ПЕРЕЛІК ДИСЦИПЛІН:
  • Адміністративне право
  • Арбітражний процес
  • Архітектура
  • Астрологія
  • Астрономія
  • Банківська справа
  • Безпека життєдіяльності
  • Біографії
  • Біологія
  • Біологія і хімія
  • Ботаніка та сільське гос-во
  • Бухгалтерський облік і аудит
  • Валютні відносини
  • Ветеринарія
  • Військова кафедра
  • Географія
  • Геодезія
  • Геологія
  • Етика
  • Держава і право
  • Цивільне право і процес
  • Діловодство
  • Гроші та кредит
  • Природничі науки
  • Журналістика
  • Екологія
  • Видавнича справа та поліграфія
  • Інвестиції
  • Іноземна мова
  • Інформатика
  • Інформатика, програмування
  • Історичні особистості
  • Історія
  • Історія техніки
  • Кибернетика
  • Комунікації і зв'язок
  • Комп'ютерні науки
  • Косметологія
  • Короткий зміст творів
  • Криміналістика
  • Кримінологія
  • Криптология
  • Кулінарія
  • Культура і мистецтво
  • Культурологія
  • Російська література
  • Література і російська мова
  • Логіка
  • Логістика
  • Маркетинг
  • Математика
  • Медицина, здоров'я
  • Медичні науки
  • Міжнародне публічне право
  • Міжнародне приватне право
  • Міжнародні відносини
  • Менеджмент
  • Металургія
  • Москвоведение
  • Мовознавство
  • Музика
  • Муніципальне право
  • Податки, оподаткування
  •  
    Бесплатные рефераты
     

     

     

     

     

     

         
     
    Порядок провадження у справах про адміністративні правопорушення. Постанови у справах про адміністративні правопорушення
         

     

    Адміністративне право
    1. В В Е Д Е Н Н Я
    Адміністративне право займає особливе місце в системі правового регулювання, оскільки виступає необхідним і важливим інструментів управління соціальними процесами в суспільстві. Йому притаманні відповідні межі правового регулювання - діяльність державної виконавчої влади всіх рангів, суспільних відносин управлінського характеру, які складаються в цій сфері, внутрішня організаційна діяльність інших державних органів, пов'язаних з функцією управління, а також внешнеорганізаціонние відносини недержавних організацій, установ і підприємств.
    Адміністративне право охоплює широке коло суспільних відносин, що виникають у зв'язку з реалізацією їй функцій управління в процесі діяльності органів виконавчої влади.
    Найбільш тісний зв'язок адміністративне право має з державним правом, яке становить основу всіх галузей права включаючи адміністративне, і займає провідне місце.
    Адміністративне право тісно пов'язано також і з цивільним правом. Перш за все тому, що зв'язки регулюють відносини майнового характеру, при цьому необхідно вказати, що норми цивільного права стосуються майнових відносин у тих випадках, коли сторони рівноправні (наприклад, договір поставки продукції). А норми адміністративного права стосуються майнових відносин, які базуються на адміністративній підпорядкованості однієї сторони іншій (наприклад, якщо не оплачений проїзд у трамваї) певні зв'язки є біля адміністративного права з трудовим правом у сфері регулювання службових відносин. Так трудове право визначає статус державного службовця як учасника трудового процесу, а норми державного права регулюють державно-службові відносини.
    Адміністративне право межує з фінансовим, земельним, аграрним і іншими галузями права.
    Таким чином, аналіз взаємодії адміністративного права з іншими галузями права дозволяє встановити, що його предметом є сфера державного управління. Іншими словами адміністративне право регулює суспільні відносини у сфері державного управління.
    Запропонована нижче тема - "Порядок провадження у справах про адміністративні правонарушеніях.Постановленія по справах про адміністративні правопорушення"-цікава тим, що дозволяє наочно зрозуміти і простежити принципи державного управління та контролю складним штучним організмом, створеного людьми - ДЕРЖАВОЮ.

