НЕФІ У турецькій літературі ДИВАНУ ТА ХУДОЖНЬО-стилістичні
ОСОБЛИВОСТІ ЙОГО САКІНАМЕ
Дипломна робота на здобуття ступеня магістра студентки V курсу Колесник Світлани
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ
ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
ІНСТИТУТ ФІЛОЛОГІЇ
КАФЕДРА ТЮРКОЛОГІЇ
Науковий керівник: д-р філ. наук проф. Г.І.
Халимоненко
КИЇВ - 2002
Вступ
Об'єктом дослідження нашої роботи став жанр
сакінаме, інакше, - винної поезії, популярної та досить поширеної у середньовічній
літературі Сходу. Мотиви вина зустрічалися їще у творах видатних арабських
митців Абу Нувваса, Аль Фараздака,
Аль-Валіда ібн Акаба та інших; перських поетів Фарабі та Рудакі; турецьких,
зокрема, Нефі, твір якого і став предметом нашого дослідження.
Досліджуючи сакінаме Нефі, ми поставили за
мету розглянути художньо-стилістичні особливості твору, проаналізувати
лексичне-образний склад, структуру твору та його граматичні особливості;
розглянути твір у контексті класичних традицій віршування Сходу, зокрема,
зупинитись на впливах арабської та перської літератур. У ході роботи було
здійснено спробу перекладу твору українською мовою. Ми намагалися доповнити
переклад широким коментарем, долучаючи додаткову інформацію з іншомовних
енциклопедичних джерел. Крім того, ми подали біографічну довідку про поета та
відомості про його поетичну творчість, адже без цього аналіз його твору можна
було б вважати неповним.
Матеріалом для проведеного дослідження був,
передусім, оригінальний текст сакінаме Нефі, монграфії вітчизняних (Г.І.
Халимоненко, А.В. Куделін, Е. Бертельс, І. Фільштінській, Р. Мусульманкулов) та
зарубіжних вчених (Банарлі, Девелліоглу тощо); крім того, у художньому аналізі
твору ми спиралися на збірники перекладів віршів (Зі старої турецької поезії,
Турецька ашикская поезія); широко використовували словникові та енциклопедичні
дані (енциклопедичний словник
Девелліоглу, словник Онера Кемаля).
За ступенем розробленості тема турецької
літератури дивану XVI - XVII століть НЕ
може похвалитися ретельним дослідженнями як на теренах України, так на
території усього колишнього Радянського Союзу. У 1916 році у Москві була видана
грунтовна робота А. Кримського Історія Туреччини та ея літератури. Нині маємо послідовний огляд турецької літератури (до XVI століття) у
двох частинах підручника Г.І. Халимоненко, виданих відповідно 2000 та 2001
роках. Мотив вина у східній поезії згадано у фундаментальних працях І.
Фільштінського, Е. Бертель, проте їхні роботи стосуються арабської та
перської літератур відповідно. Що ж до турецької класичної літератури,
відзначимо Бороліну, Алькаєву, Горбаткіну
та їхні переклади Зі старої турецької поезії. Е. Бертельс зазначав, що література Близького Сходу XVІ - XVIІ століть
вивчена дуже слабо1
, До його думки приєднуються Г.
Халимоненко та Н Бороліна, яка, зокрема, вказує на те, що на турецьку
літературу довгий час не звертали достатньої уваги через її наслідувальній
характер та видимий брак оригінальності. Адже, як зазначає Г. Халимоненко,
"турецьку поезію класичної доби неможливо вивчати поза контекстом
арабською-перської поетики "2
.
Одне слово, можна сказати, що в українській
тюркології тема літератури дивану вцілому та жанру сакінаме зокрема ще розроблена
недостатньо, а звідси випливає актуальність запропонованої проблематики. Ми
зробили спробу не лише "заповнити болісну для українських інтелектуалів
прогалину у їхній практичній діяльності, спрямованій на утвердження іміджу
вітчизняної науки "3
,
але й запропонувати українському читачеві переклад яскравого зразка турецької
діванної поезії. Вважаємо надзвичайно потрібною подальшу працю над
запропонованою проблемою, адже докладна розробка особливостей турецької
літератури та специфіки її поетичного мовлення дасть змогу глибше зрозуміти її
суть; крім того, дати українському читачеві повноцінний та адекватний переклад
перлин турецької поезії дивану, яка довгий час була позбавлена достатньої
уваги.
Розділ І. Особистість Нефі
Передусім, слід зазначити, що відомості про
особистість Нефі досить обмежені, творчість його ще й досі не вивчена у
достатній мірі. У роботі В. С. Гарбузової Поети середньовічної Туреччини міститься
коротенький огляд життя й творчості
письменника, 4
у роботі ж Л. Алькаєвої та
Б. Бабаєва Турецька література зазначено лише, що поет уславився своїми
сатирами, за які, власне, і був страченій5
.
Найдокладнішу інформацію щодо особистості, життєвого шляху та творчості поета
ми знайшли у енциклопедії турецької літератури Н.С. Банарлі6
.
Нефі - великий поет XVII століття, під його пером вірш дивану набув величності, стрункості та
гармонії. Нефі вдалося збагатити поетичну мову того періоду насиченим музичним
звучанням. Вірш Нефі звучить музикою у вухах читача.
