х роках тоталітарна система
у країні продовжувала штучно підтримувати політичну атмосферу, яка виключали
найменшу можливість реформування суспільства. Хоча формально багатопартійна
система продовжувала існувати, фактично всі партії, крім комуністичної, були
усунені від реальної участі у політичному житті. Внаслідок репресій проти
активних учасників суспільного життя у період реформ особливо постраждала
інтелігенція. Однак уже в кін. 1970 років дисидентський рух почав набирати
силу. В 1977 виникла політична правозахисна організація "Хартія-77", її лідери
(В. Гавел, І. ДІнстбір, 1.Гаек, Я. Паточка та ін.) Вимагали від
державно-партійного керівництва дотримання конституції, звільнення
політв'язнів, виведення радянських окупаційних військ тощо. Учасники руху прав
людини зазнавали переслідувань і не мали можливості вільно відстоювати свої
погляди. Більшість з них була заарештована і ув'язнено. Загальна політична
криза поглиблювала економічною стагнацією. Урядові економічні програми не
виконувалися, спостерігалося значне сповільнення темпів зростання економіки
країни. Деякі ринкові елементи, що зберігалися у діяльності
сільськогосподарських кооперативів, забезпечували стабільне становище у
виробництві продуктів харчування, завдяки чому вдавалося стримувати падіння
життєвого рівня населення.
Оксамитова Революція
Наприкінці 1980 років
"Хартія-77" та інші опозиційні групи посилили критику офіційного державного
курсом. Проте комуністичне керівництво країни відмовилося вступити в діалог з
опозицією. У листопаді 1989 розпочались масові антіурядові виступи, початок
яким дала т.зв. студентська революція. Маніфестації та мітинги студентської
молоді були розігнані поліцією. У відповідь на репресивні заходи комуністичної
влади антіурядові виступи набули масового характеру. Опозиційні сили утворили у
листопаді 1989 суспільний рух - Громадянський форум, який поставив собі за мету
відновлення демократії в країні. Правляча партія виявилася неспроможною вести
політичну боротьбу з опозицією, партійно-державний апарат було паралізовано.
Листопадові події 1989 стали початком демонтажу тоталітарно-репресивної системи
у .4. У грудні відбулися зміни в державному керівництві: сформовано новий уряд,
президентом держави обрано В. Гавела, а головою парламенту - О. Дубчека. На поч.
1990 внаслідок вільних виборів до парламенту увійшли представники багатьох
політичних партій та організацій. У лютому 1990 припинив свою діяльність
Національний фронт Чехословаччини. На поч. червня 1990 у країні проходили
парламентські вибори, які ознаменувала завершення перехідного періоду від
монополії партійно-державної влади до політичного плюралізму. Тоталітарна
система, яка існувала з лютого 1948, була ліквідована без гострої політичної конфронтації,
що дало підстави називати події листопада 1989 "оксамитовий", "ніжною" революцією. Слід сказати, що влада не хотіла йти
на жодний діалог з опозицією, чим її і зміцнила. 17 листопада 1989 жорстоко
придушила студентську демонстрацію в Празі, заарештувала 134 члени "Нової
Празької Весни "та" Свободи ", що викликало новий шквал обурення і мітенгі по
всій країні. Як в Чехії так і в Словаччині було створено народні форуми, які не
приховували того, що бажають знищення Чешське - Словацького союзу і формування
федерації на основі двох державних утворень.
Наприкінці
1989 М. Якеш було остаточно усуното з посади керівника Компартії, а через
місяць Федеральні збори обрали президентом лідера опозиції Вацлава Гавела.
Демократичні процеси у країні не
могли не зачепити проблем міжнаціональних взаємовідносин. У цей час проявилися
деякі суперечності між чехами і словаками, які в тоталітарний період
приховувалися. Рішенням Федеральних зборів про подвійну назву держави (Чеська і
Словацька Федеративна Республіка та її словацький аналог - Чехословаччина)
послужило причиною бурхливих демонстрацій у Словаччині й викликало неоднозначну
реакцію у Чехії та призвело до прийняття у грудні 1990 Закону про розмежування
компетенції між федерацією і республіками. Згідно із новим законом у віданні
центральних органів залишалися лише питання оборони, зовнішньої політики,
фінансів і створення умов для єдиного ринку, що значно посилило відцентрові
тенденції у державі. Впливові політичні організації Словаччини, зокрема Рух за
демократичну Словаччину, почали вимагати перетворення федерації на
конфедеративні утворення двох народів. На поч. 1991 суспільно-політична
ситуація ще більше загострилася у зв'язку з вимогою лідерів політичних
організацій і рухів Моравії та Сілезії реорганізувати Ч. у федерацію трьох
республік: Чеської, Моравського-Сілезької та Словацької. Цій проблемі був
присвячений "круглий стіл", проведений у березні
1991 у Брно з участю 25 партій і
рухів. У той час, коли Моравського проблема не набрала дальшого розвитку, у
Словаччині виникла політична криза. Словаччина не була задоволена
прокламованімі ухвалами центральних органів і вимагала підписання державного
договору з Чеською республікою. Невирішеність цього питання, добровільна
відставка президента у 1992 фактично визначили розпад Чехословацької федерації.
Наприкінці 1992 чехословацький парламент прийняв рішення про розділ федерації і
утворення з 1.1.1993 двох незалежних держав - Чеської і Словацької республік