    2.ПОНЯТІЕ АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРОЦЕСУ, ЙОГО ОСНОВНІ РИСИ
    І ПРИНЦИПИ, АДМІНІСТРАТИВНО-процесуальне право
    В адміністративно-правовій науці склалися дві лінії в оцінці поняття "адміністративний процес". Його розглядають у вузькому сенсі - як провадження у справах про адміністративні правопорушення і в широкому - як врегульований законодавством порядок розгляду індивідуально-конкретних справ у сфері виконавчої влади.
    Правова природа процесу виражається насамперед у його соціальної спрямованості, оскільки він забезпечує можливість реалізації норм матеріального права різних галузей. Відповідно кожен вид процесу - це порядок послідовного здійснення дій, які мають на меті практичного проведення в життя норм матеріального права.
    Процес як юридичне явище характеризується також тим, що під час його здійснення виникають адміністративно-процесуальні відносини - самостійний вид правових відносин. Для виникнення яких-небудь процесуальних відносин необхідні чотири обставини: норма матеріального права, норма процесуального права, правосуб'єктність та юридичний факт, роль якого в даному випадку зіграють матеріально-правові відносини.
    У загальному понятті процес - це відображення державно-владної діяльності, хоча в ній бере участь і інші суб'єкти - громадяни, їх об'єднання.
    У вузькому розумінні адміністративний процес розглядається як врегульований нормами адміністративно-процесуального права порядок застосування заходів адміністративного примусу і перш за все адміністративних стягнень за вчинення адміністративних правопорушень.
    У широкому розумінні адміністративний процес розглядається як врегульований правом порядок розгляду індивідуально-конкретних справ у сфері виконавчої діяльності органами державного управління, а у передбачених законодавством випадках - і іншими, уповноваженими на це органами. Це такий порядок діяльності, по якому складаються цивільні відносини, що регулюються нормами адміністративно-процесуального права.В цьому понятті відображається зв'язок адміністративного процесу з державним управлінням як формою державної діяльністю, підкреслена зв'язок адміністративного процесу до норм матеріального адміністративного права. Цей зв'язок проглядається в тому, що в результаті здійснення адміністративного процесу вирішуються індивідуально-конкретні справи в сфері державного управління.
    Адміністративно-процесуальні норми реалізуються у формі і методами адміністративного процесу, який є визначений законодавством порядок здійснення послідовних дій, спрямованих на досягнення певного юридичного ефекту. Ці дії офіційно встановлюються нормами адміністративно-процесуального права і групуються у виробництво. Слід також підкреслити, що адміністративний процес - не тільки відповідальна процедура застосування норм матеріального права у сфері державного управління, а й діяльність, в ході якої виникають цивільні відносини, що регулюються нормами адміністративно-процесуального права. Звідси можна зробити висновок, що адміністративно-процесуальне право - це самостійна галузь чинного права, яку можна визначити як сукупність процесуальних правил, що встановлюють процедури вирішення конкретних адміністративних справ у сфері державного управління органами виконавчої влади, адміністративної юрисдикції, самоврядування та іншими компетентними суб'єктами. < br /> Характерними рисами адміністративного процесу є:
    а) адміністративний процес, пов'язаний з державним управлінням, його юридичними видами, які реалізуються в правових формах;
    б) адміністративний процес, пов'язаний з матеріальними нормами адміністративного права; цей зв'язок знаходить прояв у тому, що в ході реалізації завдань адміністративного права дозволяються індивідуальні справи в державному управлінні і ефективно використовуються норми матеріального права;
    в) застосування норма матеріального права здійснюється в юридичному порядку, урегульованому адміністративно-процесуальними нормами;
    г) адміністративний процес - це не тільки застосування норм матеріального права, а й відповідна діяльність, в результаті якої виникають цивільні відносини, що регулюються нормами адміністративно-процесуального права.
    Таким чином, адміністративний процес складається з двох частин, однаковою мірою відрегульованих нормами адміністративно-процесуального права: діяльність органів державного управління з вирішення конкретних справ і відносин між учасниками цієї діяльності. Тому адміністративний процес - це відповідна процедура, яка відбувається в рамках, встановлених процесуальними правовими нормами, а їхня сукупність, об'єднана загальною функцією, становить виробництво. Сукупність різних видів виробництва складає адміністративний процес.
    Адміністративний процес здійснюється з дотриманням принципів, що використовуються в державному управлінні. У той же час ці принципи набувають специфічні риси, відтінки, породжують нові прин-
    ципи. Систему принципів адміністративного процесу складають: законність, охорона інтересів особи і держави, рівноправність сторін, національної мови, самостійності органу (посадової особи) при ухваленні рішення, швидкості процесу, відповідальності посадових осіб за правильне ведення процесу, гластності.