Слова та структури, які використовує поет,
узяті з поетичної мови турецько-іранської літератури, "тюркізовані" та підігнані
задля стрункості та гармонії вірша. Проте довершене речення, побудоване з
елементів турецько-перської мови, мало правильну й чітку структуру згідно
правил суто турецької мови:
Etse Nef'і nola ger gonluyledaim bezm-i
has
Hem kadeh hem bade hem bir suh sakidur
gonul
у подібних рядках, поруч з чистою й
правильною мовою того періоду особливу нашу увагу привертає особливість
побудови висловлювання.
Особистість поета користувалась значною
популярністю; він був знань завдяки своїм касідам, сатирам; зокрема, сатири,
які часом мали занадто гострий характер, i стали причиною його загибелі.
Життєвий шлях
Нефі народився у містечку Хасанкале (Ерзрум).
Немає можливості встановити точну дату його народження, відомо лише, що співає
прийшов у світ у середині другої половини
XVII століття.
Справжнє ім "я Нефі - Омер. Цей факт
вказує на те, що Нефі народився у сім'ї суннітів. Справа у тому, що на той час
більшість населення Східної Анатолії, включаючи Ерзрум, належали до шіїтського
напрямку, представники якого негативно ставились до імені Омер. Як зазначає
історик Алі у своєму творі "Меджмауль - Бахрейн", батьком Нефі був
Мехмед бей, дідом - Алі паша.7
З сатир, написаних поетом батькові,
зрозуміло, що батько його, Мехмед бей, також був поетом, читав вірші кримському
ханові, з яким близько товаришували, також писав на його честь касіді.
Ми не маємо достатніх даних про дитячі та
юнацькі роки Нефі. Відомо лише, що він отримав хорошу освіту, зростав під
сильним впливом турецько-іранської поетичної традиції. За одним з переказів, та
й, власне, як на те вказують рядки з творів поета, він був близько знайомий з
родиною кримського хана, можливо, це знайомство відбулося завдяки батькові
поета.
Потім, скоріше за все, Нефі був відправлений
Куюджу Мурад пашою з Анатолії до Стамбулу. Є відомості, що Куюджу Мураду паші
поета рекомендував кримський хан Джанібей Гірей.8
За переказами, Нефі спочатку писав вірш під
прізвиськом Заррі, а вже потім відомий історик Алі Геліболулу вигадав для нього псевдонім Нефі. Серед віршів, які не
увійшли до поетового дивану, є касіда з редіфом suhan, що є похвалою (медхіє) Алі:
Eyledun mahlas-i Nef'i ile kadrim il'a
Zihn-i pakimde gorub kuvvet-i izan-i suhan
Himmetunle giderek buldi terakki si'rim
Adi her bir gazelim aleme destan-i suhan
у цих рядках, звернених до історика, поет
висловлює подяку своєму покровителю та захиснику Алі.
Під час правління султана Ахмеда І Нефі
прибуває до Стамбула і знаходить захист та притулок у султанському дворі. При
дворі до поета ставилися з прихильністю, з милості султана він поїхав до
Едірне, де згодом на певний період отримав призначення мютевелі.9
У наступних бейта касіді "Едірне" співає
розповідає про свій приїзд до міста:
Edirne sehri mi bu ya gulsen-i me'va midir
Anda kasr-i padisahi cennet-i a'la midir
Cuylar mi devr eden tarf-i cemen-zarin
yahud
Mai pervaz ile kat'olmis yesil hara midir
Daima boyle muferrih mi bu ca-yi dil-kusa
Her zaman ab u hevasi boyle ruh-efza midir
Yoksa simdi eyleyen ab u hevasin terbiyet
Aftab-i devlet-i sah-i cihan-ara midir
Серед поетичного доробку Нефі зустрічаємо
касіді не дише на честь султана Ахмеда І, але й на честь його наступника Османа
ІІ. Перебуваючи у Стамбулі, Нефі служив дрібним чиновником і не робив спроб
піднятись по службовій драбині.
Незважаючи на це, при дворі до нього
ставилися з прихильністю, особливо за часів правління Мурада IV. Відомо, що
султанові подобались сатири поета та його стиль, гострий, по-чоловічому сильний
голос та гармонійно-витончена поетична мова.
За влучним зауваженням Фуада Кьопрюлю, серед
творів Нефі були й такі, що їх схвалювали сам султан Селім Явуз. Оскільки султан
вряди-годи писав вірші, він розумівся на поезії і цілковито міг схвалювати ті
твори. Султан Мурад IV із задоволенням слухав поезії Нефі, особливо, касіді та
сатири, отримуючи від них справжнє задоволення.
Отже, спочатку Нефі користувався усілякими
милостями, брав участь у бесідах з владиками; але, очевидячки, поет, майстер
касід на честь великих та поважних персон, отримав від степового клімату
надзвичайно складного характеру та вкрай гострого язика. Найвпливовіші державні
мужі того часу не могли врятуватися від нищівної поетової сатири. Гостре перо
Нефі перетворювали їхні помилки на віршовані рядки сатири, що починали
переходити з уст в уста. Серед вельмож, які потрапили до сатир поета, були
Гюрджю Мехмед паша, Кеманкеш Алі паша, Екмекчізаде Ахмед паша, Бакі паша,
навіть Нафіз Ахмед паша та каймакам1
0 Садарету Байрам паша. Нефі робив своє діло з
неабиякою поетичною майстерністю, проте, разом з тим, творами своїми поет нажив
багато ворогів. Знаходились навіть такі, хто вважав необхідною страту митця.