    3.АДМІНІСТРАТІВНОЕ ВИРОБНИЦТВО ТА ЙОГО ОСНОВНІ ВИДИ
    Управлінські процедури поширюються не тільки на відносини, що регулюються різними галузями права, але реалізуються через державну виконавчу діяльність. Ця особливість адміністративно-процесуальної діяльності пояснює чисельність адміністративних проваджень, оскільки адміністративний процес обслуговує галузі права, які не мають своїх процесуальних форм.
    Виділяють такі виробництва: 1) по обробці і прийнятті нормативних актів; 2) по прийнятті індивідуальних актів управління; 3) по застосуванню адміністративно-процесуальних заходів і запобіжних заходів; 4) у справах про адміністративні правопорушення; 5) із застосування дисциплінарних стягнень; 6) реєстраційно-дозвільну; 7) наглядово-контрольне; 8) за заявами громадян, у тому числі як особливий вид виробництва за скаргами; 9) діловодство; 10) по земельних, пенсійних, податкових, бюджетно-фінансових справах; 11) у справах по відшкодуванню матеріальних збитків та ін
    Незалежно від виду виробництва основним документом адміністративної справи є письмова заява (скарга, протокол, запис звернення). До адміністративної справи відносяться й інші документи, які подаються сторонами адміністративно-правових відносин і допомагають у рішенні справи (свідчення очевидців, потерпілих, експертні висновки, інші документи, які стосуються справи). Орган, що займається виробництвом у справі може вимагати або за власною ініціативою і власними силами отримувати необхідні документи.
    Кожне провадження здійснюється відповідно за визначеними стадіях із дотриманням принципів адміністративного процесу.

    4.ЗАДАЧІ І ОСНОВНІ СТАДІЇ ВИРОБНИЦТВА ПО СПРАВАХ ПРО
    АДМІНІСТРАТИВНІ ПРАВОПОРУШЕННЯ
    Провадження у справах про адміністративні правопорушення визначається як ряд послідовних дій органів державного уп-
    равленія (посадових осіб), юрисдикційних органів, а в окремих випадках і інших суб'єктів, які згідно з нормами адміністративного законодавства здійснюють заходи, спрямовані на залучення правопорушників до відповідальності і на забезпечення виконання винесеної постанови.
    Завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення, згідно зі ст.245 КпАП України, є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення його в точній відповідності з законодавством, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин і умов , які сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі дотримання законів, зміцнення законності. (1)
    Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання принципу законності та принципу презумпції невинуватості, який означає, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, вважається невинною до того моменту, доки зворотне не буде підтверджене і зафіксовано у встановленому законом порядку.
    Поряд із загальними принципами, які характерні для всього адміністративного процесу (законність, об'єктивна істина, рівноправність громадян перед законом, оперативність тощо), провадження у справах про адміністративні правопорушення значною мірою більше, ніж по інших виробництв, власний принцип економічності, тому що виробництво у справах про адміністративні правопорушення (у порівнянні, наприклад, із карним або цивільним судочинством) обходиться державі значно дешевше. Однак це не означає, що справи повинні розглядатися поверхово.
    Провадження у справах про адміністративні правопорушення складається з чотирьох стадій: порушення справи про адміністративне правопорушення; розгляд справи і винесення рішення по справі; виконання постанови про накладення адміністративного стягнення. У тих випадках, коли особа, яка притягається до адміністративної відповідальності (або потерпілий), не згоден з винесеним у відношенні нього постанови, може виникнути стадія оскарження постанови у справі. Постанова у справі може опротестувати і прокурор.
    Для правильного й об'єктивного рішення по справі важливе значення мають заходи забезпечення провадження в справах про адміністративні пра-
    вонарушеніях. Вони використовуються для припинення адміністративних прос-
    1.Кодекс України про адміністративні правопорушення/Затверджений Законом від 18.12.1984г.// ВПС України .- Додаток до N51.-ст.1122
    тупков, встановлення особи, складання протоколу про адміністративне
    правопорушення, забезпечення своєчасного розгляду справи і виконання постанов про накладання адміністративних стягнень.
    У Кодексі України про адміністративні правопорушення дається (гл. 20, ст.260-267) перелік заходів процесуального забезпечення провадження в справі про адміністративне правопорушення: адміністративне затримання, особистий огляд і огляд речей, вилучення речей і документів, відсторонення водіїв від керування транспортними засобами, річковими і маломірними судами й огляд на стан сп'яніння. Два заходи забезпечення провадження в справі встановлені іншими главами КпАП: доставлення порушника (ст.259) і його привід (ст.268). (1)
    Доставлення порушника здійснюється з метою, по-перше, припинення правопорушення, по-друге, складання протоколу про адміністративне правопорушення і, по-третє, встановлення особи порушника. Фактичне здійснення доставлення забезпечується використанням психічного або фізичного впливу.
    Залежно від органу, який наділений правом на доставлення, його місця, підстави і цілі можливі такі варіанти доставлення:
    а) працівники міліції і народні дружинники здійснюють доставлення порушника в міліцію або в штаб ДНД із метою складання протоколу у випадку неможливості скласти його на місці вчинення правопорушення;
    б) уповноважені посадові особи, які здійснюють нагляд за дотриманням правил використання засобів транспорту (ст.222-229, 236 КпАП), можуть доставляти порушника в міліцію у випадках порушеннях використання засобів транспорту, правил про охорону порядку і безпеки руху, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, правил пожежної безпеки, санітарно-гігієнічних і санітарно-протиепідемічних правил на транспорті з метою встановлення особистості порушника (якщо в нього немає документів, що засвідчують особу, і немає свідків, які могли б засвідчити його особу);
    в) уповноваженими представниками органів природоохорони, працівниками міліції, народними дружинниками, суспільними природоохоронними інспекторами здійснюється доставлення порушника в міліцію або в приміщення сільських або селищних органів самоврядування за вчинення лесопорубкі, порушення правил полювання, рибальства та охорони рибних запасів