У
такому несприятливому середовищі, спричинену власними сатирами, поета
й було страчено.
Ми не знаємо, що саме стало причиною його
страти і що ж було останньою краплею. Різні ж джерела подають різні відомості
щодо цього. Зокрема:
Одного разу, коли Мурад IV читав книгу
Нефі "Сіхам-і Каза-і" надворі стемніло і у палац вдарила блискавка.
Султан подумав, що то є поганий знак, покликав до палацу поета і заборонив йому
писати сатири. Нефі скорився, але у касіді, написаній одразу ж бо:
Bu gunden ahdim olsun kimseyi hicv etmeyim
illa
Vereydin ger icazet hicv ederdim baht-i
nasazi,
не зміг стриматися від того, аби не вісміяті
володаря, нехай і в дуже вішуканій манері, зрозумілій лише тому, хто знається у
віршах. Про це одразу ж стало відомо, і недоброзичливці поета переповілі подію
наступним чином:
Gokden nazire indi Siham-i Kaza'sina
Nef'i diliyle ugradi Hakk'in belasina
За іншими ж переказами, цей бейт було
написано на замовлення і присвячено до смерті поета.
Розповідають, що владика заборонив Нефі складати
сатири, проте поет, незважаючи на це, не втримався аби не вісміяті султанової
візіра Байрама пашу. Почувши про це, султан наказав привести поета. Чесний від
народження Нефі не відмовився від скоєного. Падішах передав поета Байрамові
паші і той, отримавши дозвіл на страту, наказав задушити його, а тіло викинув у
море, позбавивши таким чином батьківщину навіть могили поета. А вже тому
суперники поета і склали наведені вище рядки.
Проте набагато важливішою та ближчою до
істини видається нам причина страти поета, запропонована професором Ф.Кьопрюлю.1
1
"У старих часописах зустрічається касіда
Нефі, яка містить тяжкий наклеп на Мурада VI. Можливо, насправді касіда не належала перу
Нефі, можливо, хтось з його недоброзичливців додав ці рядки з наклепом до
поетової гострої сатири; проте касіду було представлено падішахові, і саме цей
факт, очевидно, й став головною причиною страти. Ось що підтверджує цю
можливість: до того часу Нефі склав значну кількість сатир на великих візірів,
але жодна не стала причиною його страти. Мурад VI, який так любив та цінував поета, не приніс
би його в жертву пихато візірові. Найбільше покарання, що його міг би
застосувати падишах, - звільнення зі служби, або ж, у гіршому випадку, заслання
(що він і робив неодноразово). Отже, робимо висновок, що образа, яка спричинила
до страти поета, мала бути нанесена лише особисто падішахові ".
Наведені нижче бийте подають нам історію
поетової страти:
Nagehangeldi (bir eksikli) dedi turihin
Ah kim kiydi felek Nef'i gibi ustade
Katline oldi sebeb hicvi hele Nef'i'nin
За цими даними Нефі було страчено 1044 (1634)
року. Страту провели під безпосереднім керівництвом чавушбаші1
2 Бойня
Егрі (кривобокого) Мехмеда Аги. Придворні кати задушили поета, а тіло його
кинули до моря. Таким чином, Візир Байрам паша здійснив наказ великого
падішаха.
Поетична творчість
Нефі належить до поетів, яким вдалося увійти
до турецької літератури завдяки власному сильному слову. Проте слово його не є
штучно створеним порожнім поетичним дзвоном. У поезії Нефі чітке горіння слово
та думка автора перебувають у безперечній гармонії зі змістом твору. Іще у
касіді, написаній на честь Ахмеда І
поет підкреслював, наскільки важливою він вважає мелодику вірша:
Hem yazar hem tutarim nagme-i klike ahenk
Поет створив цілу низку творів, у яких з-під
його Каламу виходять мелодії. Необхідно також відзначити, що поети XVIІ століття,
приділяючи надзвичайну увагу звуковому вираженню вірша, мали нове розуміння
гармонії внутрішньої та зовнішньої побудови вірша. Прихильники цієї тенденції
пішли навіть далі за видатних поетів попереднього століття Фузулі та Бакі,
гармонія вірша та музична довершеність поезії яких безперечні.
З іншого боку, якщо докладніше розглянути
уявлення Нефі про поезію, висловлені у касідах на честь Ахмеда І, можемо
зробити висновок, що поетового бачення випереджала навіть думку його сучасників.
На його думку, художня цінність поезії має бути схвалена кимось з високих осіб.
У поезіях Нефі, незважаючи на сильний вплив
перської класичної поезії, перської манери написання вірша, спостерігаємо суто
тюркського побудову речення та чітку, варту особливої уваги ясність манери
виразу; причому поезії Нефі виразні настільки, що людина, знайома з усталеною
поетичною лексикою того часу та канонами написання придворної поезії, не мала
жодних труднощів з розумінням творів. У
поезіях його - суть, гармонія та душа, і твори ці - саме те, що у давній
літературі називали словом красномовність. Поет відбирав прості, але виразні та
зрозумілі слова, забезпечував внутрішню та зовнішню гармонію вірша;
відповідність між його звуковим вираженням та змістом; причому, на думку
літературних критиків Туреччини, у
цьому він досяг неабиякого успіху.