    ________________________< br /> 1.Кодекс України про адміністративні правопорушення/Затверджений Законом від 18.12.1984г.// ВПС України .- Додаток до N51.-ст.1122
    та інші порушення законодавства про охорону і використання тваринного світу з метою встановлення його особистості;
    г) працівники воєнізованої охорони можуть доставляти порушника в службове приміщення воєнізованої охорони або міліції за вчинення правопорушень, пов'язаних з посяганнями на об'єкти, що охороняються, інше державне або суспільне майно для припинення правопорушення, встановлення особи порушника і складання протоколу про адміністративне правопорушення.
    Доставлення порушника має бути здійснене як можна найкоротший термін. Встановлений максимальний термін перебування порушника в штабі ДНД або приміщенні органів місцевого самоврядування - одна година.
    Подібної з розглянутої заходом забезпечення провадження в справі є привід порушника в разі ухилення від явки за викликом до органу внутрішніх справ або суд. Це також примусове доставлення особи в орган внутрішніх справ або суд. Різниця полягає в меті доставлення - привід здійснюється працівниками міліції для забезпеченняприсутності правопорушника при розгляді справи. Привід допускається лише у випадках, прямо передбачених законом (ч.2 ст.268 КпАП). (1)
    Адміністративне затримання - це примусове короткочасне обмеження свободи дій і пересування особи, яка вчинила адміністративне правопорушення. Його мають право здійснювати тільки органи та посадові особи, уповноважені на це законодавчими актами (ст.262 КпАП). Адміністративне затримання, як правило, не може перевищувати більше трьох годин. Більш тривалі терміни можуть бути встановлені тільки законодавчими актами (ч.1 ст. 263 КпАП). Так на термін до трьох діб з письмовим повідомленням прокурора протягом 24 годин або з його санкції - до десяти днів можна затримувати особа, що порушила прикордонний режим або режим у пунктах пропуску через державний кордон, якщо ця особа не має документів, що засвідчують його особу. До розгляду справи можуть бути затримані особи, які вчинили дрібне хуліганство (розглядається протягом доби), порушили порядок організації і проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій, проявили неповагу до суду або торгували з рук у невстановлених місцях (протягом трьох діб) та ін
    З метою забезпечення законності при здійсненні адміністративного затримання про це складається протокол, в якому записується дата і місце його складання, відомості про особу затриманого, час і мотиви затримання. Затриманому надається право ознайомитися з
    ________________________< br /> 1.Кодекс України про адміністративні правопорушення/Затверджений Законом від 18.12.1984г.// ВПС України .- Додаток до N51.-ст.1122
    протоколом і підписати його (або відмовитися від підпису), повідомити про
    місце свого перебування родичів або адміністрацію з місця роботи
    або навчання. Про затримання неповнолітнього повідомлення його батьків
    або осіб які їх замінюють є обов'язковими.
    Особистий огляд і огляд речей здійснюється з метою виявлення закріплення необхідних доказів правопорушення і забезпечення подальшого притягнення порушника до відповідальності. Правом на їх виробництво наділені уповноважені на це посадові особи органів внутрішніх справ, воєнізованої охорони, цивільної авіації, митницях
    установ і прикордонних військ, а на огляд речей - також посадовим
    особам органів лісоохорони, рибоохорони та органів, які здійснюють
    нагляд за дотриманням правил полювання. Цей список може бути розширений
    тільки законодавчими актами (ст.264 КпАП). (1)
    Особистий огляд проводиться уповноваженою на це особою однієї статі з порушником в присутності двох понятих тієї ж статі. Огляд речей (ручної поклажі, багажу, спорядження полювання і рибальства, добутої продукції, транспортних засобів та інших предметів) здійснюється в присутності їх власника. Якщо вони відсутні, то зазначені речі можуть підлягати огляду тільки в невідкладних випадках н з обов'язковою участю двох понятих.
    Проведення огляду оформляється спеціальним протоколом або про це робиться запис у протоколі про адміністративне правопорушення або в протоколі про адміністративне затримання. Вилучення речей і документів що є знаряддям або безпосереднім об'єктом правопорушення здійснюється посадовими особами, які наділені право проводити адміністративне затримання, особистий огляд і огляд речей з метою збереження доказів, а також в залежності від результатів розгляду справи, забезпечення їхньої конфіскації, вилучення, знищення або повернення власникам .
    Про вилучення речей і документів складається протокол або робиться запис у протоколі про адміністративне правопорушення, адміністративне затримання або огляді речей.
    Стаття 265 КпАП передбачає особливості вилучення окремих видів речей і документів у певних осіб, а також процесуального оформлення вилучення деяких предметів. До особи, яка вчинила правопорушення під час виконання службових обов'язків, вилучення, особистий огляд і огляд речей застосовуються тільки в невідкладних випадках.
    Водіїв, судноводіїв та інші особи, які керують тран-
    1.Кодекс України про адміністративні правопорушення/Затверджений Законом від 18.12.1984г.// ВПС України .- Додаток до N51.-ст.1122
    спортних засобами, річковими і маломірними судами у відношенні яких
    є достатні підстави вважати, що вони перебувають у стані
    сп'яніння підлягають відстороненню від керування цими транспортними
    засобами або судами й огляду на стан сп'яніння
    (ст.266 КпАП). Відсторонення, тобто примусове звільнення транспортного засобу від особи, що ним керує, здійснюється працівниками органів внутрішніх справ.
    З метою забезпечення законності виробництва розглянутих заходів ст.267 КпАП передбачає можливість їх оскарження заінтересованою особою у вищестоящий орган (вищій посадовій особі) або прокурору.
    Стадія порушення справи про адміністративне правопорушення полягає в складанні протоколу уповноваженою на це посадовою особою або представником громадського формування (посадові особи держадміністрацій, органів внутрішніх справ, органів транспорту, дружинники, громадські інспектора охорони природи та ін.) Перелік осіб, які мають право складати протокол про адміністративне правопорушення, наведений у ст.255 КпАП України. (1)
    Як уже зазначалося, наявність протоколу про адміністративне правопорушення свідчить про порушення справи, причому протокол повинен бути складений уповноваженою особою з дотриманням визначеної встановленої законом форми. В іншому випадку справа про адміністративне правопорушення не може бути визнано порушеною. У протоколі повинні значиться дата і місце його складання, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи яка склала протокол, відомості про особу порушника, місце, час і суть адміністративного правопорушення, нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення, прізвища, адреси свідків, потерпілих, якщо вони є пояснення порушника та інші відомості необхідні для вирішення справи.
    Протокол підписується особою, яка його склала і особою яка вчинила адміністративне правопорушення. При наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписаний також і цими особами.
    У разі відмови особи, яка вчинила правопорушення від підписання протоколу в ньому робиться запис про це.
    Особа, яка вчинила правопорушення має право давати пояснення і зауваження до тексту протоколу, що додається до нього, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання.
    У деяких випадках, передбачених законом (ст.258 КпАП Укра-
    1.Кодекс України про адміністративні правопорушення/Затверджений Законом від 18.12.1984г.// ВПС України .- Додаток до N51.-ст.1122
    ни), протокол про адміністративне правопорушення не складається, але
    якщо правопорушник оспорює стягнення, що на нього накладено,
    протокол про адміністративне правопорушення складається.
    Перша стадія провадження у справах про адміністративні правопорушення закінчується з моменту направлення протоколу органу (посадовій особі) уповноваженому розглядати справи про адміністративні правопорушення. До протоколу повинні додаватися і всі інші матеріали про правопорушення (пояснення свідків, протокол вилучення речей і ін).
    Другою є стадія розгляду справи про адміністративне правопорушення і винесення по справі постанови. Ця стадія полягає в тому, що компетентний орган (посадова особа) здійснює остаточне розслідування у справі і дає правову оцінку діям особи зазначеної в протоколі як правопорушника.
    Отримавши матеріали справи, компетентний орган (посадова особа) готує їх до розгляду. При цьому він вирішує: чи належить до його компетенції розгляд даної справи, чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення, чи повідомлені особи, які беруть участь у розгляді справи про час і місце розгляду, чи зібрані додаткові матеріали, чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвокатів якщо такі заявлені.
    Справа про адміністративне правопорушення розглядається відкрито, як правило в місці його вчинення. Орган (посадова особа) при цьому встановлює: чи було скоєно адміністративне правопорушення, винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності або є обставини, які пом'якшують або обтяжують відповідальність, чи заподіяно матеріальну шкоду, чи є інші підстави що мають значення для правильного рішення у справі.
    За загальним правилом справи про адміністративні правопорушення розглядаються в п'ятнадцятиденний термін з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи. Є також і скорочені терміни розгляду справи - одна доба, трьох, п'яти і семиденний терміни. Протягом доби розглядаються справи про виготовлення, переробці або збуту радіаційно забруднених продуктів харчування чи іншої продукції, незаконне виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання наркотичних засобів або психотропних речовин без мети збуту в невеликих розмірах, незаконні операції з іноземною валютою і платіжними документами ( якщо вартість предмета незаконної операції не перевищує одного офіційно встановленого розміру заробітної пла-