Саме тому написані Нефі вірші описового
характеру найкраще показують художню силу та потенціал його творів. Читаючи
опис війни у касіді поета, неможливо не почути гуркіт гармат та брязкіт шабель,
створений навдивовижу мітецькою побудовою фрази, вдалим підбором звуків. Якщо ж
це опис весняного пейзажу, між рядків відчуваємо атмосферу радості, бажання, що
надихає до дії, надає сил та енергії, живить природу.
У турецькій літературі дивану Нефі здобув
ім'я майстра касід; секрет же у тому, що поет спромігся сягнути у цьому поетичному
жанрі омріяних висот, відлити у формі слова барвисте різноманіття почуттів.
Душа Нефі, що прагнула до інших, кращих світів, у жанрі касіді знайшла для себе
можливості, що дозволяли зазирнути, ба навіть поблукати тим світом. У багатьох
випадках образи його настільки перебільшені, що не здатний осягнути поетового
світу читач сумнівався у щирості відображених почуттів поета.
Про героя своєї касіді Нефі говорити, що
порох з-під копит його коня зупиняє вітри, а сонце проти величі його схоже на
порошинку. Ці образи, що зійшли на папір з переповненого почуттів серця поета,
не назвеш простими й звичними для жанру касіді. Проте поетові подобалося сягати
таких висот за допомогою власної фантазії; зокрема в одному зі своїх віршів
перською мовою Нефі зазначає: "моя фантазія - як Бог, якщо вона захоче, то
перетворить перлину з морського узбережжя на фортецю, "- в чому, на думку
Банарлі, Нефі цілковито мав рацію1
3.
Незважаючи на численні гіперболи, які переходили усілякі
припустимі межі, вірші Нефі отримали визнання та перепустку до когорти визнаних
творів свого часу, так би мовити, до елітних творів, за їхню стилістичну
майстерність, витонченість та гармонію, деяку схожість з фантастично-казковими
творами.
Іншою важливою особливістю касід Нефі було
те, що він уникав реалістичних описів осіб, яким присвячував твір. Портрет,
створений пером та безмежною фантазією поета, настільки величний, що, врешті,
ким би не була ця особа, що виникла у мистецькій уяві поета, у будь-якому
випадку, вона мала б заслуговуваті на
схвалення та захоплення.
Зокрема султана Ахмеда І, який не брав участі
у жодній війні, Нефі зобразив великим героєм; султанові Осману ІІ, що зазнав
невдачі у поході на Польщу й сам
п?? трапів до полону, поет присвятив наступні рядки:
Aferin ey ruzgarin sehsuvar-i safderi
Arsa as simden-geru tig-i Sureyya-gevheri
Касіда Османові ІІ починається таким величним
вступом і представляє молодого владику переможним командувачем; мало того, тут
відчувається щирість поета, чуємо наспіви його душі, породжені тією ж безмежною
уявою.
Tigine no'a yemin eylerse ruh-i Murtaza
Bir gaza etdin ki hosnud eyledin
Peygamber'i
Eyledin bir hamlede berbard mulk-i dusmeni
Gerd-i rahsin gerci kim siddetli rah sarsari
Так само як і у касідах, присвячених
султанам, у своїх творах на честь нижчих за становищем, Нефі вдається до
гіпербол; уславляючі їх (серед таких, зокрема, візірі Мурад паша, Насук паша,
Хусейн паша, Алі паша) поет використовує, здавалось би, занадто високі слова;
усе це - вираз внутрішнього світу поета.
помиляються ті, хто вважає подібні хвалебні
пісні псевдо-мистецьким підлабузніцтвом. Доказом тому може слугувати той факт,
що Нефі, гіперболізовано оспівуючі чесноти високих вельмож і приносячи їм
хвалу, з тією ж таки ретельністю складає нищівну сатиру на них же, нещадно
вісміюючі усі їхні недоліки та хибні вчинки. Разом з тим варто ще раз
підкреслити, що Нефі надзвичайно високо цінував власну творчість; це була
занадто самовпевнена і самолюбні особистість, що не пробачила б, та й просто
не дозволила би нікому принизити себе.
Нефі бачить себе вищим за усіх
турецько-перських поетів і не оминає жодної можливості висловити свою думку.
Така віра породила у поетовій душі переконання, що доля його, призначення від
Бога, вище навіть за долю самого султана. Звертають на себе увагу слова поета,
кинуті якось на адресу такої пишної та самовпевненої особистості як Мурад VI: "ти
знань та могутній владика, адже саме я складаю касіді на твою честь ".
Зокрема, у наступних рядках касід на честь падишаха поет таким чином
звертається до нього:
Sen bir seh-i zi-sansin Sahenseh i
devransin
Yani ki sen hakansin devrinde ben
Hakaniyem
*
Sozde nazir olmaz bana ger olsa alem bir
yana
Pur-tumturak u hos edane Hafiz'em ne
Muhtesem
*
Hakani'yem ben Muhtesem yanimda serheng-i
hasem
Hafiz olur leb-beste-dem hamem edince zir
u bem
"Ти уславлений падишах! Падишах
падішахів свого часу! Ти Хакан, але я теж хакан твого часу "
"У мистецтві слова подібного мені немає.
Навіть якби світ розділився, не знайшлося б поета, схожого на мене. Моя
поетична мова блискуча, сповнена гармонії, дотримана найкращої манери. Я теж
Хафез, я теж Великий ".
"Я лише Хакан. Великий може бути вищим
за мене за своєю величчю, але коли моє перо починає вигравати усіма барвами,
Хафез завмирає ".
У цих бийте, з яких видно, що турецьких
поетів Нефі вважав вищими за перських; окрему увагу слід звернути на його
твердження: "я-Хакан". У цих словах (де міститься, між іншим,
вказівка на родинний зв "язок Нефі з правителями) поруч з алегоричний
висловлюванням прослідковується й інший задум Нефі: як відомо, видатний
перський поет (1126-1199) говорить у своєму творі: "немає кращого за мене
падишаха; зверхність над поетами усього світу передалася мені "1
4.
Нефі хоче сказати те саме й про себе. Для
поета реальний світ, справжні володіння султана, так само як і світ пера,
підпорядковуються владі поетичного слова. Іншими словами, поет таємно
змагається з владикою у "падішахстві". Як зазначає він у одному рубаї
перською мовою: "Я Шехіншах престолу розуму. Завдяки безмежній милості Аллаха я маю численних воїнів. Я захопив країну (поетичних) смислів. Я викував
монети зі слів, їх значень, їхнього срібла та золота ". Ці слова - ще одне
підтвердження тому, що Нефі був зверхньо та надмірно впевненою у собі
особистістю.
У той час за поетичним етикетом
обов "язком кожного поета було писати хвалебні вірші-медхіє. Хоча Нефі НЕ
був аматором поетичної майстерності, він також складав медхіє; причому,
аналізуючи кількість хвалебних слів ужитих на свою адресу, доходимо висновку,
що у цьому поет намагався дотриматись певної необхідної міри. Тенденція до
уславлення самого себе зустрічається також і у перських та турецьких касідах
письменника.
У касідах Нефі поруч з гармонійнімі, чіткими
та стрункими їх частинами, де поет підносить хвалу владиці й самому собі,
привертають увагу Бейт-композиції знання, думки та розуму. У таких рядках
прослідковуємо добре засвоєну культуру мислення тасаввуф. Проте у касідах Нефі
містицизм перебуває не у формі надмірно захопленого пантеїзму, але є
відображенням просто містичної культури. Тонкий містицизм з глибоким змістом
спостерігається переважно у перського дивані та у касідах на честь Мевляні
Джеляледдіна.
У касідах Нефі передусім звертає на себе увагу
свобода слова, далека від усілякого фанатизму. Просячи вина (касіда Бахар),
поет мовить:
Bir cam sun Allah icun bir kase de ol mah
icun
Ta medh-i Sahensah icun alam ele levh u
kalem
Як на той час, піднімати келих в ім "я
Аллаха було дією надзвичайно сміливою та непристойно. Подібні слова поета
змушують замислитись над питанням про релігійну толерантність митця.
На чолі найкращих касід Нефі - Наат. Це --
вираз поетової поваги до ісламу, любові до пророка, яку Нефі виказує з
притаманною для його поетичного слова культурою та оздобленням мови:
Ukde-i ser-riste-i raz-i nihanidur sozum
Silk-i tesbih-i dur-i
seb'al-mesanidursozum
Bir guherdir kim naizrin gormemisdur
ruzgar
Ruzgare alem-i gayb armaganidur sozum
починаючи таким чином, поет продовжує у тому
ж дусі; у мові його бачимо ліризм та величну манеру.
Окремо варто зазначити, що поет, який
вправність у мистецтві віршування ставить вищою за будь-яку високу посаду, ба
навіть султана, сягає якісно нової вершини у жанрі хвалебних пісень медхіє,
вдаючись у них до застосування принципів містичної культури.
Подані нижче рядки, після яких іде блискучий
опис військових подій, з касіді, присвяченої тому ж таки Мураду VI, доповнить уявлення читача про касіді, що
вийшли з-під пера Нефі:
Gamzen ne dem ki tig cekub hun-fesan olur
Usak-i dil-figare ecel mihriban olur
Cesmin o kahraman-i gazab-nakdur senin
Kim hismi zail olsa dahi bi-aman olur
Mujganiarinla seyr eden ol ebruvani der
Birden bu denlu tir nice der-keman olur
Bu naz u bu nigah-i tegaful ki sende var
Hizr olsa asikin sebeb-i terk-i can olur
Yeksan ise yaninda seven, sevmeyen seni
Hubane bu muameleden cok ziyan olur
Razi degilse ger buna namus-i dilberi
Ussaka derse boyle ihanet yaman olur
Her na-mahal'le ruhsat-i nezzare ya neden
Bir gun demez misin ki mahallinde kan olur
"Коли погляд твій почне проливати кров,
витягши з піхов свого меча, для закоханого, серце якого ти вразиш, навіть
смерть буд приємною ".
"Очі твої настільки могутній воїн, що навіть коли минає їх
гнів, вони все одно не знають жалю ".