    ти), дрібне хуліганство та деякі інші. У триденний термін розглядаються справи про виготовлення і використання без відповідного дозволу радіопередавальних установок, про дрібну спекуляцію, незаконного продажу товарів чи інших предметів та ін У п'ятиденний термін розглядаються справи щодо осіб які вчинили дрібне розкрадання, що займаються виготовленням і збереженням самогону та апаратів для цього, порушують вимоги режиму радіаційної безпеки в місцевості, що стала радіаційно зараженою. У семиденний термін розглядаються справи про адміністративні правопорушення пов'язаних з використанням газу, експлуатації газового використовують установок без обліку використаного газу, про непідготовленість до роботи резервного паливного господарства.
    Розглянувши справу про адміністративне правопорушення орган (посадова особа) виносить постанову в справі. Постанова місцевих органів держадміністрації в справах про адміністративні правопорушення приймається у формі рішення.
    Ця постанова також має визначену форму і включає: найменування органу (посадової особи) який виніс постанову; дата розгляду справи; відомості про особу у відношенні якої розглядається справа; виклад обставин, встановлених при розгляді справи; позначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; ухвалення у справі рішення.
    Якщо при вирішенні питання про накладення стягнення за адміністративне правопорушення адміністративними комісіями, райдержадміністрації, районними, міськими судами (суддями) одночасно вирішується питання про відшкодування винним матеріального збитку, тоді в постанові у справі вказується розмір збитку, що підлягає стягненню, порядок і термін його відшкодування.
    Постанова по справі повинна містити вирішення питання про вилучені речі і документи (якщо таке вилучення здійснювалося), а також вказівку про порядок і строки його оскарження.
    Постанова колегіального органу приймається простою більшістю голосів членів колегіального органу, присутніх на засіданні і підписується головуючим на засіданні і секретарем цього органу.
    При розгляді справи про адміністративне правопорушення посадові особи крім КпАП і інших нормативних актах загального характеру, керуються також положеннями про органи, представниками яких вони є (наприклад, положеннями про адміністративні комісії
    та ін) Своє рішення вони оформляють або шляхом винесення постанови
    або роблять запис про заходи стягнення на протоколі про адміністративне
    правопорушення. Таке право представлено, наприклад, начальнику райвідділу міліції чи його заступнику.
    Після розгляду справи орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов: 1) про накладення адміністративного стягнення; 2) про закриття справи; 3) про застосування заходів впливу, передбачених ст.24-1 КпАП України. (1)
    Постанова про припинення справи виноситься при оголошенні усного зауваження, передачі матеріалів на розгляд органів попереднього слідства або дізнання, а також за наявності обставин, передбачених ст. 247 КпАП України. До цих обставин відноситься: відсутність події та складу адміністративного правопорушення; недосягнення особою на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку; несудимість особи, яка вчинила протиправну дію чи бездіяльність, вчинення дії особою в стані крайньої необхідності або необхідної оборони; видання акта про амністію якщо він усуває адміністративну відповідальність; скасування акта, який встановлює адміністративну відповідальність; закінчення на момент розгляду справи термінів передбачених ст.38 КпАП України (двох місяців із дня правопорушення, а при тривалому правопорушенні - двох місяців з дня його виявлення); наявність по тому самому факту щодо особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, постанови компетентного органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення або нескасована постанова про припинення справи про адміністративне правопорушення, а також порушення за даним фактом кримінальної справи; смерть особи у відношенні якої було розпочато провадження справи.
    Якщо було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення, то вона оголошується негайно після закінчення розгляду справи. Копія постанови протягом трьох днів вручається під розписку або надсилається особі щодо якої її винесено. Копія постанови в той самий строк вручається або надсилається потерпілому на його прохання. У тому випадку, якщо воно надсилається поштою про це робиться відмітка у справі.
    Оголошенням постанови у справі про адміністративне правопорушення закінчується стадія розгляду справи про адміністративне правопорушення.