"Кожен, хто бачить твої вії, говорить:
яким же чином у одного стрільця могло узятися стільки стріл? "
"Від твого погляду людина, що кохає
тебе, навіть якби це був сам безсмертний пророк, може не витримати і
померти ".
"Тоді чому ж ти дозволяєш дивитись на
тобі кожному, хто бажає цього? Чи не думаєш ти про те, що одного дня з цього ж
таки обличчя потече кров? "
Риси "любовної лірики", що
прослідковуються у наведених бейта водночас є поєднанням гіперболізованої
хвали з виявом тонкого розуму. У рядках присвячених описові військових подій у
тій-таки касіді, Нефі підносить звитягу славного Мурада паші:
Saflar duzub hucum edicek hayl-i dusmense
Dehsetle asman u zemin pur figan olur
Sarsildigunca zelzele i hamle'den zemin
Asub-i rusta-hiz-i kiyamet'iyan olur
Gerd-i siyehde su'le-i semsir-i tabdar
Guya sehab-i tirede berk-i cehan olur
Oklar siham-i kava-i kazadan nisan verir
Peykan-i tir ise ecel-i nagehan olur
Evc-i havada siyt-i cekacak-i tigden
Avaz-i ra'd u saika reh-gum kunan olur
Gahi miyan-i safda durur kendi teg-ves
Gahi miyan-sikaf-i saf-i dusmenan olur
"Коли (Мурад паша), вішкував воїнїв
і почав наступ на ворога, небо та земля
опустилися від жаху ".
"Удари його солдатів змушують землі
тремтіти, як від землетрусу, і видається, що піднявся страшний переполох ".
"Стріли нагадують чарівні стріли
давнини. Потрапляючи в ціль, стріла миттєво вражає жертву на смерть ".
"Звуки ударів шабель заповнюють простір,
і за цими звуками не чутно голосів грому та блискавки ".
"Іноді (Мурад паша) ніби прапор височить
серед своїх солдатів. Він зсередини розбиває стрункі ряди супротивника ".
Бачимо, що задля образного відображення та
віддзеркалення звуків війни у своїй поезії Нефі використав усі можливості
турецько-Османської мови. Поетична мова Нефі надзвичайно багата; поруч з повним
використанням можливостей Османської мови він також вживає лексику та певні
можливості арабської та перської мов, активізуючи усі поетичні можливості,
принесені до Туреччини культурою ісламу.
Саме за чіткість та наочність картини,
представленої Нефі у його віршах, саме за той звук мечів, що чується у рядках
його поезії, відомий поет Фікрет, що належав до напрямку Сервет-і Фюнун, сказавши
про нього таким чином:
Ser-be-ser ra'd-i heyaha-yi velehza-yi
sufuf
Su-be-su berk-i cekacak-i serernak-i suyuf
***
Касіді Нефі посідають помітне місце у його
творчості, проте щодо його газелей, то вони не привертають до себе занадто
уваги. Що й казати, порівнюючи Газелі поета з творами, які по суті й зробили
його відомим (сатири, касіді), хоч-не-хоч, мусимо визнати, що перші значно
поступаються останнім. Наведені нижче слова поета Недіма:
Nef'i vadi-i kasaid; de suhan-perdazdir
Olamaz amma gazel; de Baki vu Yahya gibi
слід розуміти як вказівку на те, що у жанрі
газелей Нефі не вдалося досягнути такого ж успіху й майстерності, якої митець
сягнув у написанні касід. Щодо "технічного" боку, поетичної мови, способу
вираження, не можна сказати, що Газелі поета у чомусь поступаються його
касідам. Очевидно справа у тому, що
газелями Нефі не вистачає необхідного й властивою цьому жанрові почуття
пристрасного кохання. У газель цього поета вираз почуття кохання пом'якшив,
мотив тремтіння, хвилювання, мук душі закоханого розвинуто недостатньо,
принаймні не у такій мірі, як у інших поетів, що творили у цьому напрямку. Ось
наприклад:
Tuti-i mu'cize-guyem ne desem laf degil
Gerh ile soylesemem ayinesi saf degil
Ehl-i dildir diyemem sinesi saf olmayana
Ehl-i dil birbirini bilmemekinsaf degil,
ці рядки поета-зразок досконалості мови,
стрункості речення, побудованого за законами турецької мови; між рядків читаємо
щирість почуттів поета і, знову ж
таки, майстерне поєднання гострої думки,
наукового погляду та сили мистецького виразу.
Yoklamazsin hic var mi dilde dagin yaresi
Boyle mi gozler guzeller asik-i bicaresin
це бийте з Газелі пера Нефі. Точно такі ж
рядки про кохання міг би скласти будь-який другорядний поет того часу. Звичайно
ж, хоча він і написав стосовно Мевляні:
Nef'i-i muciz-beyanim bende-i Molla-yi Rum
але тут немає звичного для поезії турецьких
авторів священного тремтіння, що охоплює душу. Лише написані перською мовою
касіді, Газелі та рубаї поета містять сильні почуття та здатні схвілюваті душу.