    Постанова про накладення адміністративного стягнення в ряді випадків передбачених ст.286 КпАП України, обов'язково доводиться до відома громадськості.
    Наступною (третьою) стадією, яка виникає не в кожному провадженні в справах про адміністративні правопорушення є стадія
    ________________________< br /> 1.Кодекс України про адміністративні правопорушення/Затверджений Законом від 18.12.1984г.// ВПС України .- Додаток до N51.-ст.1122
    оскарження (або опротестування) постанови у справі про адміністративне правопорушення. Наявність цієї стадії виступає однією з найважливіших гарантії дотримання законності у провадженні у справах про адміністративні правопорушення. Постанови по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржене особою у відношенні якого воно винесено, а також потерпілим.
    Існує певний порядок оскарження постанов про адміністративні правопорушення.
    За загальним правилом скарга подається в орган (посадовій особі), який виніс постанову у справі про адміністративне правопорушення, а той протягом трьох діб відправляє її в місці зі справою в орган (посадовій особі), уповноваженому її розглянути.
    Подання у встановлений термін скарги і винесення прокурором протесту зупиняють виконання постанови про накладення адміністративного стягнення до розгляду скарги або протесту. Виняток складають випадки коли виносяться постанови про застосування заходів стягнення у вигляді попередження або адміністративного арешту, а також у випадках накладення штрафу, стягується на місці вчинення адміністративного правопорушення.
    Орган (посадова особа), який одержав скаргу або протест на постанову по справі про адміністративне правопорушення, перевіряє законність і обгрунтованість винесеної постанови, тобто встановлює чи дійсно в діях особи при?? лекало до адміністративної відповідальності є склад правопорушення, чи правильно оформлені документи в справі, чи не перевищив орган (посадова особа) розглянув справу, свої повноваження й інше. Після цього орган (посадова особа), що розглянув скаргу (або протест), може прийняти одне з таких рішень: залишити постанову без змін, а скаргу або протест без задоволення; скасувати постанову і направити справу на новий розгляд; скасувати постанову і закрити справу; змінити міру стягнення в межах передбачених нороматівним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення з тим, щоб стягнення не було збільшеним. Якщо з'ясується, що постанова винесено органом (посадовою особою), неправомочним розглядати цю справу, то така постанова скасовується і справа направляється компетентному органу (посадовій особі). Прокурор, що виявив, що рішення у справі або протест на постанову по справі про адміністративне правопорушення незаконні, може опротестувати їх.
    Скасування постанови з одночасним припиненням справи про адміністративне правопорушення тягне за собою повернення особі притягається до адміністративної відповідальності стягнених грошових сум,
    вилучених або конфіскованих предметів, а також скасування інших обмежень пов'язаних з цією постановою. Якщо не можливо повернути предмет, то повертається його вартість.
    Виконання постанов про накладення адміністративних стягнень завершальна стадія провадження у справах про адміністративні правопорушення. Її суть полягає в практичній реалізації адміністративного стягнення, що призначено правопорушника постановою.
    У процесі виконання постанови особи, винні у вчиненні адміністративного проступку несуть відповідні позбавлення й обмеження особистого, морального або матеріального характеру. Від того як послідовно реалізована постанова про адміністративне стягнення, наскільки справа доведена до кінця в більшості залежить рівень ефективності боротьби з адміністративними правопорушеннями, їхнє попередження, результативність виховання громадян у дусі точного і неухильного дотримання законів.
    Порядок виконання постанов про адміністративних стягнень врегульований в КпАП України, митному кодексі України та інших законодавчих актах України.
    Необхідною умовою виконання постанови про накладення адміністративного стягнення є вступу її в законну силу. Це означає, що постанову прийняв юридичне значення і обов'язково до виконання.
    Згідно зі ст.289 КпАП України постанову про накладення адміністративного стягнення є обов'язковою для виконання державними і громадськими органами, підприємствами, установами, організаціями, посадовими особами та громадянами. (1)
    Постанова охоплює не тільки діяльність уповноважених державних органів (посадових осіб), а і поведінку самого порушника. Наприклад, особа, притягнута до адміні
         
     
         
    Реферат Банк
     
    Рефераты
     
    Бесплатные рефераты
     

     

     

     

     

     

     

     
     
     
      Все права защищены. Reff.net.ua - українські реферати !