Проте ще одним жанром поезії (після касід),
що завдяки йому Нефі зазнав неабиякої популярності та набув визнання, стали
його сатири, у яких поет сягнув вершин мистецтва. Немає нічого дивного, що співає
спромігся досягти успіху у написанні поезій у двох жанрах, що видаються
настільки несхожими між собою. У сатирах Нефі відчувається вплив влучного
почуття гумору поета та його гострого розуму. Проте основною причиною, що
змусила митця узятися за розробку цього жанру, був час, період, у який він жив,
жахливі події, свідком яких поетові довелося бути. До того як переїхати до
Стамбулу, поет перебував у Центральній Анатолії. Коли він прибув до двору
султана, то не знайшов там віплеканого у мріях красивого світу. Поет був
безпосереднім свідком застою під час правління Ахмеда І; бачив, як незаконним
чином на місце Явузів та Кануні прийшов
Мустафа І, що став султаном; був свідком
також убивства молодого Османа. Молода людина з провінції, ознайомившись із,
м'яко кажучи, неприємними подіями, що розгорталися у султанському дворі та
навколо нього, зазнав повного краху ілюзій. Коли 12-річний Мурад VI став
падишахом, поет спостерігав, як влада у
палаці опинилася у руках жінок, що використовували державних службовців, ніби
іграшки.
Нефі був людиною гострого розуму, крім того,
це був патріот, виходець з турецької провінції, чоловік войовничого й прямого
складу характеру; зрозуміло, що ні моральні принципи поета, ні його характер,
ні совість не могли дозволити йому залишатися байдужим, спостерігаючи усе те,
що відбувалось у султанському дворі та навколо нього. Нефі НЕ стримував себе і
у сатирах, з показною неповагою висловлювався про людей, яких спільнота вважала
надто високими і надзвичайно поважними. Докази цього - відкриті нападки поета
на візіра Гюрджю Мехмеда пашу; їдкі сатири на такого жорсткого й суворого
можновладця як Мурад VI, нехай навіть і у формі натяку. Отже, немає нічого дивного
у тому, що поет продовжував писати сатири, які вже стали своєрідною звичкою, і
НЕ стрімувався навіть перед загрозою смерті через страту.
У сатирах Нефі часом зустрічаються надто вже непристойні вирази. Можна
припустити, що вони були написані у стані афекту, гніву, хвилювання, викликаних
певними психологічними подразниками. Ті, на що дійсно варто звернути особливу
увагу, аналізуючи сатири поета, це їх майстерне виконання і той факт, що Нефі спромігся поєднати сатиру й витонченість та
перетворити поезії цього жанру на
справді мистецькі витвори.
Такі своєрідні "тонкощі" поетичного слова
містяться навіть у сатирах, написаних на людей, що посідали значні посади у
державі. Ось, наприклад, віршовані рядки адресовані Шейхульісламу Ях'я:
Bize kafir demis mufti Efendi
Tutalim ben diyem ana muselman
Varildikda yarin ruz-i cezaya
Ikimiz de cikariz anda yalan
Або ж інші, на адресу особи на ім'я Тахір, що
обізвала поета "псом":
Bana tahir efendi kelb demis
Iltifati bu sozde zahirdir
Maliki-mezhebim benim zira
I'tikadimca kelb tahirdir
Ці рядки також належать до сатир поета, що
стали популярними серед народу; через століття читач за цими рядками впізнає їх
автора.
Нефі не оминає увагою також і своїх родичів.
Зокрема, не бачачи з боку батька допомоги, на яку поет міг сподіватися з огляду
на те, що батько був близьким другом кримського хана, "вдячний син" присвятив
йому наступні рядки:
Pederde mi aceb misak Han'da mi bilsem
Peder degil bu bela-yi siyahdur basuma
***
Організація звуку у поезіях Нефі
підпорядкована іранському класичному принципі подовження складу. Саме з
перської традиції перейняти численні імале1
5 поета, що сьогодні не признаються турецькою традицією
віршування. У поезіях митця вряди-годи зустрічаються також зіхаф1
6;
причиною цього також є вплив класичної освіти митця.
У частині творів Нефі кількість запозичень
набагато переважає питомі турецькі слова. Доходить до того, що у деяких поезіях
власне тюркського є лише дієслова olur, bulur, або ж рими.
Проте, незважаючи на лексичний склад цих бейтів, структура їх та побудова
речення повністю відповідають законам та гармонії турецької мови. Здається,
якби усі запозичення замінити відповідними тюркського словами, речення залишиться
таким само струнким і зрозуміти його буде легко навіть людині, незнайомій із
законами діванної поезії. Нефі можна назвати поетом, який слова
османською-турецької мови просто писав на місце питомих турецьких у своїй
поезії.
Твори
Основними творами Нефі є два його дивани --
турецькою та перською мовами, а також збірка сатир під назвою Сіхам-і Каза.
Диван турецькою мовою: починається з відомого
Наату. Потім йде касіда на честь Джеляледдіна Мевляні, а тому - 57 касід на
честь можновладців АхмедаІ, Османа ІІ, Мурада VI та інших видатних державних осіб того часу. Серед цих імен - імена Куюджу
Мурада паші, Нісуха паші, Мехмеда паші та шейхульіслама Мехмеда ефенді. У
дивані містяться також інші твори: 119 газелей та кіт'а, Матла, рубаї та інші.
Загальні мотиви газелей поета - вино, мейхане, кохання, мудрість, іноді
містика, аскеза, любов до Бога. Незважаючи на досконале з технічного боку
виконання вірша, дотримання усіх принципів класичного віршування і часом вищою
мірою витончену побудову виразу, за емоційним забарвленням та щирістю вираження
почуттів вірші його не є тремтливих віршами про кохання, у традиційному
розумінні жанру Газелі.
Примірники дивану Нефі турецькою мовою
доступні читачеві у Туреччині, вони містяться, зокрема бібліотеках Стамбула.
Диван перською мовою. Тут міститься менше
творів, порівняно з диваном турецькою мовою. Починається зібрання, так само, як
і турецький диван, Наатом. Також цей диван містить 7 наатів, що висловлюють
поетового щиру любов до пророка. Після них знаходимо 4 касіді на честь Мевляні
Джелаледдіна Румі. Суфійські поезії Нефі не є штучними творами сповненими
словесних прикрас, із заглиблення у філософію, натомість, це твори, написані
живим словом, сповнені живих, пережитих, відчутіх мелодій, вистражданий поетом
почуттів. У цих творах, окрім почуття захоплення до Мевляні, знаходимо також і
певні вказівки на причетність поета до секти Мевлеві.
До дивану входять також касіді на честь
Мурада VI,
султана Селіма, хана Хусейна Гірея, та шейхульіслама Мехмеда ефенді.
Насамкінець після сакінаме та фахріє1
7 містять?? я Газелі та рубаї. Усього у дивані перською
мовою налічується 21 газель та 171
рубаї.
Сіхам-і Каза. Так називається зібрання усіх
сатиричних творів поета. Існуючі видання збірки відрізняються одне від одного.
Досі не написано й не видано критичного огляду поезій збірки, не зроблено
повного цензурного перегляду. Частина творів написана у надто непристойній
формі, частина - зразки блискучої сатири; тож Сіхам-і Каза як цілісний твір
важко назвати таким, що зазнав слави. У більшості сатир відчувається гострий
розум поета; навіть у тих рядках, де поет вживає непристойні слова, не можна
заперечувати, що він успішно витримує свій стиль.
Окрім вже перерахованих збірників творів
поета, варто було б назвати й касіду Тахіфетю "ль-Ушшак. Касіда написана
перською мовою, складається з 97 бейтів, її слід було б віднести до перського
дивану поета.
Творчість Нефі мала значний вплив на
турецьких поетів, починаючи з нової літератури та закінчуючи поетами XVII та XVIII століття. Значний попит мала творчість Нефі також серед поціновувачів поезії дивану після
періоду танзімату.
Серед духовних наступників Нефі серед поетів
- Представників європейської турецької літератури передусім слід було б назвати
такі видатні імена як Намік Кемаль, Сулейман Назіф. Серед поетів періоду
танзімату найбільшого впливу стилю та творів Нефі зазнав, мабуть, Зія паша
(Харабат Мкаддіма).
Відлуння голосу великого Нефі чуємо і у творах Тевфіка Фікрета:
Bir harbi ederse vasfa agaz
Guya isidir kulaklar avaz
Bir rbede bir hucum-i calak
Ber hancer u migfer-i cekacak
Зія паша, зокрема, намагався відзначити й
підкреслити образну силу художнього опису поета, гармонійність його поетичної
мови із точки зору звукової організації вірша.
Останнє вагоме слово про Нефі належить Ях'я Кемалю. На одній з
конференцій, оглядаючи патріотичні вірші Наміка Кемаля, Ях'я Кемаль коротко
характеризує їх таким чином: "Смерть за Батьківщину та самохвальство у
стилі Нефі ". Потім, говорячи безпосередньо про особу Нефі, визначає його
одним реченням: "Нефі - це турок, який був не в змозі стримати свої
почуття ".
Наведемо список творів, прісвяченх докладному
дослідженню творчості Нефі: Ebuzziya Tevfik, Nef'i, Ist.1887; Fuad Koprulu, Divan Edebiyati Antolojisi, Ist.1931; Bir Nefi Sakirdi (XVII. Asir sairi Ali) Hayat M., sayi: 36, 1927; Hammer Geshchihte der Osmanishen Dicktkunst, Pest, 1837; EJW Gibb, History of Ottoman Poetry, London, 1900-1909; Ibnul-Emin Mahmud Kemal, Nef'i'ye Dair, TT E. M. 19, 1928; Muallim Naci, Esami, Ist. 1890; Ali Emiri, Nef'i'nin Nazireleri, Osmanli Tarih ve Edebiyat M. 9, Ist. 1834; Ali Canib, Nef'i'nin Gazelleri, Gunes M. 5, 927; Saffet Sitki, Nef'i'nin Siham-i Kaza'si, Ist. 1943; A. Karahan, Nef'i madd.t.Is. An. ve Nef'i, Ist. 1954 (1967).
Розділ ІІ. Жанр сакінаме; поява та розвиток винної поезії
Визначення жанру сакінаме
Якщо визначення таких термінів як газель та
касіда знаходмо у будь-якій енциклопедії: як спеціалізованій літературній, так
і такій, що містить загальні відомості, - то назву сакінаме НЕ зустрічаємо ні у
Великій Радянській Енциклопедії, ні у Encyclopedia Britannica, ні у Літературознавчому словнику-довіднику (Київ,
1997).
Енциклопедичний словник Девелліоглу пояснює
цей термін наступним чином: sakiname () - віршований твір, який
писали
